Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Економіка Великобританії. 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ

ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Факультет міжнародної економіки і менеджменту

Кафедра світового господарства та міжнародної економічної інтеграції

Реферат з дисципліни

“ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН”

на тему “Економіка Велибританії”

Виконала студентка Довганіна К. А.

БДМ 3-1

Київ – 2013

ВСТУП

Коротка довідка; загальні відомості……………………………….3
Географічне положення…………………………………………….5
Історія виникнення та розвитку……………………………………6
Етнічний та релігійний склад населення…………………………..8
Державна мова і культурні (цивілізаційні) особливості розвитку…………………………………………………………….10
Державний устрій та форма правління; державна політика, роль уряду………………………………………………………………...11
Природні умови та ресурси та розвиток науки і техніки………...13
Основні економічні індикатори країни…………………………....16
Структура та динаміка розвитку економіки (товарна, географічна)…………………………………………………………18
Внутрішньоекономічна політика…………………………………..21
Зовнішньоекономічна політика…………………………………….24
Особливості ділової етики………………………………………….32

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК 1
1. Коротка довідка, загальні відомості

Вели́ка Брита́нія (від англ. Great Britain, повна назва Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії,англ. United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, скорочено Сполу́чене Королі́вство, відома також якВеликобрита́нія, Брита́нія або А́нглія) — суверенна держава, розташована біля північно-західного узбережжя континентальної Європи. Територія Сполученого Королівства включає острів Великобританію, частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією. Всі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточеноАтлантичним Океаном, Північним морем, протокою Ла-Манш та Ірландським морем.

Сполучене Королівство унітарна держава, конституційна монархія з парламентською системою управління. Столиця Королівства — місто Лондон. Королівство об'єднує чотири країни: Англію, Північну Ірландію, Шотландію та Уельс. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, розташовані у Белфасті, Единбурзі та Кардіффі, відповідно. Зі Сполученим Королівством асоційовані Коронні володіння, хоча вони й не є його частиною конституційно. Сполучене Королівство має 14 Заморських територій.

Велика Британія складається з 4 головних адміністративно-політичних частин (історичні країни):

Англія (39 графств, 6 метрополітенських графств та Великий Лондон), адміністративний центр — Лондон;

Уельс (22 унітарні утворення: 9 графств, 3 міста й 10 міст-графств), адміністративний центр — Кардіфф;

Шотландія (12 областей: 9 округів і 3 загальні території), адміністративний центр — Едінбург;

Північна Ірландія (26 округів), адміністративний центр — Белфаст.

Столиця (та найбільше місто)	Лондон
Офіційні мови	англійська
Державний устрій	Конституційна монархія
- Монарх	Королева Єлизавета II
- Прем'єр-міністр	Девід Камерон
Площа
- Загалом	244 101 км² (77)
- Води (%)	1,3%
Населення
- оцінка 2009 р.	61 612 300 (22)
- перепис 2001 р.	58 789 194
- Густота	246 чол,/км² (48)
ВВП (ПКС)	2008 р., оцінка
- Повний	$2 230 млрд.^[1]млн. (7)
- На душу населення	$35 286^[1](18)
Валюта	Фунт стерлінгів (GBP)
Часовий пояс	GMT (UTC0)
- Літній час	BST (UTC+1)

2. Географічне положення

Рельєф центральної, і південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори і височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кебрійськими горами, на південь від Шотландії розташовані Пеннінські та Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії знаходяться на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір декілька вершин перевищують 1200 м. Ріки: Темза,Северн, Трент, Мерсі.

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини. На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Кордон між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р.Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона.

Клімат Великобританії класифікують як середньоширотний океанічний клімат (за класифікацією Коппена) з теплим літом, не дуже холодними зимами, але постійними опадами протягом всього року. Основні фактори, які впливають на клімат Великобританії це північне розташування країни (від 50° до 60° північної широти), близьке розташування відносно Атлантичного океану і течії Гольфстрім.

