Кримінальні загрози комерційному підприємству та захист від них

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені  ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Основи безпеки бізнесу»

на тему:

«Кримінальні загрози  комерційному підприємству та захист від них»

Виконала

студентка ІІ курсу,  6 групи

фінансово-економічного факультету

Солопенко Тетяна Василівна

Перевірив:

Лавренюк В. В.

КИЇВ

2013 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття комерційного  підприємства

2. Класифікація загроз  підприємству

3. Кримінальні загрози комерційному підприємству

4. Чинники, що сприяють  виникненню загроз та захист  від них

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В Україні в умовах розвитку ринкового середовища дедалі більшого значення набувають питання  безпеки бізнесу, що є одним з обов'язкових чинників підтримання усталеності економічного та соціального розвитку країни, підвищення її обороноздатності, виключення або мінімізації ймовірності виникнення соціальних, трудових, міжнаціональних та інших конфліктів, що загрожують безпеці держави.

Проведені в Україні  процеси приватизації засвідчують, що в її економіці значний сектор відведено недержавним господарюючим  суб'єктам — комерційним банкам, акціонерним товариствам, спільним підприємствам тощо, які пропонують споживачам широкий спектр товарів, робіт і послуг. Будучи порівняно новими структурами у вітчизняній економіці, вони здійснюють вагомий вплив на економіку держави, беруть участь, а зазвичай і продукують розвиток сучасних технологій, створюють робочі місця, збільшують податкові надходження до бюджетів країни тощо.

Трансформація економіки  під впливом ринкових механізмів виділила як окрему самостійну функцію  держави — забезпечення її економічної  безпеки з позиції як інтересів  особи і колективу, так і складної сукупності національних інтересів. Зважаючи на це, можна пояснити закономірність зміни підходу до поняття «безпека» в сучасних умовах, адже його зміст з площини, підпорядкованої раніше здебільшого державним інтересам, переходить у царину реальної економіки, торкаючись рівня суб'єктів підприємництва різних форм власності та виробничо-господарської спеціалізації. Власне тому становлення і розвиток вітчизняного підприємництва відбувається в умовах пошуку нових форм менеджменту та маркетингу, спричинених гострою потребою забезпечення безпеки бізнесу внаслідок загострення конкурентної боротьби за сировину, ринок збуту товарів, споживача.

Безпека бізнесу є  одним з важливих факторів його успішного  функціонування, проте досить часто  виникають загрози, що унеможливлюють його розвиток та процвітання.

1.   Поняття  комерційного підприємства

Домінуюче місце серед  суб'єктів господарського права  належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

 Усі основні закони  та інші нормативні акти господарського  законодавства приймаються виходячи  з економічного та правового  становища підприємства.

 Поняття "підприємство" є узагальнюючим, або збірним.  Воно, по-перше, визначає підприємства  як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства. Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих в законодавстві, уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

 Закон встановлює, що підприємство є основною  організаційною ланкою народного  господарства України. Ця організаційна  ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської ("бізнесової") організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення "основна ланка", з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою.

 Закон також встановлює, що підприємство - це господарюючий  суб'єкт. Суть визначення "господарюючий суб'єкт" полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін "господарюючий" означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо).

 Підприємство є  самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності "має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України".

 Нарешті, підприємство - це статутний господарюючий  суб'єкт. Статут підприємства  як локальний акт господарського  законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому законодавство спеціально визначає обов'язкові й альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.

 Підприємство має  необхідне для господарюючого  суб'єкта майно - основні і оборотні  кошти, інші цінності, якими воно  володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридичне відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні і оборотні кошти перебувають на самостійному бухгалтерському балансі, гроші - на поточному рахунку підприємства в банку.

 Підприємство є  самостійним суб'єктом права.  З одного боку, закон визначає  його компетенцію (права та  обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з другого - зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб. Цим підприємство істотно відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

 Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації.

 Таким чином, комерційне підприємство - це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

2. Класифікація загроз підприємству

Загрози безпеці суб’єкта господарювання – це потенційні або  реальні дії фізичних чи юридичних осіб, котрі порушують стан захищеності суб'єкта господарської діяльності і здатні призвести до припинення його діяльності або до економічних та інших втрат.

