Знайомство з центром Києва

                                                            ВСТУП     

              В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.

             Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава проголошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.

             Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентноспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні економічної рівноваги та історико-культурної спадщини.

              Екскурсійна справа - важливий розділ культурно-освітньої роботи серед населення. Екскурсійного справі - понад сто років, але найбільш інтенсивним було його розвиток в 70-е і 80-і роки цього століття. Про це свідчать: щорічна участь в екскурсіях півмільярда осіб; десятки тисяч екскурсійних тем; сімидесятитисячних армія екскурсоводів; тисячі організацій, активно провідних екскурсійну роботу; розвиток теорії і методики екскурсійної справи.

              Виникнення екскурсійної теорії - результат активної пізнавальної діяльності на місцях, узагальнення практики десятків тисяч екскурсоводів і методистів. Теорія постала перед нами як комплекс поглядів, уявлень та ідей, що лежать в основі сучасного екскурсійної справи. До кінця 70-х років визначилися три основні частини екскурсійної справи теорія, методика, практика Представляючи собою сукупність узагальнених положень, екскурсійна теорія створює передумови для появи нової науки - екскурсознавство, яке стало в один ряд з такими науками, як краєзнавство, музеєзнавство, клубоведеніе і книгознавство

             Основа екскурсоведення - екскурсійна теорія, яка визначає сутність екскурсії, формулює закономірності та особливості екскурсії (важливої форми навчання і виховання людини)

              Екскурсійна методика, будучи частиною екскурсознавства, постає перед нами як сукупність чітких правил і вимог, що пред'являються до екскурсії, як сума методичних прийомів підготовки та проведення екскурсій.       Одна з головних завдань екскурсійної методики допомогти екскурсантам побачити, почути і відчути зорові і словесні матеріали.

             Предмет екскурсійної методики - цілеспрямоване вивчення, систематизація, формулювання і застосування на практиці методів і засобів навчання і виховання, а також методичних прийомів, за допомогою яких екскурсійні працівники здійснюють свою діяльність.

             Метою написання даної курсової роботи є закріплення та розширення одержаних у процесі навчання теоретичних знань та практичних вмінь й навичок з дисципліни «Організація екскурсійних послуг» шляхом розробки індивідуального варіанта інноваційного екскурсійного продукту. Для того, щоб засвоїти  методику підготовки інноваційного екскурсійного продукту;

• відвідати декілька екскурсій з метою ознайомлення з методами проведення екскурсій різного виду;
• виконати всі етапи розробки інноваційного екскурсійного продукту;
• обґрунтувати використання різних методичних прийомів проведення  розробленої екскурсії;
• оформити результати проведеного теоретичного та практичного дослідження у вигляді курсової роботи.

            Об’єктом курсової роботи є екскурсійний процес. Предметом курсової роботи виступає методика розробки та проведення нової екскурсії.

            Курсова робота складається з вступу, в якому обґрунтовується мета, завдання, джерельна база дослідження, трьох змістовних розділів, висновків, списку джерел та додатків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКСКУРСОЗНАВСТВА.

1. Основи теорії екскурсійної справи. Поняття екскурсії.

Екскурсознавсто – комплексна наукова дисципліна , що розкриває сутність  трьох основних взаємоовязаних частин: теорію екскурсійної справи, методику екскурсійної діяльності та  узагальнюючу практику туристсько-екскурсійних підприємств, а також вивчає історію екскурсійної справи. Така триєдина стуктура екскрсійної справи сформувалася наприкінці 70-х років 20 ст. Екскурсознавсто належить до кагорти суспільно-наукових дисциплін і має тісні звязки з такими науками, як краєзнавство і музеєєзнавсто.

       Основа  екскурсознавства – екскурсійна  теорія, являє собою комплекс поглядів, ідей, положень, які лежать в основі   екскурсійної справи в країні.. Екскурсійна теорія - це загальна сума теоретичних положень, які є основою екскурсійної справи, визначає головні напрямки її розвитку й удосконалювання.

       Екскурсійна теорія - це сукупність понять: функції екскурсії, її основні ознаки й аспекти; особливості показу й розповіді; екскурсійний метод; класифікація екскурсій; диференційований підхід до екскурсійного обслуговування; методологія й методика; елементи екскурсійної педагогіки й логіки; основи професійної майстерності екскурсовода [15].