Оскільки Великобританія лежить на островах, то клімат тут дуже специфічний. На клімат дуже впливає тепла течія Гольфстрім. Клімат в країні вологий і м’який. Озера і річки замерзають дуже рідко у всі пори року дуже часто йде дощ. Загальна середня кількість опадів є 1100 мм. Найвологіші місяці із вересня по січень. Крім того, Британія знаменита своїми туманами. Іноді тумани такі густі, що неможливо побачити щось у межах 2 або 3 метрів. Кожний, хто приїжджає до Великої Британії говорить, що вона здається єдиним великим красивим парком. Країна має океанічний і надто вологий клімат, з м'якою зимою і пасмурним літом, туманами та вітрами. Його формують атлантичні циклони. Більша частина опадів випадає на заході, особливо на західних схилах гір і нагір'їв (у середньому 2000 – 3000 мм на рік). Найменш волога частина країни — південний схід (у середньому 625 мм опадів щороку). У Великій Британії переважають опади у вигляді дощів, лише на півночі у горах протягом 1 – 2 місяців випадає сніг. Середня температура січня коливається від +7°С на півострові Корнуолл до +3,5°С у Східній Англії, однак бувають і морози до -15°...-18°С. Літо у країні прохолодне, середня температура липня становить +16°С, а в районі Лондона – +11°...+13°С.

Історія виникнення та розвитку

Розвинуте Середньовіччя

1172 — Генріх II став королем Ірландії і відновив там колонію.

1215 — Король Іоанн Безземельний змушений підписати Велику хартію вольностей.

Пізнє Середньовіччя

1284 — Завоювання Уельсу, почате норманами, завершене Едвардом I.

1295 — Прийнята Модель парламенту.

1338—1453 — Столітня війна з Францією дозволила парламентові контролювати податки і, за допомогою імпічменту, призначення міністрів королем.

1348—1349 — Чорна смерть (чума) забрала 30% населення.

1381 — Суспільне невдоволення привело до селянського повстання, яке було жорстоко придавлене.

1399 — Річард II був зміщений парламентом.

1414 — Придушене повстання лоллардів.

1455—1485 — Війна Червоної і Білої троянд.

Новий час

1497 — Генріх VII поклав кінець владі феодальної знаті, придушивши повстання йоркців.

1529 — Генріх VIII став главою Англіканської церкви після розриву з Римом.

1536—1643 — Акти Союзу об'єднаної Англії й Уельсу після завоювання.

1547 — Едвард VI прийняв доктрини протестантства.

1553 — Повернення до римської католицької церкви при Марії І.

1558 — Єлизавета I схвалила релігійний компроміс.

1588 — Спроба вторгнення в Англію іспанської Армади.

1603 — Яків I об'єднав англійську і шотландську корону. Зростає протистояння парламенту.

1642—1652 — Громадянська війна між роялістами і парламентаріями, що закінчилася перемогою парламенту.

1649 — убито Карла I, створена Співдружність.

1653 — Олівер Кромвель призначений Лордом-Протектором.

1660 — Відновлення монархії при Карлі II.

1685 — Повстання Монмаута.

1688 — Вільгельма Оранського запрошено зайняти трон, утеча Якова II.

1707 — Акт про союз між Англією і Шотландією при королеві Анні Стюарт, після якого Англія стала частиною Королівства Велика Британія.

Акт про Союз між Англією й Шотландією ухвалений у 1707, Акт про Ірландію 1801 об'єднав Британію й Ірландію. До середини XX століття Британія була центром найбільшої у світі Британської імперії.

Закони про Реформу 1832-67 надали право голосу робітничому класу, в 1911 влада Палати лордів була обмежена, Велика Британія брала участь у Першій світовій війні1914-18. Закон про Внутрішнє управління інкорпорував північно-східну Ірландію (Ольстер) у Об'єднане Королівство Великої Британії й Північної Ірландії. У 1921 Ірландія, крім Ольстера, стала домініоном. Перший лейбористський уряд очолив Рамсей Макдональд, в 1924. Загальний страйк відбувся в 1926; безробіття досяглося 3 млн. в1931. Друга світова війна 1939-45. Коаліційний уряд з Вінстоном Черчиллем на чолі 1940-45. Держава стала процвітати при лейбористському уряді, який очолювавКлементом Аттлі 1945. В 1956 р. Суецька криза. Пряме правління Північною Ірландією з Вестмінстера введене в 1972. Об'єднане Королівство приєдналося до ЄС в 1973. Лейбористи замінили консерваторів після страйку шахтарів 1974; консерватори повернулися до влади властей на чолі з Маргарет Тетчер в 1979. Соціал-демократична партія створена в 1981. Безробіття перевищило 3 млн. Війна на Фолклендських островах в 1982. Страйк шахтарів, найтриваліший в історії Англії в 1984-85. Безладдя в1990 при введенні подушного податку. Англійські війська брали участь у війні в Перській затоці в 1990-91. В 1991 Джон Мейджор замінив Марґарет Тетчер на посаді прем'єр-міністра. Економічний спад триває. Уряд ратифікував Маастрихтський договір в 1993. У грудні 1993 були висунуті мирні пропозиції рішення проблеми Північної Ірландії разом з ірландським урядом (Декларація Даунінг Стріт).

