Епілепсія. 2

Київський університет ім. Б. Д. Грінченка

Інститут людини

Кафедра спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Епілепсія»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дисципліна:

Психопатологія

Виконала:

Студентка ІІІ курсу

група КОб.1-11-4.0д

Куца І. Р.

 

 

 

Київ, 2014

План

Вступ

Поняття «епілепсія»

Причини виникнення захворювання

Симптоми захворювання

Епізодичні психічні захворювання

Епілепсія у дітей

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Епілепсія відома з найдавніших часів. У стародавній Греції та Римі епілепсію пов'язували з чаклунством і магією і називали "священною хворобою". Вважалося, що боги насилали цю хворобу на людину, яка веде неправедне життя.

Уже в 400 р. до н.е. Гіппократ написав перший трактат, присвячений епілепсії "Про священну хворобу". Найвеличніший лікар стародавності вважав, що напади провокуються сонцем, вітром і холодом, що змінюють консистенцію мозку. В епоху середньовіччя епілепсії боялися, як невиліковної хвороби, що передається через дихання хворого під час нападу. Водночас перед нею схилялися, так як багато великих людей, святих і пророків хворіли на епілепсію.

У сучасному розумінні епілепсія - це хронічне захворювання головного мозку, єдина або домінуюча ознака якого - повторювані епілептичні напади.

Епілепсія - досить поширене захворювання, яким страждає близько 40 млн. чоловік по всьому світу.[7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття « епілепсія»

Епіле́псія (грец. έπιληψία від έπιλαμβάνω «нападаю, схоплюю») — психічне захворювання з хронічним перебігом, яке характеризується приступами розладів свідомості, що здебільшого супроводжуються загальними судомами. За сучасними уявленнями, епілепсія вважається хронічним поліетилогічним захворюванням головного мозку, яке характеризується пароксизмальними проявами - судомними і безсудомними, емоційними і психопатологічними розладами. Від епілепсії, як хвороби, слід відрізняти епілептичні синдроми при поточних органічних захворюваннях мозку і гострих токсичних або токсико-інфекційних процесах, а також епілептичні реакції - одиничні епізоди при дії надзвичайної для даного суб'єкта шкідливості (інфекції, інтоксикації).

Епілептичний припадок починається раптово, іноді у хворого виникає передчуття його (т.зв. епілептична аура), головний біль, дратівливість тощо.

Розрізняють генуїнну епілепсію (природжена, істинна, або епілептична хвороба) і симптоматичну (спричинювану захворюваннями головного мозку — пухлинами, травмами, хронічним алкоголізмом, інфекційними захворюваннями тощо).

При епілепсії порушується діяльність нервової системи, змінюється психіка, знижуються розумові здібності.

Т.зв. великий епілептичний припадок супроводжується судомами всієї мускулатури, можуть припинитися дихання (обличчя стає синюшним, з рота витікає піна), настати мимовільні сечовипускання й дефекація. Після припадку хворий засинає.

При т.зв. малому припадку (триває декілька секунд) потьмарюється свідомість, але судом немає.[3]

Причини виникнення захворювання

Причини епілепсії різноманітні. Навіть у здорових людей при досить сильному впливі може спостерігатися епілептоподібний припадок. Причини епілепсії можна розділити на кілька груп, що максимально охоплюють проблему:

• Перинатальні ускладнення. Частка цієї причини складає близько 20%. Не тільки епілепсію пов'язують з проблемами перинатального періоду. Ускладнення під час пологів, які викликають гіпоксію головного мозку, сприяють розвитку безлічі проблем в майбутньому житті. Треба сказати, що акушерська справа постійно вдосконалюється, і кількість ускладнень з кожним роком зменшується.

• Травми голови - 5-10% випадків. Травма може бути будь-якої етіології: сильний забій, автомобільна катастрофа, вогнепальне поранення. Припадки можуть виникнути відразу після травми або після деякого часу. Варто менше побоюватися тих судом, які виникають відразу, так як вони, швидше за все, вже не повторюватимуться. Більше занепокоєння викликають пізні напади. Також вчені вважають, що ймовірність розвитку епілепсії у разі втрати свідомості через травми голови дуже велика. Треба розуміти, що поранення повинно бути дійсно сильним, і не варто боятися будь-яких ударів, які завжди є частиною дитячого життя.

