Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

Вступ

     В умовах ринкових відносин підвищується самостійність підприємств, їх економічна і правова відповідальність.

      На  сьогодні кожному громадянину України відомо, що економіка країни перейшла і функціонує виключно по законам ринку.       

Кожне підприємство має самостійно відповідати  за свою роботу і приймати рішення  щодо подальшого його розвитку. В цих  умовах виживає той, хто найкраще використовує існуючі ресурси з  метою одержання максимальної суми прибутку, вирішує основні проблеми економічної діяльності. При цьому різко зростає значення економічного обґрунтування всіх заходів виробничо-фінансової діяльності  суб’єктів господарювання.     

Все вищезгадане обумовлює актуальність обраної теми "Під вивищення  ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства".      

Мета  даної курсової роботи  –  узагальнити, систематизувати і закріпити одержані в процесі навчання теоретичні знання і практичні навики з спеціальних дисциплін.      

Для досягнення цієї мети вирішувався комплекс завдань, основними з яких є:

- поглибити  теоретичні знання, шляхом вивчення  спеціальної літератури по   вибраній темі;

- обґрунтувати  економічну сутність, склад, структура та класифікацію основних засобів;

- оцінити  ефективність використання основних  засобів;

- обґрунтувати  та економічно розрахувати заходи  щодо покращення використання  основних виробничих фондів підприємства;

- здійснити  аналіз отриманих результатів та спланувати виробничі та економічні показники на майбутній період.  

1.Підвищення  ефективності використання  основних виробничих  фондів             

Для здійснення будь-якого  комерційного процесу крім самої  праці ,як доцільної діяльності людей, необхідні предмети праці, тобто  матеріально-технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.      

Їх  характерна особливість – це участь в процесі виробництва тривалий час із збереженням основних властивостей і первісної форми, поступовий знос зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.       

Основні фонди – це матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним зносом і переносять свою вартість на собівартість продукції по частинах.     

Таким чином, характерними особливостями  основних фондів є:

• Використання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу (не менше року).
• Схильність до зносу, який виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв’язку з старінням (матеріальний знос) або у зв’язку з виникненням основних фондів, що мають більш якісніші характеристики (моральний знос).
• Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість продукції (робіт, послуг).

      Основні фонди підприємства повинні забезпечити належні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності підприємства, зберігання необхідного обсягу товарних запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних та інших підготовчих операцій, пов’язаних з отриманням та реалізацією товарів, виконання виробничих функцій, наданням послуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці.   

Оскільки  натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу і планування використовують різні ознаки класифікації (рис1)    

Використовують  наступну класифікацію основних засобів:

- основні виробничі  фонди, що функціонують у сфері  матеріального виробництва або надання послуг;

- невиробничі  основні фонди, що задовольняють  побутові і культурні потреби  працюючих.       

Ефективність  використання основних засобів на підприємстві має надзвичайно важливе значення, оскільки сприяє продуктивності суспільної праці, збільшення обсягу товарообороту, зниженню собівартості (робіт, послуг) та росту накопичень підприємства.       

Високопродуктивне використання основних виробничих фондів – важливий резерв зростання темпів розширеного відтворення підприємницької  діяльності.       

Основні виробничі фонди безпосередньо  беруть участь у створенні  матеріальних цінностей і тісно пов’язані з конкурентноздатністю продукції. В умовах ринкової економіки на перший план висуваються такі питання, як технічний рівень, якість, надійність продукції, що цілком залежить від якісного стану техніки й ефективного її використання.    
 

Рис.1Класифікація основних фондів         

 Маючи уявлення  про роль кожного  елемента основних фондів у виробничому  процесі, моральному і фізичному  їх зносі, факторах, що впливають на використання фондів, можна виявити напрямки, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей, забезпечується зниження витрат підприємства, зростає продуктивність праці.       

При визначенні ефективного використання основних фондів особливу увагу завжди звертають на аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції).  

2.Визначення  ефективності використання  основних виробничих  фондів підприємства

2.1.Показники  наявності ,стану  та руху основних виробничих фондів підприємства         

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та від їх використання. Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Термін корисного використання (експлуатації) основних засобів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).  

Розвиток  виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих засобів.   

Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.   

Починати  аналіз основних засобів слід з ознайомлення зі складом у цілому на підприємстві і за окремими групами. При Цьому виявляється рух і напрямок зміни основних засобів, питома вага промислових основних засобів, виробничих основних засобів в інших галузях і невиробничих основних засобів.  

Вивчаючи  зміну структури засобів у  вартісному виразі, з'ясовують, за рахунок чого вона сталася — зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.  

 Вивчаючи стан основних засобів, визначають також і забезпечення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують потужність обладнання й те, наскільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства.  

Якнайповніше  та якнайраціональніше використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.  

Завдання  аналізу стану та ефективності використання основних виробничих засобів можна визначити так:  

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства;   

б) визначення рівня використання основних засобів і факторів, які впливають на нього;  

в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;  

г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;  

д) розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг продукції;  

є) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.  

Аналіз  складу, динаміки, структури і технічного стану основних засобів. Аналіз основних засобів починають із визначення забезпеченості ними підприємства. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо в підприємства основних засобів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.      

Велике  аналітичне значення мають показники  структури основних засобів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного виду діяльності, основні виробничі   

засоби  інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і засоби невиробничого призначення      

Якнайповніше  та якнайраціональніше використання основних засобів і виробничих потужностей  підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.      

Велике  значення мають показники структури  основних засобів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного виду діяльності, основні виробничі засоби інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і засоби невиробничого призначення      

Основні фонди, що беруть участь у процесі  виробництва ,поступово втрачають  своїх фізичні і моральні характеристики внаслідок їхньої експлуатації і  природного зносу. Показником фізичного  зносу  є коефіцієнт  фізичного зносу основних фондів (К_зн)         

К_зн =З / ОФ=2,6/3,8=0,68

де З –сума  зносу (амортвідріхувань) від початку  служби

ОФ- вартість основних фондів

Отже на аналізованому  підприємстві  основні фонди зношені  на 32%      

В умовах ринкових відносин політика в  області відтворення основних фондів грає винятково важливу роль, том)' що саме вона визначає кількісний і якісний стан основних фондів.   

Ця  політика повинна здійснюватися  як на мікро, так і на макрорівні. Основна задача відтворювальної політики на макрорівні полягає в створенні для всіх господарських суб'єктів сприятливих умов для простого і розширеного відтворення, придбання нової техніки, реконструкції і технічного переозброєння виробництва. Ця задача вирішується шляхом здійснення відповідної амортизаційної, інвестиційної і податкової політики.  
    

Відтворення основних фондів - це безупинний процес їхнього  відновлення шляхом придбання нових, реконструкції, технічного переозброєння, модернізації і капітального ремонту.   

Основна мета відтворення  основних фондів - забезпечення підприємств основними фондами в їх кількісному і якісному складі, а також підтримка їх у робочому стані.   

У процесі відтворення основних фондів вирішуються наступні задачі:

• відшкодування  основних фондів, що вибувають по різних причинах;
• збільшення маси основних фондів з метою розширення обсягу виробництва;
• удосконалювання видової,  технологічної і вікової  структури основних фондів, тобто підвищення технічного рівня виробництва.

      Процес  відтворення основних фондів може здійснюватися  за рахунок різних джерел.

Власні  фінансові ресурси:

• статутний капітал підприємства;
• амортизаційні відрахування;
• прибуток після оподаткування;
• кошти від продажу власного майна;
• кошти від надання майна в оренду.

Кількісна характеристика відтворення основних фондів протягом

року  відображається в балансі основних фондів по повній первісній вартості по наступній формулі:            

ОФ_К = ОФ_П + ОФ_вв +ОФ_вив=3,8+0,36-0,35=3,81млн.грн

де  ОФ_К- вартість основних фондів на кінець року;

ОФ_Л- вартість основних фондів на початок року;

ОФ_вв - вартість основних фондів, що вводяться в дію протягом року,    

ОФ_вив - вартості виведених основних фондів  
    

Для більш детального аналізу процесу  відтворення основних фондів можна використовувати наступні показники:

коефіцієнт  відновлення (К_від) відображає інтенсивність відновлення основних виробничих фондів

К_від  = ОФ_вв/ ОФ_к=0,36/3,81=0,09

де ОФ_к –вартість ОФ на кінець року

Отже  оновлення фондів на підприємстві становить 9%

коефіцієнт    вибуття (К_виб) характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних фондів:

К_виб  =ОФ_вив / ОФ_п=0,35/3,8=0,09  

де  ОФ_п вартість ОФ на початок року

• коефіцієнт   приросту  (К_прир)  характеризує  рівень  приросту основних фондів:

К_прир =( ОФ_в –ОФ_вив) /ОФ_к=(0,36-0,35)/3,81=0,003

Рівень  приросту основних фондів становить 0,3%

Технічний стан основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт придатності (К_п):

К_п =ОФ_зал /ОФ _пер=(3,8-3,8*8,7%)/3,8=0,91

де ОФ_зал - залишкова вартість основних виробничих фондів;

ОФ_пер-первісна вартість основних фондів

За технічним  станом основні фонди придатні на 91%,що є дуже високим  позитивним показником

• Коефіцієнт зносу (К_з)

            К_з =(ОФ_пер – ОФ_зал) / ОФ_пер=(3,8-3,47)/3,8=0,09

Знос складає 9% вартості основних фондів

• Коефіцієнт  відтворення (К_від)  розраховується як відношення капітальних вкладень (К) до вартості основних  фондів, що вводяться (ОФ_вв)

К_від   =К/ОФ_вв  
2.2.Показники забезпеченості підприємства основними виробничими фондами        

Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці, технічної озброєності праці та фондозабезпеченості   

Фондоозброєність  праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.   

ФОз _баз=(3800+3810):2/ 380=10,01тис.грн 

на кожного  працюючого на підприємстві припадає вартості основних фондів на 10,01тис.грн   

ФОз_пл.=3,805/443=8,60тис.грн   

Рівень  технічної озброєності праці(механоозброєність) розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у найбільш численну зміну або до їх середньоспискової чисельності.   

ТОз_баз=2600/680=6,84тис.грн   

ТОз_пл.=2600/443 =5,87тис.грн  

Порівнюючи  фактичні показники з планом або  з фактичними торішніми показниками, визначають темпи і напрямки зростання цих показників.  

У нашому випадку порівняно з базисним роком у плановому році показники  забезпеченості основними фондами  знижуватимуться у зв’язку  з  тим, що значно збільшується чисельність  працюючих, а  введення нових фондів відбудеться нижчими темпами.  

Темпи зростання фондоозброєності та технічної  озброєності порівнюють із темпами  зростання продуктивності праці.   

Щоб охарактеризувати використання окремих частин основних засобів, величину ОФ у формулі відповідно змінюють (наприклад, на вартість активної частини основних засобів).      

Часткові  показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м виробничої площі та ін.)      

Забезпечення  певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе  за умови інтенсифікації відтворення  та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів.   
      

2.3.Показники ефективності  використання основних виробничих фондів підприємства          

Система показників, яка може вичерпно характеризувати  ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.  Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.           

Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення  щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття — відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.       

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення  основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. 

• Показники ,що характеризують рівень ефективності відтворення основних фондів, об’єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:

   • коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування; 

• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);    

• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.    

З-поміж  показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу 0,76 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 2,28 (3,0 х 0,76).    

Коефіцієнт  використання робочого часу    

К_{роб.час}=Факт ФРЧ: План ФРЧ =165:216=0,76    

Коефіцієнт  використання внутрішньозмінного часу    

К_зм.час = Факт. тривал.зміни/ Нормативна тривал.роб.зміни=(8-8*0,6%):8=0,994    

Загальними показниками  ефективності використання основних засобів  є фондовіддача — виробництво продукції на 1 гривню основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, цехом або дільницею(О_пр), до середньорічної вартості основних виробничих засобів (ОФ)]. Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:            

ФВ = О_пр/ ОФ.=7,1/3,8=1,86грн.     

Фондомісткість — показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.   

ФМ= 1/ ФВ= 3,    Протягом  останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5—6 та 2—3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50—55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

• усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з ін. країн
• зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках НТП, розвитку  передусім науково містких виробництв, підвищенні  техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва .

3.Заходи  щодо підвищення  ефективності використання основних виробничих фондів підприємства 

3.1.Підвищення  ефективності використання  річного робочого  часу         

Головною ознакою  підвищення рівня ефективного  використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2)підвищення інтенсивного навантаження   

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого  устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10—15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.  

Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування.