Корекція комунікативних навиків у дітей з аутизмом

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний педагогічний університет

ім. В.Гнатюка

Інститут психології і  педагогіки

Індивідуальне-навчальне дослідне завдання

Із курсу «Основи  дефектології»

на тему:

«Корекція комунікативних навиків  у дітей з аутизмом»

Виконав

студент групи СП-21

 Бурлака Дмитро 

Перевірила: Пацула І.Н.

Тернопіль - 2011

Зміст

1.Природа раннього дитячого  аутизму

2.Теорії виникнення захворювання

3.Порушення комунікативної  поведінки при РДА

4.Корекція комунікативних  навиків у дітей з аутизмом

5.Рівневий підхід до  оцінки порушень емоційної сфери  дітей

6.Корекція розладів у  дітей з аутизмом

7.Психотерапія РДА за  участю дітей-співтерапевтів

1.Природа раннього  дитячого аутизму(РДУ)

Ранній дитячий аутизм — особлива аномалія психічного розвитку, якій характерні стійкі і своєрідні  порушення комунікативної поведінки, емоційного контакту дитини з навколишнім  світом і вміння правильно реагувати  на зовнішні ситуації. Основна ознаку аутизму, неконтактність дитини, виявляється  зазвичай рано, вже на першому році життя, але особливо чітко у віці 2—3 років в період першої вікової  кризи.

З клінічного погляду ранній дитячий аутизм є одним з найбільш важких порушень розвитку. Поведінці  дітей з раннім дитячим аутизмом характерна байдужість або захисна  реакція стосовно "нормальних" пропозицій контакту, спілкування; напружено-боязлива прихильність до певних щоденних устроїв  і процедур; однобічність, само стимульовані практичні підходи; недостатній розвиток засобів вираження, комунікації (мови, міміки) і неготовністю до практичних вимог життя.

Все вищезазначене є концентрованим вираженням стану соціально - ефектної та пізнавальної (логічною) незрілості (Miller Ст, 1982). Представники нейрофізіологічної концепції (Rimland Ст, 1964) кваліфікують її насамперед як прояв центральних порушень процесів обробки подразників нервової системи. Водночас, з позицій психології підсвідомості (Bettelheim Ст, 1977), підкреслюється значення неправильного ставлення матері до дитини в ранньому дитинстві як вагомої причини виникаючих розладів. В даний час більшістю дослідників визнається полі етилогічність раннього дитячого аутизму, проте нікому не удалося визначити суть синдрому.

Термін «аутизм» (від грецького  autos) ввів швейцарський психіатр Л. Каннер у 1943 р. лікар вперше дав цілісний опис синдрому, який він визначив як ранній дитина чий аутизм (РДА). Однак дослідження в цій області були проведені зовсім недавно.

З часів опису РДА Каннером і незабаром Аспергером виділяють дві його форми: синдром дитячого аутизму Катера і аутична психопатія Аспергера.

Варіант Аспергера зазвичай легший, при ньому не страждає “ядро особи”. Цей варіант багато авторів відносять до аутичної психопатії. У літературі представлені описи різних клінічних проявів при цих двох варіантах аномального психічного розвитку. Наприклад, РДА Каннера зазвичай рано виявляється — в перші місяці життя, або впродовж першого року. При синдромі Аспергера особливості розвитку і дивакуватість поведінки, як правило, починають виявлятися на 2—3 році і чіткіше — до молодшого шкільного віку. При синдромі Каннера дитина починає ходити раніше, ніж говорити, при синдромі Аспергера мова з'являється раніше ходьби. Синдром Каннера зустрічається як у хлопчиків, так і у дівчаток, а синдром Аспергера вважається за “крайнє вираження чоловічого характеру”. При синдромі Каннера має місце пізнавальний дефект і важчий соціальний прогноз, мова, як правило, не має комунікативної функції. При синдромі Аспергера інтелект більш збережений, соціальний прогноз значно кращий і дитина зазвичай використовує мову як засіб спілкування. Зоровий контакт також кращий при синдромі Аспергера, хоча дитина уникає чужого погляду; спільні і спеціальні здібності також краще при цьому синдромі.