      Екскурсійна методика являє собою сукупність чітких правил і вимог, що ставляться до екскурсії.  Екскурсійна методика - це сума методичних прийомів підготовки й проведення екскурсії. Її головне завдання - реалізація досягнення цілей екскурсійного процесу - допомогти екскурсантам побачити, почути й відчути зорові й словесні матеріали.

       Екскурсійна методика складається з декількох  самостійних, зв'язаних один з одним  частин:

• Методика розробки нової екскурсії;
• Методика розробки екскурсоводом нової для нього теми
• Методика підготовки екскурсовода до проведення чергової екскурсії
• Методика проведення екскурсії
• Методика післяекскурсійної роботи.

       Найбільш  глибоко розроблені прийоми проведення екскурсії - це методичні прийоми  екскурсійного показу й методичні  прийоми екскурсійної розповіді, саме вони лежать у площині методики як науки про метод.  Такі ж складові як розробка нової теми й підготовка екскурсовода, на нашу думку, відносяться до організації роботи окремого підприємства, яке надає екскурсійні послуги,  і можуть бути виробничими ноу-хау, частиною фірмового стилю, тому будуть розглянуті в наступному підрозділі.

            Слово «екскурсія» походить від латинського «екскурсіо». У російську мову це слово проникнуло в XIX ст. і спочатку означало «вибігання, військовий набіг», потім - «вилазка, поїздка». Пізніше відбулася видозміна цього слова за типом імен на «ія» (екскурс + ія).

          Розглянемо кілька формулювань терміну «екскурсія», які були опубліковані в різних виданнях. Екскурсія — методично продуманий показ визначних місць, пам'ятників історії й культури, в основі якого лежить аналіз об'єктів, які перебувають перед очами, екскурсантів, а також уміла розповідь про події, пов'язаних з ними. Однак тільки до цього сутність поняття «екскурсія» зводити було б неправильно.

              Перша спроба визначення поняття виглядає так: «Екскурсія - є прогулянка, що ставить своїм завданням вивчення певної теми на конкретному матеріалі, доступному спогляданню» (М. П. Анциферов, 1923 р.). Характеризуючи місце екскурсійної діяльності в позашкільній роботі з дітьми, екскурсіоніст Л. Бархаш вважав, що екскурсія - це наочний метод одержання певних знань, виховання шляхом відвідувань за заздалегідь розробленою темою певних об'єктів (музей, завод, колгосп і т.д.) зі спеціальним керівником (екскурсоводом).

Наведемо  також одне з останніх за часом  опублікування визначень: «Екскурсія - особлива форма навчальної й позанавчальної роботи, в якій здійснюється спільна  діяльність учителя-екскурсовода й  керованих нимшколярів-екскурсантів у процесі вивчення явищ дійсності, спостережуваних у природних  умовах (завод, колгосп, пам'ятники історії  й культури, пам'ятні місця, природа  та ін.) або в спеціально створених  сховищах колекцій (музей, виставка)». Такими є думки вчених –екскурсіоністів [14].

           У Тлумачному словнику російської мови (під керівництвом Л. Н. Ушакова, 1940 р.) слово «екскурсія» пояснюється як «колективна поїздка або прогулянка з науково-освітньою або розважальною метою». У Малій радянській енциклопедії (1960 р., т. 10, с. 770)  сказано, що «екскурсія - колективна поїздка або похід у визначні місця з науковою, загальноосвітньою або культурно-просвітньою метою».

      У наведених визначеннях екскурсії  можна виявити деякі розбіжності. Вони не випадкові й не дають підстав  для висновків про існування  протилежних точок зору на екскурсію. Кожне формулювання має відношення до функціонування екскурсії в певний період часу. Звідси — розходження  у формулюваннях  цілей, завдань і форм проведення екскурсій, характерних для того або іншого часу. З роками відбувається ускладнення і розширення завдань. Перед екскурсіями ставляться інші цілі, міняються форми їхнього проведення. Так, тепер у практичній діяльності екскурсія розглядається в  декількох аспектах [7,11]:

• як самостійна форма виховання або складова частина інших форм  виховання (патріотичного, трудового, екстетичного);

• як одна з форм навчання  або складова частина інших форм;

• як форма роботи з масовою аудиторією;

• як форма міжособистісного спілкування екскурсовода з екскурсантами, екскурсантів один з одним, форма спілкування екскурсантів з об'єктами;

• як форма організації культурного дозвілля;

• як невід'ємна частина організованого туризму.

      Екскурсія - цілеспрямований та запрограмований  наочний процес пізнання ососбистістю оточуючого світу, побудований на поєднанні  зорових, слухових та інших вражень, який проходить під керівництвом кваліфікованого фахівця – екскурсовода.

      Екскурсія – туристсична послуга тривалістю до 24 годин у супроводі екскурсовода за заздалегідь затвержденим мершрутом  для забезпечення задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів. При подальшому розгляді сутності поняття «екскурсії» необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимогами [6,8,11]. У ході екскурсійного  процес  екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перше завдання), почути про ці об'єкти необхідну інформацію (друге завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання), опанувати   практичними   навичками   самостійного   спостереження   й   аналізу  екскурсійних   об'єктів   (четверте завдання).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

           1.2. Класифікація методичних прийомів  проведення екскурсії.

      У практиці використовується чимало різних методів пізнання: індуктивні, дедуктивні, аналітичні, синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту та ін. Всі ці методи тією чи іншою мірою використовуються при проведенні екскурсій.

      Екскурсійний  метод являє собою сукупність методичних прийомів, які застосовують на екскурсіях, є основою екскурсійного процесу і являє собою сукупність способів і прийомів повідомлення знань. Це комплексний метод, який має ряд особливостей:

      1. Вибір у спостережуваних об'єктах  найважливішого й істотного;

      2. Погоджування знову досліджуваного  матеріалу з раніше отриманим  екскурсантами досвідом і знаннями  та ін.                    

      3. Предметність, речовинна доказовість  (наочність). Висунуті в розповіді  екскурсовода положення аргументуються  за допомогою зорових доказів.

      4. Екскурсійний метод побудований  на перевазі (головному значенні) показу. Нерідко розповідь є лише  коментарем до зорової характеристики  екскурсійних об'єктів.

      5. Екскурсійний метод спрямований  на вивчення головного в темі.

      6. Рух. 

      7. Пізнання предметів і явищ  навколишнього світу проходить  при участі всіх органів почуттів  людини.

Залежно від призначення методичні прийоми підрозділяються на кілька груп:  

• методичні прийоми, завдання яких - допомогти екскурсоводу встановити міцні контакти між екскурсоводом і екскурсантами;
• прийоми, завдання яких домогтися стійкої уваги аудиторії до спостережуваного об'єкта;
• прийоми, що закріплюють увагу до розповіді, збуджують в екскурсантів інтерес до певних питань;
• прийоми, що забезпечують зорове сприйняття екскурсійного матеріалу.

         У класифікації прийомів проведення екскурсії виділяються:

• прийоми показу
• прийоми розповіді

      Крім  цього методичні прийоми діляться на:

• загальні, застосовувані на всіх екскурсіях незалежно від того, що показується й про що йде розповідь;
• окремі, властиві одному виду екскурсій (виробничих, музейних, природознавчих);
• одиничні прийоми, використовувані при спостереженні якого-небудь одного унікального об'єкта (наприклад, Дзвіниця Успенського собору в дні з незначною хмарністю й достатньо сильним вітром можна продемонструвати ефект падіння дзвіниці). Такі прийоми, як правило, є «знахідкою» одного екскурсовода й не застосовуються всіма, хто проводить подібні екскурсії;
• прийоми, використовувані в певну пору року, дня.

          МЕТОДИЧНИЙ ПРИЙОМ ПОКАЗУ В ЕКСКУРСІЇ

    Показ — процес реалізації принципу наочності, наочний спосіб ознайомлення з екскурсійним об'єктом або декількома об'єктами одночасно (наприклад, з пам'ятником архітектури або з архітектурним ансамблем). Показ може розглядатися як дія (або сума дій) екскурсовода, спрямована на виявлення сутності предмета.

    Показ на екскурсіях — багатоплановий процес витягу зорової інформації з об'єктів, процес, під час якого дії екскурсантів виконуються в певній послідовності, з конкретною метою.

    Показ об'єкта — це система цілеспрямованих дій екскурсовода й екскурсантів, спостереження об'єктів під керівництвом кваліфікованого фахівця. Показ припускає аналіз об'єктів, активну самостійну роботу екскурсантів.                         

    Особливістю показу є здатність виявити, розкрити ту або іншу якість (властивість, здатність) спостережуваного об'єкта, можливість зробити явним, очевидним те, що непомітно  при першому погляді на предмет.

     Крім показу на екскурсії присутні  такі дії екскурсантів по знайомству з об'єктами як, споглядання й огляд, але вони значно відрізняються від показу. Так, при спогляданні й огляді ніхто не демонструє об'єкт, відсутній керівник, і сприйняття предметів зорового ряду - пасивне. Споглядання в такий спосіб - це просте пасивне сприйняття об'єкта. Огляд як поверхневе позапланове знайомство з пам'ятниками. Розходження споглядання й огляду в порівнянні з показом полягає в тому, що при огляді людина сприймає тільки зовнішній вигляд пам'ятника. При показі ж вона бачить не тільки пам'ятник, але за допомогою екскурсовода розрізняє різні сторони, частини, зовнішні особливості об'єкта, бере участь у їхньому аналізі.

Прийоми  показу підрозділяються на:

      Прийом  попереднього огляду - використовується в той момент, коли екскурсанти перебувають на місці розташування пам'ятника. Він являє собою перший щабель спостереження об'єкта.

      Прийом  панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости та інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля бою, долини, ріки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в спостережуваній панорамі виявити композиційний центр і звернути на нього увагу групи. Інша особливість панорамного показу полягає в тому, що в поле зору екскурсантів попадає багато об'єктів.

      Прийом  зорової реконструкції (відтворення). Термін «реконструкція» означає відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь. Сутність цього прийому полягає в тому, що словесним шляхов відновлюється первісний вигляд обєкта. Робить це екскурсовод, спираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили бої, народні повстання, страйки, мітинги та інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю відомих особистостей. Якщо, наприклад, будівля перетворилася в руїни зробити зорову реконструкцію екскурсоводові допомагають її вцілілі частини й деталі. Якщо ж будівля не збереглася, на допомогу приходять експонати «портфеля екскурсовода». Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода.

      Прийом  зорового монтажу є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, відновлює потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їхніх окремих частин. Складові частини можуть бути «запозичені» з тих об'єктів, які в цей момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

     Прийом  локалізації подій  тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дасть можливість обмежити увагу учасників екскурсії певними рамками, прикувати їхні погляди до даної конкретної території, саме до того місця, де відбулася подія. При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до часткового.

     Прийом  абстрагування  являє собою уявний процес виділення із цілого яких-небудь частин з метою наступного глибокого спостереження. Цей методичний прийом  дозволяє  екскурсантам  розглянути  ті  ознаки предмета (пам'ятника історії й культури, монументальної скульптури), які є основою для розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, на тій же площі або вулиці; б) однієї із частин будівлі (поверху, балкона, ґанку та ін.) при відволіканні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми.                       

     Прийом  зорового порівняння. В екскурсійній методиці використовують різні види порівняння: зорове, словесне,  порівняння  об'єкта, який знаходиться перед очима екскурсантів з об`єктом, який екскурсанти бачили раніше. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкта з іншим, що перебуває перед очами екскурсантів. При цьому порівнюють один з одним як схожі, так і різні за своїм зовнішнім виглядом об'єкти.

     Прийом  інтеграції побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле.  Показуючи будівлю, споруду, пам'ятне місце, екскурсовод йде шляхом інтеграції, тобто обєднання різних сторін, деталей, властивостей, в єдине ціле. Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожна будівля окремо, потім екскурсовод поєднує (інтегрує) зорові враження, отримані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На заключному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будівель.

     Прийом  зорової аналогії або асоціації побудований на порівнянні: а) даного об'єкта з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкта; б) спостережуваного об'єкта з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод «ставить» перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично перебуває перед їхніми очами.

     Прийом  зорової аналогії більш складний, ніж прийом зорового порівняння. При  зоровому порівнянні зіставляються  дві схожих між собою будівлі, споруду, монумента, рослини, пам'ятні місця, портрети, що перебувають у  цей момент перед екскурсантами. Завдання екскурсовода, який використовує цей прийом при показі об'єкта, - залучити екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті уялення  про зовнішній вигляд аналогічного об'єкта, який вони бачили на колишніх екскурсіях.         

     Прийом  переключення уваги. Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенос погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на сучасну багатоповерхову будівлю або перехід від спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.

Методичний  прийом руху. Треба розрізняти два поняття: «рух» як ознака екскурсії й «рух» як методичний прийом. Рух як методичний прийом представляється у трьох варіантах:

1. Перший - рух екскурсантів поблизу  об'єкта з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі та ін.).
2. Другий варіант руху як методичного прийому — обхід  навколо  будівлі,  споруду,   пам'ятника. 
3. Третій варіант - рух до пам'ятника. Методично він побудований таким чином, що в ході пересування автобусної або пішохідної групи об'єкт починає поступово вимальовуватися,  виникаючи й збільшуючись у розмірах на очах екскурсантів [21,17,16].

     1.3.Нормативно-правові засади екскурсійної  діяльності в Україні 

           До найважливіших питань, які  висвітлені в національному законодавстві,  належать: пріоритетні напрями державної  політики в сфері туризму; шляхи  оптимізації функціонування українського  туристичного ринку; вибір та  обґрунтування основних високорентабельних  видів туристичної діяльності; підвищення  ефективності рекламних заходів  з метою залучення в Україну  дедалі більшої кількості туристів.

            На основі аналізу нормативно-правових  актів, які регулюють екскурсійну  діяльність, виділяються пріоритетні  напрями державної політики в  галузі та питання, які потребують  законодавчого уточнення.

 Вітчизняна  екскурсійна сфера відіграє надзвичайно  важливу роль у соціально-економічному  житті країни. Зростає її статус  та зацікавленість держави в  подальшому розвитку сфери, посилюється  вплив екскурсій практично на  всі сфери життя і діяльності  людини.

             У прийнятому у вересні 1995 р.  Законі України „Про туризм" подані окремі положення щодо  екскурсійної термінології. У цьому  ж році був прийнятий Міждержавний  стандарт ТОСТ 28682.2-95 „Туристсько-екскурсійне  обслуговування", згідно з яким  заверджена необхідна методична  документація екскурсії, у 1997 р. введений в Україні. 

            Важливе значення для екскурсійної  справи мають й прийняті останнім  часом Закон України „Про охорону  культурної спадщини" (червень  2000 р.), Постанова Кабінету Міністрів  України № 789 від 10 червня 2002 р.  „Про затвердження Програми розвитку  краєзнавства на період до 2010 р.". Певні положення щодо екскурсійної  діяльності містяться й у Державній  програмі розвитку туризму на 2002-2010 рр.".

           У 2004-2005 рр. на виконання вимог  Закону України “Про внесення  змін до Закону України “Про  туризм” та з метою підвищення  якості надання туристичних та  екскурсійних послуг Держтурадміністрацією  розроблено Положення “Про порядок отримання дозволу екскурсоводами / гідами-перекладачами на право надання туристичного супроводу” (наказ Держтурадміністрації від 24.09.04 № 50, зареєстрований в Міністерстві 20.10.04 за № 1344/9943).

           Екскурсійна діяльність потребує  структурування та упорядкування  (відповідно до Міждержавного  стандарту “Туристсько-екскурсійне  обслуговування”, наказу Державної  туристичної адміністрації України  “Про затвердження Положення  про порядок видачі дозволів  на право здійснення туристичного  супроводу фахівцями туристичного  супроводу”).

           А саме формування корпусу  екскурсоводів, що дасть змогу  створити нові робочі місця.  Вирішено питання підготовки  та перепідготовки екскурсоводів  разом з обласним центром зайнятості.

          Правову базу діяльності екскурсійної  галузі країни закладено Законом  України "Про туризм". Він  є основоположним законодавчим  актом, що визначає загальні  правові, організаційні, виховні  та соціально-економічні засади  реалізації державної політики  в екскурсійній діяльності, всебічно  регламентує діяльність в Україні,  забезпечує оптимальний рівень  державного регулювання процесу  розвитку вітчизняної екскурсійної  діяльності.

          Закон України "Про туризм" став правовим підґрунтям для  розробки цілого комплексу галузевих  нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти  екскурсійної діяльності.

      Потрібно визнати, що реалізація  цих рекомендацій повільно, але  розпочинається і в Україні.  Зроблено перші реальні кроки  на шляху законодавчого забезпечення  та комплексного планування розвитку  вітчизняної екскурсійної діяльності[26,27,28].  
 
 
 
 
 

                    РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ВІДВІДАНОЇ ЕКСКУРСІЇ

                                    «МАМАЄВА СЛОБОДА»

       2.1. Коротка характеристика відвіданої  екскурсії. 

       В ході написання курсової роботи переді мною стояло завдання проаналізувати одну із відвіданих екскурсій. В моєму  випадку, це екскурсія по території  просвітницького музею просто неба, під назвою “Мамаєва Слобода”. Екскурсія була відвідана 2 квітня 2012 року. Організатором екскурсійного заходу є Центр народознавства «Козак Мамай».

         Тематика екскурсії: “Україна – земля козаків”, в якій висвітлюються події, життя і побут України 17-18 століття. Мета екскурсії - пізнавальна, а саме ознайомити екскурсантів із життям українських козаків в період 17-18 століття.