Епілепсія

Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської  справи

Національного банку України

РЕФЕРАТ

з дисципліни

«Фізичне виховання»

на тему

«Епілепсія»

Виконала:

студентка групи БТ-11

Федик Г.В.

Перевірив:

Калашніков І.О.

Севастополь 2012

ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................3

1. Що таке епілепсія?........................................................................................4
2. ЛФК при епілепсії.......................................................................................11
3. Дихальна гімнастика Стрельникової при епілепсії.................................14

Висновок.................................................................................................................15

Список використаних джерел..............................................................................17

ВСТУП

Епілепсія - це хронічне захворювання головного мозку, для якого характерні судомні напади. У мозку формуються вогнища судомної готовності, тобто  нейрони підвищеної активності, які  виявляються при електроенцефалографії. Причини виникнення хвороби - травма головного мозку, асфіксія при пологах, інтоксикація алкоголем та ін. Епілептичні припадки можуть бути обумовлені метаболічним порушеннями при діабеті, уремії, гострими порушеннями мозкового кровообігу, пухлинами та ін.

Хвороба проявляється нападами порушення свідомості, при яких можуть спостерігатися судоми або інші рухові реакції. Напади трапляються не тільки в період неспання, але і під  час сну. Епілептичні напади часто  починаються в дитячому віці, рідше  в підлітковому і юнацькому.

Комплексне лікування  включає протисудомні препарати, після  нападу - прийом сечогінних засобів, дієтотерапія, прогулянки та ін. Якщо напади рідкі, то включають працетерапію (малювання, ліплення та ін.), ігри, заняття ЛГ (уникаючи перевтоми, вправ з напруженням, тривалим нахилом голови та інших, які погіршують крово- і лімфотоку в головному мозку), масаж комірцевої області і спини, ніг і живота.

1. ЩО ТАКЕ ЕПІЛЕПСІЯ?

Епілепсія (священна хвороба, падуча хвороба) - хронічне захворювання, що виникає  в дитячому і юнацькому віці, що проявляється різноманітними судорожними й бессудорожними припадками, а також типовими змінами особистості, психозами, у важких випадках розвитком специфічного слабоумства.

Поряд із властиво епілептичною хворобою, епілептичні компоненти можуть бути властиві й ряду інших захворювань (травматичним поразкам головного мозку, судинним захворюванням, енцефалітам і т.д.) - єпілептиформний синдром (симптоматична епілепсія).

Поширеність епілепсії в населенні  становить 0,3-0,5%. Епілепсія - захворювання з неясною причиною, велике значення в її походженні приділяється спадкоємним  факторам і поразкам скроневих областей мозку - скронева епілепсія.

Клініка епілептичної хвороби дуже різноманітна, її прояви можна розділити  на три групи станів.

Короткочасний судомний й бессудомний параксизмальний стан, гострі й затяжні психози, зміни особистості й слабоумство.

Розгорнутій клінічній картині  епілептичної хвороби часто передують  безмотивне коливання настрою, депресивні, злісні, гіпоманічні, афективні реакції  або відчуття страху, що насувається  лиха. Класичним і найбільш типовим  проявом цього захворювання є  великий епілептичний припадок. Головним при цьому є втрата свідомості. Виникає він звичайно без провісників  і зненацька для хворого. Тому в осіб, що страждають епілепсією, іноді  можна виявити сліди від укусів мови й губ, фляки від опіків, наслідку невдалих падінь. Перша фаза припадку - аура зустрічається приблизно в  половині випадків, і іноді цей  стан не забувається хворими й  вони надалі можуть відтворювати її.

Виділяють кілька варіантів аур: а) сенсорна - гострий страх, зорові галюцинації  у вигляді яскравих неоформлених бачень, тактильні й смакові відчуття, голосні звуки; 6) вегетативна - посилення  серцебиття, ядуха, болючі відчуття в  грудях і животі, рясний піт; в) моторна - несподіваний біг, обертання навколо  осі тіла, топтання на одному місці; г) психічна гостра депресія або відчуття блаженства, уривчасті галюцинації, відчуття інсценівки (зміни, зміни навколишнього  оточення, мукання або стереотипне  повторення тих самих слів).

