Загальне визначення письма, як вид мовленнєвої діяльності

ПЛАН

Вступ 

Частина 1 . Загальне визначення письма, як вид мовленнєвої 
діяльності 

1. Загальне визначення письма. 
2. Лінгвопсихологічні особливості письма 
3. Цілі та принципи навчання письма 

Частина 2 . Методи та прийоми навчання письма

на початковому  етапі 

1. Лінгвістичний матеріал для письма 
2. Типологія вправ для навчання письма 
3. Навчання графіки 
4. Навчання орфографії. 

Висновки 

Бібліографія 

Вступ

На  сучасному етапі навчання іноземній  мові письмо відіграє одну з важливих ролей, презентуючи в цілому інші види мовленнєвої діяльності : аудіювання , говоріння і читання , з якими воно дуже тісно пов'язане , являючи собою рецептивно репродуктивний механізм відтворення іноземної мови. Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства, тому йому належить визначна роль на зламі тисячоліть створювати та зберігати духовні, а через них і матеріальні цінності.

Наприкінці 20 ст. проблемою навчання письма займалися такі відомі методисти радянського періоду, як І.Л. Бім, С.Ф Шатілов, Г.В. Рогова,

Н.І. Гез, В.Н. Рахманінова, СЮ. Ніколаєва. Ефективність процесу навчання письма залежить від правильного вибору вчителем методів та прийомів навчання письма від правильного підходу до комунікативних завдань.

Мета роботи . Основною метою цієї роботи є дослідження. Осмислити та проаналізувати практичні методи навчанні письма на початковому етапі в школі, як основи подальшого навчання з метою оволодіння мовленнєвою діяльністю.

Об'єкт. Об'єктом дослідження курсової роботи є предмет навчання письма на початковому етапі, тому що це питання представляє собою практичний та теоретичний інтерес.

Завдання роботи. Поставлена мета визначила необхідність вирішення

наступних завдань : 
- визначити роль письма в навчанні англійської мови на початковому етапі,

• розкрити особливості навчання письма і специфіку навчального
• матеріалу на початковому етапі
• дослідити і проаналізувати проблеми, що виникають в теорії та на практиці в зв'язку з навчанням письма на початковому етапі.

Для вирішення поставлених завдань використовується ряд методів дослідження : збір інформації, аналіз наукової та методичної літератури, індуктивно-дедуктивний метод, метод кількісної та якісної обробки даних. Курсова робота складається з вступу, 2 частин, висновків, бібліографії.

У вступі визначається об'єкт дослідження, обґрунтовується актуальність дослідження, теоретичне та практичне значення виконаної роботи.

У першій частині розглядаються питання  загальної теорії навчання письма на початковому етапі.

У другій частині розглядаються методи та прийоми навчання на початковому етапі.

У заключній  частині підсумовуються результати проведеної роботи.

Частина 1. Загальне визначення письма, як вид мовленнєвої діяльності

1.1Загальне визначення письма

В житті  кожної людини письмо відіграє дуже важливу  роль. Письмо - видатне надбання людства, величезний здобуток кожного народу, кожної людини , що оволодіває писемністю. Воно використовується в різноманітних галузях діяльності людини : в організації виробництва, в науці, культурі, засобах масової інформації та зв'язку, в міжнародних, політичних відносинах, у просвітницькій роботі. Історики вказують на те, що письмо - неперехідна пам' ять поколінь, яка зберігає повідомлення про події та справи минулих віків і тисячоліть.

Все написане називається текстом. Окремі тексти чи їх зібрання набирають форму рукописів, книжок, журналів, газет, листівок, плакатів, оголошень, листів, телеграм тощо. Письмові тексти складають автори і користуються ними мільйони читачів.

Письмо  є потужним фактором прискореного розвитку людства. Йому належить визначна роль у створенні та збереженні духовних, а через них і матеріальних цінностей. Письмо має інтернаціональний характер. Воно продовжує і розвиває те, що було створено іншим народом. Так було в далекій давнині, те ж саме спостерігається і зараз. Клинопис, який винайшли у давньому Шумері, використовувався у Вавилонському царстві, в Асірії, у стародавній Персії. Тобто клинописне письмо існувало протягом багатьох віків на великих територіях серед різних народностей. Багато сучасних систем письма створено на основі латинського алфавіту, який склався ще в античну давнину на основі західного різновиду старогрецького письма. Письмо не природне, а суспільне явище, винахід людини, яким користувались і користуються всі.

Письмо  іноді розглядають як особливу графічну форму мови і навіть як писемне мислення. Рельєфне визначення письма можна дати, порівнюючи його не змовою, а з мовленням. Як відомо, мовлення - це мова в дії. Письмо ніби зупиняє мовленнєвий потік, дає можливість "слухати, чути" (тобто читати) сказане (тобто написане) в будь-який час. На цій основі письмо розглядається як графічна фіксація мовлення, точніше - тексту мовлення. Написання «і процес такої фіксації, письмовий текст - її результат. Письмо можна порівнювати і з мовою. Мова - це система засобів спілкування та правил їх вживання. Аналогічно цьому письмо є системою письмових засобів та правил їх використання .

В сучасній методичній літературі розрізняють  письмо та писемне мовлення. Деякі  дослідники використовують лише термін "письмо", підкреслюючи його вузьке чи широке значення. Поділ цей пов'язаний з особливостями механізму письма, що складається з двох етапів :

складання слів за допомогою літер, формування письмових повідомлень, до складу яких входять слова, словосполучення тощо. Навчання письму (тобто навчання письму та письмовому мовленню) включає роботу над технікою письма (графіка, орфографія, пунктуація) та над письмовим вираження думок на мові, що вивчається (продукт письмового мовлення).

Графіка представляє собою сукупність основних начертальних засобів (букв, буквосполучень та діакритичних знаків) для зображення на письмі звуків та звукосполучень даної мови.

В будь-якій мові письмо являє собою сталу  графічну систему й менш за все  піддане змінам. Орфографія - це система правил вживання письмових знаків при написанні слів. Продуктивне писемне мовлення-це комплексне використання графічних, орфографічних, лексико-граматичних та стилістичних засобів для вираження думок та здійснення комунікації . Графічні та лексичні навички розвиваються на рівні лексичної одиниці. Об'єктами вивчення письмового мовлення є речення, абзац та зв'язний текст. Письмове мовлення використовується як самостійна форма спілкування, однак оволодіння ним відбувається на базі звукового мовлення. А. М. Мєшковський відзначає, що письмова мова ні для жодної людини у світі не може бути рідною мовою в буквальному розумінні, слова тому що завжди є друга мова, яка наслаюється на усну.

В учбовому процесі роль та місце письма визначається цільовою направленістю навчання іноземній  мові.

1. 2. Лінгвопсихологічні особливості письма.

З точки  зору психології протікання письмової  мови важке й різноманітне. Письмове мовлення як спосіб формування та формулювання думок грунтується на використанні лінгвістичних знаків, закріплених у нервових зв'язках кори головного мозку в вигляді зорових та рукомоторних образів ,діючих у сукупності з слуховими та мовленнєворуховими. У людей , які володіють грамотою, додатково до звукових, створюються графічні образи слів. Зоро-графічні образи мають рухомоторні паралелі, яка контролюються руховим механізмом пишучої руки. Психолінгвістичною основою письма є створення зорово-графічних відбитків мовних знаків та розвиток механізму пишучої руки.

Вміти писати-значить графічно правильно  зображувати букви алфавіту: переводити звуки й звукосполучення в букви та буквосполучення, асоціюючи при цьому звуковий, графічний та кінестезичний образи слова з його семантикою,

• значить орфографічно правильно писати слова, словосполучення слів та розставляти пунктуаційні знаки,
• значить оперувати мовними структурами, вміти висловлювати свої думки в письмовій формі.

Навчання  письму складається з аналітичної  роботи над звуком, буквою, складом, словом, словосполученням, реченням, абзацом  та письмовим повідомленням. Письмові дії виконуються, як правило довільно, при постійній активності думки.

Письмове  мовлення заздалегідь формується в  думці й передбачає велику кількість  розумових дій та операцій. Процес починається із внутрішнього мовлення, з складання програми майбутнього висловлювання. Він включає розумову діяльність по відбору лексичних одиниць, організації їх у граматично оформлені речення та об'єднанню цих структур у великі відрізки мовлення - абзаци - для виявлення логічних зв*язків між окремими думками. Цей процес складається із внутрішньої вимови й фіксації мислено приготованого матеріалу на папері, що потребує автоматичного оперування звуко-графічними асоціаціями.

За  кількістю операцій письмове повідомлення складніше усного . Однак при усному спонтанному висловлюванні породження мовлення та його звукове відтворення синхронне, а тому потребує повного автоматизму в оперуванні лексичним та граматичним матеріалом. Труднощі письма полегшуються відсутністю браку часу у того, хто пише, що дозволяє виконувати упреджаючий синтез (продумування змісту та форми майбутнього висловлювання) та ретроспективний аналіз написаного.

Можливість  знаходити в пам'яті потрібні мовні засоби для точного й  ясного висловлювання думки, можливість користування словниками та іншими довідниками придають тому, хто пише, впевненості. В результаті постійного тренування письмового висловлювання учнів поступово набувають досвіду, процес знаходження елів та структур відбувається швидше, навичка письма стає стійкою.

Як  зазначає А.Р. Лурія , письмо з самого початку оволодіння ним є свідомим актом, який довільно будується в процесі спеціального свідомого навчання. До того ж , усвідомленість однаково притаманна утворюючій ся та утворившійся навичці. На початковій стадії навчання письму навіть на рідній мові всі елементи, форми та другі способи, за допомогою який той, хто пише, позначає потрібний зміст, стають предметом його усвідомлення. При використанні іноземної мови міра усвідомленості та довільності без сумнівно вище.

Завдяки об'єднанню слухо-мовленневорухових  образів внутрішнього мовлення й зорово-рукомоторних образів у акті письма забезпечується комплексне засвоєння знань. Створені таким чином стійкі асоціації сприяють більш ефективному сприйняттю, запам'ятовуванню та відтворенню матеріалу. Міцність запам'ятовуванню матеріалу, який використовується при письмі, забезпечується участю всіх аналізаторі, поєднанням аналізу та синтезу, усвідомленістю та довільністю процеса письма. Засвоєні шляхом письмових вправ графічні образи слів та структури моделей речень легше впізнаються при зоровому сприйнятті.

В письмовому мовленні більш чітко проявляється лінгвістична природа зв'язного висловлювання. Зв'язне висловлювання, зазвичай, складається з кількох, логічно та структурно пов'язаних між собою, речень. Письмове завдання забезпечує формулювання індивідуального зв'язного висловлювання відповідно з рівнем підготовки учнів на певному етапі навчання мови, тому що виконання письмового завдання не обмежене часом та колективними формами аудиторної роботи.

Результат письмової діяльності - це дійовий  фактор, котрий робить письмо помічником вихователя в боротьбі за міцні знання. Письмо удосконалює усне висловлювання, сприяє формуванню навичок самоконтролю. Велика питома вага письма у домашній роботі з іноземної мови не є випадковістю. Цей факт пояснюється психологією учнів : вони зазвичай приділяють більше уваги виконанню завдань, ніж усних. При аудиторній роботі письмо - найбільш економний, надійний, ефективний та масовий спосіб контролю знань та рівня володіння мовою.

1.3 Цілі та принципи навчання письма.

Як зазначається у Державному освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забеспечує учням вміння реалізувати навички писемного мовлення в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування.

У відповідності з учбовою функцією засвоєння мови та комунікативною функцією застосування мови в навчанні письму необхідно розрізняти слідуючи заємообумовленні цілі:

- отримання знань про графічну систему іноземної мови та вміння швидкої каліграфічної реалізації нового звучання в міру засвоєння нового алфавіту,

- навчання диференціації знаків, котрі при однаковій формі представляють різні значення в двох мовах,

- придбання звички з'єднувати збереження мовних знань з письмом, досягаючи цим більш високого ефекту закріплення матеріалу,

- демонстрація в диктантах наскільки правильно учні можуть записати почуте,

- складання письмового повідомлення на основі власного досвіду й оформлення його в вигляді листа,

- опис картини, речі, порядку, дій,

- записування почутого або прочитаного у тексті, застосовуючи це як основу для послідовних усних чи письмових переказів, відповідей на питання, та ін.

- виконання нотаток до докладів та дискусій.

 В процесі  навчання письма на початковому  етапі  в середній школі слід дотримуватись  наступних  принципів послідовного та поетапного засвоєння матеріалу:

• для повідомлення ще невідомої системи письма окремі графічні знаки слід давати по черзі, з урахуванням певної градації складностей. Необхідно застосовувати спеціальні вправи для розвитку рукомоторних навичок,
• орфографічні та лексичні знання слід давати одночасно, щоб у учнів вироблялась асоціююча єдність компонентів : значення - звукова форма - форма написання,
• закріплення ; тренування для засвоєння іншомовних знань повинні тісно пов'язуватись з повторенням орфографічних знань (переписування, письмове виконання завдань). Це відноситься перш за все до мовних одиниць при застосуванні котрих очікуються або передбачається,
• правила орфографії необхідно пояснювати учням шляхом систематизації та пояснення ними співпадаючих ознак даного класу явищ,
• письмові вправи повинні супроводжуватися їх повною перевіркою,
• короткі письмові роботи— як правило для контролю граматичних та лексичних знань, не повинні перевищувати 10 хвилин,
• вправи та переписування на початковому ступені мають привчати учнів до специфічної форми написання іншомовних слів,

- ретельно підібрані диктанти (слова, вибіркові й короткі) є придатні форми вправ для закріплення і контролю орфографічних знань,

- в якості системних та епізодичних прийомів закріплення орфографічних знань використовуються вправи в підборі

та протиставленні слів з однаковими та різними орфографічними елементами. Це сприяє поясненню орфографічних категорій та систематизації словникового запасу,

• необхідною передумовою того , щоб письмові вправи сприяли подальшому розвитку орфографічних навичок, є контроль та корекція.

Проаналізувавши теоретичні відомості про письмо як вид мовленнєвої діяльності, можна зробити наступні висновки :

• в процесі комунікації письму надається менше уваги, ніж говорінню, аудіюванню та читанню, але воно використовується як ефективний засіб розуміння, закріплення, заучування ; використання лексичних і граматичних явищ,

- письму належить значна учбова функція, що зумовлює підтримку процеса аудіювання, говоріння та читання, дає можливість одночасно здійснювати індивідуальну продуктивну мовленнєву діяльність всіх учнів, є раціональним засобом контролю знань учнів, вчить самоконтролю та самоперевірці.

Частиіна 2. Методи та прийоме навчання письма на початковому етапі

                                     2.1.Лінгвістичний матеріал для письма

Лінгвістичний матеріал для письма являє собою, додаткову до звукової, знакову систему ; норму сполучуваності її елементів. Графічні знаки виконують різноманітні інформаційні функції. Знаки найнижчого порядку (графеми) диференціюють формальну сторону писемного мовлення аналогічно фонемам в усному мовленні. Знаки найвищого порядку (морфеми й лексеми) служать для передачі змістовної сторони висловлювання. В нарисній системі розрізняють основні засоби вираження (алфавіт, знаки пунктуації, абзац, пропуск) та другорядні (курсив, розрядка, підкреслення, знаки параграфів, розмір та колір літер). Перві відображають предметно-логічний зміст, другі - надають повідомленню оціночно - стилістичну окрас ку.

Мінімальною одиницею письма є графема - нарисний тип мови, який створюється рукомоторним механізмом і який сприймається через зоровий  канал. Реалізуючись у мові, графеми  мають алло графи (варіанти), з'єднані з позицією (стрічна чи прописна буква), з оточенням (нарис букви в середині і на початку слова, з індивідуальними особливостями пишучою та технічною реалізацією письма (почерк, типограф та машинописний шрифти).

Кількість графем, їх типове з'єднання та розташування в словах не співпадають в різних мовах. По якості графеми розрізняють:

сегментні ( букви, буквосполучення ),

морфемні (корінь, префікс, суфікс, флексія),

прикордонні (на межі слів), суперсегментні (пунктуація та другорядні знаки)

РОЗДІЛ 2. НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ ПИСЬМА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛі НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

2.1 Цілі та  принципи письма

Головна мета навчання техніки письма іноземною мовою  полягає у формуванні в учнів  графічних/каліграфічних та орфографічних  навичок. У процесі формування цих  навичок учні оволодівають труднощами, які пов'язані з вивченням особливостей звуко-буквених відповідностей у мові, що вивчається. З урахуванням тісного зв'язку письма з читанням, оскільки їх основою є одна графічна система мови, навчання техніки письма слід здійснювати паралельно і оволодінням технікою читання.

Однак у процесі  письма, на відміну від читання, графемно-фонемні  відповідності, що встановлюються, мають  іншу спрямованість: від звуків до букв. Іншими словами, під час письма має місце кодування думки за допомогою графічних символів.  Письмо, як продуктивна комунікативна діяльність, передбачає здатність фіксування розумового змісту та його внутрішньомовленнєву фонетичну реалізацію завдяки графічним знакам. При цьому реалізуються наступні його компоненти:

• потреба в комунікації, яка стимулює письмову дію, пов'язана з потребою мета комунікації,
• планування та розвиток комунікативної стратегії відповідно мети та умов,

• пов'язана з цим тематизація, тобто вибір та упорядкування елементів змісту, їх попередня аранжировка,

• внутрішньо мовленнєва реалізація за правилами мовної системи,

• втілення задуму в письмових знаках у відповідності з орфографічними традиціями використовуваної мови.

Письмо тісно  пов'язане з навчанням іншим  видам мовленнєвої діяльності. За виключенням орфографічних компонентів перш за все в говорінні у монологічному мовленні в наявності всі умови, які мають значення і для письма : виникнення задуму, формулювання думки, мовленнєва (лексико-граматична) реалізація. В принципі, учні можуть зафіксувати все те , що вони можуть сказати уся». Письмова фіксація відрізняється від усної, тим, що тут є можливість біль зрілого обдумування думки і тим самим - її кращого формулювання.

Слухання  створює міцні асоціації між  звуковою формою та значенням мовних явищ. Воно надає приклади для складення текстів різних видів і розвиває вміння аналізу та структурування думок, оцінювання висловлювань.

Знання графічних  знаків при вивченні іноземної мови має значення якщо її графічна система  відрізняється від графічної системи радної" мови. Це відноситься до кирилиці при вивченні російської або української мови як іноземної англійськими учням и, і латинської абетки при вивчені англійської мови нашими учнями. Знання цих знаків при виконуванні актів письмового мовлення повинно пов'язуватись зі здатністю їх швидко записати.

Пишучий повинен  вміти асоціювати з графічними знаками  звуками, які їм відповідають. Написання  й вимова відрізняються майже в кожній мові, але ступінь цих розходжень різний. В англійській мові різниця менш значна, в українській мові існує далекойдуча однозначна кореляція між фонемами та відповідними їм графемами.

У англійській  мові тільки декотрі письмові знаки  представляють безпосередньо один звук, наприклад   р, і, к. Знання цих правил полегшує роботу пам'яті учнів, сприяє упорядкуванню нових явищ відповідного класу правильному написанню.

Але такі висновки по аналогії можуть призвести до помилкових результатів при наявності виключень  в орфографічній

системі даної  мови. 

2.2. Типологія  вправ для навчання письма

В методичній літературі існують різні критерії класифікації вправ в усній та письмовій формі. Так, письмові вправи розрізняють з точки зору:

• призначення (підготовчі та основні),
• специфіки мовленнєвої діяльності (рецептивні та репродуктивні)
• характеру учбових дій (вправи з відтворення, видозміни та комбінування мовних структур),
• підходу до мовного матеріалу (вправи на цілеспрямовану активізацію мовного матеріалу та вправи на некеровану активізацію мовного матеріалу)

Якщо до комплексу  письмових вправ підійти х  точки зору ступеня включення графічних навичок, то можливо схематично розбити їх на групи:

А) вправи, які  потребують використання лише найпростіших засобів графічного виділення та різноманітних умовних графічних знаків (підкреслення, виключення в рамку, помітка наголосу, пауз, позначення зчіпок, злиттів, графічне зображення інтонаційного малюнка фрази),

Б) вправи, графічне завдання яких міститься в простому (копіювання прописів) та ускладненому (списування печатного тексту) відтворенні зорово сприйманого тексту, а також вправи, які містять завдання на групування або перестановку готових елементів (групування слів за певними семантичними та словотворчими ознаками, побудування речень з ряду даних готових елементів),

В) вправи, які  потребують самостійного написання окремих елементів : графем, морфем, слів , словосполучень (заповнення пропусків потрібними словами, підбір до поданих слів, антонімів, однокореневих слів, слів, близьких за значенням або пов'язаних тематично, перебудова речення: зміна особи, числа, часу глаголу або ознак других частин мови),

Г) вправи, які  потребують самостійного відбору графічних  засобів для вираження завершеної думки, написання абзацу або цілого тексту (переклад з іноземної на українську, диктант, відповіді на питання, письмо, анотація)

Окремі групи  вправ можуть комбінуватися, наприклад, записування печатного тексту з  підкресленням, перестановка окремих  елементів з заповненням пропусків. Деякі вправи ( наприклад, відповіді  на питання) можуть бути віднесені до всіх груп; це залежить від ступеня складності питань.

Підсумовуючи  складне та беручи до уваги виділення  етапів формування навичок письма, можна виділити три групи вправ:

- вправи на  формування навичок техніки письма,

- вправи на формування мовленнєвих навичок письма,

- вправи на розвиток вмінь письма.

2.1. Навчання каліграфії

Під каліграфічними навичками розуміють навички  написання букв і буквосполучень даної мови як окремо, так і в  писемному мовленні. Техніка письма, крім каліграфічних, передбачає володіння орфографічними навичками. Під орфографічними навичками розуміють навички написання слів у відповідності до правил використання письмових знаків у кожному конкретному слові.

Орфографічні  системи іноземних мов, що вивчаються в середніх навчальних закладах, базуються  на чотирьох основних принципах:

1) фонетичному, коли буква повністю відповідає звуку, тобто опорою є вимова (наприклад, англ.: реп);

2) морфологічному, коли написання визначається правилами граматики (морфології) незалежно від фонетичних 
умов, наприклад, у споріднених словах чи формах (наприклад, англ.: пагіоп - пагіопаїігу)

- /   3) традиційному (історичному), коли орфографічні форми є традиційно закріпленими і відображають зниклі норми

вимови (наприклад, англ.: <іаи§пІег);

- І  4) ідеографічному, коли звукові омоніми розрізняються за допомогою графічних знаків/

На  уроках англійської мови використовують латинську графіку. Аналіз системи  друкованих знаків українського та латинського алфавітів свідчить про те, що в них є подібні букви (наприклад: Аа, Оо, Хх, Ее, Мт, Кк, Рр), букви, які частково співпадають у написанні (Ті, НЬ, Ш, ВЬ), і букви, накреслення яких зовсім відрізняється від букв українського алфавіту (8з, РІГ, Кг, Ол,

Головна увага при навчанні техніки письма приділяється чіткості і нормативному написанню букв.

З урахуванням  складності графемно-фонемних відповідностей англійської мови у навчанні бажано використовувати так званий Ргіш Бсгірі, в якому друкований та рукописний шрифти практично співпадають.

Для формування графічних/каліграфічних  навичок слід використовувати вправи, метою яких є навчити учнів писати букви алфавіту тієї мови, вивчається. Це можуть бути вправи на написання окремих букв, на ускладнене списування/ виписування букв, буквосполучень і слів (з елементами комбінування, групування тощо). Такі вправи є некомунікативними, проте надання їм ігрового характеру, а саме проведення вправ у вигляді змагання на особисту/командну першість, робить їх вмотивованими і виправдовує їх використання в сучасному навчальному процесі, який характеризується комунікативною спрямованістю та вмотивованістю дій учнів.

•І    Наведемо приклади ігрових вправ для формування графічних навичок.

навчання диференціації  знаків, котрі при однаковій формі  представляють різні значення в  двох мовах,

придбання звички з'єднувати збереження мовних знань з письмом, досягаючи цим більш високого ефекту ікріплення матеріалу,

демонстрація в диктантах  наскільки правильно учні можуть записати почуте,

складання письмового повідомлення на основі власного досвіду й оформлення його в вигляді листа,

опис картини, речі, порядку, дій,

записування почутого або  прочитаного у тексті, застосовуючи це як основу для послідовних усних чи письмових греказів, відповідей на питання, та ін.

виконання нотаток до докладів та дискусій. В процесі  навчання письма на початковому етапі в середній школі слід дотримуватись наступних принципів ослідовного та поетапного засвоєння матеріалу:

для повідомлення ще невідомої  системи письма окремі графічні знаки  слід давати по черзі, з урахуванням  певної задації складностей. Необхідно застосовувати спеціальні вправи для розвитку рукомоторних навичок,

орфографічні  та лексичні знання слід давати одночасно, щоб у учнів вироблялась асоціююча  єдність компонентів : яачення - звукова форма - форма написання,

закріплення ; тренування для засвоєння іншомовних знань повинні тісно пов'язуватись з повторенням рфографічних знань (переписування, письмове виконання завдань). Це відноситься перш за все до мовних одиниць при «посуванні котрих очікуються або передбачається,

правила орфографії необхідно пояснювати учням шляхом систематизації та пояснення ними співпадаючих ознак аного класу явищ,

письмові вправи повинні  супроводжуватися їх повною перевіркою,

короткі письмові роботи — як правило для контролю граматичних та лексичних знань, не повинні перевищувати 10 вилий,