Загрози, як правило, припускають  порушення законодавчих норм (тій чи іншій галузі права – цивільного, адміністративного, кримінального) і певну відповідальність осіб, які їх вчиняють. Таким чином, можна відмітити три ознаки, які є характерними для загроз безпеці суб’єкта господарювання: свідомий і корисливий характер; спрямованість дій на нанесення збитку суб'єктові господарювання; протиправний характер.

Одним із важливих підходів до аналізу загроз є їх класифікація за характером та ступенем небезпеки, яку вони становлять. Виходячи із цього, доцільно використовувати класифікацію загроз безпеці, в основу яких поставлені різні ознаки.

За джерелом виникнення усі загрози  можна розділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносяться такі, як розкрадання матеріальних засобів і цінностей особами, котрі не працюють на цьому підприємстві, промислове шпигунство, незаконні дії конкурентів, рейдерство тощо. Найбільшу небезпеку, на нашу думку, як правило, складають зовнішні загрози, оскільки внутрішні загрози – це реалізація зовнішніх «замовлень».

За ступенем тяжкості наслідків: загрози  з високою, значною, середньою і низькою тяжкістю наслідків.

За ступенем вірогідності виникнення, загрози можуть бути малоймовірними і реальними. До реальних загроз відносяться, наприклад, ті, які: супроводжуються фізичним насильством, ушкодженням майна фірми, викраденням працівників; здійснюються організованою групою, що висуває конкретні вимоги.

Загрози також можуть класифікуватися за стадіями їх створення і за стадіями їх функціонування. У першому випадку це можуть бути незаконні дії з боку посадовців, які перешкоджають організації підприємства, або, наприклад, рейдерське захоплення. На стадії функціонування загрози можуть виникати на підготовчому етапі (перешкоджання нормальному постачанню сировиною, матеріалами, устаткуванням), власне виробничому етапі (знищення або ушкодження майна, устаткування, промислове шпигунство), на завершальному етапі (перешкоджання збуту, обмеження конкуренції, незаконне обмеження реклами).

Загрози безпеці суб’єкта господарювання слід також класифікувати за об'єктом посягань. Об'єктом посягань виступають передусім ресурси: трудові (персонал), матеріальні, фінансові, інформаційні. Загрози персоналу – шантаж з метою отримання конфіденційної чи таємної інформації тощо. Загрози матеріальним ресурсам – ушкодження будівель, помешкань, систем зв'язку, викрадення устаткування. Загрози фінансовим ресурсам – шахрайство, фальсифікація фінансових документів, валюти, крадіжка грошових коштів. Загрози інформаційних ресурсів – несанкціоноване підключення до інформаційної мережі фірми, вилучення конфіденційних чи таємних документів, негативні інформаційні впливи, дезінформація тощо.

За суб'єктами загроз: загрози з боку кримінальних структур; загрози зі сторони недобросовісних конкурентів; загрози з боку контрагентів; загрози з боку власних співробітників.

За видами збитків – загрози, реалізація яких несе прямий збиток і  небезпеку, реалізація яких призведе до упущеної вигоди.

Дуже своєрідна класифікація загроз може бути запропонована за характером відповідальності суб'єктів. В цьому випадку відповідальність настає в результаті наслідків діяльності, яка визначається як посягання на безпеку суб’єкта господарювання і може носити цивільний, кримінальний чи адміністративно-правовий характер.

За характером відповідальності особи, що несе (чи реалізовує) загрозу безпеці суб’єкта господарювання можна виділити:

- загрози, в результаті реалізації  яких до осіб, котрі здійснюють їх можуть бути застосовані норми цивільно-правової відповідальності;

- загрози, в результаті спроби  або реалізації яких до осіб  їх, що здійснює можуть бути застосовані заходи кримінально-правової відповідальності;

- загрози, в результаті спроби  або реалізації яких до осіб, котрі їх здійснюють можуть бути застосовані заходи адміністративно-правової відповідальності.

