Економіка АПК

Зміст 

Запровадження

1. Актуальність дослідження  діяльності агрохолдингов

2. Основні причини  виникнення та розвиткуагрохолдингов

3. Основні шляху створення  й ті видиагрохолдингов

4. Концентрація сільськогосподарських  земельагрохолдингами і проблеми  сільській місцевості

5. Інтеграційні процеси  вагрохолдингах

Висновки

Використані джерела

Запровадження

Діяльність відбиті  проблемних питань створення і функціонуванняагрохолдингов  в АПК України.

Зокрема, проаналізовані основних напрямів їх створення та організації праці, місце цих структур нейтральних у системі використання сільськогосподарських земель, їхні стосунки із державою чи іншими формами агропромислових формувань, і навіть впливом геть розвиток сільських територій, запропоновано внести певні корективи в аграрної політики держави у зв'язку загрохолдингов. 

1. Актуальність дослідження  діяльностіагрохолдингов

Метою роботи є підставою  дослідження існуючої ситуації зі створенням і діяльністюагрохолдингов України, і навіть їхньої керівної ролі у  розвитку сільських територій. Зокрема, спробуємо відповісти ми такі питання:

- Чому сьогодні питання  діяльностіагрохолдингов актуальним  України?

- Чому виниклиагрохолдинги?

- Які основних напрямів  діяльностіагрохолдингов?

- Якагрохолдинги впливають  використання сільськогосподарських земель?

- Як діяльністьагрохолдингов  впливає стан та розвитку сільських  територій?

Нинішня ситуація у агробізнесі  України то, можливо охарактеризована як період розвитку аграрній реформі. Він характеризується формальним завершенням  реструктуризації КСП і виходом на завершальний етап приватизації сільськогосподарських земель. Але головна особливість цього періоду у тому, що ініціатива у розвитку реформи перейшла потім від держави до агробізнесу. Тож якщо на початковому етапі знають реформи держава ініціювало реструктуризацію КСП і пропонував їх організаційно-правові форми, то подальші роки ініціатива перейшла до агробізнесу, проявом чого стало виникненняагрохолдингов. Сьогодні аналіз стану і оцінка діяльностіагрохолдингов перебувають у Україні під час початковому етапі знають, але з впливу цих структур нейтральних в розвитку сільського господарства такі дослідження досить актуальні.

Існуюча ситуація в селі великою мірою визначається діяльністю місцевих аграрних підприємств (реформованих КСП різних організаційно-правових форм і фермерських господарств): якщо нові суб'єктів господарювання функціонують ефективно, те й ситуація в селі краще, ніж у місцевості, де аграрне виробництво занепаді чи взагалі земля не обробляється. Успішні аграрні підприємства забезпечують роботою певну частину для місцевих жителів, не сплачують податки до місцевих бюджетів, підтримують (інколи ж - і розвивають) сільську інфраструктуру. У значною мірою така соціальна діяльність підприємств пов'язана з тим, що й засновниками є жителі сіл, себто і вони, і члени їхнім родинам користуються цією інфраструктурою - засобами комунікації, медичними, культурними та освітянськими установами (діти відвідують дитсадок і школу, будинок культури, бібліотеку тощо. п.). Особливо істотною відмінність між "успішними" і "не був успішним" аграрними територіями стала під час аграрній реформі. Якщо у радянські часи майже всі витрати, пов'язані з недостатнім розвитком сільській місцевості, приймали він держава й місцеві КСП, то процесі реформи запроваджено принцип "кожен має свою справу": інакше кажучи, аграрні підприємства вже повинні займатися аграрним бізнесом, а місцеві громади - розвитком села. На жаль, втілити цей справедливий принцип в практику виявилося дуже складно, основною причиною чого у недостатньому фінансове забезпечення бюджетів сільських рад бюджетів.

Виникненняагрохолдингов внесло певні корективи у ситуацію, сформовану в селі. Зазвичай,агрохолдинги - це суто бізнесові проекти, головна  мета яких залежить від збільшенні капіталу їх засновників. За визначенням, підтримка й розвиток сільській інфраструктури є функцієюагрохолдингов. Засновникиагрохолдингов не мешкають у сільській місцевості, тобто не вони, ні члени їхнім родинам не користуються сільській інфраструктурою. Взагалі, за рахунком, за бажанняагрохолдинги можуть досить легко, не мають відчутних втрат, вийти з аграрного бізнесу. Особливо це стосується тих їх, які займаються виключно рослинництвом, тобто орендують землю. У разі село взагалі залишається ні із чим. Усе це непокоїть і сільських жителів, і місцева влада, і, нарешті, уряд, який відповідає за ситуацію в селі загалом й у сільське господарство зокрема. Тому й друку, і місцях, на рівні уряду стоїть питання діяльностіагрохолдингов та їх на ситуації у сільській економіці. 

