Фінансова санація підприємств. 2

Вступ

Заходи щодо оздоровлення фінансової системи України можуть дати позитивні результати тільки за умови санації фінансів базової  ланки економіки — підприємств.

 

Останнім часом у  країні зберігається стійка тенденція  щодо збільшення кількості фінансово  нестійких підприємств. Як наслідок, найбільша кількість позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку із банкрутством підприємств. Водночас банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, збільшення рівня безробіття, що в свою чергу може стати одним із чинників макроекономічної дестабілізації. Суттєвим є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких знаходяться на розгляді, дуже багато таких підприємств, які тимчасово потрапили у скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато більша за дебіторську заборгованість. За умови санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і успішно функціонувати далі.

 

У зв'язку з цим вивчення теми "Фінансова санація та банкрутство  підприємств" є дуже актуальними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Банкрутство підприємств

2.  Фінансова санація підприємств

               2.1.Економічна суть санації підприємства

               2.2. Досудова санація

                2.3. Судова санація

  3. Мета, цілі , класифікація санаційних заходів

  4. План санації

  5. Модель фінансової санації

  6. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       1. Банкрутство підприємств

Банкрутство - визнана  Арбітражним судом нездатність  боржника відновити свою платоспроможність  та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Умови та показники відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом подає Закон  України "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом"

Західні спеціалісти, в класичній ринковій економіці зовнішні фактори зумовлюють У3, а внутрішні - 2/3 усіх банкрутств. У сучасній Україні характерною є протилежна тенденція, що можна пояснити політичною й економічною нестабільністю, порушенням регулювання фінансового механізму, інфляційними процесами та ін.

Ініціаторами порушення справи про банкрутство можуть бути кредитори підприємства боржника і саме підприємство боржник, які подають на розгляд в Арбітражний суд заяву щодо порушення справи про банкрутство.

Суд приймає рішення  про порушення або не порушення справи про банкрутство. При порушенні справи суд складає список кредиторів у разі прийняття рішення про банкрутство або сенаторів - у випадку прийняття рішення про санацію.

  Існують такі три альтернативні  напрями розвитку справи про  банкрутство:

1. Визнання підприємства банкрутом, після чого слідує ліквідація підприємства та задоволення претензій кредиторів у результаті продажу майна.

2. Мирова угода. Під мировою угодою розуміють домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яке оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

3. Санація, після чого слідує прийняття плану санації, задоволення претензій кредиторів настає за рахунок фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника.

Для ініціювання процедури  визнання банкрутом кредитору достатньо  надіслати до Господарського суду заяву, додавши до неї необхідні докази. При відкритті справи про банкрутство Господарський суд накладає арешт на все або частину майна і грошових коштів боржника. Кредитори мають право запропонувати суду кандидатуру розпорядника майном підприємства-боржника.

Розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду  та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника й проведення аналізу його фінансового стану.

Кандидатура розпорядника має відповідати таким вимогам:

1) особа має мати  вищу економічну чи юридичну освіту;

2) займатися підприємницькою  діяльністю;

3) мати ліцензію арбітражного  керуючого;

4) не бути зацікавленою  стороною.

Перше засідання суду є підготовчим, на ньому призначають  розпорядника майна; друге засідання  суду (попереднє засідання) - суд розглядає реєстр вимог кредиторів і визначає розмір визнаних судом вимог кредиторів; призначає дату проведення зборів кредиторів.

Збори кредиторів звертаються до суду з клопотанням про винесення  рішення щодо відкриття процедури  санації, або підписання мирової угоди, або визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

 

2.Фінансова санація підприємств

               2.1.Економічна суть санації підприємства

Термін «санація» походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання.

Єдиної думки з приводу визначення терміну «санації» немає . Ряд авторів визначають санацією як систему заходів щодо запобігання визнання підприємства-боржника банкротом і його ліквідації .

Деякі з вітчизняних  економістів (наприклад І. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи для залучення зовнішньої фінансової допомоги, спрямовані на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації .

У монографії, присвяченій  матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, М. Титов пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація — це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі іноземних), спрямована на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.

Згідно із Законом  України «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміємо задоволення вимог кредиторів і виконання зобов’язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов’язань. Отже, відповідно до такого підходу санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон «Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом», прийнятий  у 1999 році, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санацію визначаємо як систему заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство для запобігання ліквідації боржника і спрямованих на покращення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація — система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором, для запобігання його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

Своє тлумачення поняття  «санація» має і Національний банк України: режим фінансової санації — це система непримусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

У Законі України «Про страхування» подано також «оригінальне»  тлумачення терміну «санація». Згідно із цим Законом, примусова санація  страхової компанії передбачає:

• проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов’язкової аудиторської перевірки;
• встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов’язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;
• визначення обов’язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;
• прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Із наведеного широкого спектра думок щодо сутності поняття санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного з наведених варіантів. Таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно- правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто, санація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

За критеріями формалізації порядку здійснення процедур санації  їх можна класифікувати на досудові і судові.

 

                                  2.2. Досудова санація

У Законі про банкрутство  досудова санація розглядається як система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються а для уникнення порушення провадження у справі про визнання боржника банкрутом.

Рішення про проведення досудової санації може бути прийняте у разі виявлення ознак неплатоспроможності  підприємства.

Власники майна боржника-підприємства, засновники (учасники підприємства, створеного у формі товариства) боржника — юридичної особи, кредитори боржника та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків та обов’язкових платежів.

Надання фінансової допомоги боржнику зобов’язує його взяти відповідні зобов’язання перед особами, які  надали таку допомогу. Такими зобов’язаннями можуть бути передача частини майна  або участь у підприємстві, якщо воно існує у формі товариства.

Технічна система заходів  у процедурі досудової санації  складається з реструктуризації підприємства (реорганізаційні заходи), організаційно-господарських (перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв), управлінських (відчуження основних засобів, передача майна в оренду, відстрочення та/або розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих тощо), а також інвестиційних, фінансово-економічних, правових та інших заходів, що не суперечать чинному законодавству.

Щодо підприємств, які  перебувають у державній власності, то в регіонах створені і діють  регіональні та обласні управління Мінекономіки з питань банкрутства. Вони можуть виступати ініціаторами проведення досудової санації.

Досудову санацію щодо державних підприємств слід застосовувати  згідно з рекомендаціями, які наведені у Порядку проведення досудової  санації державних підприємств (постанова  Кабінету Міністрів України від 17 березня 2000 року № 515 «Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств»).

У цілому, можна дати деякі поради щодо проведення досудової санації. Виходячи із положень Закону про банкрутство, ініціатива може виходити від підприємства-боржника, кредиторів або інших осіб. Для проведення санації підприємство-боржник може залучати потенційних інвесторів, якими можуть виступати партнери по бізнесу, підприємства регіону тощо.

Для розробки плану досудової  санації на підприємстві рекомендується утворювати робочу групу, до складу якої мають входити представник боржника, кредитори та потенційні інвестори.

У плані  досудової санації потрібно внести крім відомостей про підприємство-боржника таку інформацію:

• відомості про фінансовий стан боржника;
• заходи щодо відновлення платоспроможності;
• розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;
• визначення джерел фінансування заходів (наприклад, зобов’язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету чи отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);

умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової  санації (наприклад, набуття права  власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу повністю або його частини на інвестора тощо);

• очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

Важливою складовою  плану є визначення терміну та кінцевих строків проведення досудової  санації. Цей термін повинен бути розрахований таким чином, щоб у підприємства-боржника був час для виходу із скрутного фінансового становища та проведення оздоровлення виробничої діяльності.

Успіх виконання плану санації  залежить від участі в розробці фахівців у галузі фінансів, економіки, у тому числі залучених для розробки пропозицій.

Оскільки такий план є тимчасовою програмою дій, він повинен містити  перелік виважених та обґрунтованих заходів відновлення платоспроможності підприємства. Необхідною умовою успіху оформлення такого плану та виключення спірних ситуацій також вважається залучення до розробки та оформлення плану санації юристів.

У деяких випадках можна залучати до виконання певних робіт, пов’язаних з проведенням досудової санації, спеціалістів Агентства з питань банкрутства. Такі повноваження передбачені у п. 6.4 Положення про державну госпрозрахункову установу «Агентство з питань банкрутства», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 6 червня 2000 року Ке 114. Оскільки Агентство з питань банкрутства є госпрозрахунковою установою, такі роботи виконуються на договірній основі.

Суттєві повноваження щодо реалізації передбачених заходів покладаються на відповідальну за проведення санації особу. Обираючи кандидатуру на посаду виконавця плану досудової санації слід звернути особливу увагу. Ця особа повинна бути відповідальною, професійною та, певним чином, незалежною.

Необхідною умовою успішного схвалення та виконання плану санації є узгодження всіх частин плану із зацікавленими особами: банківськими установами, що обслуговують боржника; керівниками підрозділів підприємства-боржника (фінансовий, промисловий та ін.); кредиторами; представницькими органами працівників підприємства- боржника; інвестор-рами тощо.

Здійснення заходів щодо запобігання  банкрутству державних підприємств  встановлено у Порядку надання  фінансової підтримки підприємствам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1994 року № 645. Згідно з цим порядком фінансова підтримка надається державним та іншим підприємствам, у майні яких частка державно власності перевищує 50 відсотків, для запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану, забезпечення їх ефективно! господарської діяльності та підвищення конкурентоспроможності продукції. Підтримка здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до рішення Кабінету Міністрів України на поворотній або безповоротній основі.

Перелік таких підприємств встановлюється у планах економічного та соціального розвитку і Державним бюджетом України на відповідний рік разом з урахуванням асигнувань для фінансування капітальних вкладень і заходів, пов’язаних з конверсією.

У Положенні визначені випадки, коли така підтримка надається на безповоротній основі, наприклад, коли підприємству завдані збитки стихійним лихом. За інших підстав фінансова підтримка надається на поворотній основі.

Для отримання фінансової підтримки  необхідно, щоб підприємство, відповідало встановленим у Порядку критеріям.

                                     2.3. Судова санація

Господарський суд за клопотанням  комітету кредиторів у строк, що не перевищує терміну дії процедури розпорядження майном, приймає рішення про проведення санації боржника.

Рішення зборів приймається не за кількістю поданих за нього голосів, а залежно від суми майнових вимог  кредиторів — не менше двох третин сукупної суми вимог (п. 7.1 листа Вищого господарського суду України від 24.09.1999 р. № 01-8/451 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»).

Як зазначено у листі Вищого господарського суду України від 24.11.1997 р. № 01-8/452 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного  законодавства у вирішенні спорів» особа, яка бажає взяти участь у санації боржника (інвестор), вправі ознайомитися з його майном і фінансовим станом безпосередньо у самого боржника, на що не потрібна окрема згода кредиторів.

Санація запроваджується на строк не більше дванадцяти місяців, але за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей термін може бути продовжений ще до шести місяців або скорочений.

З дня винесення ухвали про санацію настають важливі  правові наслідки, серед яких основним є припинення повноваження органів управління боржника (керівника підприємства, його органів) — управління боржником переходить до керуючого санацією.

Комітет кредиторів бере участь в ухваленні рішення про  погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (ів), схвалення плану санації боржника.

Після відкриття процедури  санації суд призначає керуючого  санацією.

Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття  рішення про санацію та призначення  керуючого санацією зобов’язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Кандидатури на виконання  функцій керуючого санацією та інвестора (ів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів.

Прийнявши справи з управління підприємством-боржником, керуючий санацією отримує право самостійно розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, що передбачені законодавством про банкрутство. Він також може укладати від імені боржника цивіль- но-правові угоди, включаючи мирову угоду.

Керуючий санацією зобов’язаний прийняти в господарське відання  майно боржника та організувати проведення його інвентаризації, організувати ведення  бухгалтерського і статистичного  обліку та фінансової звітності, відкрити спеціальний рахунок для забезпечення проведення санації та розрахунків з кредиторами. Крім того, керуючий санацією здійснює заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником, може заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, розглядає вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство у процедурі розпорядження майном боржника та санації. Він може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією за його заявою. У разі невиконання чи неналежного виконання керуючим санацією своїх обов’язків він може бути звільнений на підставі рішення комітету кредиторів. При цьому комітет повинен запропонувати замість нього іншу кандидатуру.

Значні угоди та угоди  до яких є заінтересованість, укладаються  керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів. Значними угодами вважаються угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого  перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладання угоди.

Керуючий  санацією у тримісячний строк  з дня прийняття рішення про  санацію має право відмовитися  від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження  у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

• виконання договору завдає збитків боржнику порівняно з аналогічними договорами, що укладаються за таких самих умов;
• договір є достроковим, термін якого є більшим за рік або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі (це також може стосуватися договорів на виробництво сільськогосподарської продукції, де необхідно багато часу для отримання результатів);
• виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Це повноваження керуючого  санацією є дуже важливим. Законодавством про банкрутство передбачено, що сторона договору, у якому прийнято рішення керуючим санацією про відмову його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, яких було завдано у зв’язку з відмовою виконувати договір.

У процедурі судової  санації керуючий санацією розробляє  план санації боржника. Протягом трьох  місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов’язаний подати комітету кредиторів для ухвалення план санації боржника. У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.

План санації повинен  містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів (за їх наявності) у повному або частковому виконанні вимог кредиторів, зокрема шляхом

переведення боргу або  частини боргу на інвестора, термін та черговість виплати боржником  або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов’язань. Крім того, план санації повинен передбачати відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства.

Якщо у санації бере участь інвестор (и) за умови виконання  зобов’язань, передбачених планом санації, він (вони) може набути прав власності на майно боржника відповідно до прийняття на себе зобов’язань, про що вказується у плані санації. План санації боржника, попередньо погоджується з боржником, керуючий санацією повинен подати на затвердження комітету кредиторів. Комітет кредиторів скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію. Керуючий санацією повинен письмово повідомити членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення засідання кредиторів надати можливість попередньо ознайомитися з планом санації.

Комітет кредиторів після розгляду плану санації та передбачених в ньому заходів може схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду, відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і розпочати ліквідаційну процедуру або відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов’язків та про призначення нового керуючого санацією. Останнє рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.

План санації  вважається схваленим, якщо на засіданні  комітету кредиторів він був підтриманий більш ніж половиною голосів кредиторів — членів комітету кредиторів.

Схвалений комітетом  кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються  керуючим санацією в господарський  суд на затвердження у строк не пізніше п’яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Якщо хтось із кредиторів не погодився з планом санації або голосував проти порядку і строків погашення

заборгованості, передбачених у плані санації, це викладається у протоколі засідання комітету кредиторів як особлива думка кредитора (ів).

Господарський суд затверджує план санації боржника, після чого він стає програмою дій учасників  у справі на період відновлення платоспроможності  підприємства-боржника. Якщо заходи, передбачені  планом санації, розраховані на більший термін, ніж на початку встановлений, господарський суд може подовжити строк санації.

Керуючий санацією здійснює контроль за виконанням плану санації і щоквартально звітує перед комітетом кредиторів про хід його виконання

Якщо сторони порушують умови угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації, захист порушеного права здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Якщо протягом шести  місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і розпочати ліквідаційну процедуру.

За п’ятнадцять днів до закінчення санації керуючий санацією зобов’язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити їх про час і місце проведення зборів.

Звіт  керуючого санацією повинен містити:

• баланс боржника на останню звітну дату;
• рахунок прибутків і збитків боржника;
• відомості про наявність у боржника коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;
• відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника;
• інші відомості про можливості погашення кредиторської заборгованості.

До звіту керуючого  санацією додаються реєстр вимог кредиторів і, за наявності, скарги кредиторів, які голосували проти прийняття зборами кредиторів рішення або не брали участь в голосуванні. Звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом.

Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одні із таких пропозицій про:

• довгострокове припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника;
•   укладання мирової угоди ;
• продовження процедури санації;
• визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної процедури.

Звіт керуючого санацією розглядають на зборах кредиторів, які

скликають не пізніше десяти днів після закінчення процедури санації  чи появи підстав для її припинення. Господарський суд оформляє своє рішення ухвалою. Затвердження господарським судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення господарським судом ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство.

За наявності клопотання комітету кредиторів господарський суд може винести ухвалу про встановлення кінцевого строку розрахунків з кредиторами, який не повинен перевищувати шести місяців з дня прийняття зазначеної ухвали. У такому випадку провадження у справі про банкрутство припиняється після закінчення розрахунків з кредиторами.

Розрахунки з кредиторами проводяться боржником відповідно до реєстру вимог кредиторів, починаючи з дня затвердження звіту керуючого санацією господарським судом, у порядку черговості, передбаченому у Законі про банкрутство.

За наявності клопотання зборів кредиторів про визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної  процедури, а також у разі відмови  господарського суду в затвердженні звіту керуючого санацією чи неподання  такого звіту у призначений термін, господарський суд може визнати боржника банкрутом і розпочати ліквідаційну процедуру.

Якщо зборами кредиторів не прийнято жодного з зазначених вище рішень або таке рішення не подано в господарський  суд протягом п’ятнадцяти днів з дня закінчення санації чи виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про визнання боржника банкрутом та оголошує про початок ліквідаційної процедури.

 

 

                3. Мета, цілі , класифікація санаційних заходів

Санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоди