Iнфляцiя та ii особливостi в Украiнi

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СПЕЦІАЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ  ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з предмету “ Гроші та кредит ”

на тему:

«Особливості інфляцій в Україні»

 

 

 

 

 

 

         Виконав: слухач 102гр.СФПК

         Попов О.С. 

                                                                                   Перевірив: проф.Добров В.М.                                                                                                                         

 

 

 

 

 

 

Одеса 2013

 

 

План

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Суть, форми та причини  інфляції………………………………………….4

1.1. Поняття інфляції…………………………………………………………..4

1.2. Причини інфляції………………………………………………………….5

1.3. Причини інфляційних  процесів в Україні………………………………7

1.4. Види інфляції……………………………………………………………..9

2. Соціально-економічні  наслідки інфляції…………………………………11

3. Антиінфляційна політика: світовий і вітчизняний досвід………………12

Висновок……………………………………………………………………….17

Список використаної літератури…………………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Інфляція є одним  із найтяжчих проявів макроекономічної нестабільності. У світі немає країни, яка б у другій половині XX ст. тією чи іншою мірою не зазнала б утрат від інфляції. Дуже гостра нині проблема інфляції і для України.

Інфляція як специфічна якість паперових грошей відома вже  багато століть. Ще у 18 ст. з'явилася  велика кількість наукових робіт, в  яких розглядалась залежність між кількістю  золота, срібла в Європі, ростом цін  та розвитком виробництва. Більшість авторів стверджували, що ціни не обов'язково зростають, коли для забезпечення більших обсягів виробництва використовуються додаткові обсяги срібла та золота. І хоч  сама по собі кількість грошей не має абсолютно ніякого економічного значення, процес збільшення кількості грошей в обігу може значно впливати на виробництво. Найбільш яскравими представниками доктрини "Гроші стимулюють торгівлю" були так звані паперово-грошові меркантилісти Джон Лоу з його працею "Аналіз грошей та торгівлі" (1705), Якоб Вандермет - "Гроші відповідають всім речам"(1734), єпіскоп Берклі - "Вопрошающий" (1737), які робили висновок, що повзуча інфляція може сприяти економічному зростанню, припускаючи при цьому наявність постійної ринкової нерівноваги.

Протилежні погляди на ці речі можна знайти у Кантільона в "Нарисі про природу торгівлі"(1755), що перевернув грошовий аналіз з голови на ноги, показавши, що вплив зростання кількості грошей на ціни та доходи залежить від способу попадання готівкових грошей в економіку.

Економісти XVIII-XIX ст. тлумачили  інфляцію як грошове явище. Однією з  найстаріших концепцій інфляції є кількісна теорія грошей, основним постулатом якої є відоме твердження англійського філософа Д. Г'юма про  те, що будь-яка зміна кількості  грошей в обігу веде до пропорційної зміни абсолютного рівня цін і товарів і послуг.

Iсторично склалося  так, що одна з нових й,  у деякому вiдношеннi, найважливiша  функцiя уряду полягає в тому, щоб стабiлiзувати економiку, тобто  допомагати iй забезпечувати   повну зайнятiсть ресурсiв i стабiльний рiвень цiн. Перед вченими-економiстами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденцiї у розвитку свiтової економiки. Одне з перших мiсць посiдає аналiз iнфляцiї та факторiв, що iї обумовлюють.

У процесi розвитку сучасної змiшаної економiки ступiнь державного втручання, а у рамках останнього - вибiр адекватної макроекономiчної полiтики, що дозволяє запобiгти зростанню iнфляцiї та безробiття, мають особливе значення.

Жодна з вiдомих нинi ринкових економiчних систем не функцiонує стихiйно. Всi вони являються об'єктами державного регулювання. При цьому напрямок й форми державного втручання  змiнюються вiдповiдно до ситуацiї, що склалася у економiчнiй системi.

Манiпулювання податками  й розмiрами видаткiв бюджету, контроль за цiнами є одними з головних iнструментiв, за допомогою яких уряд може сприяти подоланню безробiття та iнфляцiї.

В данiй роботi розглядаються  деякi питання, пов'язанi iз стримуванням iнфляцiйних процесiв в економiцi. За своїм змiстом робота роздiлена на такi частини: у першому та другому пунктах аналiз зосереджений на механiзмi iнфляцiї та на iї наслiдках як у соцiальнiй, так i в економiчнiй сферах; у третьому пункті дана характеристика антиiнфляцiйної полiтики.

 

 

1. Суть, форми  та причини інфляції.

 

1.1. Поняття інфляції.

 

Як економічне явище  інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов'язана  з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов'язана.

Термін інфляція (від  лат. Inflatio - надування) вперше почав  вживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861 - 1865 рр. і означав процес збільшення паперово - грошового обігу. В ХІХ столітті цей термін вживається також в Англії і в Франції. Широкого розповсюдження в економічній літературі  поняття інфляції одержало в ХХ столітті відразу після після першої світової війни.

На початок 90-х років  ХХ сторіччя не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. У класичній економічній  теорії інфляція трактується як частина  теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниження  купівельної спроможності грошей. Дж.М.Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.

Мілітаризм, який прийшов  на зміну кейнсіанській теорії у 80-х роках вже не просто включає проблеми інфляції в макроекономічну теорію. Проблеми інфляції стають найважливішою складовою частиною макроекономічної теорії. "Під інфляцією, - пише М.Фрідмен, - я розумію стійке та безперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції". Це положення переконує в тому, що причини інфляції - у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.

На противагу цьому в кейнсіанських теоріях під інфляцією розуміється надмірний попит, причини якого - як на стороні пропозиції, так і попиту: "В разі якщо пропозиція грошей у порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшилася, має місце інфляція". [3,282]

Де б не розпочалася дія інфляційних факторів - чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи у грошово-кредитній сфері - інфляційне зростання цін супровожується збільшенням  грошової маси. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді.

Інфляція - це процес зростання  загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового  обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші "дешевіють", а ціни набувають тенденції до зростання. Iнфляцiя виникає в разi, якщо суспiльство намагатиметься витрачати бiльше, нiж дозволяють виробничi потужностi економiки. Коли сукупнi витрати перевищують обсяг продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувається пiдвищення рiвня цiн. Отже, надмiрний обсяг сукупних витрат носить iнфляцiйний характер. У цьому разi уряд зобов'язаний лiквiдувати надлишковi витрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору. Інфляція є тонке соціально-економічне явище , породжене диспропорціями  виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція - одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку  економіки практично всіх країн світу.

Інфляція визначається такими показниками:

Рівень інфляції = Індексу  цін

Рівень інфляції показує  як змінилися ціни в національній економіці за певний період.

 

Індекс цін = ціна ринкового кошика певного року/ціна ринкового кошика базового року * 100%.

 

Ринковий кошик - фіксований набір товарів і послуг, який приймається  за масштаб цін для виміру динаміки цін.

Базовий рік - це рік у  порівнянні з яким ми хочемо побачити зміну цін. [10,62-63]

Темп інфляції показує  прискорилася чи уповільнилася інфляція за певний період.

 

Темп інфляції = індекс цін певного року - індекс цін  базового року / індекс цін базового року * 100%.

 

1.2.Причини  інфляції.

 

Незалежно від стану  грошової сфери товарні ціни можуть підніматися в наслідок змін в динаміці виробничої праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в динаміці виробництва, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових податків, зміна конюктури ринку, дія зовнішньо економічних зв'язків, стихійних лих і т.д. Одже ріст цін викликиється  різними причинами. Але не всякий ріст цін - інфляція.Серед вище згаданих причин росту цін важливо виділити справді інфляційні.

Так ріст цін, пов'язаний з циклічними коливаннями конюктури, не можна назвати інфляційним. По мірі проходження різних фаз циклу буде мінятися і динаміка цін. Їх підвищення в період буму і змінюється їх падінням в фазах кризи й депресії і знову ростом в фазі пожвавлення. Підвищення продуктивності праці, при інших незмінних умовах, повинно привести до зниження цін. Стихійні лиха не можуть бути причиною інфляційного росту цін. Так, якщо в результаті повені в якій-небуть місцевості зруйновані будівлі, то, очевидно зростуть ціни на будівельні матеріали. Це буде стимулювати виробників будівельних матеріалів розширити пропозицію своєї продукції і по мірі насичення ринку ціни почнуть падати. [4,272]

Що ж можна віднести  до дійсно інфляційних причин росту  цін? Назвем найважливіші із них.

По - перше, це диспропорційність , або незбалансованість державних витрат і доходів, що проявляється в дифіциті держбюджету. Якщо цей дифіцит фінансується за рахунок активного використання "друкарського верстата" це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції.

По - друге, інфляційне зростання  цін може відбуватись, якщо фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційно небезпечними є інвестиції, пов'язані з мілітаризацією економіки. Так, непродуктивне використання національного доходу на воєнні цілі означає не тільки втрату національного багатства. Одночасно військові витрати створюють додатковий платоспроміжний  попит, що веде до збільшення грошової маси без відповідного товарного покриття, збільшення військових витрат є однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава збільшує грошову масу.

По - третє, з зростанням "відкритості" економіки тієї чи іншої країни, все більшим втягуванням її в мирогосподарські зв'язки збільшують небезпечність " імпортованої" інфляції.

По - четверте, інфляцію спричиняє  зростання витрат на одиницю продукції. Що означає зменшення прибутків  і обсягу продукції, який фірми готові запропонувати за даного рівня цін. Зменшується пропозиція товарів і послуг, і саме витрати спричиняють підвищення цін.

Безліч причин інфляції відмічається в практично у всіх країнах. Але комбінаційна залежність їх від конкретних економічних факторів.

 

 

 

 

1.3. Причини  інфляційних процесів в Україні .

 

Інфляційні процеси  протягом 1991 - 1993 рр набули в Україні  найвищих темпів серед інших пострадянських держав. Пояснити це можливо не лише станом структурної розбалансованості  економіки, нераціональним співвідношенням  галузей, продукуючих на виробничий та споживчий ринки. Інфляційні процеси в Україні були спричинені їх багатофакторним характером, об'єктивними негараздами перехідної економіки, в тому числі значною мірою залежністю від зовнішнього енергопостачання. [8,53]

За данними Кабінету Міністрів України у 1994- 1995 рр. інфляція в Україні приблизно на 86% визначалась збільшенням обсягів грошової маси і швидкістю її обігу та на 14 % - зниженням обсягів виробництва. Насправді цей вплив є більш багатобічним і глибоким. Він діє також через співвідношення попиту і пропозиції, експорту й імпорту, валютний курс тощо.

Серед чинників та факторів інфляції в українській економіці  слід назвати наступні:

· невиважена первинна емісія;

· структурні перекоси у  матеріальному виробництві та ціновій   політиці;

· затратність економіки  та непродуктивні витрати окремих  виробництв;

· значна руйнація товаропродукуючої  сфери та неефективність безготівкової  системи розрахунків;

· від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольований експорт;

· доларизація економіки.

Швидке поглиблення  інфляції від прихованої до гіперінфляції  протягом 1991-1993рр, було зумовлено, з  одного боку, вкрай незадовільною  структурою виробництва, його низькою  ефективністю, падінням темпів росту, а потім і абсолютних обсягів  виробництва, а з іншого - нарощуванням дефіциту державного бюджету із зменшенням надходження доходів та збереженням на попередньому рівні або зростанні державних витрат. Результатом цього стала безперервна емісія, а річні темпи інфляції становили:

· у 1992 році - 1308,0%;

· у 1993 році - 4834,9%;

· у 1994 році - 992,0%;

·  у 1995 році -253,5%   [11,33]

Серед факторів інфляції в Україні неможливо не назвати "шок пропозиції" - різке зростання  світових цін, зокрема на енергоносії, сировину. Порушення постачання енергоносіїв в Україну, її енергозалежність від зовнішніх надходжень нафти та газу, передусім, з Росії та Туркменістану призвели до зростання цін на енергоресурси ( з 1991 по 1994 рр. ціни на нафту зросли у 146 тис. разів, на газ- у 64,2 тис. разів) на внутрішньому ринку та до зростання зовнішньої заборгованості. Так, станом на 1 січня 1994 року кредиторами України були 11 республік колишнього СРСР. При цьому заборгованість перед Росією становила 79,3 % і була найбільшою.  [12, 11]

Невиважена грошова  емісія - ще одна причина інфляції в Україні. Якщо в економіку викидається певна сума грошей, не забезпечених товаром, то цей розрив компенсується ростом цін і відповідно посиленням інфляції. За повідомленням Міністерства статистики України, "емісія грошей за 1993 рік збільшилася у 25 разів і становила 123 трлн. карбованців, у тому числі за четвертий квартал - 7,5 трлн. крб., а лише за грудень - 3,8 трлн- крб".

Збільшення суми, незабезпеченнх товарною масою, грошей в українській  економіці було пов'язане з покриттям  готівкового попиту, бюджетними дотаціями, кредитуванням виробників та споживачів (включаючи і явних банкрутів). Грошові емісії в українській економіці 1992 - 1993 рр. були інфляційним фактором ще й тому, що сприяли падінню валютного курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют. Це, у свою чергу, призвело до того, що український карбованець не виконував класичних грошових функцій. Більш сильна іноземна валюта витісняла національні гроші. Тобто почалося обертання такої валюти, як долар. Станом на 1.08.1994 року питома вага національної валюти становила 86,5 %, іноземної валюти- 13,5 %. Станом на 1.01.1995 р. відповідно- 68,6% і 31,4%.  [15,3]

Надмірний рівень інфляції у 1993 р. змусив уряд та НБУ докорінно  змінити свою політику. Грошово-кредитну політику було змінено з експансійної на жорстку рестрикційну. У 1994 році монетарна політика НБУ будувалася, орієнтуючись на приборкання інфляції. Ще наприкінці 1993 року було запроваджено ряд заходів по стримуванню зростання грошової маси в обігу (скорочення видатків бюджету, обмеження грошової емісії). Якщо у IV кварталі 1993 року середньомісячні темпи інфляції становили 66,4 %, то в І кварталі 1994 року темпи інфляції було знижено до 12,4 %, а в II кварталі - до 5,0 %. Жорстка монетарна політика сприяла ліквідації певних проявів інфляції. Але, на жаль, вона не лише не ліквідувала, а й сприяла активізації такого інфляційного чинника, як спад виробництва і посилення стагфляції - інфляційного процесу, який супроводжується падінням обсягів виробництва Падіння обсягів виробництва зберігалося на підприємствах усіх провідних галузей.

Отже, можна зробити  висновок, що просте обмеження грошової маси хоча и гальмує динаміку цін, але водночас гнітить виробництво, не дозволяє розірвати ланцюг боргових зобов'язань.

У відповідності до Наказу Президента, постанови Кабінету Міністрів та Національного Банку з 1 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено грошову реформу: введено в загальний обіг єдину національну одиницю - гривню. Основною  передумовою введення гривні вважають певною мірою успішне проведення рестрикційної грошово-кредитної політики, що призвела до зниження рівня інфляції. Якщо в 1994 р. рівень роздрібних цін зріс у 5 разів, то в 1995 р.- лише у 2,8 рази. У 1996 році, "напередодні реформ", темпи інфляції склали: у травні, червні- 1%, серпні- 5,7%, у вересні- 2%.  [13]

За даними Держкомстату, інфляція в Україні (зростання цін  споживчого ринку) у лютому 2000р. становила 3,3% (тоді як у січні - 4,6%). Так що прогноз  Міністерства економіки відносно зниження її темпів у лютому до 2% не виправдався. Індекс споживчих цін у січні-лютому поточного року становив 108,1%, тоді як за аналогічний період 1999 року - 102,5% і 1998 року - 101,5%. Рівень інфляції в Україні в 1999 році становив 19,2%, в 1998 році - 20%.

Як ми могли побачити, інфляційні процеси в Україні з часу отримання нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів.

 

 

1.4. Види інфляції.

 

Тепер ми можемо розглянути різні види інфляції:

І. За формами виявлення  розрізняють:

· подавлену (приховану) інфляцію- коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримуються на фіксованому рівні за допомогою адміністративних заходів. Якщо попит перевищує товарообіг в 2 р., це означає, що рівень отоварення грошової одиниці не перевищує 50%, тобто вона знецінюється. Така інфляція є незмінною супутницею планової економіки (в колишньому СРСР в кінці 80-х товарне забезпечення кожного карбованця отриманої зарплати коливалося в межах 40-60 коп., а в 1991 р. товарна конвертованість знизилася до 28 коп.) Основною формою вияву такої інфляції є загострення дефіциту, коли купівельна спроможність грошей падає у зв'язку з неможливістю придбати потрібні товари. Іншою формою подавленої інфляції є приховане підвищення цін, що виявляється в погіршенні якості товару при незмінній ціні, "вимиванні" товарів дешевого асотрименту, продажі старих товарів під новою маркировкою і відповідно за більш високими цінами.

· відкриту- інфляцію, що виявляється  безпосередньо в рості цін.

ІІ. За темпами інфляції розрізняють:

· повзучу- темпи якої не перевищують 10% на рік. За помірної

інфляції ціни відносно стабільні.

· галопуючу- темпи росту цін  досягають 10-100% на рік, це в

· гіперінфляцію- річні темпи приросту цін перевищують 100% Вона веде до астрономічного зростання кількості грошей в обігу і як наслідок катастрофічного зросту цін на товари. На щастя, гiперiнфляцiя трапляється досить рiдко. Вона мас мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди, що йдуть за вiйнами i революцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характерна для краiн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринковоi економiки; в Польшi цiни зростали бiльш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр. [ 4,272]

 

ІІІ. За факторними формами інфляції теорія грошей розрізняє такі її види:

Інфляцiя попиту спостерiгається, коли сукупний попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит.Ця інфляція викликає надлишок грошей, доходiв й попиту. Надлишок грошей виникає внаслідок зростання сукупних грошових витрат підприємств, державних і домашніх господарств. Попит в країні в цілому виявляється більшим сукупної пропозиції товарів і послуг, а це неминуче веде до зростання рівня цін. Поступово зростання попиту пiдштовхує розвиток сукупної пропозицiї. Для цього стану економiки притаманне повнiше використання ресурсiв, а тому iх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починається зростання цiн, тобто iнфляцiя.

Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя  пропозицii, спостерiгається в тому  випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцii, тобто середнi витрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцii, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшусться сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищус рiвень цiн. Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, - це зростання номінальної заробітної плати і цін на сировину та енергію.

Також інфляція може бути збалансованою  і незбалансованою. При збалансованій  інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість  товарів і послуг. В цьому випадку  по результатах середньорічного  росту цін піднімається процентна  ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам.У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.

Існує також очікувана і неочікувана  інфляція. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який небуть період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним скачком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань  така ситуація викличе  різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту. Але у випадку коли раптовий скачок цін відбувається в економіці не зараженій інфляційними очікуваннями , то виникає так званий "ефект Пігу"- різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги.   [3,285]

 

 

 

 

 

2. Соціально-економічні  наслідки інфляції.

 

Головними соцiально-економiчними  наслiдками iнфляцiї є: перерозподiл  доходiв, прихована державна конфiскацiя  грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння  реальної процентної ставки на капiтал, падіння рівня життя народу.

Основний розподiльчий  вплив iнфляцiї виникає через вiдмiнностi у активах (все, що має грошову  вартість) i пасивах (борги), якими володiють  люди. Для iндивiда, що отримав позику i має вносити по нiй щорiчний (або  щомiсячний) платiж згiдно зi ставкою проценту, iнфляцiя фактично є моментом позитивним. Наприклад, позичено 100 000 долл. для купiвлi будинку i щорiчнi платежi по закладнiй становлять 10 000 долл. У разi пiдвищення цiн у 2 рази, тобто наявностi iнфляцiї, платежi по закладнiй нiяк не змiняться i будуть становити тi ж самi 10 000 долл. за рiк, хоча кiлькiсть благ, що можна придбати на цю суму зменшиться вдвiчi.* Боржник при цьому тiльки виграє, оскiльки реальний процент за використання капiталу зменшився наполовину.

