Аналіз політико-правового зовнішнього середовища

ПЛАН

1. Інтеграція російської вищої школи в загальноєвропейську систему вищої освіти: проблеми і перспективи Рекомендації міжнародного семінару.

2. Нарада Робочої групи щодо вивчення аспектів Болонського процессу.

3. Проблеми введення системи  залікових одиниць у вищій  професійній освіті: рекомендації  Всеросійської наради і засідання  Робочої групи для вивчення  аспектів Болонського процессу.

4. План заходів щодо  реалізації положень Болонської  декларації в системі вищої  професійної освіти Російської  Федерації.

1. Інтеграція російської  вищої школи в загальноєвропейську  систему вищої освіти: проблеми  і перспективи Рекомендації міжнародного  семінару

2-3 грудня 2002 року на базі  Санкт-Петербурзького державного  університету згідно з наказом  Міносвіти РФ від 14.10 2001 N 3582 відбувся міжнародний семінар "Інтеграція російської вищої школи в загальноєвропейську систему вищої освіти: проблеми і перспективи".

У роботі семінару взяли  участь експерти Ради Європи, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій, представники законодавчих і виконавчих органів влади Російської Федерації, ректори і проректори вищих навчальних закладів Росії, представники громадських  організацій. На семінарі зазначено, що в Російській Федерації створено передумови для входження системи вищої професійної освіти в Болонський процес:

1. Чинне законодавство передбачає можливість реалізації багатоступеневої структури вищої професійної освіти. У ряді вузів уже функціонує багатоступенева структура основних освітніх програм. Чинні державні освітні стандарти вищої професійної освіти створили можливість сполучення на перших - третіх курсах програм підготовки бакалаврів, дипломованих спеціалістів і магістрів з подальшим вибором студентом траєкторії навчання.

2. Розгорнуто експерименти щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах на основі залікових одиниць. Їх упровадженню в навчальний процес сприяє розширення дистанційного навчання, стимулювання самостійної роботи студентів.

Починаючи з 1999 року Російська Федерація виконала величезний за обсягом і дуже складний за змістом обсяг робіт, спрямованих на входження в Болонський процес. Добре скоординована і дуже активна діяльність Росії здійснювалася як у зовнішній політиці на рівні вищого керівництва держави, так і всередині країни на рівні Міністерства освіти РФ, Асоціації ректорів, Російської академії наук, Російської академії наук, наукових товариств та громадських організацій.

Так, у 1999-2000 роках у рамках проекту TEMPUS TACIS у трьох університетах (Уральському державному університеті, Уральському державному економічному університеті, Уральському державному педагогічному університеті) було апробовано систему кредитних одиниць ECTS у сфері вищої економічної освіти [12-14].

Відбувся цілий ряд інших експериментів та вдосконалень системи вищої освіти РФ, а також активне громадське обговорення цих перетворень. Усі ці заходи, як правило, здійснювалися за участю експертів ЄС та відомих Міжнародних організацій. Як наслідок, РФ успішно витримала досить складні випробування ЄС і на Берлінському саміті 2003 року була прийнята до Болонської співдружності. Ця подія може суттєво вплинути на систему вищої освіти України.

Будучи ще фактично еквівалентними, системи вищої освіти РФ і України вже за визначенням (за офіційним статусом) одномоментно стали суттєво відрізнятися. За цією ознакою їх уже відносять до різних класів - вищого і нижчого. У результаті може збільшитися відтік студентів та молодих викладачів і вчених з України. Є ризик погіршення якісного складу іноземних студентів, які приїздять на навчання в Україну. Міжнародні фонди і гранти на розвиток освіти також будуть переважно спрямовуватися в країни Болонської співдружності.

Звичайно, шлях, що пройшла Росія до Берлінського саміту, був без перебільшення "тернистий", дискусії були гострими, пошук істини - складним.

Далі наведено деякі матеріали, які висвітлюють досвід Росії щодо входження до Болонської співдружності.

3. У Росії активно удосконалюється державна система оцінки якості вищої професійної освіти, а також формуються системи управління якістю освіти на рівні вищого навчального закладу.

Заслухавши й обговоривши пленарні доповіді та виступи в дискусіях, учасники міжнародного семінару рекомендують Міносвіти Росії:

1. Реалізуючи програму модернізації вітчизняної системи вищої професійної освіти, ураховувати перспективи вступу Російської Федерації до Всесвітньої торговельної організації, а також положення Болонської декларації і супровідних документів.

2. Забезпечити доступ для громадян і студентів зарубіжних країн до інформації про російську систему освіти, структуру кваліфікацій, дипломів і про процеси модернізації вищої професійної освіти в Росії.

3. Розробити пропозиції щодо оптимізації складу і структури Переліку напрямів підготовки і спеціальностей вищої професійної освіти, ураховуючи потребу інтеграції Росії до загальноєвропейського та світового освітнього простору.

4. Активізувати взаємодію з міністерствами (відомствами) Російської Федерації щодо розширення практичного визнання кваліфікації (ступеня) "бакалавр" на підприємствах, в установах і організаціях конкретних галузей. Узгодити з Мінпраці Росії роботу зі сполучення кваліфікаційних вимог до спеціалістів з вищою професійною освітою в галузі з кваліфікаційними характеристиками, що містяться в державних освітніх стандартах вищої професійної освіти з підготовки бакалаврів, дипломованих спеціалістів і магістрів.

5. Розробити методологію модульної побудови освітніх програм вищої професійної освіти.

6. Розробити рекомендації щодо формування державних освітніх стандартів вищої професійної освіти наступного покоління з використанням залікових одиниць.

7. Розробити систему випускних документів, сумісних із загальноєвропейським додатком до диплома (Diploma Supplement), та інструкцію про порядок заповнення дипломів і додатків до них на основі залікових одиниць.

8. Вивчити можливість уведення децентралізованої моделі визнання зарубіжних документів про освіту.

9. Експериментально відпрацювати процедури сертифікації освітніх програм у Росії як найважливішого аспекту системи забезпечення якості вищої професійної освіти, сумісної з міжнародними процедурами оцінки якості.

10. Підтримати ініціативу російських вузів щодо розвитку інтеграційних процесів, які сприяють академічній мобільності.

11. Інтенсифікувати всебічне обговорення питання про приєднання Росії до Болонського процесу, залучивши широку науково-педагогічну громадськість.

12. Прискорити прийняття рішень про ініціювання приєднання Російської Федерації до Болонського процесу.

Міжнародний семінар вважає доцільним створити на базі Санкт-Петербурзького державного університету спільну робочу групу Санкт-Петербурзького державного університету,Московського державного університету, Міносвіти Росії з участю провідних вищих навчальних закладів Російської Федерації і громадських організацій, щоб вивчити всі аспекти Болонського процесу, сумісність його вимог з російськими реаліями, а також встановити контакти з робочими групами та іншими структурами Ради Європи, ЮНЕСКО й інших організацій, що розробляють проблеми загальноєвропейського освітнього простору.

2. Нарада Робочої групи  щодо вивчення аспектів Болонського  процесу.

20 березня 2003 року в  Санкт-Петербурзі на базі СПбДУ відбулася нарада Робочої групи щодо вивчення аспектів Болонського процесу, утвореної за наказом Міносвіти від 17.01.2003 N 101 .

Обговоривши академічні, наукові, політичні й культурні аспекти  участі Росії в Болонському процесі  та проблеми, пов'язані з інтеграцією  російської вищої школи до Європейського простору вищої освіти, учасники наради зазначають, що Болонський процес - ефективний інструмент гармонізації систем вищої освіти країн - учасниць процесу. На думку учасників Робочої групи, входження Росії в Болонський процес слід розглядати у контексті національних інтересів Росії, розвитку зовнішньополітичного курсу країни, спрямованого на співпрацю та інтеграцію у Європу. Участь Росії в цьому процесі буде сприяти конкурентоспроможності російських освітніх послуг і кадрів викладачів та дослідників.

Багато російських вищих  навчальних закладів уже тепер, виходячи із внутрішніх потреб, перейшли на багатоступеневу  систему вищої професійної освіти (ВПО), передбачену Болонською декларацією 1999 року.

Нижче подано рекомендації наради за тематичними підгрупами, сформованими в ході підготовки до наради. Рекомендації мають попередній характер і підлягають уточненню  щодо термінів виконання відповідних  завдань.

Загальні рекомендації

1. Щоб забезпечити відкритість  діяльності Робочої групи для  професійного співтовариства і  створити механізм "зворотного  зв'язку", слід реалізувати програму  інформаційної підтримки її діяльності (веб-сайт, тематичні номери періодичних видань Міністерства освіти тощо).

2. Потрібно запланувати  і протягом 2003/2004 навчального року  провести серію загальноросійських  науково-методичних семінарів, розрахованих  на різні групи працівників  вищої школи, для обговорення  матеріалів Робочої групи і  суміжних проблем. 

Рекомендації підгрупи 1 "Проблеми освітніх циклів"

Учасники тематичної підгрупи з проблем освітніх циклів, розглянувши  пропозиції про стратегію введення в систему ВПО Росії двох циклів навчання, що структурують систему  основних освітніх програм вищої  і післядипломної професійної освіти, погодились з такими основними положеннями:

1. Перший цикл навчання  може включати такі види програм,  що ведуть до здобуття першого  вузівського диплома бакалавра: 

o нині чинні програми  підготовки бакалавра за напрямом  ВПО, за якими здобувають академічний  ступінь "бакалавр" з конкретного  напряму (4 роки);

o програми підготовки  бакалавра зі спеціальності з  високим рівнем фундаменталізації, що ведуть до кваліфікації (ступеня) "бакалавр" за спеціальністю (3-4 роки);

o програми загальної вищої  освіти у широких мегагалузях знань, за якими здобувають ступінь "бакалавр" у цих галузях (наприклад, бакалавр наук, бакалавр мистецтв)(3-4 роки).

2. Другий цикл навчання  може включати:

o програми підготовки  магістра за напрямом (а також  міждисциплінарні), що ведуть до  академічного ступеня "магістр"  за напрямами (зокрема й міждисциплінарні)(2 роки після бакалаврату);

o програми підготовки  магістра з наукоємних спеціальностей, що ведуть до кваліфікації (ступеня) "магістр" за спеціальністю  (2-3 роки бакалаврату);

o програми підготовки  спеціаліста, що ведуть до кваліфікації "дипломований спеціаліст" (1-2 роки після бакалаврату);

o програми підготовки  кандидатів наук, що ведуть до  вченого ступеня "кандидат  наук" (аспірантура).

Вищі навчальні заклади  повинні мати право вводити інтегровані  навчальні плани першого і  другого циклів навчання.

3. Доцільно диверсифікувати термін навчання в аспірантурі, ураховуючи попередню освіту, таким чином, щоб загальний термін навчання до здобуття ступеня "кандидат наук" становив не менше 20 років, включаючи отримання загальної середньої освіти.

Треба також підвищити  вимоги до академічної та наукової компонент програм підготовки кандидатів наук (в аспірантурі), орієнтуючись на найкращі PhD-програми провідних університетів  світу.

4. Доцільно за рамками  двох зазначених освітніх циклів  зберегти інститут докторантури  із захистом докторських дисертацій  і присвоєнням ученого ступеня  "доктор наук" як особливість  національної системи підготовки  наукових кадрів найвищої кваліфікації.

5. Ураховуючи особливу  важливість виразної концепції  розвитку програм середньої професійної  освіти і чіткого визначення  їх місця в національній системі  освіти відповідно до тенденцій  Болонського процесу, доцільно  розширити склад Робочої групи  за рахунок створення додаткової  тематичної підгрупи з середньої  професійної і післядипломної  професійної освіти із залученням  до її складу спеціалістів  у цій галузі.

Рекомендації підгрупи 2 "Проблеми академічної мобільності"

Проблеми академічної  мобільності - це найбільш загальне питання, що включає і проблеми першої, третьої  і частково п'ятої підгруп.

Для забезпечення академічної  мобільності треба, як мінімум, вирішити питання порівнянності ступенів, назв спеціальностей та навчальних дисциплін, одиниць виміру академічного навантаження, систем оцінки знань або, точніше, виміру рівня навченості. Більшість цих  питань включено до тематики першої, другої, і п'ятої підгруп.

Вирішення більшості цих  питань неможливе без серйозного збільшення спеціальностей і скорочення їх номенклатури. Наприклад, аналіз навчальних планів профільних спеціальностей Таганрозького  державного радіотехнічного університету (ТДРТУ) показує, що майже всі їх можна  розглядати як вузькі спеціалізації  двох американських спеціальностей: Electrical Engineering і Computer Engineering.

Академічну мобільність  у дусі Болонської декларації слід розуміти в широкому значенні - тобто  мобільність студентів, викладачів і наукових працівників вищих  навчальних закладів як на європейському, так і національному, у нашому випадку внутрішньоросійському, рівні. Внутрішньоросійська мобільність студентів нині надзвичайно ускладнена через такі причини, як висока вартість проживання в іншому місті; велика кількість спеціальностей і диверсифікація навчальних планів одних і тих самих спеціальностей, які викладають у різних вищих навчальних закладах, через наявність у них регіональних і вузівських компонент; гостра нестача місць у гуртожитках та ін.

Один із можливих підходів, які стимулюють внутрішньоросійську академічну мобільність студентів, - законодавче закріплення такої форми організації навчального процесу, як включене навчання студентів, за якого студенти одного інституту протягом певного термінуможуть навчатися в іншому. При цьому вищі навчальні заклади повинні мати право на розасигнування за чинними нормами до 10-15 % бюджетних коштів на підставі укладених між вищими навчальними закладами договорів про проведення включеного навчання. Треба також передбачити гарантії прав студентів на забезпечення умов проживання і навчання та його завершення за вибраним напрямом підготовки або спеціальністю. Позитивний досвід проведення такої роботи є в ТДРТУ і Кабардино-Балкарському державному університеті на підставі наказу міністра освіти "Про спільну підготовку спеціалістів, яку проводять Кабардино-Балкарський університет і Таганрозький державний радіотехнічний університет" від 24.12.1999 N 1346.

Разом з просторовою мобільністю, на якій наголошено в Болонській декларації, у Росії слід і надалі зберігати  традиції забезпечення професійної  мобільності, в основі якої лежить фундаментальна загальна і професійна підготовка спеціалістів з вищою освітою. Дорожнеча переміщень людей у просторі має бути здебільшого  компенсована дистанційним спілкуванням у процесі навчання і наукових досліджень.

Цільова спрямованість підвищення мобільності професійної освіти в Росії на найближчі десятиліття:

o забезпечення потреби  локальних ринків праці спеціалістами  достатньої кваліфікації;

o залучення іноземних  студентів, передусім із країн  СНД, до підготовки за базовими  галузями знань, у яких наша  країна зберігає конкурентоспроможність  на світовому ринку. 

Рекомендації підгрупи 3 "Системи залікових одиниць"

1. Принципи Болонського  процесу передбачають розробку  і використання системи залікових  одиниць, яка покликана вирішити  проблему порівняння освітніх  програм, сприяти збільшенню академічної  мобільності. 

2. Система залікових одиниць  - це механізм, що дозволяє кількісно  оцінити в умовних одиницях  виміру обсяг здобутої освіти, виходячи із середньої трудомісткості  її здобуття за традиційної  педагогічної технології очного  навчання (лекції-семінари-практикуми, самостійна робота, контроль проміжний  і на виході).

3. Нині у світовій системі  вищої освіти найширше використовують  різноманітні системи залікових  одиниць (ECTS - європейська система, USCS - американська система, CATS - британська  система, UMAP - країн Азії і басейну  Тихого океану). Вибір однієї із  цих систем або розробка національної  системи залікових одиниць потребує  спеціального дослідження. Як  варіант, розраховуючи трудомісткість  засвоєння дисциплін, можна використовувати  методику, запропоновану Міносвіти  Росії (36 годин загальної трудомісткості (27 астрономічних годин) оцінюють  як одну залікову одиницю).

4. Уведення системи залікових  одиниць доцільно супроводжувати  перебудовою організації навчального  процесу. Перебудова організації  навчального процесу може бути  спрямована на підвищення свободи  вибору індивідуальної освітньої  траєкторії, визначеної індивідуальним  навчальним планом; удосконалення  організації й оплати праці  ПВС і НДП; стимулювання освоєння  інформаційно-комп'ютерних технологій  освіти.

5. Потрібно розробити  систему нормативних документів, що визначають принципи побудови  навчального процесу з використанням  залікових одиниць, які регламентують  методи атестації студентів з  використанням бально-рейтингових систем, методики розрахунку навчального навантаження викладачів, порядок запису студентів на дисципліни, формування навчальних груп, уведення служб академічних консультантів тощо.

