Аналіз передумов і ознаки прояву кризових явищ на підприємстві

Зміст

 Вступ……………………………………………………………………..2

1.Особливості прояву кризових явищ на підприємствах.……………….4

2. Основні фактори виникнення кризових явищ. Наслідки кризових явищ на підприємстві………………………………………18

Висновки………………………………………………………………22

Література…………………………………………………24

Вступ

Поняття „криза" - одне з  найбільш складних, яке має багато змістових відтінків інтерпретацій  та сутнісних характеристик. Даний термін походить від грецького Krisis — різкий перелом, тяжкий перехідний стан, крайня точка падіння, гостра нестача, невідповідність.

Найбільш поширеними сферами використання цього терміну є:

1) медицина - швидке зниження  температури тіла хворого, переломний  момент під час перебігу хвороби  при гострому лихоманковому захворюванні;

2) економіка - перевиробництво  товарів, які не знаходять попиту, що має ознаки повторювальності та періодичності;

3) політика - момент загострення  протиріч між виробничими силами  та виробничими відносинами, між  системою управління та станом суспільства.

В економіці термін „криза" набув поширення та визнання насамперед у зв'язку з розробкою концепції  циклічності розвитку економічних  систем, яка належить до фундаментальних  складових категоріального апарату  економічної теорії та вже понад  сто років посідає одне з центральних  місць у дослідженнях різних наукових шкіл та напрямів економічної науки.

Парадигма циклічності змін сукупного попиту та пропозиції, обсягу виробництва та доходу і відповідно стану економіки є основою  теорії економічних циклів та економічної  кон'юнктури, яку досліджували такі видатні вчені економісти, як Мі. Туган-Барановський, Н.Д. Кондратьев, К. Маркс, Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер, М. Фрідмен, їхні послідовники та опоненти. Практично  жодне глибоке сучасне дослідження  економічних процесів не залишає  поза увагою теорію циклічності та явища, які вона пояснює.

У сучасному розумінні  циклічні коливання макроекономічних систем розглядаються як багатофакторний  процес, який поєднує дію різноманітних  чинників та механізмів, що генерують  та розповсюджують циклічні імпульси. Феномен циклу обумовлюється  не тільки зовнішніми, поверхневими характеристиками процесу відтворення, але і його найбільш глибинними фундаментальними внутрішніми ознаками, що об'єктивно  притаманні економічній системі. Без  перебільшення можна констатувати, що проблема циклічності фокусує  в собі усе різноманіття господарських, соціальних, політичних та психологічних  проблем будь-якої економічної системи.

У посткейнсіанській парадигмі, яка сьогодні є загальновизнаною, підприємство посідає центральне місце  та розглядається як самостійний  інститут (організація з внутрішньою  ієрархічною структурою). Автономні  рішення на рівні окремого підприємства є основоположними для забезпечення загальноекономічного результат-ту. У  поєднанні з рішеннями інших  суб'єктів господарювання вони визначають ринкову ситуацію, організують та координують ринок. Саме такі рініення ініціюють ситуацію рівноваги або  нерівноваги макроекономічної системи (економіки в цілому), а отже, є  рушійною силою її економічного розвитку. Даний підхід покладено в основу розробки мікроекономічної теорії підприємства, яка пояснює механізм його функціонування в ринкових умовах. Вагоме значення в мікроекономічній теорії підприємства належить проблематиці криз та кризових явищ у діяльності підприємства

1.Особливості прояву кризових явищ на підприємствах.

В сучасній економічній літературі існують різноманітні пояснення  сутності, феномену їх виникнення та розгортання  кризових явищ. 
Як відомо, підприємство як соціально-економічна система має два режими (або тенденції, стану) свого існування: функціонування та розвиток .

Функціонування - це підтримка  життєздатності, збереження функцій, які  визначають цілісність, якісну визначеність та змістовні ознаки системи; розвиток - набуття нової якості, процес перманентної та незворотної зміни (удосконалення) підсистем та параметрів (складових) його діяльності, що має суттєвий характер, певну форму і позитивні наслідки для його життєздатності. Функціонування та розвиток взаємопов'язані: функціонування певним чином стримує розвиток і  в той же час є його необхідною основою, розвиток руйнує певні процеси  функціонування, створюючи умови  для більш стійкого їх здійснення у майбутньому.

Виходячи з цього, виникає  циклічна тенденція розвитку криз, яка віддзеркалює періодичність  їх настання як результат боротьби між функціонуванням та розвитком, накопичення протиріч в межах  режиму „функціонування" та об'єктивною необхідністю переходу на режим „розвиток".

Розвиваючи ці ідеї, сучасна  системологія (наука про розвиток систем) стверджує, що будь-яка система  у процесі свого існування (життєдіяльності) може знаходитись у стійкому або  нестійкому становищі . Друге зустрічається в більшості випадків, оскільки саме наявність перехідних процесів, що генеруються внутрішніми та (або) зовнішніми обуреннями, спонукають систему до зміни параметрів свого існування. Ці зміни можуть мати позитивний вплив (трансформаційні, комфортизаційні та кокірідні процеси) або мати негативні наслідки (переломні, кризові або катастрофічні процеси).

У рефераті розглянуто сутність криз, які виникають на мікрорівні. На основі аналізу наукових праць розроблено класифікацію криз на підприємствах і обґрунтовано їх прояв з врахування економічного розвитку в Україні.

В умовах ринкової економіки підприємства функціонують в умовах з високим ступенем невизначеності розвитку подій і несподіваними впливами зовнішнього середовища на їх діяльність. Динамічні умови зовнішнього середовища вимагають від підприємства динамічного функціонування і постійного застосування арсеналу засобів адаптації. З метою ефективного функціонування підприємству необхідно розрізняти і виявляти можливі загрози із зовнішнього середовища, які можуть викликати негативні наслідки в його роботі. Загрози зовнішнього середовища можуть створювати передумови для виникнення криз у роботі підприємства. Кризи можуть виникати на будь-якому етапі розвитку підприємства, у різних підрозділах і здійснювати різний за характером вплив. На наш погляд, вивчення сутності криз на підприємстві та визначення можливих їх видів є дуже важливою передумовою ефективного управління підприємством в умовах ринкової економіки . Особливістю кризи є те, що вона формує потенційну загрозу руйнації самої системи. Криза є ситуативною характеристикою будь-якого суб’єкта, який функціонує невідповідно до розгортання подій у зовнішньому середовищі.

Змістовність і передумови виникнення та характер прояву кризових явищ на рівні окремого підприємства недостатньо обґрунтовані й практично не були об'єктом самостійного теоретичного вивчення та пояснення, зокрема в аграрній сфері. Тому ми прагнемо визначити причини та характер їх прояву на машинобудівних підприємствах.

Сучасні теорії організації  виробництва будуються на баченні  підприємства як живого організму, як системи, а не формальної структури, зорієнтованої на Людину, а не на прибуток, відмічав С. Бакай.

Орієнтуючись на інтереси людини, яка з «додатка» до технології перетворюється на інтелектуальний  ресурс підприємства, який в умовах інформаційного суспільства перетворюється на головний ресурс розвитку .

Генетика підприємства складається  з певних циклів: створення, діяльність (стагнація), зміна структури (санація), банкрутство, ліквідація.

Розглядаючи підприємство з  точки зору його життєдіяльності як мікроекономічної системи та генетики виникнення й розвитку кризових явищ, то стає очевидно, що на кожному етапі розвитку підприємства існує загроза виникнення кризи. У теорії менеджменту використовується поняття «життєвий цикл підприємства», під яким розуміють сукупність стадій, які проходить підприємство в процесі своєї життєдіяльності (від створення до ліквідації). Кожна стадія характеризується певною системою стратегічних цілей та задач, особливостями формування ресурсного потенціалу, досягнутими результатами функціонування.

У дослідженнях проф. Л. Гріннера використовується поняття «життєвий цикл організації», який розглядається як сукупність фаз розвитку (еволюції), кожна з яких закінчується кризою. Відповідно до цього автор поставив за мету та визначив завдання розробити теоретичні положення та організаційно-економічний механізм упередження, перебороти кризові явища, що можуть виникати на відповідному етапі життєвого циклу підприємства.

Згідно з концепцією життєвого  циклу підприємства вся його діяльність проходить ряд стадій, починаючи з народження, розквіту й закінчуючи припиненням існування або докорінної модернізації. На рис. 1 представлено чотири основні фази розвитку підприємства, кожна з яких мас визначену мету, характерні особливості, стиль управління, основне завдання, організацію праці та умови виникнення кризових явищ.

Рис. 1. Управлінські кризи  у періодах життєвого циклу підприємства

Фаза 1 – народження підприємства. Для неї характерні визначення основної мети – налагодити виробництво; основне завдання – знайти свою ринкову нішу; організація праці – на основі бізнес-плану здійснювати виробництво та отримати прибуток, забезпечення мотиваційних чинників для стимулювання праці; кризова ситуація може виникнути через недостатній рівень професіоналізму лідера і управлінської команди.

Фаза 2 – дитинство і  юність. Характерні особливості: головна  мета – прискорений приріст виробництва; основне завдання – закріпити свою ринкову нішу; організація праці – застосування енергозберігаючих та економіко-ощадних технологій виробництва з метою збільшення прибутку за рахунок стимулювання колективної та індивідуальної праці; кризова ситуація може виникнути в результаті недостатнього виконання контрольної функції.

Фаза 3 – зрілість. Характерні особливості: головна мета – систематичний, збалансований ріст виробництва та фінансова стійкість; ефект управління за рахунок делегування повноважень (децентралізоване керівництво); основне завдання – збільшення асортименту продукції та завоювання ринку її збуту; організація праці – застосування енергозберігаючих та економіко-ощадних технологій виробництва, розподіл і кооперація праці, мотивація і стимулювання колективної і індивідуальної праці; кризова ситуація може виникнути в результаті порушень у системі координування й регулювання управлінських дій.

Фаза 4 – старіння підприємства. Характерні особливості: головна мета розвитку підприємства – зберегти досягнуті результати (залишитися на «завойованих» позиціях); забезпечення оздоровлення підприємства за всіма напрямами; основне завдання – омолодження системи управління; організація праці – впровадження наукової організації, гнучкий режим праці, забезпечити участь працівників у перерозподілі прибутку; кризова ситуація може виникнути через відсутність модернізації, диверсифікації та інновації виробництва й системи упередження та реагування .

Отже, кризові явища в  діяльності підприємства можуть виникати на всіх стадіях його життєвого циклу і є моментом різкого загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії внутрішньогосподарських елементів мікроекономічної системи з зовнішнім середовищем.

На нашу думку, кризи, що виникають  на підприємстві, можуть різнитись  за своїм характером, особливостями протікання та іншими чинниками, тому ми пропонуємо класифікацію кризових явищ на рівні підприємства.

Подолання кризи дає можливість продовжити життєдіяльність підприємства, забезпечити його відродження на тому ж або вищому рівні організації  та ефективності. Порушення циклічності (невихід з кризового стану) зумовлює припинення його діяльності як суб'єкта господарювання.

Визнано, що розвиток підприємства можливий лише за умови подолання  кризових явищ, що виникають на відповідному етапі розвитку діяльності підприємства, шляхом необхідного корегування системи управління підприємством.

Феномен виникнення та розгортання  кризи пояснюється таким чином. Як і будь-яке інше системне утворення  підприємство функціонує в постійному самопереборенні. Протягом певного  часу самопо-долання досягає успіху, відновлювальні процеси та необхідні  пропорції підтримуються у визначених межах або з незначними відхиленнями. Це свідчить про те, що механізми  підтримки адаптивно-сті, гнучкості  та сталості, які забезпечують повернення системи або до попереднього стану  рівноваги, або до нового рівноважного стану, залишаються непошкодженими. Але з часом безладдя посилюється, суперечності накопичуються, внутрішній механізм та сили саморегуляції слабшають, і система втрачає можливість самостійного повернення до стану рівноваги.

Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого  загострення суперечностей, які  виникають у процесі взаємодії  окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім оточенням.

Такі суперечності виникають між:

1) кількісними та якісними  характеристиками продукції (товарів,  послуг) та відповідними характеристиками ринкового попиту;

2) можливою та необхідною  виробничою потужністю підприємства;

3) необхідним обсягом  ресурсів, що споживає підприємство, та можливістю їх залучення,  цінами пропозиції та попиту на них;

4) ринковою вартістю продукції  та обсягом витрат, які виникають  у процесі виробництва і мають  бути компенсовані за рахунок  отриманого доходу;

5) між фактичним та  плановим розподілом прибутку  підприємства на виробничий та соціальний розвиток.

Накопичення суперечностей  призводить до порушення рівноваги  економічної системи та погіршення її загального стану, тобто виникає  ситуація, за якої зміна діючих на систему  зовнішніх, внутрішніх та вихідних параметрів взаємно не компенсується, а їхня сума не дорівнює нулю. Як наслідок, спочатку погіршується, а потім поступово  втрачається життєздатність підприємства, можливість повернення до рівноважного стану, виникає дефіцит ресурсів або можливостей підприємства для подальшого розвитку.

Життєздатність підприємства як мікроекономічної системи та господарюючого суб'єкта ринкових відносин обумовлюється  дотриманням певних „параметрів  життєздатності", під якими розуміються  найважливіші характеристики внутрішнього стану підприємства, порушення яких призводить підприємство до економічної  загибелі - самостійної або примусової ліквідації.

В якості параметрів життєздатності використовуються такі характеристики:

1) наявність чистих активів  підприємства (різниця між ринковою  вартістю наявних активів та  обсягами зобов'язань) в обсягах,  що відповідають державним вимогам  та (або) цільовим параметрам діяльності - L4;

2) наявність активів для  забезпечення виконання зобов'язань  щодо повернення позикового капіталу  та забезпечення необхідного  рівня ліквідності активів, які  фінансуються за рахунок позикових  коштів (у кореспонденції з термінами  виконання зобов'язань щодо повернення позикового капіталу) - L3;

3) забезпечення фінансової  рівноваги, тобто здатності до  генерування грошових надходжень  в обсягах та у терміни, достатні  для фінансування грошових витрат, пов'язаних з операційною, інвестиційною діяльністю підприємства - L2;

4) забезпечення беззбиткової  діяльності або досягнення цільових  показників господарсько-фінансової  діяльності відповідно до поставлених  стратегічних цілей та завдань  підприємства (найчастіше забезпечення  отримання певного цільового  рівня рентабельності власного  капіталу та (або) обсягів прибутку ) - L1.

Життєздатний стан господарської  системи підприємства має місце  тільки в разі сумісної наявності  усіх 4-х параметрів життєздатності, тобто як ситуація, що описується моделлю:

L={L4,L3, L2, L1}. (1.1)

Виникнення кризи призводить спочатку до порушення параметра L1.

Якщо необхідні корегуючі  дії протягом певного часу (його тривалість обумовлюється запасом  компенсаторних можливостей окремого підприємства) не будуть прийняті, автоматично  порушується параметр більш високого рівня (L2), потім L3, і з рештою -найвищий - результативний параметр життєздатності L4. Зниження у діяльності підприємства 
чистих активів нижче критичного рівня є свідченням загибелі підприємства як господарської системи, оскільки вона втрачає матеріальну основу для продовження свого існування.

Кожен „параметр життєздатності" залежить від великої кількості  показників, що створюють передумови для підтримки життєздатності (далі - показників-індикаторів), синтезує результати певної сукупності бізнес-процесів, що відбуваються на підприємстві. Наслідком  порушення життєздатності підприємства, проявом чого є недотримання певних параметрів життєздатності або погіршення показників-індикаторів життєздатності, є виникнення спочатку окремих кризових явищ, а потім (по мірі їх накопичення) кризового стану підприємства як мікроекономічної системи.

Криза мікроекономічної системи, як правило, не виникає спонтанно (раптово), вона має свої причини (етіологію) та зовнішні прояви (ознаки). Причина появи  кризових явищ у діяльності суб'єктів  господарювання прихована в самому ринковому господарстві, викликана  постійною зміною ринкових орієнтацій споживачів, невизначеністю економічної  поведінки контрагентів підприємства, необхідністю постійного корегування  основних елементів та функціональних підсистем самого підприємства з  метою забезпечення адекватності вхідним  та вихідним параметрам розвитку системи  в цілому. Суттєвим фактором є несприятливий вплив зовнішнього оточення.

Можливість системної  та локальних криз пояснюється флуктуа-тивністю обсягів діяльності підприємства в  умовах ринкової невизначеності, асинхронністю  появи та визрівання окремих внутрішніх суперечностей системи. У будь-який період свого існування стан економічної  системи може розглядатися як суперкомпозиція  циклів розвитку її окремих внутрішніх компонентів, оскільки окремі функціональні  інваріанти системи знаходяться  на різних етапах циклу та розвиваються в різних напрямах.

Однак ця загальна економічна передумова зовсім не є фатальною  для кожного підприємства. Кризбвий стан системи є , по-перше, значним та тривалим порушенням рівноваги, а по-друге, проявом нездатності системи до використання механізмів внутрішньої саморегуляції. Якщо внутрішні сили саморегуляції достатньо дужі, дії керівного суб'єкта ефективні та своєчасні, мікроекономічна система протягом достатньо тривалого періоду розвивається без прояву ознак кризи, за зростаючою траєкторією економічної динаміки.

Первинним зовнішнім проявом  виникнення кризи є формування стійкої  тенденції руху поточних витрат у  бік збільшення, а обсягу діяльності, обсягу доходів та прибутку - у бік  зменшення. Природно, мова йде про  реальний (управлінський) прибуток, а  не податкові чи бухгалтерські борги, які можуть бути „вигідні" підприємству (наприклад, у зв'язку з податковою економією).

Природним наслідком такого стану є порушення необхідного  співвідношення між генеруванням підприємницького доходу (прибутку) та вартістю залучених  ресурсів, між грошовими надходження  та грошовими витратами, між власним  та позиковим капіталом. Подальше поглиблення  кризи характеризується катастрофічним (істотним) погіршенням усіх показників її стану (як кількісних, так і якісних), що призводить до поступової втрати власного капіталу (чистих активів) та виникнення дефіциту фінансових ресурсів для розрахунку по зобов'язаннях.

Виникнення, прояв та подолання  кризи розвитку підприємства мають  суттєві особливості порівняно з макроекономічними кризами, які полягають у зазначеному нижче.

По-перше, якщо на макроекономічному  рівні криза є завжди точкою перелому низхідної та висхідної гілки  розвитку, то на рівні підприємства подальше зростання має місце  далеко не завжди. Криза на макрорівні не може бути перманентною, економічна система сама створює передумови для виходу з неї, для нового господарського підйому. Хоча монополізація економіки (обмеження обсягів виробництва  та рівня цін) частково порушують  цей природний механізм -він об'єктивно  існує. Виникнення окремих кризових явищ на рівні підприємства, якщо не вжито заходів щодо їх локалізації, обумовлює перехід до кризового  стану підприємства (системної кризи) і, як правило, завершується юридичним банкрутством або ліквідацією підприємства.

По-друге, на мікроекономічному  рівні кризу не можна ототожнювати з яким-небудь окремо взятим етапом життєвого циклу підприємства. На відміну від макрорівня „криза" не є стадією життєвого циклу, а стадія „старість" не є її аналогом. Хибним є уявлення, що кризові явища  характерні лише для стадії „ старість".

Кризові ситуації виникають  на всіх стадіях життєвого циклу  підприємства, причому кожна наступна фаза життєвого циклу підприємства стає можливою тільки в результаті подолання кризових явищ. У протилежному випадку традиційна послідовність фаз розвитку може бути порушена достроковим спадом, закриттям підприємства або його переходом до нового власника.

По-третє, виникнення кризових явищ на рівні підприємства не залежить від стадії циклу макроекономічного  розвитку, тобто ці явища і процеси  не взаємозалежні та синхронізовані у часі. Безумовно, криза окремого підприємства в умовах глибокої і затяжної макроеко-номічної кризи трапляється частіше і переборюється значно трудніше. Але водночас, незважаючи на загальну кризу, можна навести чимало прикладів успіху окремих підприємств. Більше того непоодинокі випадки, коли кризова макроекономічна ситуація сприяє успішному розвитку окремих підприємницьких структур, є для них благодатним підґрунтям, основою їхнього комерційного успіху.

По-четверте, швидкість поширення  кризових явищ є індивідуальною характеристикою  окремого підприємства. Вона залежить від характеру та сили впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, від наявних  у підприємства внутрішніх можливостей щодо її подолання за рахунок відновлення механізмів саморегуляції.

По-п'яте, особливістю циклічності  розвитку мікроекономічних систем є  більш висока частота виникнення кризових явищ. Частота виникнення кризових явищ в окремій мікроекономічній системі обумовлюється такими факторами, як:

1) розміри підприємства  та обсяг його ресурсного потенціалу;

2) вік підприємства, накопичений  досвід подолання кризових явищ  на попередніх циклах розвитку;

3) тривалість циклу обороту  активів підприємства - насамперед операційного циклу;

4) стан зовнішнього середовища, його сприятливість для розвитку  підприємницької ділової активності;

5) наявність ефективного  власника, який економічно зацікавлений  у мобілізації зусиль на подолання кризових явищ;

6) наявність управлінських  кадрів відповідного рівня кваліфікації, які можуть забезпечити виведення  підприємства з кризового стану.

По-шосте, виникнення кризового  стану підприємства є свідченням поступового розбалансування та повної втрати дієздатності внутрішнього механізму саморегуляції господарської  системи. До моменту виникнення кризи економічна система досягає вершини можливого розвитку, подальший розвиток у межах існуючої сутності (парадигми) системи є неможливим.

Система вичерпала свої продуктивні  виробничі потенції або вступила в конфлікт з існуючим господарським  механізмом, відносинами власності. У всякому випадку має місце  моральне старіння концептуальних засад  ведення бізнесу - матеріально-технічних, ринкових, соціальних. Розв'язання накопичених суперечностей можливо лише на підґрунті кардинального перегляду усіх фундаментальних засад ведення бізнесу, координації стратегічного бачення місії та змісту діяльності підприємства, що зумовить перехід системи до нового стану рівноваги, яка є необхідною передумовою для її подальшого розвитку. 
Узагальнюючи розглянуте вище можливо виокремити сутнісні ознаки кризи на рівні підприємства, які зазначені нижче.

1. Криза віддзеркалює  сутність та характер протиріч, які накопичені в межах господарської  системи і потребують свого  розв'язання для забезпечення  подальшого функціонування або  розвитку системи. Ступінь загострення наявних протиріч обумовлює стадію кризи, її тривалість, характер наслідків тощо.

2. Криза підприємства  являє собою процес (а не явище), який характеризується певною  тривалістю і відповідно має  певні часові межі. У перебігу кризи можуть бути виокремленні певні стадії, які відрізняються часовою тривалістю, формами та інтенсивністю прояву, потребою в управлінні тощо

3. Криза є об'єктивним  економічним процесом, основу якого  формують тенденції розвитку  окремих видів діяльності підприємства, його окремих управлінських підсистем.  Кризи розглядаються не тільки як об'єктивно невідворотні, але і як об'єктивно необхідні, оскільки носять не тільки руйнівний, але і оздоровчий (поновлювальний) характер, виступають імпульсом інтенсифікації розвитку підприємства.

4. Основною ознакою кризи  є суттєве порушення або втрата  життєздатного стану підприємства  внаслідок порушення параметрів  життєздатності. Подолання кризи  або відновлення життєздатності  пов'язується з відновленням параметрів життєздатності за рахунок внутрішніх та (або) зовнішніх управлінських дій.

5. Криза може виникати  на усіх стадіях життєвого  циклу підприємства, виступати як  гальмо подальшого розвитку підприємства  та переходу на наступну стадію  його розвитку або виконувати  функцію ініціації передчасного  старіння та ліквідації підприємства. На кожній стадії життєвого циклу існують власні причини виникнення та особливості протікання та подолання кризи.

6. Криза носить циклічний  характер, тобто виникає з певною  періодичністю. Причому ця періодичність  є індивідуальною характеристикою  підприємства і не синхронізована  в часі з циклами розвитку  мезо- (галузь, вид економічної діяльності) та макрооточення (національна  та світова економіка) підприємства, хоча певним чином і провокується ними.

7. Розгортання кризи генерується  сукупністю зовнішніх та внутрішніх  факторів, співвідношення між якими  та перелік яких також носять індивідуальний характер.

8. Виникнення кризи обумовлює  певні загрози та ризики для  процесу функціонування підприємства, а її проходження (подолання)  має певні наслідки для подальшої  „долі" підприємства - позитивні,  якщо має місце розв'язання  накопичених протиріч та забезпечення  оновлення фундаментальних засад  ведення бізнес, або негативні,  якщо наслідком кризи є призупинення  діяльності підприємства, виникнення  ситуації банкрутства, добровільна  або примусова ліквідація як  господарського суб'єкта. 

2.Основні фактори виникнення кризових явищ. Наслідки кризових явищ на підприємстві.

Кризова ситуація в діяльності підприємства не виникає раптово, вона має свої причини (етіологію). Причина  появи кризових явищ прихована в  самому ринковому господарстві, викликана  постійною зміною ринкових орієнтацій споживачів, невизначеністю економічної  поведінки контрагентів, необхідністю постійного коригування основних елементів  та функціональних підсистем підприємства тощо. Суттєвим фактором є несприятливий вплив зовнішнього оточення. 
             Виділяють такі загальні ознаки класифікації кризових факторів: 
1. Залежно від місця виникнення кризових факторів:

- Внутрішні (ендогенні) — виникнення та інтенсивність прояву яких залежить від діяльності підприємства, провокується певними рішеннями, подіями або внутрішнім станом системи;