Віршовано-пісенні матеріали як засіб підвищення мотивації навчання учнів початкових класів

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПІСЕННИХ ТА ВІРШОВАНИХ МАТЕРІАЛІВ НА УРОКАХ  ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ……………………………………………………………6

1.1.  Характеристика фонетичних та лексичних  навичок…………………...6

1.2. Роль музики, пісень та поезії у вивченні англійської мови в початкових класах………………………………………………………12

Висновки до першого розділу………………………………………………16

РОЗДІЛ II. ВИКОРИСТАННЯ АНГЛОМОВНИХ ПІСЕНЬ ТА ВІРШІВ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ……………...19

2.1. Віршовано-пісенні матеріали як засіб підвищення мотивації навчання   учнів початкових класів…………………………………………………19

2.2. Використання пісень для підвищення ефективності сприйняття лексики й граматики англійської мови………………………………...26

2.3. Римівка як засіб навчання лексики іноземної мови……………………30

Висновки до другого розділу………………………………………………32

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….37

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..40

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження. Основне призначення іноземної мови, як предметної галузі шкільної   освіти – забезпечити оволодіння учнями уміннями та навичками спілкування в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Саме школа є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, які в майбутньому учні зможуть розвивати й удосконалювати відповідно до власних потреб.

Основна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої слугують комунікативні вміння сформовані на основі мовних знань і навичок. Успіх у вивченні іноземної мови багато в чому залежить від перших уроків іноземної мови в житті дитини і початкового етапу навчання взагалі. Для дітей початкового шкільного віку характерною є постійна жага до нового, цікавого, загадкового. Вони швидко втомлюються, якщо їм нецікаво, якщо урок ведеться неемоційно. Тому, ідучи на кожний урок, необхідно приділяти велику увагу підготовці до уроку зі своїми учнями, емоційному настрою. 
Досвідчені вчителі перевагу на уроках віддають пісенному, поетичному та фольклорному матеріалу на початковому та середньому етапі вивчення іноземної мови. Вивчення пісень, віршів, скоромовок, прислів`їв має багато переваг. Завдяки цьому створюється сприятливий психологічний мікроклімат класу, знижується напруження, активізується мовленнєва діяльність, підвищується емоційний тонус, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови.

Зростання потреби у  спілкуванні та співпраці між  країнами і народами з різними  мовами та культурними традиціями, нові економічні та політичні реалії, реформування в освітній системі  України вимагають суттєвих змін у ставленні до оволодіння іноземною мовою. Оскільки метою навчання іноземним мовам є не тільки отримання знань, формування в школярів навичок і вмінь, але і засвоєння ними знань країнознавчого, лінгвокраїнознавчого і культурно-естетичного характеру пізнання цінностей іншої для них національної культури, то при визначенні змісту навчання безперечно постає питання про культурний компонент. Даний компонент містить в собі мовні і культурологічні знання, а також навички й уміння. З вище сказаного випливає, що підтримуючи інтерес до мови як засобу спілкування, необхідно розвивати інтерес до неї як носія своєрідної культури, й не менш важливу допомогу в цьому відношенні може зробити використання духовної спадщини країни досліджуваної мови, зокрема, музичні добутки та вірші. Актуальність даної роботи полягає в тому, що саме ці засоби викладання англійської мови на даному етапі навчання є чи не найважливішими та дійовими засобами введення та закріплення лексики і граматики школярами початкових класів.

Проблемами історіографії використання віршів і пісень хвилювалися вчені з давніх часів. Як стверджують історики, в школах Давньої Греції багато текстів розучували за допомогою співу, а в початковій школі Індії абетку і арифметику вивчають за допомогою пісень і зараз. Відомий педагог Ян Амос Коменский вважав, що той, хто не знає музики уподібнюється тому, хто не знає грамоти. За словами Т. П. Рачок, «поезія дає імпульс творчій уяві і має величезний потенціал емоційного впливу».

Саме це спонукало  нас до вибору теми курсової роботи «Використання англомовних пісень як засобу навчання іноземної мови учнів початкових класів».

