Iмпорт робiт вiдкриття рахункiв в iноземнiй валют

 Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ “ Київський національний  економічний університет імені  Вадима Гетьмана”

Кафедра бухгалтерського обліку

Індивідуальна робота студента на тему:

“ІМПОРТ РОБІТ(ПОСЛУГ)ВІДКРИТТЯ РАХУНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ”

                                                                                        Виконала: студентка

                                                                                               5  курсу

                                                              Магістреської програми УМБ

                                             Перевірив: Козак В.Г.

КИЇВ-2013

Вступ

В процесі господарської  діяльності підприємства досить часто  виникає потреба в товарах  імпортного виробництва, а також в отриманні робіт та послуг іноземних спеціалістів.

 Імпорт (імпорт  товарів, робіт, послуг) - це купівля  (у тому числі з оплатою у  негрошовій формі) українськими  суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності у іноземних суб'єктів  господарської діяльності товарів із ввезенням їх на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція - комерційна діяльність, що пов'язана  з закупівлею та ввезенням в Україну іноземних товарно-матеріальних цінностей для їх наступної реалізації на внутрішньому ринку або використання у виробничо-господарській діяльності.

До імпортних  операцій відноситься:

• придбання товарно-матеріальних цінностей від іноземних постачальників на умовах комерційного кредиту;
• ввезення товарно-матеріальних цінностей або отримання послуг в порядку бартерних угод;
• ввезення товарів в рахунок централізованих імпортних закупок;
• придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з оплатою готівкою;
• отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг в якості безоплатної допомоги.

В залежності від  виду операцій в Україні застосовуються різні способи обмеження імпорту:

1. Короткострокове обмеження імпорту - обмеження імпорту на строк не більше 180 днів.
2. Митний бар'єр - обмеження імпорту, метою якого є перешкоди ввезенню імпортних товарів через завищення ввізного мита.
3. Якщо ринок експортера є монопольним або олігопольним, а зарубіжний ринок - конкурентним, може виникнути ефект демпінгу. Для його попередження держава може застосувати антидемпінгову політику на будь-який продукт. Демпінг - ввезення на митну територію України товарів за ціною, нижче від порівняної ціни на подібний товар у країні експортеру, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Основними завданнями бухгалтерського обліку імпортних  операцій є: перевірка правильності документального оформлення товарних та розрахункових операцій; дотримання вимог валютного та митного законодавства; формування достовірної інформації про рух імпортних товарів (купівля, зберігання, реалізація); формування достовірної інформації про курсові різниці.

Необхідно зазначити, що в нашій державі відбувається безперервний процес змін, що стрімко  проникає у сферу економічного життя. Завдяки ринковій економіці були створені широкі можливості для реалізації зовнішньоекономічної діяльності.  В умовах що склалися, імпортні операції являються одним з основних елементів товарообігу в Україні та основним джерелом фінансових надходжень підприємств, організацій – резидентів.

На сьогоднішній день зовнішньоторговельним операціям  приділяється велика увага з боку суб’єктів економічної діяльності,  що стало головною причиною необхідності аналізу специфіки процесу здійснення міжнародної торгівлі та факторів, що мають значний вплив на її кінцевий результат.

Особливість зовнішньоекономічної діяльності зумовлена  тим, що вона здійснюється на рівні виробничих структур, а саме фірм, підприємств, організацій тощо; що дає можливість суб’єктам міжнародної торгівлі самостійно обирати іноземного партнера, асортимент та номенклатуру товарів для укладання імпортних угод, встановлювати ціни та вартість контракту, терміни, обсяги імпорту.

Супутньою ознакою  реалізації імпортних операцій  є виконання ряду зобов’язань, а саме: вчасне здійснення платіжно-розрахункових операцій, надання послуг, що забезпечують ефективне здійснення імпортних операцій (транспортні, страхові, експедиторських). Обов’язковою умовою при здійсненні імпортної політики є наявність комерційної, валютно-фінансової інформації про кон’юнктуру зовнішніх як товарних так і валютних ринків.

Ефективність  організації експортно-імпортних  операцій залежить від функціонування підприємства в цілому. Так ефективність імпортних операцій залежить від  правильного вибору постачальників, від якості сировини, від його ціни, від строків поставки.