• Багато захворювань, наприклад, інфекційні ураження ЦНС. Досить частою причиною епілепсії можуть бути судинні захворювання, наприклад, у 15% хворих на вовчак припадки є одними з найбільш ранніх симптомів.

• Пухлини мозку. Близько 15% пухлинних уражень головного мозку здатні викликати епілепсію, а 35% провокують повторні судоми.

• Порушення обміну речовин становлять 10% серед причин епілепсії. Судомні прояви іноді відзначаються у діабетиків, людей, які звикли до висококалорійної їжі.

• Інсульт - 4-5% випадків епілепсії. Але у більшості людей подібні явища відзначаються тільки під час самого інсульту.

• Дія хімічних речовин: ліків, інсектицидів. Причинами можуть стати кокаїн, скасування барбітуратів або бензодіазепінів, прийом алкоголю, іноді навіть прийом протисудомних.

• Мимовільна епілепсія.

• Спадковість. Якщо в одного з батьків відзначаються епілептичні припадки, то ймовірність народження дитини з подібними проблемами становить 6%.[2]

Симптоми захворювання

Оскільки епілепсія викликається аномальною електричною активністю клітин головного мозку, в припадок можуть включатися будь-які процеси, контрольовані мозком. Наприклад:

• Порушення мови і вимови

• Тимчасова загальмованість

• Аура

• Спазми мімічної мускулатури

• Неконтрольовані посмикування рук і ніг

• Втрата свідомості або її порушення

Симптоми варіюють залежно від типу нападу. У більшості випадків напади майже не відрізняються один від одного.

Дві анамнестичні ознаки найбільш специфічні для епілептичних припадків - аура, пов'язана з фокальним початком нападу, і сплутаність свідомості або сон, що розвиваються після генералізованого тоніко-клонічного нападу.

Аура - початкова частина нападу, що передує втраті свідомості, про яку у пацієнта зберігаються деякі спогади. Аура іноді буває єдиним проявом епілептичного нападу.

Прийнято класифікувати напади на фокальні та генералізовані, залежно від того, як припадок починається.

Фокальні (парціальні) напади

Це напади, що з'являються в результаті аномальної активності в одній певній частині мозку. Ці напади діляться на дві підкатегорії:

Прості парціальні напади.

Ці напади не призводять до втрати свідомості. Вони можуть змінювати емоції або змінити те, як ми бачимо речі, нюхаємо, відчуваємо, чуємо. Вони можуть також призвести до мимовільного сіпання частин тіла або до спонтанних чутливих симптомів, таких як поколювання, запаморочення.

Прості парціальні припадки бувають стереотипними (однаковими) і викликаються одним фокальним вогнищем патологічної активності.

Джексонівські рухові припадки виникають внаслідок подразнення передцентральної звивини кори і проявляються клонічними посмикуваннями м'язів обличчя, руки або ноги з можливим поширенням на інші області (марш).

У разі адверсивних припадків (подразнення лобного адверсивного поля) голова і очі повертаються в протилежну від вогнища сторону.

Фонаторні напади виникають при локалізації вогнища в області Брока (мовний центр). Хворий не може говорити або викрикує окремі спотворені слова.

Сенсорні припадки виникають у вигляді слухових, зорових, нюхових галюцинацій.

Соматосенсорні припадки виникають при разрядах в постцентральній звивині і проявляються місцевими розладами чутливості (парестезії).

Вегетативно-вісцеральні припадки виникають при розрядах в скроневій долі та лімбічній системі. Так виникають напади болю в животі, дихальні розлади (задишка, утруднене дихання), серцебиття і фаринго-оральні напади зі слинотечею, мимовільним жуванням, плямканням, облизуванням, т.д.

Можливі напади порушення психічних функцій і мислення.

Складні парціальні напади.

Починаються вони як прості, з наступним порушенням свідомості та неадекватним світосприйняттям. Основною відмінністю їх є запам'ятовування нападу в спотвореній формі як наслідок відсутності повного відключення свідомості.

Ці напади можуть впливати на свідомість, що призводить до її сплутаності на певний період часу. Складні парціальні припадки часто призводять до таких нецілеспрямованих рухів, як потирання рук, жування, ковтання або ходьба по колу.

Виникнення складних парціальних припадків пов'язано з формуванням вторинних і навіть третинних вогнищ епілептичної активності, які клонуються за межами первинного вогнища. Спочатку вторинні вогнища функціонально залежать від первинного вогнища, а з часом вони можуть функціонувати незалежно. Поширення епілептичних вогнищ - причина прогресування хвороби та зміни її проявів.

Генералізовані припадки

Генералізовані припадки характеризуются втратою свідомості і виникають тоді, коли в патологічний процес включається весь головний мозок. Напади бувають первинно генералізовані, коли збудження виникає одночасно в обох півкулях головного мозку, або вторинно генералізованими, як наслідок парціальних припадків. У цьому випадку аурою такого нападу служить парціальний припадок.

Існує шість основних видів генералізованих припадків:

• Абсанси (малі епілептичні припадки).

Ця форма припадків ще називається малими епілептичними припадками. Стан зазвичай починається в дитинстві і може тривати до підліткового віку. Абсанс рідко спостерігається у дорослих. Під час нападу дитина втрачає зв'язок з навколишньою дійсністю і впадає в транс з відкритими очима. Кожен окремий припадок триває від 5 до 30 секунд, і після нього дитина не пам'ятає, що відбувалося. Оскільки ці напади ніколи не супроводжуються падінням або мимовільними рухами, їх можна і не помітити.

• Тонічні судоми

Тривалі м'язові скорочення. Вони виникають повільно і тривають тривалий час. Поява їх свідчить про порушення підкіркових структур мозку.

• Клонічні судоми.

 Швидкі м'язові скорочення, які відбуваються один за одним через короткий проміжок часу. Вони можуть бути ритмічними і неритмічними і характеризуються порушенням кори головного мозку.[1]

 

• Міоклонічні судоми.

Супроводжуються короткочасними ритмічними скороченнями м’язів на фоні втрати свідомості

 

• Атонічні судоми.

Проявляються раптовими падіннями в результаті зникнення постурального тонусу в нижніх кінцівках.

• Тоніко-клонічні судоми (так звані великі епілептичні припадки).

Йому передує група симптомів, яка називається аурою. Аура триває кілька секунд і дає хворому можливість лягти або сісти перед повною втратою свідомості, падінням. У перші 30 секунд припадку тіло хворого сильно напружується, дихання стає переривчастим і навіть може зупинитися. Ця стадія триває декілька хвилин і може включати неконтрольовані рухи кінцівок і тулуба. Після припадку до хворого повертається свідомість, дихання стає нормальним, м'язи розслабляються. Розслаблення м'язів сечового міхура може призвести до нетримання сечі. Хворий збентежений і неорієнтовний протягом ще декількох годин, у нього може захворіти голова.[4]

Стадії тоніко- клонічного нападу :

а ) . за кілька годин ( рідше днів ) до появи тоніко- клонічного нападу ряду хворих з'являються його провісники ( « епілептичні продромального явища » по П.М.Сараджішвілі і Т.Ш.Геладзе , 1977 ) , які проявляються зміною поведінки , похмурістю , замкнутістю , дратівливістю , злостивістю , тривогою , страхом , зниженням працездатності. При появі цих симптомів родичі хворих , а в деяких випадках самі хворі , намагаються вжити заходів обережності , але це зазвичай не вдається , тому що вони не можуть точно передбачити час появи припадку.

б). Як вже зазначалося раніше , першим проявом тоніко- клонічного нападу є « аура », що спостерігається у більш ніж половини хворих.

в) . Слідом за цим виникає тонічна фаза (20-30 секунд ) з прикусом мови , сечовипусканням (рідко з дефекацією ) , утрудненням дихання (так як тонічні судоми поширюються на діафрагму ) .

г). Потім - клонічна фаза -короткі , вібруючі скорочення м'язів згиначів з різким ціанозом , пінистими виділеннями з рота. Тривалість клонічної фази - 1,5 - 2 хвилини.

д) . Слідом за цим настає сон , який триває від декількох хвилин до 2-3 годин.