У стані аури свідомість порушена, тому хворі не можуть запобігти розвитку другої фази епілептичного припадку. Друга фаза - тонічна: хворий падає, м'яза тіла різко напружені, голова закинутий, від різкого скорочення м'язів голосових зв'язувань і  м'язів грудної клітки хворий видає  різкий звук, можливо мимовільне сечовипускання й дефекація. Свідомість глибоко  потьмарена - зіниці не реагують на світло, відсутній болюча й тактильна  чутливість. Третя фаза - клонічна: безладне скорочення м'язів тіла, хворий ізвивається  в судорогах, на губах піна, через  прикуси мови й щік нерідко  пофарбована кров'ю в синюшно-червоний колір, на особі гримаси (скорочення м'язів особи). Через 1-2 хв. припадок переходить у четверту фазу. Хворий затихає, відновлюється  ритмічний подих і серцебиття. Однак свідомість глибоко потьмарена, можливі термінальний сон або  стан психомоторного порушення, з безцільною агресією, метанням, прагненням кудись піти. Загальна тривалість припадку, включаючи  й ауру, кілька мінут. Хворі після  припадку протягом доби, а іноді  й більше відчувають слабість, розбитість, пригніченість настрою. Припадок звичайно повністю запам`ятовується. Якщо під час припадку випадає одна з фаз, то його розцінюють як абортивний.

Малий припадок виникає так само зненацька, як і великий, але триває 1-2 хв., однак проходить ті ж фази. Хворий не встигає впасти, свідомість потьмарена, мова переривається, відзначаються  судорожні посмикування окремих  м'язів, особа блідне, погляд спрямований  в одну крапку або блукаючий. Через короткий час хворої вертається до перерваної бесіди або занять. Ще більш короткий припадок називається абсенсом (від фр. absence - відсутність), коли свідомість відключається на трохи (одну-дві) секунд, судорог не буває. Як про великий епілептичний припадок, хворий про малий припадок і абсенс не пам'ятає.

Частота припадків при епілептичній хворобі може бути різної. У випадках зі сприятливим плином вони повторюються один-два разу в рік, при несприятливих  формах кілька разів на місяць, а  іноді й у тиждень. Можливо  серійна поява припадків (кілька разів у день), коли наступний  припадок виникає на тлі неповного  відновлення свідомості (епілептичний статус). Ці стани небезпечні для  життя хворого й вимагають  невідкладної медичної допомоги й стаціонарного  лікування. Епілепсія може протікати  з одним видом припадків, поява  в клінічній картині припадків  іншого типу свідчить про поліморфізм  клінічної картини й відповідно про перехід типу перебігу хвороби  в несприятливу форму.

Епілептичні еквіваленти - нетривалі  психічні розлади, що виникають замість  припадку. Вони зберігають той же клінічний  стереотип, що й епілептичний припадок, виникають зненацька, без провісників  і також зненацька закінчуються, хоча можуть існувати й більше тривалий час. До типових параксизмів ставиться  дисфорія (афективні параксизми) - раптова  зміна настрою убік злісного, нерідко  з агресією й люттю у відношенні навколишніх. У такі періоди хворі  причепливі, по найменшому приводі  конфліктні, не знаходять собі місця, виявляють схильність наносити собі ушкодження (припікають шкіру цигаркою, дряпають, кусають руки, роблять  руйнівні дії). Вони скаржаться на неподоланність бажання зробити агресивні дії, випробовують неприємні відчуття у  внутрішніх органах. При перевазі депресивних  компонентів відзначають утруднення при інтелектуальній діяльності, труднощах зосередження, неуважність  уваги. Дисфорії з підвищеним тлом настрою  вкрай рідкі, у них завжди є  присутнім злісний афект, і вони протікають по типі «злісної манії». На висоті розвитку дисфорії свідомість у ряді випадків буває порушеним по типі оглушення.

Найбільше значення в судово-психіатричній  практиці мають сутінкові стани  свідомості, які також ставляться до психічних еквівалентів припадків. Вони можуть розвиватися замість  припадків, а іноді закінчуються припадком. Виникають вони зненацька  й по різному проявляються в зовнішнім  поводженні хворих. В одних випадках поводження хворих залишається зовні  впорядкованим, вони виявляють формально  правильне орієнтування в навколишньому, часу, здатні до мовного контакту. Однак  обертає на себе увага внутрішня  зосередженість, деяка відчуженість у момент спілкування й поза ним. Нерідко такий стан переміняється  порушенням, несподіваною агресією, злостивістю, руйнівними діями. В інших випадках сутінкові стани відразу починаються  із психомоторного порушення, нецілеспрямованого й хаотичного з агресивними й  руйнівними діями. Має місце велика афективна напруга з перевагою  злісного й лютого афекту. Психопатологія сутінкових станів складна й неоднозначна. Іноді переважає дезорієнтація  в місці, часі, власній особистості  в сполученні з афективними розладами - проста форма сутінкового стану. При цій формі дії хворих носять автоматизований характер. Дозволяється ця форма сутінкових розладів свідомості поступово, через кілька годин і  надалі повністю амнезується.

В інших випадках у структурі  цих станів мають місце бредові  переживання. При цьому переважають  зорові галюцинації яскраво пофарбовані, застрашливі змісти. Виникають бачення  юрби, погоні, що обрушуються будинків, що рухається вогненної лавини. Нерідко  галюцинації носять релігійний характер типу спілкування з ангелами, дияволами, потойбічним миром. Звукові галюцинації  відповідають по змісту зоровим і  носять що коментує й імперативний характер. У ряді випадків бувають  нюхові галюцинації - запах гару, диму, різних покидьків, раніше приємних ароматів. Зовні хворий збуджений, тривожний, відчуває страх, метається, уривчаста мовна продукція відбиває хворобливі переживання. Характерною рисою є те положення, що, незважаючи на глибоко порушену свідомість, хворі здатні робити ряд цілеспрямованих дій, вони можуть перейти вулицю при транспорті, що рухається, відімкнути двері ключем і т.д. Стану такого типу можуть тривати від декількох годин до декількох доби, вихід поступовий, закінчуються нерідко сном і так само запам`ятовуются, можливе відновлення в пам'яті уривчастих психопатологічних переживань. Сутінкові стани свідомості іноді здобувають форму амбулаторних автоматизмів, при яких хворі роблять відходи з будинку, бродяжать, переїжджають із міста в місто й приходять у себе в незнайомому місці. Такі хворі, відправляючись куди-небудь, зненацька виявляють, що перебувають в іншому місці й не пам'ятають свого шляху проходження. Сомнамбулізм  - амбулаторний автоматизм, що наступає під час сну.

Хворі, що перебувають у сутінковому  стані свідомості й у стані  амбулаторного автоматизму, представляють  підвищену соціальну небезпеку, нерідко вони роблять важкі протиправні  дії, спрямовані проти особистості.

Епілептичної хвороби властиві гострі, затяжні й хронічні психози. Характерною їхньою особливістю  є наявність порушення свідомості, припадків, а також виражених  афективних порушень із перевагою злісних  афектів.

Крім припадків і еквівалентів епілепсія завжди протікає зі змінами  особистості. При цьому виразність особистісних розладів є залежним від  частоти й клінічної структури параксизмальних розладів. Зміни особистості виступають уже на ранніх етапах захворювання і є важливим діагностичним критерієм. Діапазон особистісних змін великий і коливається від нерізко виражених до глибоких з формуванням специфічного епілептичного слабоумства. Тому розповідь хворого про події стає тривалим, багатослівним, вона тоне в деталях і ніяк не може розповісти головного. Все це утрудняє освоєння нового матеріалу, погіршує відтворення минулого досвіду. У змінах особистості значне місце займають афективні порушення. Хворі стають злопам'ятними (застійність афекту), уразливими, мстивими, зайво ощадливими. Наприклад, одна хвора вбила свою сестру за те, що та надягла без дозволу її нове плаття, уважала себе правої, тому що «потрібний порядок». З'являється перебільшена педантичність, пунктуальність, прагнення підтримувати чіткий порядок у своїх речах, одязі, домашніх умовах. Афективним порушенням властива полярність настрою, то злісне, то зайво влесливе й удавано-доброзичливе. Хворі епілепсією повільні, скупі, мімічні їхні реакції одноманітні.

Хворі епілепсією часто підкреслено  релігійні, при цьому з особливою  старанністю й пунктуальністю дотримують релігійних обрядів, релігійна тематика звучить і у хворобливих переживаннях під час психотичних епізодів. У далеко, що зайшли випадках, всі зазначені порушення формуються в картину своєрідного епілептичного слабоумства.

Судово-психіатрична оцінка психічних  порушень, властивих епілептичної хвороби, складна. Труднощі виникають при  діагностиці цього захворювання, проведеного, як правило, ретроспективно, тому що під час проведення експертизи, навіть стаціонарної, не завжди можна  спостерігати епілептичні припадки і його еквіваленти. У таких випадках експерти користуються медичною документацією  й даними лабораторних досліджень. Електроенцефалографічне дослідження  дозволяє у великому відсотку випадків виявити наявність специфічної  епілептичної біоелектричної активності мозку, що може бути присутнім у хворих епілепсією навіть на тлі лікування. При встановленому діагнозі необхідно  довести наявність або відсутність  тих або інших судорожних припадків  або станів порушеної свідомості в момент здійснення правопорушення. Щодо цього найбільше судово-психіатричне значення мають більші й малі припадки, а також сутінкові стани. Хворим епілепсією через наявність у  них короткочасних станів порушеної  свідомості не рекомендується працювати  з механізмами, що рухаються, і на висоті. Однак практика свідчить про  те, що ці правила іноді порушуються  й хворі епілепсією дістають права  на керування транспортним засобом. Крім того, припадок може виникнути вперше, його не може передбачити жодна медична комісія. При експертній оцінці стану водія під час здійснення дорожньо-транспортного випадку важливе значення має констатація великого, малого припадку, або стану абсенса в момент аварії. Особи, що зробили дані протиправні діяння в зазначених станах, зізнаються несамовитими, тому що підпадають під поняття тимчасового розладу психічної діяльності - медичного критерію ст. 21 КК РФ, а наявність порушеної свідомості позбавляє їхньої можливості усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними.

Більшу небезпеку представляють  хворі епілепсією в сутінковому  стані. Діагностика сутінкових розладів і їхня експертна оцінка завжди проводиться  за матеріалами кримінальних справ  і перебуває в прямої залежності від його повноти. Діагностичними ознаками є раптовість виникнення стану, незвичайність  поводження, відсутність зрозумілого  мотивування вчинків, мовна продукція, що відбиває хворобливі переживання, критичний  вихід зі стану, відчуття сторонності  вчиненого. Посилання випробуваних на запам'ятання подій є ознакою  сутінкового стану тільки в сукупності з іншими ознаками. Випробувані, що зробили правопорушення в сутінковому  стані, також підпадають під поняття  тимчасового розладу психічної  діяльності медичного критерію формули  неосудності. З урахуванням повторюваності цих станів і необхідності серйозного лікування епілептичної хвороби  до таких осіб обов'язкове застосування примусових мір медичного характеру. Припинення примусового лікування  й виписка хворих із психіатричних  лікарень завжди сполучена з ризиком  повторення сутінкових станів. Тому вони надалі мають потребу в диспансерному  спостереженні психоневрологічних диспансерів за місцем проживання, зі строгим контролем за продовженням регулярності лікування.

2.  ЛФК ПРИ ЕПІЛЕПСІЇ

Прийнято вважати, що посилені м'язові рухи супроводжуються прискореним  диханням, а це провокує напади. Не перевтомлюватися, здійснювати тільки помірні руху - такі існуючі рекомендації для  страждають на епілепсію.

Однак численні спостереження  показують, що саме активна діяльність перешкоджає настанню нападів. Останні, як правило, не виникають під час  бігу, плавання, катання на ковзанах, ходьби на лижах, при переході вулиці, наповненою транспортом, в період спортивних змагань.

Є чимало хворих, які часто  купаються і у яких в цей  час ніколи не буває припадків. Один з наших пацієнтів з частими  малими припадками протягом 30 років  щороку багато купається в морі, і в цей час у нього ніколи не буває припадків. Інший пацієнт, будучи футболістом, захворів на епілепсію, однак при багаторазових футбольних зустрічах припадки у нього жодного  разу не виникали.

