Значення стандартизації в галузі готельних послуг

значення стандартизації   в галузі  готельних послуг

План

Вступ

Готельне господарство є важливою складовою туристичної  діяльності. Розвиток вітчизняного та міжнародного туризму значною мірою пов'язано з рівнем матеріально-технічної бази, розгалуженістю та різноманітністю мережі, якістю обслуговування, що надається в готельному господарстві. Саме готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуговування туристів – забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами.

Значне місце серед  комплексу послуг, що надаються туристам, займає готельне обслуговування. Будь-який готель призначено насамперед для проживання. Однак споживачам поряд з основними послугами можуть бути запропоновані й додаткові, а саме: бронювання номерів; побутові послуги (прання, прасування, хімчистка тощо); послуги зв'язку й Інтернету; надання медичного обслуговування; організація екскурсійних програм тощо. Ці послуги залежно від категорії готелю можуть бути як основними, так і додатковими. Основною діяльністю готелів є надання послуг з розміщення, до яких належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю.

Стандартизація та сертифікація готельних послуг має виключно важливе  значення для розвитку туризму в  Україні. Насамперед це стосується розвитку в’їзного туризму. Високий рівень готельного обслуговування, що створено у більшості країн світу привчив закордонних туристів до певних стандартів надання готельних послуг, якого вони вимагають у будь-якому місці тимчасового перебування. Та і вітчизняні туристи, які подорожують світом, в цьому плані вже не надто відрізняються від закордонних. Вони надають перевагу якості туристичних послуг, яку в Україні отримати досить проблематично. Це зумовлює актуальность, мету і завдання даної роботию

Проведення  досліджень спиралося на теоретичний спадок відомих вітчизняних та зарубіжних діячів науки ХХ-початку ХХІ століття, присвячених проблемам розвитку сфери послуг та туристичної індустрії. Особливо цікавими, з огляду на тему даної роботи, є дослідження та праці Аветисової А.О., Бланка І. О.,  Герасименка В.Г., Кабушкіна Н.І., Карпової Г.А., Карсекіна В.І., Квартальнова В.А., Малюк Л.П., Папірян Г.А., Поповича С.І., Сеніна В.С., Уокера Дж. Р., Чудновського А.Д. та інших. Кожен вчений розглядає окремі питання функціонування туристичного ринку, які за його думкою є найважливішими, та в тому чи іншому аспекті торкається проблем розвитку ресторанно-готельного господарства, або констатує його інтенсивний розвиток у інших країнах. Проте відсутній комплексний підхід до вирішення проблеми стандартизації і сертифікації підприємств готельного господарства України, що і зумовило вибір теми дослідження.

Метою роботи є розробка економічного механізму впровадження сучасних стандартів надання послуг в системі готельного господарства України.

Реалізація  поставленої мети обумовила необхідність вирішення в роботі наступних  задач:

- визначення місця стандартизації у розвитку готельного бізнесу;

- визначення сучасних тенденцій розвитку стандартизації підприємств готельного господарства України;

- аналіз проблем і перспектив наближення до світових стандартів готельного господарства України.

Об’єктом  досліджень є діяльність підприємств готельного господарства України в частині сертифікації та стандартизації надання послуг з тимчасового розміщення.

Предметом досліджень є економічні відносини з приводу надання сучасних послуг тимчасового розміщення в готельному господарстві.

Методологічною  основою досліджень стали законодавчі  та нормативні акти України, монографії, роботи вітчизняних та іноземних  спеціалістів з питань розвитку індустрії туризму та сфери гостинності, спеціалізовані періодичні видання та наукові публікації з проблем розвитку туристичної інфраструктури.

1. Дослідження системи класифікації готелів

Готель – це будівля  чи комплекс будівель, де за оплату надається проживання туристам та мандрівникам на визначений термін часу в спеціально обладнаних житлових номерах. Сучасний готель вже не є лише місцем тимчасового перебування. Сьогодні багато готелів надають послуги по проведенню конференцій, нарад, ділових зустрічей, різних громадських заходів, організовуються виставки, фестивалі, прес-конференції, т.д. Таким чином готель – це поліфункціональний комплекс. Для створення і реалізації нового готелю чи готельного комплексу необхідно встановити його позіціонування, що тісно пов’язано з класифікацією готельних підприємств [21, c.44].

В більшості держав класифікація готелів проводиться за такими основними  трьома критеріями: комфорт, місткість, функція чи характер готелю.

Встановлення ступеню  комфортності відповідного готельного підприємства визначається планувальним рішенням житлових зон, громадських приміщень, групи вхідних приміщень, групи ресторанів, санітарно-технічного обладнання, опорядження приміщень, оснащення і меблів, а також кількістю і якістю послуг для проживаючих. Визначення категорії готелів встановлюється техніко-економічними умовами, необхідністю диференціації готельної мережі з метою задоволення різного споживчого попиту. Всі ці складові впливають на об’єм відповідних капіталовкладень.

В різних державах критерії визначення категорій готелів за ступінню комфортності встановлюються нормами, державою чи відповідними спеціальними організаціями [13, c.12]. Кожна держава встановлює свої вимоги і дотримується власної системи класифікації готелів. Враховуються національні особливості – кліматичні, економічні, культурні, юридичні, соціальні. Однак, в класифікації готелів різних держав є ряд спільних загальних положень.

Крім того, готелі різняться  ще й за мережевою приналежністю. Готелі під маркою світових «брендів» інколи мають рівень навіть вищий за систему «зірок» [13, c.14]. Кожен «бренд» безпосередньо зорієнтований на цільову аудиторію. Якщо основна цільова група – бізнесмени, то вимоги до готелю одні; якщо готель розташовано в курортній зоні відповідно вимоги інші. Важливим критерієм є приналежність держави до категорії «туристичних держав». Наприклад, Європа є історичним туристичним центром, проживання в готелі є короткочасним, важливими умовами є комфорт перебування і харчування. Розташування готелів в курортних зонах, де туристи перебувають відносно  довгостроково, потребують полі функціональних послуг.

В Німеччині готелі обов’язково  мають бути обладнаними кондиціонерами, в австрійських правилах про це нічого не говориться. В свою чергу п’ятизіркові готелі повинні мати у підвалах колекцію дорогих вин, а у Великобританії і більшості інших держав про такі колекції і думки не мають. Крім того у Німеччині, наприклад, як і у Франції, Австрії чи Швеції готелі не зобов’язані приймати участь в системі класифікації «зірок». В Данії, Бельгії, Греції, Італії, Португалії, Нідерландах закон наказує обов’язкове членство в контрольній системі. Функції наглядача за виконанням цих вимог в ряді держав виконують державні відомства. Слід враховувати що готелі більш вищої категорії обов’язково виконують і вимоги готелів більш низької категорії.

У Великобританії поряд  з системою «корон» використовується класифікація, запропонована Асоціацією британських турагенств (табл. 2).

Згідно класифікації німецького об’єднання підприємств готельного бізнесу і громадського харчування DEHOGA (Deutsche Hotel und Gaststattenverband), готелі в Німеччині поділяються на п’ять категорій: від 1 до 5 «зірок». Ці категорії виключно «німецькі», а не європейські чи міжнародні. Загальних інтернаціональних норм категоризації не існує, і створення їх є досить складним, а контроль практично неможливий. Серед класів німецьких готелів виділяють туристичний (одномісний номер – від 8 м²), стандартний (від 12 м²), комфортабельний (від 14 м², з можливістю виходу в інтернет з готельного номера), номер першого класу (від 16 м² з комп’ютером у номері) і номер люкс (від 18 м²).

Наприклад, в Чехії  готелі поділяються на категорії  «люкс», А, В і С положенням Міністерства внутрішньої торгівлі. Для цих  категорій встановлено розміри житлових кімнат, їх обладнання і підсобні приміщення. Сучасні вимоги перш за все встановлюються до організації так званої «гігієнічної чарунки»: кожен номер повинен мати свій санвузол.

У Франції класифікація визначається за 6-ю категорями: 1*, 2*, 3*, 4*L и 5*, одна категорія без зірки.

В Італії існує класифікація з п’яти категорій: люкс, 1*, 2*, 3*, 4*, що визначаються оснащенням, меблюванням  а також площею громадських приміщень.

Існує ряд причин, що не дають можливості визначити категорію окремого готелю за прийнятим стандартом в окремих державах і співставити його з іншою класифікаціцєю. Так наприклад, найновітній готель в ОАЕ “ Burj – Al – Arab “ (Вежа Арабів ) по рівню комфорту насьогодні значно вище будь-якого існуючого готельного комплексу в світі.

В більшості сучасних готелів прийнято окрім номерів, що підходять під  загальне визначення комфорту, мати ряд  номерів більш вищого рівня. Так, наприклад, ще з часів зникнення СРСР в державах СНГ крім розрядів готелів номера було підрозділено на категорії: вища, перша, друга, третя, четверта. А наприклад, в готелі “ Marriot 5* ” у Франкфурті-на-Майні на верхніх поверхах (вище 37) є номери підвищеного комфорту і, так званий “Penthous”, доступ до якого здійснюється за сайтом ключа від номера. Це ключ у вигляді пластикової картки з кодом. В готелі “ Burj – Al – Arab “ є по два президентських і королівських апартаменти.

Встановлення рівня комфорту готелів  на сучасному етапі визначається на основі понад 30 систем класифікацій.

Для модернізацї готельної діяльності в Україні важливим є визначення нової форми класифікації готелів і готельних підприємств.

Більшість готельних  світових операторів мають декілька власних «брендів/марок», що індентифікують ступінь класності і цінової  політики готелю [24, c.15]. Найбільш розповсюджені класифікації готелів у світі наведені в таблицях 1; 2.

Таблиця 1.

Класифікація готелів  за категорією систем [24, c.18]

Таблиця 2.

Класифікація готелів  за рівнем цін [24, c.19]

Таблиця 3.

Категорії готелів [24, c.20]

Рис.1 Функціональна схема  організації готелю категорії - міські готелі загального типу.          

Рис.2  Функціональна  схема організації готелю категорії - рекреаційні готелі курортного типу.          

На основі проведених досліджень можна запропонувати класифікацію готелів і готельних комплексів, що складається з шести категорій: п’ять, що мають систему зірок та одна категорія, що немає «зірки». Адже існує багато приватних підприємств, які надають готельні послуги, не мають правового статусу і відповідно не надають належного сервісу. Класифікацію розроблено з урахуванням вимог проектування готелів в Україні, і наведено в табл. 3.

2. Сучасний стан матеріально-технічної бази засобів розміщення

До основних перешкод розвитку вітчизняного готельного господарства, які потребують усунення в контексті підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, доцільно віднести [20, c.36].

1.     Недостатня кількість готелів внаслідок значних бар’єрів входження на ринок готельних послуг України. В Україні бракує близько 70 чотирьох та п’ятизіркових готелів (7 тис номерів) та 400 тис номерів в готелях нижчої категорії. Загалом згідно договору, укладеного з офіційним агентством з розміщення учасників та гостей ЄВРО 2012 туристичною компанією TUI Travel PLC лише для цільових груп чемпіонату має бути забезпечено 200 тис готельних номерів. Показник забезпеченості готелями (кількість готельних місць на 1000 осіб) в Україні низький (при нормі 10 місць на 1000 осіб в Україні є лише 2,9 готельних місця (для порівняння: у Москві — 9,3; у Санкт-Петербурзі — 6,4; у Парижі — 38,4; у Відні - 25,6)). Водночас будівництво нових готелів в Україні ускладнюється:

-       тривалою процедурою отримання земельних ділянок під будівництво (що призводить до більш активного розвитку торговельно-комерційних установ та комплексів, оскільки термін окупності інвестицій в такі об’єкти є коротшим, в той час коли термін окупності готелів та туристичних об’єктів часто перевищує 10-15 років);

-       необхідністю отримання надмірної кількості дозволів та значними бюрократичними процедурами (що збільшує термін лише відкриття готелю до 2-5 років і більше, високим податковим тиском на підприємства готельної сфери);

-       наявністю трансакційних видатків (які інколи складають до 50% капіталовкладень);

-       надмірним рівнем ризику інвестицій внаслідок політичної та економічної нестабільності в країні.

Все це перешкоджає розвитку готельного господарства, входженню  на вітчизняний ринок відомих  готельних операторів та створенню національних готельних мереж, які можуть забезпечити належний рівень послуг вимогливим туристам з усього світу.

2.     Невідповідність цін рівню якості готельних послуг. Вартість проживання в українських готелях в 2-3 рази перевищує вартість проживання в готелях аналогічного рівня країн Європи, що зумовлено неналежним державним регулюванням цієї сфери (відсутній державний орган з обліку готелів та інших закладів розміщення, регулювання та контролю за їх діяльністю) та низьким рівнем диференціації готельних послуг (слаборозвинена мережа хостелів, мотелів, кемпінгів, пансіонатів та ін.).

3.     Відсутність розвиненої та офіційно облікованої мережі альтернативних засобів розміщення економічного класу (хостелів, малих та міні-готелів, апартаментів). Частково задовольнити попит на місця розміщення під час проведення ЄВРО 2012 могли б малі готелі, апартаменти та хостели, вартість проживання у яких значно нижча. Проте мережа хостелів в Україні розвинена недостатньо, згідно даних Всеукраїнської молодіжної хостел асоціації  функціонує лише 27 хостелів (в Європі  офіційно зареєстровано 18 тис хостелів, з них 4,5 тис об’єднані єдиною системою бронювання). На ринку готельних послуг згідно даних Асоціації малих готелів та апартаментів України функціонує близько 2,5-3 тис готельних підприємств малих форм (малих та міні-готелів, апартаментів), проте значна частка цього сегменту готельного господарства є „сірою”, тобто офіційно не обліковується як засоби розміщення.

4.     Низький рівень конкуренції на готельному ринку внаслідок відсутності корпоративних стандартів управління якістю готельних послуг. Український готельний ринок характеризується незадоволеним попитом та обмеженою пропозицією як зі сторони іноземних готельних мереж, так і зі сторони українських готельєрів. На сьогодні в Україні існує лише один національний мережевий готельний оператор - Premier-Hotels, до складу якого входять сім готелів. Він являє собою об’єднання різних за концепцією та набором послуг готелів у великих ділових і туристичних центрах України. За рахунок специфіки кожного окремого готелю, мережі не доводиться вирішувати проблеми, пов’язані з уніфікованістю продукту, водночас об’єднання готелів в національну мережу дозволяє подвоїти конкурентну перевагу, пов’язану з позиціонуванням на ринку та впізнаванням бренду, також всі готелі користуються перевагами єдиної системи бронювання. Проте в Україні відсутні укрупнені національні готельні мережі більш низької категорії зі спільними корпоративними стандартами управління, які могли б гідно конкурувати з всесвітньо відомими готельними мережами. Зокрема в Україні активізувалося зростання інвестицій в розвиток готельної сфери з боку іноземних готельних операторів. На сьогоднішній день, на український ринок вийшли і планують вийти такі міжнародні бренди, як: Radisson, Inter-Continental, Hyatt International, Hilton, Sheraton Hotels & Resorts, Marriott International, Accor Group, Magic Life, Rixos, Kempinski Hotels&Resorts, Continent Hotels & Resort, Park Inn, Orbis, Rival Hotels, Comfort Green Hotels Holiday Inn та інші.

5.     Недостатня кількість та неналежний рівень підготовки кадрів для готельного господарства. Сьогодні в Україні в туризмі фактично працює 35 тис осіб, ще 120 тис осіб – в готелях та інших закладах розміщення. Підготовку кадрів для туристичної галузі та готельного господарства здійснюють 146 навчальних закладів, з них лише шість (2 в Києві, по одному в – Ялті, Донецьку, Львові, Івано-Франківську) є класичними навчальними закладами туристичного спрямування з повноцінними тренувальними базами практики. Загалом в навчальних закладах на різних формах навчання щорічно готують близько 6500 спеціалістів для сфери туризму та готельного господарства (40% спеціалісти готельного господарства). Згідно світової практики функціонування 10 готельних номерів мають забезпечувати від 4 до 20 спеціалістів. Відповідно до початку Чемпіонату Європи з футболу ЄВРО 2012 необхідно підготувати близько 150 тисяч фахівців. В цьому контексті найбільш гострими є декілька аспектів: недостатня кількість часу для підготовки необхідної кількості кадрів для потреб готельного господарства; брак навчальних закладів та несформованість системи підготовки/перепідготовки/підвищення кваліфікації спеціалістів; недостатня кількість кваліфікованих спеціалістів та викладачів з досвідом стажування або роботи за кордоном; брак кадрів середньої та нижчої обслуговуючої ланки (у т.ч. зі знанням іноземних мов), аніматорів; недостатня кількість практичних годин підготовки спеціалістів та практичних навчальних лабораторій-фірм, лабораторій-готелів, лабораторій–ресторанів на базі навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців туристично-готельного профілю.

6.     Обмеженість практики використання електронних та автоматизованих систем бронювання готельних номерів та новітніх технологій у процесі здійснення обслуговування в готелях та інших закладах розміщення. 

7.     Непристосованість готелів та інших закладів розміщення до потреб людей з обмеженими фізичними можливостями. Мізерний відсоток готелів в Україні пристосовані до потреб інвалідів, хоча відповідно до державних будівельних норм проектів цивільних будівель і споруд, 10% місць в готелі мають бути спеціально облаштовані для людей з особливими потребами. В контексті підготовки до ЄВРО 2012 в умовах будівництва нових готелів обов’язково необхідно здійснювати контроль за дотриманням вимог пристосованості закладів розміщення для інвалідів.

8.     Проблема завантаженості та утримання готелів та інших закладів розміщення після проведення чемпіонату Європи з футболу ЄВРО 2012. Незважаючи на те, що в Україні існує незадоволений попит на готельні послуги, проте та кількість закладів розміщення, яка запланована для введення в експлуатацію до ЄВРО 2012 є значно більшою, ніж потребує український туристичний ринок на даному етапі розвитку.

Загрози і ризики, пов’язані  із зволіканням щодо вирішення існуючих проблем, полягають в такому:

1.     Порушення гарантій, наданих УЕФА державою та містами, в яких відбуватимуться футбольні матчі щодо розвитку готельної мережі, через недотримання термінів їх будівництва та введення в експлуатацію. Така ситуація спровокована тим, що 100% інвестицій передбачених на підготовку  інфраструктури розміщення учасників та гостей чемпіонату  ЄВРО 2012  є приватними.

2.     Формування значного тіньового сектора розміщення відвідувачів ЄВРО 2012 (малі та міні-готелі, апартаменти), що призведе до зниження рівня якості обслуговування туристів та погіршення туристичного іміджу України, недоотримання значних надходжень до бюджетів всіх рівнів та, як наслідок - низької економічної віддачі державних капіталовкладень у проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

3.     Низький рівень ефективності функціонування готельного господарства після ЄВРО 2012 внаслідок неналежного стратегічного планування його розвитку в майбутньому.

4.     Ускладнення процесу обслуговування туристів, вболівальників та учасників внаслідок: недостатньої кількості та рівня професійної підготовки обслуговуючого персоналу; неможливості задовольнити попит на готельні послуги людей з особливими потребами; недостатнє впровадження та використання електронних та автоматизованих систем бронювання готелів, сучасних електронних систем обслуговування гостей готелів  тощо.

5.     Скорочення очікуваної кількості туристів, які прибудуть на фінальну частину чемпіонату Європи 2012 року з футболу, внаслідок ускладнень в отриманні туристичної інформації про Україну, її культуру, традиції, візовий режим, транспортне сполучення, готелі.

6.     Захоплення та „перенасичення” готельного ринку України закладами розміщення відомих іноземних готельних операторів внаслідок активного залучення іноземних інвестицій в період підготовки до ЄВРО 2012 та пасивності українських.

Стан нормативно-правової урегульованості проблеми.

Питання розвитку та реформування туристичної  галузі, в тому числі підготовки готельного господарства передбачені в Законі України „Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні” і Державній цільовій програмі підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Крім того, в Україні затверджено Галузеву програму туристичного забезпечення в рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, План дій із забезпечення підготовки та проведення в Україні туристичного обслуговування в рамках фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року та Концепцію організації розміщення гостей і учасників фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу в 2012 році. Разом з тим, у зазначених нормативно-правових актах не враховано такі вагомі аспекти у контексті розв’язання вищенаведених проблем:

-       в частині нормативно-правового забезпечення та державного регулювання не передбачено створення державного органу обліку та контролю  за сертифікацією готелів та інших закладів розміщення (хостелів, малих та міні-готелів, апартаментів), якості їх послуг;

-       в частині інвестиційної політики не передбачено інвентаризацію садиб зеленого туризму як альтернативних засобів розміщення, внесення їх до реєстру, підготовку їх власників до прийому іноземних туристів та вболівальників; виділення земельних ділянок під створення тимчасових кемпінгів (в т.ч. розрахованих на автокаравани, які потребують специфічних умов), пошуку інвесторів для розвитку національної мережі хостелів;

-       в частині підготовки кадрів не передбачено обов’язковість залучення іноземних спеціалістів для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів всіх ланок і спеціальностей.

3. Стандартизація готельних  послуг в Україні

В Україні розроблені та введені в дію національні стандарти України “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги” та “Послуги туристичні. Класифікація готелів.” Наявні стандарти обов’язкові для всіх засобів розміщення як індивідуальних так і колективних (готелів, пансіонатів, санаторіїв, будинків і баз відпочинку) різної форми власності і в них містяться мінімальні вимоги до проживання туристів. Відповідність вимог підтверджується сертифікатом відповідності.

Сертифікація на відповідність  показникам безпеки обов’язкова для всіх видів засобів розміщення. Термін дії такого сертифікату один рік. Відсутність сертифікату відповідності за показниками безпеки на надання послуг розміщення, згідно з Законом “Про захист прав споживачів”, веде до заборони надання таких послуг. До порушників застосовуються методи адміністративного впливу.

Готелі класифікують за п’ятьма категоріями. Найвища  – п’ять зірок, найнижча – одна зірка. Сертифікат на відповідність  категорії видається на термін до трьох років з проведенням технічного нагляду за наданням сертифікованих послуг один раз в півроку.

З жовтня 1999 року, згідно з вимогами Декрету [1] та Закону [2], в Україні введена обов’язкова сертифікація готельних послуг та послуг харчування, які надають суб’єкти туристичної діяльності.

Відповідно до Закону [2, ст. 5] до суб’єктів туристичної  діяльності належать не лише туроператори й турагенти, які отримують відповідні ліцензії на таку діяльність, але й інші суб’єкти підприємницької діяльності та фізичні особи, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійні, розважальні та інші туристичні послуги.

Згідно з Постановою [3] послуги з тимчасового розміщення (проживання) — «... це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням)...».

Послуги з тимчасового  розміщення (проживання) підлягають обов’язковій сертифікації з метою встановлення відповідності цих послуг, уключених до Переліку [4], обов’язковим вимогам нормативних документів (НД) та нормативно-правових актів.

Сертифікація послуг з тимчасового розміщення (проживання) здійснюється за відповідними Правилами [5], які встановлюють процедуру її проведення стосовно безпеки для життя та здоров’я людей, захисту їх майна та охорони довкілля у державній Системі сертифікації УкрСЕПРО. Правила є обов’язковими для виконання органами з сертифікації готельних послуг, а також засобами розміщування — суб’єктами туристичної діяльності.

З уведенням сертифікації готелі й мотелі України стали поділятись, як і в більшості країн світу, на категорії за п’яти- та чотиризірковою системою згідно з вимогами національного стандарту [7], в якій найвища категорія — п’ять зірок, найменша — одна. Якщо замовник не може попередньо оглянути готель, в якому доведеться проживати, зірки у його найменуванні нададуть інформацію для споживача стосовно якості й рівня обслуговування у ньому.

Так, у закладі з  трьома зірками має бути міський телефон та кольоровий телевізор у кожному номері, ліфт у приміщеннях, у яких більше трьох поверхів, центральне опалення. У чотиризірковому — прямий телефон з міжміською та міжнародною мережею, телевізор з прийманням програм основних телекомпаній світу, ліфт, якщо є два поверхи й більше, опалення з термостатом для індивідуального регулювання температури. Три й чотири зірки готелів вимагають наявності одномісних й двомісних номерів.