2. Основні причини  виникнення та розвиткуагрохолдингов

>Агрохолдинги виникли  під впливом низки економічних  стимулів і виступають виключно  українським явищем.Агрохолдинги  є у багатьох постсоціалістичних  країнах Східної Європи - й колишніх  республіках Радянського Союзу. Особливо слід відзначити такі країни знайомилися з великим ресурсом сільськогосподарських земель, як і Казахстан. Взагалі виникненняагрохолдингов в постсоціалістичних країнах пов'язані з недосконалістю і провалами функціонування економіки, відсутністю необхідних інституціональних і правових умов ведення ефективного бізнесу, неадекватною аграрної політикою держави (зокрема - відсутністю повноцінного ринку сільськогосподарських земель). Проте основним стимулом до виникненняагрохолдингов є прагнення власників капіталу збільшити їх у в довгостроковій перспективі. Це основний стимул до діяльності господарюючих суб'єктів трапилося в ринковій економіці. Одержання прибутків і її капіталізація - це тільки спосіб збільшення капіталу. Тим більше що вартість капіталу, інвестованого в агробізнес, зростає сьогодні й може зрости в в довгостроковій перспективі з допомогою:

а) сприятливою ринкової кон'юнктури світових воєн і внутрішніх ринків продукції сільського господарства і продуктів харчування;

б) можливості збільшувати прибуток від діяльності у рахунок одержання дешевого сировини у вигляді інтеграції сільського господарства і переробки продукції галузі;

в) низьку вартість робочої  сили в;

р) низькою орендною і  щодо оплати землю;

буд) мінімізації податкові  платежі;

е) отримання дотацій  і субсидій з державного бюджету  в розвитку аграрній області;

ж) можливості акумулювати  значні земельні масиви у вигляді  їх оренди, а умов функціонування ринку  сільськогосподарських земель - придбати в власність із можливістю подальшої перепродажу;

із) можливості перепродати  бізнес, вартість якої з урахуванням  інтересів усіх зазначених чинників може істотно вирости кілька років.

Усі перелічені чинники  стали тим є благодатним тлом, у якому з'явилися б і розвиваютьсяагрохолдинги України. Коротко розглянемо ці чинники.

а) Останні кілька років  сільське господарство й виробництво  продуктів опинилися у ситуації, як під дією сприятливою ринкової кон'юнктури ціни на всі сільськогосподарську продукцію та продуктів харчування почали різко зростати, - на відміну тенденцій останніх 50 років, які характеризувалися постійним зниженням їх реальних цін (особливо з 1972 р., після так званої "зеленої революції"). Така сприятлива ринкова кон'юнктура пов'язані з підвищенням нафтових цін і розгортанням виробництва біопалива (біоетанолу і біодизеля) - як альтернативи бензину і дизелю з нафти, - основним сировиною котрій є зерно, цукрове сировину, ріпакову олію. Природно, що різке зростання попиту світові ринки таких види сільськогосподарської продукції (зокрема, платоспроможного попиту населення країнах - наприклад, Китаї й Індії), і навіть скорочення пропозиції цієї категорії продукції для харчових цілей викликали зростання ціни неї. З іншого боку, зростання цін продукції сільського господарства і харчові продукти сприяє глобальне потепління, що вабить зниження урожаїв сільськогосподарських культур внаслідок поширення шкідників та хвороб рослин та тварин, порушення системи іригації, водостоків і водо-зборів, посухи, змінивегетационних періодів росту рослин, затоплення частини сільськогосподарських угідь. За такого стану сільське господарство України має безумовні ринкові переваги над іншими країнами світу у силу, по-перше, порівняно низьку собівартість однієї виробництва сільськогосподарської продукції і на продуктів харчування, по-друге, сприятливим кліматичних умов і географічним розташуванням. Звісно ж, всі ці фактори мотивують вітчизняний і закордонний бізнес інвестувати у сільськогосподарську галузь.

І хоча світової фінансову  кризу кінця 2008 р. вніс певні корективи в описані тенденції (зокрема, щодо зниження нафтових цін як наслідок, сільськогосподарський продукцію), все-таки цей явище. Бо у основі економіки лежать енергетичні складові, а мінеральні джерела (нафту, газ, вугілля) постійно скорочуються, то сільському господарстві неодмінно відіграватиме значної ролі у забезпеченні енергетичного балансу суспільства, виробляючи продукти харчування біопаливо.

б) Роль чинника порівняно  дешевого аграрного сировини у формуванні прибутків з виробництва кінцевий продукт (тобто продуктів) ще більше посилюється з допомогою інтеграції аграрної політики і переробної діяльності. Виробництво аграрного сировини своїми структурними підрозділами, його збереження і транспортування до переробним підрозділам самотужки значно здешевлюють кінцеву продукцію завдяки можливостям застосування сучасних технологій у сільське господарство, отримання вищої врожайності сільськогосподарських культур, скорочення витрат за зберігання і транспортування сировини (без посередників), несплати ПДВ сировини, застосування логістики при заготівлі сировини й реалізації кінцевої продукції.

в) Низька вартість робочої  сили сільське господарство є також  складової порівняно низьку собівартість однієї сировини для продуктів. Факт, що сьогодні середня заробітна плата аграрній області України у 2 рази менше проти аналогічним показником з економіки загалом, свідчить саме за себе. У цьому частка заробітної плати структурі собівартості сільськогосподарської продукції становить близько 14%, що майже 2,5 рази менше проти 1990 р.

р) Україна має орендної плати за сільськогосподарські землі  досить низька й становить приблизно 130 грн. за 1 га, тоді як, наприклад, у  ЄС - приблизно 425 євро (близько 5000 грн.), чи 38 разів більше. Звісно ж, така низька орендної плати за землю України дає можливість підприємствам,арендующим її, мати порівняно низьку собівартість аграрної продукції, і навіть певні конкурентні переваги на внутрішньому та зовнішніх аграрних ринках.

буд) Податкове законодавство  України забезпечує вітчизняним  аграрним підприємствам податкове навантаження приблизно 3 рази менше, ніж у сусідніх галузях економіки. Звісно ж, це є гарним стимулом до того що, щоб цим виглядом бізнесу. Існуючі пільги щодо сплати податків стосуються без сплати ПДВ, прибуток та інших обов'язкових платежів. За чинним законодавством, підприємство, у структурі реалізації якого що сільськогосподарська продукція і продукти її переробки становлять щонайменше 75%, мають податкові пільги, що навіть користуютьсяагрохолдинги, мінімізуючи свої податкові платежі.

е) Сільськогосподарські підприємства України є головними  реципієнтами дотацій і субсидій з державного бюджету в розвитку аграрній області. Так, за останні роки сума, яку спрямовує їхньому розвиток, становить близько сьомої години млрд. грн. У цьому треба сказати, що становитиме приблизно 10% аграрних підприємств отримують близько 80% відповідних платежів. Це таки є великі аграрні підприємства (зокрема,агрохолдинги), які мають можливість, використовуючи зв'язку у державних установах, і навіть допомогу кваліфікованих економістів і юристів, отримувати ці кошти. Проте абсолютну більшість аграрних підприємств і фермерських господарств не відчувають державної, оскільки державні кошти розпорошуються на багатьох напрямах і забезпечують належної віддачі. З іншого боку, у розмові з керівниками аграрних підприємств неодноразово доводилося чути про існування системі хабарництва і при отриманні бюджетних коштів. З усього цього можна зробити однозначний висновок про неефективність діючої системи витрати державних коштів ось на підтримку сільськогосподарській артілі. А такиморганизационно-правовим структурам, якагрохолдинги, які спеціалізуються з виробництва продукції рослинництва, таку підтримку непотрібна. Якщо хтось і давно потребує підтримки з державного боку, це фермерські господарства та малий агробізнес в селі - як органічно вписуються сільську економіку й які сприятимуть розвитку сільській місцевості. Підтримувати слід також підприємства (зокрема, іагрохолдинги), займаються виробництвом тваринницької продукції.