Таким чином, спектр загроз, з якими доводиться стикатися  вітчизняним суб'єктам господарювання, досить значний. Серед них є, так звані, традиційні, властиві для будь-якого суб'єкта, що функціонує у ринковій системі. У той же час, умови комерційної діяльності в Україні докорінно відрізняються від умов країн з ринковою економікою. У зв'язку з цим у вітчизняній економіці існує ряд чинників, характерних тільки для нашої держави. До них можна віднести: відсутність ефективних норм господарського права, залежність ряду керівників від кримінального світу, широке поширення прийомів недобросовісної конкуренції, поширеність використання методів промислового шпигунства, особливо за допомогою технічних засобів, низький освітній рівень керівної ланки щодо проблем ринку, підприємництва, безпеки та ін.

3. Кримінальні  загрози комерційному підприємству

Кримінальний кодекс України, а саме розділ 7 «Злочини у сфері господарської діяльності» визначає ряд злочинів, за які наступає кримінальна відповідальність. Серед кримінальних загроз слід виділити наступні, що будуть розглядатися нижче: фіктивне підприємництво, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, шахрайство з фінансовими ресурсами, розголошення комерційної таємниці та інші. 

Фіктивне підприємництво

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання  суб'єктів 
підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної 
діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона,- карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Відповідальність за цей злочин передбачена статтею 205 Кримінального кодексу України. Суб’єктом злочину виступає власник юридичної особи, що прийняв рішення про створення чи придбання фіктивного підприємства.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим 
майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування  незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти 
або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так 
само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що 
передувало легалізації (відмиванню) доходів,- караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

Розголошення комерційної  таємниці

Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди  її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або  службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Контрабанда

Контрабанда, тобто переміщення  товарів через митний кордон України  поза митним контролем або з приховуванням  від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

Фіктивне банкрутство

Завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника або власника суб'єкта господарської  діяльності, а також службової  особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності про  фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, - караються штрафом від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Шахрайство з фінансовими  ресурсами

Надання громадянином-підприємцем  або засновником чи власником  суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Обман покупців та замовників

Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман  покупців або замовників під час  реалізації товарів або надання  послуг, якщо ці дії вчинені у  значних розмірах, - караються штрафом  до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Випуск або реалізація недобросовісної продукції

Випуск на товарний ринок  або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним  умовам, або некомплектної продукції  та товарів, якщо такі дії вчинені  у великих розмірах, - караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Отже, з вище викладеного ми бачимо, що законодавство нашої держави виділяє кримінальні загрози та встановлює відповідальність за порушення законодавства у сфері господарської діяльності.

4. Чинники,  що сприяють виникненню кримінальних  загроз та захист від них

Аналіз ситуації, яка склалася у сфері безпеки різних суб'єктів господарювання, свідчать про те, що криміногенні чинники значною мірою визначають сьогоднішній стан і перспективи розвитку самої економіки. Спостерігаються серйозні зміни в структурі і динаміці економічної злочинності, яка стала більш організованою і професійною. Вона гальмує розвиток виробництва, відволікає інвестиційний капітал, позбавляє державний бюджет значної частини доходів, загострює існуючі економічні проблеми і, таким чином, стає чинником потужної протидії перетворенням, що відбуваються в державі. Економічна злочинність вийшла на рівень, загрозливий для національної безпеки України і економічної безпеки її суб'єктів. Тому боротьба з нею сьогодні розглядається в якості одного з найважливіших напрямів діяльності усіх правоохоронних і контролюючих органів. Сучасній національній економічній злочинності властиві деякі специфічні особливості і тенденції розвитку. До найбільш важливих відносяться наступні:

- високий рівень латентності  економічних злочинів.

- швидке вдосконалення  способів злочинних посягань. Злочинці  швидко пристосовуються до нових видів, форм і методів підприємницької діяльності. Вони активно використовують із злочинною метою ринкову кон'юнктуру, інформаційні технології, зростає кількість злочинів, які здійснюються у сфері високих технологій (кардинг, комп'ютерна злочинність, кіберзлочинність, злочинність у сфері персонального безпровідного зв'язку).

- активна участь у  вчиненні злочинів організованих  злочинних груп.

Вчинені з їх участю злочини відрізняються ефективнішою підготовкою, здійсненням і прихованням розкрадань. Вони здійснюють постійний пошук нових джерел придбання і шляхів збуту викраденого, можливостей розширення злочинної діяльності.

