Заходи щодо удосконалення робочих місць

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ     МІСЦЬ………………………………………………………………………5

    1.1 Сутність організації  робочих місць,класифікація і  її елементи та їх характеристика …………………………………………………………………………...5

    1.2 Планування  робочих місць, спеціалізація ………………………………9

    1.3 Оснащення робочих  місць………………………………………………16

    1.4 Умови праці  на робочому місці та фактори їх формування…………..20 

2 ОЦІНКА РІВНЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ…………………………………………………………………………………27

    2.1  Організація  робочого місця слюсаря-складальника ………………...27

    2.2  Розрахунок параметрів обґрунтування кількості робочих місць на потоковій лінії збиральної ділянки механоскладального цеху……………………….31

3 ЗАХОДИ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇЇ РОБОЧИХ МСЦЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ОБСЛУГОВУВАННЯ …………………………………..35

    3.1 Заходи щодо  удосконалення робочих місць…………………………..35

    3.2 Ефект від  впровадження заходів щодо удосконалення  робочих місць     

    ВИСНОВКИ………………………………………………………………….39

    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………41

 

 

ВСТУП

 

Виникнення нових професій, активне впровадження засобів механізації і автоматизації робіт, поглиблення поділу кооперації та спеціалізації праці потребують відповідної організації робочих місць, їх планування, обладнання, що забезпечує оптимальні умови для трудової праці людей.

Робоче місце є первинним виробничим осередком, в якому здійснюється процес виробництва матеріальних цінностей.

Для ефективного функціонування цього процесу за окремим працівником або групою робітників повинна бути закріплена частина виробничої площі підприємства, на якій розташовано знаряддя праці (устаткування), при допомозі яких здійснюється виконання певної частини виробничого процесу.

Від організації кожного робочого місця – первинної ланки виробництва, залежить ефективна виробнича діяльність усього підприємства. На кожному робочому місці експлуатуються відповідні види виробничих фондів, тут знаходиться найбільш мобільна частина оборотних коштів, незавершене виробництво, формування витрат виробництва, визначається певний рівень продуктивності праці і якості продукції, виявляється рівень організаційно-технічного підготування виробництва тощо.

Важливою складовою організації праці на робочому місці є система його обслуговування. Вона передбачає своєчасне забезпечення робочого місця всім необхідним, включаючи технічне обслуговування, зокрема поладку, ремонт, регулювання обладнання, регулярне постачання необхідних видів енергії, інформації, тощо.

Серед основних завдань організації й обслуговування робочих місць можна виділити наступні:

1. Розкриття сутності та видів робочих місць.

2. Визначення вимог щодо організації робочих місць.

3. Забезпечення робочих місць відповідним рівнем оснащення.

4. Раціональне планування.

5. Створення сприятливих і конфортних умов праці.

Метою даної курсової роботи є дослідження організації робочих місць та якість їх обслуговування на підприємстві.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

- розглянути теоретичні та методичні аспекти організації робочих місць;

- дослідити організацію робочого місця слюсаря;

- розглянути сутність  особливостей раціоналізації трудових процесів за рахунок раціонального обслуговування робочих місць;

- запропонувати щляхи удосконалення робочих місць;

- розглянути ефект від впровадження заходів щодо удосконалення робочих місць.

Методи дослідження – аналітичні розрахунки за методиками, оцінка організації робочих місць, описові, порівняльні та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

    1.1 Сутність організації  робочих місць,класифікація і  її елементи та їх характеристика

 

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати

відносно самостійно [3, с.341].

Під робочим місцем слід розуміти частину виробничого (корисного) простору ділянки, цеху, підприємства або відділу управлінського підрозділу, оснащену засобами праці для виконання певної частини виробничого (управлінського) процесу одним або декількома працівниками [7, с.149-150].

 

 Саме на робочому місці відбувається поєднання трьох основних елементів цього процесу і досягається його головна мета - виробництва предметів праці, надання послуг або техніко-економічне забезпечення і управління цими процесами. Від того, як організовані робочі місця, багато в чому залежить ефективність використання самої праці, знарядь і засобів виробництва і, відповідно, продуктивність праці, собівартість продукції, що випускається, її якість і багато інших економічних   показників функціонування підприємства.

Робоче місце складається з наступних елементів:

• виробничої площі;

• основного устаткування;

• пристроїв для зберігання матеріалів, заготовок, готової продукції, відходів і браку;

• пристрої для зберігання інструментів та оснащення;

• підйомно-транспортних пристроїв;

• пристроїв для безпеки і зручності роботи й ін.

Кожне робоче місце має свою специфіку, обумовлену типом організації виробництва на підприємстві та різновидами конкретної праці, яка використовується в умовах певного виду виробництва (заготівельного, прядильного, металообробного, сушильного, складального). На формування робочих місць підприємства впливає цілий ряд факторів. Серед них основними є такі: тип виробництва, рівень розподілу і кооперування праці, ступінь механізації й автоматизації виробничих і трудових процесів, кількість устаткування на робочому місці та ін. Це в значній мірі визначає класифікацію робочих місць, яка наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Класифікація робочих місць

Ознаки	Вид робочого місця
Тип виробництва (спеціалізація)	Спеціальне, спеціалізоване, універсальне
Розподіл і кооперація праці	Основного, допоміжного робітника, керівного працівника, технічного працівника (за функціями)
Місце виконання роботи	У закритому приміщенні, на відкритому спеціальному майданчику
Зміст роботи	Індивідуальне, групове (бригадне)
Ступінь механізації й автоматизації	Автоматизоване, механізоване, ручної роботи
Кількість устаткування	Багатомашинне, одномашинне
Рухливість	Стаціонарне (постійне), пересувне (маршрутне, зональне)
Час функціонування	Постійне, тимчасове
Режим роботи (кількість змін)	Однозмінне, двозмінне, трьохзмінне та ін.

 

 

Наведена класифікація дає змогу глибше зрозуміти сутність організації робочого місця і сприяє ефективному його проектуванню.

Організація робочого місця — це підпорядкована цілям виробництва система заходів по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню, атестації й раціоналізації [3, с.342].

Організація робочого місця являє собою матеріальну основу, що забезпечує ефективне використання обладнання і робочої сили. Головною її метою є забезпечення високоякісного та ефективного виконання роботи у встановлені терміни на основі повного використання устаткування, робочого часу, застосування раціональних прийомів і методів праці, створення комфортних умов праці, що забезпечують тривале збереження працездатності працівників. Для досягнення цієї мети до робочого місця пред'являються технічні, організаційні, економічні та ергономічні вимоги. 

З технічного боку робоче місце повинно бути оснащене прогресивним обладнанням, необхідної технологічної та організаційної оснащенням, інструментом, контрольно-вимірювальними приладами, передбаченими технологією, підйомно-транспортними засобами. 

З організаційного боку наявне на робочому місці обладнання має бути раціонально розташоване в межах робочої зони; знайдено варіант оптимального обслуговування робочого місця сировиною, матеріалами, заготовками, деталями, інструментом, ремонтом обладнання та оснащення, прибиранням відходів; забезпечені безпечні та нешкідливі для здоров'я робітників умови праці . 

З економічного боку організація робочого місця має забезпечити оптимальну зайнятість працівників, максимально високий рівень продуктивності праці і якості роботи. 

Ергономічні вимоги мають місце при проектуванні обладнання, технологічної та організаційної оснащення, планування робочого місця. 

• процесу праці працівника, незалежно від того, які функції він виконує, властиві притаманні йому закономірності, що визначають: 
• розміщення працівника в робочій зоні; 
• положення робочої зони; 
• послідовність, кількість і просторову протяжність складових трудовий процес трудових рухів;  
  - послідовність входження людини в роботу;  
  - поява, нарощування і зниження стомлюваності. 

Ергономіка досліджує вплив, який чиниться на функціональний стан і працездатність людини різними чинниками виробничого середовища. Останні враховуються при проектуванні обладнання, організаційної та технологічної оснастки, при обгрунтуванні планування робочих місць. Правильне планування повинно передбачати таке розміщення працівника у зоні робочого місця і таке розташування в ній предметів, використовуваних у процесі роботи, які б забезпечили найбільш зручну робочу позу, найбільш короткі й зручні зони руху, найменш виснажливі положення корпусу, рук, ніг і голови при тривалому повторенні певних рухів. 

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготовками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:

- енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;

- транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

- підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями;

- комплектування технічної документації;

- підготовка інструменту та допоміжних матеріалів;

- інструктаж виконавців щодо передових методів праці;

- інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;

- налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування;

- міжремонтна — профілактичне обслуговування;

- контрольна — контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

- облікова — облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.

Таким чином, завдання організації праці в області організації робочих місць спрямовані на досягнення раціонального поєднання речових елементів виробничого процесу і людини, забезпечення на цій основі високої продуктивності і сприятливих умов праці. 

1.2 Планування робочих  місць, спеціалізація

У системі заходів щодо організації робочого місця істотне значення має його раціональне планування. Правильне планування робочого місця дозволяє усунути зайві трудові руху та непродуктивні витрати енергії робочого, ефективно використовувати виробничу площу при забезпеченні безпечних умов праці. 

