Фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

РЕФЕРАТ

на тему:

«Комерційні банки як суб’єкти первинного фінансового моніторингу»

                                                       Виконав:

студент  КЕФ

спец. 6508/1, БС-408                                                                      Яцевський Петро

Київ – 2013

План

Вступ

1. Фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.

2. Права та обов'язки банків як суб'єктів первинного моніторингу

3. Аналіз використання первинного  фінансового моніторингу у банках

Висновок 

Список використаної літератури

Вступ 

 Особливості  правового статусу банків та  небанківських фінансових установ  як фінансових посередників обумовлюють  виконання банками певних обов'язків  як агентів держави при здійсненні  контролю за дотриманням клієнтами  законодавства. Зокрема, банки  та небанківські фінансові установи  допомагають уповноваженим державним  органам при здійсненні контролю  за дотриманням податкового, валютного  законодавств. Одним із таких  напрямків є запобігання відмиванню  так званих “ брудних ” грошей, тобто, грошей, здобутих злочинним шляхом. Для цього у всьому світі створено систему фінансового моніторингу, який полягає у здійсненні контролю за операціями, що здійснюються фізичними та юридичними особами через фінансових посередників — банки та небанківські фінансові установи.    

 Правові засади фінансового моніторингу визначені у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.  

 Законом передбачено  проведення обов'язкового та внутрішнього  фінансового моніторингу.  

 Обов'язковий  фінансовий моніторинг — це  сукупність заходів спеціально  уповноваженого органу виконавчої  влади з питань фінансового  моніторингу з аналізу інформації  щодо фінансових операцій, що  надається суб'єктами первинного  фінансового моніторингу, а також  заходів з перевірки такої  інформації відповідно до законодавства  України. 
   Внутрішній фінансовий моніторинг — діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу по виявленню, відповідно до Закону, фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів. 

1. Фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу  

 Законом України “ Про запобігання протидії легалізації (відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом ” визначено ознаки, за наявності яких фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу. Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених статтею 11: 
   - переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон; 

- купівля (продаж) чеків,  дорожніх чеків або інших подібних  платіжних засобів за готівку;   

- зарахування або переказ  грошових коштів, надання або  отримання кредиту (позики), проведення  фінансових операцій з цінними  паперами у випадку, коли хоча  б одна із сторін є фізичною  або юридичною особою, що має  відповідну реєстрацію, місце проживання  чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере  участь в міжнародному співробітництві  у сфері запобігання та протидії  легалізації (відмиванню) доходів,  одержаних злочинним шляхом, та  фінансуванню тероризму, або однією  з сторін є особа, що має  рахунок в банку, зареєстрованому  у вищезазначеній країні (на вищезазначеній  території).   

 Відповідно до статті 12 Закону “ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом ” фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше зазначених ознак:  

1) заплутаний або незвичний  характер фінансової операції, яка  не має очевидного економічного  сенсу або очевидної законної  мети, зокрема: 
   а) прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання процентів по депозиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена у банку на поточний момент, або сплату комісій (плати за здійснення окремих операцій з його коштами) у розмірах, більших ніж визначені суб'єктом первинного моніторингу за тотожними вкладами або операціями на поточний момент; 
   б) наполягання особи провести операцію за правилами, відмінними від встановлених законодавством та внутрішніми документами суб'єкта первинного моніторингу щодо таких операцій за змістом або за строками її проведення; 
   в) внесення особою у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на переведення коштів або індосацію платіжних документів, надання доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше рахунки інших осіб;  

 ґ) неможливість встановлення  контрагентів особи, прийняття  суб'єктом первинного фінансового  моніторингу коштів (платіжних документів  до їх оплати) від особи, яка  надсилає кошти на адресу іншої  сторони цивільно-правової угоди,  внаслідок чого такі кошти  повертаються без виконання фінансової  операції у зв'язку з незнаходженням  такої іншої сторони або у  зв'язку з її відмовою щодо  їх прийняття;    

2) невідповідність фінансової  операції діяльності юридичної  особи, що встановлена статутними  документами цієї особи, зокрема: 
   а) не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується іншому суб'єкту первинного фінансового моніторингу або використовується для цілей купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезидента), цінних паперів на пред'явника; 
   б) відсутність зв'язку між характером і родом діяльності особи з послугами, за якими особа звертається до суб'єкта первинного фінансового моніторингу; 
   в) регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб'єкту первинного фінансового моніторингу; 
   г) зарахування на рахунок особи значної кількості платежів від фізичних осіб на суму, що не перевищує суму, визначену статтею 11 Закону “ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом ”, у тому числі через касу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо діяльність особи не пов'язана з наданням послуг населенню, збором обов'язкових або добровільних платежів; 
   ґ) істотне збільшення частки готівки, що надходить на рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є розрахунки в безготівковій формі; 
   д) розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;  

3) виявлення неодноразового  здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави  вважати, що метою їх здійснення  є уникнення процедур обов'язкового  фінансового моніторингу, передбачених  Законом, зокрема: 
   а) регулярне зарахування на рахунок особи коштів у готівковій формі з подальшим переказом усієї або більшої частини суми протягом одного операційного дня або наступного за ним дня на рахунок клієнта, відкритий в іншого суб'єкта первинного фінансового моніторингу, або на користь третьої особи, у тому числі нерезидента;   

 б) передавання особою  доручення про здійснення фінансової  операції через представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення особи без встановлення прямого (особистого) контакту з суб'єктом первинного фінансового моніторингу. 

2. Права та обов'язки банків як суб'єктів первинного моніторингу  

Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний: 
   - проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів;  

- забезпечувати виявлення  і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до Закону підлягають  фінансовому моніторингу;  

- надавати Уповноваженому  органу інформацію про фінансову  операцію, що підлягає обов'язковому  фінансовому моніторингу, не пізніше  ніж протягом трьох робочих  днів з моменту її реєстрації;   

- надавати відповідно  до законодавства додаткову інформацію  на запит Уповноваженого органу, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового  моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та  комерційну таємницю, не пізніше,  ніж протягом трьох робочих  днів з моменту отримання запиту;   

- сприяти суб'єктам державного  фінансового моніторингу з питань  проведення аналізу фінансових  операцій, що підлягають фінансовому  моніторингу; 
   - вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої інформації); 
   - зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснено фінансову операцію, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після проведення такої фінансової операції. 
     Згідно з Положенням відповідальним за організацію виконання вимог законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та організацію внутрішньобанківської системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є керівник банку.  

 Відповідно до статті 63 Закону України “ Про банки і банківську діяльність ” банки зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Зазначені документи є документами з обмеженим доступом. Порядок та режим доступу до них працівників банку визначається відповідальним працівником банку (філії) залежно від їх функціональних обов'язків за погодженням з керівником банку (філії). 
   Правила внутрішнього фінансового моніторингу розробляються банком з урахуванням вимог законів України, що регулюють питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, цього Положення, нормативно-правових актів Національного банку України, актів Уповноваженого органу, прийнятих на виконання та відповідно до цих законів, рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, Базельського комітету банківського нагляду. 
   Програми здійснення фінансового моніторингу розробляються та реалізуються банком для забезпечення функціонування внутрішньобанківської системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Програми здійснення фінансового моніторингу розробляються банком відповідно до окремих напрямів його діяльності з обслуговування клієнтів і потребують постійного оновлення в процесі проведення фінансового моніторингу.     

 Обов'язок банків проводити  ідентифікацію осіб, які здійснюють  фінансові операції, закріплений  у Законі України “ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом ” та у Законі України “ Про банки і банківську діяльність ”.  

 Згідно із Законом  “ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом ” суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів ідентифікує осіб, які здійснюють фінансові операції, що згідно з цим Законом підлягають фінансовому моніторингу.  

 Ідентифікація особи  не є обов'язковою у разі  здійснення фінансової операції  особами, що раніше були ідентифіковані, або укладення угод між банками,  зареєстрованими в Україні.  

 Перед або після  здійснення фінансової операції  суб'єкт первинного фінансового  моніторингу з'ясовує можливість  віднесення її до фінансової  операції, що відповідно до Закону  підлягає фінансовому моніторингу.  У разі виявлення такої фінансової  операції вона підлягає реєстрації  відповідним суб'єктом первинного  фінансового моніторингу. Для  цього в реєстрі фіксується  особа, що здійснює фінансову  операцію, вид фінансової операції  та підстави для її здійснення, дата та сума. Порядок реєстрації  фінансової операції, що відповідно  до Закону підлягає фінансовому  моніторингу, встановлюється для  банків — Національним банком  України, а для інших суб'єктів  фінансового моніторингу — Кабінетом  Міністрів України. 
   Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з Законом підлягає фінансовому моніторингу, та зобов'язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про осіб, що здійснюють зазначену фінансову операцію, та її характер.   