Таким чином, в сучасних умовах фінансово-господарська діяльність підприємств представляється дуже складною. І це пов'язано не тільки з макроекономічними деформаціями в економіці, але і з рядом специфічних чинників, що посилюють активізацію загроз безпеці суб’єкта господарювання. Серед цих найбільше значення мають чинники кримінального характеру, зокрема:

1. Встановлення контролю  кримінальних структур над рядом  секторів економіки і суб'єктами господарської діяльності.

2. Збереження значного  тиску на суб'єкти господарської  діяльності з боку корумпованих працівників державних органів.

3. Зростання криміналізації  національного бізнесу взагалі  і частіше використання кримінальними структурами угод з метою відмивання «брудних» грошей, вивезення їх за кордон тощо.

4. Наявність ряду соціальних  проблем (низький рівень доходів населення, безробіття, плинність кадрів, правовий нігілізм тощо), які збільшують ймовірність кримінальної поведінки громадян.

5. Відсутність єдності  дій і взаємної узгодженості  різних правоохоронних органів, у тому числі із службами безпеки суб’єктів господарювання.

6. Неготовність вітчизняного  бізнесу правовими методами забезпечувати захист власної безпеки, відсутність досвідчених фахівців і, як наслідок цього, постійне прагнення до використання не правових методів вирішення господарських конфліктів.

ВИСНОВКИ

Ситуація, що склалася в  суспільстві та його економічній  системі, спровокувала появу непередбачуваних небезпек і загроз народжуваному, ще незміцнілому і такому, що не має  досвіду, підприємництву. Останнім часом  помітно поширилися методи комерційного шпигунства, шантажу, несанкціонованого використання технічних засобів для «зняття» інформації про діяльність конкурентів, а наразі і рейдерства, що породжує соціальний резонанс. До того ж, ще діють й такі традиційні, деструктивні чинники, як розкрадання, шахрайство, корупція, криміналізація бізнесу, промислове шпигунство тощо.

Звичайно, будь-який бізнес чи виробничо-господарська діяльність сумісні з комерційним ризиком, природа якого, як відомо, багатоаспектна. А відтак, непередбачуваність фінансово-господарської діяльності та її результатів може призвести не лише до небажаного результату, а й до непоправних збитків чи навіть повного банкрутства. Водночас щоденна практика приватних господарюючих суб'єктів засвідчує їх підвищену, порівняно з державними структурами, вразливість від протиправних та інших дій з боку кримінальних структур й окремих осіб. Криміногенна обстановка, що існує у країні, поява та функціонування активно діючих структур економічної розвідки, повсюдне застосування жорстких методів тиску на бізнесові структури визначають актуальність проблеми безпеки бізнесу сьогодні і на найближчу перспективу.

Усе викладене вимагає  від підприємців, менеджерів різних рівнів знання теорії економічної безпеки, розуміння сутності безпеки фірми, її системи та структури, об'єктів безпеки, основних небезпек і загроз, кількісних і якісних показників оцінювання рівня економічної безпеки, методів аналізу чинників ризику і, що досить важливо, основних напрямів забезпечення безпеки, а також уміння втілювати у практику теоретичні положення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Виноградська А. Основи підприємництва: Навч. посіб./ Алла Виноградська,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Кондор, 2005. - 540 с.

2. Дратвер Б. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, М-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.Винниченка. - Кіровоград, 2003. - 186 с.

3. Мочерний С. Основи підприємницької діяльності: Посібник/ Степан Мочерний, Олександр Устенко, Сергій Чеботар. - К.: Академія, 2001. - 279 с.

4. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник, Дмитро Закатнов та ін.; М-во освіти і науки України, АПН України, Ін-т проблем виховання. - Кіровоград, 2004. - 223 с.

5. Кримінальний Кодекс України. К., 2003.

6. Зубок М. Безпека банківської діяльності. Навчальний посібник. К., 2002, 190с.

7. Господарський Кодекс України. К., 2003.

8. Закони України:

• “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.07.96р. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1996. – № 7.
• «Про боротьбу з корупцією» від 16.11.95 р. Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 34.

9. Зубок М.І., Позднишев Є.В., Яременко С.М., Основи безпеки бізнесу: Навч. посіб. у схемах і таблицях. -К: КНЕУ, 2008. – 480 с