Напади частіше з'являються, коли хворі бездіяльні, сплять або  відпочивають. В період напруженої діяльності створюються нові домінантні вогнища збудження, які за законом  негативної індукції загальмовують, пригнічують  активність епілептичного вогнища  і тим самим перешкоджають  настанню нападів. Цим можна пояснити і той факт, що в період діяльності припадки набагато рідше, ніж в неробочий  час. Прав W. G. Lennox (1960), який зазначає, що небезпека для хворого представляє  не фізичне напруження, а припадки. Однак їх не можна уникнути, навіть якщо хворий весь час проводить в  ліжку.

Види вправ і тривалість занять залежать від віку, фізичної підготовки, тренування та інших індивідуальних особливостей. Для літніх людей і  жінок комплекс вправ повинен  бути більш простий, ніж для фізично  здорових молодих людей. Хворим, які  раніше не займалися фізкультурою, слід починати з легких вправ. Спочатку заняття обмежуються нетривалим часом-5-10 хв, потім тривалість їх поступово збільшується до 20-30 хв в день. Вправи індивідуально ускладнюються. Важливо лікувальну гімнастику проводити регулярно з поступовим зростанням навантаження і різноманітністю вправ. Необхідно, щоб з часом лікувальна гімнастика стала звичкою і потребою кожного хворого.

У комплекс повинні входити  вправи, що охоплюють різні м'язові  групи. Особливу увагу слід приділяти  дихальним вправам, що включають  в себе діяльність м'язів живота. Фізіологічні навантаження повинні бути строго індивідуалізовані. У комплекс не рекомендується включати вправи на швидкість, швидкість переходу з одного стану в інше, на рівновагу.

Включення фізкультури в  комплекс лікувальних заходів особливо необхідно для хронічно хворих, які  тривалий час перебувають у стаціонарних умовах. Такі хворі малорухливі, інертні  і в психічному, і у фізичному відношенні. У них розвивається в повному розумінні слова «застій» (повільність і незграбність рухів, млявість кишечника), з якими треба боротися за допомогою активних рухів, лікувальної фізкультури.

Саме по собі захворювання на епілепсію не є протипоказанням  для лікувальної фізкультури. Виняток  становлять гарячкові і важкі  соматичні захворювання, а також  тимчасово наступаючі розлади свідомості (сутінкові, онейрологічні, оглушення), стан після важких нападів, стану  збудження, дисфорії з агресивними  проявами і деякі психотичні стани, але не всі. Наприклад, у ряді випадків лікувальна гімнастика корисна хворим з параноїдним синдромом. Хворим з частими нападами, особливо grand mal, в період нападів і в післяприпадочному стані заняття тимчасово відміняються.

Під нашим спостереженням знаходяться ряд молодих людей, які, будучи хворими на епілепсію, стали  займатися фізкультурою. Стан їх значно покращився, хворі стали активніше, більш рухливими, стриманими, у них  покращився настрій, зменшилися афективні  розлади, відновилася працездатність, напади стали рідше або зовсім припинилися. До занять фізкультурою ці особи вважалися резистентними до медикаментозної антиепілептичної терапії.

Родичам необхідно роз'яснити, що їх уявлення про тілесні ушкодження і нещасних випадках страждають на епілепсію під час фізкультури  і спортивних занять явно перебільшено.

Лікувальна фізкультура  повинна проводитися у формі  ранкової гімнастики, спеціальної індивідуальної та групової лікувальної гімнастики, а також у вигляді рухливих і спортивних ігор. Хворим на епілепсію  показані різні види гімнастики (ходьба на лижах, але не в гірській місцевості), деякі спортивні ігри (теніс, волейбол, городки). Протипоказані бокс, боротьба. Що стосується бігу і плавання на різні  дистанції, це питання вирішується  індивідуально.

Лікувальною фізкультурою при  епілепсії в даний час, на жаль, майже не займаються. Спеціальні вправи для різних категорій хворих не розроблені. Необхідні наукова розробка питань лікувальної фізкультури та широке впровадження її в комплекс терапевтичних  заходів. В проекти будівництва  психоневрологічних лікарень і диспансерів  мають бути включені зали для проведення лікувальної фізкультури. У таких  залах потребують всі великі лікарні  та психоневрологічні диспансери республіканського, обласного та міського значення. У  штатах психоневрологічних установ  повинні бути методисти з лікувальної фізкультури.

3. ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА СТРЕЛЬНИКОВОЇ ПРИ ЕПІЛЕПСІЇ.

При епілепсії дихальну гімнастику Стрельникової слід робити тільки сидячи. Поспіль робіть 8 вдихів-видихів, потім  пауза 3-5 секунд, знову 8 вдихів-видихів. Так 12 разів. Починати треба з вправи «Долоньки». Три вправи головою: «Повороти», «Вушка» і «Маятник головою» - в  перший тиждень треба виключити.

З другого тижня можна  підключати ці вправи з обережністю, не роблячи різких поворотів головою, і тільки по 8 вдихів-видихів поспіль, без відпочинку. Потім, після 8 рухів  робіть паузу в 3-5 секунд і знову 8 вдихів-видихів. Так 12 разів.

При захворюванні на епілепсію  потрібно в перші 2-3 дні виконувати вправи тільки сидячи. На 3-4-й день можна  робити вправи стоячи. І не по 8 вдихів-видихів, а по 16, а потім і по 32 без  пауз. Потім відпочинок від 3 до 10 секунд і знову 16 або 32 вдиху-видиху. Так  потрібно робити по 16 рухів 6 разів або  по 32 вдиху-видиху - 3 рази.

У перший день робіть перші  чотири вправи: «Долоньки», «погончики», «Насос» і «Кішка». У кожний наступний  день додавайте по одній вправі, поки не освоїте повністю весь комплекс.

Особливо добре впливає  на хворих епілепсією вправа «Передній  крок». Його потрібно відразу ж починати робити, якщо ви відчули наближення нападу.

ВИСНОВОК

Рух необхіден людині. Він не тільки зміцнює здоров'я, але і благотворно впливає на емоції, допомагає боротися з депресією, дратівливістю, поганим настроєм. І багато людей, які змушені відмовитися від фізичного навантаження через свою хворобу, важко переносять відсутність вправ. До числа станів, при яких спорт традиційно протипоказаний, відноситься епілепсія. Існує думка, що фізичні навантаження можуть спровокувати напади і погіршити перебіг захворювання.

Насправді напади епілепсії  нічим, в тому числі і фізичними  вправами, не провокуються.

Страждалий на епілепсію не повинен викреслювати спорт зі свого життя. Без обмежень можна займатися легкою атлетикою. Біг, стрибки, аеробні вправи принесуть хворому тільки користь. Підійдуть бадмінтон і теніс, волейбол та інші командні ігри, біг на лижах, аеробіка, йога. При виникненні нападу під час заняття ймовірність травми така ж, як і в звичайному житті.

При дотриманні певних умов хворий на епілепсію може займатися  плаванням. Напади повинні бути рідкими. Плавати можна в басейні, попередивши  тренера про свій стан. У воді, поруч, постійно повинен перебувати хтось із друзів, який знає про приступи і в разі необхідності надасть  допомогу.

На жаль, є види спорту, які заборонені для хворого із судомними нападами без застережень. Це спортивна гімнастика, футбол, хокей, гірські лижі, альпінізм, парашутний спорт.

Важливим моментом є те, що спортом хворий на епілепсію може займатися тільки для себе. Йому не можна брати участь у змаганнях  і тренуватися в режимі підвищеного  навантаження. І якщо йому дозволено  їздити на велосипеді або верхи, то бігу і велогонки вже не для  нього.

Заняття спортом допомагають  людям, що страждають епілепсією, вести  нормальний спосіб життя і не відчувати  себе ізольованими від суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. В.І.Запускалов «Лікувальна фізична культура в психіатричній лікарні» (Под. ред. І.З.Копшіцер)Медицина 1965р.
2. Г.Я.Авруцкій, А.А.Недува «Лікування психічно хворих» Медицина 1988р.
3. С.С.Корсаков «Курс психіатрії» Біном 2003р.
4. С.Г.Геллерштейн І.Л.Цфасман «Принципи й методи трудової терапії психічно хворих» Медицина 1964р.
5. Г.І.Каплан Б.Дж.Седок «Клінічна психіатрія» Медицина 2002р.
6. Т.Я.Хвіліцкій Б.Б.Малахов «Трудова терапія і фармакологічне лікування хворих на шизофренію в амбулаторних умовах» Медицина 1975р.