Вишивка в сучасному одязі

                  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

          ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ    ім. Василя Стефаника

                                               Інститут  мистецтв

                          Кафедра декоративно-прикладного мистецтва і етнодизайну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З

декоративно – прикладного мистецтва

на тему:

«Вишивка в сучасному одязі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                  Студентки  4 курсу 

                                                                                  Група   Дпм 42

                                                                                   Заочної форми навчання

                                                                                   Довгунь Ніла Василівна

                                                                                   Керівник Стефанишин Л. Р.

 

 

 

 

 

 

                                       Івано – Франківськ 2013

  

                                                 Зміст

Вступ…………………………………………………..……..…...3

1. На початку ХХ ст……………………………..………..…..7
2.    Українська вишивка сьогодні………………………...….8

Розділ І.  Техніка  вишивки …………………..………….....……10

Розділ ІІ. Одягова вишивка…………………………….………..18

Розділ ІІІ. Творчий пошук…………………………………....….19

ІІІ.1. Вишивка для сучасних жінок…………………..……...21

      ІІІ.2.Сучасна  українська вишивка…………………….….…21

ІІІ.3. Сучасна жіноча сорочка……………………………….21

ІІІ.4. Чоловіча сучасна вишиванка………………………….23

ІІІ.5. Григорій Гринь та Михайло Півторацький…….…….24

ІІІ.6. Вишитий жіночий костюм …………………………….25

ІІІ.7. Сучасна сукня - вишивка………………………………27

ІІІ.8. Художник Дарія Петкевич ………...……………….….28

ІІІ.9. Чорно – біла вишивка на сучасній сукні…………..…..28

     ІІІ.10. Вишика Юлії Тимошенко……………...………………29

     ІІІ.11. Дитячі вишиванки……….. ………………………..….32

Розділ IV. Висновок ………………………………………….…..36

Розділ V. Список використаної літератури…………………...…37

Розділ VI. Інтернет-ресурси………………………………………38

Розділ VII. Додатки……………………………………..………...39

 

 

 

 

Вступ

   У розмаїтті українського декоративного  мистецтва художнє вишивання  посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений  різновид народної творчості. Адже для вишивання непотрібно складних пристосувань. Колись за кількістю і довершеністю вишитих рушників, сорочок, скатерок, які дівчина приготувала до свого весілля, робили висновки про її працелюбність. Вміння серцем відчувати навколишню красу і відтворювати її в узорах кожна дівчина змалечку вчилась у своєї матері, бабусі.

   Вишивка в Україні –  це світ краси і фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки і почуття людини, світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.

   До наших днів дійшла українська народна вишивка лише кінця XVIII – початку XIX століття – насамперед тому, що сприйняття її як витвору мистецтва утвердилося лише у 80 – 90-х роках XIX століття. Саме з того часу прогресивні діячі культури починають цікавитись вишивкою і колекціонувати її в музеях та приватних збірках.

   У процесі історичного  і культурного розвитку в Україні  в кожній місцевості усталились  характерні орнаментальні мотиви  і композиції, колірні гами, специфічні  техніки виконання. Вони дбайливо  передавалися з покоління в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи і вдосконалюючи їх.

   Вишивкою займалися повсюдно. Кожний район, навіть кожне  село відзначалися місцевою своєрідністю.

   Художня довершеність і  різноманітність вишивки залежать не тільки від створення досконалої орнаментальної композиції, тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору техніки виконання. У кожному регіоні у вишивках склалася своя, відшліфована століттями єдність орнаменту, засіб вираження його, своя колірна гама.

   Зразки старовинної народної вишивки вражають нас простотою виробів, їх лаконічністю, різноманітністю і художньою майстерністю. Вони служать невичерпним джерелом для розвитку декоративно – прикладного мистецтва України.

