Фінансовий контроль в Україні: необхідність, суть, класифікація, система

Фінансовий контроль в Україні: необхідність, суть, класифікація, система 
 
 

План  

1. Необхідність  і суть фінансового контролю.  

2. Призначення  і класифікація фінансового контролю.  

3. Система державного  фінансового контролю в Україні.  

1. Необхідність  і суть фінансового контролю  

Фінансовий контроль є важливою функцією держави, що забезпечує умови нормального функціонування фінансової системи. Ринкові умови  не відміняють необхідності систематичного контролю фінансово-господарської  діяльності підприємств, організацій, установ усіх форм власності, вжиття заходів із попередження й ліквідації недоліків. Фінансовий контроль об'єктивно властивий і ринковій економіці, він використовується всіма розвинутими країнами в тій мірі, в якій диктується економічними і політичними завданнями.  

Існування фінансового  контролю зумовлюється об'єктивним характером фінансів. Становлення і розвиток фінансів були одночасно становленням і розвитком фінансового контролю. Виходячи з функцій, що виконують  фінанси, їх можна розглядати як інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і створення на цій основі грошових доходів і грошових фондів. Однак грошові доходи і грошові фонди створюються і використовуються не автоматично, а під впливом складних економічних відносин. Цим і обумовлена об'єктивна необхідність фінансового контролю як одного з елементів управління фінансами (поряд з фінансовим плануванням і прогнозуванням, обліком, а також фінансуванням).  

Фінансовий контроль як функція управління фінансами  — це специфічна діяльність, що реалізується через систему спостереження і перевірки законності і ефективності процесів створення і використання грошових доходів і грошових фондів з метою оцінки обгрунтованості прийнятих управлінських рішень і результатів їх виконання для досягнення пропорційності і збалансованості розвитку економіки. Таке визначення фінансового контролю дозволяє виявити специфічне місце фінансового контролю серед інших видів контролю як з точки, зору безпосереднього об'єкта контролю — центролізованих і децентролізованих грошових фондів, що виступають у формі фінансових ресурсів, — відповідності їх формування і використання обмежуючим параметрам фінансового і економічного розвитку, так і безпосередньої мети здійснення фінансового контролю — сприяння успішній реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів.  

Практичне здійснення фінансового контролю ґрунтується  на використанні фінансів як економічної  категорії, що є вираженням пізнання і практичного застосування закономірностей суспільного розвитку. Участь фінансів у всіх стадіях відтворювального циклу визначає необхідність і значення фінансового контролю в процесі відтворення як важливого інструменту дотримання пропорцій в економіці і досягнення її збалансованості, з урахуванням відносної самостійності руху фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, що породжує між ними певні протиріччя.  

Фінансовий контроль є важливим знаряддям дотримання всіх основних пропорцій у розширеному  відтворенні. Будь-яке порушення  в параметрах формування і використання фондів фінансових ресурсів, незалежно від ступеня порушення, впливає в тій чи іншій мірі на пропорції відтворення. Саме тому правомірно при визначенні суті фінансового контролю вказувати на пряму залежність збереження встановлених пропорцій від проведення фінансового контролю за формуванням і використанням різних фондів фінансових ресурсів.  

Величина фондів фінансових ресурсів, створення вартісних  пропорцій, досягнення збалансованості  залежать від багатьох причин. Здійснення фінансового контролю не обмежується констатацією обсягу таких фондів порівняно з планами чи прогнозами. Він включає в себе аналіз їх обґрунтованості, що зумовлює необхідність дослідження всіх причин і факторів, що впливають на величину фінансових ресурсів. Ця обставина, у свою чергу, виводить фінансовий контроль за рамки тільки контролю за обґрунтованістю формування і використання фондів фінансових ресурсів.  

Здійснення фінансового  контролю дозволяє на основі систематичного простежування і перевірки руху фондів фінансових ресурсів вирішувати також завдання раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, опосередкованих через вартісну оцінку. Фінансовий контроль, крім того, враховуючи взаємозв'язок явищ, виступає як дійовий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва. Наприклад, сплата платежів до бюджету у формі податків чи неподаткових платежів торкається питань укріплення комерційного розрахунку, підвищення фінансової дисципліни і т.ін.  

Характеризуючи  фінансовий контроль як систему спостереження і перевірки процесів створення і використання фінансових ресурсів, важливо виділити характерні риси його як системи. Системі фінансового контролю властива цілеспрямованість, яка проявляється в тому, що всі види і форми контролю слугують загальній меті — сприянню успішній реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів.  

Характерним для  фінансового контролю як системи  є його динамізм. Фінансовий контроль знаходиться в процесі постійного розвитку і вдосконалення. Зміст фінансового контролю, його спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку суспільства. Так, розширення господарських прав підприємств, їх самостійності у здійсненні фінансової діяльності, поява різних організаційно-правових форм підприємництва значно збагачують зміст фінансового контролю, зумовлюють швидкий розвиток такого його виду, як незалежний фінансовий контроль. Із впровадженням комп'ютерної техніки з'являються такі нові його види, як дистанційний контроль, комп'ютерний, робото-технічний конт­роль тощо. Разом з тим фінансовий контроль як система зберігає в певних межах свою внутрішню структуру, властиві йому форми і методи незалежно від оточуючого середовища.  

Така риса системи  фінансового контролю, як цілісність (емерджетність), означає, що всі його елементи в сумі ще не складають системи. Системі фінансового контролю в цілому властиві такі риси, яких немає в кожного складового елементу. Наприклад, наявність об'єкта і суб'єкта контролю ще не означає функціонування системи фінансового контролю. Тільки їх взаємодія в процесі контролю породжує нову рису системи — цілеспрямовану контрольну діяльність.  

Важливо виділити ще одну характерну рису фінансового  контролю як системи. В певному розумінні  він є інформаційною системою, що включає збір, обробку, зберігання і передачу контролюючої інформації. Пріоритетним завданням нині стає модифікація інформаційного забезпечення фінансового контролю шляхом удосконалення законодавчих та нормативно-правових актів, на основі яких забезпечується здійснення фінансового контролю. Роль найважливіших норм фінансового контролю відіграють: Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії; нормативно-правові акти з фінансових питань, що приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а саме:  

- закони, постанови  та інші акти Верховної Ради  України, зокрема засади внутрішньої  і зовнішньої фінансової політики, загальнодержавні програми фінансово-економічного  розвитку;  

- укази та  розпорядження Президента України  з фінансових питань, що видаються на виконання законів України;  

- постанови і  розпорядження Кабінету Міністрів  України з фінансових питань;  

- нормативно-правові  акти центральних органів виконавчої  влади.  

Ефективне функціонування фінансового контролю досягається за умови забезпечення його необхідними фактичними даними. Подальший розвиток контролю у фінансовій сфері значною мірою пов'язаний з удосконаленням насамперед тих масивів фактичних даних, отримання яких досягається завдяки проведенню державної політики у сфері обліку і статистики.  

Поліпшення інформаційного забезпечення фінансового контролю є необхідною умовою досягнення його позитивного впливу на соціально-економічний  розвиток держави. Подальше вдосконалення  фінансового контролю повинно йти  шляхом надання інформації про найімовірніший стан об'єкта контролю в майбутньому.  

Роль фінансового  контролю в забезпеченні створення, раціонального розподілу і перерозподілу  вартості валового внутрішнього продукту, дотриманні пропорційності розвитку економіки, відшуканні додаткових резервів економічного зростання, здійсненні режиму економії надзвичайно велика. Широка сфера здійснення фінансового контролю дозволяє суттєво впливати на весь процес розширеного відтворення, стежити за дотриманням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності секторів і галузей економіки, збалансованістю державного та місцевих бюджетів, захищеністю ключових фінансово-економічних інтересів громадян та іншими цільовими орієнтирами і параметрами розвитку суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контролю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів, поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкової економіки.  

2. Призначення  і класифікація фінансового контролю  

Фінансовий контроль — це важлива функція управління фінансами. З одного боку, він є засобом поєднання функцій фінансового планування і прогнозування, фінансового обліку та статистики, з іншого — передумовою здійснення функцій фінансового аналізу та регулювання. Це дозволяє фінансовому контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка якої значно знижує ефективність управління фінансами.  

Фінансовий контроль слід розглядати як багатоаспектну систему  спостереження і перевірки законності, доцільності, раціональності процесів формування і використання фінансових ресурсів на всіх рівнях управління для оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень і досягнення на цій основі економічного зростання.  

Виходячи з  цього головною метою фінансового  контролю є сприяння зміцненню фінансового становища держави, економічному зростанню шляхом стеження за досягненням цільових орієнтирів та перевірки дотримання обмежуючих параметрів фінансового і економічного розвитку.  

Призначення фінансового  контролю, що випливає з головної мети його здійснення, полягає у:  

- перевірці законності  і ефективності використання  фінансових ресурсів, що знаходяться  в розпорядженні держави і  концентруються в державному  і місцевих бюджетах;  

- встановленні  доцільності і раціональності  використання фінансових ресурсів, зосереджених в державному секторі економіки;  

- визначенні  законності і обґрунтованості  витрачання бюджетних коштів  суб'єктами господарювання;  

- виявленні достовірності  і повноти мобілізації коштів  до бюджетної системи і позабюджетних фондів;  

- перевірці захищеності  фінансових інтересів громадян. Досягнення поставленої мети  та вирішення завдань, що витікають  із призначення фінансового контролю, забезпечу­ються на основі дотримання  низки ключових принципів організації  та здійснення фінансового контролю, найважливішими з яких є принципи:  

- системності  контролю, що передбачає визначення  системи контролю як сукупності  взаємопов'язаних між собою елементів  (суб'єктів і об'єктів контролю, методів контролю тощо);  

- повноті охоплення об'єктів контролем, яка досягається завдяки суцільному простежуванню або вибірковій перевірці певних сегментів підконтрольних об'єктів;  

- превентивності  контрольних дій, завдяки чому  досягається завчасне здійснення  контролю з метою запобігання  виникненню суттєвих відхилень фактичного здійснення фінансової діяльності від встановлених норм;  

- самодостатності  системи контролю, що передбачає  наявність такого складу елементів  контролюючої системи, який забезпечує  ефективність її функціонування  і розвитку;  

- ефективності, що передбачає пристосування  системи контролю до фінансової  діяльності суб'єктів господарювання  і залежить від повноти виконання  контролюючими суб'єктами таких  основних вимог:  

а) контроль має  здійснюватися безперервно, регулярно, систематично;  

б) бути своєчасним за терміном здійснення і повним в  охопленні суб'єктів контролю;  

в) бути оперативним, дійовим, гласним та різнобічним;  

- принцип відповідальності, який передбачає відповідальність  контролюючих суб'єктів за ефективність  функціонування системи фінансового контролю та відповідальність господарюючих суб'єктів за наслідки контролю.  

Важливе значення при здійсненні фінансового контролю має дотримання принципів законності, об'єктивності, поєднання державних  і регіональних інтересів.  

Розвиток людського  суспільства зумовив інтеграційні процеси у фінансовому контролі. Нині існує цілий ряд міжнародних  організацій, які працюють над розробкою  єдиних вимог до фінансового контролю У цьому зв'язку актуальними є  рішення, прийняті міжнародною організацією вищих органів, де сформульовано принципи контролю взагалі, в тому числі вони певною мірою стосуються фінансового контролю. До найважливіших з них слід віднести:  

- незалежність  фінансового контролю як невід'ємний  атрибут демократії і обов'язковий елемент управління державними фінансовими ресурсами;  

- законодавче  закріплення незалежності органів  фінансового контролю;  

- визначення  необхідності здійснення попереднього  контролю і контролю за фактичними  результатами;  

- наявність внутрішнього  і зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;  

- гласність та  відкритість контрольних органів  з обов'язковою вимогою дотримання  комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.  

Розкриття призначення  і ролі фінансового контролю вимагає його чіткої класифікації. Фінансовий контроль слід класифікувати за трьома напрямами: видами, формами і методами його здійснення. Вид контролю — це складова частина, що виражає (частково) зміст цілого і в той же час відрізняється від інших частин конкретними носіями контрольних функцій (суб'єктами), об'єктами контролю, що, у свою чергу, визначає і відмінності в методах здійснення контрольних дій.  

Фінансовий контроль слід поділити на два види в залежності від характеру взаємовідносин суб'єкта і об'єкта контролю: внутрішній і зовнішній. Внутрішнім називається такий контроль, коли суб'єкт і об'єкт входять до однієї системи, а зовнішнім — такий, коли контроль здійснюється суб'єктом, що не входить до тієї ж системи, що і об'єкт.  

Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи за власною фінансовою діяльністю та фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. Він є складовою частиною управління організацією і тому проводиться за її розсудом, на основі рішень даної організації.  

Заходи фінансового  контролю, що здійснюються зовнішніми органами, звичайно охоплюють всю  систему державних органів і  тому можуть розглядатися як макрозаходи. Обидва види контролю доповнюють один одного, і між ними встановлюється тісний симбіотичний зв'язок.  

Щодо класифікації видів фінансового контролю, то вони залежать також від контролюючих суб'єктів. В залежності від акцентування уваги на контролюючих суб'єктах  слід виділяти такі види фінансового  контролю: державний, муніципальний, незалежний.  

Державний фінансовий контроль здійснюється від імені  держави з використанням державних  повноважень. Суб'єктами державного фінансового  контролю є органи державної влади, які у визначеному законодавством порядку утворюють контрольні органи, сукупність яких складає інфраструктуру державного фінансового контролю.  

Об'єктами державного фінансового контролю є фінансові  відносини між гілками державної  влади та в структурі кожної з  них, фінансові відносини зі сферами  громадянського суспільства та місцевого самоврядування щодо створення, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів з метою задоволення соціально-економічних потреб держави.  

Реалізація положень Закону України "Про місцеве самоврядування" зумовлює появу в Україні принципово нових суб'єктів фінансового контролю, якими стають органи місцевого самоврядування. Об'єктами муніципального фінансового контролю є фінансові відносини між окремими рівнями та суб'єктами місцевого самоврядування і сферами державної влади і громадянського суспільства, що стосуються формування і використання фінансових ресурсів для задоволення соціально-економічних потреб територіальних громад і окремих регіонів.  

Становлення в  Україні громадянського суспільства, тобто сфери, яку представляють відносно незалежні від органів державної влади та місцевого самоврядування громадяни та утворювані ними організації, обумовлюватиме розвиток незалежного фінансового контролю, який здійснюватиметься шляхом створення спеціальних контролюючих інститутів, метою функціонування яких є захист фінансових інтересів членів громадянського суспільства. Об'єктами незалежного фінансового контролю є акумулювання та використання фінансових ресурсів громадян та їх об'єднань з метою розв'язання власних фінансових проблем без втручання органів державної влади і місцевого самоврядування.  

Виходячи з  поділу контролюючих суб'єктів на ініціаторів  та виконавців, можна виділити такі види фінансового контролю, як:  

- прямий (безпосередній), який виконують його ініціатори;  

- представницький (опосередкований), тобто контроль, делегований ініціаторами іншим суб'єктам, які відіграють роль його виконавців.  

В залежності від  ступеня охоплення контрольованого  об'єкта можна виділити такі види фінансового  контролю, як комплексний, тобто такий, якому підлягають всі аспекти діяльності підконтрольного об'єкта, і тематичний, тобто такий, що зосереджується лише на окремих аспектах діяльності.  

Залежно від  ступеня охоплення об'єктів фінансовим контролем можна виділяти такі його види, як повний і частковий, суцільний і вибірковий. Повний фінансовий контроль характеризується загальним глибоким вивченням фінансової сторони діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю. Частковий контроль проводиться з певного кола питань шляхом ознайомлення на місці з окремими напрямами фінансової діяльності.  

Суцільний контроль передбачає вивчення всіх первинних  документів і записів у формах аналітичного і синтетичного обліку. При вибірковому контролі перевіряються  всі документи в окремі періоди протягом року або перевіряється частина документів, але за весь звітний період,  

Залежно від  джерел інформації і методики виконання  контрольних дій фінансовий контроль можна поділити на документальний і  фактичний. Цей поділ носить деякою мірою умовний характер, тому що в основу такого розмежування покладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю е первинні документи, бухгалтерська, статистична звітності, нормативна й інша документація. Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів, що перевіряються, за даними їх перевірки в натурі, а тому він не може бути всеохоплюючим через безперервний характер фінансово-господарських операцій.  

Залежно від  місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує  контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті, і дистанційний контроль, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, одержуваної через засоби зв'язку.  

Важливою ознакою  класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. Під формами  фінансового контролю слід розуміти окремі сторони виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Формами фінансового контролю є попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Критерії розмежування цих форм визначаються зіставленням часу здійснення контрольних дій з процесами формування і використання фондів фінансових ресурсів. Разом з тим вони знаходяться у тісному взаємозв'язку, відображаючи тим самим безперервний характер контролю. В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль ві­діграє попередній (превентивний) контроль, який здійснюється до проведення фінансових операцій. Попередній контроль є найефективнішою формою фінансового контролю, оскільки вона дає змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат і витрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства.  

Поточний фінансовий контроль є органічною частиною процесу  оперативного фінансового управління і регулювання фінансово-господарської  діяльності підприємств, організацій, установ. Він проводиться в короткі проміжки часу — в процесі здійснення фінансово-господарських операцій.  

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється після  виконання фінансових операцій за певні  минулі періоди часу шляхом вивчення даних обліку і звітності, планової, нормативної документації, контролю підлягає і фактичний стан справ.  

Попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний) фінансовий контроль взаємопов'язані  і доповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевір­ку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів і т.п. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити недоліки і порушення в процесі фінансово-господарської діяльності і своєчасно їх ліквідувати. Наступний контроль виявляє недоліки, які не виявлені попереднім і поточним контролем. Тільки застосування всіх указаних форм фінансового контролю в їх єдності і взаємозв'язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.  

Важливою ознакою  класифікації фінансового контролю є метод контролю. До методів фінансового контролю відносяться конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності.  

Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації за певний період часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій,, їх доцільності і ефективності, правильності обліку і достовірності облікових і звітних даних.  

Тематична перевірка  здійснюється з певного кола питань чи однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансово-господарської  діяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом  за ознакою однотипності операцій чи за ознакою взаємозв'язку між різними суб'єктами контролю і мають сильний контрольний вплив.  

Обстеження являє  собою ознайомлення на місці з  окремими ділянками фінансової діяльності, в процесі якого виявляються  її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є використання прийомів співставлення фактичного стану справ з нормативним, логічного аналізу різних факторів і обставин здійснення окремих фінансових операцій і дій посадових осіб.  

Відстежування фінансової діяльності господарюючих  суб'єктів має відбуватися у формі моніторингу, який передбачає постійне здійснення фінансового контролю суб'єктів господарювання.  

Використання  всієї сукупності видів, форм і методів  контролю має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому.  

3. Система державного  фінансового контролю в Україні  

Система державного фінансового контролю в Україні, яка створюється і вдосконалюється  з урахуванням сучасних тенденцій  економічного розвитку, сприяє поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкових відносин і економічному зростанню. Система державного фінансового контролю складається з таких елементів: суб'єкт контролю (хто контролює); об'єкт контролю (кого контролюють); предмет контролю (що контролюють), принципи контролю; методи контролю; процес контролю; прийняття рішень за результатами контролю.  

При створенні  різних систем контролю визначальним критерієм є об'єкт контролю. Включення  до системи контролю об'єкта означає, що система повинна бути унікальною і створюватися для кожного конкретного об'єкта контролю. Надзвичайно важливим є також чітке визначення ролі і місця суб'єкта контролю. Роль суб'єкта контролю визначається тим, що об'єкт управління, що не знаходиться під контролем суб'єкта; управління, стає некерованим і досягнення поставлених завдань практично стає неможливим. Суб'єкти контролю не є раз і назавжди даними, оскільки предмет їх діяльності — об'єкти контролю знаходяться в постійній динаміці.  

Суб'єктами державного фінансового контролю є органи державної влади, яка відповідно до конституційних положень поділяється на законодавчу, виконавчу, судову. Визначне місце серед гілок влади як контролюючих суб'єктів належить законодавчій владі як ініціатору чи виконавцю державного фінансового контролю.