Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

історико-культурні ресурси херсонської області та їх застосування в туристичній діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ТУРИЗМУ

Факультет туристичного менеджменту

Кафедра спеціальних туристичних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ТУРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ»

студентки І курсу

Науковий керівник

старший викладач

Київ – 2009

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП…………………………………………………………………………..3-5

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1. Фізико-географічна характеристика та природно-рекреаційні

ресурси.........................................................................................................6-11

1.2. Соціально-економічні умови та стан розвитку туризму.......................11-13

1.3. Історія краю...............................................................................................14-18

2. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НА ХЕРСОНЩИНІ

2.1. Пам’ятки і пам’ятні місця краю та їх використання у туризмі............19-27

2.2. Музеї та музейні комплекси.....................................................................27-31

3. АВТОРСЬКІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО СТВОРЕННЯ МЕРЕЖІ ПІЗНАВАЛЬНИХ ТУРИСТИЧНО-ЕКСКУРСІЙНИХ МАРШРУТІВ

3.1. Туристичні маршрути...............................................................................32-34

3.2. Маршрути екскурсій.................................................................................34-35

ВИСНОВКИ......................................................................................................36-37

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ..........................38-40

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1. Фізико-географічна характеристика і природно-рекреаційні ресурси

Херсонська область утворена 30 березня 1944 р. Вона розташована на півдні України. На півночі вона межує з Дніпропетровською областю, на заході — з Миколаївською, на сході — із Запорізькою областями, на півдні — з Автономною Республікою Крим. Херсонщина знаходиться у Причорноморській низовині, в степовій зоні, по обох берегах нижньої течії Дніпра. Омивається водами Чорного й Азовського морів, а також Сивашем (Гнилим морем), її площа 28,56 тис. кв. км (4,7% території України).¹

Для правобережжя області характерні балки, для лівобережжя – неглибокі і замкнуті зниження (поди). Сім піщаних арен між Каховкою і Кінбурнською косою займають близько 200 тис. га.

Уздовж морського узбережжя є піщані острови, півострови й коси, найбільшими з яких є Джарилгацький острів, півострів Єгорицький Кут, Тендрівська коса. У сушу врізаються Дніпровський лиман і Тендрівська, Каргинська, Каланчацька, Перекопська та інші затоки. Найбільш почленоване узбережжя Сиваша.

Клімат області помірно континентальний, посушливий. Влітку сюди надходять повітряні маси з Північної Африки, Малої Азії й Балканського півострова, взимку – маси арктичного повітря, що спричиняють ранні осінні й пізні весняні заморозки. Під впливом азіатського антициклону переважають вітри східних напрямків. Зима в основному тепла, малосніжна, осінь і весна часто сухі й сонячні. Середньорічна температура +10°, максимальна +40°, мінімальна до – 31,5°. Тривалість безморозного періоду – пересічно 179 днів на рік. Середньорічна кількість опадів – від 300 до 420 мм.

Вегетаційний період триває 200 днів. Природні умови сприяють вирощуванню зернових культур, розвитку баштанництва і виноградарства.²

Степи області майже повністю розорані. Загальна площа орної землі становить 1747,7 тис. га. Цілинні типчаково-ковилові та полинові ділянки збереглися лише по схилах балок, на островах, у заповідниках і на заповідних ділянках (Чорноморський заповідник, Асканія Нова тощо). Степовою рослинністю є також кореневищні злаки (стоколос, пирій), бобові (конюшина, люцерна) та різнотрав’я (гвоздика, молочай). У Присивашші та на косах і півостровах Надчорномор’я переважає солончакова й солонцева рослинність (лобода, ситник). У Нижньодніпровських плавнях ростуть верба, тополя,

осокір, у пониззях Дніпра й Інгульця – великі зарості очерету. Основними деревними породами нижньодніпровських пісків є сосна, біла акація. Лісова

рослинність та чагарники ростуть на схилах долин, по балках, на пісках і в плавнях. Це – дубові, березові й осикові ділянки.³

Ріки Херсонщини належать до басейна Чорного моря. Основною водною магістраллю є Дніпро. У межах області він поділяється на рукави, найзначнішим з яких є річка Конка. У правобережній частині він має ряд приток. Найбільшою притокою є Інгулець (Малий Інгул), який при впадінні у Дніпро утворює Інгулецький лиман. Біля Херсона від Дніпра відокремлюється річка Кошова, а за 15 км нижче він ділиться на рукави: Ольховий Дніпро і Старий Дніпро, між якими знаходиться Великий Потьомкінський острів. Далі Дніпро тече єдиним річищем, а при впадінні у Дніпровський лиман поділяється на 3 рукави (гирла): Збур’ївський, Касперівський (Рвач) та Білогрудівський (Бакай). У лівобережній частині області є пересихаюча річка

Каланчак, що впадає в Чорне море. У річкових заплавах є багато озер. На узбережжях Чорного і Азовського морів зустрічаються солоні озера. Чорне й

Азовське моря багаті на промислову рибу (кефаль, скумбрію, пеламіду, камбалу, оселедці, бички), водорості та інші морепродукти. Зокрема, у північно-західній частині Чорного моря росте водорость філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується у харчовій промисловості. ⁴

З корисних копалин на території області залягають цементні й цегляно-черепні глини (поширені у Білозерському, Генічеському, Каланчакському

районах), мергель (поблизу Берислава, Каховки, смт Калінінське Великоолександрівського району), вапняк (у Великоолександрівському, Високопільському і Бериславському районах), будівельний пісок (у Білозерському районі), сіль (у Голопристанському і Генічевському районах), торф (у Голопристанському районі).⁵

В області сприятливі природні умови рекреаційного значення: на узбережжі і пониззі Дніпра багато солоних озер, ропа і грязі яких мають лікувальні властивості. Лимани і затоки також відіграють роль рекреаційного значення. Крім цього тут є великі можливості для масового відпочинку на узбережжі Чорного й Азовського морів.

На території області визначено 12 населених пунктів, які віднесено до курортно-рекреаційних зон.⁶ Більше 300 оздоровчо-курортних закладів, збудовані на морському узбережжі, відкривають широкі можливості для оздоровлення і відпочинку. Берег Чорного та Азовського морів розглядається як велетенський природній інгаляторій. Повітря узбережжя особливо збагачене озоном, насичене морськими солями. Внаслідок розпилення морської води прибоєм у повітрі вирізняється високий вміст хлориду натрію

та йоду.⁷

Унікальне творіння природи – коса Арабатська стрілка – є екологічно чистою зоною. Це піщана коса довжиною 115 км і шириною від 300 м до 7 км. Її омивають з одного боку Азовське море, а з іншого – озеро-море Сиваш. У літній період вода прогрівається до 28°, 90% сезону – сонячні дні. Озеро-море Сиваш славиться своїми цілющими грязями, лікувальними розсолами, термальними джерелами.⁸

Місто-курорт Скадовськ, розташований на березі Джарилгацької затоки, має мілководні пляжі, а морська вода вміщує велику кількість йодистих та бромистих солей і сприяє лікуванню дихальних шляхів.

Селище Лазурне – чорноморський курорт, наділений багатьма перевагами.

Відкрите море з температурою води у червні-серпні +24° - +28°, селище знаходиться на східній частині мілководної Джарилгацької затоки, відомої своїми лікувальними властивостями.⁹

На березі відкритого моря розташовані курорти Залізний Порт і Більшовик. Чисті піщані пляжі, прохолодна морська вода приваблюють тисячі відпочиваючих.

Біосферний заповідник Асканія Нова був заснований у 1898 р. Фрідріхом Фальц-Фейном. Заповідник займає площу понад 11 тис. га, примикає до лісопарку із штучними ставками та каналами, в яких мешкає багато звірів та птахів. В Асканійському степу росте більше 400 видів трав та квітів. Асканійський парк, площею близько 200 га, істотно відрізняється від дикої степової зони. Він розбитий за строгим планом. У парку близько 150 видів та форм дерев і чагарників: гостролистний клен, кримська сосна,

пірамідальні дуби, ялівець, ялина, ясен, біла акація, біля води – плакучі верби. Центром композиції парка є мальовничий ставок. На території заповідника можна зустріти представників більше 60 видів пернатих. У неораному степу гніздяться 16 видів, багато птахів зупиняються тут під час

перельотів. У самому парку проживає близько 40 видів птахів. Білі і чорні лебеді, фламінго, журавлі, дрохви, стрепети, сірі куріпки, але найбільше різних видів жайворонків. Степовий орел – рідкісний гість, частіше можна бачити степового луня, який низько летить над землею.¹⁰ Аборигенна фауна налічує 28 видів ссавців, з них третина гризунів, 19 видів комах, плазунів, птахів та ссавців занесено до Червоної книги України. У вольєрах живуть страуси африканські, ему, нанду, дрохви, фазани, павичі, степові орли, вінценосні журавлі, папуги та інші тварини. У своєрідному зоопарку заповідника зібрана унікальна колекція тварин. Зебри, південноамериканські верблюди, індійські та африканські антилопи, олені. У степу випасаються лами, шотландські поні, дикі коні – тарпани (кінь Прживальського), американські бізони, кафрські буйволи, сайгаки – найдавніші копитні, ровесники мамонтів. У воді сайгаки мають потребу тільки під час сильної засухи. Дрібних звірів тут також багато: миші, хом'яки, тушканчики. Хижаки – тхори, лисиці, ласки, зустрічаються також і горностаї. Асканія Нова має достатньо розвинуту туристичну інфраструктуру.¹¹

У 1927 р. було створено Чорноморський біосферний заповідник для охорони та вивчення природи пониззя Дніпра та Чорноморського узбережжя. Розташований на Тендрівській та Кінбурнській косах, а також в урочищі Ягорлицький Кут. Це місце гніздування та зимівлі водоплавних птахів.¹²

Заснований у 1927 р. як державний заповідник, Азово-Сиваський національний природний парк (о. Бірючий) є найбільшим в Україні (57430 га), деякий час був номенклатурно-мисливським господарством. Розташований на косі Бірючий острів та ряді островів озера Сиваш. Має багату колекцію великих екзотичних тварин. Місце гніздування водно-

болотяних птахів. У заповіднику є туристична інфраструктура. Діє музей природи.¹³

Отже, Херсонщина має надзвичайно вигідне географічне положення, сприятливий клімат, багатий рослинний і тваринний світ. Все це є важливою передумовою перспективного розвитку туризму в Херсонській області.

1.2. Соціально-економічні умови та стан розвитку туризму

Херсонська область відноситься до Причорноморського економічного регіону. Площа району становить 86,4 тис. кв. км (14,3% території України). За статистичними даними на 1 січня 2007 р. в Херсонській області проживає чоловіків – 517169 осіб та жінок – 598169 осіб. За площею область посідає друге місце в країні, а за кількістю населення — п'яте.¹⁴ Район має зручне географічне положення, бо він розміщений на перетині державних і міжнародних шляхів Азово-Чорноморського басейну. Саме його приморське положення сприяє розвиткові портового і рекреаційного господарств. Окрім того, через територію Причорноморського району, прокладені важливі залізничні, річкові та повітряні шляхи, що з'єднують економічні райони України з багатьма іноземними державами.

Область має сприятливі фактори для розвитку народногосподарського комплексу: близькість до Донецького і Придніпровського районів, вихід до Азовського і Чорного морів та наявність великої річкової магістралі Дніпра

зумовлюють її значний транспортно-розподільний і рекреаційний потенціали.

Херсонщина володіє достатньо могутнім промисловим потенціалом, основою якого є судноремонт, судно– та машинобудування, а також перероблення сільськогосподарських продуктів. Найбільше потужними

суднобудівними підприємствами є ВЛТ «Херсонський суднобудівний завод» та Херсонський державний завод «Паллада». Тут будують судна, плавучі понтони – причали, залізобетонні понтони – основи для плавучих готелів, зерносховищ, гаражів, електростанцій, а також плавучих доків підйомною силою від 2 до 32 тис. т.¹⁵

ЗАТ «Укрсклопром» по праву є флагманом скляної індустрії на Півдні України. Підприємство у короткий термін, залучивши інвестиції, вийшло на сучасний технологічний рівень. За час роботи заводу модернізовано існуюче

обладнання для виробництва широкогорлої склотари, добовий випуск якої досягає 800 тис. умовних одиниць.¹⁶

Лідером з виробництва електрозварювального устаткування, автоматичних ліній та комплексів для електродугового зварювання в Україні визнано ВАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування». Його високоякісна та високотехнологічна продукція користується попитом на ринку.

На підприємстві впроваджено у виробництво нові конкурентоспроможні рейко– та трубозварювальні машини, які базуються на кращих світових досягненнях та випереджають закордонні аналоги. Нова продукція оснащена мікропроцесорними системами управління, що дають можливість контролювати та реєструвати якість зварних швів.¹⁷

ТОВ «Авіа-Про», залучивши іноземні інвестиції, стало єдиним в Україні підприємством у галузі літакобудування, яке спеціалізується на виробництві

туристичних двомісних літаків (СТ2КВ) з використанням сучасних високотехнологічних матеріалів у виробничому процесі. Літаки підприємства

користуються широким попитом у Німеччині, Англії, Франції, Іспанії, США, Австралії.¹⁸

Відома у світі зернозбиральна, дощувальна та інша сільськогосподарська техніка, яку випускають Херсонські комбайнобудівники, кукурудзозбиральні

комбайни ВАТ «Херсонські комбайни» удостоєні багатьох міжнародних відзнак.¹⁹

У галузі легкої промисловості провідним підприємством є ЗАТ «Красень», що спеціалізується на пошиві верхнього чоловічого та жіночого одягу із вовняних і напіввовняних тканин. Завдяки високій якості і як результат конкурентоспроможності ці товари знайшли широке коло споживачів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.²⁰

Переробна і харчова галузі є найстарішими у промисловості області. Вони почали свій розвиток водночас після заселення Таврійського краю. Акціонерні

товариства «Князь Трубецькой», «Кам’янське» примножують славу знаменитих марочних сухих таврійських вин. Прославлена як в області, так і за її межами, коньячна продукція агрофірми «Таврія», досягла рівня світових вимог і отримала майже 200 нагород на національних і міжнародних конкурсах, є неодноразовим переможцем Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України». ЗАТ «Чумак» стало в Україні провідним виробником кетчупів, майонезів, соусів, томатної пасти, натурального томатного соку, соняшникової олії, а також консервованих овочів і фруктів.

Свою вітамінну продукцію підприємство поставляє до країн ближнього та дальнього зарубіжжя.²¹

Отже, Херсонський край – один з найпривабливіших туристично-рекреаційних регіонів, що надає гостям області якісний туристичний

продукт, пропонує відпочинок, динамічно розвиває інфраструктуру, залучає інвестиційні потоки у розвиток туристичної галузі.

1.3. Історія краю

Межиріччя Інгульця і Дніпра та обидва береги Дніпра були заселені, починаючи з часів пізнього палеоліту (20-12 тис. р. тому). Найдавніші поселення первісних мисливців виявлено поблизу с. Любимівка, а також Софіївки Каховського району. Поблизу сіл Каїрів Горностаївського району, Князе-Григорівки Великолепетиського району та в Каховському районі відомі також поселення мисливців доби мезоліту (12-8 тис. р. тому) – часу виникнення лука і стріл з крем’яними наконечниками і вдосконалення полювання. Ці ж місця були заселеними і в добу неоліту, тобто в VII-IV тис. до н. е., коли людина від збиральництва й полювання зробила крок до землеробства і скотарства. Неолітичні поселення та могильник скотарсько-мисливських племен частково досліджені поблизу с. Каїрів Горностаївського району. Крім того, виявлено поселення поблизу Михайлівки Нововоронцовського району та Великих Копанів Цюрупинського району, могильник неподалік с. Республіканця Бериславського району, а поблизу с. Великої Кардашинки Голопристанського району досліджено майстерню для обробки кременю.²²

У добу міді і бронзи, тобто наприкінці IV – на початку I тис. до н. е. територія сучасної Херсонщини була заселена значно густіше. Відомо близько 90 поселень та могильників цього часу, головним чином у північно-

західній частині області поблизу рік і в південно-східній її частині, в Нижньосірогозькому, Генічеському, Чаплинському, Каланчацькому, Скадовському районах. У письмових джерелах збереглася назва одного з степових племен пізньої бронзи – кіммерійці.²³

У VIII-VII тис. до н. е. на території Наддніпрянщини, у степовій її частині, населення освоїло виробництво заліза, з якого виготовлялись знаряддя праці та зброя. Залізні знаряддя швидко витіснили мало досконалі

кам’яні та бронзові. Це сприяло підвищенню продуктивності праці, а отже й прискоренню майнового розташування, що розпочалося ще за доби бронзи. Із загального середовища виділяється багата верхівка, що сконцентровує в своїх руках і матеріальні засоби, і владу. У цей час у причорноморських степах з’явилися кочові племена – скіфи. Вони й поклали початок першому

державному утворенню у Причорномор’ї. Херсонські степи входили до володінь Скіфської держави з центром у Кам’янському городищі. Відоме ім’я одного з скіфських царів IV ст. до н. е. – Атея.²⁴

У ІІ ст. до н. е. в причорноморські степи зі сходу ринула нова хвиля кочівників – сарматів, які частково витіснили скіфів і, потроху змішуючись з

ними, почали тут осідати. Області відомо понад 30 скіфо-сарматських поселень та городищ. Також із Середнього Подніпров’я у степову частину проникають , змішуючись із скіфо-сарматськими, ранньослов’янські племена зарубинецької культури. У перших століттях нової ери на території Нововоронцовського району з’являються стійкі землеробські поселення їх нащадків – слов’янських племен черняхівської культури, що існувала в Середньому Подніпров’ї протягом ІІ-VІ ст.²⁵

Після виникнення східнослов’янської феодальної держави – Київської Русі – на території Херсонщини, так само як і в Подонні і Подунав’ї, у небезпечному оточенні кочівників виникають поселення тих часів. У першій

половині ХІІІ ст. на Русь вдерлися монголо-татарські завойовники. Вони спустошили чимало міст і селищ, у т. ч. й Нижнього Подніпров’я та Побужжя, багато населення винищили або взяли в полон. Скориставшись прагненням мешканців поневолених земель звільнитись від монголо-

татарського іга, Литовське велике князівство у другій половині ХІV ст. захопило більшу частину українських земель, у т. ч. і правобережжя Нижнього Дніпра.²⁶

Наприкінці XV ст. територія краю стала здобиччю Османської імперії. У цій місцевості турками були побудовані такі фортеці: Казикермен (сучасний

Берислав, 1484 р.), Тягин (с. Тягинка Бериславського р-ну, 1491 р.), Іслам-Кермен (м. Каховка, 1492 р.), що стали базами для нападів кримських орд на українські землі. У 1492 р. козаки з Києва і Черкас захопили біля Тягину на Дніпрі турецьку галеру – це був перший бій козаків з турками, що поклав початок майже трьохсотлітній боротьбі за визволення Північного Причорномор’я від османського ярма.²⁷ Поселення козацтва на Дніпрі призвело до виникнення Запорозької Січі. У 1556 р. її засновник Дмитро Іванович Вишневецький захопив фортецю Іслам-Кермен.

У 1650-1660 рр. турки відновили Кизикермен, Тягин та Іслам-Кермен, а у 1678 р. побудували на о. Тавань (знаходиться між сучасними Бериславом та

Каховкою, пізніше був затоплений водами Каховського водосховища) ще дві фортеці – Мустрит-Кермен і Мубарак-Кермен.

Коли козаків вигнали з Чортомлицької Січі, на кордоні з Туреччиною біля сучасного с. Республіканець була заснована Кам’янська Січ, а кошовим отаманом став Костянтин Гордієнко.²⁸

Росія, отримавши вихід до Чорного моря, перш за все намагалась захистити свої кордони. За наказом Катерини ІІ від 18 червня 1778 р. почалось будівництво Херсона – фортеці, міста та порту. Херсон був першою базою Чорноморського військового флоту.

Кінець ХІХ ст. ознаменувався розвитком виноградарства на Херсонщині. Славився своїми виноградниками маєток князя Трубецького.

З кінця ХІХ ст. Херсонщина розвивається як транзитна територія.

Кінець XIX – початок XX ст. – період, пов'язаний із розвитком капіталістичних відносин. Розвиток промисловості привів до заселення нових територій, в основному на північ від центрального ядра.²⁹

З 1901 р., після 30-річної перерви, пов'язаної з роботами з поглиблення Дніпровського дна, знову відкриваються морські ворота міста. Херсон стає значним портом експортування хліба.

Світова війна 1914-1918 рр. принесла великі біди народу, погіршила його і без того досить важке становище.

1920-1930 рр. закріпились в історії Херсонщини, з однієї сторони, будуванням нових промислових підприємств, а з іншої – масовими репресіями проти духовенства, інтелігенції, селянства. Передбачалось організувати безпосередній зв'язок з Дніпром. Ці основні напрямки залишаються актуальними в містобудівній діяльності як у післявоєнний період, так і на теперішній час, що й відбито в генеральному плані Херсона.

Мирна праця людей була перервана 22 червня 1941 р. віроломним нападом на СРСР фашистської Німеччини. У 1941 р. на сучасній території Херсонщини радянські війська вели напружені бої проти німецько-фашистських загарбників. У жовтні 1943 р. радянські війська розпочали визволення Херсонських країв. Найбільші битви розгорнулись у районі Великої Лепетихи, Горностаївки, Нововоронцовки. 13 березня 1944 р. було

історико-культурні ресурси херсонської області та їх застосування в туристичній діяльності 📙 Курсовая → 🆔 100156