Об`єкт дослідження – вірш та пісня, як засоби навчання іноземної мови школярів початкового шкільного віку.

Предмет дослідження – програма надання та розробка уроків з використанням віршів та пісень на уроці іноземної мови для дітей початкового шкільного віку.

Мета курсової роботи – дослідження ефективності використання віршів та пісень в навчальному процесі вивчення іноземної мови школярами початкового шкільного віку.

Для досягнення зазначеної мети нами було передбачено наступні завдання дослідження:

1. Охарактеризувати фонетичні та лексичні навички вивчення іноземної мови в початкових класах.
2. Дослідити роль використання англомовної музики, пісні та поезії на уроці іноземної мови школярами початкових класів.
3. Розглянути віршовано-пісенні матеріали як засіб підвищення мотивації, ефективності сприйняття лексики й граматики навчання англійської мови учнями початкових класів.

Структура роботи складається зі вступу, двох розділів, які мають підрозділи, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПІСЕННИХ ТА ВІРШОВАНИХ МАТЕРІАЛІВ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 Характеристика фонетичних та лексичних  навичок

Найкращий учитель той, хто пробуджує  в учнів бажання вчитися. Ця незаперечна  істина проголошувалась в тій  чи іншій формі прогресивними  педагогами всіх часів.

У книзі «Серце віддаю дітям» В.О. Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: «Не забувайте, що грунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, – у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це – бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей грунт, без нього немає школи» [6, c.22 ]. Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення школярів до навчання.

Загально відомо, що діяльності без мотиву не буває. Мотив є певним обґрунтуванням і виправданням вольової дії, показує відношення людини до вимог  суспільства. Мотиви грають важливу  роль в оцінці дій і вчинків, бо від них залежить, який суб`єктивний зміст має дія для даної людини. Існує зовнішня – широка соціальна мотивація, й три внутрішніх:

1. мотивація, пов`язана з перспективним розвитком особистості;
2. комунікативна мотивація;
3. мотивація, породжувана самою навчальною діяльністю.

Зовнішня або широка соціальна мотивація містить у собі мотиви: кожна культурна людина повинна знати хоча б одну іноземну мову (а також для загального розвитку; англійська мова – найбільш розповсюджена у світі, і її треба знати); вивчаю, тому що цей предмет є в шкільній програмі; вчу з поваги до вчителя; хочу знати іноземну мову не гірше за своїх товаришів.

Внутрішня:

1. Мотивація, пов`язана з перспективним розвитком особистості: вивчаю, тому що іноземна мова може знадобитися в подальшому житті (в інституті; у майбутній роботі; зможу допомогти кому-небудь сам);
2. Комунікативна мотивація: цікаво спілкуватися із товаришами на уроці; хочу навчитися писати листа (для переписки);
3. Мотивація, породжувана самою навчальною діяльністю: цікавлюся іноземною мовою (вчу вірші, виконую вправи, переводжу цікаві тексти, відчуваю успіх у навчанні) [23, c. 35].

Відомо, що позитивні  емоції позитивно впливають на засвоєння будь-якого шкільного предмета. Викладач іноземної мови більше, ніж викладач                    будь - якого іншого предмета зобов`язаний активно втручатися в емоційну сферу уроку й забезпечувати розуміння емоційних станів учнів, сприятливих для їхньої навчальної діяльності.

У загальній структурі мотивації  звичайно виділяють основний мотив (або зовнішню мотивацію) і приватні мотиви (або внутрішню мотивацію). Класифікація мотивів навчальної діяльності (П.М. Якобсон):

1. Внутрішня мотивація – мотиви, закладені в самій навчальній діяльності. Сам процес надбання знань спонукує опановувати певним колом знань, умінь і навичок. В основі тут лежать допитливість, прагнення довідатися щось нове; має найвищий ступінь педагогічного впливу.
2. Зовнішня мотивація – мотиви, що лежать поза навчальною діяльністю (наприклад, якщо він не буде вчитися, то з`являться певні незручності й неприємності), тут – широкі соціальні мотиви у вигляді комплексу прагнень й почуттів внутрішнього обов`язку, а також мотиви більш особистого характеру. Процес навчання сприймається як життєва необхідність або як шлях до особистого благополуччя.

Зовнішня мотивація  має менший ступінь педагогічного  впливу; залучає не саму діяльність, а лише те, що пов`язане з нею. Зовнішня мотивація націлює учнів на досягнення кінцевого результату [39, c. 45].

Тут важливо будувати процес навчання таким чином, щоб на кожному етапі відчувалося просування до поставленої мети. Для посилення впливу широкої соціальної мотивації потрібно:

1. Використовувати різні джерела інформації, що показують значення володіння іноземною мовою.
2. Проводити бесіди: «Скільки мов на планеті?», «Хто такі поліглоти?», «Яка мова одна з найпоширеніших у світі?», «Іноземна мова в побуті» і. т.д.

Якщо погодитися з  тим, що одним з найбільш діючих засобів  боротьби з емоційним «голодом» на уроках іноземної мови є використання вчителем різноманітних навчальних матеріалів, то, наповнені позитивним емоційним зарядом, ці навчальні матеріали впливають на успішність навчання. Учителеві доводиться постійно зіштовхуватися із проблемою пошуку оптимальних форм уроків іноземної мови (англійського) і детально досліджувати причини, тенденції й умови підвищення інтересу до вивчення цієї дисципліни на певних етапах вікового розвитку учнів.

Формування повноцінних мотивів  навчальної діяльності багато в чому залежать від взаємин між учителем та учнем, які регулюються педагогічним тактом вчителя. Необережно кинуті вчителем слова, репліки, вигуки («ледар», «нероба», «із тебе нічого не вийде», «ти ні на що не здатний», «хіба ти можеш зробити що-небудь путнє» тощо) пригнічують дитину, підривають її віру в свої сили, боляче ранять душу дитини .

Методичне забезпечення викладання з формуванням інтересу до досліджуваного предмета, здається, неможливо без знання деяких особливостей психології спілкування на уроці. Крім того, учителеві іноземної мови потрібно знати вікові й індивідуальні особливості своїх учнів, їхній рівень розвитку, сьогоднішні інтереси й плани на майбутнє. Від учителя потрібно не тільки відміле знання іноземної мови, але й знання психолого-фізіологічних механізмів, що лежать в основі засвоєння мовних засобів, операцій і дій з ними, що забезпечують мовне спілкування, а також особливості сучасних методів навчання.

Основною практичною метою навчання лексичному матеріалу іноземної мови в початковій школі є формування в учнів лексичних навичок як найважливішого компонента експресивних і рецептивних видів мовленнєвої діяльності. Під мовленнєвими експресивними навичками розуміються навички інтуїтивно правильного слововживання й словотворення в усному мовленні відповідно до ситуацій спілкування й цілей комунікації. Лексична мовленнєва навичка містить у собі два основних компоненти: слововживання й словотвір. Психофізіологічною основою лексичних мовних експресивних навичок є лексичні автоматизовані динамічні зв`язки як єдність семантичних і образних слів і словосполучень [13, c. 36].

Дані психології мовлення показують, що мовленнєві лексичні навички  істотно відрізняються від граматичних. Лексичні навички характеризуються більшою усвідомленістю. У мовленні ми найбільше усвідомлюємо його зміст, що проявляється у виборі слів, їх правильному сполученні з іншими словами залежно від цілей комунікації. Крім лексичних мовних навичок можна виділити мовленнєві лексичні навички оперування лексичним матеріалом поза мовною комунікацією: операції по аналізу слова, операції по словотвору, конструюванню словосполучень. Досконале володіння лексичною стороною мовлення припускає наявність у мовця мовних й мовленнєвих лексичних навичок. Лексичні мовні навички, що формуються в учнів у процесі оволодіння іноземною мовою, відчувають вплив з боку лексичних навичок рідної мови. Щоб правильно зрозуміти характер цього впливу, необхідно зупинитися на особливостях словотвору й слововживання в англійській мові на відміну від української. Необхідно підкреслити, що для успішного формування й розширення словникового запасу необхідно дотримуватися принципів навчання іншомовної лексики, які узагальнюють і формулюють основні закономірності процесу навчання цьому аспекту мови:

1. принцип раціонального обмеження словникового мінімуму учнів середньої школи, що включає найбільш уживані слова, сталі словосполучення й мовні кліше;
2. принцип спрямованого пред`явлення лексичних одиниць у навчальному процесі: всі досліджувані лексичні одиниці повинні здобувати при введенні й поясненні, тренуванні й практиці, тобто навчально-оперативний характер, а саме учні повинні робити з ними дії, що щонайкраще закріплюють лексичні одиниці. Це досягається правильним поданням лексичної одиниці, демонстрацією її взаємодії з іншими лексичними одиницями в складі речення на основі замін, підстановок, сполучень;
3. принцип обліку мовних властивостей лексичних одиниць:                          графіко-акустичне оформлення кожної групи одиниць, їхня семантика, структура й сполучуваність;
4. принцип обліку дидактико-психологічних особливостей навчання: кожна лексична одиниця на всіх щаблях навчання одержує поступове, послідовне розкриття, що розширює, свої особливості в умовах системного й інтенсивного тренування;
5. принцип комплексного рішення основних дидактико-методичних завдань: вирішуються завдання формування реального словника, розширення потенційного словника й розвитку лексичного здогаду;
6. принцип опори на лексичні правила: використовуються лексичні правила семантики, сполучуваності й стилістичної диференційованості досліджуваних лексичних одиниць;
7. принцип єдності навчання лексики й мовної діяльності: остаточна мета словникової роботи досягається при завершенні формування лексичного механізму, що входить в основні види мовної діяльності [13, c. 37].

Отже, щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення школярів до навчання. Відомо, що позитивні емоції позитивно впливають на засвоєння будь-якого шкільного предмета. Викладач іноземної мови більше, ніж викладач будь - якого іншого предмета зобов`язаний активно втручатися в емоційну сферу уроку й забезпечувати розуміння емоційних станів учнів, сприятливих для їхньої навчальної діяльності. Для заохочення вивчення іноземної мови учителеві доцільно використовувати різні джерела інформації, що показують значення володіння іноземною мовою, провести з молодшими школярами цікаві бесіди на теми: «Скільки мов на планеті?», «Хто такі поліглоти?», «Яка мова одна з найпоширеніших у світі?», «Іноземна мова в побуті» і. т.д. Методичне забезпечення викладання з формуванням інтересу до досліджуваного предмета, здається, неможливо без знання деяких особливостей психології спілкування на уроці. Крім того, учителеві іноземної мови потрібно знати вікові й індивідуальні особливості своїх учнів, їхній рівень розвитку, сьогоднішні інтереси й плани на майбутнє. Від учителя потрібно не тільки відмінне знання іноземної мови, але й знання психолого - фізіологічних механізмів, що лежать в основі засвоєння мовних засобів, операцій і дій з ними, що забезпечують мовне спілкування, а також особливості сучасних методів навчання. Також оволодіння лексичними одиницями є одним із найважливіших компонентів під час вивчення іноземної мови в початкових класах.

1.2. Роль музики, пісень та поезії у вивченні англійської мови в початкових класах

Комплексне рішення  практичних, освітніх, виховних і розвиваючих  завдань навчання можливе лише при умові впливу не тільки на свідомість учнів, але і при проникненні в їх емоціональну сферу. Одним із більш ефективних способів впливу на почуття та емоції школярів є музика.

Використання пісень на мові, що вивчається, досить актуальне через низку причин. По-перше, учні зразу заохочуються до культури країни мову якої вивчають. По-друге, при роботі з цим своєрідним лінгвокраїнознавчим матеріалом складається хороша передумова для всестороннього розвитку особистості учня, тому що спеціально підібрані пісні стимулюють образне мислення і формують хороший смак. Пісенний жанр як один з важливих жанрів музичної творчості завдяки наявності вербального тексту здатен точно й образно відобразити різні сторони соціального життя народу країни, мову якої вивчають. Пісні, як і іншому витвору мистецтва, властива комунікативна функція, тобто передача автором змісту адресатові. При цьому на відміну від навчальних текстів загального країнознавчого характеру, котрі, перш за все, інформують читача або слухача, тобто впливають на його інтелект і пам`ять, пісня в якості країнознавчого матеріалу впливає на емоції людини та його загальну художню пам`ять [22, C. 13-17] .

Сформулюємо методичні  переваги пісень в навчанні іноземної  мови:

1. Пісні як один з видів мовленнєвого спілкування являються засобом більш міцного засвоєння і розширення лексичного запасу, так як включають нові слова та вирази. В піснях вже знайома лексика зустрічається в новому контекстуальному оточенні, що допомагає її активізації;
2. В піснях краще засвоюються та активізуються граматичні конструкції. В деяких країнах видаються пісні для навчання найпоширеніших конструкцій;
3. Пісні сприяють вдосконаленню навичок іншомовної вимови, розвитку музикального слуху. Встановлено, що музикальний слух, слухова увага і слуховий контроль знаходяться в тісному взаємозв`язку з розвитком артикуляційного апарату. Розучування та виконання коротких, нескладних пісень частими повторами допомагають закріпити правильну артикуляцію й вимову звуків, правила фразового наголосу, особливості ритму і т.д.;
4. Пісні сприяють естетичному вихованню учнів, об`єднанню  колективу, більш повному розкриттю творчих здібностей кожного. Завдяки музиці на уроці утворюється сприятливий  психологічний клімат, знижується психологічне навантаження, активізується мовна діяльність, зростає емоціональний тонус, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови;
5. Пісні та інші музичні твори стимулюють монологічні та діалогічні висловлювання, служать основою розвитку мовленнєво-розумової діяльності школярів, сприяють розвитку як підготованого так і непідготованого мовлення .

Що до етапів уроку, на яких пісенний матеріал може бути використаний, то вони різні. В залежності від методичного завдання окремого етапу пісенний матеріал використовується:

1. для фонетичної зарядки на початку уроку;
2. на етапі введення, первинного закріплення, а також тренування дітей у використанні лексичного та граматичного матеріалу;
3. на будь-якому етапі уроку як стимул для розвитку мовних навичок та вмінь;
4. як свого роду релаксація в середині або в кінці уроку, коли учням потрібна розрядка, що знімає напруження, відновлюючи їх працездатність.

Методика по використанню кожної пісні передбачає попереднє  введення, активізацію і закріплення  лексико-граматичного матеріалу пісень, які використовуються.

Приблизна послідовність  роботи з піснею:

1. Коротке вступне слово про пісню (її характер, стиль і особливості акомпанементу, основний зміст, історія створення і т.д.), установка на перше сприйняття пісні.
2. Перше музичне пред`явлення пісні; знайомство з музичною стороною пісні: особливостями мелодії, ритму, розділення на музичні фрази.
3. Перевірка розуміння змісту пісні (дослівний переклад тексту загальними зусиллями учнів під керівництвом вчителя).
4. Фонетичне опрацювання тексту пісні. На початковому етапі навчання іноземній мові доцільно використовувати в цих цілях в основному спосіб імітації.
5. Повторне прослуховування пісні: роботу на цьому етапі доцільно проводити з опорою на текст.
6. Читання тексту пісні з подальшим відпрацюванням звуків та інтонацій, роботу також рекомендується проводити з опорою на текст пісні.
7. Розучування мелодії в процесі спільного виконання пісні з використанням фонограми, а також акомпанементу [15, c. 22].

На наступних двох-трьох уроках достатньо повторити пісню один-два рази, щоб її слова запам`яталися міцно та надовго. В пам`яті учнів закріпляються необхідні для мовлення словосполучення і граматичні структури [18, C. 72-73].

Стимулом для бесід  та дискусій можуть стати сучасні, популярні  серед молоді пісні. Можна запропонувати  самим учням принести їх на урок в записі. Бажано, щоб вони були цікаві за змістом та стимулювали учнів до наступного обговорення, висловлювання свого відношення до пісні, її змісту та виконання.

На нашу думку, використання зразків сучасної англомовної поезії може бути одним з ефективних засобів  досягнення таких основних цілей навчання предмету іноземної мови, як практичної, загальноосвітньої й розвиваючої. У силу того, що мова сучасного поетичного твору не архаїчна, його синтаксис, а також стиль, в основному, простий (мова йде про спеціально підібрані по цих параметрах вірші), він містить автентичний мовний матеріал максимально наближений до сучасного розмовно-літературного мовлення. Крім того, при читанні вірша учень бачить усвідомлене виконання лексики для передачі думки автора й знайомить із різними функціями мови в спілкуванні [7, c.17].

Використання поезії сприяє розвитку основних комунікативних умінь читання, аудіювання, говоріння, причому останнє найчастіше виступає у формі обговорення змісту поетичного твору, що може викликати теперішню  дискусію в класі, оскільки проблеми, що висвітлюють у поетичних творах універсальні, носять життєвий характер, не завжди припускають однозначне рішення. Таким чином, поезія сприяє навчанню основним видам мовленнєвої діяльності і дозволяє використати нешаблонні творчі типи вправ. При цьому відбувається досягнення ланцюга навчання.

Знайомство із кращими  зразками англомовної поезії, видами віршованих стоп (ямб, хорей), а також  з варіантами перекладу віршів на рідну мову сприяє розвитку лінгвокраїнознавчої  і культурної компетенції того, кого навчають, тобто досягненню загальноосвітньої мети навчання. Специфіка поезії допомагає учневі опанувати емоційно-ціннісним досвідом спілкування. Учитель глибше розуміє свого учня, тобто одержує його психологічний портрет. Таким чином використання поезії має розвиваюче значення, крім того воно допомагає забезпечити не тільки мовну атмосферу на уроці, але й психологічний контакт [7, c.18].

Таким чином, одним із більш ефективних способів впливу на почуття та емоції школярів є музика. Використання пісень на мові, що вивчається, досить актуальне через тому що, учні зразу заохочуються до культури країни мову якої вивчають; при роботі з піснею складається хороша передумова для всестороннього розвитку особистості учня, тому що спеціально підібрані пісні стимулюють образне мислення і формують хороший смак. Ми сформулювали основні методичні переваги пісень в навчанні іноземної мови: пісні як один з видів мовленнєвого спілкування являються засобом більш міцного засвоєння і розширення лексичного запасу, так як включають нові слова та вирази; в піснях краще засвоюються та активізуються граматичні конструкції; пісні сприяють вдосконаленню навичок іншомовної вимови, розвитку музикального слуху; пісні сприяють естетичному вихованню учнів, об`єднанню  колективу, більш повному розкриттю творчих здібностей кожного; пісні та інші музичні твори стимулюють монологічні та діалогічні висловлювання, служать основою розвитку мовленнєво-розумової діяльності школярів, сприяють розвитку як підготованого так і непідготованого мовлення . В залежності від методичного завдання окремого етапу пісенний матеріал використовується: для фонетичної зарядки на початку уроку; на етапі введення, первинного закріплення, а також тренування дітей у використанні лексичного та граматичного матеріалу; на будь-якому етапі уроку як стимул для розвитку мовних навичок та вмінь; як свого роду релаксація в середині або в кінці уроку, коли учням потрібна розрядка, що знімає напруження, відновлюючи їх працездатність. Саме тому, роль музики і пісні під час вивчення іноземної мови є дуже важливим компонентом, тому що музика стимулює до навчання, допомагає краще засвоїти лексику, вимову окремих звуків та слів, граматичний матеріал.

Поезія може бути використана як зразок сучасного автентичного              розмовно-літературного мовлення для досягнення провідних цілей навчання й для розвитку творчих здібностей учнів. Однак, зрозуміло, що ефективність використання образів поезії в значній мірі залежить від правильно організованої послідовності роботи з ними й вибору вправ, що стимулюють розумову діяльність дітей, що навчаються й сприяють розвитку в них мотивації.