Облік імпортних  товарно-матеріальних цінностей ідентичний загальним вимогам обліку, за виключенням  деяких особливостей, зокрема: приймання  імпортних товарів з обов'язковою участю експерту торгово-промислової палати України із складанням приймального акту і акту експертизи. При виявленні нестачі або дефекту товарів складається рекламаційний акт; обов'язкове декларування імпортних товарів при перетині митного кордону України; відображення в обліку приймання товарів, що імпортуються, за датою вантажної митної декларації; необхідність відокремленого обліку імпортних товарів і розрахунків по їх придбанню, що випливає з особливостей оподаткування цих товарів; організація аналітичного обліку за найменуваннями, кількістю товарів, обліковими партіями, контрактами, країнами та консигнаторами. – в конец теории

Бухгалтерський  облік

Концептуальний  аспект бухгалтерського обліку зовнішньоторговельних  операцій регламентується Законом  України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [3], в якому закріплені основні принципи бухгалтерського обліку та звітності, серед яких принцип нарахування та відповідність доходів і витрат, згідно з яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15”Дохід” [2], у якому зазначені умови визнання доходу від реалізації продукції (товарів, інших активів), а саме:

• покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
• підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
• сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;
• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією можуть бути достовірно визначені.

Слід відзначити, що згідно з міжнародними нормами право власності переходить до покупця одночасно з ризиком випадкової загибелі або псування товару, якщо інше не передбачено зовнішньоекономічним договором. Момент переходу ризику визначається базовими умовами постачання у зовнішньоекономічних договорах – Правилами ІНКОТЕРМС, застосування яких в Україні, як вже зазначалось, має певні особливості.

Основними завданнями бухгалтерського  обліку імпортних операцій є:

• перевірка правильності документального оформлення товарних та розрахункових операцій;
• дотримання вимог валютного та митного законодавства;
• формування достовірної інформації про рух імпортних товарів (купівля, зберігання, реалізація);
• формування достовірної інформації про курсові різниці.

Облік імпортних товарно-матеріальних цінностей ідентичний загальним вимогам обліку, за виключенням деяких особливостей, зокрема:

• приймання імпортних товарів з обов'язковою участю експерту торгово-промислової палати України із складанням приймального акту і акту експертизи. При виявленні нестачі або дефекту товарів складається рекламаційний акт;
• обов'язкове декларування експортно-імпортних товарів при перетині митного кордону України;
• відображення в обліку приймання товарів, що імпортуються, за датою вантажної митної декларації;
• необхідність відокремленого обліку імпортних товарів і розрахунків по їх придбанню, що випливає з особливостей оподаткування цих товарів;

організація аналітичного обліку за найменуваннями, кількістю  товарів, обліковими партіями, контрактами, країнами та консигнаторами

Синтетичний облік

Українські підприємства відповідно до чинного законодавства можуть ввозити з-за кордону необоротні засоби, матеріали, сировину, товари та інші товарно-матеріальні цінності щодо яких немає обмежень.

Найбільш поширеними імпортними операціями є ввезення товарів, у зв'язку з чим умовні приклади розглядаються саме із ввезенням цього виду товарно-матеріальних цінностей.

Синтетичний облік імпортних  товарів ведеться на рахунку 28 Товари".

Імпортні товари відображаються в обліку з моменту їх одержання  за купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання, тобто за обліковими цінами.

Облікова ціна на один і той же товар може бути різною в залежності від умов поставок і  місцезнаходження товару. Так, на умовах поставки "франко-завод" початковою обліковою ціною буде контрактна ціна постачальника за акцептованими рахунками-фактурами. При перетині митного кордону України або при прийманні товару на складі покупця облікова ціна на цей товар буде збільшена на суму накладних витрат, понесених за кордоном, і на суму сплачених зборів, мита і податків., Товари, у тому числі імпортовані з-за меж митної території України, є запасами, оскільки вони відповідають всім критеріям цієї категорії активів. З огляду на це, їх оцінка та облік здійснюються відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", тобто оцінюються та зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає:

• вартість товару, що зазначена у документах на відвантаження у постачальника;
• витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування;
• суми ввізного мита та митних зборів;
• суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку та підвищення якісних і технічних характеристик запасів.

Таким чином, повна імпортна вартість товару складається з його контрактної вартості, накладних  витрат, сплачених в іноземній  валюті, сплаченого мита, зборів і податків при розмитненні вантажу.

При формуванні первісної  вартості імпортних товарів на рахунок 281 "Товари на складі" буде відноситися їх митна вартість, тобто контрактна вартість, перерахована за курсом НБУ на дату ввезення. З набуттям чинності П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" такий порядок формування облікової вартості імпортних товарів зберігається за умови, що надходження товарів передуватиме їх оплаті. Однак коли за імпортні товари буде перерахований аванс в іноземній валюті, то їх облікова вартість буде іншою, ніж митна вартість, зазначена у вантажній митній декларації, і визначається шляхом перерахунку в гривні за курсом НБУ на дату сплати авансу.

Реалізація організаціями-імпортерами  імпортних товарів покупцям проводиться  за вільними продажними цінами, що сформовані виходячи з купівельних цін, торгових надбавок та ПДВ. При цьому сума ПДВ, що підлягає внеску до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, отриманою від покупця, сумою податку, сплаченою на митниці при ввезенні товарів та сумами податків, що відносяться до оплачених матеріальних цінностей (робіт, послуг), вартість яких включається до витрат на збут.

В організації обліку імпортних операцій важливе місце  займає облік комерційних (накладних) витрат, питома вага яких в ціні товару більше 50 %. Розміри їх визначаються базисними умовами поставки товару.

Деякі комерційні витрати безпосередньо відносяться до конкретних партій закуплених товарів, наприклад, витрати по транспортуванню, недостача товарів в дорозі, при зберіганні в межах норм природного убутку та деякі інші. їх прийнято називати прямими витратами. Інші витрати, такі як відсотки по комерційному кредиту, портові і вантажні збори та ін., в більшості випадків не мають прямого відношення до конкретних поставок товарів. Такого роду комерційні витрати вважаються непрямими.

Для розрахунків з  іноземними постачальниками за придбані товари використовується пасивний рахунок 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками". Облік по цьому рахунку необхідно вести паралельно в національній та іноземній валюті. За умови наступної оплати імпортної поставки грошовими коштами цей рахунок є монетарною статтею, у зв'язку з чим слід пам'ятати про необхідність визначення в бухгалтерському обліку курсової різниці на дату балансу та на дату здійснення операції. За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця відображається на рахунку 945 "Втрати від операційної курсової різниці", а за умови зменшення курсу іноземної валюти, в якій обліковується заборгованість - на рахунку 714 "Дохід від операційної курсової різниці". З подальшим відображенням у складі фінансових результатів на рахунку 791 "Результат основної діяльності".

Для розрахунків з  іноземними контрагентами за придбані необоротні активи доцільно використовувати (рахунок 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", облік на якому ведеться аналогічно до попереднього випадку.

Але курсова різниця по такій заборгованості, що буде погашатись іноземною валютою або її еквівалентами, відображається на рахунках 974 "Втрати від не операційних курсових різниць" та 744 "Дохід від поопераційної курсової різниці" відповідно.

Синтетичний облік розрахунків з контрагентами по всіх послугах, пов'язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця призначення, (транспортних, експедиторських, страхових) ведеться на рахунку 68 "Розрахунки по інших операціях". Ці послуги в залежності від місця розташування їх виконавця можуть бути оплачені як в національній, так і в іноземній валюті. В останньому випадку облік по рахунку слід вести в порядку, передбаченому для відображення в обліку імпортних операцій.

Аналітичний облік

Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях рекомендується здійснювати в розрізі країн, а всередині їх - в розрізі постачальників, номерів контрактів та документів (рахунків) до сплати. В будь-якому випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності розрахунків за кожною поставкою товарів. Аналітичний облік імпортних поставок ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу. Якщо з іноземним постачальником є домовленість про пред'явлення рахунку на кожну транспортну партію, то за облікову партію приймається партія, оформлена одним рахунком постачальника.

Облікові регістри

Для узагальнення інформації про розрахунки з іноземними постачальниками та іншими кредиторами використовується Журнал 3 та відомості аналітичного обліку по відповідних рахунках, що також ведуться паралельно в національній та іноземній валютах.

Оподаткування

ПДВ з увезених товарів, як і раніше, залишається найвагомішим джерелом доходів державного бюджету.

Під час ввезення товарів в Україну в митних режимах імпорту та реімпорту суми ПДВ підлягають сплаті до державного бюджету безпосередньо на єдиний казначейський рахунок до/або на день подання митної декларації за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування. [ст. 185.1 ПКУ].

З метою оподаткування  ПДВ до імпорту також прирівнюється  постачання товарів  (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі,  митного складу або спеціальної митної зони, створених відповідно до положень глав 35-37 Митного кодексу України,  для їх подальшого вільного обігу на території України.

Визначення  бази оподаткування здійснюється відповідно до ст. 190.1 ПКУ, відповідно до якого базою оподаткування товарів при ввезенні на митну територію України,  є їх договірна  (контрактна)  вартість,  але не нижче митної вартості товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України,  з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість,  що включаються до ціни товарів згідно із законом. 