2. Причини виникнення  захворювання

Спочатку аутизм вважався тільки психіатричною або психологічною  проблемою, його навіть досить довго  плутали з шизофренією. Потім  в усьому звинувачували батьків, які мало приділяли уваги дитині.

Аутизм може виникати як своєрідна аномалія розвитку генетичного  ґенезу, а також спостерігатися у вигляді ускладнюючого синдрому при різних неврологічних захворюваннях, у тому числі і при метаболічних дефектах. Клінічна диференціація РДА має важливе значення для визначення специфіки лікувально-педагогічній роботи, а також для шкільного і соціального прогнозу.

Існує думка, що аутизм це не хвороба, це симптоматика, яку скорочено  назвали одним словом, причиною її є багато проблем. Вважається, що аутична поведінка є інтегральним розладом з різною етіологією і патогенезом. З'ясування у кожному конкретному випадку механізмів його розвитку на клінічному етиопатогенетичному рівні має важливе практичне і теоретичне значення. Природу цього явища до сьогодні не вивчено, як з ним боротися також ніхто достеменно не знає. Аутизмом зараз називають все, чому не знайшлося пояснення. Дитині перевіряють все але нічого не знаходять, а проблема є і довкола цієї проблеми є цілком чітка симптоматика.

Вважається, що ранній дитячий  аутизм частіше виникає в певному  сімейному середовищі, звичайно це інтелектуальне середовище. Відомо також, що аутизм спостерігається у первістків і єдиних дітей в сім'ї.

Існує різний підхід до розуміння  виникнення аутичної поведінки: одні автори вважають, що аутизм може виявлятися вже з народження, інші вважають за краще виділяти аутизм первинний і вторинний. Первинний розглядається як вроджена генетично зумовлена схильність, вторинний — як форма сформованих поведінкових реакцій. Практика показує, що зазвичай присутнє поєднання цих двох механізмів.

60 років тому це було  вкрай рідкісне захворювання, зараз  замість кількох дітей на 10000 на  аутизм страждає в середньому 1 на 200 дітей, а в деяких країнах  статистика ще гірша - в Англії  це 1 на 80. Зростання аутизму в  світі вже зіставляють за масштабами  з епідемією. Випадки захворювання  збільшуються в середньому від  25% до 100% в рік в одному і  тому ж регіоні.

Останнім часом це захворювання все частіше відносять до розряду  захворювань пов’язаних з проблемами оточення. Під оточенням розуміється  їжа, ліки, повітря, вода, брак необхідних поживних мікроелементів, вміст токсинів в довкіллі, тобто, все, що оточує нас  може мати потенційну небезпеку для  людини.

Звичайно, така реакція як аутизм виникає не у всіх, хтось  може протистояти шкідливому впливу ззовні, а хтось вже ні. Аутисти просто набагато вразливіші до цих подразників.

Ще 10 років тому аутизм вважався невиліковним захворюванням, зараз  почали з’являтися історії успіху. Але і досі кожна така перемога сенсація і щоразу ця перемога давалася дуже і дуже нелегко.

Існує думка, що зростання  захворюваності на аутизм пов’язане  зі збільшенням числа вакцин, що містять нейротоксин — етилртуть. Водночас педіатри називають це збігом.

Зокрема Ден Олмстед у своїх стаття “Епоха аутизму звертає увагу на те, що вперше аутизм виявили майже одночасно і в США, і в Європі.

У 1943 р. дитячий психіатр Лео Каннер опублікував свою епохальну статтю в університеті Джона Хопкінса в Балтіморі; аналогічна робота педіатра Ганса Аспергера, присвячена дітям з менш вираженим ступенем аутизму, була опублікована у Відні у 1944 р, пише Ден Олмстед

Виникнення аутизму одночасно  на різних континентах — не збіг, переконаний Ден Олмстед. Така одночасність означає, що хворобу спровокував якийсь єдиний для різних місць чинник.

Цим чинником може бути одночасне  для різних країн попадання в  організм дітей етилртуті, причому не обов'язково у складі вакцин. Ден Олмстед дізнався, що дана особливо небезпечна форма органічної ртуті використовувалася приблизно з 1930 р. у виробництві фунгіцидів. Саме Моріс Хараш, американський хімік, який запатентував вживання цієї сполуки у вакцинах, — там вона застосовується під назвою тимеросал — вперше використав органічну ртуть для дезінфекції насіння. 