е). У деяких хворих сон може бути дуже короткочасним або взагалі відсутнім, але розвивається постприпадочний сутінковий розлад свідомості , під час якого відбуваються як прості стереотипні рухи (хворі одягаються , збирають речі , прагнуть кудись піти ) , так і нецілеспрямовані дії зі злостивістю , дратівливістю , агресією по відношенню до оточуючих ) .[5]

Епізодичні психічні порушення

До епізодичних психічних порушень при епілепсії відносять сутінкові стани й дисфорії. Сутінкові стани проявляються раптово наступаючим звуженням свідомості. Увага хворого концентрується на вузькому колі предметів, які випадково виявляються в полі його свідомості, а думки гублять логіку. Все навколишнє оточення в цілому не сприймається, і хворі не усвідомлюють те, що відбувається навколо них. Поводження хворих при цьому буває безглуздим і нецілеспрямованим: вони блукають по місту, не почуваючи утоми й голоду, і зовні нагадують втомлених, замислених або злегка підпитих людей. Такий стан триває найчастіше кілька годин, і після його завершення наступає повна або майже повна амнезія пережитого. Часто на тлі звуження свідомості у хворих виникають яскраві зорові, слухові, нюхові галюцинації. Хворі випробовують почуття страху, люті; відповідно до цього зміст галюцинацій стає страшної форми й хворі можуть робити агресивні дії, часто вражаючі своєю жорстокістю й безглуздістю.

Сутінкові стани можуть виникати вночі під час сну. Вони звуться сомнамбулізм. Найчастіше такі стани виникають у дітей. Дитина вночі сідає в ліжку або встає, збирає в купу постільну білизну, відносить його в кут кімнати, а сама лягає на голий матрац або на підлогу і продовжує спати. Після пробудження вона нічого не пам'ятає про те, що трапилося. Як правило, у цих випадках сон у дитини буває дуже глибокий, розбудити його буває нелегко, але пробудження перериває автоматичні дії. Іноді сомнамбулізм супроводжується страхом і зоровими галюцинаціями, про які можна судити по поведінці хворого. Ходіння у сні в одній і тій же формі у хворих епілепсією багаторазово повторюються з різною частотою. Їх потрібно відрізняти від тих, які можуть спостерігатися в дітей, що страждають неврозами й розладами особистості.

Дисфорії - це раптово виникаючі напади зміненого настрою, найчастіше у вигляді його зниження із дратівливістю. Рідше спостерігається маніакальний афект із переживанням незвичайного блаженства і яскравих сценічних галюцинацій казкового або релігійного змісту: бачиться лицар на коні із сяючим мечем у руці, виникає бачення Бога, оточеного ангелами. У дітей дисфорія може прийняти форму дурненького порушення з руховим розгальмуванням і метушливістю.

Все пережите під час дисфорії звичайно зберігається в пам'яті, але не сприймається як хворобливий стан з непоясненим і незвичайним поводженням. Тривалість дисфорії - від декількох годин до декількох днів.

Епізодичні психічні розлади при епілепсії важко відрізнити одне від іншого й від пароксизмальних розладів. Часто в них більше спільного, чим відмінного, і спільне визначається основними властивостями патологічних процесів вищої нервової діяльності при цьому захворюванні, які І. П. Павлов позначив як "сила, вибуховість і періодичність". Більшою мірою бувають виражені кількісні розходження, що зводяться до неоднакової глибини порушення свідомості: найбільш глибокий розлад свідомості (аж до коми) спостерігається при пароксизмах, менш глибокий - при сутінкових станах, і слабкіше виражено воно буває при дисфориях. Відповідно до цього міняється й тривалість хворобливого стану: при пароксизмах вона виміряється секундами й хвилинами, при епізодичних психічних розладах - годинниками й днями. Об'єктивним симптомом епілептичного пароксизму служить виникнення характерних змін ЕЕГ у вигляді спалахів високо амплітудних розрядів, що свідчать про те, що більша маса нервових елементів вступила в злагоджену ритмічну (синхронну) активність. Подібні зміни ЕЕГ звичайно відсутні при епізодичних психічних розладах. Але зареєструвати характер біоелектричної активності головного мозку під час тих й інших станів вдається рідко.

Епілептичні психози

Крім пароксизмальних й епізодичних розладів при епілепсії спостерігаються психози з більш тривалим і затяжним плином. Вони можуть виникати після одного або серії припадків, але початок їх може бути поступовим, не зв'язаним за часом з пароксизмальними порушеннями.

Для епілептичних психозів характерні крайня розмаїтість і мінливість психічних порушень, що включають галюцинації, маревні, афективні, кататоничні й інші симптоми. Стан свідомості коливається від непорушеного до вираженого оглушення, делириозних, онейроїдних розладів з яскравими зоровими й слуховими галюцинаціями, сенестопатіями болісного характеру. Всі переживання хворих насичені емоціями люті, екстазу. Маячні ідеї бувають грандіозні по змісту: на хворого покладене рішення доль народів, оволодіння космосом або, навпроти, він уважає себе великим грішником, мерцем, усередині в нього "усе згнило". У багатьох хворих виникають епізоди різко вираженого психомоторного порушення з агресивними й руйнівними діями. Часто картина епілептичного психозу буває подібна з важким нападом шизофренії й тому позначається як шизоформна. Тривалість психозу обчислюється тижнями або місяцями, але він може затягуватися й до декількох років.

Хронічні зміни особистості

Хронічні психічні порушення при епілепсії тим більше виражені, чим раніше починається епілептичний процес. Менш достовірний їхній зв'язок з характером і частотою епілептичних припадків. При початку захворювання в дитячому віці діти стають надмірно сентиментальними, прояви їхніх почуттів перебільшуються, до батьків вони відносяться бурхливо, розповідаючи про звичайну подію, роблять це з великою афектацією, до вихователя або вчителя їхнє відношення буває підлесливим. У той же час їм властива підозрілість, схильність нишком "ябедничати" старшим. Діти відрізняються зайвим педантизмом у відношенні до порядку в будинку й на своєму столі, до свого здоров'я. Відзначається інертність всіх психічних процесів: у дитячий сад вони збираються довго й дуже ретельно, вимотуючи терпіння батьків. У важких випадках захворювання хворі стають мстивими й жорстокими, по незначному приводі дають вибуху гніву. Мова їх відрізняється сповільненістю, тягучістю, повтореннями тих самих слів і виражень (стереотипії), надмірною докладністю. Рухи бувають повільними, міміка одноманітна. Увага хворих із працею перемикається з одного предмета на іншій. Переважає похмурий настрій.[6]

 Епілепсія у дітей

Лікарі розрізняють кілька різновидів епілепсії, в залежності від природи її походження та особливостей протікання захворювання. Різні види епілепсії вимагають абсолютно різного принципу лікування та догляду за хворою дитиною. Отже, яка ж вона буває, ця загадкова епілепсія?

Ідіопатична епілепсія.

Відразу ж після того, як у лікарів з'явиться підстава думати, що дитина страждає на епілепсію – як правило, після першого ж приступу – вони починають проводити ретельне обстеження дитини, метою якого є виявлення першопричин, що викликають дане захворювання.

Однак іноді лікарям не вдається виявити ті причини, які спровокували розвиток епілепсії. І в такому випадку йдеться про «безсимптомну» форму захворювання – ідіопатичну епілепсію. У подібних випадках, при зборі анамнезу, з'ясовується, що хтось з родичів малюка, найчастіше дуже і дуже далеких, також страждав від епілептичних нападів.

Але не варто панікувати в тому випадку, якщо хтось з ваших рідних і близьких страждав епілепсією – це абсолютно не означає, що епілепсія у ваших дітей буде обов'язковим супутником. У спадщину може передаватися тільки схильність до епілептичних припадків, але не саме захворювання. Причому на розшифровці електроенцефалограми лікарі ясно бачать характерну для епілепсії патологічну електричну активність мозку, однак саме захворювання у дитини є далеко не завжди.

Воно проявляється тільки за наявності певних несприятливих факторів. До речі кажучи, прогноз при ідіопатичній формі найбільш сприятливий. Та й протягом подібної форми захворювання також є найлегшим.

Симптоматична епілепсія.

Симптоматична епілепсія, або вторинна, розвивається в тому випадку, якщо причиною її виникнення є органічне ураження головного мозку. Існує досить велика кількість різноманітних факторів, які можуть призвести до виникнення органічного ураження головного мозку.

До таких факторів належать:

Несприятливий вплив на дитину в процесі внутрішньоутробного розвитку.

Ураження центральної нервової системи, що виникла в результаті отриманої родової травми.

Асфіксія новонароджених що протікала у важкій формі.

Всі ці фактори, за умови наявності генетичної схильності, здатні сформувати епілептичне вогнище в корі головного мозку у дитини.

Передвісники епілептичного нападу у дітей

Як правило, у більшості дітей епілептичний припадок виникає абсолютно несподівано, подібно грому серед ясного неба, коли нічого, здавалося б, не віщує наближення нападу епілепсії.

