Ведення державного земельного кадастру на локальному рівні на території Данилівської сільської ради Білгород-Дністровського району Од

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України

Одеський  державний аграрний університет

Факультет землевпорядкування

Кафедра зельного кадастру 
 
 
 
 

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

З дисципліни:"Земельний кадастр"

На  тему:"Ведення державного земельного кадастру на локальному     рівні на території Данилівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області" 
 
 
 

                                                                                                                                                  Виконав:

                                                                                                                                                   Студ.4/3 зем.

        Варварук І.В.

        Перевірив:

                                                                                                                                                    Кульчицька Л.А.

                                                                               Одеса 2011 

Зміст 

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Формування  землеволодінь, землекористувань різних форм господарювання……………………………………………………………...…5

2. Аналіз змін  за обліковий період…………………………………………....16

3. Ведення державної  статистичної звітності………………………………...19

4. Державний  реєстр земель…………………………………………………...23

Висновок………………………………………………………………………..31

Список використаної літератури……………………………………………...32

Додатки:

1. Витяг з форми 6 – зем;
2. Витяг з форми 2 – зем;
3. Поземельна книга;
4. Книга  записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди;
5. Обмінний файл;
6. Реєстраційна картка;
7. План землеволодінь, землекористувань Данилівської сільської ради Білгород – Дністровського району Одеської області;
8. Кадастровий план землеволодінь, землекористувань ФГ «Агролюкс».

Вступ 

       Завданням ведення земельного кадастру локального рівня являються забезпечення органів  влади, зацікавлених юридичних та фізичних осіб достовірними даними про кількість  і якість, господарський стан, правовий статус і оцінку.

       Ведення земельного кадастру поділяється на наступні рівні:

• локальний рівень – сільська, селищна, міська ради;
• базовий рівень – район;
• регіональний рівень – область;
• загальнодержавний (загальнонаціональний) – територія всієї держави.

       Земельний кадастр на локальному рівні ведеться з метою реєстрації землеволодінь, землекористувань на адміністративній території, визначення ставки оподаткування, реєстрації договорів про оренду землі, реєстрації документів прав власності, користування землею, ведення державного обліку кількості і якості земель в межах землеволодінь, землекористувань, а також закріпленої адміністративної території і проведення оціночних  робіт, обстежень і обслідувань  земель. Данні про розміри, кількість  і якість земельних угідь являються  конфіденційними. Це означає, що до них  має право доступу кожен власник  земель, але вони не підлягають розповсюдженню між усіма власниками.

       На  локальному рівні в державному земельному кадастрі містяться і зберігаються відомості про земельні ділянки та інші об'єкти нерухомого майно, розташовані на цих земельних ділянках, що знаходяться в межах району (в розрізі сіл, селищ, міст районного значення та відповідних територій за межами населених пунктів), міст обласного значення та міст Києва і Севастополя, речові права та їх обмеження. 
На локальному рівні в державному земельному кадастрі систематизуються і зберігаються відомості державного земельного кадастру про межі адміністративно-територіальних одиниць, територіальних та кадастрових зон, кадастрових кварталів, земельних ділянок, земель з особливим режимом використання, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування грунтів, про кількісну і якісну характеристики земель, економічну та грошову оцінку та вартість земельних ділянок, про розподіл земель та розташованого на них нерухомого майна між власниками і користувачами, у тому числі орендарями, черговий кадастровий план, індексна кадастрова карта.

       Дані  земельного кадастру локального рівня  являються відкритими для всіх державних  органів, які в тій чи інший  спосіб мають справу у використанні земельних ресурсів.

       Дані  земельного кадастру локального рівня  являються первинною основою  для ведення державного земельного кадастру вищих рівнів. Державний  земельний кадастр локального рівня  ведеться в розрізі підприємств, господарств за категоріями земель і земельними формами власності.

       На  локальному рівні ведеться наступна земельно-кадастрова документація:

       -земельно-кадастрові  карти;

       - кадастровий план населеного  пункту;

       - реєстр громадян;

       - реєстр землеволодінь, землекористувань;

       - реєстр документів, які посвідчують право власності або право користування землею, а також реєстр договорів оренди землі.

       Виконання ролі державного земельного кадастру у суспільстві залежить від достовірності і повноти його даних, оперативності їх одержання і надання споживачу. Завданням даного курсового проекту є навчитись вести державний земельний кадастр на локальному рівні (території сільської, селищної, міської ради) на території Данилівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

1. Формування землеволодінь, землекористувань різних форм господарювання

       Право власності на землю набувається  та реалізується на підставі Конституції  України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються  відповідно до них.

       Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній власності.

       Згідно  Земельного кодексу України, право  власності на землю – це право  володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками [ 1 ].

       Згідно  Закону України «Про власність» право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

       Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

         Кожен громадянин в Україні  має право володіти, користуватися  і розпоряджатися майном особисто  або спільно з іншими.

         Власність в Україні виступає  в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності  є рівноправними. 

       За  цим нормативно-правовим актом суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.  
Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам. Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.

       Об’єктами права власності можуть бути   жилi будинки, квартири, предмети особистого користування, дачi, садовi будинки, земельнi дiлянки, насадження на земельнiй дiлянцi, засоби виробництва, вироблена продукцiя i т.д..

         Склад, кiлькiсть i вартiсть майна, що може бути у власностi громадян не обмежуються, крiм випадкiв, передбачених законом.

       Громадяни України мають право на одержання  у власнiсть земельних дiлянок  для:

• ведення фермерського господарства;
• пiдсобного господарства;
• будiвництва та обслуговування жилого будинку i господарських будiвель;
• садiвництва;
• дачного i гаражного будiвництва.

       Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі:

• одержання їх у спадщину;
• одержання частки землі у спільному майні подружжя;
• купівлі-продажу, дарування та обміну [ 6 ] .

       Право постійного користування земельною  ділянкою - це право володіння і  користування земельною ділянкою, яка  перебуває у державній або  комунальній власності, без встановлення строку.

       Права постійного користування земельною  ділянкою із земель державної та комунальної  власності набувають:

       а) підприємства, установи та організації, що належать до державної  та комунальної власності;

       б) громадські організації  інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

       в) релігійні  організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

       Право оренди земельної ділянки - це засноване  на договорі строкове платне володіння  і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

       Земельні ділянки  можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним  громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним  об'єднанням і організаціям, а також  іноземним державам.

       Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають  у прибережній захисній смузі  водних об'єктів, або на земельних  ділянках дна водних об'єктів.

       Оренда земельної  ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

       Право оренди земельної  ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних  торгах, а також передаватися у  заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом [ 1 ].

       Право приватної власності на землю  є похідним від права власності  на землю народу Україну і визначається як система юридичних норм та інших  правових заходів, які регулюють  земельні відносини і забезпечують реалізацію права власника щодо володіння, користування, розпорядження [6].

       Акціонерним товариством визнається те, яке має  статутний (складений) капітал, поділений  на визначену кількість акцій  рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств  у акціонерне товариство. Умови створення, функціонування, управління акціонерного товариства регулюються Законом України  «Про акціонерні товариства » вiд 17.09.2008 № 514-VI [ 7 ].

       Товариством з обмеженою відповідальністю є  господарське товариство, що має статутний  фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном[ 8 ].

       Фермерське  господарство є формою підприємницької  діяльності громадян із створенням юридичної  особи, які виявили бажання виробляти  товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою та реалізацією  з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для  фермерського господарства, відповідно до закону.

       Фермерське  господарство може бути створене одним  громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

       Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 – років, інші члени сім'ї, родичі, які об'єднались для спільного  ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту  фермерського господарства. Членами  фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому  за трудовим договором (контрактом).

       Землі фермерського господарства можуть складатись із:

       а) земельної ділянки, що належить на праві  власності фермерському господарству, як юридичній особі;

       б) земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства, на праві приватної власності;

       в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

       Фермерське  господарство та його члени відповідно до закону  
мають право:

       а) продавати або  іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

       б) самостійно господарювати на землі;

       в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших  культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

       г) на відшкодування збитків;

       ґ) споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;

       д) реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт; [ 2 ].

       Особисте  селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без  створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих  потреб шляхом виробництва, переробки  і споживання сільськогосподарської  продукції, реалізації її надлишків  та надання послуг з використанням  майна особистого селянського господарства, у тому числі і у сфері сільського зеленого туризму.

       Члени особистого селянського господарства (далі – ОСГ) здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах  встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог Закону України « Про особисте селянське  господарство», законів України, інших  нормативно - правових актів.

       Ведення ОСГ передбачає використання земельних ділянок, які передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Розмір земельної ділянки ОСГ може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами ОСГ. Земельні ділянки ОСГ можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів ОСГ. У разі виходу з ОСГ кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі на місцевості [ 3 ].

       СГВК  – підприємство, створене для спільного  виробництва продукції сільського, рибного, лісового господарства з обов’язковою трудовою участю в його діяльності. Проводять пов’язану з сільськогосподарським  виробництвом господарську діяльність на засадах підприємництва з метою  одержання доходу.

       СГВК  – юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є  сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції  сільського, рибного, лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі в процесі виробництва.

       Засновниками  кооперативу можуть бути громадяни  України та юридичні особи, які зареєстровані  в Україні. Чисельність членів кооперативу  не може бути меншою ніж три особи. Право власності на землю може набуватись кооперативом шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок  його засновниками та членами, а також  придбання земельних ділянок  за договорами купівлі – продажу, дарування, міни та іншими цивільно –  правовими угодами.

       Земля кооперативу складається із земельних  ділянок, наданих кооперативу у  користування або придбаних ним  у власність. Право кооперативу  на землю зберігається і в разі входження його до кооперативного об’єднання. За претензіями кредиторів звернення  стягнення на земельні ділянки, надані кооперативу у користування, не допускається. Земельні відносини в кооперативі  регулюються Земельним кодексом України та законами України.

       У разі виходу із кооперативу фізична  чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно його вартості на момент виходу, а земельні ділянки - в натурі (на місцевості). Право власності членів кооперативу – фізичних осіб на пай є спадковим [ 4 ].

       Право державної власності на землю  виражає і забезпечує загальні інтереси та може бути сформульоване як сукупність правових норм, що закріплюють і охороняють належність землі народу України в особі представницьких органів, встановлює порядок придбання використання і відчуження землі.

       Державна  власність представлена державними підприємствами.

       Виступаючи  одночасно політичним сувереном  і власником, шляхом видання законних актів сама встановлює межі своїх  прав власника, і в той же час, своєю владою визначає яким змістом  наповнити права власників і  в яких формах вони здійснюють ці права [ 6 ].

       Державне  підприємство засноване на державній власності. Воно є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. Підприємство створюється згідно з рішенням власника майна чи уповноваженого органу [ 5 ].

       Засоби  виробництва і вироблена ним  продукція є державною власністю  і належить підприємству на правах оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління майном, підприємство володіє та користується зазначеним майном [ 6 ].

       Комунальне  підприємство — юридична особа, заснована на власності відповідної громади. Комунальним підприємством в Україні є самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що може здійснювати виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність із метою одержання відповідного прибутку (доходу).

       Суб'єктами права комунальної власності, як різновиду права державної власності, були визнані адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів. Однак за Конституцією України суб'єктами права комунальної власності, відокремленої від державної власності, вже стали територіальні громади села, селища, міста, які безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

       До об'єктів права комунальної власності належить: майно, що забезпечує діяльність відповідних рад та утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території, а також майно, передане у власність адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності [ 6 ].

       На  території Данилівської сільської  ради Білгород-Дністровського району Одеської області сформовано землеволодіння, землекористування з різними  формами власності на землю (державна, приватна  та комунальна). Землеволодіння і землекористування мають різні  форми господарювання: державне підприємство, комунальне підприємство, акціонерне товариство, сільськогосподарський  кооператив, товариство з обмеженою  відповідальністю, фермерське господарство, особисте селянське господарство :

       1.Державне  підприємство «УкрАвтоДор», призначене  для обслуговування магістральної  дороги, ділянка якої проходить  через територію сільської ради. Площа даної ділянки складає  4,86 гектар;

       2. Комунальне підприємство «Данилівка»,  засноване територіальною громадою  населеного пункту Данилівка.  Площа земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні комунального підприємства є пасовищем і створена для забезпечення громадського випасу худоби. Площа даної земельної ділянки становить 9,51 гектар;

       3. Комунальне підприємство «Садочок»,  сформоване територіальною громадою  населеного пункту Данилівка.  Площа саду складає 0,52 гектара.  Сформоване для забезпечення населення села фруктово – ягідною продукцією.

       4. Фермерське господарство «Агролюкс», створене громадянином України, жителем села Данилівка. Господарство утворене з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Засновник фермерського господарства заснував дане господарство на основі оренди земельних ділянок у землекористувачів Данилівської сільради та земельної ділянки, що належить йому на праві власності. Загальна площа фермерського господарства – 526,15 гектара, з них ріллі – 508,73 гектари;

       5. Особисте селянське господарство  «Колос», на землях якого господарюють  на праві спільної часткової  власності вісім осіб, які мають  у власності земельні паї, отримані у власність при розпаюванні колгоспу. Загальна площа становить 15,59 га, з них ріллі – 14,48 га.

       6. Закрите акціонерне товариство (ЗАТ)  «Омега». Засновниками данного  товариства є фізичні особи,  у власності яких є земельні  ділянки придатні для сільськогосподарського  виробництва.

       ЗАТ « Омега» засноване з метою  сільськогосподарського товаровиробництва. Загальна площа, яка належить товариству – 495,47 га, з них ріллі – 481,29 га;

       7. Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) «Краб» - створене громадянами України. Має земельні ділянки, які належать засновникам товариства на праві власності та земельні ділянки, якими вони користуються на умовах оренди. Загальна площа господарства становить 520,88 га, з них ріллі – 504,88 га;

       8. Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Геовід» - створене жителями села Данилівка.

       Загальна  площа ТОВ «Геовід» - 454,22 гектарів, з них ріллі – 427,46 га;

       9. СГВК « Земос» - заснований 2004 року  для виробництва сільськогосподарської  продукції. Загальна площа СГВК  становить 190,75 гектарів, з них  ріллі – 183,51 га.

       На  основі вище наведених даних складаємо  експлікацію земель за формами власності (таблиця 1).

Таблиця 1. Експлікація  земель за формами власності на землю