ж) Ще одна причина, що привертав  бізнес у аграрний сектор, залежить від можливості акумулювати значні земельні масиви шляхом їх оренди - і  потенційної можливості придбати цю землю у власність за умов функціонування ринку сільськогосподарських земель. Передусім тут спрацьовують чинники низькою нинішньої ціною землі і нічого істотного зростання неї у найближчій перспективі. Немає сумніву, що у нормальних економічних умов (стабілізації економічної та політичної ситуації країни, входження нашої держави до євроатлантичні економічні та політичних структур) вартість сільськогосподарських в Україні відповідатиме європейського рівня.

із) Можливість перепродати  бізнес, вартість якої (з всіх зазначених чинників) може значно зрости кілька років, одна із ключових елементів в зацікавленості інвесторів вкладати кошти у створенняагрохолдингов. Вже сьогодні у Україні є приклади такої успішної перепродажу.

Концентрація і інтеграція в аграрному бізнесі зумовлюють виникнення, крімагрохолдингов, також  інших організаційно-правових структур, де аграрне виробництво виконує своєї ролі відповідно до місією і метою діючої структури. Такі структури, у різних типів агропромислових формувань, створюються під впливом:

1) забезпечення потреб  у безперебійні поставки сировини  для власної переробки вітчизняними переробних підприємств;

2) розширення аграрними  підприємствами наявних підсобних  переробних потужностей та формування  з їхньої основі системи повноцінної  промислової переробки;

3) накопичення у аграрних  підприємств кредиторську заборгованість перед банками, стають їх фактичними власниками;

4) розвитку сільськогосподарського  виробництва підприємствами, що  займаються дистрибуцією насіння,  добрив і засобів захисту рослин, із єдиною метою поставок як  окремих ресурсів, а й сучасних  технологій сільськогосподарського виробництва;

5) можливості вигідно  перепродати бізнес.

Перелічені основні  чинники, які б створенню й  розвиткуагрохолдингов та інших  агропромислових формувань України, є вичерпними. Їх то, можливо значно більше - залежно від цього, як і природа капіталу, інвестованого в агробізнес; з якого джерела вона діє; які проміжні, тактичні і стратегічні цілі ставлять собі його власники. Взагаліагрохолдинг - це специфічна форма володіння акціонерним капіталом, коли він материнська компанія, маючи контрольний пакет акцій інших підприємств, управляє ними і контролює їхня діяльність, завдяки чому об'єднує в єдину організаційно-правову структуру з відповідними місією і метою. Зауважимо, що господарські товариства (саме - АТ) найбільше відповідають умовам створенняагрохолдингов. Зокрема, використовуючи таку організаційно-правову форму ведення бізнесу,агрохолдинги активно приваблюють капітал за допомогою випуску і розміщення акцій на фондових біржах там, чого що неспроможні дозволити інші форми агробізнесу. Наприклад,агрохолдинг ">Landkom International PLC" розміщає акції на Лондонській фондову біржу. Компанія планувала використовувати кошти, отримані від продажу акцій, зокрема і збільшення площ орендованих сільськогосподарських земель до 115 тис. га остаточно 2008 р.. У цілому нині близько 20 українськихагрохолдингов розміщують акції на міжнародних фондових біржах.

Але цього дослідженні  ми розглядаємо як класичні формиагрохолдингов, а й інших форм ведення аграрного  бізнесу, які характеризуються використанням великих масивів сільськогосподарських земель (наприклад, коли сільське господарство займаються промислові компанії з метою забезпечення своїх працівників власними продуктами харчування або банківські структури). Всі ці великі агроформування ми умовно називаємо ">агрохолдингами".

Процес створення та розвиткуагрохолдингов слід розглядати також крізь призму їхнього впливу на зарплату сільських територій, майнових прав селян, збереження і підвищення родючості землі, екологічну безпеку. Тому цей процес потребує докладному дослідженні і аналізі з єдиною метою відпрацювання рекомендацій підвищення ефективності агробізнесу, і навіть запобіганню виникнення пов'язаних із нею негативних явищ і тенденцій. 