Однак часом деякі діти за кілька хвилин, а часом навіть годин, відчувають наближення приступу, відзначаючи при цьому зміни у своєму стані. Звичайно ж, подібне явище спостерігається тільки у дітей більш старшого віку, які вже все розуміють і можуть відзначати зміни самопочуття. Адже маленька дитина, як ви розумієте, не в змозі цього зробити.

До подібних передвісників епілептичного нападу відносяться:

Головний біль. Причому, необхідно зауважити, що головний біль може бути абсолютно  – різкий, ниючий, слабо або сильно виражений, триваючий всього лише пару хвилин або більш тривалий час. Однак пам'ятайте про те, що головний біль може служити ознакою інших захворювань, найчастіше досить серйозних.

Дратівливість. Різко виникає безпричинна дратівливість і плаксивість дитини також можуть свідчити про наближення епілептичному припадку. Однак пам'ятайте про те, що настрій дитини – річ дуже мінлива. Тому не кожна істерика свідчить про те, що ось – ось почнеться напад епілепсії.

Порушення апетиту. Іноді незадовго перед нападом у дітей практично повністю пропадає апетит. А часом і зовсім починається нудота і блювота.

Перша допомога дитині при епілептичному припадку

Як уже згадувалося вище, дитина під час епілептичного нападу потребує першої невідкладної допомоги. Строго кажучи, реальну загрозу для здоров'я дитини представляють не самі короткочасні епілептичні напади, а втрата свідомості дитиною під час нього і, як наслідок, падіння малюка.

Саме тому всі батьки та інші дорослі люди, що оточують хворої дитини, повинні точно знати, як поводитися з дитиною під час епілептичного нападу. І не просто знати це в теорії, а вміти застосувати на практиці. Дотримуйтесь наступних правил:

1. Дихання. Відразу ж після  зникнення судом терміново перевірте, чи дихає дитина. У тому випадку, якщо дитина не дихає, необхідно  негайно починати проведення  штучного дихання. Проте ні в  якому разі неприпустимо починати  реанімаційні заходи безпосередньо  під час епілептичного нападу.

2. Будьте поруч. Ні в  якому разі не залишайте свою дитину одну після епілептичного нападу. Залишайтеся поруч до тих пір, поки дитина повністю не прийде в себе.

3. Рідина і ліки. Ні  в якому разі не можна давати  дитині їжу, рідину або які  – небудь лікарські засоби  до тих пір, поки дитина повністю  не оговтається від епілептичного  нападу. В іншому випадку існує  ризик асфіксії.

4. Гіпертермія. У тому  випадку, якщо після епілептичного  нападу у дитини піднімається  температура, поставте йому ректальну  свічку, що містить парацетамол.

У деяких випадках самостійно краще не діяти, а якнайшвидше викликати бригаду «швидкої допомоги». До таких випадків належить:

Судомний напад у дитини стався в перший раз.

Тривалість судом тривала більше п'яти хвилин.

Судоми повторилися менш ніж через 30 хвилин.

Під час судом дитина отримала травму.

Після судом дихання дитини не приходить в норму протягом трьох хвилин, залишається судорожним, важким і нерівним.

Спосіб життя дитини, що страждає на епілепсію

Хвороба хворобою, проте дитина, незважаючи ні на що, триває залишатися дитиною. І батьки повинні допомогти йому як можна більш повно адаптуватися до життя в цьому світі зі своєю хворобою.

Та й самі батьки повинні брати до уваги величезну кількість нюансів. Так, наприклад, хвороби дитини. Всі діти періодично хворіють різними дитячими захворюваннями, грипом, застудами. Це стосується і тих дітей, які страждають від епілепсії. Пам'ятайте про те, що подібні малюки вимагають від батьків більш пильної уваги.

Уважно ставтеся до вибору лікарських препаратів. Дуже багато ліків можуть мати значний вплив на дію протиепілептичних препаратів. Деякі ліки також можуть спровокувати підвищення епілептичної активності головного мозку малюка і, як наслідок, спровокувати розвиток у дитини чергового нападу епілепсії. Для того щоб уникнути виникнення подібних ситуацій, батьки повинні мати найповнішу інформацію про кожного з препаратів, які вони збираються дати своїй дитині. А ще розумніше буде перед тим, як дати дитині той чи інший препарат, порадитися з його лікарем – неврологом.