 Згідно зі статтею  64 Закону України “ Про банки і банківську діяльність ” банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банкам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами — юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.  

 Банк зобов'язаний ідентифікувати  відповідно до законодавства  України: клієнтів, що відкривають  рахунки в банку; клієнтів, які  здійснюють операції, що підлягають  фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку, на суму, що перевищує еквівалент 150000 гривень; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів. 
   Для ідентифікації клієнта — юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі, якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається, а в разі наявності раніше відкритих рахунків банк відмовляє в здійсненні обслуговування. Для ідентифікації і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта — юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію. 
   Для ідентифікації клієнта — фізичної особи та вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження його особи, банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи, у органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.    

 За наявності рішення  уповноваженого державного органу  про скасування державної реєстрації  юридичної особи або державної  реєстрації суб'єкта підприємницької  діяльності — фізичної особи,  визнання в установленому порядку  юридичної особи фіктивною або  оголошення фізичної особи померлою  чи визнання безвісно відсутньою  банк закриває рахунок такої  особи і невідкладно надає  інформацію спеціально уповноваженому  органу виконавчої влади з  питань фінансового моніторингу  щодо такого рахунку та не  перераховує чи іншим шляхом  не розпоряджається коштами на  цьому рахунку до отримання  розпоряджень зазначеного органу. У випадку ненадходження протягом  семи робочих днів зазначених  розпоряджень або рішення суду  стосовно вжиття чи невжиття  заходів щодо цих коштів банк  вирішує пов'язані з ними питання  відповідно до законодавства  України. 
   Згідно з вищезазначеним Положенням Національного банку України для забезпечення належної реалізації функцій суб'єкта первинного фінансового моніторингу банк створює Програму ідентифікації і вивчення клієнтів банку, яка насамперед має включати:  

 а) порядок здійснення  ідентифікації клієнта під час  встановлення відносин з ним;  

 б) заходи щодо уточнення  інформації про клієнта та  порядок їх проведення; 
   в) порядок забезпечення документального фіксування інформації про клієнта; 
   г) порядок та критерії класифікації клієнтів відповідно до оцінки ризику здійснення ними операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;  

 ґ) порядок проведення  заходів щодо перевірки інформації  про клієнта або особу, яка  діє від його імені, у разі  виникнення сумніву щодо її  достовірності, з урахуванням  ризику проведення таким клієнтом  операцій з легалізації доходів,  одержаних злочинним шляхом;  

 д) заходи щодо додаткового  вивчення клієнта та порядок  їх проведення. 
     Порядок надання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, встановлюється відповідно Національним банком України — для банків. 
   Надання інформації суб'єктами первинного фінансового моніторингу Уповноваженому органу в установленому порядку не є порушенням банківської або комерційної таємниці.   

 Суб'єкти первинного  фінансового моніторингу, їх посадові  особи та інші працівники не  несуть дисциплінарну, адміністративну,  цивільно-правову та кримінальну  відповідальність за надання  Уповноваженому органу інформації  про фінансову операцію, якщо  вони діяли в межах Закону, навіть якщо такими діями заподіяно  шкоду юридичним або фізичним  особам, та за інші дії, пов'язані  з виконанням Закону.  

 Працівникам суб'єктів  первинного фінансового моніторингу,  які надіслали Уповноваженому  органу повідомлення про фінансову  операцію, що підлягає згідно  з Законом фінансовому моніторингу,  забороняється повідомляти про  це осіб, які здійснюють фінансову  операцію, та будь-яких третіх  осіб. 
     У випадку, коли у працівників суб'єкта первинного фінансового моніторингу, який здійснює фінансову операцію, виникають мотивовані підозри, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний надавати Уповноваженому органу інформацію про таку фінансову операцію.  

