Економіка в сфері нанотехнологій

21

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Українська інженерно педагогічна академія

Кафедра фізики, теоретичної і загальної електротехніки

РЕФЕРАТ

З дисципліни: «Концепції сучасного природознавства»

На тему:

«Економіка  в сфері нанотехнологій»

Виконала: студентка

групи ДЕУ-Ек1-маг

Корнєєва А.Л.

Перевірила: Тихоненко В.В.

Харків, 2011

ЗМІСТ

ЗМІСТ             

ВСТУП             

РОЗДІЛ 1 Технологія як складова економіки та суспільства             

РОЗДІЛ 2 Становлення й розвиток нанотехнологій у світі і в Україні: використання інтелектуального капіталу, тенденції розвитку             

РОЗДІЛ 3 Економіка нанотехнологій             

ВИСНОВКИ             

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ             

ВСТУП

Будь науково-технічна система розвивається за певними законами: знання накопичуються, потім вони трансформуються в технології, які призводять до нових видів виробництва, і наука, в свою чергу, отримує нові імпульси. Але через те, що різні частини системи розвиваються з різною швидкістю, виникають природні «конфлікти», які вирішуються переходом системи на якісно новий рівень. Найчастіше подібний перехід відбувається революційним шляхом. Як приклад можна привести заміну класичної моделі світу, створеної за часів Ньютона, на квантову картину світу, яка виникла в чому завдяки відкриттям Резерфорда і Бора. Підсумком стала науково-технічна революція, яка отримала назву «Атомний проект». Від фундаментальних досліджень перейшли до прискорювачам, від прискорювачів - до атомної бомби, від атомної бомби - до атомних реакторів. В результаті цієї наукової революції з'явилася нова наука, нова енергетика, нові види озброєнь - і в кінцевому підсумку принципово нове геополітичне обличчя світу.

Поява нанотехнологій, складових основу нової науково-технологічної революції, яка докорінно змінить навколишній світ, наше життя. Але на відміну від інформаційних технологій наносфери матеріальна. Нанотехнології - це базовий пріоритет для всіх існуючих галузей, які змінять і самі інформаційні технології. У цьому полягає синергізм нової системи.

Започаткував науку лауреат Нобелевської премії (1965 р.) з фізики Р.Ф. Фейнман (квантова механіка), який зазначив, що більшість частинок, які складають будову будь-якої речовини, дуже малі, але дуже активні, маневрені, мають обертальний рух, значний об'єм інформації. Тому дуже важливим є завдання як скористатися цими властивостями частинок, з яких складається певна речовина, для зміни характеристик і утворення інших речовин.

Принципова особливість нанотехнологічної революції полягає ще й у тому, що в її ході відбувається зміна парадигми розвитку науки. Раніше ми йшли «зверху вниз», тобто рухалися в бік мініатюризації створюваних предметів. Зараз ми йдемо «знизу», з рівня атомів, складаючи з них, як з кубиків, потрібні матеріали та системи з заданими властивостями. Створення матеріалів з ​​необхідними властивостями принесе відчутні вигоди і економії енергетичних і матеріальних ресурсів. Зараз це особливо актуально, тому що напруженість в енергетичному забезпеченні миру наростає. Сталий розвиток цивілізації можливо лише в разі стабільного енергетичного забезпечення.

Прогрес у розвитку нанотехнологій дасть імпульс для розвитку практично всіх галузей економіки, промисловості на найближчі десятиліття. Нанотехнології істотно вплинуть, таким чином, і на економічний уклад світу.

Україна є одним з найважливіших елементів світової нанотехнологічної системи. Існують такі області в нанотехнологіях, в яких українські та радянські вчені стали першовідкривачами, отримавши результати, які поклали початок розвитку нових наукових течій. У нас проводиться цілий ряд нанопродуктів, затребуваних на ринку: наномембрани, нанопорошки, нанотрубки. Великий прорив зроблено в наноелектроніці, успішно впроваджуються нові відкриття в медицину.

РОЗДІЛ 1 Технологія як складова економіки та суспільства

Технологія є складовою суспільства і забезпечує його споживчими цінностями (потребами), які формує і узагальнює політика, тобто владні структури. Провідником і регулятором переміщень матеріальних і духовних цінностей (потреб) в умовах глибокого поділу праці є економіка, яка відіграє виключну роль у розвитку продуктивних сил суспільства. У зв'язку 3 цим технологія тісно пов'язана з природознавством, технікою, економікою та управлінням. Техніка і технологія у розвитку суспільства відіграють суттєву роль, оскільки зміни в технології позначаються на продуктивності праці, що зрештою впливає й на виробничі відносини. Тобто рівень розвитку технології забезпечує певний рівень життєзабезпечення населення (економіка) і рівень взаємовідносин населення з владою (політика). Розвиток економіки має змінний характер, тобто відповідає життєвому циклу біологічних систем (зародження, розвиток, зрілість, смерть).

Технологію розглядають як сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу чи напівфабрикату, які використовуються у процесі виробництва для одержання готової продукції. Поняття або термін «технологія» з'явилися наприкінці XVIII - початку XIX століття. До цього часу замість терміна «технологія» вживали терміни «ремесло», «діло», «мистецтво» тощо. До появи терміна «техніка» в Росії (до 1862 року) вживали термін «знаряддя» як належність його до виробництва. Технікою стали називати в основному матеріальні носії праці, і цей термін став самостійним. [1]

Таким чином, в сучасному розуміння технологія почала розглядатися як майстерність і наукова дисципліна в середині XIX століття. Цьому значно сприяла поява ряду наукових та технічних винаходів: удосконалення парового двигуна, винахід двигуна внутрішнього згоряння, дизельного двигуна, широкої серії електродвигунів, холодильників, парових та газових турбін тощо, що справило значний вплив на розвиток технології. He менш важливим було впровадження наукової системи організації праці, або науково обґрунтованої системи управління виробництвом, родоначальником якої став американський інженер Ф.Тейлор.

Будь-яка технологія розглядається як цілеспрямована діяльність або як сама праця, предмет праці, засоби праці, які економісти називають засобами виробництва. Поєднання праці з предметом і засобами праці складає зміст будь-якого технологічного процесу. [3]

Людство, або цивілізація, було сформовано не владними структурами, а тими, хто створив колесо, сокиру, плуг, двигун, хто знайшов злаки, слідкував за зірками, відкрив залізо, радіохвилі, тощо. Владні структури в залежності від їх відповідності потребам суспільства або сприяли розвитку цивілізації або заважали йому.

Технологія є складовою цивілізації, тобто такого історично конкретного стану суспільства, що характеризується не тільки духовною культурою, а й матеріальною - засобами праці і технологією.

Якщо розглядати суспільство системно, то можна визначити його як ієрархічну систему, що складається із складових нижчого рівня.

Як відомо, під системою розуміють певну множину елементів заданої природи, що мають певну цілісність. За природою розрізняють матеріальні та абстрактні системи. До матеріальних систем відносять системи неорганічної природи, фізичні, хімічні, геологічні та живі системи - організми, популяції, екосистеми. Особливі класи систем становлять родина, організація. До соціально-економічних систем суспільства належать регіони, держава. Абстрактними системами вважають гіпотези, теорії, наукові знання, мовні системи, логічні системи тощо. [2]

За походженням системи поділяють на природні, штучні та змішані. Природні системи виникають внаслідок природних процесів, штучні - створені людиною. 3 точки зору технології будь-яке підприємство є штучною системою, створеною людиною як засіб для досягнення певної мети або надання певних послуг, виготовлення певного товару із заданими властивостями.

Підприємство - складна система, що складається із елементів або підсистем і є соціотехнічною системою, до якої входять техніка (механізми, машини, устаткування, обладнання) та індивідууми і колективи, пов'язані з роботою цієї системи.

Соціальна система - складно організована упорядкована цілісність, що об'єднує окремі індивідууми і соціальні спільноти, пов'язані різноманітними зв'язками і взаємовідносинами. [4]

Економічні системи - це сфери функціонування продуктивних сил і виробничих відносин. Закон товарного виробництва, або закон вартості, є регулятором суспільного виробництва та розподілу суспільних ресурсів. Згідно із законом вартості індивідуальні витрати на виробництво будь-якого товару дорівнюють суспільно необхідним, а при розширенні виробництва досягається прибуток. Згідно із тим же самим законом виробник не може і не має права вибирати: виробляти чи не виробляти товари, знижувати чи не знижувати витрати на виробництво, впроваджувати чи не впроваджувати нову техніку і технологію, поводитись на ринку активно або пасивно. Він повинен виробляти, знижувати витрати, впроваджувати нову техніку і технологію, активізувати свою діяльність на ринку.

Таким чином закони економіки змушують розвивати та удосконалювати техніку і технологію, яка є складовою економіки або економічної системи.

Поняття «система» походить від грецького поняття «складене» і тлумачиться як група різноманітних предметів, створених штучно чи природно таким чином, що вони утворюють єдине ціле, діють узгоджено і підкоряються певним формам управління (керування). [3]

Технічна система визначається як об'єкт, складений із матеріальних тіл (споруд, машин), або як процес і складається з дій (операцій), пов'язаних у систему, яка визначає мету функціонування. Основними властивостями системи є цілісність, структурність, множинність опису. [2]

Технологію можна розглядати і як сукупність або систему дій чи процесів, призначених для зміни або утворення нових властивостей (характеристик) будь-якого об'єкта (подрібнення, гранулювання, нагрівання, тощо). Ці дії здійснюються машинами і апаратами. Машина, на відміну від апарата, призначена для перетворення енергії в корисну роботу за допомогою робочих органів.

Якщо будь-яка технічна система удосконалюється досить швидко внаслідок якого-небудь зрушення (відкриття, винахід), то економічні і соціальні системи дуже інерційні, тобто технічні удосконалення впливають на соціальний стан із значним запізненням. [1]

Розвитком технологій можна вважати безперервний процес удосконалення машин, механізмів, приладів, пристроїв у різних галузях промисловості, які спрямовані на полегшення умов праці, підвищення продуктивності, зручності, комфорту тощо.

РОЗДІЛ 2 Становлення й розвиток нанотехнологій у світі і в Україні: використання інтелектуального капіталу, тенденції розвитку

Нанотехнологіями (рос. нанотехнологии, англ. nanotechnologies, нім. Nanotechnologien f pl), інша назва Наномолекулярні технології (від «нано» — К. Ерік Дрекслер, 1977) — в широкому значенні слова прийнято називати міждисциплінарну область фундаментальної і прикладної науки, в якій вивчаються закономірності фізичних і хімічних систем протяжністю порядку декількох нанометрів або часток нанометра (нанометр — це одна мільярдна частка метра або, що те ж саме, одна мільйонна частка міліметра (діаметр людської волосини становить близько 80 тис. нанометрів).

Нанотехнології, нанонауки — це наука і технологія колоїдних систем, це колоїдна хімія, колоїдна фізика, молекулярна біологія, вся мікроелектроніка. Принципова відмінність колоїдних систем, до яких належать: хмари, кров людини, молекули ДНК і білків, транзистори, з яких складаються мікропроцесори, в тому, що поверхня таких частинок або величезних молекул в мільйони разів перевершує обсяг самих частинок. Такі частки займають проміжне положення між справжніми гомогенними розчинами, сплавами, і звичайними об'єктами макросвіту як то стіл, книга, пісок. Поведінка таких систем сильно відрізняється від поведінки істинних розчинів і розплавів і від об'єктів макросвіту завдяки високорозвиненій поверхні. Як правило такі ефекти починають відігравати значну роль тоді, коли розмір частинок лежить у діапазоні 1-100 нанометрів, звідси прийшло заміщення слова колоїдна фізика, хімія, біологія на нанонауки і нанотехнології, маючи на увазі розмір об'єктів, про які йде мова. [4]

Вужче значення цього терміну прив'язує нанотехнології до розробки матеріалів, приладів та інших механічних і немеханічних пристроїв, в яких застосовуються подібні закономірності. Нанотехнології мають справу з процесами, які протікають в просторових областях нанометрових розмірів. Тобто нанотехнології можна означити як технології, основані на маніпуляції окремими атомами і молекулами для побудови структур із наперед заданими властивостями.

Світова економічна криза супроводжується занепадом видобувної промисловості, машинобудівної, металургійної та хімічної галузей, загостренням політичної ситуації у світі. Основний перспективний напрям виходу українського суспільства з економічної та фінансової кризи – реалізація трансформованого підходу до визначення місця й ролі вітчизняного інтелектуального капіталу в розв'язанні проблем в економічній, фінансовій, політико-правовій і технологічній сферах.

Основними складовими цього напрямку є:

                  посилення інноваційно–інвестиційної активності, зокрема залучення іноземних та державних інвестицій у процеси формування й розвитку інтелектуального капіталу, що пов'язано із забезпеченням довгострокового економічного розвитку держави;

                  інтеграція зі світовим науково–інноваційним простором і формування стабільної нормативно-правової системи підтримки інноваційно–інвестиційної діяльності й ефективного управління інтелектуальним капіталом України;

                  підготовка та проведення наукового дослідження впливу інтелектуального капіталу на послаблення економічної кризи і розвиток України на перспективу.

Загальну спрямованість економіки країни у ХХІ ст. за численними прогнозами визначатимуть такі чинники: ефективність науки та впровадження нових технологій, становлення й розвиток нанотехнологій, інтелектуальний і науково-технічний розвиток, інновації та мегафункціональні ноу-хау. Саме у даних напрямах інтелектуальному капіталові приділено провідну роль. Одна з перспективних форм інтелектуального капіталу – нанотехнології. [5]

Наприкінці ХХ і початку ХХІ ст. нанотехнології стали стратегічним напрямом економічного розвитку провідних країн. Основним індикатором рівня розвитку наук про нанорозмірний стан речовин і сприяння розвиткові нанотехнологій є аналіз динаміки фінансування цих досліджень. Як свідчать наукові дані, багато світових фондів і компаній у різних країнах світу щороку витрачають понад 10 млрд. дол. США на фундаментальні дослідження у сфері нанотехнологій, що сприяє її розвиткові. Постійно зростає обсяг інвестицій у такі дослідження, надто в умовах світової економічної кризи. Тож щонайменше 30 країн упроваджують національні програми в цій галузі знань, де вже зроблено багато відкриттів у фізичних, хімічних, біологічних, технічних, медичних науках. У сукупності це формує передумови створення глобального ринку нанотехнологій обсягом 900 – 1200 млрд. євро вже у 2010р. [2]

У традиційному контексті категорія нанотехнології характеризує комплекс процесів із впровадження високоточної обробки поверхонь із використанням надточного травлення, нанесення плівок, високоенергетичних електронних, фотонних та іонних пучків. Сьогодні термін «нанотехнологія» значно розширив свій сенс і охоплює та поєднує технологічні системи та процеси машин і механізмів, які здатні виконувати надточні операції у масштабі кількох нанометрів. Різні методи нанотехнологій одержали найбільший розвиток та застосування в мікроелектроніці, аерокосмічній індустрії, хімічній і медичній галузях.

Складовою структури інтелектуальних аспектів суспільства є інформаційно–інтелектуальні ресурси й інформаційно–інтелектуальні продукти, до яких і належать нанотехнології та нанопродукти. Нанотехнології – ефективні каталізатори в хімічній промисловості – альтернативні хімічні джерела струму; у мікро- та наноелектроніці – сенсорні пристрої, захисні покриття, робочі елементи комп'ютерної техніки й електронних приладів; у медицині – біосумісні імплантанти та новітні засоби доставки ліків та ін. Протягом 1975 – 2008 рр. у світі зареєстровано понад 100 тисяч патентів із використання нанотехнологій.

За впровадження їх у гірничій промисловості можливі такі результати: поява нових видів ресурсів і здешевлення процесів їх видобутку та переробки та можливість забезпечити процеси трансформації одного виду ресурсу в інші. Сучасні досягнення нанотехнологій у цій галузі – це перетворення деревини на кам'яне вугілля протягом короткого терміну (близько трьох днів), для чого у природних умовах потрібні мільйони років. А найбільше вражаюче майбутнє застосування нанотехнологій у видобувній гірничій промисловості – освоєння автоматичними фабриками ресурсів Місяця.

У сфері машинобудування та металургії нанотехнології також посядуть провідне місце за виробництва дешевих, легких і міцних наноматеріалів, які згодом витіснять більшість металів, устаткування, сталеливарної продукції.

Дослідження свідчать, що у цих сферах перевагу набувають сучасні нові технології, наприклад, вуглецеві нанотрубки, міцніші в кілька сотень разів і у десять разів легші та з вищою у тисячі разів електропровідністю, ніж сталь, яку випускають сталеливарні заводи. Проте ця нанопродукція поки що не набула поширення через високу ціну на нанотрубки: від 50 до 100 дол. США за 1 г, і низький рівень якості, що залежить від недостатніх обсягів фінансування. Однак у процесі розвитку нанотехнологій уже створені зразки промислового устаткування, що може виробляти високоякісні нанотрубки невисокої собівартості.

В умовах кризи широкою сферою застосування нанотехнологій є медицина. Вони сприяють розробці нових ліків, створенню нанопрепаратів і способів доставки лікарських засобів до осередку захворювання. Широкі перспективи для нанотехнологій відкриваються в галузі медичної техніки (розроблення засобів діагностики та проведення безболісних операцій, створення штучних органів). Із часом нанобіотехнології забезпечуватимуть можливості продовження людського життя та профілактики хвороб.

У сільському господарстві застосування нанопрепаратів із бактеріородопсином призвело до збільшення в кілька разів урожайності практично всіх культур із підвищенням їх стійкості до несприятливих погодних умов. Нанотехнології дають змогу цілеспрямовано змінювати рослини, прискорюючи дозрівання плодів, збільшувати їх кількість, калорійність тощо за гарантування безпеки споживання готової продукції. Ці досягнення дадуть змогу подолати голод у більшості країн світу, що особливо важливо в умовах світової кризи.

Таким чином, нанотехнології практично в усіх сферах і в різних галузях науки забезпечать точніші вимірювання (у кілька мільйонів разів) і дадуть змогу вивчати різні процеси на атомарно молекулярному рівні з реєстрацією найменших відхилень від норми. [4]

Удосконалені нано- і нейроелектронні комп'ютери вирішуватимуть безліч задач із моделювання та оброблення інформації. Вдосконалені космічні зонди та надшвидкісні ракети сприятимуть вивченню космосу. Наноманіпулятори та нейтронні мікроскопи дадуть змогу вивчати глибини субатомних частинок. Крім того, нанонаука потребує величезної кількості приладів й інструментів, що дуже швидко старіють.

За оптимістичними прогнозами Американського національного наукового фонду (NFS) у найближчому десятилітті прогнозовано нанобум у сфері створення нанотехнологічних матеріалів і пристроїв. У 2007 р. порівняно з 2006 р. обсяг ринку нанотехнологій збільшено (млрд. дол. США): наноструктурних матеріалів й екологічного устаткування на 55 (340), наноелектроніки на 45 (понад 300), фармацевтичних препаратів на 20 (понад 180), хімічної продукції, базованої на нанотехнологіях, на 22 (100), наноматеріалів для аерокосмічної промисловості на 15 (70). Як свідчать економічні дослідження та прогнози, світовий ринок нанопродукції до 2015 р. досягне 1 трлн. дол. США. Більшість розвинених країн світу почали широкомасштабні нанотехнологічні розробки ще 10 – 15 років тому.

Понад 50 країн упроваджують спеціальні програми розвитку нанотехнологій і постійно збільшують обсяги світових інвестицій у ці програми. Підґрунтя ринку світових інвестицій становлять п'ятнадцять країн – США, Японія, Велика Британія, Німеччина, Ізраїль, Китай, Канада, Австралія, Росія та ін. У більшості з них частка державних витрат у сфері нанонауки і нанотехнологій перевищує 50% від загального обсягу фінансування.

У 2000 – 2006 рр. США і Японія були світовими лідерами з обсягів інвестицій у нанотехнології, у 2007 р. до них приєдналася Росія. Нині ці країни формують понад половину світового обсягу зазначених інвестицій. Так, на виконання лише першого етапу Державної програми розвитку інновацій і нанотехнологій (2001 – 2004 рр.) США залучили 2.8 млрд. дол., другого етапу (2005 – 2008 рр.) – 4.6 млрд. дол. В Японії у 2004 р. бюджетне фінансування розробок у сфері нанотехнологій перевищило 1 млрд. дол., а загальні витрати становлять 3 млрд. дол. США. [1]

Згідно з оцінками експертів ОЕСР, за рівнем загальних витрат на НІОКР Китай може обігнати Японію вже в 2010р. і вийти за цим показником на друге місце у світі. За рівнем корпоративних витрат на дослідження і розробки (близько 1% від обсягу ВВП) Китай вже нині перебуває на рівні країн ЄС та істотно випереджає Росію.

Європейські країни згідно з програмою Євросоюзу (2002 – 2006 рр.) витратили 1.3 млрд. євро, а сьомою програмою Євросоюзу (2007 – 2013 рр.) на розвиток нанотехнологій передбачено 3.5 млрд. євро.

Україна не може стояти осторонь процесів становлення й розвитку нанотехнологій. Вчені і фахівці Національної академії Наук України розробили комплексну програму фундаментальних досліджень «Наноструктурні системи, наноматеріали, нанотехнології», виконання якої очолює перший віцепрезидент НАН України, академік Анатолій Шпак. У 2003 – 2006 рр. фінансування програми становило 33 млн. грн. Дослідження проводять за 14 напрямами, у ході робіт беруть участь 30 інститутів НАН України.

Складність і масштабність завдань розробки та впровадження нанотехнологій потребує значного збільшення фінансування нанотехнологій в Україні. В межах програми ведуться роботи у сферах створення та впровадження нанотехнологій у мікроелектроніці, фізиці, хімії поверхонь, тонкоплівкових та порошкових технологій, атомних і молекулярних моношарів, з'єднання та зварювання елементів конструкцій, фізики і хімії колоїдів й атомних кластерів, а також сорбентів різноманітного призначення, фізики металів і сплавів із нанорозмірною структурою тощо.

В Інституті зварювання ім. Є.О. Патона активно використовують нанотехнології та проводять дослідження у сфері виробництва нанопродукції. Зокрема, застосовують електронно-променеву технологію з одержання матеріалів із багатошаровою наноструктурою для зварювання неорганічних матеріалів. Використовуючи такі шаруваті структури, можна зварювати алюміній.

У процесі досліджень одержано зразки жаростійкого нанодисперсного амонокомпозиту – перспективного матеріалу для космічної й авіаційної техніки. Крім того, розроблено технологію одержання наноструктурних покриттів, які значно підвищують стійкість лопаток газових турбін; серію магнітом'яких нанокристалічних сплавів і на їх підґрунті – деталі телекомунікаційних систем; методи отримання металевих та металооксидних наноплівок для створення датчиків і фільтрів у системах мобільного зв'язку; зразки композитів із вуглецевими нанотрубками та наночастинками, що ефективно поглинають випромінювання радіо- і СВЧ – діапазону. [6]

Проведено дослідження й отримано позитивні результати застосування нанопродукції для сфери технологій й інформації: матеріалів із квантовими вкрапленнями германію на кремнії для створення приладів нічного бачення, систем запису інформації, напівпровідникових приладів; нанокомпозитів для світловипромінюючих діодів; твердих радіаційно стійких, електропровідних мастильних матеріалів для космічного і наземного використання; наноструктурованих каталізаторів для спалювання метану в процесах газоочищення та ін.

Українськими вченими створено наноструктуровані біосумісні з кістковою тканиною людини керамічні композити з високою приживлюваністю. Перспективні дослідження ведуться в онкології, зокрема створені магнітокеровані наноносії лікарських препаратів для локалізації пухлини, а також лікування опіків, авітамінозу, туберкульозу, що діють прицільно. Це так звана магнітокерована терапія.

Поряд із виконанням програми Національної академії наук України дослідження у сфері нанотехнологій проводять у межах міжвідомчої науково – технічної програми «Нанофізика і наноелектроніка» під егідою Міністерства освіти і науки України. У виконанні програми беруть участь окремі науково–дослідні інститути НАН України, провідні університети України, науково–виробничі об'єднання Міністерства промислової політики України та ін. Деякі дослідження в області нанотематики підтримані Державним фондом фундаментальних досліджень України.

Перспективи досліджень у сфері нанотехнологій і створення наноіндустрії в першу чергу залежать від Національної програми розвитку нанодосліджень і нанотехнологій, а також від організації виробництва інноваційної конкурентоспроможної продукції на засаді впровадження нанотехнологій і підтримки держави. Основні концептуальні розділи зазначеної програми: наноелектроніка; наноінженерія; функціональні та конструкційні матеріали; нанобіотехнології і наноматеріали медичного призначення; колоїдні нанотехнології; наноматеріали для каталізу та інших потреб хімії; наноматеріали і нанотехнології для захисту навколишнього середовища; нанотехнології для енергетики; нанотехнології спеціального призначення. Висока ефективність виконання цієї програми за наведеними розділами в Україні та аналогічних програм і проектів у світі забезпечить поступовий вихід країн із економічної кризи та сприятиме їх розвиткові. [3]

Масштабний прорив у нову область науки і техніки неможливий без наукових і професійних кадрів. Наразі система підготовки і відбору кваліфікованих фахівців не діє, тому необхідно створити спеціалізовані кафедри у ВНЗ Міністерства освіти і науки України, а також у науково – дослідних НАН України.

Слід зазначити, що в Україні є всі передумови для участі у світовому інноваційному процесі в області нанодосліджень і нанотехнологій: інтелектуальний і науковий потенціали, потужна ресурсна база, попит на світовому ринку нанотехнологій.

Зацікавленість різних країн, наприклад України і Росії, у розвитку нанотехнологій можна порівняти із суперництвом між досить пошарпаною «Феррарі», яку новий господар пробує полагодити, навмання підбираючи запчастини, і добре підлагодженим «Ланосом», який у гарного господаря як новенький, завжди і де потрібно змащений і чим потрібно заправлений. Український «Ланос» відмінно маневрував, не допускав заносів на поворотах, вдало гальмував на віражах. Але коли необхідно було розвинути швидкість на прямій, наспіх скручена російська «Феррарі» легко відривалася, незважаючи на те, що інколи на ходу ламалися запчастини.