Лізинг, як ефективний спосіб стимулювання інвестиційної активності: світовий досвід і стан в Україні

   МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

   НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

   "КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"

   КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ 
 
 
 
 
 
 
 

   РЕФЕРАТ

   з дисципліни: «Основи підприємництва»

   на  тему: «Лізинг, як ефективний спосіб стимулювання інвестиційної активності: світовий досвід і стан в Україні»

   Варіант №22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Перевірила:                                                                               Виконав:

   Слєпушкіна  А. С.                                                                     студент групи КМ-72

                                                                                                       Горбачов О. М. 
 
 
 
 

   Київ  – 2011

Зміст 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Поняття та функції лізингу……………………………………………………5

2. Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин …………………………………...7

3. Види  лізингу …………………………………………………………………..9

4. Народногосподарське  значення лізингу ……………………………………10

5. Лізинг  в Україні……………………………………………………………….13

Література………………………………………………………………………..16

Вступ

     Із  здобуттям у 1991 році незалежності Украіна  стала на шлях глибоких перетворень, де провідне місце посідають фінансово-кредитні відносини. Для структурної перебудови народного господарства Україна  гостро потребує інвестицій. Так, згідно розрахунків Міністерства економіки, для успішного проведення реформ обсяги інвестицій треба щонайменше збільшити втричі [3].

      Серед різних способів впливу на інвестиційну політику будь-якої держави важливе  місце займають податки і амортизаційні відрахування: змінюючи розміри податків, встановлюючи податкові пільги, збільшуюючи або зменшуючи строки амортизації, держава визначає галузі більш прибуткового вкладення капіталів, що призводить до розвитку економіки у потрібному їй напрямку.

      В такій ситуації стає можливим застосування якісно нових методів оновлення  матеріальної бази і модернізації основних фондів підприємтсв різних форм власності. Одним із найбільш ефективних таких  методів є лізинг, під яким у  загальному сенсі розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності. Як вже зазначалось, нині лізингові операції розглядаються як новий вид фінансування. Цьому сприяють загальні тенденції економічного розвтку та інші вигоди, до яких належать:

      1. Зменшений обсяг ліквідних засобів у зв`язку з труднощами, що постійно створюються на грошовому ринку;

      2. Загострення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій, які дають можливість суттєво розширити ринок збуту за рахунок залучення в господарчий оборот малих і середніх фірм;

      3. Підтримка розвитку лізингових операцій з боку державних органів влади і фінансових ділових кіл у цілому, що стимулює зростання інвестиційної діяльності;

      4. Загальне збереження ліквідності підприємств;

      5. Створення міцної основи для здійснення розрахунків, що надає балансові переваги та страхові вигоди.

      Всі вище викладені аргументи свідчать про те, що лізингова діяльність є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної  діяльності. Досвід іноземних країн підтверджує цю точку зору.

      Так, наприклад, питома вага інвестицій через  лізинг у загальній сумі національних інвестицій в устаткування в 1992 році за даними Європейської федерації національних асоціацій лізингових товариств  склала в Німеччині – 16,6%, Англії – 28,2%, Франції – 17,5%, Нідерландах – 10,5%, Швеції – 26,3%, Австрії – 19,9%. В США це джерело дає близько 30% загальних капіталовкладень.

      Світова практика здійснення лізингових операцій доводить, що в умовах економічної  кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, коли практично зупинилося фінансування оновлення основних засобів у зв`язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, цей метод фінансування є найбільш доцільним і мобільним і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України. Міністерство економіки України дотримується тієї ж думки, вважаючи, що подаланню промислового спаду може сприяти саме лізинг обладнання.

      Відомо, що гарантією та запорукою успішного  розвитку будь-якої підприємницької діяльності є її надійне правове забезпечення. І навпаки, правова невизначеність відносин партнерів стає однією з причин, що стримує підприємницьку ініціативу. Лізинговий бізнес не є винятком.

      Тому  важливою умовою розвитку лізингових відносин є створення сучасного мобільного законодавства, що стимулюватиме ділову активність усіх учасників лізингових угод: лізингових фірм, банків, підприємств виробничої та сервісної сфери, потенційних лізингоодержувачів.

5. Поняття та функції лізингу

      Відносно  економічної сутності лізингу досі ще не існує єдиної думки економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням.

      Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського  права про розмежування понять власник  та користувач майна. Виникнення та існування  його в якості особливого виду бізнесу  основані саме на можливості розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження – користування річчю, тобто використання її згідно з призначенням з метою отримання доходу та інших вигод, та  саме право власності як правове панування особи над об’єктом власності. Багатовіковий досвід довів, що багатство в кінцевому рахунку заключається не просто в обладанні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

      Звідси  перш за все випливає, що лізинг – це спосіб реалізації відносин власності, який відображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку [4].

      Лізинг  в широкому значенні являє собою  організаційну форму підприємницької  діяльності, яка відображає відносини  власності, як уособлену систему  господарювання. Проте, як і будь-яке самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різноманітні форми прояву.

      Дивлячись на те,  що лізинг відображає  визначену  взаємодію  елементів виробничих сил та виробничих відносин, то він  має матеріально-речову основу  та соціально-економічну форму.

      Соціально-економічний  зміст лізингу визначається відносинами  власності та спільної економічної  діяльності по вертикалі та горизонталі (з власником, суспільством і т.і.), а також умовами трансформації  власності. Матеріально-речова сторона лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом усіх або частини  речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами кредитування.

      Вважається  загальновідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним механізмом, але в діловому обороті він має більш широку, складну потрійну основу та містить в собі одночасно значні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно взаємодіють, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу.

      Лізинг  відноситься до підприємницької  діяльності більш високого рівня  в порівнянні з орендною, банківською  чи комерційною, так як він вимагає  та передбачає широкий диапазон знань  фінансового бізнесу, та положення  в виробництві, на ринках обладнання та нерухомості, а також варіаційних потреб клієнтів та особливостей оренди.

      Закон України Про лізинг дає наступне визначення терміну лізинг [1]:

      Лізинг  – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

      Таким чином, лізинг – це особливий вид підприємницької діяльності, який включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торгівельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій. 
 

2. Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин

      Визначення  об’єкта лізингу є суттєвою умовою, без якої угода вважається недійсною.

      Головною  обов’язковою умовою лізингу є те, що об’єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з діючим законодавством об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними піприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг[2].

      З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу:

      а) рухоме майно:

• обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);
• транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);
• будівельна техніка;
• засоби телевізійного та дистанційного зв’язку;
• оргтехніка, конторське обладнання;
• ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми і т.ін.;

      б) нерухоме майно:

• будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;
• споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

      Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке  майно, що не заборонене до вільного обігу  і не знищується в процесі виробничого  циклу. 

      Суб’єкти  лізингових відносин

      Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює лізиногову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

• банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

• лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов’язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.ін.). Їхні переваги – оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

• брокерські лізингові фірми;
• будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;
• страхові та пенсійні фонди.

      Другим  учасником лізингової угоди є  будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу, - лізингоодержувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

      Постачальником (продавцем) об’єкту лізингу може бути підприємство-виробник, торгівельна організація або інші суб’єкти  підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу. 
 

      3. Види лізингу

      Відповідно  до рівня окупності майна розрізняють  фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов’язків лізингодавця, і термін використання об’єкта лізингу. Визначень фінансового та оперативного лізингу багато. Наведемо деякі з них.

      Фінансовим називається лізинг, коли вартість майна повністю повертається лізингодавцю за час дії договору лізингу (що передбачає співпадання терміну повної амортизації майна і терміну договору). Для оперативного лізингу характерне часткове відшкодування вартості зданого в лізинг майна (термін амортизації довший від терміну договору).

      Фінансовий  лізинг являє собою лізинг майна  з повною сплатою його вартості і  характеризується тим, що термін, на який передається майно в тимчасове користування, наближається по тривалості до терміну експлуатації та амортизації всієї або більшої частини майна. Оперативний лізинг характерний тим, що термін договору лізингу коротший, ніж нормативний термін використання майна, і лізингові платежі не покривають повної його вартості.

      Фінансовий  лізинг — це угода, яка передбачає протягом своєї дії виплату лізингових платежів, котрі покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця. Оперативний лізинг — це орендні відносини, за яких витрати лізингодавача пов’язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту.

      Фінансовий  лізинг — основний вид лізингових операцій, при яких засоби виробництва лізингуються на тривалий термін, близький до терміну амортизації, з можливим у подальшому придбанням лізингоодержувачем майна, що лізингується. Оперативний лізинг — коротко чи середньострокова оренда, як правило, з неповною амортизацією лізингового майна.

      У практиці країн з розвиненою ринковою економікою правові особливості  регулювання лізингових операцій стoсуються, як правило, фінансового лізингу, хоча замість обов’язкового характеру переходу власності у договорі мають бути зафіксовані умови такого переходу.

      Основою для їх розмежування фактично служить  термін оренди з амортизаційним періодом і не передбачена обов’язковість переходу права власності при здійсненні фінансового лізингу. 

4. Народногосподарське  значення лізингу

    Лізинг  виник внаслідок прискорення  науково-технологічного прогресу і  необхідності якісного оновлення матеріально-технічної  бази процесу виробництва. Початок  лізингових операцій в сучасному  розумінні їх змісту відносять до 1877 p., коли американська компанія «Белл Телефон К°» прийняла рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. Це сприяло значному розширенню обсягів реалізації виробленої продукції і виробничого використання телефонної техніки. Перша спеціалізована лізингова фірма «Юнайтед Стейтс лізинг корпорейшн» була створена у 1952 р. у Сан-Франциско (США).

    Народногосподарське значення лізингу полягає в тому, що він є особливою фінансово-кредитною  формою розвитку технологічного базису виробничого процесу. Лізинг дозволяє проводити якісне технічне переозброєння виробництва в умовах дефіциту капіталу у товаровиробників, що особливо важливо за умов кризової економіки. Лізингоодержувач — підприємство (фірма) має можливість користуватися новими високопродуктивними машинами і обладнанням без залучення на ці цілі власних або позичених коштів відповідно до ціни (вартості) даної техніки.

    З метою стимулювання технологічного прогресу в сфері виробництва  держава надає значні пільги при  оподаткуванні лізингових операцій. У ряді країн лізинг набув розвитку (наприклад, у Великобританії з 1970 р.) лише після введення відповідних податкових пільг.

    Якщо  підприємство закуповує необхідне  йому обладнання на основі власних  коштів і банківських кредитів, то ця купівля фінансується за рахунок  прибутку після його оподаткування у встановленому законодавством порядку; крім того, сплачується податок на додану вартість із ціни (вартості) купівлі-продажу. Інший механізм фінансування виробничих інвестицій використовується при лізингу. Орендні платежі при лізинговій операції входять у собівартість продукції, яку випускає лізингоодержувач. Кошти, що витрачаються як на лізингові платежі, так і на викуп орендованого обладнання, формуються з прибутку підприємства до його оподаткування.

    Особливо  важлива лізингова форма залучення у виробничий процес необхідного обладнання для малого і середнього бізнесу. Це — комп’ютери, конторське, медичне і поліграфічне обладнання, крани, автонавантажувачі, складські приміщення, вантажні автомобілі, морські судна, літаки та багато іншого. Для того, щоб організувати виробництво, дрібним і середнім підприємцям не обов’язково мати власне майно і обладнання, достатньо взяти їх в оренду за лізинговою угодою. Суборенда за лізингом, як правило, заборонена.

    Для товаровиробників вигідним є й порядок здійснення платежів за лізинг. Найоптимальнішим варіантом вважається механізм внесення лізингових платежів з виручки від продажу виробленої на орендованому обладнанні продукції. Лізингові платежі фіксовані, що полегшує контроль над витратами виробництва і сприяє розробці і реалізації підприємством ефективної цінової політики. Платежі за лізингом можуть приймати не тільки грошову форму, але й погашатися частково або повністю виробленими товарами.

    Лізинг  змінює систему матеріально-технічного забезпечення виробництва, виступаючи прогресивним методом управління матеріальними ресурсами. Через лізинг товаровиробникам відкривається доступ до сучасної передової техніки і технології, як правило, особливо дорогої і з швидким моральним старінням.

    Вигідним  є використання лізингу в галузях з сезонним ритмом господарської діяльності, особливо в аграрно-промисловому комплексі. У загальному плані вигоди лізингу, як і за будь-якою іншою формою кредиту, полягають у можливості негайно використовувати товар при його оплаті через довший період.

    Лізинг  є досить вигідною фінансовою операцією  й для лізин-годавця (банку, лізингової компанії). Йдеться про використання нового виду прибуткової операції, розширення кола клієнтів, зниження ризику втрат у зв’язку з неплатоспроможністю лізингоодержувача, отримання додаткових доходів тощо.

    Лізинг  набув поширення в західних країнах. Лізингова діяльність стала сферою прибуткового промислового і банківського бізнесу. Це — один із найефективніших  сучасних фінансових інструментів розширення інвестиційної діяльності. В Україні поки що лізинг застосовується в незначних масштабах. Вітчизняні комерційні банки, по суті, не беруть участі у лізинговому кредитуванні.

    Вузькоспеціалізовані  лізингові компанії, які проводять  лізингові операції з одним видом  товару або з товарами одної групи стандартних видів, як правило, самі здійснюють технічне обслуговування обладнання і підтримують його в нормальному експлуатаційному стані. Лізингові компанії в зарубіжних країнах є найчастіше філіалами або дочірніми компаніями великих промислових і торговельних фірм, банків і страхових компаній.

    В розвинутій ринковій економіці в  процесі лізингової діяльності задіяні  значні фінансові ресурси, тому комерційні банки, як правило, не можуть залишити лізинг поза сферою своєї уваги. Розвиток лізингового бізнесу вимагає первинної мобілізації грошового банківського капіталу для купівлі обладнання з метою його подальшого використання за лізингом. Конкуренція на фінансовому ринку спонукає банки до активного розширення лізингового кредиту. Запроваджуючи лізингові операції, комерційні банки отримують можливість підвищувати ефективність роботи з клієнтами. Банки навіть приймають на себе зобов’язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, сплату податку на майно та ін. Перевагою лізингового кредиту для банку є достатньо високий рівень його прибутковості. Разом із цим лізингова операція відноситься до господарських операцій з високим ступенем ризику. Тому банк має постійно враховувати ймовірність високого ризику у виборі конкретних напрямків лізингової діяльності.

    Недоліки  лізингового кредиту пов’язані, насамперед, з досить складною організацією лізингових операцій, значними фінансовими витратами на підготовку і реалізацію лізингових угод (особливо за відсутності відповідних податкових пільг). Для товаровиробників вигідність проведення лізингової кредитної операції потребує детального вивчення, адже можливо, що доцільнішим, з фінансової точки зору, є використання інших форм кредитування (комерційного кредиту або банківської позики).

    Лізингова операція, крім чисто лізингу, включає  й інші послуги, які можуть бути надані лізингоодержувачу. До них відносяться: технічні послуги, наприклад, транспортування  об’єкта лізингу до місця його використання клієнтом, монтаж і наладка обладнання, технічне обслуговування і поточний ремонт обладнання; консультаційні послуги, наприклад, з питань оформлення угоди, оподаткування тощо. 
 

5. Лізинг в Україні

    Вигоди  від використання лізингу очевидні, тому поширення лізингової діяльності в українській економіці є важливим і необхідним. У сучасних умовах в Україні слід створити сприятливе економічне і психологічне середовище для розвитку лізингового кредиту, сформувати стабільний ринок лізингових послуг.

    Відносини між суб’єктами лізингу регулюються Законом України «Про лізинг», іншими нормативно-правовими актами держави та укладеними відповідно до них договорами лізингу. Вже функціонує ряд лізингових компаній, більша частина з яких об’єднана у Всеукраїнську асоціацію лізингу «Укрлізинг».

    Договір лізингу укладається в Україні  у формі тристоронньої угоди  за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об’єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та відповідати вимогам законодавства України.

    Економічною передумовою широкого розвитку лізингу  є запровадження таких норм амортизаційних відрахувань, які передбачають прискорену амортизацію основних фондів з метою  більш швидкого оновлення їх. За таких умов значно зростає прибутковість проведення лізингових операцій — закупівлі обладнання для здачі в оренду. Найпростішою формою лізингу є прокат обладнання на короткостроковий період.

    Значні  перспективи має використання вітчизняними підприємствами лізингу в сфері міжнародної торгівлі, що дозволяє фінансувати поставки сучасного обладнання в нашу країну. За допомогою міжнародних лізингових компаній кожне підприємство дістає змогу придбати в оренду потрібне йому обладнання з-за кордону.

    В інвестиційних проектах в умовах української економіки важливо застосовувати змішані варіанти фінансування, тобто збалансовану фінансово-кредитну систему інвестування з включенням до неї лізингу як однієї із складових. Лізинг дає можливість зекономити кошти на початкових стадіях реалізації інвестиційних проектів.

    В Україні перспективним є проведення лізингових операцій у сільському господарстві. Постановою Кабінету Міністрів України  № 1031 від 18 вересня 1997 р. створено державний  лізинговий фонд для технічного переоснащення вітчизняного сільського господарства. Мета його — поліпшення матеріально-технічного та сервісного забезпечення сільськогосподарського виробництва.

    Кошти державного лізингового фонду мають  використовуватися на придбання  вітчизняної сільськогосподарської  техніки на засадах платності (до 50 відсотків облікової ставки Національного банку, що діє на момент укладання угоди) та зворотності (не пізніше 5 років) згідно з укладеними договорами. Міністерство агропромислового комплексу (сільського господарства і продовольства) разом із Міністерством промислової політики щорічно мають затверджувати відповідно до вимог товаровиробників баланс потреби виробництва вітчизняної та закупівлі імпортної техніки і доводити вітчизняним заводам - - виготовлювачам сільськогосподарської техніки обсяги її закупівлі для сільськогосподарських товаровиробників.

    У 2001 р. на базі державного лізингового  підприємства «Украгролізинг» було утворено відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».

    Підвищення  попиту на технічні засоби виробництва сприятиме збільшенню обсягів угод, здійснюваних лізинговими компаніями.

    Лізинговий  кредит вигідний для українських  товаровиробників як зручне джерело  фінансування, засіб економії коштів, метод зменшення ступеня інвестиційного ризику та інструмент технічного оновлення виробництва. Лізинг можна розглядати як одну із найперспективніших форм виробничого інвестування, здатну суттєво пожвавити процес технологічного оновлення виробництва в Україні.

Література 

1. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України. - Т. 3. - К.,1998. - С. 144-151.
2. Лизинг и коммерческий кредит. — М.: Ист. — Сервис, 1993. —100 с.
3. Мішенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г. Основи лізингу. - К.: Знання, 1997. - 136с.
4. http://www.vol.com.ua/