 У випадку, коли суб'єкти  первинного фінансового моніторингу,  які здійснюють фінансові операції, підозрюють або повинні були  б підозрювати, що такі фінансові  операції пов'язані, мають відношення  або призначені для фінансування  терористичної діяльності, терористичних  актів чи терористичних організацій, вони зобов'язані негайно повідомити про такі фінансові операції Уповноважений орган та правоохоронні органи, визначені законодавством. 
   Інформація, що передається згідно з вимогами цього Закону, є такою, що має обмежений доступ. Обмін зазначеною інформацією, її розкриття та захист Уповноваженим органом, суб'єктами первинного фінансового моніторингу, органами виконавчої влади та Національного банку України, які відповідно до законодавства забезпечують регулювання та нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, здійснюється відповідно до законодавства.  

 Фінансова операція, що  підлягає обов'язковому фінансовому  моніторингу, щодо якої отримана  інформація, обліковується Уповноваженим  органом. Порядок взяття на  облік фінансової операції, що  підлягає обов'язковому фінансовому  моніторингу, встановлюється Кабінетом  Міністрів України. 
   Суб'єктом державного фінансового моніторингу (за винятком Уповноваженого органу), що відповідно до законодавства виконує функції регулювання та нагляду за банками як суб'єктами первинного фінансового моніторингу, відносяться Національний банк України, який зобов'язаний: вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингу виконання завдань та обов'язків, передбачених Законом; проводити перевірку стану організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, вживати заходів, передбачених Законом; під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму, вживати в установленому законодавством порядку заходів, передбачених Законом; забезпечувати зберігання інформації, одержаної від суб'єктів первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних органів. 
   
   Положенням Національного банку України про здійснення банками фінансового моніторингу визначено порядок реєстрації фінансової операції та надання інформації Державному комітету з фінансового моніторингу. Передбачено, що аналіз фінансових операцій з метою виявлення таких, що відповідно до законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, підлягають фінансовому моніторингу, здійснюється працівниками банку перед їх проведенням, а також у подальшому в процесі обслуговування клієнта. Якщо працівник банку з'ясує, що фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу, то він не пізніше 12 години наступного робочого дня відповідно до внутрішніх процедур банку повідомляє про це відповідальному працівнику (особі, яка виконує його функції), який приймає рішення про потребу реєстрації цієї операції. Внутрішніми процедурами банку, які регламентують порядок повідомлення працівником банку (філії) відповідальному працівнику (особі, яка виконує його функції) про виявлену операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, має забезпечуватися фіксування надходження такого повідомлення до відповідального працівника (отримання відповідальним працівником такого повідомлення) та прийнятого ним рішення щодо реєстрації цієї операції. Реєстрація фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, здійснюється у відповідному реєстрі, який формується та ведеться банком (філією) і є електронним документом визначеної структури. Формат і структура реєстру та порядок реєстрації фінансових операцій у реєстрі визначаються відповідальним працівником банку (філії) з урахуванням вимог цього Положення. 
   За результатами вжиття заходів щодо з'ясування суті та мети проведення клієнтом операції, яка підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, дані про цю операцію доповнюються інформацією про прийняте відповідальним працівником рішення стосовно проведення або відмови в її проведенні; надання або ненадання Уповноваженому органу інформації про цю операцію. 
   Рішення про надання або ненадання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, яка підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, приймається відповідальним працівником банку або філії відповідно до внутрішніх процедур банку, встановлених у Правилах внутрішнього фінансового моніторингу банку, не пізніше 10 робочих днів з дня реєстрації такої операції.   

 Положення, що стосуються  реалізації банками своїх обов'язків  як суб'єктів первинного фінансового  моніторингу, містяться також  і у нормативно-правових актах,  які визначають порядок здійснення  конкретних операцій. Зокрема, відповідно  до пункту 2.17 Інструкції про безготівкові  розрахунки в Україні в національній  валюті, затвердженої постановою  Правління Національного банку  України № 22 від 21.01.2004 р., якщо  банк відмовляє клієнту у виконанні  платіжного доручення за операцією,  яка містить ознаки такої, що  підлягає фінансовому моніторингу,  то таке платіжне доручення  клієнта банк повертає йому  без виконання. Банк, повертаючи  таке платіжне доручення в  день надходження, має зробити  на його зворотному боці напис  про причину повернення документа  без виконання (з обов'язковим  посиланням на частину 2 статті 7 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та на цей пункт) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця, відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та відбитком штампа банку). 
   Згідно з пунктом 11.13 вказаної Інструкції якщо операція містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк може відмовити клієнту у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження, переданого по телефону. Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження.

3. Аналіз використання  первинного фінансового моніторингу  у банках

Упродовж  2011 року Національним банком України виконано всі заходи, передбачені спільним з Урядом Планом заходів на 2011 рік із запобігання та протидії легалізації кримінальних доходів.

Представник Національного банку України  у складі делегації України взяв участь у 3 засіданнях БАТЕ та 3 Пленарних  засіданнях Комітету експертів Ради Європи із взаємної оцінки заходів  протидії відмиванню коштів. За результатами здійснених заходів вдалося досягти  позитивної динаміки у вирішенні  відповідних питань, зокрема щодо виключення України з оприлюдненого  ГАТГ переліку юрисдикцій, які мають  стратегічні недоліки у сфері  боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму

У рамках імплементації вимог Закону України  «Про банки і банківську діяльність»  та Закону України «Про запобігання  та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» Національним банком України впродовж 2011 року розроблено та прийнято 4 відповідні нормативно-правові  акти:

• постанову Правління Національного банку України від 31.01.2011 р. № 22, якою внесено зміни до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. № 189;
• постанову Правління Національного банку України від 15.06.2011 р. № 192, якою затверджено Положення про застосування Національним банком України санкцій за порушення законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
• постанову Правління Національного банку України від 20.06.2011 р. № 197, якою затверджено Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (далі - Постанова № 197);
• постанову Правління Національного банку України від 25.05.2011 р. № 164, якою внесено зміни до Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями), затверджених постановою Правління Національного банку України від 04.06.2003 р. № 233.

Для   належного   методологічного   забезпечення   діяльності   суб'єктів первинного фінансового  моніторингу та попередження порушень вимог відповідного законодавства  Національним банком України надавалися роз'яснення з питань здійснення фінансового моніторингу, організовувалися освітні заходи, а також приймалася участь у відповідних заходах.

Для забезпечення належного нагляду за дотриманням  банками законодавства з питань запобігання легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму  на щорічній основі з урахуванням  оцінки ризиків у вказаній сфері  протягом 2011 року фахівцями Національного  банку України було проведено 206 виїзних перевірок банківських  установ (194 планових та 12 позапланових) щодо дотримання ними вимог відповідного законодавства. За результатами виявлених  порушень були застосовані адекватні  заходи впливу/ санкції.

Крім  того у 2011 році згідно з Постановою № 197 запроваджено проведення безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу. Вказане нововведення забезпечило підвищення оперативності та гнучкості у прийнятті відповідних рішень. Такий інструмент дозволив скоротити часовий проміжок між виявленням порушень банківськими установами законодавства у відповідній сфері та реагуванням з боку регулятора.

Упродовж  2011 року банки України на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму забезпечили надання до Спеціально уповноваженого органу більше 1 млн. повідомлень про фінансові операції, які стали об'єктом фінансового моніторингу.

Висновок

Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

З метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування теро-ризму постановою Правління Національного Банку України від 14.05.2003 №189 затверджене Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.  

Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу (із змінами та доповненнями) установлюються загальні вимоги НБУ, зокрема,  щодо  порядку:

• виявлення  та  реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають   фінансовому моніторингу, стосовно яких є достатні підстави  підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування  тероризму;
• ідентифікації, вивчення та класифікації клієнтів  з  урахуванням установлених   банком  критеріїв ризиків;
• надання банками Державній  службі  фінансового моніторингу України  інформації  відповідно  до  вимог  законодавства  України  з  питань запобігання  легалізації (відмиванню) доходів, одержаних  злочинним шляхом, або  фінансуванню тероризму;
• забезпечення управління  ризиками  легалізації  (відмивання)  доходів, одержаних        злочинним шляхом, або фінансування тероризму;
• зупинення, поновлення  фінансових  операцій  та  виконання  рішень  (доручень,  запитів)  Державної служби фінансового моніторингу України;
• погодження призначення та звільнення відповідального працівника банку.

Список використаної літератури

1. Закон України “ Про запобігання протидії легалізації (відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом ”.
2. Закон України “ Про банки та банківську діяльність”.
3. Постанова Національного банку України N 189 від 14.05.2003      «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу»
4. Ю. В. Ващенко/ Банківське право / Центр навчальної літератури, 2006 р.
5. Звіт Національного банку України за 2011 рік.