Загальне поняття про бухгалтерський баланс

2

Змiст:

1. Загальне поняття про бухгалтерський баланс.
1. Призначення балансу.                                 3
2. Поняття балансу.                                         5
2. Види i призначення рахункiв бухгалтерського облiку.
1. Класифікація рахунків .                            13
2. Характернi риси рахункiв.                       14
3. Практичне завдання.                                                               25                                                  

                    Список використаної літератури.                                          27

3

1. Загальне поняття про бухгалтерський баланс.

1. Призначення балансу.

На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.

 Перехід до ринкової  економіки жадає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, виробляються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

У зв'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Якщо вона раніш, при нашої "відкритості", призначалася досить вузькому колу користувачів (вищестоящій організації, фінансовому органу, установі, банку і територіальному органу статистики), то в ринковій економіці її користувачами стають практично всі учасники ринкових відносин: ті хто, безпосередньо зв'язані з підприємництвом (бізнесом), тобто менеджери і всі інші, хто зв'язаний з керуванням, включаючи, природно, бухгалтерів, яких у західній практиці називають бухгалтерами-аудиторами і бухгалтерами-аналітиками; ті хто, безпосередньо не працюють на підприємствах (фірмах), але мають прямий фінансовий інтерес — акціонери, інвестори, різні кредитори, покупці і продавці продукції (послуг) і так далі; третю групу

4

представляють користувачі, що мають непрямий фінансовий інтерес - різні фінансові інститути (біржі, асоціації тощо), податкові служби, органи статистики, профспілки й інші. Така ситуація, розвиток ринкових відносин,

значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обгрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стійкості, маневреності капіталу й ефективності його використання. Ефективність керування господарською діяльністю виміряється системою показників, що знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності. Вимір показників, факторів їхньої зміни і виявлення результатів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності є першочерговими задачами її аналізу.

Неодмінною умовою повного якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є уміння читати фінансову звітність, і, зокрема , основну її форму - бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічний зміст кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій чи іншій статті і значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.

Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Вона дозволить об'єктивно оцінити ефективність господарської діяльності і виробити обгрунтовані управлінські рішення з метою виявлення і використання резервів поліпшення функціонування усіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.

Основним (а в ряді випадків і єдиним) джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність підприємства є бухгалтерська звітність.

5                                                                                                   

Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством  і   діловими п артнерами –   користувачам  и інформації   про

діяльність підприємства. Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити що відбулося — збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів підприємства; кредиторам і постачальникам — доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам — вигідність вміщення в підприємство своїх капіталів. Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу. Таким чином, стає очевидної верховна роль бухгалтерського балансу для оцінки економічної і фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.

2.         Поняття балансу.

       Термін "баланс" походить від латинських слів bіs — двічі і lanx — чаша ваг, буквально означає двучашіе і вживається як символ рівноваги, рівності. Цей термін прийнятий в економічній науці, як правило, для позначення системи інтервальних показників, що характеризують джерела утворення яких-небудь ресурсів і напрямок їхнього використання за визначений період (інтервал). Наприклад, баланс виробництва і розподілу валового внутрішнього продукту, матеріальні баланси (вугілля, металу й ін.), баланс грошових доходів і витрат держави (державний бюджет), населення, організації тощо.

Балансовий метод як спосіб представлення даних у виді двосторонніх таблиць з рівними підсумками широко використовується в плануванні, обліку й економічному аналізі. У систему планових балансів входять матеріальні, грошові і трудові. За допомогою цих балансів плануються утворення і розподіл окремих видів матеріалів, продукції, коштів і трудових

6

ресурсів. Баланси використовуються для проведення факторного аналізу при вивченні жорстко детермінованих залежностей. Так, при порівняльному вивченні планового і звітного товарних балансів виявляється вплив на зміну реалізації товарів таких факторів, як запаси на початок і кінець аналізованого періоду, обсяг надходження товарів, величина недокументуємих витрат. У подібних балансах може і не бути рівності підсумків. Наприклад, можуть бути баланси активні (перевищення вивозу товарів над увозом) і пасивні (з перевагою ввозу над вивозом).

У бухгалтерському обліку слово "баланс" має двояке значення:

1. Рівність підсумків, коли рівні підсумки записів по дебету і кредиті рахунків, підсумки записів по аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку, підсумки активу і пасиву бухгалтерського балансу і так далі.
2. Бухгалтерський баланс підприємства як найбільш важлива форма бухгалтерської звітності, що узагальнено показує стан засобів організації в грошовій оцінці на визначену дату. За своєю формою він являє собою таблицю, розділену на дві частини, у якій, з однієї сторони (в активі), відбиваються засоби підприємства, а з іншої (у пасиві) — джерела їхнього утворення (горизонтальний баланс).

Рівні підсумки форми по активу і пасиву розташовуються, по більшій частині, на одному рівні, займаючи строго горизонтальне положення, подібно коромислу ваг, що знаходяться в стані рівноваги. На відміну від балансів, використовуваних при плануванні й аналізі, бухгалтерський баланс являє собою систему моментних показників, що характеризують фінансове положення підприємства на визначену дату (момент), відбиваючи наявне в підприємства майно, власний капітал і зобов'язання.

Засоби в балансі класифікуються по складу, джерелам формування, розміщенню,   юридичній  приналежності  і так далі .  Найбільш   важливі

7

класифікаційні ознаки господарських засобів: 1) склад (вид); 2) джерела формування.

Господарські засоби по складу підрозділяються на необоротні й оборотні, а по джерелах формування — на власні і запозичені. Що таке власні засоби, ясно з назви. Запозичені засоби не власність організації, і використовують їх тимчасово протягом визначеного терміну, по закінченні якого вони повертаються власникам.

Форма балансу не має розходжень по галузях і формам власності. Він побудований відповідно до класифікації господарських засобів, тобто складається з двох рівновеликих частин: в одній відбиваються засоби по їхньому складі (основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, розрахункові рахунки і так далі), а в іншій — по джерелах формування (статутний капітал, позички банку і так далі).

Перша частина балансу називається активом, а друга пасивом. Актив від латинського actіvus — діяльний, діючий; пасив від латинського passіvus — пасивний, недіяльний. Стосовно до балансу дані терміни втратили первісний зміст і мають умовне значення.

Найважливішою особливістю бухгалтерського балансу є рівність підсумків активу і пасиву, оскільки й в активі, і в пасиві відбиваються те саме — господарські засоби організації, але з різних сторін: в активі показується склад засобів, а в пасиві — джерела, за рахунок яких вони сформовані.

Крім розподілу на актив і пасив, баланс має розділи, групи, статті (кожен елемент активу і пасиву) відповідно до економічного змісту окремих видів засобів, їх значимістю і роллю у відтворенні. Це розмежування обумовлене розходженням у джерелах фінансування, також воно важливо для контролю за напрямком і використанням власних і позикових засобів підприємства. Статті активу і пасиву, подібні по економічному змісті, у балансі поєднуються в розділи, а усередині них — у групи таким чином, що визначеним видам засобів активу в пасиві протистоять відповідні їм джерела.

8

У балансі для порівняння приводяться показники на початок і кінець звітного періоду. Для спрощення техніки його складання і зручності користування кожен рядок має свій порядковий номер, по кожній статті вказується код синтетичного рахунка, використовуваного для її заповнення.

Бухгалтерський баланс — спосіб узагальнення й угруповання майна господарства і джерел його утворення на визначену дату в грошовій оцінці.

Схематично бухгалтерський баланс являє собою таблицю, складену з двох вертикально розташованих частин: верхняя — актив — відбиває майно підприємства, а нижня — пасиви — джерела його утворення.

Бухгалтерський баланс:

          У балансі завжди повинне бути присутнім рівність підсумків активу і пасиву (майно господарства дорівнює джерелам його утворення). Підсумки по активу і пасиву балансу називаються валютою балансу.

Кожний з розділів активу і пасиву балансу включає економічно однорідні види засобів і джерел, що називаються статтями балансу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (далі П(С)БО 2), дає таке визначення: «Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства,

10

який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату».

Це визначення включає три терміни: «активи», «зобов’язання», «власний капітал», які характеризують складові частини балансу. Для правильного складання балансу дуже важливим є розуміння цих термінів.

Поняття про активи, зобов’язання та власний капітал наведено у П(С)БО 2: «Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому».

Як бачимо, головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання майна, та переймає ризики, пов’язані з активом. Водночас право власності не є істотним при визнанні активу в балансі.

Визначення активів у П(С)БО містить ряд понять:

1. Виникнення у результаті  минулих подій (тобто господарська  операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею, вже відбулася). Наприклад: активом є придбання майна за гроші, в кредит, в обмін на інше майно, безкоштовно; в той же час підписання угоди про придбання не приведе до появи активу.

2. Здійснення контролю  підприємством випливає з права управління певними ресурсами. Контроль не залежить від права власності, тобто підприємство здійснює контроль не через власність, а через управління.

3. Майбутня економічна  вигода, втілена в активі, є потенціалом, що сприяє надходженню грошових  коштів чи їх еквівалентів  на підприємство. Наприклад: продаж готової продукції забезпечує надходження грошових коштів, в той же час існує ризик неплатоспроможності покупця.

Актив відображається у балансі за умови, що:

— оцінка його може бути достовірно визначена;

11

— очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Наприклад, невідшкодована заборгованість підприємства-банкрута не може бути відображена як актив у балансі його кредитора, оскільки надходження грошових коштів не відбудеться.

У залежності від призначення, змісту і порядку складання розрізняють кілька видів балансів.

Сальдовий баланс характеризує в грошовій оцінці майно господарюючого суб'єкта і джерела утворення майна за станом на визначену дату.

Оборотний баланс має велике значення в якості проміжного робочого документа, використовуваного в процесі складання вступного, заключного і ліквідаційного балансу.

          Вступний баланс (початковий) - перший баланс, що складається на початку діяльності підприємства. У його активі відбивається склад майна підприємства, отриманого при його організації, а в пасиві - джерела його виникнення. Вступний баланс містить менше статей, чим наступні баланси, що відбивають результати господарської діяльності за визначений період часу. Перед складанням вступного балансу, як правило, проводиться інвентаризація й оцінка наявного в підприємства майна.

Остаточний баланс - звітний документ про виробничо-фінансову діяльність підприємства за визначений період часу. Він складається на основі перевірених бухгалтерських записів (вивірка оборотів і залишків по рахунках, перевірка інвентаризацією засобів і розрахунків).

Ліквідаційний баланс складається для характеристики майнового стану підприємства на дату припинення його діяльності як юридичної особи.

Попередній (провізорний) баланс - бухгалтерський баланс, складається заздалегідь на кінець звітного періоду з обліком очікуваних змін у складі майна підприємства. Основою такого балансу служать фактичні бухгалтерські дані про стан активних і пасивних статей до моменту його

12

складання й очікувані дані по господарських операціях, що будуть зроблені до закінчення звітного періоду. Складання попереднього балансу має на меті заздалегідь установити фінансове положення підприємства, у якому воно виявиться наприкінці звітного періоду.

Баланс-брутто (грубий) містить у собі регулюючі статті, що використовуються для наукових досліджень, удосконалювання інформаційних функцій балансу й ін.

Баланс-нетто (чистий) - баланс, з якого виключені регулюючі статті: ''Знос основних засобів'', ''Знос нематеріальних активів'' і ін. У сучасних умовах зросло значення балансу-нетто, тому що він дозволяє визначити реальну вартість майна підприємства.

Необхідно відзначити, що статті українського балансу розташовані не хаотично і довільно, а у визначеній послідовності. Принцип побудови статей активу балансу по ліквідності полягає в тім, що всі статті ранжуються, починаючи від найменш ліквідних (Основні засоби), до більш ліквідного (Запаси), і закінчуючи абсолютно ліквідною статтею (Кошти ). Статті ж пасиву балансу групуються по ступені терміновості повернення, і розташовуються по зростаючій терміновості.

Між активом і пасивом балансу існує тісний взаємозв'язок. В аналітичному плані значний інтерес представляють взаємозв'язку балансових статей.

13

2. Види i призначення рахункiв бухгалтерського облiку.

1. Класифікація рахунків .

           Рахунки є засобом групування поточного обліку і контролю засобів, запасів, грошових коштів, розрахунків, джерел.

 Групування господарських  засобів та їх джерел, господарських процесів та їх результатів здійснюється відповідно до 'їх економічного змісту. При цьому різні рахунки, а також обліковувані на них об'єкти мають різний зміст відповідно до характеру і особливостей обліковуваних об'єктів. Таким чином, всі рахунки за змістом можуть бути зведені у відповідні групи і види. Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи рахунків бухгалтерського обліку й найважливішою ознакою їх класифікації.

 Не менш значущою  є класифікація рахунків за призначенням і структурою. А найбільш узагальнюючою є класифікація за відношенням до бухгалтерського балансу. Адже вона диктує структуру рахунків, пов'язує їх з класифікацією об'єктів і вказує відповідність до статей балансу. Зміст і призначення рахунків, у свою чергу, визначають побудову рахунків або їхню структуру, тобто характер і значення їх дебетових і кредитових записів і залишків, становище у балансі тощо. Одні види рахунків за структурою можуть мати тільки дебетові залишки і є активними, інші - тільки кредитові залишки і належать до пасивних. Одні рахунки показують в активі,, інші - в пасиві балансу, а деякі - як в активі, так і в пасиві.

 Усі ознаки (за економічним  змістом, за їх призначенням та  структурою, за відношенням до  бухгалтерського балансу) тісно  взаємопов'язані і є основою  побудови класифікації рахунків  бухгалтерського обліку.

 Класифікація бухгалтерських  рахунків за економічним змістом  показує, що обліковується на даному рахунку, які об'єкти бухгалтерського обліку відображаються на ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни обліковуваного об'єкта.

14

 По відношенню до  групування об'єктів обліку бухгалтерські рахунки за своїм економічним змістом складаються з таких груп:

1. Рахунки для обліку господарських засобів (ресурсів).

2. Рахунки для обліку джерел утворення господарських засобів.

 Рахунки для обліку господарських засобів (ресурсів) складаються з рахунків, на яких обліковуються основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, і рахунків, на яких обліковуються кошти, розрахунки та інші активи.

 Класифікація бухгалтерських  рахунків за їх призначенням  і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунка і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5 груп рахунків:

1. Основні.
2. Операційні.
3. Регулюючі.
4. Результативні.
5. Позабалансові.
2. Характернi риси рахункiв.

Розглянемо, що являють собою складові за кожною групою рахунків.

 І група. Основні рахунки, до складу яких належать інвентарні, фондові рахунки та рахунки розрахунків.

 Інвентарні  рахунки використовуються для обліку майново-матеріальних цінностей і готівкових коштів. На кожному інвентарному рахунку обліковуються наявність, надходження і вибуття визначеного виду засобів, що мають предметний, майновий вираз. До інвентарних рахунків належать рахунки "Основні засоби", "Виробничі запаси", "Готова продукція", "Товари", "Каса" та ін.

15

 Усі інвентарні рахунки  активні, сальдо активного рахунка  може бути тільки дебетовим. Дебетові  обороти на інвентарному рахунку  означають надходження даного  виду засобів, а кредитові - вибуття.

В аналітичному обліку записи на майново-матеріальних інвентарних рахунках використовуються не тільки в сумовому, а й у кількісному виразі із зазначенням натуральних показників наявності, надходження й витрат даного виду матеріальних цінностей. Обліковувані на інвентарних рахунках натуральні одиниці предметів по дебету і кредиту записуються в однакових оцінках.

 Рахунки власного капіталу  використовуються для обліку джерел власних засобів підприємства.

 До групи цих рахунків  входять "Статутний капітал", "Пайовий  капітал", "Додатковий капітал" та ін.

 Характерні риси побудови  рахунків власного капіталу:

1) Всі рахунки власного капіталу пасивні.

2) Записи на кредиті  означають створення і наступне  збільшення капіталу, а на дебеті - його зменшення.

 Кредитові обороти  рахунків капіталу показують  виникнення або збільшення джерел  на підприємстві, дебетові обороти - зменшення, використання цих джерел. Рахунки капіталу ведуться тільки в грошовому виразі.

 Рахунки розрахунків  використовуються для обліку розрахункових, кредитних і господарсько-правових відносин підприємства з іншими підприємствами, організаціями, особами.

 Рахунки розрахунків поділяються на три види:

 а) активні;

 б) пасивні;

 в) активно-пасивні.

16

 Активні рахунки розрахунків  призначені для обліку дебіторської заборгованості інших підприємств, організацій або осіб даному підприємству. До них належать:

— Розрахунки за виданими авансами,

— Розрахунки з нарахованих доходів,

— Розрахунки з бюджетом,

— Розрахунки з іншими дебіторами.

 Записи операцій на  рахунках розрахунків виконуються  в грошовому виразі.

 Побудова активних  рахунків розрахункових операцій  характеризується такими рисами:

1) записи на дебеті  активних розрахункових рахунків  означають первісне утворення  та подальше збільшення дебіторської  заборгованості, а на кредиті - зменшення  її;

2) залишок може бути  тільки дебетовим, що показує  наявність непогашеної дебіторської  заборгованості.

 Пасивні розрахункові  рахунки використовуються для  обліку зобов'язань даного підприємства перед бюджетом, іншими підприємствами, організаціями, особами, тобто для обліку кредиторської заборгованості. До цих рахунків належать: "Розрахунки за податками й платежами"; "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Векселі видані (короткострокові)", "Розрахунки за страхуванням", "Розрахунки з оплати праці", "Короткострокові позики банків" та ін.

 Характерні риси побудови  пасивних рахунків.

1) Записи по кредиту  пасивних розрахункових рахунків  означають первинне створення  і подальше збільшення кредиторської  заборгованості, а по дебету - зменшення (погашення) її.

2) Залишок може бути  тільки кредитовим, що означає  наявність непогашеної кредиторської  заборгованості нашим підприємством.

17

 Активно-пасивні рахунки  розрахунків використовуються для  обліку розрахункових взаємовідносин за такими господарськими операціями, внаслідок яких дане підприємство може опинитися в ролі боржника або кредитора. Наприклад, розрахункові взаємовідносини по поточних операціях

між вищою організацією та підпорядкованою їй організацією, підприємством, дочірніми підприємствами відображаються на рахунку "Внутрішні розрахунки (по поточних операціях)". Цей рахунок може показувати заборгованість підприємства вищій організації (головною підприємству), або заборгованість вищої організації головному підприємству, або заборгованість вищої організації (головного підприємства) підприємству, дочірньому підприємству і може бути для кожної із сторін або активним, або пасивним.