Значення податку на прибуток підприємств для формування державного бюджету

                                      Курсовая робота

Курсова робота містить: 30 сторінок, 2 таблиць,1 діаграма,1 графік, список використаної літератури 14 найменувань, 1 додаток.

Тема: Значення податку на прибуток підприємств для формування державного бюджету.

Мета курсового дослідження – вивчити основні особливості функціонування податку на прибуток підприємств.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

• Розглянути сутність та функції податку на прибуток підприємств.
• Визначити механізм стягнення податку на прибуток
• Дослідити структуру та динаміку податку на прибуток у дохідній частині зведеного бюджету
• Окреслити проблеми функціонування податку на прибуток підприємства
• Окреслити перспективи удосконалення податку на прибуток підприємств.

Об'єктом дослідження є нарахування та стягнення податкуна прибуток підприємств для формування державного бюджету.

Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти функціонування податку на прибуток підприємств.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Податок, оподаткування, податковий механізм, структура податку на прибуток.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………….........……………………………………….3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ……..................................................................................………5

1.1 Сутність та функції податку на прибуток підприємств ………...…5

1.2 Порядок розрахунку податку на прибуток………………………….6

1.3 Механізм стягнення податку на прибуток…………..…………….10

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1…………………………………..……………17

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ТА ПРОБЛЕМИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА……………………………….................................…………18

2.1 Аналіз структури та динаміки податку на прибуток у дохідній частині зведеного бюджету………………………………...…………………...18

2.2. Проблеми функціонування податку на прибуток підприємства та шляхи їх вирішення ……….............................................................................….20

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2………………..………………………………23

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ НАРАХУВАННЯ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК…………………….................................…………24

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3………………………………………………..28

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК………………………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………….........……………….30

ВСТУП

Дана робота написана на тему “ Значення податку на прибуток підприємств для формування державного бюджету ”. Кожен погодиться, що дана тема є дуже актуальною зараз.

По-перше, питання податків взагалі турбують усіх. Зараз майже всі в один голос говорять, що підприємства просто гинуть під податковим тягарем. А специфікою податку на прибуток як прямого податку є те, що він відшкодовується за рахунок прибутку, кінцевого фінансового результату, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати непрямих податків, відшкодування валових витрат та відрахувань до амортизаційного фонду, і є єдиним джерелом фінансування розвитку виробництва.[4].

По-друге, прямі податки, хоча й поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні бюджету, але мають суттєве значення в податковій системі України. Щорічно ми чуємо про дефіцит бюджету, невиконання доходної його частини. Провідним елементом системи прямих податків є податок на прибуток підприємств. А отже, держава постійно бореться за “вдосконалення” оподаткування прибутку, розуміючи те, що податок на прибуток підприємств, як і прибутковий податок з громадян, є одними х провідних джерел наповнення бюджету.[5].

Метою написання курсової роботи є розкриття складу та структури податку на прибуток підприємств України, ознайомлення з способами оподаткування найбільш важливими видами загальнодержавних податків в Україні.

Предметом курсової роботи податок на прибуток підприємств і розкриття його значення для державного бюджету.

Податки є необхідною ланкою економічних стосунків в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного пристрою завжди супроводяться перетворенням податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податки — основна форма доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічної дії держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу. Податки відомі давним-давно, ще на зорі людської цивілізації. Їх поява пов'язана з найпершими суспільними потребами.

У зв’язку зі зміною облікового забезпечення звітності про податки, збори та платежі виникла потреба в підготовці висококваліфікованих спеціалістів.

Система оподаткування України є сукупністю податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету і внесків до державних цільових фондів, що стягуються в установленому порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ.[6].

Проблемою, досліджуваною в даній роботі, є ефективне функціонування податкової системи України, де особлива увага приділяється ролі податку на прибуток підприємств.

В своїй роботі я намагалася розглянути існуючі недоліки законодавства з оподаткування прибутку та можливі шляхи щодо їх усунення. Але не можливо досконало розглянуті всі питання в курсовій роботі, тому що це потребує більше часу.

Тема дуже актуальна в нас час ще й тому, що дуже важливо для ефективного ведення господарської діяльності знати всі моменти прибуткового законодавства. Не знаючі всіх моментів дуже важко, а напевно й неможливо існувати на нашому ринку. Знаючи систему оподаткування можна уникнути деяких суперечностей закону і тим самим уникнути деяких штрафних санкцій, які можуть бути катастрофічними для підприємства.

