Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України

 
 
 
 
 

Реферат на тему:

«Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України » 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тернопіль 2011 
 

     Вступ

     Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Криму (станом на 01.01.2010 р.)

     у своєму складі налічує 153 території та об’єкти, загальною площею

     144 965,4 га, що складає 5,6 % від загальної  площі регіону.

     У складі фонду 43 території загальнодержавного значення, що ста-

     новить  більше 80 % площі всього заповідного  фонду. Основну площу

     заповідного фонду складають природні заповідники (47,4 %) та за-

     казники (30,7 %) [1].

     Останніми роками розвиток природно-заповідного  фонду Криму

     провадиться на підставі Постанови ВР АРК «Про виконання По-

     станови ВР АРК від 20.10.04 № 1097-14/04 “Про встановлення меж

     природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного

     фонду місцевого значення в Автономній Республіці Крим”».

     Відсоток  заповідності Криму зростає дуже повільно: у 1992 р.

     він склав 4,2 %, а у 2010 р. – 5,6 %. Площа ПЗФ  нерівномірно вкриває

     територію Криму. Найбільший відсоток заповідності має Головна

     гряда та Кримське Середземномор’я. Значно менша заповідність

     території ландшафтів рівнинного Криму, Керченського пагорбогір’я

     та  Кримського передгір’я. Мережа ПЗФ  не забезпечує збереження

     всього  рідкісного та зникаючого ландшафтного та біологічного

     різноманіття [2].

     Повільно  посувається процес виносу меж територій  ПЗФ на міс-

     цевості. Відсутній регіональний кадастр  територій ПЗФ, створений

     з використанням сучасних геоінформаційних технологій. Потребує

     удосконалення система управління заповідною справою  в регіоні.

     Для реалізації єдиної державної політики у сфері розвитку

     природно-заповідної справи в Україні прийнято Указ Президента

     України «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної

     справи  в Україні» № 838/2005 від 23.05.05 р. Також розпорядженням

     Кабінету  Міністрів України від 08.02.06 р. № 70-р схвалено Концепцію

     Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період

     до 2020 року, де заплановано збільшення обсягу площі природно-

     заповідного фонду України до 10 % загальної  площі держави.

     Для подальшого розвитку заповідної справи в Криму необхідно

     розробити стратегію її майбутнього розвитку у вигляді програми роз-

     витку хоча б на наступні десять років. Важливим порухом у реалізації

     цієї  проблеми є розробка концептуальних положень її змісту.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Природні комплекси, які потребують збереження

     шляхом  заповідання

     Основні загрози ландшафтному різноманіттю. Головними при-

     чинами  інтенсивного руйнування лісо-гірських та гірсько-лучних

     яйлинських  ландшафтів є перевищення рекреаційних навантажень,

     недосконалість  територіального планування, будівництво  без ураху-

     вання стійкості ландшафтів.

     Особливе  занепокоєння викликає руйнування прибережних  мор-

     ських ландшафтів. Зникнення природних  біогеоценозів прибережної

     зони  різко погіршує здатність прибережних морських ландшафтів

     до  самоочищення та самовідновлення, що спричинює  значне погір-

     шення санітарно-гігієнічного стану вод.

     У Криму природні ландшафти збереглися на площі 25,27 %,

     із  них 10 % – ліси гірської частини, а  решта – 15-17 % – невеличкі

     багаточисельні  ділянки степових ландшафтів. Таким чином, спів-

     відношення  ландшафтів антропогенно змінених та природних

     не  відповідає нормі (природні ландшафти  – до 50 %).

     Серед антропогенно змінених ландшафтів значні площі під ріллею

     (45 %), ще більший цей показник  для рівнинної частини.

     Основні загрози біорізноманіттю. Підвищується руйнування

     середовищ існування багатьох видів рослин та тварин – деградують

     гірські ліси, знищуються степові біоценози, забруднюється морське

     узбережжя та акваторія.

     Зростає тиск браконьєрства на фауну Криму. У 2007 р. виявлено

     743 факти, а у 2009 р. – 911 таких  випадків.

     Продовжується проникнення та розповсюдження нових  адвентив-

     них видів рослин. У найближчі роки можливе проникнення деяких

     видів екзотичних тварин.

     Крим  є одним із центрів біорізноманіття в Україні. Флора судинних

     рослин  налічує 2 775 видів (60 % флори України). Серед них 279 –

     це  ендеміки (10 %).