3. Основні шляху створення  й ті видиагрохолдингов

За підрахунками, в 2008 р. України функціонували 35агрохолдингов. Доцільно відзначити, що в державі окрема статистика стосовно діяльностіагрохолдингов немає. Інформація, яка у цьому дослідженні, збиралася з джерел (засобів, опитувань керівників держави і менеджерівагрохолдингов, даних Держкомстату України), тому є радше фрагментарною, ніж повної, і дає змоги виявити лише основні тенденції існуючих змін - у структурі організаційно-правових форм ведення агробізнесу України. Слід також сказати пам'ятати, що про діяльністьагрохолдингов постійно змінюється, а наведені у роботі статистичні дані вже є ретроспективними і може не відповідати сучасному стану справ.

Дослідження діяльностіагрохолдингов  як форми організації агропромислового виробництва підтверджує: основним шляхом їх створення виступає інвестування капіталу вітчизняного чи зарубіжного походження спочатку у переробну промисловість, що забезпечує значно більше швидкі його звернення української й окупність (зокрема, що це стосується масложировий, борошномельної, хлібопекарської, цукрової і м'ясо-молочної промисловості). Наступним етапом капіталовкладень є сфера збуту через розбудову логістики і власною торговою мережі. З накопиченням необхідних фінансових ресурсів, вже в третьої стадії, створювалося власне сільськогосподарське виробництво - через оренду земельних і лише частково майнових паїв, і навіть закупівлі необхідних ресурсів (передусім, сучасної техніки).

Інший на шлях творенняагрохолдингов - це такий розвиток агробізнесу  компаніями, основний напрям діяльності яких немає пов'язані з аграрної сферою. Прикладами такихагрохолдингов можуть бути "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (агробізнес виконує соціальну функцію) чи дочірньому підприємстві шахти іменіА.Ф. Засядька - агрофірма "Шахтар". До складу цієї агрофірми входять 26 сільськогосподарських підприємств різного юридичного статусу, із загальною площею сільськогосподарських угідь близько 100 тис. га (зокрема понад 90 тис. га ріллі). У філіях міститься 6 тис. корів, 25 тис. свиней, 500 тис. бройлерів, 1 млн. дорослих курей. Переробні потужності фірми представлені Краматорським м'ясокомбінатом і консервним заводом, і навіть Слов'янськиммолокозаводом. Агрофірма багато інноваційну діяльність, співробітництво з шістьма вітчизняними НДІ. Для її власномуплемре-продукторе вирощують корови голштинською і симентальської порід. У птахівництві використовуються найсучасніші кроси: крос курейхайн-лайн ібованде-голдпайн, кроси бройлерівкобб-500 ігибро. Сільськогосподарське виробництво здійснюється із застосуванням сучасних технологій і широким використанням сортів фірми "Піонер". 

4. Концентрація сільськогосподарських  земельагрохолдингами і проблеми  сільській місцевості

Земельний ресурс одна із чотирьох основних ресурсів у агробізнесі  поруч із капіталом, і підприємницької діяльності. Постає питання: чому саме у Україні, Казахстані існує феномен значної концентрації земель окремими підприємницькими структурами? Чому саме такий концентрації немає в розвинених капіталістичних країнах (зокрема, США, Канаді і ЄС)? Відповідь проста: у країнах, де ринкової економіки лише формується, ринки функціонують недосконале, їхнього ефективного функціонування не створено відповідні інституціональні і правові умови. Так було в Україні, Казахстані сільськогосподарські землі занадто дешеві, а легального, розвиненого ринку земель цієї категорії немає. За такого стану уагрохолдингов відсутні проблеми з дешевою орендою чималої площі землі, і буде сільськогосподарські землі є нелімітованою виробничим ресурсом. Обмежувати розміриагрохолдингов можуть інші виробничі ресурси, зокрема - капітал, працю, менеджмент. У цьому найдефіцитнішим ресурсом є висококваліфікований працю - як механізаторів і операторів у тваринництві, і менеджерів (особливо - вищої ланки). Тож наразі вузьким місцем діяльностіагрохолдингов є дефіцит висококваліфікованих кадрів, особливо - менеджерів вищої ланки.