Саме тому значну увагу я приділила висвітленню механізму функціонування податку на прибуток підприємств.

РОЗДІЛ 1

 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

1.1Сутність та  функції податку на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Сума податку на прибуток обраховується шляхом множення “чистого доходу” на відсоток ставки податку на прибуток. Під “чистим доходом” розуміється різниця між сумою валових доходів (валовими витратами + амортизаційні відрахування).

Валовий дохід рахується як сума доходу, отриманого від реалізації товарів та послуг без ПДВ та інших податків, якими дані товари та послуги можуть обкладатися (не враховується, бо податки це обовязкові відрахування в бюджет і в дохід включеними бути не можуть).

Валові витрати – це сума нарахованих податків (ПДВ туди не включаться), витрати на оплату праці, витрати на придбання товарів та послуг.

Амортизаційні відрахування – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в звітному періоді.

Податок на прибуток підприємств виконує три найважливіші функції:

1.Забезпечення фінансування державних витрат (фіскальна функція).

2.Підтримка соціальної рівноваги  шляхом зміни співвідношення  між доходами окремих соціальних  груп із метою згладжування  нерівності між ними (соціальна  функція).

3.державне регулювання економіки (регулююча функція).

Розрізняють дві основні функції податків: фіскальну і регулюючу. Фіскальна функція полягає в тому, що податки мають забезпечити гарантоване й стабільне надходження доходів у бюджет. Суть регулюючої становить використання податків з метою впливу на різні сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Фіскальна і регулююча функції податків діють взаємопов’язано, їх не можна протиставити одна одній. Не можна також поділяти податки на чисто фіскальні чи регулюючі, бо без фіскальної дії не може бути й регулюючої.

Кількість податків, на які покладаються насамперед регулюючі функції, повинна бути досить значною. Це пояснюється дуже просто: неможливо за допомогою одного чи двох податків впливати на всі сторони господарської діяльності підприємств, на всі сфери суспільно-економічного життя. Наскільки різноманітне наше життя, настільки ж різноманітною повинна бути система фінансових інструментів.[3].

1.2 Порядок розрахунку  податку на прибуток

 Нерезидент, який провадить  свою діяльність не лише в  Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, визначає суму прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, на підставі складення відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва, шляхом складання Розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складення відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України  від 28.02.2011 № 115 (далі – Розрахунок 1).

 Відокремлений баланс  фінансово-господарської діяльності – це баланс доходів (які постійне представництво отримало б від здійснення своєї діяльності незалежно від нерезидента), відокремлених від загальної суми доходів нерезидента на підставі відповідного розрахунку (далі – відокремлені доходи постійного представництва), та витрат, понесених безпосередньо постійним представництвом. Оподатковуваний прибуток нерезидента, що провадить діяльність на території України через постійне представництво, визначається як різниця між відокремленими доходами постійного представництва та понесеними постійним представництвом витратами.

 Для обчислення відокремлених  доходів постійного представництва  платник податку подає до органу  державної податкової служби  завірені податковою службою  у країні резиденції, належним чином легалізовані та перекладені на українську мову дані про загальні обсяги отриманих доходів та понесених витрат від ведення господарської діяльності нерезидента в цілому, загальної чисельності працівників та вартості основних засобів нерезидента. При складанні Розрахунку 1  зазначені показники відображаються платником податку у рядку 01 таблиці 1 та у рядках 01, 04, 07 таблиці 2 цього Розрахунку.

 У разі коли в країні резиденції через існуючі правила нерезидент подає податкову декларацію про доходи раз на рік або раз у півріччя, зазначені дані за інший податковий період можуть бути завірені аудитором (аудиторською фірмою). Дані за той самий податковий період, у якому податкова звітність подається у країні резиденції, повинні бути завірені виключно податковою службою країни резиденції. Загальна чисельність працівників для постійного представництва нерезидента є середньою чисельністю працівників протягом звітного (податкового) періоду. Вартість основних засобів вказується як середня вартість протягом звітного (податкового) періоду.

 У рядку 02 таблиці 1 Розрахунку 1 відображається сума відокремлених  доходів постійного представництва, яка розраховуються на підставі  показника питомої ваги обсягу  постійного представництва в  загальному обсязі нерезидента, обрахованого у рядку 10 таблиці 2 Розрахунку 1.

 У рядках 02, 05, 08 таблиці 2 Розрахунку 1 відображаються дані, що стосуються постійного представництва. У рядках 03, 06, 09 таблиці 2  
Розрахунку 1 відображається питома вага обсягу постійного представництва у загальному обсязі нерезидента за відповідними показниками.