6. Міносвіти Росії і  Навчально-методичне об'єднання,  розробляючи нові державні освітні  стандарти (ДОС) ВПО, мають ураховувати принципи Болонської декларації щодо введення системи залікових одиниць. Треба передбачити можливість суттєво збільшити у ДОС ВПО частку компонента вищого навчального закладу.

7. Робочій групі доручено  розробити проекти Типового положення  про організацію навчального  процесу з використанням у  вищих навчальних закладах залікових  одиниць, а також Основних принципів  формування макета типових навчальних  планів у рамках нового покоління  ДОС.

Рекомендації підгрупи 4 "Проблеми визнання документів про  освіту"

1. Проблеми визнання документів  про освіту (ДО) мають дві однаково  важливі для Росії сторони:  забезпечення визнання російських  ДО за кордоном і визнання  іноземних ДО в Росії. Слід  розрізнити проблеми, пов'язані з  академічним і професійним визнанням:  на рівні вищого навчального  закладу і працедавця відповідно.

2. На сьогодні система  визнання іноземних ДО, закріплена  законодавчо, не працює: за оцінкою  самого Міністерства освіти через  установлені законом процедури  проходить близько 5 % ДО, які ввозять  до країни. Де-юре визнання виконує  Міносвіти Росії, де-факто визнання  найчастіше відбувається на рівні  вищого навчального закладу чи  працедавця.

3. У законодавство про  освіту потрібно внести зміни  щодо визнання іноземних ДО, розмежувавши  процедури академічного і професійного  визнання.

4. Російська вища школа  і ринок праці не готові  сьогодні до кардинальної зміни  порядку визнання ДО, у зв'язку  з чим законодавчі ініціативи  треба вносити після всебічного  вивчення зарубіжного досвіду  й апробації елементів нової системи визнання на пілотній групі провідних вищих навчальних закладів, де вже є відповідні напрацювання.

5. Уводити елементи нової  системи визнання ДО треба  поступово, у міру створення  умов для розгортання такої  роботи і підготовки спеціалістів  відповідного профілю. 

6. У кінцевому підсумку  треба прагнути до такого:

o компетентними органами  у справі академічного визнання  мають бути заклади освіти  із покладанням на них повної  відповідальності;

o компетентними органами  у справі професійного визнання  мають бути спеціально відібрані  громадські професійні об'єднання  (передусім ті, що мають розгалужену  мережу своїх відділень по  Росії) з покладанням на них  повної відповідальності;

o на допомогу освітнім  закладам і професійним об'єднанням  треба створити центри для  оцінки ДО, на першому етапі  - у кожному федеральному окрузі, надалі, імовірно, у кожному великому  центрі вищої освіти;

o ввести порядок академічного  й професійного визнання ДО, що  включає потребу супроводжувати  визнання висновком спеціально  підготовленого і сертифікованого  спеціаліста з визнання. Такий  спеціаліст може бути працівником  освітнього закладу і громадського  професійного об'єднання або працівником  центру оцінки ДО;

o залишити за Міносвіти  Росії: а) роботу з підготовки  і підписання міждержавних угод  про взаємне визнання ДО; б)  право контролю визнання ДО  за попередньо розробленими відповідними  механізмами; в) право сертифікації  спеціалістів - оцінників ДО, що працюють  в освітніх закладах, центрах  оцінки ДО і в громадських  професійних об'єднаннях.

7. Щодо забезпечення визнання  російських ДО за кордоном  зосередити увагу на такому:

- роз'ясненні широкій  громадськості вищих навчальних  закладів положень Ліссабонської конвенції, ратифікованої Росією 2000 року, і тих зобов'язань, які покладає на заклади освіти цяконвенція;

o підготовці законодавчої  ініціативи для запобігання підробкам  ДО;

o широкому впровадженні  в практику російських освітніх  закладів європейського додатка  до диплома; 

o розробці механізмів  контролю за якістю підготовки  і видачею російських ДО;

o розширенні кількості  країн, з якими підписано угоди  про взаємне визнання ДО, виходячи  із геополітичних інтересів Росії. 

У зв'язку з викладеним вважаємо доцільним просити Санкт-Петербурзький  державний політехнічний університет  підготувати пропозиції щодо модернізації російської системи визнання ДО.

8. Поряд з процедурами  визнання ДО треба використовувати  механізми еквівалентизації. Вважаємо за потрібне використовувати кілька способів еквівалентизації російських освітніх програм і відповідних документів.

8.1. Використання додатка  до диплома. Додаток треба зробити  більшим за обсягом (на зразок  використовуваних нині бланків  додатків до дипломів дляіноземних спеціалістів). Доопрацьовуючи додаток до диплома, бажано включити в нього інформацію про акредитацію відповідної професійної освітньої програми, про рівень здобутої освіти і зарубіжні аналоги відповідного ступеня, про систему використаних оцінок знань і про застосовану методику визначення обсягу дисцип-лін. Доречно обсяг дисципліни наводити паралельно в академічних годинах (як це роблять тепер) і в кредитних годинах USCS або ECTS (додати стовпець). Розробляючи нову форму додатка до диплома, варто керуватися рекомендаціями щодо форми цього додатка, викладеними на сайті Європейського центру вищої освіти (CEPES) http://www.cepes.ro/hed/recogn/groups/diploma/pattern.htm

Цей підхід найдешевший і  до того ж рекомендований Болонською декларацією.

8.2. Розміщення відповідних  документів, стандартів і пояснень  до них на офіційному сайті  міністерства, а також на сайтах  ЮНЕСКО та інших організацій, що займаються питаннями міжнародної освіти. Потрібно створити і розмістити в інтернеті опис російської системи освіти, кваліфікаційних вимог до випускників різних рівнів освіти і зразків усіляких документів. Нині така інформація є на сайті CEPES http://www.cepes.ro у розділі Academic Recognition and Mobility Recognition of Qualifications between the Russian Federation and other European Countries. Так само треба розмістити перелік вищих навчальних закладів, зазначивши акредитовані освітні програми (за аналогією з тим, як це роблять у ABET). Треба створити і розмістити в інтернеті довідник про зарубіжні системи освіти та освітні документи (за прикладом і на основі сайту ЮНЕСКО http://www.unesco.org/iau/whed.html).

8.3. Індивідуальна еквівалентизація освітніх програм окремих університетів у відповідних зарубіжних акредитаційних агентствах для незалежної експертизи якості запропонованих цими закладами програм і підготовки відповідних агентств і країн до ширшого визнання російських документів про освіту.

Можливо, Росії варто виявити  ініціативу у створенні міжнародних  освітніх стандартів, що включають  назви наукових галузей, освітніх програм, ступенів, спеціальностей і навчальних дисциплін, одиниці виміру академічного навантаження, системи оцінки знань  і виміру рівня навченості.

Рекомендації підгрупи 5 "Проблеми якості освіти"

1. Вивчення використовуваної  у європейських країнах термінології  у сфері якості, контролю, оцінки  й акредитації якості, вимог до  результатів освіти, визначення  рівнів, дескриптів кваліфікації, тобто понятійного поля з погляду орієнтації на якість освіти.

        2. Аналіз підходів до проектування результатів вищої освіти (досвід формування стандартів за галузями (профілями) вищої освіти, зокрема:

o стандарти ЄС з різних  професій;

o визначення професійних  профілів і відповідних результатів  навчання з погляду вмінь, знань  і компетенцій для п'яти предметних галузей (дворічний експериментальний проект "Гармонізація освітніх структур у Європі", ініційований групою європейських університетів і підтриманий Європейською комісією) та ін.

3. Вивчення процесів глобалізації  професій.

4. Дослідження підходів (загальноєвропейських, країнових, галузевих), критеріїв, показників, оцінних засобів і технологій. Вивчення різноманітності загальнонаціональних, регіональних, предметних моделей (схем, інструментів, органів) оцінки і контролю якості (особливо в умовах федеративного державного устрою і переорієнтації з контролю факторів освітнього процесу на контроль результатів).

5. Вивчення документів  Європейської асоціації університетів  у сфері оцінки, контролю та  акредитації якості освіти (розробка  європейської "платформи" якості, європейського центру аналізу  і синтезу інформації у сфері  акредитації, наприклад, EQUIS).

6. Ознайомлення з правовими  основами забезпечення, гарантії, оцінки, контролю та керування якістю  вищої освіти (правове регулювання  акредитації і правові наслідки  акредитації; апеляція за результатами  акредитації; роль і статус  професійної акредитації, державно-громадської  (громадської) акредитації тощо).