За критерієм кількості  землі на опрацюванні та доступною інформації, найбільшимиагрохолдингами є такі, що використовують від 100 тис. до 350 тис. га ріллі. Але не можна стверджувати, що у Україні немаєагрохолдингов, значно більших по земельної площі. Деякі дослідники, базуючись неофіційної інформації, говорять про максимальних розмірах окремихагрохолдингов в 700-800 тис. га (точніше, це землі, контрольовані одним юридичним чи котра фізичною особою і оформлені до однієї організаційно-правову структуру), хоча, через те, що у Україні середня площа сільськогосподарського району становить приблизно 123 тис. га загальній площі, 85 тис. га сільськогосподарських угідь і 66 тис. га ріллі, розміриагрохолдингов в 100-350 тис. га - це теж досить багато. За нашою інформацією, 2007 р. середня площаагрохолдинга України сягав близько 80 тис. га ріллі, а 2011 р. він сягне 110 тис. га. Причому у 2007 р. частка ріллі, оброблюваноїагрохолдингами, становила 17,6% загальній площі ріллі, оброблюваної аграрними підприємствами, а 2011 р. вона лише на рівні близько 25%. Однак за умов сучасного фінансової кризи намітилася тенденція до зменшення земельних площ, орендованихагрохолдингами.

Хоча у 2007 р. кількість  аграрних підприємств, що виникли з  урахуванням реформованих КСП, збільшилося (проти 2000 р.) на 1752 (чи 13,3%), все-таки їх середня площа істотно зменшився - з 1884 га до 1093 га (тобто вдвічі) (див.табл.4.1). Причому у організаційно-правових формах аграрних підприємств сталися такі структурні зміни: значно зросли кількість приватних підприємств (на 42,5%) і його площа їх земель (на 18,7%), зменшилися чисельність виробничих кооперативів (на 41,7%) і його площа їх земель (в 4,3 разу). Помітно зросла також кількість аграрних підприємств інших організаційно-правових форм (на 88,3%) - переважно, з допомогою виділених підсобних господарств промислових підприємств і з галузей економіки. Взагалі практика підтвердила наш прогноз щодо змін - у організаційно-правових формах аграрних підприємств з допомогою зменшення кількості виробничих кооперативів і зростання кількості приватних підприємств. 

Таблиця 4.1

Динаміка зміни організаційно-правових форм аграрних формувань й площі  їх сільськогосподарських угідь  України за 2000-2007 рр.*

>Составлено й розраховано  за даними форми №6-зем "Звіт  про наявність земель й розподілі  їх за власникам землі, землекористувачам, угіддям і видам економічної діяльності" за станом наприкінці року, даних Держкомстату України та власним розрахунках.

Маючи значно ширші технічні і можливості,агрохолдинги, власне, витісняють із ринку оренди землі  приватних фермерів, які можуть конкурувати із нею. Тим більше що концентрація земліагрохолдингами шляхом витіснення з ринку оренди землі певної кількості аграрних підприємств і фермерів створює загрозливу соціально-економічну ситуацію в селі, основними характеристиками якої є:

- припинення існування  сільськогосподарських підприємств  як юридичних;

- втрата місця роботи  з певної кількості сільських  жителів;

- ненадходження на  місцеві сільських рад податкових  та інших платежів від підприємств,  які припинили своє існування;

- відсутність фінансування створення та підтримка сільській інфраструктури (доріг, дитсадків і шкіл, будинків культури, фельдшерсько-акушерських пунктів тощо. п.), яке здійснювали сільськогосподарські підприємства.

Слід зазначити, що окреміагрохолдинги несуть витрати, пов'язані із підтримуванням соціальної інфраструктури села. Проблема у цьому, щоагрохолдинги не сплачують податків до місцевих бюджетів. Зазвичай, їх зареєстровано у містах (більшість - у Києві), тож і податки платять за місцем реєстрації. Колишні КСП, втратили статусу юридичної особи, перетворилися на філії чи підрозділиагрохолдингов (>ГоскомстатУкраини враховує в категорії "інших форм власності"). Тому доцільно впровадити механізм, який забезпечував сплату податків підприємствами і міжнародними організаціями, провідними агробізнес за місцеві реєстрації їхнім головним компанії, а, по місцеві діяльності їхніх аграрних підрозділів, тобто у сільській місцевості. Це дозволить сільрадам акумулювати кошти до місцевих бюджетів у розвиток соціальної інфраструктури села.