Дві компанії (одна німецька, інша американська) створили церезан — фунгіцид на основі етилртуті. Спільне підприємство продавало цей фунгіцид і в Європу, і в США. Етилртуть досі входить в більшість вакцин від грипу, які отримують вагітні жінки і маленькі діти. Варто зауважити, що сільгосппродукти, які містять ртуть заборонені у сільгосппродукції у зв’язку з шкідливим впливом на людину та довкілля.

Отже, причиною виникнення аутизму  могло бути — вважає Ден Олмстед — дія етилртуті через сільськогосподарські добрива. Таким чином, у деяких дітей, чутливих до дії нової нейротоксичної форми ртуті, розвинулось нове неврологічне захворювання — аутизм.

3.Порушення комунікативної  поведінки при РДА

Рання діагностика аутизму  має важливе значення, оскільки прогноз  цієї аномалії розвитку в значній  мірі залежить від часу початку психолого-педагогічної корекції і лікування.

У дитини з аутизмом порушено формування всіх форм довербального  і вербального спілкування. Перш за все у неї не формується зоровий  контакт, дитина не дивиться в очі  дорослого, не протягує ручки з німим  проханням, щоб її взяли на руки, як це робить здорове маля вже на першому етапі соціально-емоційного розвитку.

На всіх етапах розвитку дитина з аутизмом в спілкуванні  з тими, хто оточує не звертається  до мови міміки і жестів, як це роблять  діти першого року життя, а також  діти з порушеннями слуху і  мови.

Основна особливість дітей  з аутизмом — це прагнення уникати  контакту з іншими людьми. Дитина ні на кого не дивиться, не спілкується  з тими, хто довкола.

Зорова увага дітей  з аутизмом украй вибіркова і  дуже короткочасна, дитина дивиться наче повз людей, не зауважує їх і відноситься  до них як до неживих предметів. Водночас їй характерна підвищена вразливість, її реакції на те, що оточує часто  непередбачувані і незрозумілі. Така дитина може не зауважувати відсутності  близьких родичів, батьків і надмірно хворобливо і збуджено реагувати  навіть на незначні переміщення і  перестановки предметів в кімнаті.

При аутизмі своєрідний характер має ігрова діяльність. Її характерною  ознакою є те, що зазвичай дитина грає сама, переважно використовуючи не ігровий матеріал, а предмети домашнього вжитку. Вона може довго  і одноманітно грати зі взуттям, шнурками, папером, вимикачами, дротами  тощо. Сюжетно-ролеві ігри з однолітками у таких дітей не розвиваються. Спостерігаються своєрідні патологічні перевтілення в той чи інший образ у поєднанні з аутичним фантазуванням. При цьому дитина не зауважує оточуючих, не вступає з ними в мовний контакт.

Для дітей з аутизмом характерні різноманітні порушення психомоторики, які виявляються, з одного боку, в моторній недостатності, відсутності рухів співдружності, а з іншого — в появі одноманітних, стереотипних рухів у вигляді згинання і розгинання пальців рук, потягувань, махів кистями рук, підстрибуванні, обертання довкола себе, бігання навшпиньки тощо. Особливо характерні кругові рухи кистями рук біля зовнішніх кутів очей. Такі рухи з'являються або посилюються при хвилюванні, при спробі дорослого вступити в контакт з дитиною.

Міміка дитини невиразна, характерний погляд повз або “крізь”  співбесідника.

Багатьом дітям з аутизмом притаманна підвищена лякливість, вразливість, схильністю до страхів, при цьому  особливо виражений страх новизни, який розглядається як хворобливо загострений  інстинкт самозбереження.

Інтелектуальний розвиток цих  дітей досить різноманітний. Серед  них можуть бути діти з нормальним, прискореним, різко затриманим і  нерівномірним розумовим розвитком. Відзначається також як часткова або спільна обдарованість, так  і розумова відсталість.

До характерних ознак  раннього дитячого аутизму належить порушення мови, що відображає основну  специфіку аутизму, а саме — не сформованість комунікативної поведінки. Тому у дітей з аутизмом, перш за все, порушений розвиток комунікативної функції мови і комунікативної поведінки в цілому. Незалежно від часу появи мовлення і рівня його розвитку, дитина не використовує мову як засіб спілкування, вона рідко запитує, зазвичай не відповідає на питання оточуючих в тому числі і близьких для неї людей. Водночас в неї може досить інтенсивно розвиватися “автономна мова”, “мова для себе”.

Серед характерних патологічних форм мови перш за все характерні ехолалії, химерна, часто скандована вимова, своєрідна  інтонація, характерні фонетичні розлади  і порушення голосу з переважанням особливої високої тональності  в кінці фрази або слова, дитина довго називає себе в другій або  в третій особі, відсутність в  активному словнику слів, що позначають близьких для дитини людей, наприклад, слів мама, тато інші предмети, до яких у дитяти є особливе ставлення: страх, нав'язливий інтерес, їх одушевлення, тощо.

На відміну від мовних порушень, наприклад, алалії, мова при  аутизмі на початкових етапах може розвиватися нормально або навіть пришвидшено, і дитина за темпом її розвитку інколи обганяє здорових однолітків. Потім, зазвичай до 30 місяців (в середньому близько 18 місяців) мова починає поступово  втрачатися: дитина перестає говорити з оточуючими, хоча інколи може розмовляти сам з собою або уві сні, тобто не розвивається комунікативна  функція мови. Втрата мови завжди поєднується  з втратою виразної жестикуляції і імітаційної поведінки. При  цьому така втрата мови частіше спостерігається  у дівчаток.

При ранньому дитячому аутизмі  в домовленнєвий період часто спостерігається відсутність лепетання і слабкий розвиток функції наслідування. Дитина не виконує прості мовні інструкції, хоча непрямими методами можна визначити, що вона розуміє мову. Більш ніж у 50—70% дітей з раннім дитячим аутизмом спостерігається недостатність використання жестів і інтонації в спілкуванні. На початку мовного розвитку ехолалії з'являються рідко, але вони можуть мати місце в старшому дошкільному віці.

Діти з аутизмом рідко  використовують повноцінну мову в спілкуванні. У старшому дошкільному віці вони зазвичай погано говорять за межами звичного для них оточення, у них нерідко  спостерігаються стійкі аграмматизми, вони майже ніколи не використовують особовий займенник я і ствердне слово та.

У деяких випадках аутизм може поєднуватися з різними мовними  порушеннями, у тому числі з алалією. Ці форми особливо несприятливі стосовно розвитку мови, оскільки два цих  дефекти взаємно підсилюють один одного.

Нерідко різні мовні порушення, у тому числі і алалія, можуть ускладнюватися окремими проявами аутичної поведінки.

Різні варіанти аутичної поведінки можуть формуватися повторно у дітей з важкими формами порушень мови і слуху. Важливе значення має клінічна диференціація різних форм аутичної поведінки стосовно кожної окремої дитини. Важливість цієї диференціації пояснюється ще і тим, що, як добре відомо, діти з аутичною поведінкою складають групу підвищеного ризику розвитку важкого психічного захворювання — дитячої шизофренії.

4.Корекція комунікативних  навиків у дітей з аутизмом

Емоційні розлади є  однією з частих причин, які зумовлюють відхилення в психічному розвитку дитини. Згідно теорії періодизації індивідуального  психічного розвитку (Г.К.Ушаков, 1973; В.В.Ковальов, 1979), афектний рівень реагування має місце у дітей дошкільного і молодшого рівня. Тому під впливом різних несприятливих чинників навколишнього середовища і при різних відхиленнях в розвитку і нервово-психічних захворюваннях на цьому віковому етапі найчастіше виявляються різні емоційні розлади. Це не означає, що вони не можуть проявитися в ранньому або в більш старшому віці, але на цьому віковому етапі вони зазвичай є більш вираженими.

Для ефектного рівня реагування характерна поява страхів, підвищеній афектній збудливості.

5.Рівневий підхід  до оцінки порушень емоційної  сфери дітей

У психології розроблений  рівневий підхід до оцінки порушень емоційної сфери у дітей (В.В.Лебедінський, 1980, 1985, 1990). Цей підхід ґрунтується на закономірностях розвитку емоційної регуляції здорової дитини. Першим рівнем регуляції вважається рівень польової реактивності, при якому можливі лише пасивні форми психічної адаптації. При нормальному розвитку цей рівень ніколи не виявляється самостійно, а виступає лише у вигляді фонового, який забезпечує ефектне перед налаштування до активної взаємодії індивідуума з тим, що оточує.

Другий рівень регуляції  — рівень стереотипів має важливе  значення в розвитку перших реакцій  пристосування дитини до свого оточення і формуванні активної виборчої адаптації. Він починає активно виявлятися у дитини перших трьох місяців  життя. При порушеннях психічного і  особливо емоційного розвитку, як це має  місце при ранньому дитячому аутизмі, у неї спостерігаються характерні емоційно-поведінкові розлади у  вигляді страхів при зміні  звичної обстановки, змін режиму, розширення кола спілкування.

Другий рівень регуляції  забезпечує не так спільна рівновага, як направлений на посилення стенічних активних реакцій на основі вироблення різноманітних способів авто стимуляції, направленої на підтримку позитивних емоцій. Емоційні розлади, які спостерігаються у дитини можуть бути зумовлені дисфункцією цього рівня. При цьому дитина виробляє звичку зосереджуватися на цих відчуттях і починає менше реагувати на зовнішні стимули, що приводить до відставання в розвитку.

На третьому рівні емоційної  регуляції основні ефектні переживання зв'язані, головним чином, з досягненням бажаного. Цей рівень емоційної регуляції у здорового дитини починає функціонувати у віці 3—6 місяців.

У цей період у дитини активно розвивається її взаємодія  з дорослим і, перш за все, з матір’ю, яка її ефектно “заражає” і “заряджає”.

На четвертому рівні емоційної  регуляції більш активними стають комунікативні форми регуляції (зорове спілкування, мімічні і інтонаційно  виразні голосові реакції, жести, рухи). У цей період розвивається найважливіша домовленнєва активність — лепет, формуються інтеграційні і сенсорно-ситуаційні зв'язки. Особливістю поведінки здорової дитини на цьому рівні емоційної регуляції є постійне зосередження на певному виді діяльності.

Готовність до спільної ігрової  діяльності дитини виявляється в  тому, що вона пожвавлюється у відповідь  на загравання, починає вимовляти  окремі звуки, сміється. Новим компонентом  в спілкуванні з дорослим стає простягання рук, показуючи, що вона хоче на руки, або тягнеться до далекого предмету, показуючи, що хоче, щоб до нього наблизили цей предмет. Поступово у дитини все розвивається орієнтація на емоційну оцінку дорослого, у зв'язку з чим мати отримує  сприятливу можливість для виховання  малюка, позитивно підкріплюючи позитивні  форми його поведінки і обмежуючи  негативні.

Подальший розвиток і вдосконалення  емоційних реакцій сприяє збагаченню і різноманітності поведінкових проявів при спілкуванні малюка з дорослим. Поступово розвивається і удосконалюється новий тип  спілкування дитини з дорослим —  наочно-дієвий.

6.Корекція розладів  у дітей з аутизмом

При діагностиці психічного розвитку дитини перших років життя  особливо важливе значення має комплексна оцінка її емоційних реакцій з  визначенням рівня емоційної  регуляції. При цьому особливо важливо  оцінити реакції дитини на спілкування  з дорослим або іншими дітьми.

При нормальному психічному розвитку завжди має місце узгоджена  робота всіх рівнів емоційної регуляції. При соматичній ослабленій і особливо при відхиленнях в розвитку і  нервово-психічних захворюваннях  ця узгодженість в роботі рівнів емоційної  регуляції порушується, і у дитини виникають різні емоційно-поведінкові  розлади. Ці розлади можуть бути тимчасовими, пов'язаними з віковою кризою або соматичною ослабленістю, або  можуть виявлятися досить стійко і  при неправильній поведінці батьків  закріплюватися за типом умовно-рефлекторних зв'язків. Перша вікова криза припадає на вік між двома і трьома роками, коли у дитина диференціює себе з-поміж  інших людей і диференціює  людей на своїх і чужих. У цей  період дитина починає впізнавати себе в дзеркалі і говорити про себе в першій особі. Зростання самосвідомості і прагнення до самостійності зумовлюють частоту емоційно-поведінкових розладів на цьому етапі. Прагнучи до незалежності, дитина проявляє негативізм і упертість на зауваження і заборони дорослих.

Для попередження емоційних  і поведінкових розладів дуже важливо, щоб дорослі ставилися до малюка дбайливо, з великим терпінням  і пошаною. При цьому у жодному  випадку не можна пригнічувати або  залякувати дитину, необхідно одночасно  стимулювати і організовувати її активність, формувати довільну регуляцію  поведінки. Існують особливі форми  емоційної патології, при яких порушений  механізм емоційно-поведінковій адаптації. Це — перш за все, ранній дитячий аутизм (РДА).

На основі представленого рівневого підходу у російській психології розроблені основні напрями корекції емоційних розладів у дітей з аутизмом (К.С. Лебединська, О.С.Нікольська, 1988, В.Влебединський, О.С.Нікольська, Е.Р.Баєнська, М.М-Ліблінг, 1990). Психологічна корекція направлена, перш за все, на подолання негативізму і встановлення контакту з аутичними дітьми, подолання у них сенсорного і емоційного дискомфорту, тривоги, занепокоєння, страхів, а також негативних афективних форм поведінки: потягів, агресії. При цьому, одним з головних завдань психологічної корекції є переважна орієнтація на підлягаючі зберіганню резерви афектної сфери з метою досягнення спільного розслаблення, зняття патологічної напруги, зменшення тривоги і страхів з одночасним збільшенням довільної активності дитини. З цією метою використовуються різні прийоми аутотренінгу і оперантної регуляції поведінки. Російські психологи підкреслюють важливість при проведенні цієї роботи орієнтуватися на представлену структуру рівнів емоційної регуляції (В.В. Лебединський, О.С.Нікольська та ін.).

Важливим завданням психокорекційної роботи є розвиток у дитини доступних їй способів ефектної адаптації до свого оточення, використовуючи комплексний підхід до організації її ефектного життя і нормалізуючи її взаємодію перш за все, з близькими для неї людьми. Вся коректувальна робота проводиться поетапно, при цьому першочерговим завданням є встановлення емоційного контакту з дитиною, розвиток її емоційної взаємодії із зовнішнім світом. При встановленні контакту особливо важливо уникати навіть мінімального тиску на неї, а в деяких випадках навіть прямого звернення до неї. Контакт, перш за все, встановлюється і підтримується в рамках інтересу і активності самої дитини, цей контакт повинен викликати у неї позитивні емоції, важливо, щоб дитина відчула, що з партнером йому краще і цікавіше, ніж одній. Специфіка роботи зі встановлення контакту диференціюється залежно від стану дитини. Важливо дуже поступово збільшувати тривалість афектних контактів. Розроблені методи диференційованої психологічної і педагогічної роботи з аутичними дітьми (К.С.Лебединська, О.С.Нікольська, Е.Р.Баєнська, М.Мліблінг, Т.І.Морозова, Р.К.Ульянова).

Лікувально-педагогічна  робота з дітьми з порушеннями  спілкування має комплексний  характер і включає медикаментозну, психологічну і педагогічну корекцію. Важливе значення має медикаментозне лікування, яке проводиться з  врахуванням медичного діагнозу і переважаючих психомоторних порушень. При лікуванні дітей з РДА  важливе проведення диференціальної  діагностики між проявами аутизму  як аномалії розвитку і як синдрому шизофренічного процесу. За наявності  виражених психопатологічних розладів у вигляді ефектної збудливості, агресивності, рухової розгальмованості з проявом імпульсно-стереотипної поведінки застосовують нейролептики з антипсихотичною дією: неулептил в дозі 4—10 крапель (1 міліграм = 10 краплям), малі дози галопервдола (до 4 крапель на добу). За наявності психомоторного збудження призначають малі і терапевтичні дози меллеріла (сенапакса) — 25—50 кг на добу. Варто зазначити, що френолон вирівнює поведінку, зменшує страхи і нав'язливу поведінку. Для вирівнювання поведінки і встановлення кращого контакту з оточуючими призначають амитриптилін (триптизол).

При поєднанні загального збудження з порушеннями сну  призначають барбітурати, антигістамінні препарати, седативну терапію (піпольфен, димедрол, препарати брому).

При поєднанні різних психопатологічних  розладів, що найбільш часто зустрічається, призначають комбіноване лікування.

За наявності не різко  вираженої тривожності, збудливості, порушень сну призначають препарати  типу сибазона, грандаксина.

При аутизмі на тлі органічного  ураження ЦНС вказані вище препарати  поєднують з призначенням ліків, які нормалізують внутрічерепний тиск (діакарб, триампур та ін.).

У випадках, коли синдром  раннього дитячого аутизму поєднується  із затримкою психічного розвитку, з розумовою відсталістю, призначаютьсяя також препарати, які поліпшують обмінні процеси в ЦНС і мозковому кровообігу: вітаміни групи В, особливо вітамін Вд, пантогам, когітум, енцефабол, цинарезин, кавинтон.

Важливе значення має психологічна корекція, основи якої розроблені К.С.Лебединською, О.Н.Нікольською, В.Влебединським та ін. Психологічна корекція спрямована на подолання негативізму і встановлення контакту з дітьми, подолання сенсорного і емоційного дискомфорту, тривоги, занепокоєння, страхів, а також негативних ефектних форм поведінки: потягів, агресії.

Особливо важливе значення має встановлення контакту з аутичним дітьми, активація їх психічної діяльності і довільно регульованих форм поведінки. Для вирішення цих завдань особливо важливе значення мають спеціальні ігротерапевтичні заняття.

Діти з аутизмом мають  вкрай низьку довільну психічну активністю, що ускладнює проведення з ними педагогічних корекційних занять. Тому необхідне вживання низки психолого-педагогічних коректувальних прийомів, направлених на стимуляцію довільної психічної активності дитини (К.С.Лебедінська, О.Н.Нікольська та ін.). Для посилення психічної активності в ситуацію ігрових занять корисно вводити додаткові яскраві враження у вигляді музики, ритміки, співу (К.С.Лебединська, О.Н.Нікольська, Р.К. Ульянова та ін.).

Особливо важливе значення у вихованні аутичної дитини має організація її цілеспрямованої поведінки шляхом чіткого розпорядку дня, формування стереотипної поведінки в певних ситуаціях.

При проведенні лікувально-корекційної роботи з дітьми з порушеннями спілкування важливе значення має розвиток їх загальної та особливо тонкої моторики і підготовки руки до писання. У спеціальному дослідженні було показано, що дітям з аутизмом характерні своєрідні порушення тонкої моторики рук (Р. К. Ульянова, 1992). Дитина не може правильно узяти до рук пензель, олівець, розламати в руках пластилін, але особливі труднощі дитина має при опануванні графічних навиків (Р.К.Ульянова). В даний час розроблені методи підготовки дітей з аутизмом до засвоєння графічних навиків. Ця робота проводиться впродовж двох років. На першому (підготовчому) етапі вирішують наступні основні завдання:

• встановлення і підтримка контакту з дітьми;

• організація цілеспрямованої поведінки в наочно-практичній і ігровій діяльності;

• корекція наявних рухових порушень;

• розвиток плавності і ритмічності рухів;

• виховання навиків самообслуговування;

• розвиток зорово-моторної координації і підготовка руки до писання (Р.К.Ульянова).

Система спеціального навчання графічним навикам аутичної дитини включає:

• словесну регуляцію її поведінки;

• організацію орієнтувально-дослідницької діяльності;

• проведення спеціальних пропедевтических вправ (Р.К.Ульянова).

Підхід до навчання аутичної дитини ґрунтується на принципі стимуляції і підтримки розвитку підлягаючих зберіганню сторін психіки і переважаючих інтересів.

Використана література

1.Железняк Л.  С., Карвасарская И. Б. Опыт включения детей с проблемами развития в состав психотерапевтических групп. - Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. В. М. Бехтерева, 1993, № 1, с. 102-104.

2.Карвасарский  Б.Д. Психотерапевтическая энциклопедия. С.ПБ.1998

3.Мастюковая Е.М.  Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст). Москва, Владос, 1997, сс. 99-108, 258-164

4.Olmsted D., The Age of Autism: Quite the coincidence//United Press International