 У рядку 10 таблиці 2 Розрахунку 1 відображається питома вага  обсягу постійного представництва  в загальному обсязі нерезидента, яка визначається як середнє  арифметичне показників, обрахованих у рядках  03, 06, 09  таблиці 2 Розрахунку 1.

        У рядках 03.1 – 03.4 та рядку 03 таблиці 1 Розрахунку 1 відображаються суми доходів, звільнених від оподаткування відповідно до міжнародного договору України за видами доходів, та їх загальна сума. Ці рядки заповнюються лише у випадку, коли платник податку складає Відомості про доходи (прибуток), що звільнені від оподаткування на підставі міжнародних договорів України (далі – Відомості), за формою, що додається до цього Порядку. Якщо Відомості не складаються, платник податку проставляє в зазначених рядках для цілей подальшого розрахунку цифру „0” (нуль). У рядку 04 таблиці 1 Розрахунку 1 відображається загальна сума доходів, зменшена на суми доходів, звільнених від оподаткування відповідно до міжнародного договору України.

 У рядку 05 таблиці 1 Розрахунку 1 відображається загальна сума  витрат, понесених постійним представництвом.

 У рядках  06.1 – 06.4 та  рядку 06 таблиці 1 Розрахунку 1 відображаються  суми витрат, понесених постійним  представництвом у зв'язку з отриманням доходів, звільнених від оподаткування відповідно до міжнародного договору України за видами доходів, та їх загальна сума. Ці рядки заповнюються лише у випадку, коли платник податку складає Відомості. Якщо Відомості не складаються, платник податку проставляє в зазначених рядках для цілей подальшого розрахунку цифру „0” (нуль).

 У рядку 07 таблиці 1 Розрахунку 1 відображається сума витрат  постійного представництва, зменшена  на загальну суму витрат, понесених  постійним представництвом у зв'язку з отриманням доходів, звільнених від оподаткування відповідно до міжнародного договору України.

             У рядку 11 таблиці 1 Розрахунку 1 відображається сума податку, що підлягає сплаті у відповідному звітному (податковому) періоді, яка розраховується як різниця сум податку на прибуток, нарахованого за звітний (податковий) період (рядок 09), та податку на прибуток, нарахованого за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 10) та у разі позитивного значення об’єкта оподаткування, зазначеного у рядку 08.

 Рядки  12 – 14 таблиці 1 Розрахунку 1 заповнюються на підставі  даних додатка ПН до Розрахунку 1, який складається у разі виплати  нерезидентам доходів із джерелом  їх походження  з України, що оподатковуються відповідно до вимог пункту 160.2 статті 160 розділу ІІІ Кодексу.

 Рядки 15 – 19 таблиці 1 Розрахунку 1 заповнюються у разі самостійного  виправлення платником податку  помилок минулих звітних (податкових) періодів шляхом уточнення показників розрахунку згідно з статтею 50 розділу ІІ Кодексу.

 Сума штрафу, зазначена у рядках 16 та 19 таблиці 1 Розрахунку 1, нараховується та сплачується платником податку самостійно згідно з пунктом 50.1 статті 50 розділу ІІ Кодексу. У рядку 17 таблиці 1 Розрахунку 1 відображається пеня, нарахована на виконання вимог підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 розділу ІІ Кодексу.

 Додаток ВП до Розрахунку 1 подається платником податку  у разі самостійного виправлення помилок минулих звітних (податкових) періодів у складі за звітний (податковий) період, в якому наводиться інформація про виправлені помилки. За кожний  звітний (податковий) період, у якому виявлено помилки, подається окремий додаток. 

1.3 Механізм стягнення податку на прибуток

У податковій практиці існує три способи стягування податків.

Перший спосіб - кадастровий - пропонує використання кадастру. Кадастр - це реєстр, який містить перелік типових об'єктів (землі,доходів), що класифікуються за зовнішніми ознаками і встановлює середнюприбутковість об'єкта обкладання. До зовнішніх ознак відносяться: припоземельний податок - розмір ділянки, кількість худоби, віддаленість відтранспортних шляхів ринку; при будинковому - кількість вікон, дверей, труб,характер будівлі; при промисловому - чисельність робітників, кількістьверстатів і т. д.

Середня прибутковість об'єкта, що базується на цих ознаках, значновідхиляється від дійсної. Існують поземельний, за домовик,промисловий кадастри. Даний спосіб має значною мірою історичнийхарактер. Він застосовується при слабкому розвитку податкового апарата.

