Конституционная реформа и право Президента в Украине

                    Министерство образования и науки Украины

         Севастопольский национальный технический университет

                                                      Кафедра « Философских и социальных наук »

                                                Реферат

          на тему: « Конституционная реформа в Украине и статус Президента.»

                         «Соучастие в совершении преступления.»

                                                                                              Выполнил:

                                                                                              ст. гр ФК- 11д

                                                                                              Беляева В. В

                                                                                              Проверил:

                                                                                              Червинская Р. В

                                           Севастополь

                                                  2010.                                                   

                                            Содержание

1.      Конституционная реформа в Украине и статус Президента

    1.1 Місце та роль Президента України в конституційній системі органів    

державної влади.                                                                                                    3…  ядок обрання Президента влади            Содержание

    1.2 Порядок обрання Президента України та строк його повноважень  4

    1.3 Порядок і строки призначення виборів                                                 5

         1.4 Функції та компетенція Президента України                                        6

         1.5 Акти Президента України                                                                      12

         1.6 Адміністрація Президента України                                                      13

         1.7 Поняття  Конституції України та сучасна конституційна реформа 15

  2.  Соучастие в совершении преступления.

       2.1 Поняття і значення ознаки співучасті у злочині у злочині                   19

       2.2 Види співучасників:                                                                                 21

1.   виконавець

2.   організатор

3.   підбурювач

4.   посібник

3. Форми співучасті                                                                                       28

4.Відповідальність співучасників                                                                 31

    Список используемой литературы

                                                                                                                                 3

1.1 Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади

Глава держави - це особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії і здійснює верхо­вне представництво держави у внутрішньо - та зовні­шньополітичних відносинах.

Конституційно-правовий статус Президента України встановлюється нормами Конституції України, які ви­значають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з ін­шими органами державної влади; закріплюють порядок заміщення поста Президента України; передбачають кон­ституційно-правову відповідальність за державну зраду та інші злочини; визначають функції та повноваження Президента України.

Конституція України передбачає систему гарантій, мета яких- виключити можливість узурпації всієї пов­ноти влади Президентом, перетворення його в автори­тарного правителя. До них можна віднести:

1) обмеження терміну повноважень Президента п'я­тирічним строком (ч. 1 ст. 103);

2) його обрання шляхом загальних прямих виборів (ч. 1 ст. 103);

3) заборона мати Президенту інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян (ч. 4 ст. 103);

4) заборона займати пост Президента однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);

5) можливість усунення Президента з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або ін­шого злочину (ст. 111);

6) можливість визнання Конституційним Судом Ук­раїни актів Президента неконституційними, в силу чого вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституцій­ним Судом відповідного рішення.

Президент України на час виконання повноважень користується правом недоторканності (ст. 105 Конститу­ції України). Це означає, що до усунення

                                                                                                                               4

Президента з поста проти нього не можна порушити кримінальну справу, арештувати тощо.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підста­ві закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунутий з поста в порядку імпічменту.

   1.2 Порядок обрання Президента України та строк його повноважень

Порядок обрання Президента України визначається Конституцією України (ст. 103) та Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р.

Президент України обирається безпосередньо виборцями. Такий спосіб обрання Президента, як правило, використовується в державах з президентськими та квазіпрезидентськими формами правління, де реалізується модель «жорсткого» розподілу влад.

Згідно з Конституцією України вибори Президента здійснюються на основі загальних принципів виборчого права України - вільних виборів, загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання.

Конституція України встановлює додаткові, порівня­но з виборами народних депутатів чи місцевими вибора­ми, обмеження щодо пасивного виборчого права грома­дян при виборах Президента:

- по-перше, підвищується віковий ценз (з 18 при міс­цевих виборах та 21 року при виборах народних депута­тів України до 35 років при виборах Президента). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави потребує значного життєвого та політичного досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних полі­тичних, правових, економічних та соціальних проблем, а це, у свою чергу, досягається з відповідним віком;

- по-друге, при виборах Президента встановлюється ценз осілості - десять останніх перед днем виборів років проживання в Україні. Це обмеження

                                                                                                                             5

обумовлене тим, що глава держави має бути досить  добре  обізнаний з різ­ними аспектами суспільного життя країни, його мають добре знати виборці;

- по-третє, встановлюється заборона одній і тій са­мій особі обиратися Президентом більше ніж два стро­ки підряд. Обрання на третій чи четвертий строк також можливе, але лише після перерви.

   1.3 Порядок і строки призначення виборів.

Вибори Президента можуть бути черговими, позачерговими (до­строковими) і повторними.

Чергові виборі призначаються Верховною Радою на останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Пре­зидента.

Результати виборів президента встановлює Цент­ральна виборча комісія на підставі протоколів територі­альних виборчих комісій не пізніше, як у п'ятиденний строк після дня виборів. Обраним Президентом вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Повідомлення про результати виборів Президента публікується Центральною виборчою комісією не піз­ніш, як на третій день після підписання протоколу про результати виборів.

Строк повноважень Президента - п'ять років. Ново­обраний Президент вступає на пост не пізніше, ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на уро­чистому засіданні Верховної Ради. Урочиста церемонія вступу на посаду глави держави отримала назву інаугу­рація.

За загальним правилом Президент як глава держави не несе політичної або юридичної відповідальності за свої дії. Юридична невідповідальність гарантується ін­ститутом недоторканності, а політична-інститутом контрасігнатури, під чим розуміють скріплення акту Президента підписом Прем'єр-міністра та міністра, від­повідального за акт та його виконання. Проте, в особли­вих випадках Президент підлягає відповідальності, що передбачено ст. 111 Конституції України - він може бу­ти усунутий з поста

                                                                                                                              6

Верховною Радою в порядку імпіч­менту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Інститут імпічменту виступає надійною гарантією проти зловживання владою та порушення главою держа­ви конституцій-законів держави.

    1.4 Функції та компетенція Президента України

Ядро конституційно-правового статусу Президента становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції та повноваження, що належать згідно з Кон­ституцією України виключно Президенту, складають прерогативу глави держави.

Основні функції Президента як глави держави визна­чені в ст. 102 Конституції України. Так, Президент є га­рантом державного суверенітету, територіальної цілісно­сті України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України Президент наділяється особливими повноваженнями, він: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; очо­лює Раду національної безпеки і оборони України; при­ймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її міс­цевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній не­залежності України тощо.

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конститу­ції України Президент наділений правом законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати питання щодо реалізації конституційних положень, приведення чинно­го законодавства у відповідність до Конституції України. Президент користується виключним правом вносити до Верховної Ради законопроект про внесення змін до роз­ділів 1, III, XIII Конституції України та призначати все­український референдум для затвердження цих змін. За­безпечуючи додержання Конституції України Президент може накладати вето на закони, прийняті Верховною Ра­дою, направляє до Конституційного Суду України звер­нення щодо встановлення конституційності законів та інших актів Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Мі­ністрів України та акти Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим.

                                                                                                                              7

Виступаючи гарантом прав і свобод людини і грома­дянина Президент реалізує свою конституційну функцію шляхом здійснення свого права законодавчої ініціативи;

видає укази, які передбачають захист прав і свобод лю­дини і громадянина, окремих категорій населення; при­ймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану; ого­лошує в разі необхідності окремі місцевості України зо­нами надзвичайної екологічної ситуації тощо.

Повноваження Президента для зручності аналізу мо­жна систематизувати за такими групами:

1. Представницькі повноваження - повноваження із представництва держави у внутрішньо- та зовнішньопо­літичних відносинах. Зовні країни Президент:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні догово­ри України;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає та звільняє глав дипломатичних предста­вництв України в інших державах і при міжнародних ор­ганізаціях;

-приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

- підписує Закони України про ратифікацію міжнарод­них договорів України.

Як представник держави у внутрішньополітичних відносинах Президент:

-забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

- звертається з посланнями до народу та із щорічни­ми і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

                                                                                                                             8

- призначає Представника Президента України в Ав­тономній Республіці Крим.

2. Повноваження Президента по відношенню до Вер­ховної Ради та в сфері законодавчої влади.

Президент та Верховна Рада здійснюють різні конс­титуційні функції, і компетенція Президента не конкурує з компетенцією парламенту: Конституція України, керу­ючись принципом розподілу влад, чітко розмежовує сфери їх повноважень. Одночасно Президент згідно Кон­ституції є суб'єктом законодавчого процесу і здійснює повноваження по відношенню до Верховної Ради та в сфері законодавчої влади, а саме:

- користується правом законодавчої ініціативи у Вер­ховній Раді;

- підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верховною Радою;

- накладає суспензивне (відкладальне) вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з подальшим повер­ненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

- протягом трьох років після набуття чинності Конс­титуції України (тобто до 28 червня 1999 року) має пра­во видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одно­часним поданням відповідного законопроекту до Верхо­вної Ради України;

- призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 Конститу­ції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в строки, встановлені цією Конституцією;

- припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пле­нарні засідання не можуть, розпочатися.

3. Повноваження Президента в сфері виконавчої влади.

                                                                                                                             9

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади Президент, водночас, наділяється Конституцією України досить широкими повноваженнями по відношенню до Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, які характеризують його «особливі зв'язки» з виконавчою владою, «верховне» положення Президента по відно­шенню до органів виконавчої влади. Так, Президент:

- призначає за згодою Верховної Ради України Пре­м'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його від­ставку;

- приймає відставку Кабінету Міністрів України;

- призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів мі­сцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повно­важення на цих посадах;

- утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центра­льні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

- за поданням Кабінету Міністрів призначає на поса­ду і звільняє з посади голів місцевих державних адмініс­трацій;

-скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

4. Повноваження Президента в сфері судової влади.

Згідно з принципом розподілу влад та незалежності судів Президент не може втручатися в діяльність судо­вих органів, проте він активно взаємодіє з цими орга­нами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це знаходить свій вияв в його повноваженнях, пов'яза­них з формуванням органів судової влади, зокрема Пре­зидент:

-призначає третину складу Конституційного Суду України;

- утворює суди у визначеному законом порядку;

                                                                                                                             10

-здійснює перше призначення на посаду професій­ного судді строком на п'ять років.

Крім установчих повноважень у сфері судової влади Президент виконує окремі квазісудові функції— здійс­нює помилування.

5. Повноваження Президента в сфері національної безпеки, оборони та військової політики.

Безпека країни являє собою стан захищеності життє­во важливих інтересів громадян, суспільства та його ін­ститутів від зовнішніх та внутрішніх загроз. Відповідно, до основних об'єктів безпеки в літературі відносять:

права і свободи людини і громадянина; матеріальні та духовні цінності суспільства; конституційний лад; суве­ренітет та територіальна цілісність держави; довкілля тощо.

Основним суб'єктом забезпечення безпеки є держава, яка здійснює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава держави Президент здійснює в цій сфері повноваження:

-є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- призначає на посади та звільняє з посад вище ко­мандування Збройних Сил України, інших військових формувань;

-здійснює керівництво у сферах національної безпе­ки та оборони держави;

- очолює Раду національної безпеки і оборони Украї­ни, яка згідно зі ст. 107 Конституції України є координа­ційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України;

- вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про викори­стання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти України;

- приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози напа­ду, небезпеки державній незалежності України;

                                                                                                                              11

- приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного ста­ну, а також оголошує в разі необхідності окремі місцево­сті України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Ра­дою України.

6. Повноваження Президента з формування органів та призначення посадових осіб.

Президент бере участь у формуванні органів, які без­посередньо не відносяться до виконавчої та судової гілок влади. Він,зокрема:

- призначає за згодою Верховної Ради України на по­саду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

-призначає половину складу Ради Національного банку України;

- призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного ко­мітету України, Голову Фонду державного майна Украї­ни, Голову Державного комітету телебачення і радіомов­лення України.

7. Інші повноваження Президента.

Конституція України відносить до компетенції Пре­зидента деякі інші повноваження необхідні для здійс­нення функцій глави держави. Так, Президент:

- присвоює вищі військові звання, вищі дипломатич­ні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

-нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

- вирішує питання громадянства, приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України;

                                                                                                                              12

- приймає рішення про надання притулку в Україні;

-створює в межах коштів, передбачених у Держав­ному бюджеті України, для здійснення своїх повнова­жень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

  1.5 Акти Президента України

Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'яз­ковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Президента носять підзаконний харак­тер: вони видаються на основі Конституції і законів України.

Проекти указів і розпоряджень Президента готують і вносять Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, цен­тральні органи громадських організацій України, Рада Міністрів Республіки Крим, Глава Адміністрації Прези­дента України, Радники Президента України, структурні підрозділи Адміністрації Президента України.

Укази і розпорядження на підпис Президенту Украї­ни подає Глава Адміністрації Президента України.

Деякі акти Президента потребують контрасигнації - скріплення підписами Прем'єр-міністра України і міні­стра, відповідального за акт та його виконання.

Згідно з Указом акти Президента не пізніше, як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкова­них виданнях.

Нормативні акти Президента набирають чинності че­рез десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Ненормативні акти Президента можуть не публі­куватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надсилання відпо­відним державним органам та органам місцевого само­врядування і

                                                                                                                              13

доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Неопубліковані акти Президента набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або орга­нами місцевою самоврядування, якщо не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Рішення щодо конституційності актів Президента приймає Конституційний Суд України. У разі визнання Конституційним Судом акту Президента неконституцій­ним, він втрачає чинність з дня ухвалення Конституцій­ним Судом відповідного рішення.

1.6 Адміністрація Президента України

З метою забезпечення здійснення повноважень глави держави Президент утворює постійно діючий орган -Адміністрацію Президента України.

Адміністрація не являє собою органу державної вла­ди, до її функцій входить створення необхідних умов, без яких неможливі здійснення повноважень глави дер­жави, його зв'язок з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Загальне керівництво Адміністрацією здійснює Глава Адміністрації, який призначається на посаду і звільняє­ться з посади Президентом України.

До складу Адміністрації входять:

Глава Адміністрації Президента України, Перший по­мічник Президента України, Перший заступник та заступ­ники Глави Адміністрації Президента України, помічники Президента України, радники Президента України, науко­ві консультанти, консультанти та референти Президента України, Постійний представник Президента України у Верховній Раді України, Постійний представник Прези­дента України в Конституційному Суді України; управління, служби, відділи та інші структурні підро­зділи.

Згідно з Положенням основними завданнями Адміні­страції є організаційне, правове, консультативне, інфор­маційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення дія­льності Президента України щодо:

                                                                                                                              14

реалізації його повноважень як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додер­жання Конституції України, прав і свобод людини і гро­мадянина;

представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керівництва її зовнішньополітичною діяльні­стю, ведення переговорів та укладання міжнародних до­говорів України, визнання іноземних держав, призна­чення та звільнення глав дипломатичних представництв України;

здійснення ним керівництва в сферах національної безпеки і оборони;

визначення стратегії економічного розвитку держави;

вирішення питань, пов'язаних з утворенням, реорга­нізацією і ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функціонування і взаємодії;

розв'язання кадрових питань, які належать до його повноважень;

вирішення питань, пов'язаних з нагородженням дер­жавними нагородами, в тому числі і відзнаками Прези­дента України, присвоєнням вищих військових та інших вищих спеціальних звань і класних чинів, прийняттям до громадянства та припиненням громадянства України, наданням притулку в Україні, здійсненням помилування;

здійснення ним й інших повноважень, визначених Конституцією України.

Таким чином за Конституцією, Президент України є главою держави і виступає від її імені. Так, Президент є га­рантом державного суверенітету, територіальної цілісно­сті України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Аналіз конституційних повноважень Президента України, їх співвідношення з повноваженнями Вер­ховної Ради, Кабінету Міністрів, інших державних органів свідчить, що Україну не можна віднести ні до парламентського, ні до президентського типу рес­публік. Це республіка змішаного типу, що характерно для багатьох країн світу (Російська Федерація, Ка­захстан, Франція тощо).

                                                                                                                          15

1.7 Поняття Конституції України та сучасна конституційна реформа.

28 червня 1996 року в житті Українського народу й Ук­раїнської держави сталася історична подія — в результаті тривалого, напруженого і багатогранного конституційного про­цесу була прийнята нова Конституція України.

Ця подія майже збіглася з п'ятиріччям незалежності Ук­раїни та ознаменувала завершення важливого етапу у розвит­ку нашого суспільства і держави, у становленні національної системи права, створенні правових основ дійсно суверенної і незалежної України.

Нова Конституція враховує досягнення вітчизняної та світової конституційної наукової думки й практики консти­туційного будівництва. Вона е втіленням національної ідеї і відображенням ментальності народу, доказом здатності ук­раїнської нації як політичної й етнічної спільноти до держа­вотворення і правотворчості; є програмою дальшого розвитку України у політичному, економічному, соціальному, культур­ному відношеннях і документом для входження України до європейського й світового співтовариства як рівноправного і повноправного суб'єкта.

Нова Конституція України є якісно новим політичним і правовим актом за змістом та формою.

Вона охопила своїм регулюванням значно ширше коло суспільних відносин порівняно з попередньою Конституцією в політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сфе­рах, закріпила якісно новий статус особи — людини і грома­дянина, держави й суспільства, органів державної влади і місцевого самоврядування.