 Висновки до першого розділу

Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення школярів до навчання. Відомо, що позитивні емоції позитивно впливають на засвоєння будь-якого шкільного предмета. Викладач іноземної мови більше, ніж викладач будь - якого іншого предмета зобов`язаний активно втручатися в емоційну сферу уроку й забезпечувати розуміння емоційних станів учнів, сприятливих для їхньої навчальної діяльності. Для заохочення вивчення іноземної мови учителеві доцільно використовувати різні джерела інформації, що показують значення володіння іноземною мовою, провести з молодшими школярами цікаві бесіди на теми: «Скільки мов на планеті?», «Хто такі поліглоти?», «Яка мова одна з найпоширеніших у світі?», «Іноземна мова в побуті» і. т.д.

Одним із найбільш ефективних способів впливу на почуття та емоції школярів є музика. Використання пісень на мові, що вивчається, досить актуальне тому що, учні зразу заохочуються до культури країни мову якої вивчають; при роботі з піснею складається хороша передумова для всестороннього розвитку особистості учня, тому що спеціально підібрані пісні стимулюють образне мислення і формують хороший смак. Ми сформулювали основні методичні переваги пісень в навчанні іноземної мови: пісні як один з видів мовленнєвого спілкування являються засобом більш міцного засвоєння і розширення лексичного запасу, так як включають нові слова та вирази; в піснях краще засвоюються та активізуються граматичні конструкції; пісні сприяють вдосконаленню навичок іншомовної вимови, розвитку музикального слуху; пісні сприяють естетичному вихованню учнів, об`єднанню  колективу, більш повному розкриттю творчих здібностей кожного; пісні та інші музичні твори стимулюють монологічні та діалогічні висловлювання, служать основою розвитку мовленнєво-розумової діяльності школярів, сприяють розвитку як підготованого так і непідготованого мовлення.

РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ АНГЛОМОВНИХ ПІСЕНЬ ТА ВІРШІВ НА УРОКОХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ УЧНІВ  ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ 
 
2.1. Віршовано-пісенні матеріали як засіб підвищення мотивації навчання учнів початкових класів

Психологи справедливо cтверджують, що передача знань від учителя  до учня не може бути здійснена, минаючи  власну діяльність учня по оволодінню знаннями. Розцінюючи мотивацію як найважливішу пружину процесу оволодіння іноземною мовою, що забезпечує його результативність, потрібно мати на увазі наступне: мотивація – сторона суб`єктивного світу учня, вона визначається його власними спонуканнями й поданнями, усвідомлюваними їм потребами. Звідси всі труднощі виклику мотивації. Учитель може лише опосередковано вплинути на неї, створюючи передумови й формуючи підстави, на базі яких в учнів виникає особиста зацікавленість у роботі.

У навчанні іноземній  мові пісні й вірші займають гідне  місце. Однак відзначимо, що останнім часом намітилося помітне збільшення частки відеокурсів і комп`ютерних програм, що застосовуються у ході навчання іноземної мови, що негативно позначилося на використанні в ході занять віршів. Тим часом віршу й пісні, як дидактичний матеріал мають властивий ряд переваг:

1. доступність – завдяки розвитку мережі Інтернет;
2. достаток мовного матеріалу;
3. розмаїття мовного матеріалу;
4. постійне відновлення матеріалу;
5. приналежність до культури країни – додаткова лінгвокраїнознавча інформація;
6. наявність численних і різноманітних регістрів мови.

Все це дозволяє використати пісні й вірші на уроках іноземної мові з більшим коефіцієнтом корисності [2, с.16].

Використання віршовано-пісенного матеріалу на урока іноземнії мови повністю відповідає вимогам сучасності, коли іноземна мова вивчається в нерозривному зв`язку з культурою країни. З іншого боку, спів пісень і читання віршів є розширенням комунікативної компетенції й творчих здібностей, а так само одним з найефективніших засобів навчання іноземній мові. Емоції й враження, отримані під час прочитання віршів, або співу пісні стають прожитим життєвим досвідом, що перетвориться в знання, що у свою чергу стимулює мотивацію учнів. У сполученні із традиційними уроками англійської мови, уроки, на яких учні намагаються виразити себе, є для них найкращим засобом вивчення мови, тому що до процесу засвоєння тексту додається виразна його інтерпретація й вимова з відповідними інтонаціями.