При другому способі податок утримується бухгалтерією того юридичногоособи, що виплачує доход суб'єкту податку (у джерела доходу). Такимшляхом виплачується податок із заробітної плати. Податок утримуєтьсяпосередником - складальником до одержання доходу суб'єктом, що знижуєможливість ухилення його від сплати податку.

Третій спосіб передбачає подачу платником податків у податковіоргани декларації, тобто офіційної заяви про отримуваних їм доходи.

 Податок на прибуток сплачується інвестором з його прибутку, отриманого від виконання угод про розподіл продукції, у розмірах, встановлених Податковим Кодексом, з урахуванням таких особливостей:

а) об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток інвестора, який визначається виходячи з вартості прибуткової продукції, визначеної відповідно до законодавства про розподіл продукції, набутої інвестором у власність у результаті розподілу продукції, зменшеної на суму сплаченого інвестором єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також на суму інших витрат (включаючи накопичені витрати при виконанні робіт до появи першої прибуткової продукції), пов’язаних з виконанням угоди, але які не відшкодовуються (не підлягають відшкодуванню) компенсаційною продукцією відповідно до угоди;

б) склад витрат, що відшкодовуються компенсаційною продукцією, визначається відповідно до законодавства про розподіл продукції.  
Витрати на придбання необоротних активів та витрати на виконання робіт з розвідування, облаштування і видобутку корисних копалин включаються в момент їх понесення в повному обсязі до складу витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією у порядку, передбаченому законодавством про розподіл продукції.

Податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті, визначається та сплачується виключно у грошовій формі;

в) якщо об’єкт оподаткування інвестора за результатами звітного періоду має від’ємне значення, дозволяється відповідне зменшення об’єкта оподаткування наступного періоду, а також кожного з наступних періодів до повного погашення такого від’ємного значення об’єкта оподаткування, але не більше строку дії угоди про розподіл продукції;

г) для необоротних активів, вартість яких не відшкодовується (не підлягає відшкодуванню) компенсаційною продукцією відповідно до угоди, інвестор застосовує правила амортизації, встановлені згідно з розділом ІІІ Податкового Кодексу.

Інвестор визначає податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті за підсумками кожного звітного податкового періоду, на підставі даних податкового обліку;

ґ) податок на прибуток підприємств від інших видів діяльності, не пов’язаних з виконанням угоди про розподіл продукції, сплачується інвестором відповідно до розділу ІІІ Податкового Кодексу.

Інвестор зобов’язаний вести окремий податковий облік податку на прибуток підприємств, одержаного від виконання угоди про розподіл продукції, та податку на прибуток підприємств, одержаного від інших видів діяльності, не пов’язаних з виконанням цієї угоди;

д) пільги щодо податку на прибуток підприємств, передбачені у розділі ІІІ цього Кодексу, при оподаткуванні прибутку, отриманого інвестором під час виконання угоди про розподіл продукції, не застосовуються, якщо інше не передбачено угодою.

Не підлягає утриманню податок на прибуток підприємств з доходу іноземного інвестора з джерелом його походження з України, отриманого від діяльності за угодою про розподіл продукції, що виплачується інвестору його постійним представництвом відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу. 
Не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств кошти та/або вартість майна, перераховані (передані) інвестором-нерезидентом його постійному представництву для фінансування та забезпечення діяльності за угодою про розподіл продукції відповідно до програми робіт та кошторису витрат, затвердженого міжвідомчою комісією;

е) податок на прибуток підприємств за звітний період сплачується інвестором до відповідного бюджету у строк, визначений для квартального податкового періоду.

Офіційне підтвердження щодо сплаченого податку на прибуток підприємств надається інвестору на його письмове звернення після граничних термінів сплати податку на прибуток не пізніше 10 календарних днів з дати надходження такого звернення до органу державної податкової служби, в якому такого інвестора взято на облік;

є) при укладенні багатосторонньої угоди про розподіл продукції або в разі, якщо інвестором виступає об’єднання юридичних осіб, нарахування та сплата податку на прибуток покладається на оператора-інвестора, який веде окремий бухгалтерський та податковий облік операцій, що здійснюються за угодою. Визначення оператора-інвестора та його повноважень здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про розподіл продукції.

Порядок подання податкової звітності за такими угодами встановлюється в порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу.

Впровадження цього податку обумовлене низкою чинників, серед яких: необхідність впровадження ринкового механізму, удосконалення податкових стосунків і розширення можливостей фінансової діяльності органів місцевої самоврядності, оскільки податок на прибуток зараховується до бюджетів територіальних управлінь по місцезнаходженню платника податків.

Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі бюджетні і суспільні організації, які отримують прибуток від господарської діяльності, нерезиденти, філії, відділення і інші відокремлені підрозділи.

Національний банк України і його установи платять до державного бюджету України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами після закінчення фінансового року. Госпрозрахункові установи НБУ обкладаються податками на спільних підставах.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення валового доходу звітного періоду на суми валових витрат і амортизаційних відрахувань платника.

Відзначимо, що новий механізм визначення прибутку враховує витрати підприємств на створення виробничих запасів, які використовуватимуться в майбутньому податковому періоді.

У нових умовах підприємствам необхідно здійснювати не лише бухгалтерський, але і податковий облік, який дає можливість реально визначити об'єкт оподаткування [1].

Валовий прибуток – це спільна сума доходу платника податків від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) впродовж звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, і континентальному шельфі, винятковій (морський) економічній зоні, так і за її межами.

Механізм оподаткування прибутку підприємств передбачає визначення скорегованого валового доходу. Він обчислюється як валовий прибуток без врахування доходів, які не залучаються до його складу.

Основними особливостями валових доходів є склад доходів від не реалізаційних операцій і час їх виникнення. До вказаних доходів відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, безкоштовно надані платникові вартості товарів; засоби страхового резерву, використані не за призначенням; невикористані частки засобів, які повертаються із страхових резервів; суми штрафів або неустойки або пені, отримані за рішенням сторін договори або за рішенням суду; інші доходи (операції).

Іншою особливістю є дата збільшення валового доходу, або так зване правило «першої події». Він збільшується, як тільки станеться перше з подій:

– або дата зарахування засобів від покупця на банківський рахунок платника податків в оплату товарів (при продажі за готівковий розрахунок дата їх оприбутковування або дата інкасації грошової готівки в банківській установі);

– або дата відвантаження товарів (для робіт – дата фактичного надання їх результатів).

За умови, якщо торгівля продукцією здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривни, збільшення валових доходів ведеться з дати продажу замінників.

Валові витрати виробництва і обороту – це сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Витрати підприємства діляться на такі групи:

А – витрати, які залучаються до складу валових витрат;

Б – витрати, які не залучаються до складу валових витрат;

В – витрати, які частково залучаються до складу валових витрат.

Основними витратами групи А є:

– вартість заздалегідь сплачених сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива і інших матеріальних цінностей, послуги і роботи виробничого призначення;

– сума рахунків постачальників, що акцептуються (не сплачених заздалегідь), за товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), призначені для власної господарської діяльності;

– витрати на ремонт (поточний і капітальний), реконструкцію, модернізацію і технічне переоснащення і інші види поліпшення фондів у межах суми, яка не перевищує 5 % від сукупної балансової (залишковою) вартості основних фондів на початок року;

– сума нарахованою працівникам основною, додатковою і інших видів заробітної плати;

– сума зборів, які нараховані до сплати до державних цільових і позабюджетних фондів;

– вартість витрат на науково-технічну літературу і підписку спеціалізованих видань по основній діяльності підприємства;

– сума непогашеної дебіторської заборгованості, яка списується з балансу після закінчення терміну позовної давності;

– сума коштів (вартість майна) добровільно перерахованих (переданих) до бюджетів неприбутковим організаціям, але не більше 4 % від прибутку оподаткування попереднього звітного періоду;

– сума нарахованих до сплати податків і зборів, за винятком ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток, нерухомість, дивідендів і вартості торгівельного патенту.

Платники податку на прибуток, які не зареєстровані як платники ПДВ, включають до валових витрат ПДВ, який входить до складу ціни придбання товарів,  інші витрати господарської діяльності.

До складу валових витрат резидента включаються 85 % від вартості товарів, які можуть отримуватися їм біля нерезидента відповідно до договорів, які є такими, що діють в офшорних зонах, або якщо рахунки відкриті в цих зонах.

\

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

 Кожна держава для виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в державному бюджеті та інших централізованих фондах. Джерелами формування цих коштів можуть бути, по-перше, власні доходи держави, які вона одержує від виробничої та інших форм діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, що згідно з діючим законодавством належать державі; по-друге, податки, які сплачують юридичні та фізичні особи із своїх доходів.[3].