При визначенні бази оподаткування  перерахунок іноземної валюти в  національну валюту здійснюється за офіційним курсом національної валюти до цієї валюти,  встановленим Національним банком України,  що діє на день подання митної декларації для митного оформлення,  а в разі нарахування суми податкового зобов’язання митним органом у випадках, коли митна декларація не подавалася, - на день визначення податкового зобов’язання. 

Умовне звільнення від  оподаткування застосовується в митних режимах тимчасового ввезення (вивезення). У митних режимах митного складу, знищення, магазину безмитної торгівлі застосовується повне умовне звільнення від оподаткування. У митних режимах транзиту й відмови на користь держави податок не сплачується.

Податковий кодекс частково поновив для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності безпроцентний податковий кредит у вигляді відстрочки платежу  з ПДВ шляхом видачі податкового векселя під час імпорту товарів в Україну. Правила й обмеження застосування вексельної форми розрахунків піддавалися багаторазовим змінам [6, 174–175]. Первісне право на видачу векселя надавалося тим суб’єктам ЗЕД, які задекларували ПДВ до відшкодування з бюджету. Пізніше дозволялося оформляти векселя лише по товарах, які ввозяться для власних виробничих потреб. Існували обмеження щодо суми ПДВ, переліку операцій і т. п. У 2008–2010 рр. застосування векселів з ПДВ під час імпорту товарів тимчасово зупинялося законами про державний бюджет. Причина  – в проблемах, з якими пов’язана ця форма розрахунків, насамперед у застосуванні суб’єктами господарювання схем мінімізації податкових зобов’язань на основі векселів. Вексельна форма уразлива й з позицій захисту інтересів вітчизняного виробника, оскільки створює конкурентні переваги імпортерам. Інші суб’єкти господарювання, які придбавають сировину, матеріали в постачальників на внутрішньому ринку, не мають право на аналогічне відстрочення зі сплати ПДВ і перебувають у невигідних умовах, порівняно з імпортерами.

Починаючи з 2011 року, вексельна  форма розрахунків з ПДВ поновлена  для підприємств суднобудівної  промисловості в разі ввезення устаткування, обладнання й комплектуючих (за переліком  КМУ), що не виробляються в Україні та призначені для використання в господарській діяльності.

Податковий вексель не може бути виданий підприємствам, що зареєстровані  платниками ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до здійснення імпорту.

Митний орган  зобов’язаний прийняти податковий вексель  на суму податкового зобов’язання з ПДВ, що підлягає сплаті, зі строком  погашення на 720-й календарний  день з дати його видачі.

Контролюють погашення  податкових векселів органи податкової служби на підставі даних, отриманих від митних органів, податкових декларацій і платіжних документів, що підтверджують сплату сум податку за погашеними векселями.

Податковим  кодексом передбачено подальше застосування єдиного (крім нульової) податку на додану вартість зі зниженням її розміру до 17 % з 2014 р., що означає в перспективі відмову від диференційованого підходу до встановлення ставок на окремі товари, роботи й послуги. Прийняте рішення пов’язане не тільки зі збільшенням витрат на адміністрування ПДВ у разі застосування диференційованих ставок. Установлення високих ставок тільки на товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподатковування й скорочує надходження коштів у бюджет. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподатковування товарів повсякденного попиту забезпечує державі постійні й значні доходи.

Фіскальна теорія свідчить, що оподатковування всіх товарів за єдиною ставкою зводить до мінімуму різного роду деформації. Установлення єдиної ставки податку значно спрощує систему адміністрування ПДВ. Теоретичні аргументи свідчать на користь однієї стандартної ставки. ПДВ із диференційованими ставками властиві недоліки:

• відсутність нейтральності з одночасним зниженням регресивності щодо річного доходу;
• товари й послуги, які обкладають різними ставками податку, не мають чіткої класифікації, здійснити її практично неможливо;
• розбіжності у ставках призводять до відхилення від оподатковування;
• знижені ставки поширюють податкову знижку і на споживачів з високими доходами.

Європейські країни мають досвід застосування диференційованих ставок ПДВ, але висновки багатьох фінансових експертів підтверджують доцільність застосування єдиної ставки ПДВ. Саме в цьому напрямку передбачається процес гармонізації податку в ЄС [3, 251].

Акциз, як і будь-який інший податок, поряд з фіскальною функцією має регулятивне значення. Регулятивна функція акцизу проявляється в декількох напрямках: вплив на структуру і обсяги виробництва та споживання підакцизних товарів, регулювання рентабельності виробництва підакцизних товарів та ін.

Правила застосування акцизного податку в Податковому  кодексі розроблено на основі попереднього законодавства про акцизний збір, при цьому розширено перелік  платників, уточнено об’єкти оподаткування, строки сплати і ставки на підакцизні товари. Деякі нововведення поширюються й на експортно-імпортні операції. Розглянемо основні з них.

До переліку підакцизних товарів, що існував  раніше (спирт етиловий, алкогольні напої, пиво, тютюнові вироби, нафтопродукти, автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли) додано  скраплений газ.

Звільняються  від акцизного оподаткування такі операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності:

1. експорту підакцизних товарів за межі України;
2. ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів, у яких виявлено недоліки, для їх повернення експортеру без подальшої реалізації в Україні;
3. ввезення підакцизних товарів в Україну, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичними представництвами іноземних держав.

У разі реалізації на митній території України підакцизних товарів (продукції), що були ввезені зі звільненням від оподаткування, акциз сплачується особами, що їх реалізують, не пізніше дати реалізації одночасно зі сплатою ПДВ;

– ввезення підакцизних  товарів (продукції) на митну територію України, якщо при цьому згідно із законодавством України не справляється податок на додану вартість у зв’язку з розміщенням товарів (продукції) у митних режимах: транзиту, магазину безмитної торгівлі, тимчасового ввезення та ін.;

– ввезення або  реалізації вітчизняних підакцизних  товарів, що використовуються як сировина для виробництва інших підакцизних  товарів;

– ввезення фізичними  особами на митну територію України  підакцизних товарів в обсягах, що не перевищують норм безмитного ввезення, встановлених законом;

– реалізації безпосередньо  вітчизняними виробниками алкогольних  напоїв і тютюнових виробів магазинам  безмитної торгівлі;

– ввезення на митну територію України підакцизних  товарів (крім алкогольних напоїв і  тютюнових виробів) як міжнародної технічної допомоги та ін.

Платниками  акцизного податку, крім виробників та імпортерів підакцизних товарів, є особи, які:

– реалізують конфісковані, безхазяйні підакцизні товари;

– порушили вимоги розміщення товарів у митних режимах  “транзит”, “митні склади”, “тимчасове ввезення” та інші, що передбачають повне або часткове звільнення від оподаткування;

– порушили умови  цільового використання товарів, за якими встановлено нульову ставку акцизу (наприклад, спирт для переробки  на ліки, нафтопродукти, що використовуються для виробництва етилену).

Переглянуто в бік збільшення ставки податку. Найбільшого зростання зазнали  ставки акцизу на бензин моторний –  у 1,5 рази. Зростання ставок акцизів  відбувається одночасно як на підакцизні товари, вироблені в Україні, так і на підакцизні товари, ввезені на її територію, що обумовлює стійку тенденцію збільшення надходжень податку до бюджету . 

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних  товарів, що ввозяться в Україну, під час митного оформлення здійснюють митні органи, крім випадків ввезення маркованої підакцизної продукції. Адміністрування акцизу під час ввезення тютюну та алкоголю здійснюють органи державної податкової служби.

У ст. 9 Податкового  кодексу зазначено, що установлення і справляння мита регулюються митним законодавством. При цьому Митний кодекс та інші закони і нормативні акти з питань митної справи в частині регламентування правовідносин у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України, зараховано до складу податкового законодавства. Трансформації в митно-тарифному регулюванні не пов’язані з набуттям чинності Податковим кодексом, вони обумовлені, насамперед, членством у СОТ. Фіскальні наслідки регулювання не можна назвати непередбачуваними, але їх негативний ефект, підсилений зниженням обсягів експортно-імпортних операцій в останні роки, відзначився не лише на надходженні мита, але й на загальних митних платежах у структурі податкових доходів державного бюджету .

Перший досвід митного регулювання під час  входження України в СОТ свідчить, що внутрішні економічні умови поліпшуються для одних секторів економіки  й погіршуються для інших. Вступ  у СОТ зумовив зниження тарифних обмежень для ввезення імпортних товарів на внутрішній ринок, що підсилило конкуренцію, яку не всі вітчизняні підприємства спроможні витримати. Однак членство в СОТ не позбавляє країну певних інструментів захисту внутрішнього ринку. Можна виділити такі напрямки реформування митної політики України в контексті приєднання до СОТ: