Аналіз платоспроможності підприємства. 2

Вступ

Підприємство – самостійний  суб’єкт господарювання створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами [1, ст. 62 п.1].

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств  вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність  підприємства як його здатність вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності – є однією з умов конкурентоспроможності підприємства, його фінансової стабільності. Здатність підприємства розраховуватись за своїми боргами в обсягах та строках, передбачених договорами та законодавством, є необхідною умовою успішного функціонування на ринку, що і обумовлює актуальність обраної теми.

Кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах  чинного законодавства. Але, ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого  й очікуваного фінансово-економічного стану підприємства.

Питання дослідження платоспроможності  підприємства висвітлено у працях як вітчизняних,так і зарубіжних вчених, серед яких слід виділити В.Г. Белоліпецького, І.А. Брижаня, С.М. Кучера, Г.П. Герасименка, О.А. Круглової, І.В.Зятковського, В.В. Ковальова, О.В. Фещенко, А.М. Подєрьогіна, В.М. Родіонову, Г.В. Савицьку, П.С. Смоленюка, М.А. Федотову та інших.

Об’єктом дослідження обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялинка», яке знаходиться в с. Жорнава, 129, В.Березнянського району, Закарпатської області.

Головною метою курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів та отримання практичних навичок аналізу платоспроможності підприємства на  базі ТОВ “Ялинка”.

Основними завданнями даної курсової роботи є вивчення сутності платоспроможності підприємства та факторів, що її визначають, загальний аналіз платоспроможності ТОВ “Ялинка”, а також, визначення шляхів щодо її підвищення.

Предметом курсової роботи є аналіз платоспроможності ТОВ “Ялинка”.

Інформаційною базою дослідження є діюча система нормативно-правових актів (Закони України, Постанови Кабінету Міністрів, Господарський кодекс України тощо), П(С)БО, фінансова інформація ТОВ “Ялинка”, матеріали публікацій та статті у спеціальній і періодичній літературі, підручники, монографії, а також інтернет ресурси, які ретельно підбиралися та опрацьовувалися.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається з трьох розділів:

- перший розділ присвячено теоретико-методологічним аспектам дослідження платоспроможності підприємства;

- другий розділ містить наслідки дослідження платоспроможності підприємства ТОВ «Ялинка»;

- в третьому розділі запропоновано шляхи удосконалення обліку доходів об’єкта дослідження.

1. Теоретичні аспекти дослідження платоспроможності підприємства

Сучасні економічні умови господарювання вимагають  від керівництва нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналізу показників діяльності як невід'ємної частини цього  процесу.

Важливе місце у  системі аналізу і, як наслідок, у  роботі підприємства посідає аналіз платоспроможності підприємства —  його здатності вчасно та в повному  обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності [14,c.10]. Значення платоспроможності підприємства неможливо переоцінити. Так, згідно з положеннями французької економічної школи, платоспроможність — це одна з підвалин концепції фінансової рівноваги.

Існують різноманітні визначення платоспроможності. Так, наприклад, платоспроможність підприємства – це його готовність постійно (щоденно) виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав [12,c.370]. Це здатність підприємства розраховуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби (наприклад, швидколіквідні цінні папери). Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану — воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

Першочерговим завданням  при аналізі платоспроможності  підприємства є:

• Загальна оцінка платоспроможності та чинників, що її зумовлюють;
• Оцінка співвідношення позикового та власного капіталу;
• Визначення частки власного капіталу у загальній сумі капіталу підприємства;
• Визначення суми позикового капіталу у загальній сумі капіталу підприємства [7, с. 271].

У процесі фінансового  аналізу вивчається статична і динамічна  платоспроможність.

При дослідженні  статичної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями.

Щодо визначення суми платіжних засобів є різні  точки зору. Правильніше до платіжних  засобів відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні.

До строкових  зобов'язань доцільно включати поточні  пасиви: короткострокові кредити  банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету  тощо.

Динамічна платоспроможність  – наявність платоспроможності  протягом усього періоду, що досліджується.

Перевищення платіжних  засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс [див. Додаток 1, 2]. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо).

Показниками низької  платоспроможності підприємства є  наявність:

• недоїмок з платежів до бюджету;
• простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;
• непогашених у встановлений строк банківських кредитів;
• заборгованості працівникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Аналіз динаміки загальної суми таких прострочених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

Питання підтримання  платоспроможності надзвичайно актуальне сьогодні в Україні, про що свідчить проблема неплатежів у вітчизняній економіці та її наслідки.

Оцінка рівня  платоспроможності цікавить широке коло агентів ринку, а саме:

1) безпосередньо  підприємство, яке бажає об'єктивно  оцінити стан своїх справ і  розробити ряд заходів щодо  покращення ситуації або підтримки  нормального стану;

2) кредиторів, які  хочуть переконатись у спроможності підприємства повернути борги;

3) інвесторів, які  мають бути впевнені щодо перспектив  розвитку підприємства і, як  наслідок, ефективності їх інвестиційного  проекту;

4) партнерів по  бізнесу, які зацікавлені в  надійних та стабільних стосунках.

Платоспроможність як економічну категорію характеризують такі моменти :

1. Стан платоспроможності обумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обмежується ним.

2. Платоспроможність  – це не тільки здатність  термінового погашення зобов'язань  в момент оцінки за рахунок  наявних грошей, а й здатність  підприємства забезпечувати генерування  (утворення) грошових потоків,  які за обсягами та термінами  відповідають зобов'язанням та  платіжним потребам підприємства.

3. Платоспроможність  – це не статична (моментна) характеристика. Найбільшу цінність має динамічна платоспроможність.

4. Платоспроможність  не слід ототожнювати лише  з можливістю повернення боргів, оскільки платоспроможність передбачає  можливість здійснення усіх платіжних потреб, які необхідні для нормального процесу господарської діяльності.

5. Виконання платіжних  зобов'язань та потреб може  здійснюватись за рахунок не  тільки власних, але й позикових  коштів. Використання останніх не  є свідченням неплатоспроможності  підприємства, якщо воно має потенційні  можливості обслуговування та повернення позикових коштів.

У світовій практиці існує декілька методичних підходів до оцінки рівня платоспроможності  підприємства, основні з яких представлені на рис. 1.1.[14,c.11].

Рис.1.1. Методичні підходи  до оцінки платоспроможності підприємства.

Метод коефіцієнтів базується  на визначенні коефіцієнтів ліквідності  і їх подальшому аналізі, який може проводитись таким чином:

а) порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);

б) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

в) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками фірм — провідних у даній галузі (бенчмаркінг).

Метод коефіцієнтів простий  у використанні, не потребує спеціального інформаційного забезпечення, але має значні недоліки:

1. Оціночні коефіцієнти  надають аналітику статичну інформацію (на певну дату) про платоспроможність підприємства, і, таким чином, об'єк-тивність аналізу знижується.

2. Інфляція дуже перекручує  дані балансових звітів, що також  негативно впливає на ступінь  об'єктивності аналізу.

3. Підприємство може використати  прийом «прикрашення» звітності,  щоб створити видимість вищих  показників. Наприклад, підприємство  взяло кредити на два роки. Перед поверненням боргу кошти  утримувались декілька днів у  вигляді готівки на розрахунковому  рахунку. Якщо в цей час складався баланс, то показники платоспроможності, розраховані методом коефіцієнтів, були б значно «прикрашені». Але вже через кілька днів, після моменту погашення боргу, дані балансу давали б аналітику інше уявлення про стан платоспроможності підприємства.

Методи дискримінантних  показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.

Коефіцієнти даного методу отримують у результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу, а саме:

— порівнюються за певний період на основі низки коефіцієнтів дві вибірки підприємств, побудовані за обсягом та/або видом діяльності, одна з яких містить підприємства, що мають труднощі з платежами, а інша включає тільки «здорові» підприємства;

— відбираються за допомогою  різноманітних статистичних тестів коефіцієнти, що дозволяють визначити  краще підприємство, представлене в  одній з двох вибірок;

— розробляється за допомогою  прийомів дискримінантного аналізу  лінійна комбінація з визначальних коефіцієнтів.

Даний метод вперше з'явився в США, де в 60-і роки минулого століття різні дослідники намагались сформулювати моделі передбачення банкрутства. Фундаментальне дослідження в цьому напрямку було опубліковано в 1968 p. Є. І. Альтманом.

Крім методу Альтмана відомий  показник платоспроможності Z Конана і Гольдера, показник платоспроможності Управління звітності Банку Франції. Опишемо один з них.

Показник платоспроможності Z Конана і Гольдера розроблено на основі двох вибірок по 95 малих і середніх промислових підприємств. За допомогою методу дискримінантного аналізу було розроблено такий показник [14,c.12]:

Z = 0,16 X1 - 0,22Х2 + 0,87 X3 + 0,10 X4 - 0,24 X5,   (1.1)

де X1 = дебіторська заборгованість + грошові кошти / всього активів;

 Х2 = постійний капітал  / всього пасивів;

X3 = фінансові витрати  / виручка від реалізації;

X4 = витрати на персонал / додана вартість;

X5 = валовий прибуток / залучений  капітал. 

Автори розрахували вірогідність платежів для різних значень Z:

Дослідниками було перевірено на майбутньому періоді, що показник Z має достатню передбачувану силу й дозволяє оцінити можливі фінансові труднощі на три роки вперед.

Для України використання аналогічних показників на сьогоднішній день неможливе з причини їх відсутності. Для їх розробки необхідно проводити спеціальне дослідження на галузевому рівні, зібрати обширну статистичну базу, що в наших умовах досить складно.

Дослідження грошових потоків  полягає у вивченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їх витрачання, визначення основних джерел надходження та напрямків витрачання грошей, а також порівняння за обсягами та часом вхідних та вихідних грошових потоків, тобто вивчення їх збалансованості. Цей метод грунтується на побудові бюджетів готівки та їх аналізі [13,c.253].

Дослідження грошових потоків  широко використовується у світовій практиці.

Отже, оцінку платоспроможності  підприємства можна здійснити використовуючи систему таких показників [14,c.13].

І. Показники ліквідності  або статичної платоспроможності.

1. Коефіцієнт загального  покриття (потенційної платоспроможності) (Кзп) розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства:

     (1.2)

Показує ступінь покриття поточних пасивів поточними активами. Характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції (товарів), але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних активів.

Критичне значення цього  коефіцієнту становить 2. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розраховуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності підприємства.

2. Коефіцієнт проміжної  ліквідності (розрахункової платоспромож-ності) (Кпп) розраховується як відношення  грошових коштів, коротко-строкових  фінансових вкладень та дебіторської  заборгованості до поточних пасивів:

  (1.3)

Показує здатність виконувати поточні зобов'язання за рахунок  коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості.

Критичне значення не встановлюється. Позитивним вважається стабільність значення цього показника в межах 0,7—0,8 або дотримання його середньогалузевого значення.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності) (Кал) розраховується як відношення грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до поточних пасивів:

   (1.4)

Показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути негайно сплачена за рахунок високої  ліквідності.

Критичне значення 0,2 + 0,35. Значення коефіцієнта нижче 0,2 - зовнішня ознака неплатоспроможності. Але зростання показника вище критичної межі також не вважається позитивною тенденцією, оскільки може призводити до падіння дохідності підприємства.

4. Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості розраховується як відношення дебіторської заборгованості до кредиторської:

 (1.5)

Показує ступінь покриття кредиторської заборгованості вимогами на користь підприємства.

Позитивним є стабільність показника, що свідчить про дотримання певної політики кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Доцільно вивчити структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за строками погашення, а також порівняти  даний показник з середньогалузевим  рівнем. Рекомендоване значення 1.

5. Коефіцієнт забезпеченості поточних пасивів власними коштами (Кзвк) розраховується як відношення власних оборотних коштів до оборотних активів:

   (1.6)

Показує ступінь покриття поточних зобов'язань власними оборотними активами.

Даний показник використовується як узгоджувальний у законодавстві  деяких країн, зокрема в Росії, де його критичне значення встановлено  в розмірі 0,1. В будь-якому випадку  підвищення показника свідчить про  фінансове оздоровлення підприємства, покращення його платоспроможності; зниження показника є негативним явищем, сигналом потенційної втрати платоспроможності, зростання залежності від кредиторів.

II. Показники ліквідності  оборотних активів та якості  кредиторської заборгованості.

1.Середній період обороту  товарних запасів (в днях) (Отз) розраховується як відношення середнього розміру товарних запасів до одноденного товарообороту за собівартістю:

  (1.7)

Показує період, протягом і  якого товари перетворюються в грошові  кошти. Позитивним є зменшення значення показника, якщо це не є перешкодою нормальному ходу реалізації товарів (не обумовлює товарний дефіцит).

2. Середній період обороту  дебіторської заборгованості (Одз)  розраховується як відношення  середнього розміру дебіторської  заборгованості до одноденного  товарообороту за собівартістю:

  (1.8)

Показує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення. Позитивним фактом слід вважати скорочення періоду  обороту дебіторської заборгованості. Зростання цього показника може бути визнано доцільним тільки в  умовах росту товарообороту та підвищення якості дебіторської заборгованості.

3. Період погашення  кредиторської заборгованості (Окз) розраховується як відношення середнього розміру кредиторської заборгованості до одноденного товарообороту за собівартістю:

 (1.9)

Показує середній період, протягом якого підприємство сплачує короткострокові  зобов'язання. Підприємство повинне  дотримуватись такого періоду погашення  кредиторської заборгованості, щоб  максимально скористатись наданою  позикою і вчасно її сплатити.

4. Період операційного  циклу (ОЦ) дорівнює сумі періодів  обороту товарних запасів і  дебіторської заборгованості:

ОЦ = Отз + Одз.     (1.10)

Показує час перетворення купленого товару в гроші. Зменшення  показника свідчить про високу ділову активність підприємства та ефективну  політику управління дебіторською заборгованістю.

5. Період фінансового  циклу (ФЦ) можна розрахувати як  різницю між періодом операційного  циклу і періодом погашення  кредиторської заборгованості [11,c.130]:

ФЦ = ОЦ —  Окз.     (1.11)

Дозволяє оцінити період обороту грошових коштів. Зменшення  показника є позитивною тенденцією й свідчить про підвищення ефективності управління грошовими коштами, але  значення показника нижче нуля свідчить про дефіцит грошових коштів (підприємство живе «в борг») [14,c.14].

ІІІ. Показники динамічної платоспроможності

1. Коефіцієнт відновлювання  (втрати) платоспроможності (Квпл) характеризує  найближчу перспективу зміни  рівня платоспроможності підприємства (відновлення чи втрату). Він визначається  за формулою:

   (1.12)

де Кзп - коєфіцієнт загального покриття;

Кпп - коєфіцієнт проміжної  ліквідності;

Кзпн - нормативне значення (Кзпн = 2).

Якщо показник дорівнює або  більше одиниці, - це є свідченням наявності  резервів поліпшення рівня платоспроможності, при Квпл менше 1 - рівень платоспроможності  підприємства в найближчий час буде недостатнім.

2. Коефіцієнт достатності  формування грошових активів  (коефіцієнт виконання бюджету  готівки) характеризує ступінь  покриття платіжних потреб підприємства  за рахунок грошових коштів, що  знахо-дяться в його розпорядженні.  Розраховується за формулою:

    (1.13)

де ЗГК – залишки грошових коштів на початок періоду;

ГН – грошові надходження  за період;

ВГф – фактичне витрачання грошей за період;

ВГвідкл – відкладення  витрачання грошових коштів.

Позитивною тенденцією є  зростання цього показника, що свідчить про здатність підприємства генерувати грошові активи для здійснення усіх необхідних платежів. Сприятливою ситуацією  є утримання цього показника  на рівні 1,2 , що є ознакою відсутності  дефіциту грошових коштів та наявність  їх мінімального за лишку на рахунках.

3. Синхронність надходження та витрати грошових коштів розраховується за формулою:

    (1.14)

де  N₁ (V₁) - надходження (видатки) грошей.

Показує відповідність у  часі та за обсягами вхідних та вихідних грошових потоків. Оптимальною є  ситуація, коли значення показника  дорівнює або максимально наближається до 0, що свідчить про збалансованість  грошових потоків підприємства.

Послідовність розгляду окремих  груп показників наведених показників не випадкова. Вона відповідає логіці аналітичної роботи з оцінки рівня платоспроможності підприємства, а саме:

І група: вихідний пункт аналізу, який надає аналітику інформацію про стан статичної платоспроможності. Проводиться за даними балансу.

II група: поглиблює аналіз  платоспроможності шляхом вивчення  даних, що беруть участь у  розрахунку коефіцієнтів І групи. Доцільність використання показників II групи обумовлена такими причинами:

- підприємство може мати  на балансі значні обсяги дебіторської  заборгованості, що вплине на ріст показника проміжної платоспроможності, але структура дебіторської заборгованості може бути різною: висока питома вага простроченої, сумнівної та безнадійної заборгованостей, що суттєво знижує реальний рівень платоспроможності;

- на балансі підприємства  можуть утримуватись товарні  запаси, які не користуються попитом  і як наслідок, повільно реалізуються. Показник загального покриття  при цьому може мати достатньо  високе значення, але рівень платоспроможності  слід оцінювати як недостатній; 

- підприємство може мати  значний за тривалістю період  погашення поточних пасивів. За  умови відсутності у їх складі  прострочених зобов'язань, які  потребують негайного погашення,  низький рівень показника абсолютної  ліквідності не слід розглядати  як критичний за умови наявності  можливості генерування достатніх  обсягів грошових надходжень  у майбутньому.

Показники II групи розраховуються на основі балансу та звіту про  фінансові результати підприємства.

III група: оцінює динамічну платоспроможність. Перший показник цієї групи (Квпл) розраховуєтьсяза даними балансу. Цей показник доцільно розраховувати в з’вязку з тим, що надто рідко трапляється ситуація, коли всі показники відповідають встановленим нормативам та вимогам, що призводить до невпевненості аналітика щодо висновків про платоспроможність. В такій ситуації Квпл надає деяку інформацію щодо перспектив зміни рівня платоспроможності.

Другий та третій показники  цієї групи розрахувати складніше, оскільки необхідна додаткова інформація. Але при оцінці, наприклад, банком фінансового стану підприємства, ця інформація може бути доступною.

Для розрахунку коефіцієнта  достатності формування грошових коштів знадобиться детальний плановий бюджет готівки, який був розроблений  на період, що досліджується. За допомогою  порівняння фактичних видатків та видатків, що були заплановані, визначається приблизна  сума відкладеного витрачання грошових коштів.

У разі відхилення показника  синхронності від нуля необхідно  дослідити рух грошових коштів з  метою виявлення характеру розбалансованості  потоків (перевищують вхідні потоки над вихідними чи навпаки).

Така послідовність етапів аналізу та система показників, що їх формує, дозволяє поглибити цей  процес і підвищити об'єктивність його результатів.

Рівень платоспроможності  підприємства визначається низкою факторів. Розглянемо основні з них.

По-перше, стан платоспроможності  підприємства безпосередньо залежить від розміру наявних грошових коштів підприємства. Але величина залишків грошових коштів на рахунках підприємства не повинна перевищувати розміри, необхідні для здійснення нормального процесу господарської  діяльності, тому що надмірне їх зростання  свідчить про неефективне управління коштами, що може негативно позначитись  на результатах діяльності підприємства.

По-друге, рівень платоспроможності  підприємства визначається його здатністю  забезпечувати утворення грошових потоків, які за обсягами та термінами  відповідають зобов'язанням та платіжним  потребам підприємства.

Згідно з П(С)БО 4 “ Звіт про рух грошових коштів ” під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертованими у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці. Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, визначити суму перевищення надходжень над витратами, що дозволяє робити висновки про можливості внутрішнього самофінансування і найефективніше їх використання.