В цiлому непередбачена iнфляцiя  перерозподiляє багатство вiд  кредиторiв до боржникiв, а непередбачене  зниження темпiв iнфляцiї дає протилежний  ефект.

Iнфляцiя є головним  чинником, що впливає на вiдсотковi  ставки, оскiльки пiд iї дiєю  змiнюється купiвельна спроможнiсть грошових одиниць i зменшусться реальна прибутковiсть iнвестицiй.

Окрiм перерозподiлу доходiв iнфляцiя впливає на економiку через  загальний обсяг виробництва. Такий  вплив справляється на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд  зауважити, що безпосереднього зв'язку мiж цiнами i обсягом виробництва немає. Збiльшення сукупного попиту збiльшує i цiни, і  обсяг виробництва.

Загальні негативні  наслідки інфляційних процесів:

1. Посилення диспропорцій  в економіці, дезорганізація господарських  зв"язків, виникнення кризи фінансів, значна активізація спекуляцій, посилення злочинності;

2. Зниження життєвого  рівня трудящих, знецінення трудових  заощаджень, поглиблення майнової  нерівності. У США, наприклад,  монополісти внаслідок інфляції  щорічно привласнюють до 70 млрд. долл., в Україні лише в 1992-1993рр.ціни зросли в 2569 разів, а грошові доходи населення - тільки в 559 разів. У 610 разів знецінилися вклади громадян в ощадбанку;

3. Зниження стимулів  до продуктивної діяльності, гальмування  науково- технічного процесу.

4. Відкрита інфляція  призводить до зростання витрат  на одиницю продукції; скорочення  прибутків; зменшення випуску  товарів, що кінець-кінцем спричиняє  зростання цін. Проте відкрита  інфляція не руйнує механізму  ринкового саморегулювання економіки: поступово збільшуються інвестиції, зростають обсяги виробництва.

5. Придушена інфляція  супроводжується розривом між  адміністративно встановленими  цінами і ринковими (як правило,  вищими); відпливом товарів у тіньову  економіку, посиленням її; зростанням дефіциту, збільшенням черг; збагаченням ділків тіньової економіки.

Серйознi загрози для  нацiональної економiки, що створює iнфляцiя, мають як внутрiшнiй, так i  зовнiшнiй  прояв. У разi iнфляцiї витрат, країни, економiка яких залежить вiд зовнiшньоi торгiвлi перш за все промисловими, легкозамiнюваними товарами, можуть втратити експортнi ринки, якщо цiни та витрати в цих країнах зростають швидше, нiж в iнших краiнах. Таким чином, проблема стабiлiзацiї цiн тiсно пов'язана з питаннями збереження конкурентноспроможностi держави на зовнiшних ринках. [16,273]

3. Антиінфляційна  політика: світовий і вітчизняний  досвід.

 

Свiтовий досвiд виробив  двi головнi концепцiї антиiнфляцiйних заходiв, що спираються  на кредитно-грошову i фiскальну полiтику (використовує державний бюджет, податки і урядові видатки). Це заходи або безкомпромiсної боротьби з iнфляцiєю, або адаптацiї, пристосування до життя в умовах iнфляцiйної нестабiльностi. Перший метод реалiзується шляхом змiн у системi оподаткування (як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати. Другий -це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцiї. До того ж необхiдною є повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцiї. Адаптацiйна полiтика має свої недолiки: кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростання iнфляцii.  [2,22]

Як правило, в умовах боротьби з iнфляцiєю цi методи використовуються комплексно, що дає бiльш виражений ефект, i дозволяє пом'якшити труднощi, припадаючi на долю економiки країни.

 

 

а) Методи антиiнфляцiйного  оподаткування

 

В процесi стримування iнфляцiї  податки вiдiграють двоїсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.

Негативний вплив iнфляцii на податкову систему, змусив багато країн "iндексувати"(індексація - це механізм, який забезпечує регулювання заробітної плати і платежів відповідно до рівня інфляції) податковi закони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, яке спричинясться iнфляцiєю. Так було проiндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США. Однак, індексацію не можна розглядати як метод боротьби з інфляцією. За допомогою індексації можна лише послабити або уникнути окремих негативних наслідків інфляції, але не можна знизити її темпи.