Іншим аспектом, важливим для сільській місцевості, необхідно  розвитку малого несільськогосподарського бізнесу в селі ("зелений" туризм, майстерні з ремонту одягу, взуття, тілі- і радіоапаратури, автомобілів, тощо. п.). У сільській місцевості важливо створювати при цьому сприятливі умови. Малийнесельскохозяйственний бізнес в селі може призвести до працевлаштування працівників, вивільнених з аграрної сфери, привабливий молоді, і навіть забезпечить додаткові надходження у місцевих бюджетів. Малийнесельскохозяйственний бізнес - це можливість диверсифікувати сільську економіку, що досить важливо задля сільській громади (є позитивні приклади розвитку малого несільськогосподарського бізнесу у сільській місцевості можна спостерігати в українських сусідів - Польщі, Угорщини, Словаччині і ін.). Тому потрібна відповідна урядову програму, яка надавала певні регуляторні і податкові преференції, і навіть фінансової підтримки становленню та розвитку сільського бізнесу. 

5. Інтеграційні процеси  вагрохолдингах

Слід зазначити, що специфіка  аграрній реформі України, як в більшості  колишніх республік СРСР, пов'язані  з подіями 20-х уже минулого століття, коли час більшовицької революції  стався штучний стрибок від дрібнотоварного  сільськогосподарського виробництва докрупнотоварному колективному. Такий розвиток подій був абсолютно не підготовлено ні з, ні з економічної точок зору.Приостановилось еволюційний розвиток сільськогосподарського виробництва. Цю еволюцію можна спостерігати з прикладу, зокрема, країн Європи. Її суть залежить від розвитку вертикальної концентрації виробництва, коли фермерські господарства дедалі більше втягуються в кооперацію з єдиною метою відчуження функцій, які членам кооперативу вигідніше виконувати спільно, а чи не кожному їх окремо. До таких функцій відносять збут продукції та її переробку, матеріально-технічне постачання, страхування, кредитування та інших. Відомий російськийекономист-аграрник А.Чаянов стверджував, що тільки кооперація є логічною кінцівкою еволюції сільського господарства. Створення колгоспів ігосхозов означало цілком протилежний вектор розвитку сільського господарства - його горизонтальну концентрацію. Така концентрація, але у значно більше широких масштабах, притаманна й зарплатовій дляагрохолдингов. Проте, поруч із горизонтальній, у тих структурах відбуваються також вертикальні концентрація і інтеграція. Тож у сучасних умовахагрохолдинги випливає низка принципово важливих переваг над іншими формами господарювання в селі. Одне з найбільш істотних таких полягає у цьому, що уагрохолдингах досягається реальна інтеграція сільськогосподарського іагроперерабативающего виробництва й торгівлі. Вони, зокрема, відбувається внутрішня реалізація сільськогосподарської продукції, і часто - ресурсів. Сільськогосподарське сировину з філій іде за власні переробні підприємства, а звідти, але вже формі кінцевий продукт споживання, - до торговельної мережі. Приміром, за словами керівників двох найбільших вітчизнянихагрохолдингов Героя України Ю.Косяка (АТЗТ "Миронівський хлібопродукт") і У.Иванчика (ТОВ ">Астара-Киев"), 90% сировини й інших ресурсів, використовуваних цими холдингами виготовлення кінцевої продукції, - власного виробництва. При таких внутрішньофірмової збутової політики і маркетингу зникають багато посередники, отже - збільшуються доходиагрохолдингов.

Отже, вагрохолдингах здійснюється великомасштабне сільськогосподарське іпромишленно-перерабативающее виробництво, тож вони можуть скористатися його перевагами й одержати економічну зиск із ефекту масштабу.

Важливий аспект діяльностіагрохолдингов є забезпечення необхідного якості сільськогосподарської та харчова продукція. Вступ України до СОТ і вихід нашої держави зовнішніх ринках вимагають дотримання певних стандартів якості продукції. Завдяки застосуванню технологій у виробництві та переробці сільськогосподарської продукції, контролю над виконанням технології усім її етапах, запровадження необхідних стандартів якості,агрохолдинги у своїх великих сучасних переробних підприємствах досягають необхідної глибини переробки цієї категорії продукції, і навіть відповідних асортименту, якості відтак, економічну ефективність виробництва. Сьогодніагрохолдинги є головними вітчизняними експортерами сільськогосподарської продукції і на продуктів на міжнародних ринках. Поруч із діяльністюагрохолдингов в сільському господарстві активно просуваються генетично модифіковані організми, що викликає тривогу і вимагає дослідження. Це стосується ймонокультурного виробництва, що вирізнялоагрохолдингов.