Фінансовий контроль. 2

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Суть і призначення фінансового контролю………………………………..4
2. Форми і методи фінансового контролю……………………………………6
3. Організація та органи фінансового контролю……………………………8

Висновки…………………………………………………………………………13

Список  використаних джерел…………………………………………………15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ

   В системі державного управління важливе  місце посідає фінансовий контроль, який є частиною загальнодержавного контролю. Значення фінансового контролю визначається характером фінансової діяльності України.

   Актуальність  даної теми обумовлюється тими обставинами, що в Україні організація і здійснення фінансового контролю органами державної влади перебуває ще на стадії становлення, тому потребує удосконалення організаційно - правове забезпечення структурної і функціональної побудови. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі врахування досягнень юридичної й економічної наук, аналізу законодавства України та практики його застосування, розкрити правові проблеми організації та здійснення фінансового контролю.

     Завдання полягають у наступному, це :

• вивчити види та методи державного фінансового контролю ;
• визначити значення фінансового контролю в умовах ринкових відносин.

   Щодо  проблематики даної теми, то варто  зазначити, що на сьогоднішній день у  науковій літературі не існує єдиного  погляду на визначення поняття фінансового  контролю, тому воно визначається по-різному. Особливу роль у вивченні аспектів цієї проблематики відіграють праці: Грачевої Е.Ю., Рябко Л.Г. , Рибачука І., Кінащука Л.Л., Пацюрківського П.С., Бєлобжецький І.А., Стефанюка І. та інших.

   Об’єктом  цього дослідження є діяльність державних органів по забезпеченню законності, фінансової дисціплини та повноти при мобілізації, розподілу  та використанні грошових коштів та пов’язаних з ними матеріальними цінностями. Предмет — види та методи державного фінансового контролю.

   Правовою  основою здійснення фінансового контролю в Україні є Конституція України, Закон України “Про систему державного фінансового контролю в Україні» .

1. Суть і призначення фінансового контролю

   Слово “контроль” походить від латинського, що означає співставлення або  протиставлення. Призначення контролю – констатувати, що потрібно Контроль за соціально-економічними процесами у суспільстві є важливою сферою діяльності по управлінню народним господарством. Однією з ланок системи контролю є фінансовий контроль. Його призначення полягає у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, забезпечення процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках і сферах народного господарства.

   Об'єктом  застосування фінансового контролю є грошові відносини, які виникають  при формуванні і використанні фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи; фінансова діяльність підприємницьких  структур, бюджетних установ та організацій, фінансово-кредитних інститутів, які  здійснюють фінансову діяльність.

   Предметом фінансового контролю є фінансові  операції, пов'язані із створення  та використання фондів коштів.

   Завдання  фінансового контролю:

• дотримання чинного законодавства і нормативних актів у фінансовій діяльності;
• сприяння збалансованості між потребою в фінансових ресурсах і величиною грошових доходів державного бюджету;
• забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державою всіма суб'єктами фінансових правовідносин;
• сприяння раціональному витрачанню товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів на підприємствах і в організаціях;
• попередження і усунення порушень фінансової дисципліни.

   Фінансова дисципліна - це чітке дотримання встановлених розпоряджень по утворенню, розподілу  і використанню грошових коштів як держави, так і інших суб'єктів  фінансової системи. Вимоги фінансової дисципліни розповсюджуються на всіх учасників фінансових відносин.

   Фінансовий  контроль забезпечує інтереси держави  і сприяє охороні прав громадян, підприємств і організацій.

   Мірою відповідальності за порушення правил фінансових операцій є фінансові  санкції.

   Фінансове правопорушення являє собою дію  або бездіяльність органів державної  влади, суб'єктів господарювання усіх форм власності, об'єднань громадян, посадових  осіб, громадян України та іноземних  громадян, наслідком яких стало невиконання  фінансово-правових норм.

   Таким чином, фінансовий контроль - це один з видів фінансової діяльності держави по перевірці застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності і раціональності дій суб’єктів господарювання в процесі створення, розподілу і використання грошових фондів держави.

   Основоположні принципи фінансового контролю:

• законність, об'єктивність, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;
• розподіл контрольних повноважень;
• повнота охоплення об'єктів контролем;
• достовірність фактичної інформації;
• збалансованість контрольних дій;
• превентивність контрольних дій;
• самодостатність системи контролю;
• ефективність - виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:
• безперервність, регулярність й систематичність;
• своєчасність, якісність і повнота щодо охоплення об'єктів контролю;
• оперативність, дієвість, гласність і різнобічність;
• відповідальність.

   2. Форми і методи фінансового контролю

     Під формою фінансового контролю  слід розуміти способи конкретного  вираження і організації контрольних  дій. Форми фінансового контролю:

1. В залежності від часу здійснення:

• Попередній

• Поточний (оперативний)
• Наступний

2. В залежності від суб'єкта контролю:

• Внутрішній
• Зовнішній

3. За формами проведення:

• Ініціативний
• Обов'язковий

4. Залежно від цільової спрямованості контрольних дій:

• Стратегічний
• Тактичний

   Попередній  фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів бюджетних організацій; передує здійсненню господарських операцій і покликаний не допускати нераціонального витрачання фінансових ресурсів і тим самим попереджувати нанесення збитку діяльності суб'єкта господарювання. Поточний контроль постійно здійснюється для попередження фінансової дисципліни в процесі залучення і витрачання грошових коштів, виконання підприємствами, організаціями, установами зобов’язань перед бюджетом. Наступний контроль здійснюється після здійснення фінансових операцій для визначення стану фінансової дисципліни, виявлення її порушень.

   Внутрішній  контроль - це самоконтроль. Зовнішній контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на проведення компетентних дій у сфері перевірки стану додержання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових відносин.

   Ініціативний  контроль здійснюється на підставі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх організацій. Обов'язковий контроль здійснюється переважно за участю органів державної влади (в окремих випадках недержавними фінансовими контролерами) на підставі законодавства.

   Стратегічний  контроль спрямовується на розв'язання питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства в майбутньому. Тактичний контроль вирішує поточні питання їх фінансової діяльності.

   Виїзний контроль виконують контрольні органи безпосередньо на підконтрольному об'єкті. Дистанційний контроль здійснюється тоді, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається засобами зв'язку.

   Методи  фінансового контролю - це прийоми, способи його здійснення :

• спостереження - загальне ознайомлення із станом фінансової діяльності об'єкта контролю;
• перевірка - проводиться на місці з використанням балансових, звітних, витратних документів;
• обслідування - здійснюється щодо окремих сторін фінансової діяльності і спирається на широке коло показників;
• аналіз - проводиться на базі поточної або річної звітності і характеризується використанням аналітичних прийомів;
• ревізія - метод документального контролю підприємства, установи, організації, дотриманням фінансового законодавства, спосіб документального виявлення фінансових зловживань.

   На  практиці найрозповсюдженішими методами фінансового контролю є ревізії.

   Ревізії за змістом поділяються на документальні  та фактичні. Документальні ревізії включають в себе перевірку різних фінансових документів. У ході фактичної ревізії перевіряються не тільки документи, а й наявність грошових коштів і матеріальних цінностей.

   За  організаційною ознакою ревізії  можуть бути плановими (передбачені  в плані роботи відповідного органу), позаплановими (призначені в зв'язку з надходженням сигналів) і комплексними (проводяться спільно декількома контролюючими органами).

   За  обслідуваним періодом діяльності ревізії  діляться на фронтальні і вибіркові. При фронтальній (повній) ревізії  перевіряється вся фінансова  діяльність суб'єкта за певний період. Вибіркова (часткова) ревізія являє  собою перевірку фінансової діяльності тільки за якийсь обмежений період часу.

   За  обсягом діяльності ревізії поділяються  на комплексні і тематичні. При комплексних  ревізіях перевіряється фінансова  діяльність даного суб'єкта в різних галузях. Тематичні ревізії зводяться  до обслідування якоїсь однієї сфери  фінансової діяльності. 

   3. Організація та органи фінансового контролю

     Органами фінансового контролю  називають органи, спеціально створені для здійснення контрольних функцій, або органи виконавчої влади, на які поряд з основними завданнями покладаються контрольні функції у відповідній галузі фінансової сфери.

   Фінансовий  контроль в залежності від суб'єктів, що його здійснюють поділяється на :

• внутрішньогосподарський;
• незалежний;
• громадський;
• державний.

   Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюється органами державної влади і управління. Він направлений на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчої підпорядкованості. Відомчий фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні відділи міністерств. Його об'єктом є виробнича і фінансова діяльність підвідомчих підприємств та установ.

   Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними та фінансовими службами підприємств, організацій і установ. Об'єктом виступає виробнича і фінансова діяльність самого підприємства, а також його структурних підрозділів.

   Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі особи на основі добровільності і безоплатності. Однією із форм загальнодержавного фінансового контролю є парламентський контроль. Верховна Рада України, а також органи місцевого самоуправління здійснюють фінансовий контроль в ході розгляду і затвердження проекту державного і місцевих бюджетів і звіту про їх виконання.

   Контролюючі повноваження Верховної Ради України:

• здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України;
• призначення і звільнення Голови і інших членів Рахункової палати.

   Контроль  представницьких органів влади  здійснюється через комітети і комісії, що утворюються органами влади на кожному рівні. Проте особлива роль у фінансовому контролі належить комітету по бюджету, Верховної Ради України. Цей комітет дає висновок по проекту державного бюджету.

   Верховною Радою створено постійно діючий орган - Рахункову палату. Її повноваження визначені Законом України "Про Рахункову палату" (1996 р.). Завданням Рахункової палати є:

• контроль за своєчасністю виконання витратної частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів;
• контроль за утворенням і погашенням державного боргу України, визначення ефективності і доцільності витрат державних коштів;
• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм;
• контроль за дотриманням законності в сфері надання державних кредитів;
• контроль за рухом коштів Державного бюджету і позабюджетних цільових фондів у банках.

   За  результатами проведених контрольних  заходів Рахункова палата направляє  органам державної влади, керівникам підприємств і установ, які перевірялись подання для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень. У випадках виявлення в ході перевірки і  ревізії зловживань Рахункова палата передає матеріали в правоохоронні  органи і інформує Верховну Раду України.

   Однією  з форм державного контролю є президентський контроль. Президент України наділений правом контролю за дотриманням законності і державної дисципліни в усіх сферах діяльності державної виконавчої влади. Адміністрація Президента організує контроль за виконанням органами виконавчої влади і їх посадовими особами законів України, указів і розпоряджень Президента. В структурі Адміністрації Президента діє головне управління по контролю.

   До  вищої форми державного контролю належить і урядовий контроль, який здійснюється Кабінетом Міністрів України.

   Важливе значення в силу своєї регулярності має фінансовий контроль, який здійснюється державними органами, діяльність яких спеціально направлена на область фінансів. До них відноситься, перш за все, Міністерство фінансів України.

   Мінфін  України здійснює контроль за виконанням державного бюджету, за дотриманням  банківськими установами правил касового виконання державного бюджету по доходах, за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу.

   Для здійснення контрольної функції  в структурі Міністерства фінансів України створені спеціальні підрозділи: Державна контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство України.

   Головним  завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх схоронністю, станом та достовірністю  бухобліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних  фондах, бюджетних організаціях, а  також на підприємствах і в  організаціях, які отримують кошти  з державних бюджетів усіх рівнів. Для реалізації поставлених завдань  органи контрольно-ревізійної служби мають право проводити ревізії  і перевірки, обслідування, припинення сумнівних операцій, інвентаризації, залучення фахівців, отримувати пояснення  і довідки від усіх інстанцій, вимагати усунути виявлені порушення, стягувати недоотримані кошти, накладати  адміністративні стягнення, застосовувати  фінансові санкції до порушників.

   Державне  казначейство України - це фінансовий орган, на який покладено функції  по касовому виконанню державного бюджету. Його функції:

• організація виконання Державного бюджету і контроль за цим;
• управління коштами Державного бюджету, позабюджетних цільових фондів, коштами установ та організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету;
• контроль за надходженням і використання коштів бюджетних і позабюджетних фондів.

   У сучасних умовах розвивається незалежний фінансовий контроль - аудит. Аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

   За  формою і метою здійснення розрізняють  аудит зовнішній (незалежний) і внутрішній. Метою зовнішнього аудиту є підтвердження правильності звітності, обліку, оцінка відповідності внутрішнього контролю (аудиту) меті підприємства.

   Внутрішній  аудит здійснюють служби внутрішнього контролю підприємств. Він націлений на проведення перевірок за дорученням керівництва. Повинен проводитись неперервно. Таким чином можна активно і своєчасно впливати на хід фінансових операцій, вчасно усувати недоліки в роботі. За масштабами роботи внутрішній аудит поділяється на загальний ( з усіх питань роботи підприємства в цілому) і локальний ( з окремих напрямків аудиту) .

   Види  зовнішнього аудиту:

• добровільний (за бажанням);
• обов'язковий (відповідно законодавства). Проведення аудиту обов'язкове (згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність") для підтвердження достовірності і повноти звітності комерційних банків, фондів, бірж, господарюючих суб'єктів, звітність яких офіційно оприлюднюється.

   Обов'язкова аудиторська перевірка звітності  проводиться один раз на три роки щодо таких господарюючих суб'єктів (з річним оборотом менше ніж двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян):

• засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств і інших фінансових посередників;
• емітентів цінних паперів;
• державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації і інших змінах форми власності;
• порушення справи про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

   Висновки :

   Розглянув всі теоретичні запитання, що пов’язані  з фінансовим контролем, можна зробити  деякі висновки.

   Отже, у першому пункті моєї роботи було розглянуто і проаналізовано суть та призначення фінансового контролю, його основні завдання, принципи, організацію, його роль в системі фінансово-правових відносин. Однією з ланок системи  контролю є фінансовий контроль, який можна розглядати у декількох  аспектах: як невід'ємну складову частину  фінансової діяльності держави, органів  місцевого самоврядування та, як спеціальну галузь контролю, що здійснюється як на державному, так і на місцевому  рівнях.

   При розгляді другої частини варто зауважити, що значення методів фінансового  контролю полягає в тому, що вони є важливим засобом забезпечення законності та доцільності проведення фінансової діяльності; виконання усіма  суб'єктами, що здійснюють фінансову  діяльність, органів місцевого самоврядування у цій сфері; своєчасного наповнення бюджетів та цільових позабюджетних фондів коштів; суворого й точного дотримання усіма учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків перед державою, органами місцевого самоврядування; виявлення фактів порушення фінансового законодавства, неналежного виконання учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків та притягнення винних до відповідальності.

     Щодо правового регулювання фінансового  контролю, яке було розглянуто  у третьому пункті данної роботи, то воно здійснюється нормами  фінансового права. У юридичній  літературі склалася думка про  фінансовий контроль як інститут  Загальної частини фінансового  права. До цього слід додати, що фінансовий контроль є, мабуть, єдиним структурним підрозділом  фінансового права, правові норми  якого містяться як у Загальній,  так і в Особливій частинах, тобто структура фінансового  контролю є досить складною.

   Тобто, іншими словами фінансовий контроль можна визначити як спостереження фактичного стану показників фінансової діяльності суб’єктів фінансових правовідносин в порівнянні із заданими показниками, а також варто зазначити, що ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного, соціального розвитку країни, тому його функції та завдання потрібно вдосконалювати та розширювати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Список  використаних джерел :

1. Закон України «Про систему державного фінансового контролю в Україні».
2. Бавико О.Є. Правове регулювання державного фінансового контролю // Теорія фінансового права №4, - 2009
3. Нагребельний В.П., Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Фінансове право України: загальна частина: Навч.пос. для ВНЗ. – Сумы: У-я книга, 2005
4. Фінансове право України: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. /Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва та ін.; - К.: Правова єдність, 2009. - 395с.
5. Репетько О.О Методологічні підходи до розмежування форм і методів фінансового контролю // Науковий вісник НАДУ, №2. – 2009.
6. Дрозд І. К. Державний фінансовий контроль : навч. посіб. / І. К. Дрозд, В. О. Шевчук. – К. : ТОВ "Імекс-ЛТД", 2007. – 304 с.