Історико-культурна спадщина Вінниці, якчинник формування екскурсійної діяльності

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ ТА ТЕХНОЛОГІЙ 
 
 
 

Курсова робота 

З предмету туристичні ресурси України

на тему:

«Історико-культурна  спадщина Вінниці, як

чинник формування екскурсійної діяльності» 
 
 
 

                                   Виконала студентка

                                     2 курсу групи 07-2 мот   

                                  Янчук Людмили     

                                  Науковий керівник    

                                  Новікова   Н. О.                                                                                                                                              
 
 
 
 
 
 

Київ-2009

Зміст

Вступ………………………………………………….3

Розділ 1. ВІННИЦЯ, ЯК ТУРИСТИЧНИЙ ЦЕНТР:ЗАГАЛЬНА

ХАРАКТЕРИСТИКА………………………………..4

1. Коротка історія Вінниці…………………………4
2. Сучасний стан Вінниці…………………………..0

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ РЕСУРСІВ ВІННИЦІ…………………………………0

2.1 Музей  садиба м. Пирогова………………………..0

2.2 Центральна  Арка ім.. Горького…………………..0

Розділ 3. ОСНОВНІ ПРОГРАМИ ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІННИЦІ……………………………….0

ВИСНОВКИ…………………………………………….0

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………..0 
 
 

Вступ

      Актуальність теми. Туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої корені бере з давніх часів. Сучасного вигляду туристична галузь набуває в 1937 році, коли цим питанням почали цікавитись міжнародні організації. Значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов`язано з тим,  що туризм набирає все  більшого значення для міжнародного зв`язків, є стимулом для пожвавлення економічного стану країн  і окремих регіонів. Туризм є постійним джерелом для поповнення валютних надходжень і державного бюджету. 

    Вінницька  в цьому плані не є виключенням,  бо туризм займає в її економіці  велике значення. Туризм для Вінниці  є стабілізатором налагодження  та укріплення стосунків з  іншими регіонами, дійовим фактором підвищення престижу регіону. Вінниця - найсхідніша з українських областей, де до наших днів збереглися руїни середньовічних замків. 

   Вінниця,  має й свої «плюси»: можна цілком віддатися спогляданню історичних пам`яток, можна годинами блукати на самоті з думками, можна навіть перенестися в уяві в ті часи, коли замість руїн висилися могутні стіни та високі башти. 

    Мета: надати загальну характеристику Вінниці, висвітлити і проаналізувати об`єкти Вінниці,  охарактеризувати туристичне багатство Вінниці. 

   Предмет дослідження – історико – культурна спадщина Вінниці. 

   Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ВІННИЦЯ, ЯК ТУРИСТИЧНИЙ ЦЕНТР:ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1.1 Коротка історія Вінниці 
 
 
 
 
 
 
 

     Вінниччина! Вона чарує мальовничу природу, гаями  і лісами тихоплинним Південним  Бугом і бурхливим Дністром, квітучими  садами і неозорими ланами. Вона гарна, і у весняних ранках, і в  сонячні літні дні, коли іскриться золотом пшениця, і в осінню пору, коли щедро віддає людям всі свої дари подільська земля.

     Вінниччина  славна своєю історією, яка бере початок у сивій давнині. Кожне  покоління залишило про себе згадку в пам’ятках історії та архітектури, на сторінках літописів і в народній пам’яті. 

Найімовірнішою  основою назви вбачають старо-слов'янське вѣно — придане з боку жениха, дарована земля.^[2] Появу такої назви пояснюють тим, що Вінниця і землі, що оточують її, були в XIV ст. захоплені литовським князем Ольгердом і подаровані ним його племінникам.

  Старовинна Вінниця

Заселені ці території були ще в давні часи. Із середини X століття тут поселились племена уличів і тиверців, що входили до складу Київської Русі. Згодом цей край відійшов до Галицько-Волинського князівства. Більше ста років тут панувала Золота Орда.

Після перемоги у 1362 році війська литовського князя Ольгерда над військом татар, Поділля потрапило під владу литовського князівства. Племінники князя Ольгерда — Федір і Костянтин Коріятовичі, почали будувати на цих землях міста-фортеці. Серед них була і Вінниця. Про це вперше згадується в документах 1363 року. Започаткування літопису Вінниці з 1363 року пов'язане з намаганням Великого Литовського князівства утвердити своє володарювання на Поділлі.

Вінниця. Мал. Наполеона Орди, 1872

У 1565 році місто стає повітовим центром Брацлавського воєводства. Перший замок було споруджено на високому місці лівого берега. У 1558 році з метою підсилення захисту від ворогів була збудована нова фортеця на острові Кемпа.

В 1640 році Вінниця отримала Магдебурзьке право.

7 липня 1648 року до Вінниці вступають частини військ Богдана Хмельницького на чолі з полковником Максимом Кривоносом і вона стає сотенним містом Кальницького полку

Вінниця. Домініканський костел (нині — Свято-Преображенський собор). 18 ст.

.

Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли у ході оборони міста 3-тисячним козацьким полком під проводом полковника Івана Богуна було вщент розгромлено 20-тисячне польське військо. У 1643 і 1653 рр. Вінницю відвідав Богдан Хмельницький, котрий після цієї перемоги сказав: «Тебе славний полковнику, не забуде народ ніколи». Протягом 1653—1667 рр. Вінниця була полковим містом гетьманської держави.

По другому розділу Польщі (1793 рік) Поділля і Брацлавщина відійшли до Російської імперії і утворили Подільську губернію. До західної частини губернії увійшло Подільське воєводство, в східну — Брацлавське. Вінниця стала губернським містом, але пізніше переведена в штат повітового міста (адміністративним центром губернії став Кам'янець-Подільський). У 1798 році в місті упроваджено «Городове положення».

Єрусалимка — квартал єврейської бідноти у Вінниці почала формуватися в кінці 18 століття.

  Вінниця на рубежі ХІХ-ХХ століть

Готель Савой  побудований на початку 20 ст.

Докладніше  про цей час — стаття Вінниця на рубежі ХІХ—ХХ століть

Спорудження 1871 року Києво—Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів сприяло потужньому економічному зростанню Вінниці. Вінниця стала центром регіону, де стрімко розвивалася цукрова галузь, значною мірою завдяки німецьким інвестиціям. За останні 40 років XIX століття Вінниця економічно зросла майже в три з половиною рази. Центр міста, зокрема навчальні заклади, театр, готель, водонапірну вежу будує талановитий архітектор Григорій Артинов.

З початком світової війни 1914 року місто стає адміністративним центром Подільської губернії, з огляду на прифронтове розташування Кам'янця.

Бурхливі події  відбувались у Вінниці протягом 1917—1920 років. Владу утримували революційні комітети робітничих та солдатських депутатів, ставленики австро-угорських військ, денікінської армії. Між тим у готелі «Савой» тимчасово перебував Уряд Української Народної Республіки.

  Радянські часи

У 1923 році місто стає центром округу, а від 1931 року і до теперішнього часу — адміністративним центром утвореної Вінницької області.

Непоправних втрат  зазнало місто в роки репресій комуністичного режиму. У передвоєнний період 1937-1941 року органами НКВД у Вінниці здійснювалися масові розстріли мирного населення. За результатами сучасних досліджень, вважається, що загальна кількість репресованих за цей період в Вінниці і області сягає близько 20 000 чоловік.

Спустошливої  йому завдали й німецькі окупанти, які встановили у Вінниці особливий  режим у зв'язку з розміщенням неподалік ставки «Вервольф». Під час війни 1941—1945 рр. кількість жителів із 100 тисяч скоротилась до 27 тис., із 50 промислових підприємств вціліло лише 10, повністю було зруйновано 1880 житлових будинків. Героїчними зусиллями вінничан та посланців інших регіонів країни наприкінці 1948 року майже цілком було відбудовано промисловість міста., а в дальші роки в обласному центрі потужно розвивались електронна, радіотехнічна та металообробна та інші галузі.

  Відомі люди Вінниці

З Вінницею пов'язані:

• Альтман Натан Ісаєвич - російський художник-кубіст;
• Богун Іван - козацький полководець;
• Чайковський Петро Ілліч – композитор зі світовим визнанням;
• Пирогов Микола Іванович - засновник анестезії та сучасної військово-польової медицини;
• Коцюбинський Михайло Михайлович – відомий український письменник;
• Стельмах Михайло Панасович - український радянський письменник;
• Береговий Георгій Тимофійович — фронтовий льотчик і космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Вінниці.
• Ратушна Лариса Степанівна (Ляля Ратушна) — у роки війни учасниця Вінницького підпілля, Герой Радянського Союзу.

2. Сучасний  стан Вінниці

Матеріал з  Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ві́нниця — місто на березі Південного Бугу, обласний центр Вінницької області з населенням понад 365 000 осіб. 
 
 
 
 

Розташування

Місто Вінниця  та його околиці розташовані в  межах Волинсько-Подільського кристалічного  масиву, прикритого четвертинними відкладеннями  пісків, глин, вапняків та мергелів. Перемішуючись  із залишками рослинного світу, вони утворили родючі чорноземні ґрунти. Фундамент цього масиву складається з найдавніших порід: гранітів, гнейсів, сієнітів, які в ряді місць виходять на поверхню та являють собою цінний будівельний матеріал.

  Клімат

Лежить місто  на 49° пн.ш., тобто в середніх широтах, що визначає помірність її клімату. Для міста властиве тривале неспекотне, досить вологе літо та порівняно коротка несувора зима. Середня температура січня -5,8°С, липня +22,3°С. Річна кількість опадів 638 мм.

З несприятливих  кліматичних явищ на території міста спостерігаються хуртовини (від 6 до 20 днів на рік), тумани в холодний період року (37-60 днів), грози з градом (3-5 днів). Тривалість світового дня коливається від 8 до 16,5 годин. 

Адміністративний поділ

В адміністративному  відношенні Вінниця поділена на 3 райони

• Староміський
• Ленінський
• Замостянський

  Економіка

В економіці  міста Вінниці, в останні роки, продовжуються процеси реформування власності. Функціонують 76 великих  та середніх промислових підприємств, які виготовляють широкий спектр промислової продукції. Матеріальну сферу економіки міста представляють промисловість, будівництво, транспорт, зв'язок, а нематеріальну — заклади освіти, охорони здоров'я, культури, тощо. Динамічним розвитком характеризується сфера малого бізнесу. У місті працює 27 тис. приватних підприємців та близько 4 тис. малих підприємств. Майже 2,8 тисяч підприємств здійснюють свою діяльність в сфері торгівлі та побутового обслуговування населення міста. Кількість суб'єктів господарської діяльності у розрахунку на 1000 жителів у динаміці збільшується. Чисельність юридичних осіб у 2005 році склала 30,04 одиниць, а чисельність приватних підприємців — фізичних осіб — 53,55 чол. у розрахунку на 1000 жителів.

Кількість економічно активного населення досягає 106 тисяч  осіб.

Станом на 01.11.2006 року в ДПІ у м. Вінниці зареєстровано 8885 платників податків — юридичних осіб. Фактично сплачують податки 6505 платників, або 73,2 % від зареєстрованих. Фізичних осіб — платників податків на зареєстровано 23452 особи, в тому числі сплачують податки 19396 осіб, що складає 82,7 %. За п'ять років сукупність об'єктів ЄДРПОУ зросла майже у двічі.

Обсяг інвестицій в основний капітал у 2006 році склав 928 млн. грн. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку міста з початку процесу інвестування складає понад 60 млн. дол. США. На Вінницю припадає близько чверті від всіх прямих вкладень в економіку регіону.

Міський бюджет у 2007 складався з доходів 513 млн. гривень і видатків в розмірі 505 млн. гривень.

[ред.] Транспорт

Вінницький трамвай

• Залізничний вокзал
• Автомобільні шляхи, в тому числі в самій Вінниці 365,5 км доріг, з яких 176,5 км - з асфальтобетонним покриттям, інші - із щебеневим
• Аеропорт "Гавришівка", регулярні рейси не виконуються з 1993 року

Міський транспорт  включає,

• Трамвай,
• Тролейбуси,
• Автобуси,
• Маршрутні таксі,
• Транспортні та екскурсійні тури катерами річкою Півенний Буг.

  Штаб Військово-Повітряних Сил

Військово-Повітряні  Сили України створені 17 березня 1992 року згідно з директивою Начальника Головного штабу Збройних Сил  України. На базі штабу 24 Повітряної армії  у Вінниці було сформовано Командування ВПС. На той час на території України  знаходилося 4 Повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилій, навчальні та спеціальні установи і заклади; всього біля 600 військових частин, 2800 літальних апаратів, понад 120 тис. військовослужбовців.

Нині ВПС України  складаються з 5 родів авіації. До її складу входять авіаційні корпуси, окрема дивізія військово-транспортної авіації та центри підготовки й навчання особового складу.

2004 року Військово-Повітряні  Сили і Війська Протиповітряної  оборони Збройних Сил України  були об'єднані в Повітряні Сили Збройних Сил України. У Вінниці на території колишнього Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, де нині розташовується Командування Повітряних Сил, урочисто було відкрито Пам’ятний знак на честь створення нового виду Збройних Сил України – Повітряних Сил. Цей день прийнято вважати Днем створення Повітряних Сил.

  Освіта

• 45 дошкільних  навчальних закладів 
• 37 комунальних та 6 приватних загальноосвітніх навчальних закладів
• навчально-виховний комплекс: середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія №30 ім. Тараса Шевченка м. Вінниці офіційний сайт
• міжшкільний навчально-виробничий центр
• дитяча музична школа
• позашкільні заклади:
• палац дітей та юнацтва,
• центр художньо-хореографічної освіти “Барвінок”,
• приватний заклад “Перспектива”
• спеціальна загальноосвітня школа - навчально-реабілітаційний центр

Вищі навчальні  заклади:

• Вінницький державний аграрний університет
• Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
• Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова
• Вінницький національний технічний університет
• Вінницький торговельно-економічний інститут

Майже шеститисячний  арсенал педагогічних кадрів, які  працюють у 94 закладах, навчаючи і виховуючи понад 49 тисяч дітей.

  Охорона здоров'я

Обласна лікарня  імені М.І.Пирогова, 3 міські клінічні лікарні, 1 міська лікарня «Центр матері та дитини», 2 клінічних пологових будинки, 2 дорослі та 3 дитячі поліклініки, станція швидкої медичної допомоги, 3 стоматологічні поліклініки (з них 1 дитяча), міське комунальне підприємство «Вінницька міська аптека», централізовані майстерні санітарного транспорту. Це понад 5100 працівників, з яких лише лікарі становлять 1400 осіб. 
 

Міста-побратими

  Спорт

• Нива-Світанок (футбольний клуб)
• Дві провідні українські команди з хокею на траві — "Колос" і "Олімпік"

2. ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ РЕСУРСІВ ВІННИЦІ

2.1 Театр ім.. Миколи Садовського

Театр

Театр імені  Миколи Садовського 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2 Музей садиба М. Пирогова 
 
 
 
 

У південно-західній частині міста Вінниці у живописній садибі Вишня знаходиться музей-садиба Миколи Івановича Пирогова - видатного вченого, геніального хірурга, анатома, творця воєнно-польової хірургії, педагога і громадського діяча. 
Півстолітня діяльність ученого залишила глибокий слід в історії вітчизняної і світової медицини, науки і культури. Силою свого генія і мудрості він зумів не тільки передбачити майбутнє на багато десятиліть уперед, але і закласти основи магістральних розділів медичної науки і практики. Його внесок у розвиток і становлення нових напрямів медицини настільки значний, що по праву став безсмертним. М.І. Пирогов запропонував ряд операцій, які увійшли золотим фондом у хірургію під назвою "операцій Пирогова". 
Багато що зроблено ним уперше у світі: він уперше застосував сортування поранених залежно від тяжкості і характеру поранення, нерухому пов'язку при пошкодженнях кісток кінцівок, знеболення при хірургічних операціях на полі бою, заснував інститут сестер милосердя, що став родоначальником вітчизняного Товариства Червоного Хреста.