Під плануванням робочого місця розуміється взаємне просторове розташування на відведеній виробничої площі основного і допоміжного обладнання, технологічної та організаційної оснащення і самого робітника (або групи робітників). 

Раціональне планування робочого місця забезпечує зручну робочу позу, можливість застосування передових прийомів і методів праці, мінімальні траєкторії рухів робітника і рухів предметів праці, дотримання суворої послідовності, при якій один елемент роботи плавно безпосередньо переходить в інший. При цьому розташування засобів і предметів праці має задовольняти основним вимогам, порушення яких веде до непродуктивних витрат робочого часу і енергії працівника, передчасного стомлення і зниження продуктивності праці, нераціонального використання виробничих площ. 

При проектуванні планування робочих місць розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування. Зовнішнє планування робочого місця полягає у встановленні його місця розташування по відношенню до суміжних робочих місць у підрозділі, до робочого місця керівника (бригадира, майстра, начальника відділу тощо), до проходів, переходів, проїздів, під'їздів. Проектування зовнішнього планування доцільно проводити відразу для всіх робочих місць, що входять до підрозділу. В якості вихідних даних для такого планування служить виробнича площа, відведена для розташування персоналу підрозділу. 

Визначаючи місце розташування конкретного робочого місця в рамках підрозділу, слід керуватися будівельними нормами і правилами, санітарними нормами проектування, стандартів безпеки праці. При цьому повинні вирішуватися наступні завдання: 

- економне використання виробничих площ; 

-  раціональний взаємозв'язок між суміжними робочими місцями, а також з робочим місцем безпосереднього керівника; 

- скорочення відстаней переходів робітників і транспортування матеріалів; 

- ізоляція робочих місць зі шкідливими умовами праці від інших робочих місць; 

- забезпечення безпеки праці. 

Санітарними нормами передбачено, що на кожного робітника повинно припадати не менше 4,5 м 2 виробничої площі при висоті приміщення 3,2 м. Об'єм виробничого приміщення на кожного працюючого повинен бути не менше 15 м. При визначенні площі робочого місця повинні враховуватися габарити устаткування, норми промислової санітарії і техніки безпеки, ширина проходів і проїздів. Площа універсального робочого місця проектується дещо більшою, ніж для місця спеціалізованого, так як вона повинна дозволяти встановлювати додаткове обладнання та пристосування. 

Взаємодіючі робочі місця слід розміщувати в безпосередній близькості один до одного, а маршрут руху предмета праці між робочими місцями в підрозділі повинен бути найкоротшим. Між робочими місцями однієї ділянки повинно бути передбачено зоровий зв'язок. Підходи до робочих місць повинні бути не тільки найкоротшими, а й, по можливості, не повинні перетинатися з транспортними шляхами. Входи і виходи в приміщенні повинні бути вільні, добре доступні для огляду та безпечні.  Внутрішнє планування робочого місця являє собою розміщення технологічного оснащення та інструменту в робочій зоні, інструментальних шафах і тумбочках, правильне розташування заготовок і деталей на робочому місці. Вона повинна забезпечити зручну робочу позу, короткі та малоутомітельние руху, рівномірне і по можливості одночасне виконання трудових рухів обома руками. 

Для дотримання цих умов користуються поруч вироблених практичних правил:  
         1) для кожного предмета має бути відведене певне місце; 

         2) предмети, якими користуються під час роботи частіше, повинні розташовуватися ближче до робочого і по можливості на рівні робочої зони; 

         3) предмети необхідно розміщувати так, щоб трудові руху робочого звести до рухів передпліччя, кистей і пальців рук;  
        4) все, що береться лівою рукою, розташовується зліва, все, що правою, - праворуч, матеріали та інструменти, які беруться обома руками, розташовуються з того боку, куди під час роботи звернений корпус робітника. 

Внутрішнє планування робочого місця повинне забезпечити такий оперативний простір, при якому робітник може вільно формувати робочі зони з урахуванням зон досяжності при різних робочих позах, як в горизонтальній, так і у вертикальній площинах. 

Зона досяжності - простір, обсяг якого обмежений можливими траєкторіями руху рук робітника. Оптимальна зона обмежується траєкторіями рухів напівзігнутих рук, здійснюваних без нахилів корпусу при вільно опущених плечах. Максимальна зона - траєкторії руху витягнутих рук. Зони досяжності визначаються виходячи з антропометричних даних передбачуваних працівників.

Крім того, при проектуванні внутрішнього планування робочого місця необхідно враховувати зону огляду, в межах якої робітник повинен чітко бачити всі предмети, що знаходяться на його робочому місці. Для сприйняття засобів відображення інформації в горизонтальній площині рекомендується кут 30-40 °. У вертикальній площині оптимальний кут огляду становить по 15 ° вгору і вниз по відношенню до горизонтальної.  Внутрішнє планування робочого місця означає розміщення на його площі всіх предметів оснащення, їх раціональну компоновку по відношенню один до одного і до працівника. При внутрішньому плануванню вирішуються такі завдання: 

 - забезпечення найменших витрат робочого часу на виконання робіт, які закріплені за робочим місцем; 

 -  мінімізація фізіологічних зусиль і нервово-психічної напруженості працівника; 

- зручність виконання роботи та обслуговування обладнання; 

- хороший огляд в активній робочій зоні всіх частин обладнання, приладів, механізмів; 

- оптимізація маршрутів пересування працівника по робочому місцю; 

- раціоналізація робочої пози (положення) працівника; 

- створення сприятливих умов праці;  
безпека праці. 

Проведення робіт при внутрішньому плануванню доцільно здійснювати в такій послідовності: 

1) Визначити місце розташування основного, а потім допоміжного обладнання і тари. 

2) Встановити місце розташування виконавця у процесі праці по відношенню до обладнання та його робочу позу. 

3) скомпонувати на основному обладнанні засоби інформації (контрольно-вимірювальні прилади) та органи управління (кнопки, педалі, важелі, клапана, вимикачі тощо). 

4) встановити засоби безпеки. 

5) встановити організаційну оснастку. 

6) розмістити предмети технологічної оснастки, робочу документацію,

довідкову та спеціальну літературу. 

7) встановити місцеве освітлення, засоби зв'язку, сигналізації. 

8) розмістити господарські кошти. 

При плануванні повинна враховуватися можливість її порівняно швидкої і легкої зміни, забезпечуватися зручність демонтажу устаткування. Розміщення основного обладнання на робочому місці, перш за все, визначається особливостями праці на ньому: видом і типом виробництва, функціями і чисельністю працівників, рівнем спеціалізації і механізації праці, кількістю обладнання та іншими ознаками, що характеризують робоче місце. Основне обладнання повинно бути розміщено таким чином, щоб забезпечувався найкоротший шлях переміщення предмету праці як в горизонтальних, так і у вертикальних площинах. При цьому потрібно враховувати прийняті будівельні модулі, встановлені норми відстаней між обладнанням та елементами будівель в залежності від розмірів та виду обладнання, санітарні та гігієнічні норми, стандарти безпеки, антропометричні дані про виконавців. 

При багатоверстатній роботі слід встановлювати мінімально допустиму відстань між обслуговуваними верстатами. Компонування обладнання повинна забезпечувати хороший огляд його життєво важливих частин, вільний доступ до місць розташування тих з них, які вимагають періодичних оглядів, налагодження та ремонтів. Необхідно правильно орієнтувати положення основного устаткування по відношенню до вікон і штучним джерел загального освітлення. 

Розташування працівника визначається характером його праці і перш за все тим, наскільки часто йому за родом своєї роботи необхідно буде переміщатися по робочому місцю. Тут можуть бути роботи, що вимагають постійного переміщення працівника, роботи без переміщення працівника і роботи, комбіновані - з переміщенням і без нього. 

У кожному з робочих положень можлива велика кількість робочих поз, що представляють взаєморозташування частин тіла-корпусу, рук, ніг і голови людини, незалежне від орієнтації та місця розташування тіла в просторі і від ставлення до опори. Неправильно встановлювати робочу позу в положенні тільки стоячи або тільки сидячи, оскільки будь-яка статична поза несприятливо позначається на працездатності людини. Тривалі статичні м'язові навантаження призводять до швидкого стомлення працівника. Дуже несприятливі, наприклад, постійні робочі пози стоячи з великим (більше 15 °) нахилом тулуба, напівлежачи з піднятими вгору руками і головою. 

У будь-якому випадку, якщо в силу характеру праці від працівника потрібне постійне робоче положення, що викликає значні статичні навантаження, для нього слід проектувати можливість зміни положення. Для людини, що працює стоячи, повинна бути передбачена можливість частину роботи виконувати сидячи, і

 навпаки. При встановленні  робочої пози необхідно враховувати  висоту робочої поверхні, відстань спостережуваного об'єкта від очей, кут зору і зоровий фокус, висоту сидіння. При проектуванні розміщення засобів відображення інформації (контрольно-вимірювальних приладів, екранів телевізорів, мнемосхем та ін) враховуються оптимальні кути огляду і зон спостереження в полі зору працівника. Велике значення має вибір розмірів і компонування знаків та їх елементів на контрольно-вимірювальних приладах, вибір кольору знаків і фону, на яких вони зображені. 