Етнічний та релігійний склад населення

Етнічний склад

Протягом сторіч люди мігрували до Британських островів із багатьох частин світу, деякі, щоб уникнути політичного або релігійного переслідування, інші, щоб знайти краще життя або уникнути бідності. Переселенці з Європейського материка приєднувалися до місцевого населення Британії в часи Римської Імперії й протягом вторгненьанглів, саксів, ютів, данців і норманів. Сюди прибувало багато ірландців. Багато євреїв прибули до Британії в кінці 19-го сторіччя і в 1930-х. Після 1945 року у Великій Британії поселилось багато інших біженців із різних європейських країн. Великі громади переселилися з Вест-Індії і південної Азії в 1950-60-х роках. Є також значні громади американців, австралійців і китайців, а також інших європейців, таких як, наприклад, греки, українці, поляки, серби, естонці, латиші, вірмени, італійці і іспанці,росіяни. На початку 1970-х у країну починають прибувати значні маси іммігрантів із Латинської Америки, Південно-Східної Азії і Шрі-Ланки. Люди з Індії, Пакистану і Бангладешу — це більш ніж половина від загальної етнічної чисельності некорінного населення, а люди Вест-Індійського походження — наступна найбільша група. Населення іноземного походження майже повністю сконцентроване в центрі країни, в особливості, у Лондоні.

Релігія

У Сполученому Королівстві з'явилися різні християнські напрямки через розкол церкви протягом століть. Найбільша з них з'явилася в Англії в 16-му сторіччі, коли Генріх VIII відхилив верховенство папи римського. Цей розрив із Римом полегшив ухвалення деяких протестантських доктрин та утворення англіканської церкви, яка стала державною церквою Англії, хоча римський католицизм зберіг прихильників. У Шотландії Реформація дала початок шотландській церкві, якою управляли органи місцевого самоуправління, які складались з міністрів і старійшин, а не єпископів, як було прийнято в Англії. Римський католицизм в Ірландії був майже не потривожений цими подіями, але на території, що пізніше стали називати Північною Ірландією, англіканські і шотландські (пресвітеріанські) церкви мали багато прихильників. У 17-му столітті подальші схизми розділили англіканську церкву, в особливості, пуританський рух, який дав початок так званим нонконформістським сектам, як, наприклад баптистській і конгреґаціоналістській. Релігійні відродження середини 18-го сторіччя дали Уельсу форму протестантства близько зв'язану з уельською мовою; Пресвітеріанська Церква Уельсу (або Кальвінійський Методизм) залишається найзначнішою релігійною організацією в князівстві. У Нортумберленді, Даремі і Йоркширі в північно-східній Англії іКорнуолі на південно-західному півострові все ще нараховується багато методистів. Секти зі Сполучених Штатів також отримали прихильників і було відмічене збільшення в практиці юдаїстів у Британії.

У 1290 більшість євреїв були вигнані із Британії, це було відображенням середньовічного антисемітизму. Перша єврейська громада повернулася в Британію в 17-му сторіччі і в 19-му ст. євреї вже поселилися в багатьох великих провінційних містах. Більш ніж половина всіх британських євреїв живе в Лондоні. Британія зараз займає друге місце в Європі за кількістю єврейських громад.

5. Державна мова і культурні (цивілізаційні) особливості розвитку

Всі основні мови, якими розмовляють у Сполученому Королівстві належать до сім'ї індоєвропейських мов.

Із сучасних мов найранішими є дві форми кельтської мови: гельська мова (з якої походить ірландська, шотландська (гельська)та менська) і бритська мова (з якої походить відроджувана корнська та сучасна валлійська мови). Серед сучасних кельтських мов валлійська мова є найпоширенішою: приблизно одна п'ята частина від загальної чисельності населення Уельсу вважає її рідною, і вона є обов'язковим предметом у школах Уельсу. Більшість носіїв шотландської мови серед мешканців Зовнішніх Гебридських островів і Ская. Менше ніж 2 відсотки шотландців можуть говорити шотландською мовою, і вона ніколи не була загальнонаціональною мовою Шотландії. Навіть в північно-західних областях, де вона є мовою релігії, бізнесу і соціальної діяльності, шотландська мова відстає. Так само, менська мова більше не має носіїв, хоча в 1870, близько половини людей говорили нею. Останні носії корнської мови померли в 18-му сторіччі, але зараз ця мова відроджується зусиллями ентузіастів.