   З глибокої давнини ручною вишивкою оформлювали різні вироби необхідні людям в побуті. Популярна вишивка і сьогодні. Красиві оригінальні і сучасні вироби оформленні українською народною вишивкою: панно, блузи, джинси, куртки, шарфи і т д.

   В сучасній українській вишивці поступово змінюється колорит і шви якими виконуються узори. Традиційні орнаменти збагачуються новими елементами і цікавими композиційними рішеннями. Створюючи вироби за народними мотивами сучасні майстри зберігають багатовікові традиції народної вишивки, використовують кольорові рішення, орнаменти, техніку виконання характерну для окремих областей України.

   Процес виконання вишивок  досить цікавий. Вишивання розвиває  естетичний смак. Прививає акуратність, усидчивість, творче відношення до праці.

   Створюючи орнаменти для  вишивки художники у всі часи  звертались до природи, але  не копіюючи її, а стилізували,  спрощували, інтерпретували, зберігаючи найбільш характерне.

   В українській народній  вишивці зустрічаються рослинні, геометричні, рослинно – геометричні орнаменти, орнаменти із зображенням тварин, орнаменти з емблемами, орнаменти оздоблені бісером та штучними перлинами.

   Рослинні орнаменти створені  із стилізованих квітів, листя,  бруньок, пагонів.

   Геометричні із різноманітних  геометричних фігур.

   Дуже часто зустрічаються  стилізовані тварини, птахи, лічинки,  павуки та інші комахи.

   Рослино – геометричні  орнаменти складаються із геометризованих  спрощених квітів, листків…

   Шви українських вишивок  діляться на основні і доповнюючи.

   Основні шви в свою чергу діляться на рахувальні і декоративні. Рахувальлними називаються такі шви для виконання стібка яких необхідно рахувати нитки тканини. Рахувальними швами виконуються геометричні і рослинно – геометричні орнаменти. До рахувальних швів відносяться: пряма гладь, коса гладь, натягування, низь, хрестик, зернистий шов, виколювання, вирізання, верхошов, різні види мережок. Різноманітність орнаментів досягаються за рахунок сполучення декількох видів швів в одному контурі орнамента. Виходить, що до декоративних швів відносяться і шви якими вишивають рослинні орнаменти. Це – двостороння гладь, полтавська художня гладь, рушникові шви. Прості декоративні шви: строчка, стебельчатий шов, тембурний шов, а також гладдєві  шви качалочки, якими виконують геометричні і рослинно - геометричні орнаменти.

   До доповнюючи швів відносяться:

Краєві  шви, якими оформляють краї серветок, рушників, а сьогодні і  блузок, штанів, кофтинок, шарфів;

Змережу вальні шви (змережування), якими  можна з’єднювати окремі деталі суконь, спідничок та інших виробів;

Зубцування – шви, якими оформляють краї манжетів, комірців, рукавів у  виробах, а також призбирування на нитку – пухлики.

   Щоб робота над вишивкою  приносила творцям задоволення  потрібно з самого початку  старатись виконувати все чітко і акуратно. Краса українських народних рахувальних швів залежить від тяжкості рахунку ниток тканини. А рослинні орнаменти потрібно вишивати точно по контуру малюнка.

  

 

 

 

                                       На початку XX століття.

1.   Кустарне виробництво зайняло певне місце в народному господарстві і сприяло залученню широких кіл майстрів до загального мистецького життя країни, до активної творчої діяльності. Ганна Собачко створює ескізи, які потім вишивають в артілях Київщини і Полтавщини. її композиції сповнені стрімкого руху, колористичного напруження. Загострена фантазія майстрині породжує різноманітні квіти, що переростають у казкові витвори, в яких реальне і фантастичне зміщено, що утворює образи то тривожні, то спокійні й врівноважені. Саме роботи Собачко, а також Євмена Пшеченка, Гликерії Цибульової, Параски Власенко з успіхом експонувались починаючи з 1922 року на міжнародних виставках у Берліні, Празі, Лондоні, Парижі. У 1934-році у Києві створюються Центральні експериментальні майстерні, де народні майстри і художники-професіонали ведуть пошуки нових форм. Сюди були запрошені П. Власенко з с. Скопців, М. Приймаченко з с. Болотні, петриківчани Т. Пата, В. Павленко, П. Глущенко, які створювали ескізи для панно, подушок, рушників.

У своїх пошуках петриківчани виходили з традицій настінного малювання  і власних творчих спрямувань. їхні роботи — це типовий петриківський  розпис, відтворений технікою гладі.

2.  Українська вишивка сьогодні — складне, багатогранне явище, що розвивається в сфері традиційно-побутового, самодіяльного мистецтва та творчості художників-професіоналів. У відомих осередках вишивання — таких, як Косів, Клембівка, Полтава, Черкаси, Львів та інші,— створені підприємства художніх промислів, що відроджують і далі розвивають класичні надбання кожного мистецького регіону.

   Вишивка — один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є складовою частиною народного костюма, активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр.

   Для робіт Параски Власенко цього періоду характерним є принцип вільної, невимушеної і водночас врівноваженої композиції, сповненої святкового, мажорного звучання. Вона будує свої панно на поєднанні об'ємних і площинно трактованих форм.

   Починаючи з 30-40-х років у вишивці утверджується тенденція до створення речей підкреслено декоративного характеру. Водночас відчутне прагнення скерувати вишивку в бік сюжетно-тематичних полотен з підсиленням рис станковізму. В таких творах вишивка виступає лише як технічний засіб для створення художнього образу.

   У 30-ті роки в народній вишивці відбуваються певні зміни художнього стилю. В буковинському шитві це проявляється у все більшому розповсюдженні рослинних мотивів, їх реалістичному трактуванні. Розширюється колірна гама яскравих тонів, застосовуються тонкі нитки муліне, кольоровий бісер. Техніки гладь, хрестик витісняють давні місцеві народні техніки.

   Яворівська вишивка Львівської області в 20-30-х роках також переживає оновлення своєї художньо-образної мови. Дрібноузорні орнаменти, що прикрашали вироби домашнього полотна, поступилися місцем соковитим, крупнорельєфним багатобарвним орнаментам на фабричній кольоровій тканині.             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               І. Техніка вишивки

   В сучасній  погоні за модним, непотрібно  глибоких знань мистецтва вишивки,  щоб оздобити пальто чи кофтинку  казковими квітами чи абстракціями, потрібно лише знання техніки виконання легких декоративних швів – строчки, стебельчатого, ланцюжка чи табурного шва, плетіння бісеру чи перлин і творчий підхід до справи.

   Що ось техніка  виконання цих простих швів.

   Для того щоб  досягти результату потрібно  спочатку спробувати висилити кілька зразків, розбудивши свою фантазію, а потім порівняти їх і вибрати, той який найбільш до вподоби.

   Шов строчка, ще називають шов назад голкою. Цей шов нагадує машинну строчку. Закріпляємо петлею з лицевої сторони на робочу нитк, підгіллею на голку  3 або 4 нитки тканини. Заправляють тканину в п’яльця і починають виконувати строчку при вишиванні голка рухається з право на ліво. Набирають на голку 4 – 5 нитки тканини, при цьому голку вколюють в кільце першого стібка знову протягують вперед, вліво на 6 або 8 ниток. Так повторюють до кінця зразка. Вколовши голку в кільце останнього стібка, виводять робочу нитку, підчипивши на голку 3 або 4 стібка зразка з витвору у вибраному напрямку.

   Стебель ним  швом в рослинних орнаментах  вишивають стебла квітів, листя. Цим швом можна виконувати контури не лише рослинного  орнамента, а й інших видів малюнку та абстракцій.

   Закріплюють робочу  нитку. При вишиванні голку  вводять з ліва на право.  Голку вколюють на 3 – 4 нитки  вправо від правого стібка і виводять в кінці, цього стібка. Потім голку виколюють на 3 – 4 стібка вправо від попереднього стібка і виводять в його кінці, повторюючи так до кінця малюнку. Вишиваючи стебельчатим швом треба зробити так, щоб робоча нитка на протязі вишивання знаходилась весь час знизу чи зверху від лінії вишивання. Не може направляти робочу нитку то вниз, то вверх, тому що губиться стебель частий вигляд шва.

   Тамбурний шов  складається з петельок, які утворюють  на тканині тембурний шов справа  на ліво. Робочу нитку закріплюють петлею внизу під правим кільцем майбутньої вишивки. Вколюють і виколюють через 3 – 4 нитки тканини і роблять перший стібок. Потім голку вколюють в середину першого стібка і виводять зліва через 2 – 3 нитки тканини від кінця цього стібка. Не витягуючи голку з тканини обгинають робочу нитку під кінець голки і протягують її. виходить перша петля цепочки кожну нову петлю починають з середини попередньої ; голку вколюють в середину першої петлі і виводять з права на ліво через 2 – 3 нитки тканини від цієї петлі, заводять робочу нитку під кінець голки витягують голку з тканини, отримують другу петлю.таким же чином вишивають всі наступні петлі візерунку. Виконуючи петлі не варто сильно затягувати нитку, вона повинна вільно лягати на тканину.

   Важливе місце в оформленні одягу вишивкою займає двостороння гладь. Основне правило вишивання двосторонньою гладдю – це те, що довжина стібка не правило перевищувати 1 см. Наносимо чи перебиваємо малюнок на тканину і починаємо вишивати. Закріпляємо робочу нитку петлею на 2 – 3-ох нитках тканини. Голку вколюють і виводять з права на ліво точно на лінію контуру візерунка. Щоб стібки гладі розходились промінчиками від центру візерунка по кругу, не всі стібки робляться однакової довжини, по черзі ставлять стібки завтовшки 1 см і на 1,5-2 мм коротші. Стібки гладкі повинні щільно прилягати один до одного, так щоб не проглядав фон тканини, інакше узор не буде виглядати акуратним. Якщо гладь виконано правильно, тоді лицева і виворітня  сторони будуть виглядати одинаково. При вишиванні різними кольорами ниток, щоб досягти їх художнього звучання потрібно підбирати нитки в одній кольоровій гамі.

   До різновидностей  гладі відносяться і полтавська гладь. Стібки гладі вишивають з ліва на право і так щільно, щоб не проглядав фон тканини. Зручний цей вид гладі тим, що можна зробити стібок від 1 до 3 см, заповнюючи більше площини елементів узору. Щоб такий довгий стібок не відставав від тканини, його прикріплюють зверху допоміжним стібком. Виконують його так. Закріпивши нитку петлею або стібками, роблять довгий стібок. Голку вколюють з права через 1,5 см і виводять на ліво через 3-4 мм знизу під стібком. Протягують робочу нитку. Потім голку вколюють по діагоналі через 5-6 мм над стібком і виводять поряд з початком першого стібка. Всі наступні стібки роблять  так само паралельно один до одного при довжині стібка від 2 до 3 см. Зверху роблять 2 чи 3 допоміжних діагональних стібків. Гладь буде красивою, якщо всі допоміжні стібки роблять на одному рівні. Дуже красиво поєднується двостороння гладь з полтавською так, як двосторонньою можна вишивати лише дрібні деталі візерунку, то полтавською великі.

   Рослинні візерунки,  виконані художньою гладдю, вимагають  більшої палітри кольорів для  зображення квітів, листків та  інших видів візерунків. Тональний підбір ниток дає можливість вишити квіти листки двома - трьома тонами кольорів ниток: від світлого відтінку до більш темного і навпаки, від темного до світлого. Щоб не було різкої різниці переходу від тону до тону, наприклад, від світло –рожевого, стібки гладі роблять різної довжини. Якщо візерунок треба вишити трьома відтінками,то довжину окремої деталі ділять на три частини і кожну частину вишивають іншим кольором, ніби вшиваючи один тон ниток в інший. Досягають цього роблячи стібки гладі різної довжини. Якщо гладь виконана правильно, то ліва і права сторони роботи будуть однаковими.

   Швом качалочкою виконують геометричні і рослино – геометричні візерунки. Візерунки вишивають яскравими, контрасними кольорами. Інколи контур візерунку  обшивають строчкою чорних ниток. Качалочки – це один з видів вишивання гладдю. В ньому для кожного стібка беруть одинакову кількість ниток тканин. Кожний стібок виконують через одну нитку тканини і виходять качалочка. У візерунку для кожного квадратика качалочок також беруть одинакову кількість ниток тканини. Щоб оволодіти цим швом потрібно вишити нескладний елемент геометричного візерунка. Вишивати зразок починають від центра елемента.

   Дуже популярно сьогодні  є вишивка по канві. Канва  – це спеціальна тканина для  вишивки. Вишивають по канві хрестиком чи рахувальною гладдю. Виконують вишивку нитками муліне в 3-6 тонких ниток чи тонкими шерстяними нитками.

   Починають вишивку по  канві наступним чином. Спочатку  визначають місце розміщення  орнаменту. Від центру орнаменту  паралельно ниткам тканини прокладають кольоровою ниткою довгі вертикальні стібки (1-1,5 см). Горизонтальними стібками такої довжини наметують верхню лінію орнаменту паралельно ниткам тканини. Канву обрізають на 2- 2,5  см більш ніж потрібно по довжині і ширені візерунка.

   Накладають її в наміченому  місці, суміщають намічену лінію  центру візерунка з вертикальними  нитками канви і точно між  двома паралельними, нитками канви.

   Закріпивши таким чином  канву, продовжують приметувати  її по довжині і ширені візерунка довгими стібками на відстані 3 – 3,5  см. Приметати канву необхідно світлими нитками  так, щоб вони щільно прилягали до основної тканини, а потім пригладити її праскою, щоб канава ніби прилипли до тканини. Якщо канва прилипла правильно (не відстає від тканини і не піднімається), то вишивати дуже легко. Виконуючи стібки вишивки потрібно старатись попадати голкою в центр клітинок канви. Вишивати потрібно не зачіпаючи ниток канви і намітки. Найчастіше візерунки на канві виконують від центру. Тоді зліва і з права від центру узор закінчується одинаково. Вивчивши весь візерунок спочатку витягують нитки якими кріпилась канва до основної тканини, а потім витягують і самі нитки канви.

   До різновидності вишивки  відносять і косу гладь.

   Коса гладь отримала свою назву від прийомів її виконання. Стібки косої гладі вишивають під кутом 450 до ниток основи і утоку тканини. Так як стібки гладі виконуються з нахилом вліво і вправо, то візерунок отримує світотіньовий ефект. Для освоєння строчки необхідно виконати зразок.

   Вишивання косою гладдю  починають з того, що підбирають  квадратик з ниток тканини: 4 на 4; 5 на 5; 6 на 6 ниток.

   Якщо нитки основи і  утьока різні по ширені, то  потрібно підібрати таку кількість  ниток, щоб по основі взяти  4 нитки, а по утоку 5 і 6 ниток. Виконують зразок справа на ліво. Робочу нитку закріплюють справа петлею або дрібними стібками, по діагоналі квадратика голку виводить в лівий нижній кут (початок вишивки). Потім голку вколюють по діагоналі в правий верхній кут і виводять і виводять по вертикалі на одну нитку вище першого виходу голки. Всі наступні 5 стібків виконують паралельно через одну нитку тканини нахилом вліво.

   Виконуючи шостий стібок, голку виводять в лівий нижній  кут цього стібка. Підбирають  знову квадратик6 на 6 ниток тканини і виконують 6 стібків з нахилом в право. Голку вколюють по діагоналі в правий нижній кут наступного квадратика і виводять  в другий стібок зліва, внизу. Ще 4 –й стібок виконують паралельно через одну нитку тканини. В шостому стібку голку вколюють  в правий нижній кут і виводять в правому верхньому куті наступною, підібраною через одну нитку тканини. В шостому стібку голку вколюють в правий нижній кут і виводять в правому верхньому куті наступною, підібрано 6 на 6 ниток тканини квадратика. Виріб зліва на право і знову виконують 6–ть стібків з нахилом вліво. І так до кінця роботи чергують стібки з нахилом вправо і вліво. Вишивши зразок можна приступати до вишивання візерунку.

   Обводки використовують  для закінчення візерунку. Обводки  вишивають різними швами: хрестиком, прямою гладдю, набиранням, двосторонньою штобкою, занизуванням. Деякі обводки мають своє значення, наприклад: черв’ячок, ретязь, овесець.

   Обводку черв’ячок виконують  справа на ліво двома кольорами  ниток: червоними і чорними,  або голубими і синіми.

   Чорним і голубим кольором  ниток вишивають зигзагоподібну  лінію. Спочатку підбирають квадратик  із ниток тканини: 3 на 3, 4 на 4, 5 на 5 ниток. Потім по діагоналі  квадратика справа на ліво закріплюють робочу нитку, так отримують перший стібок.

   Вколюють голку зверху в перший стібок і виводять в нижній лівий кут наступного квадрата. Дальше повторюють перший стібок, і так до кінця рядка. Голка рухається з ліва на право, виконавши потрібну довжину строчки, з ліва на право, виконавши потрібну довжину строчки, з ліва на право вишивають пропущений стібок. Закріплюють робочу нитку з виворотної сторони під стібками.

   Чорну чи синю нитку  закріплюють з виворотної петлею  на першому стібку і виводять  на лицеву сторону роботи посередині  першого стібка. Потім на голку зверху вниз підчіплюють другий стібок і протягують під ним робочу нитку. Потім на голку підчіплюють знизу вверх третій стібок і протягують під ним робочу нитку. На кутиках зигзагоподібної лінії утворюється петля.

   Ретязь вишивають з ліва  на право. Робочу нитку закріплюють з ліва на раво по діагоналі кліточки. Голку вколюють правий верхній кут і виводять через 3,4 нитки. Знову голку вколюють по діагоналі в правому верхньому куті. Роблять довгий стібок, який передується з короткими діагональними стібками на протязі всього рядочка.

   Обводка овесець  виконується за принципом техніки  набирання. Всі стібки роблять,  підчипляючи на голку парну  кількість ниток тканини. Шов  вишивають з права на ліво. Робоча нитка закріплюється на 4, 6, 8 ниток тканини петелькою,  утворюючи перший стібок. Голку вколюють з права в перший стібок, виводять по діагоналі в низ через дві нитки. Роблять стібок, паралельний першому на 4, 6 чи 8 ниток тканини. Голку виводять з правого кінця другого стібка вверх через одну нитку тканини від половини цього стібка. Знову роблять стібок на 4, 6 чи 8 ниток тканини і виводять голку в правий кінець першого стібка. Потім все повторюють до кінця зразка.

 

                                          ІІ. Одягова вишивка

   Вишивка – улюблена прикраса наших бабусь – досить впевнено почуває себе на світових подіумах. Багатий культурний спадок Сходу і Заходу сьогодні відображається в декоративних малюнках. Основні мотиви вишивки в сучасних будинках моди розділяють на такі: «Романтика», «Екзотика», «Фольклор».

   Романтика: вишивка тон в тон на пастельному фоні, повітряна, легка, жіноча, ніжна.

   Повернення жіночності. Летючі силуети, натуральні тканини, піна складок і рюш. І звичайно розкішна вишивка в поєднанні з аплікацією, яка прикрашає не тільки легкі плаття і спідниці, костюми, і навіть верхній одяг. Використовується в роботі техніка гладдю, художня гладь, двохстороннє гаптування, хрестик, всі ці техніки в сучасній обробці здобувають нове звучання.

   Екзотична вишивка відрізняється  багатством. В цій темі пропонується  мотиви вишивка зі всіх регіонів світу. Вишивка щедро розшита золотом – все це в поєднанні з тканинами і вишуканими силуетами продовжує образ нової розкоші.

   Фольклор: строкаті  квіти на білих селянських  блузах чи на широких спідницях,  альпійські мотиви, народний колорит. В правильній комбінації і чіткій інтерпретації національні костюми ніколи не вийдуть з моди. Сьогодні ми стаємо свідками культу українського національного костюму: барвисті лінії плаття, чоловічі куртки, вишивка, перед шармом орнаментів від якої – не встоїш. Етнічні елементи, в першу чергу вишивка, входять в моду, відіграючи роль яскравих акцентів, що привертають увагу.

                                  

 

 

 

 

                                           ІІІ. Творчий пошук

   Переглядаючи  старі журнали, на сторінках  яких молоді дівчата красувались  в простеньких платячках з  багатим вишиттям, наштовхуючись  на думку: «А хіба сьогодні  вишивка втратила свою актуальність?». Звичайно ні, вона находить нове рішення. Зимою притягує увагу вишивка шерстю чи будь – якою іншою об’ємною, пухнастою ниткою. Малюнок стає рельєфним, фактурним і особливо виразним на прозорій ледь помітній основі. Ніби випадкова плутанина ліній вносить в орнамент відчуття природної поверхні, мікості, вводячи нас в світ казок і фантазій. Одна єдина ниточка прокладена на тканині і вже ніби нічого і немає спільного в цього полотна з холодними «гламурними» площами невпинного часу. Вишивка прикрашає любий виріб, навіть пальто, пончо чи капелюшки.

   Дуже часто  можна зустріти і в мякому  кружеві пухнасту шерстяну нитку,  якою викладені загадкові візерунки.  Модне кружево також віддає  перевагу вільним і «неправильним»  природнім мотивам привичними для старих орнаментів. Важливе місце сьогодні займає вишивка бісером і перлинами на гіпюрі, вечірні сукні, що нагадують місячну ніч чи весільна сукня, що ніби покрита морською піною та опутана серпантином.

   Навіть на тоненькому  трикотажному полотні тілесного тілесного кольору в кращих традиціях зображено океан – щільним, візерунком татуїровкою в кращих традиціях літа. Та все ж таки зимовий період потребує окремих рішень, тому саме вишивка добивається цієї об’ємності за допомогою з’єднання двох прозорих тканин чи тюлів, органз.

   І виходить  чудово. Не те, щоб дуже тепло,  але все ж теми хоч не  просвічується. Хочеться, щоб так  як і в минулому році по  справжньому сучасними виробами вважались ті, в яких використано зразу декілька методів оформлення. Набивний і ткацький малюнок, аплікація і ручна вишивка – все знадобиться і все внесе свою ноту. Вишиваючи набивну тканину, по-різному акцентуючи деталі малюнку, майстер здійснює кожного разу неповторний художній твір. Традиційні орнаменти, батіки, легкі акварельні плями невловимо нагадують нам деталі пейзажу, мотиви старих обоїв – самі по собі ці теми давно відомі та як фон для вишивки вони здобувають нове звучання.

   Загадково вишивка  виглядає на об’ємних фактурних тканинах, які так популярні в наш час.

   Вишивка залишається також складовою частиною жакардових малюнків, вона також частково ховається під виразною фактурою фону,мотиви заглиблюються в об’ємну тканину ніби вони виконані тисненням. На тіні. Вишивка тон в тон чи чи близьким до фону кольором – текстилю аналог мистецтву чеканки.