Аналіз попиту та пропозиції

                Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

                 Запорізький національний технічний університет

       Факультет міжнародного туризму та управління 
 
 

                                     РЕФЕРАТ

                  З теми: «Аналіз попиту та пропозиції» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:  ст.гр. МТУ- 240

Стребкова Анна

                                                                                     Прийняв:      
 
 
 
 

                                         Запоріжжя 2011р.                                                                    

ПЛАН

1. Вступ

2. Аналіз попиту то пропозиції

3. Цінова еластичність попиту

4. Цінова еластичність пропозиції 
 

1. Вступ. 

Основна мета даного реферату — поглиблений аналіз попиту і пропозиції. Йдеться передусім про розгляд концепції еластичності стосовно як до попиту, так і до пропозиції. Певну увагу буде приділено також аналізу можливих наслідків централізованого встановлення цін для окремих ринків.

2. Аналіз попиту  та пропозиції.

Аналіз попиту за доходами показує, що із скороченням своїх доходів споживачі розширюватимуть купівлю продуктів низької категорії (коефіцієнт еластичності попиту на картоплю, капусту, столові буряки тощо становить 0,3—0,35). Тому виробництво цих продуктів має більші шанси на розширення. А тваринництво, садівництво, виноградарство, навпаки, чекають застій і скорочення.

Щоб подолати негативні  тенденції у розвитку ринку продовольства, необхідно, насамперед, посилити державне регулювання ринкових відносин, підвищити  ефективність використання ресурсів, розширити державну допомогу господарствам. Держава може здійснювати регулювання ринку через цінову і кредитно-податкову політику, а також через створення відповідних умов для зміцнення матеріально-технічної бази господарств, удосконалюючи податкову систему і систему інших аспектів регулювання ринку, з тим щоб посилити стимули до інвестицій і розвитку НТП.

Цінова політика держави тільки тоді зуде ефективною, коли ціни на сільськогосподарську продукцію  забезпечать необхідні темпи розширеного відтворення виробництва, а прибуток на вкладений капітал буде не нижчим, ніж за інших можливих напрямків його використання.

Поліпшити економічне становище господарств могло  б впровадження такого заходу, як відшкодування  з бюджету суми ПДВ, виплаченої постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, пальне, основні засоби виробництва і нематеріальні активи.

У період переходу до ринкової економіки, поряд із розвитком  нових, конкурентоспроможних джерел поставок засобів виробництва, а також нових каналів збуту, зберігання, переробки і розподілу продукції, необхідно поліпшити державні поставки та відновити держзамовлення на всі види сільськогосподарської продукції, розширити інтервенційні заготівлі.

Доцільно практикувати укладання ф'ючерських контрактів, пільгове кредитування сільськогосподарських підприємств, забезпечення зустрічного продажу необхідних їм ресурсів за пільговими цінами.

Слід розширити  захист вітчизняних товаровиробників, зокрема:

збільшити митний податок на імпорт продуктів:

скасувати попередню  оплату та податки на експорт продуктів:

ввести граничну торговельну надбавку [не більшу 20%) на вітчизняну сільськогосподарську продукцію:

створити сприятливі умови для ввезення ресурсів, необхідних для впровадження прогресивних технологій вирощування і переробки продукції, звільнивши господарства від сплати митного податку та ПДВ;

— реалізувати  комплекс заходів щодо розширення зовнішнього  ринку сільскогосподарської продукціі, продуктів її переробки.

Економічну політику держави необхідно спрямувати на підвищення ефективності використання виробничого потенціалу сільськогосподарських  підприємств, зміцнення ОПГ населення  і селянських (фермерських) господарств, забезпечення прогресивних структурних  зрушень у виробництві сільськогосподарської продукції, реалізацію ефективних шляхів і засобів розв'язання соціальних проблем на селі. Вирішальне значення тут матиме удосконалення територіального розміщення виробництва продукції. Його раціональне розміщення сприятиме прискоренню темпів зростання продуктивності праці, підвищенню конкурентоспроможності продукції, збільшенню маси прибутку на капітал. Найефективнішого використання ресурсів можна домогтися лише тоді, коли кожний продукт вироблятиметься в регіонах з найсприятливішими природно-економічними умовами, оскільки в сільському господарстві продукція вирощується працею не тільки людини, а й — приро­ди. На її долю припадає близько ЗО— 40% загальної вартості створеного в сільському господарстві продукту.

А якщо держава й надалі самоухи-лятиметься від регулювання ринку, то зростання цін на промислові товари, що триває, і відповідне зменшення мінової вартості сільськогосподарської продукції, скорочення наповненості внутрішнього ринку через зниження купівельної спроможності населення неминуче призведуть до ще більшого спаду виробництва й банкрутства господарств.

Отже, стратегія  формування ринку продовольства  базується, насамперед, на врахуванні купівельної спроможності населення, а також на можливостях зміцнення  вітчизняного сільськогосподарського виробництва, розвитку системи маркетингу, усілякого стимулювання експорту й обмеження імпорту продуктів, розширення державного регулювання ринкових відносин. Збалансованість попиту і пропонування забезпечить ощадливість, конкуренцію та захист споживачів і то­варовиробників.

Основна надія  покладається на державне втручання  в економічні відносини, державну допомогу (дотації та субсидії). Метою, яку  ставили при цьому урядові  чиновники, було залучення до бюджету "тіньових" грошей. "Тіньовики" на те й є "тіньовиками", щоб діяти в підпіллі — вони просто проігнорували цю чергову урядову дурницю. А от для законослухняних підприємців це "вилізло боком" — ці патенти обернулись для них додатковими втратами, які майже не можна компенсувати: ціна товарів і так досягла захмарних висот. Друга урядова дурниця — заборона з 1 січня 1997 р. продажу товарів, на яких немає відповідної інформації українською мовою. Багато товарів було придбано задовго до цього заходу із "захисту споживача" — що ж тепер із ними робити торгівлі? Можна легко передбачити, що з початку нового року торговельні заклади виглядатимуть спустошеними. Звісно, що "тіньовиків" це може тільки порадувати. Тому продовжувати закликати до по­дальшого втручання держави в економіку — це просто закликати до суттєвого погіршення ситуації.

Що ж стосується державної допомоги сільському господарству, то це — лише солодкі мрії. Про  яку державну допомогу може йти мова, коли до цього часу держава не повертає боргів селянам за продукцію, здану  ще 1995 року? Невідомо, як і коли вона розрахується за зерно, здане за держзамовленням 1996 року? Де держава візьме гроші на купівлю сільгоспродукції 1997 року?

Вихід - якраз  у протилежному: у суттєвому скороченні ролі держави в нашому житті.

Аналіз пропозиції також почнемо з його пропозиції якісної сторони. Як і у випадку із попитом, одного бажання чи навіть можливості виробити даний товар і доставити його на ринок нам буде недостатньо. Пропозиція виникає тільки тоді, коли даний економічний суб’єкт буде готовий укласти угоду по продажу даного доставленого на ринок товару. Відповідно, величина (обсяг) пропозиції буде визначатися максимальною кількістю товару, приготовленого для продажу за даний період часу при даних умовах. І знову підкреслюємо, що обсяг пропозиції – це потік, що також минає у часі. Тому завжди треба чітко визначати, до якого періоду часу відноситься дана величина пропозиції. Далі, умови, при яких визначається даний обсяг пропозиції, надзвичайно важливі, так як саме вони характеризують те середовище, у якому знаходиться виробник, що приймає рішення про продаж. Умови, що впливають на вибір продавця, ми можемо угрупувати такі основні фактори:

• ціна даного товару (Р);
• ціна товарів-субститутів (Ps1, …, Psn);
• ціни комплементарних благ (Pc1, …, Pcm);
• витрати виробництва (С), що охоплюють як технології виробництва, які визначають необхідні кількості використовуваних ресурсів, так і ціну цих ресурсів;
• податки і субсидії (Т);
• об’єктивні, зовнішні (перш за все природні) умови виробництва (N);
• очікування виробників (Е).

Побудована з  врахуванням цих впливів функція  пропозиції буде характеризувати залежність обсягу пропозиції відданих факторів: 

QD = f(P, Ps1, …, Psn, Pcm, C, T, N, E). 

Як і у випадку  з функцією попиту, використовуючи припущення про те, що ці фактори, за виключенням першого (детермінанти пропозиції), ми можемо одержати спрощену формулу функції пропозиції: 

Qs = f(P). 

Узагальнюючи  більшість емпіричних спостережень, ми можемо стверджувати, що (розуміється, при інших рівних умовах, тобто  коли всі фактори, перечисленні вище, не змінюються) чим вище ціна даного товару, тим більше обсяг його пропозиції за даний період. Ця залежність і є законом пропозиції. 

3. Цінова еластичність попиту. 

Попит на товар  залежить від його ціни, доходу споживача  і цін на інші товари. Аналогічним чином пропозиція залежить від ціни на цей товар і від витрат на його виробництво. Наприклад, якщо ціна на пшеницю зросте, то попит на неї знизиться і зміниться обсяг пропозиції. Однак важливо знати величину зростання або зниження пропозиції і попиту. Наскільки чутливий попит на пшеницю до зміни цін? Відповідь на поставлені питання дає поняття еластичності.

Еластичність  — міра реагування однієї змінної  величини на зміну іншої; точніше  це число, яке показує відсоткову зміну однієї змінної внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної. Яскравим прикладом є цінова еластичність попиту, яка відображає зміни потрібної кількості товару стосовно до зміни ціни. Ступінь цінової еластичності або нееластичності попиту вимірюється за допомогою коефіцієнта Еп, що обчислюється за наступною формулою: 

Еп= | Відсоткова зміна кількості потрібної продукції 

Відсоткова зміна  ціни 

Відомо, що спадна крива попиту ілюструє обернену залежність, яка існує між ціною і кількістю  потрібної продукції. Це означає, що ціновий коефіцієнт еластичності попиту завжди буде мати від'ємне значення. Наприклад, якщо ціна знижується, то кілъкість потрібної продукції зростає. Це означає, що чисельник у формулі буде позитивний, а знаменник — негативний, а в результаті матимемо від'ємний коефіцієнт. Навпаки, у випадку збільшення ціни чисельник буде негативний, але знаменник — позитивний, що знову дасть від'ємний коефіцієнт.

В економічній  науці ігнорується від'ємний знак, враховується лише абсолютна величина коефіцієнта еластич-ності. Робиться це, щоб уникнути можливих непорозумінь.

Попит буде еластичний, якщо відсоткова зміна ціни веде до більшої відсоткової зміни необхідної продукції. Наприклад, якщо зниження ціни на 4% викликає зростання попиту на 8%, то попит є еластичний. Очевидно, що в усіх подібних ситуаціях, коли попит еластичний, коефіцієнт еластичності буде більший одиниці; у даному випадку він дорівнює 2.

Якщо відсоткова зміна ціни супроводжується порівняно  меншою зміною кількості необхідної продукції, по-пит нееластичний. Так, якщо зниження ціни на 4% дає в результаті зростання кількості потрібної продукції на 2 %, то попит нееластичний. У даному випадку коефіцієнт еластичності складає 1/2. Зрозуміло, що за нееластичного попиту коефіцієнт еластичності завжди буде менший одиниці. Коли відсоткова зміна ціни і наступна відсоткова зміна кількості необхідної продукції дорівнюють одна одній, такий специфічний випадок називаеться одиничною еластичністю.

Важливо відзначити, що коли йдеться про нееластич-ний  попит, це не означае, що споживач абсолютно  не чутливий до зміни цін. Вислів «цілком нееластичний по-пит» означає крайній випадок, коли зміна ціни не викликає жодних змін 

Цілком еластичний і цілком нееластичний попит кількості  потрібної продукції. Графічно цей  випадок показують за допомогою  кривої попиту, паралельної вертикальній осі (мал. 1). I навпаки, коли йдеться про еластичний попит, то це не означае, що споживачі абсолютно чутливі до зміни ціни. У кращій ситуації, коли найменше зниження ціни спонукає покупців збільшувати купівлю від нуля до межі своїх можливостей, йдеться про цілком еластичний попит. Лінія цілком еластичного попиту являе собою пряму, паралельну горизонтальтй оа (див. П2 на мал. 1). 

При застосуванні формули цінової еластичності виникають  певні складнощі, що видно з аналізу  даних табл. 1. При обчисленні коефіцієнта еластичності попиту на зерно в ціновому інтервалі від 5 до 4 гривен, виникає проблема: яку із двох комбінацій характеристик ціни і кількості продукції (5 гривен — 4 тис. центнерів або 4 гривни — 8 тис. центнерів) взяти за базову для підрахунку відсоткових змін, які використовуються в формулі еластичності? Даний вибір вплине на результат обчислення. 

Цінова еластичністъ попиту, яка оцінюеться за допомогою  показника загальної виручки  і коефіцієнта еластичності  

Кількість за-питуваної протягом тижня продукції (тис.од.) | Ціна центнер (гривен) | Загальна виручка (видатки покупців) (тис.гривен) | Оцінка за показником загальної виручки | Коефіцієнт еластичності, Еп 

Комбінація 5 гривен — 4 тис. центнерів, показує, що відсоткове зменшення ціни складає 20%, а відсоткове збільшення кількості запитуваної продукції — 100%. 

Піставивши ці дані в формулу, отримуемо коефіцієнт еластичності, рівний 100/20, або 5. Однак  в комбінації 4 гривни — 8 тис. центнерів  відсоткове збільшення ціни становить 25%, а відсоткове зменшення кількості запитуваної продукції — 50%. Коефіцієнт еластичності складає в цьому випадку 50/25, або 2.

Хоча в обох випадках формула свідчить, що попит  еластичний, ці дві комбінації ціна-кількість  показують різний ступінь еластичності. В інших випадках (якщо, наприклад, повторити розрахунок у ціновому інтервалі від 3 до 2 гривен) формула покаже слабоеластичний по-пит за одної комбінації характеристик ціни і кількості і слабонееластичний попит — за іншої комбінації.

Щоб вийти із скрутного становища, необхідно взяти за основу обчислень середній із аналогічних рівнів ціни і кількостей запитуваної продукції. У випадку з ціновим інтервалом від 5 до 4 гривен базовими є ціна 4,5 гривни і кількість 6 тис. центнерів. Тоді відсоткова зміна ціни складе 22%, а відсоткова зміна кількості — близько 67%. Отже, коефіцієнт еластичності дорівнюватимє 3.

Замість того, щоб  вимірювати еластичність в одній  із крайніх точок цінового інтервалу, від 5 до 4 гривен, таке розв'язання дозволить  оцінити еластичність у центральній точці інтервалу, який нас цікавить. Для зручності обчислень можна вдосконалити формулу еластичності, подавши її в такому вигляді: 

Еп= | Зміна кількості | : | Зміна ціна 

Сума кількості | Сума цін

Найпростішим  способом перевірки еластичності попиту є визначення динаміки загальної виручки, або грошових надходжень,— сукупних видатків, з точки зору споживачів,— у разі зміни ціни продукції. Якщо попит еластич-ний, то зменшення ціни зумовить збільшення загальної виручки. Це пояснюється тим, що навіть за меншої ціни, що сплачується за одиницю продукції, приріст продажу виявляється більш ніж достатнім для компенсації втрат від зниження ціни. 

Найважливішими  чинниками, що впливають на цінову еластичність попиту, є:—

заммінність —  чим більше добрих замінників даного продукту пропонується споживачеві, тим еластичнішим буде попит на нього;— 

предмети необхідності і предмети розкоші — якщо попит  на предмети необхідності здебільшого  нееластичний, то попит на предмети розкоші здебільшого еластичний. Так, підвищення більше ніж у 6 разів цін на хліб з 25 на 26 грудня 1992 року в Україні, по суті, не призвело до скорочення його споживання;—

частка доходу споживача — чим більше місце  займає продукт у бюджеті споживача, за інших постійних умов, тим вищою  буде еластичність попиту на нього;—

чинник часу — чим триваліший період для прийняття  ршення, тим еластичніший буде попит  на продукт.

Одна з причин такого правила полягає в тому, що багато споживачів — це люди звички. Якщо ціна на продукт зростає, людям  потрібен час, щоб знайти і випробувати інші продукти, доки вони не переконаються в їхній прийнятності. 

4. Цінова еластичність пропозиції. 

Концепція цінової  еластичності стосується і пропозиції. Вона визначається аналогічним способом. Цінова еластичність пропозиції є процентною зміною пропонованої кількості в результаті одновідсоткового збільшення ціни. Таке значення еластичності звичайно позитивне, бо вища ціна стане для виробників стимулом для збільшення випуску продукції. 

Еластичність  пропозиції можна брати і стосовно до таких змінних, як ставка (норма) відсотка, рівень заробітної плати, ціни на сировину I напівфабрикати, що використовуються для виробництва необхідного продук-ту. Наприклад, для більшості промислових товарів еластичність пропозиції стосовно до цін на сировину від'ємна. Збільшення ціни сировини означас вищі витрати для підприемства, а тому за інших рівних умов пропонована кількість продукції знижується. 

Важливим чинником, що впливае на еластичність пропозиції, є тривалість часу, який є в розпорядженні виробників, щоб відреагувати на дану зміну ціни продукту. Це означає, що чим більше часу має виробник, щоб пристосуватися до даної зміни ціни, тим більше змінюється обсяг виробництва і тим більша, відповідно, еластичність пропозиції. Це пояснюється тим, що реакція виробників на підвищення ціни певного продукту залежить вщ їхньої здатності перерозподіляти ресурси на користь виробництва цього продукту за рахунок скорочення виробництва інших продуктів, ціни на які незмінні. А перерозподіл ресурсів вимагає часу: чим більше часу, тим більше можливостей для заміни ресурсів. Виходить, чим більше зміниться обсяг виробництва, тим вищою буде еластичтсть пропозиції

При аналізі  пропозиції важливо виділити такі періоди  тривалості часу: найкоротший ринковий період, коротко-строковий період і довгочасний період. Припустимо, що попит на будь-який швидкопсувний товар, наприклад рибу, яка не підлягає консервуванню, збільшиться з П до П1. За незмінної пропозиції риби зрослий попит різко підвищить в даний момент ціну на неї. Ціна повинна зрости настільки, щоб обмежена кількість риби могла бути поділена між особами, які бажають її купити. 

Але така висока ціна, яка панує на ринку, спонукає рибалок збільшувати вилов риби. Навггь якщо нема часу збудувати нові судна, працівники риболовецького флоту швидко починають доставляти на ринок більшу кількість риби, ніж це було за попередньої миттєвої рівноваги. На мал. 2(в) показано нову криву короткостроковоії пропо-зиції П1, яка перетинає нову криву попиту в Е2, в точці короткострокової рівноваги, набагато нижче за миттєву ціну Е1. Це пояснюється тим, що інтенсивніше використання наявного числа суден протягом короткого часу привело до збільшення пропозиції риби.

Зростання попиту має різний вплив на ціну в різні  періоди часу. По-перше, нова миттєва рівновага збільшуе ціну за правильного розподілу незмінної пропозиції. По-друге, короткострокова рівновага — пропозиція зростає, але число підприємств не змінюється. По-трете, нормальна тривала рівновага — змінюється число підприємств, обсяг використовуваних ресурсів — ціни зрештою пристосовуються до змінених витрат.

Важливо відзначити, що ціна тривалої рівноваги наба-гато нижча за ціну короткострокової рівноваги  і значно нижча за ціну миттевої рівноваги. I все ж таки вона дещо вища за ціну, що переважає тоді, коли попит був нижчим. Якби у риболовлі не застосовувались свої специфічні чинники виробництва і якби вона була настільки незначною галуззю, щоб залучити без збільшення цін з інших галузей необхідні чинники, щоб подвоїти чи збільшити вчетверо продукцію, можливо, вона змогла б задоівольнити повністю зрослий попит без підвищення в кінцевому підсумку своїх витрат ; цін. У цьому випадку крива тривалої пропозиції виявилася б горизонтальною лінією, яку ряд економістів називає випадком «постійних витрат». Але якщо до риболовлі повинні бути залучені судна, сітки і робітники з інших галузей через підвищення їхньої ціни як чинників виробництва, то крива тривалої пропозиції Пр буде, як це показано на мал. 2(в) висхідна. Ряд економістів називае це випадком «зростаючих витрат» і вважає, що він є нормальний і такий, що зустрічається у більшості більш чи менш значних галузей.