Істотно вплинули на англійську мову північна германська прамова і західна германська. Сучасна англійська мова походить переважно від германських діалектів, якими розмовляли англи, сакси і юти (які прибули до Британії в 5-му сторіччі нашої ери). Також на англійську сильно вплинула мова вікінгів, які почали здійснювати набіги на Британські острови близько 790 року і згодом колонізувли північні і східні частини Англії.

Під правлінням норманських та анжуйських королів Англія була частиною континентальної імперії, і тривалий зв'язок зФранцією, який зберігали нові правителі і землевласники, дуже вплинув на англійську мову. Ця гібридна мова, що комбінувала англосаксонські і нормандські діалекти розвинулася і стала де-факто державною мовою, іноді вона навіть витісняла латинську мову в публічних документах. Так було до середини 14-го сторіччя, коли почала формуватися пізня середня англійська мова, яка згодом стала де-факто державною.

Діалекти англійської мови, якими розмовляє переважна більшість населення Шотландії, часто виділяють у окрему шотландську мову, яка фактично може розглядатися як національна мова Шотландії.

Культура Сполученого Королівства багата і різноманітна. Вона в значній мірі впливає на культуру в світовому масштабі. Великобританія має сильні культурні зв'язки зі своїми колишніми колоніями, особливо з тими державами, де англійська мова є державною. Значний внесок в британську культуру за останні півстоліття внесли іммігранти з Південної Азії та з країн Карибського басейну. У процесі формування Сполученого Королівства до його складу увійшли колишні незалежні держави, які відрізняються культурами і які слід розглядати окремо.
6. Державний устрій та форма правління, державна політика, роль уряду

Форма правління

Конституційна монархія.

Конституція

У формі єдиного документа конституції не існує. Конституційне значення мають традиції, законодавчі акти Парламенту та судові прецеденти.

Інститут Президента

Інститут президентства відсутній.

Глава держави – Королева, Ії Величність Єлизавета ІІ (з 6 лютого1952 р.). Її спадкоємець – Принц Чарльз (старший син).

Глава держави – монарх (королева). Королева Єлизавета ІІ (на троні з 6 лютого 1952 р.) є 40-м британським монархом з часів Вільяма Завойовника (1066 р.) і належить до Віндзорської династії. Королева вважається верховним носієм виконавчої влади, главою судової системи, верховним головнокомандувачем збройних сил, світським главою англіканської церкви, має формально-конституційне право скликати Парламент, розпускати Палату Громад, санкціонувати законопроекти, схвалені Парламентом. Поза цим, всі основні прерогативи державної влади здійснюються Парламентом та Урядом.

Законодавча влада

Парламент є незалежним законотворчим органом. Складається з двох палат.

Депутати Палати Громад обираються на 5 років за мажоритарною системою, відносною більшістю прямим і таємним голосуванням на основі загального виборчого права особами, яким виповнилося 18 років.

Спікер Палати Громад – Джон Беркоу (обраний 22 червня 2009 року, переобраний на посаду 18 травня 2010 року).

Палата Лордів складається з довічних перів (після проведення першого етапу конституційної реформи у листопаді 1999 р. майже всі спадкові пери, за винятком спеціально обраних 92, були позбавлені права засідати у Палаті Лордів), спеціально обраних спадкових перів, лордів-суддів з апеляцій та „духовних лордів” - двох архієпископів та 24 єпископів Англіканської Церкви. Кількісний склад Палати Лордів може змінюватись за рахунок зміни кількості довічних перів, чия загальна чисельність не регулюється законодавством.

Спікер Палати Лордів – баронеса Хеймен. Призначена Королевою Єлизаветою ІІ за результатами голосування Палати Лордів 4 липня 2006 р.

В умовах відсутності конституції і за положенням “парламентського суверенітету” Парламент не зв'язаний раніше ухваленими рішеннями і може скасовувати акти конституційного значення. Британські суди позбавлені права переглядати або скасовувати акти Парламенту.

Виконавча влада

Уряд країни, як правило, очолюється лідером партії, яка перемогла на виборах і має найбільшу кількість місць y Палаті Громад, складається з членів Кабінету, міністрів, що не входять до складу Кабінету, і молодших міністрів (всього налічується близько 100 осіб). Прем'єр-міністр одноосібно формує склад Уряду та визначає, хто з міністрів входить до складу Кабінету.

6 травня 2010 р. в країні пройшли вибори до парламенту, за результатами яких було сформовано новий уряд. Новим Прем'єр-міністром став консерватор Девід Кемерон, який замінив лейбориста Гордона Брауна, створивши коаліцію з ліберал-демократами.

Судова влада

Судова колегія Палати Лордів (найвища апеляційна інстанція у цивільних справах по всій країні, у кримінальних справах – в Англії, Уельсі та Північній Ірландії)

Верховні Суди Англії, Уельсу та Північної Ірландії

Шотландський Сесійний та Верховний Суд

Ключові політичні партії та їх лідери

Лейбористська партія. Створена в 1890 році. Налічує близько 200 тис. членів. Лідер партії – Едвард Мілібенд.

Консервативна партія. Дата заснування – 1671 р. (партія “Торі”), як Консервативна партія існує з 1830 р. Налічує близько 290 тис. членів. Лідер партії – Девід Камерон.

Ліберально-демократична партія. Сформована в березні 1988 року шляхом об’єднання ліберальної та соціал-демократичної партій. Налічує близько 70 тис. членів. Лідер – Нік Клегг

Міжнародний статус країни

Міжнародний статус країни з моменту ухвалення у 1931 р. Вестмінстерського статуту Велика Британія в особі свого монарха стала вважатись головою Британської Співдружності Націй, нині - Співдружності (The Commonwealth), до складу якої входять 53 держави, які отримали незалежність в результаті деколонізації, або мають традиційно тісні відносини з іншими країнами Співдружності. Під контролем Великої Британії продовжують залишатися 13 заморських територій.

Велика Британія – одна з країн-засновників ООН та постійний член Ради Безпеки, з 1949 р. - член НАТО; з 1973 р. – член Європейського Союзу.

Природні умови та ресурси та розвиток науки та техніки

Наявність сприятливих природних ресурсів (корисних копалин; ґрунтово-кліматичних умов) Об'єднане Королівство займає більшість Британських островів, що знаходяться на деякій відстані від північно-західного узбережжя Європи. Два головних острови серед безлічі дрібних - Великобританія й Ірландія. Нестійкий, але помірний м'який клімат Британських островів визначається течіями Атлантичного океану з превалюванням південно-східних вітрів, що спричинені Північноатлантичною течією. На західні узбережжя країни морські вітри приносять часті й рясні дощі, на сході ж клімат більш сухий. Саме кліматичні умови впливають на ґрунти Великобританії, через часті дощі ґрунтовий шар країни представлений в основному гірськими підзолистими, торф’яно-болотними, гірничо-тундровими, лісовими кислими не опідзоленими і дерново-глеєво-підзолистими ґрунтами. Цінними і сприятливими для вирощення вибагливих культур є лише перегнійно-підзолисті і лісові бурі ґрунти, що зосереджені в основному у центрі і на півдні Англії
Великобританія має густу мережу повноводних протягом усього року коротких рік: Сєвєрн, Темза, Уз, Тис, Таємниць, Иден, Туід й ін. Найбільш великі озера: Лох-Їй, Лох-Ломонд, Лох-Несс. Великобританія має значні запаси корисних копалин. Особливо вона багата кам'яним вугіллям, загальні запаси якого - 189 млрд. т, у тому числі що видобувають - 45 млрд. т. Його родовища є у всіх економічних районах країни, крім трьох південних і Північної Ірландії. Найбільш великі зосереджені в трьох кам'яновугільних басейнах: Йоркширському й Нортумберленд-Даремському, розташованих у передгір'ях Пеннін, і Південно-Уельському - на південному схилі Уельських гір. Багато кам'яновугільних басейнів підходить близько до морського узбережжя, і вугілля може легко транспортуватися. У цей час роль кам'яного вугілля вже не настільки велика, видобуток його скоротився, кращі шари виснажені, використання глибинних шахт стало нерентабельним.
На шельфі Північного моря знайдені нові енергоресурси - нафту й природний газ. Родовища розташовані недалеко від берегів південного сходу Англії й північного сходу Шотландії. Запаси нафти - 2 млрд. т, природного газу - 2 трлн. м3. Їхня інтенсивна розробка змінила загальну оцінку забезпеченості Великобританії енергоресурсами й поставила її в більше вигідне положення в порівнянні з партнерами по ЄС. Найбільші офшорні родовища - Фортис і Брент, на материку - Уітчфарм у графстві Дорсет. Основні родовища вугілля - Йоркшир - Дербі - Ноттингемширський басейн у східному Міддленді, Нортумберленд - Даремський басейн на північному сході Англії.
У Великобританії є також значні запаси й залізних руд (достовірні і ймовірні - 4,6 млрд. т). Головне родовище на сході Нортгемптоншира, але, за винятком нині вироблених багатих гематитових руд Камберленда, більшість інших - низької якості (22 - 33% металу). У цей час видобуток припинено, промисловість використовує багату імпортну руду. Що стосується інших корисних копалин, то виділяється велике родовище каоліну в Корнуелі, також кам'яної солі у Чеширі й Даремі, калійної - у Йоркширі й у дуже невеликій кількості деякі кольорові метали (у тому числі олово на заході Корнуела). Знайдено уранові руди в Шотландії.

Кількість та рівень кваліфікації трудових ресурсів Населення Великобританії становить 60,6 млн. чол.( http://www.ons.gov.uk)

Трудовими ресурсами є усе працездатне населення віком від 16 до 59 років. Кількість трудових ресурсів Сполученого Королівства 30,4 млн. чол. У сільському господарстві зайнято 1,5% трудових ресурсів країни, у промисловості – 19,1%, у сфері послуг 79,5 % трудових ресурсів. Така структура відповідає структурі зайнятості трудових ресурсів найрозвинутіших країн світу завдяки впровадженню високотехнологічного обладнання, автоматизації і роботизації. Рівень безробіття у країні становить 5,4%, що є досить непоганим показником і свідчить про високий рівень відповідності попиту і пропозиції на робочу силу на ринку праці цієї країни. У Великобританії одна з найкращих систем освіти світу, тому працівники висококваліфіковані. Але спостерігається нестача висококваліфікованих робітників у інжинірингу, будівництві, у сфері послуг, торгівлі, сфері ІТ-технологій.

Рівень розвитку виробничої інфраструктури (транспорт; зв’язок та ін.) Великобританія має розвинену дорожню мережу близька 388008 км з центрами у Бірмінгемі, Манчестері і Лондоні. Довжина залізничних шляхів перевищує 17156 км. Близька 95% фрахту приходить морськими шляхами. Довжина морських шляхів 3200 км (620 км використовується для торгівлі) Найголовніші британські порти: Феліксстоу, Тіл бері, Саусамптон. Інші важливі порти і гавані у таких містах, як: Абердін, Белфаст, Манчестер, Глазго, Беррі. Кардіфф тощо.

Найбільший аеропорт Європи знаходиться саме у Великобританії, це Лондонський Heathrow Airport, другий за величиною London Gatwick Airport і третій Manchester Airport. Інші великі аеропорти London Stansted Airport в Ессексі і Бірмінгемський Міжнародний Аеропорт. Найбільші повітряні лінії у Сполученому Королівстві Брітіш Еевейз, Фліб і Віржін Етлентік.[1]
Система комунікацій країни основується на цифрових технологіях і оптофібровому волокні, це: BT, Virgin Media, Cable & Wireless, Easynet і Thus.
Великобританія найбільший телефонний провайдер світу. Т-Mobilе, Cellnet, Vodafone – найбільші компанії, зайняті на ринку мобільного зв’язку країни. У Великобританії зараз більше 663 радіостанції і більше 90 мільйонів радіоприймачів, на ринку радіо домінують ВВС радіо 1 і 2, що функціонує на 10 національних мережах і 40 локальних станцій. Наприкінці 2004 року більше 54% домів мали доступ до Інтернету, 37,6 мн. Інтернет - користувачів, більше 228 телестанцій

Рівень розвитку науки і техніки Рівень освіченості британців становить 99%, незалежно від статі. 138 університетів Великобританії визнані світом, сере них найперші місця посідають Оксфорд, Кембридж, згідно з рейтингом вищих навчальних закладів світу 2012 року (THES - QS World University Rankings) 30 університетів Великобританії увійшли в число найкращих університетів світу. На Великобританію припадає 9% всіх наукових видань світу і 12% наукових статей. Дані щодо винаходження електричної лампочки, першого локомотивного потягу, телефону, закону гравітації, створення системі World Wide Web говорять самі за себе.