Розміщення і компонування органів та засобів дистанційно управління виробничими процесами встановлюється з урахуванням робочої пози, зон досяж-

ності та інших характеристик.  Вирішуючи питання розміщення на робочому місці засобів інформації і органів управління, проектувальники керуються певними принципами. Ось деякі з них: 

1 принцип частоти: в оптимальній  зоні видимості і досяжну повинні  знаходитися ті засоби інформації та управління, до яких найбільш часто звертається працівник протягом робочої зміни 

2 принцип важливості: у  зазначених зонах слід розміщувати  ті засоби інформації та управління, які найбільш важливі для точного управління виробничим процесом; 

3 принцип технологічності: засоби управління та інформації  потрібно розташовувати в такій послідовності, щоб звертатися ним по черзі, дотримуючись ходу технологічного процесу; 

4 принцип спряженості: у  безпосередній близькості один  від одного слід розташовувати ті засоби інформації та органи управління, які взаємопов'язані. 

Установка на робочому місці засобів безпеки залежить від того, яку небезпеку представляють ті чи інші засоби праці. В одному випадку достатньо встановити попереджає про небезпеку знак. В іншому випадку необхідно захистити або ізолювати джерело небезпеки. У третьому випадку необхідно ізолювати або огороджувати безпосередньо працівника. 

Розробка планування робочого місця здійснюються на основі проведеного аналізу або під час атестації робочого місця в наступній послідовності: 

     - визначається загальне місце розташування даного робочого місця на ділянці у відповідності зі спеціалізацією і характером виконуваних робіт; 

  - уточнюється розміщення основного обладнання в зоні робочого місця щодо технологічного і транспортного потоку, джерела світла, електропостачання і т.п.; 

   - здійснюється прив'язка допоміжного обладнання, постійно бере участь у технологічному процесі, до основного технологічного устаткування; 

- встановлюється раціональне розташування виконавця у процесі праці по відношенню до основного технологічного і допоміжного обладнання; 

- визначаються місця розміщення організаційної та технологічної оснастки, тари з матеріалами і готової продукції з урахуванням їх мінімальних відстаней до виконавця; 

- оцінюється ступінь раціональності планування робочого місця. 

В організації робочих місць велике значення має їх спеціалізація. Під спеціалізацією робочого місця розуміється закріплення за ним певного кола робіт або операцій за ознакою їх технологічної однорідності, складності, точності обробки, конфігурації та інші [1, с.71] .

Скорочення номенклатури оброблюваних деталей або кількості виконуваних операцій на робочому місці, тобто звуження його спеціалізації, сприяє вдосконалення трудових прийомів, підвищенню виробничих навичок і культури праці, а також продуктивності праці.  Основою спеціалізації робочих місць є уніфікація виробів і їх конструктивних елементів, а також типізація технологічних процесів.

Ці та інші заходи дозволяють скоротити номенклатуру оброблюваних виробів, підвищити рівень серійності і зменшити кількість переналагоджень обладнання. 

Чим вище спеціалізація виробництва, тим більшою мірою з'являється можливість пристосувати кожне робоче місце за плануванням і оснащення до конк-

ретної роботи, створити для робочого найбільш сприятливі умови праці, що враховують загальні виробничі вимоги для даного виду робіт і фізіологічні особливості кожного конкретного виконавця. 

Високий рівень спеціалізації робочих місць досягається в масовому виробництві, де повторюваність виконуваних робіт і великий обсяг своєї продукції дають можливість закріпити за робочим місцем 1 -2 деталеопераціі протягом тривалого періоду. Таке робоче місце економічно вигідно оснащувати спеціальним високопродуктивним обладнанням, пристосуваннями та інструментом, впроваджувати прогресивні системи обслуговування робочих місць. 

Найбільш несприятливі умови для спеціалізації спостерігаються в одиничному виробництві, де відбувається постійна зміна виконуваних робіт, що випускається. Постійна зміна характеру виконуваних робіт змушує застосовувати універсальне устаткування, різноманітні технологічні пристосування, інструменти. 

 

 

1.3 Оснащення робочих місць  та вимоги до нього

 

Важливим фактором організації робочого місця є його оснащення.

Оснащення робочих місць визначається їх виробничим профілем, ступенем механізації й автоматизації технологічних процесів. Оснащення включає основне і допоміжне устаткування, інвентар, тару для заготовок, пристрої охорони праці, пристрої для відходів і предмети інтер'єру [1, с. 72-73]. Основні елементи оснащення робочого місця подані в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Основні елементи оснащення робочого місця