     До  Червоної книги України (1996) занесено 172 види судинних

     рослин  Криму, що складає 39,2 % від описаних там представників

     папоротеподібних  та насінних рослин.

     Дуже  багата фауна наземних безхребетних. До Червоної книги

     України (1994) занесено 52 види прісноводних молюсків, 21 вид з яких

     (40,4 %) мешкає в Криму, в тому числі 11 видів (21,2 %) виключно

     в Криму.

     Герпетофауна  налічує 6 видів амфібій та 14 видів рептилій, з них

     7 видів занесено до Червоної  книги України.

     У Криму мешкає біля 300 видів птахів, 50 з яких занесено до Чер-

     воної книги України, 5 видів з них  ніде в Україні більше не мешкають.

     Ссавці  налічують 57 наземних видів, 16 з них (28,3 %) занесено

     до  Червоної книги України.

     Всі рослинні угруповання включено до складу 37 класів. Перева-

     жаючими за площею є лісові, степові та лучні  угруповання. До Зеленої

     книги України (1987) включено такі синтаксони: 11 лісових, 4 чагар-

     никових, 12 степових.

     Основні загрози лісовому покриву. Деградація гірських листяних

     лісів, особливо пухнастодубових та скельнодубових (основна причи-

     на  – інтенсивні рубки у ХІХ – початку ХХ ст.) – це привід до втрати

     поки  що високого рекреаційного потенціалу та погіршення і без того

     тяжкого стану з постачанням Криму водою.

     Спостерігається скорочення площ природних соснових лісів під

     впливом людини (особливо пожарів, розчисток  лісу для сільсько-

     господарських угідь, будівництва в нижній приморській  частині,

     а в минулому – від випасу худоби). Процеси деградації кримських

     лісів обумовлені ще і природними факторами – періодичним масовим

     пошкодженням  листя та молодих дерев шкідниками та хворобами.

     Ліси  Криму мають перш за все екологічне, кліматологічне та ре-

     креаційне значення. Всі ліси віднесені до першої групи лісів, в їх

     складі  розрізняють гірські та рівнинні. Особливе значення мають

     гірські ліси Криму, які виконують водоохоронну та ґрунтозахисну

     функцію. Гірські ліси Криму є одним  з центрів біорізноманіття

     України. В складі судинних рослин близько 280 видів, серед яких

     10 % – це ендемічні рослини.

     Загальна  площа земель лісового фонду – 298,3 тис. га, що складає

     10,6 % від загальної площі Криму  (при нормі 19-20 %). Основну площу

     лісів складають листяні ліси, серед яких поширені пухнастодубові,

     скельнодубові, грабові та букові ліси. Серед типових, рідкісних

     та  зникаючих лісових угруповань у  Зелену книгу України занесено

     11 синтаксонів.

     До складу природно-заповідного фонду включено лише 10 %

     площі лісів.

     Ліси  Криму активно використовують для  лісогосподарської

     та  мисливської діяльності. У 2009 р. перероблено 7 500 м3 деревини

     та  вироблено продукції на 2 294 тис. грн.

     Оцінка  стану заповідної справи в Автономній Республіці Крим

     В АРК відсутня чітко визначена  стратегія розвитку заповідної

     справи, недосконалою залишається система  управління.

     Недосконалість  чинної законодавчої бази щодо врегулювання

     питань  охорони і забезпечення невиснажливого використання при-

     родних  ресурсів у межах природно-заповідного фонду, відсутність

     ефективного контролю за дотриманням режимів, низький  загальний

     рівень екологічної освіти та інформованості населення призводить

     до  нецільового використання земель природно-заповідного фонду,

     вилучення їх для різноманітних господарських потреб, у тому числі

     під будівництво. Особливо гостро стоїть це питання в наш час у зв’язку

     зі  здійсненням земельної реформи. Крім того, значну кількість зе-

     мельних ділянок, на яких розташовані території  та об’єкти природно-

     заповідного фонду, не переведено до відповідної категорії земель, а їхні

     межі  не встановлено на місцевості. Зростає загроза втрати зарезерво-

     ваних для подальшого заповідання цінних природних комплексів [3].

     Прийнята  у 2000 р. Загальнодержавна програма формування

     національної  екологічної мережі України на 2000–2015 роки, яка

     охоплює територію АРК, поставила завдання в основному щодо

     кількісного зростання природно-заповідного  фонду, яке необхідне

     для створення єдиної територіальної системи  природних територій

     та  забезпечення збереження районів із багатим біорізноманіттям.

     Розуміючи важливість не тільки кількісного, а  також і якісного

     зростання, фундаментальну та ключову роль природно-заповідного

     фонду у збереженні біотичного та ландшафтного різноманіття в умо-

     вах ринкової економіки та необхідності збільшення площі природно-

     заповідного фонду в АРК в три рази на найближчі роки, необхідно

     розробити науково обґрунтовану програму розвитку заповідної справи

     в АРК до 2020 р.

     Програма  має спиратися на концептуальну  основу, яка визначить

     найважливіші  напрямки довгострокової політики в умовах єдиного

     підходу до централізованої концентрації та оптимізації фінансових,

     матеріальних  та трудових ресурсів, а також координації діяльності

     місцевих органів самоврядування згідно з законодавством [4].

     Концепція регіональної програми розвитку заповідної справи

     в Автономній Республіці Крим на період до 2020 року

     Мета  та завдання Програми. Мета Програми полягає у створенні

     належних  умов для реалізації єдиної державної політики у сфері

     розвитку  заповідної справи, вдосконаленні управління системою

     територій та об’єктів природно-заповідного  фонду та доведенні обсягу

     площі природно-заповідного фонду до 15 % від загальної площі АРК.

     Головними завданнями Програми мають бути:

     1. Створення і підтримання репрезентативної системи територій

     та  об’єктів природно-заповідного фонду.

     2. Здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо

     збереження  біотичного і ландшафтного різноманіття у межах

     територій та об’єктів природно-заповідного  фонду.

     3. Екологічно збалансований розвиток  територій та об’єктів

     природно-заповідного  фонду.

     4. Наукове забезпечення розвитку  заповідної справи.

     5. Підвищення рівня інформування громадськості у сфері запо-

     відної  справи.

     Створення і підтримання репрезентативної системи територій

     та  об’єктів природно-заповідного  фонду. Програмою має бути

     передбачено, що до 2020 р. в основному буде завершено  створен-

     ня  комплексної репрезентативної системи  територій та об’єктів

     природно-заповідного  фонду, яка забезпечить значне зниження темпів

     втрати  ландшафтного та біологічного різноманіття та стане елементом

     екологічно  збалансованого розвитку АРК.

     Передбачається, що регіональна система територій  та об’єктів

     природно-заповідного  фонду буде поповнюватися лісовими, степо-

     вими  та лучними територіями тощо. З метою подальшого розвитку

     мережі  природно-заповідного фонду та недопущення  втрати цінних

     у природоохоронному й науковому  відношенні природних територій

     будуть  здійснюватися заходи щодо їх резервування для подальшо-

     го  заповідання. Зрештою, очікується зростання площі природно-

     заповідного фонду АРК до 15 % від площі його території.

     Програма  має передбачати подальший розвиток системи ефек-

     тивного державного управління, що буде здійснюватися шляхом

     розбудови державного управління заповідною справою, поліпшення

     управління  територіями та об’єктами природно-заповідного  фонду

     та  системи державного контролю.

     Для інформаційного забезпечення прийняття  управлінських рішень

     необхідно створити систему моніторингу та забезпечити ведення дер-

     жавного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного  фонду

     на основі сучасних інформаційних технологій, зокрема географічних

     інформаційних систем. До управління заповідною справою, процесу

     прийняття рішень та здійснення контролю значно ширше залучати-

     муться  місцеві громади та громадські організації.

     Програма  має забезпечити також реалізацію чинних в Україні

     міжнародних конвенцій та угод, насамперед, Конвенції про охорону

     біологічного  різноманіття (1992) та її Програми щодо природоохо-

     ронних  територій (2004), Конвенції про захист всесвітньої культурної

     та  природної спадщини (1972), Конвенції  про водно-болотні угіддя,

     що  мають міжнародне значення, головним чином як середовища

     існування водоплавних птахів (1971), Конвенції  про охорону дикої

     флори і фауни та природних середовищ  існування в Європі (1979)

     у частині положень, які стосуються розвитку та збереження природно-

     заповідного фонду.

     Необхідно проводити роботу щодо залучення  додаткових міжна-

     родних  фінансових ресурсів для впровадження заходів, передбачених

     Програмою.

     Під час реалізації Програми має проводитися систематичний ана-

     ліз та обмін національним досвідом та інформацією у сфері заповідної

     справи, забезпечуватися участь регіональних фахівців у національних

     форумах.

     Здійснення  спеціальних природоохоронних заходів щодо збере-

     ження біотичного і ландшафтного різноманіття у межах територій

     та  об’єктів природно-заповідного  фонду. Програма має забезпе-

     чити  реалізацію державної політики, спрямованої  на забезпечення

     збереження  природних комплексів територій  та об’єктів природно-

     заповідного фонду, призупинення до 2010 р. втрати біотичного

     та  ландшафтного різноманіття АРК. З цією метою здійснюватиметься

     поетапна  інвентаризація земельних ділянок  природно-заповідного

     фонду, а також ландшафтного та біологічного різноманіття, що зна-

     ходяться  в їхніх межах.

     Здійснюватимуться заходи щодо поліпшення збереження та від-

     новлення  порушених екосистем, популяцій  рідкісних і таких, що пере-

     бувають під загрозою зникнення, видів флори, фауни та мікобіоти,

     рослинних угруповань, типів природних середовищ. Першочергова

     увага буде приділятися впровадженню науково  обґрунтованих підходів

     до режимів збереження та менеджменту лісових, степових, водно-

     болотних  та інших екосистем для запобігання  їхньому змінюванню

     під впливом антропогенних факторів.

     Планування  та впровадження природоохоронних заходів  здій-

     снюватиметься відповідно до проектів організації територій установ

     природно-заповідного  фонду, зорієнтованих на еколого-біологічні

     основи  збалансованого управління територіями  відповідно до загаль-

     ноєвропейських  підходів з подальшим коригуванням відповідних

     спеціальних заходів. Посилено контроль за додержанням режиму

     територій та об’єктів природно-заповідного  фонду із залученням

     провідних вчених, органів місцевого самоврядування, громадських

     організацій, засобів масової інформації тощо.

     Одним із пріоритетних напрямів у впровадженні природоохорон-

     них заходів має стати формування дієвої служби державної охорони

     природно-заповідного  фонду.

     Необхідно розробити та запровадити механізми  забезпечення

     дієвої  охорони територій та об’єктів природно-заповідного  фонду, для

     управління  якими не створюються спеціальні адміністрації, в тому

     числі і штучно створених.

     Окрім цього, у межах території та об’єктів природно-заповідного

     фонду необхідно запланувати заходи щодо забезпечення захисту

     природних комплексів від пожеж, аварій, запровадити контроль

     за  інвазійними видами флори та фауни.

     Екологічно  збалансований розвиток територій та об’єктів при -

     родно-заповідного  фонду. Екологічно збалансований розвиток те-

     риторій та об’єктів природно-заповідного  фонду необхідно забез пе-

     чити  шляхом упровадження науково обґрунтованих  сучасних ме тодів

     управління  природними ресурсами, що базуються  на екосистем ному

     підході, шляхом підтримання і відновлення традиційних природо-

     зберігаючих технологій природокористування та екологізації місцевої

     економічної діяльності. Природоохоронні технології слід спря мувати

     на  підвищення природної стабільності та стійкості екосистем.

     Основою екологічно збалансованого розвитку установ  природно-

     заповідного фонду та прилеглих до них територій  має стати впровад-

     ження нових екологічно безпечних видів  господарської діяльності,

     насамперед, соціально зорієнтованих.

     Рекреаційна та оздоровча діяльність має здійснюватися  на під-

     ста ві аналізу інвестиційних можливостей  конкретних заповідних

     тери  торій, розвитку обсягів та асортименту існуючих платних послуг,

     поліпшення  їх якості.

     З метою сприяння розвитку рекреаційної та оздоровчої діяльності

     у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду потрібно

     передбачати:

     • оптимізацію рекреаційного використання територій та об’єк-

     тів природно-заповідного фонду, визначення допустимих

     ре  креаційних навантажень на природні комплекси в кожному

     конкретному випадку, можливих видів рекреації та контроль

     за  дотриманням цих норм;

     • розвиток спеціальних видів туризму, зокрема спостереження

     за  тваринами, походи маршрутами історичних та літературних

     героїв, «наодинці з природою» тощо;

     • реалізацію економічних проектів у сфері рекреації та інших

     видів господарської діяльності в тих  її формах, що не руйнують

     і не пошкоджують навколишнє природне середовище;

     • широке залучення місцевого населення до рекреаційної діяль-

     ності, в тому числі до сільського та екологічного туризму;

     • рекламування рекреаційних можливостей установ природно-

     заповідного фонду.

                  Реалізація цих напрямів має  забезпечити створення сприятливих

     умов  для відпочинку та оздоровлення населення у природних умо-

     вах, екологічно збалансований розвиток громад, створення нових