Международный менеджмент

Міністерство освіти та науки України

Сумський державний  університет

Кафедра маркетингу та управління інноваційною діяльністю

 

 

 

 

 

Обов’язкове домашнє завдання

з курсу:

«Міжнародний менеджмент»

 

Виконала студентка  Титаренко Ю.В.

Факультету 

економіки та менеджменту 

5-й курс, група МКмс-31/1м

 

Викладач                                              Голишева Євгенія Олексіївна

 

 

 

 

 

Суми - 2013 

Зміст

 

Вступ 

Теоретичне питання

Суть та основні типи організаційних структур міжнародних корпорацій

На початку  насамперед необхідно усвідомити суть організаційного фактора в міжнародному менеджменті. Організаційний фактор охоплює: структури управління, взаємозв'язки між різними їх ланками і працівниками, розподіл функцій і влади, встановлення повноважень і відповідальності кожного співробітника.

Особливості організаційного  фактора в міжнародному менеджменті:

• природа зарубіжного бізнесу;
• утворення закордонних відділень;
• керівництво зарубіжними відділеннями;
• взаємодія локальних ринків і компаній;
• часові та географічні особливості;
• взаємозалежність структур і персоналу.

Підприємець, який хоче вийти на зарубіжні ринки  з якимось одним або кількома видами нової продукції, як правило, вводить посаду керуючого з експорту, який підпорядковується керівнику відділу маркетингу.

Компанії, які  значно збільшили обсяг продажів на зарубіжних ринках, почнуть вивчати  можливість створення у відповідних  країнах своїх виробничих потужностей. Як показано на рис. 5.1, керівник зарубіжної виробничої філії підпорядковується віце-президенту або президенту всієї фірми. При цьому центральне керівництво фірми надає допомогу своїм зарубіжним філіям у питаннях виробництва, маркетингу, фінансових і людських ресурсів.

Унаслідок подальшого зростання ділової активності фірми на міжнародних ринках вона, як правило, створює спеціальне міжнародне відділення (рис. 5.2-5.5).

 

Рисунок 5.1 – Організаційна структура на ранніх стадіях інтернаціоналізації

 

Рисунок 5.2 – Організаційна структура дивізіонального типу

 

Рисунок 5.3 – Глобальна продуктова дивізіональна структура

 

 

Рисунок 5.4 – Глобальна регіональна дивізіональна структура

 

 

Рисунок 5.5 – Глобальна функціональна структура

 

Особливість дивізіональних структур полягає у значній автономності окремих відділень (дивізій), які об'єднуються між собою у великі глобальні підрозділи ТНК. У свою чергу, кожне відділення може мати продуктову, функціональну структуру, орієнтовану на споживача.

Переваги: місцева відповідальність нижнього рівня; акцент на локальних ринках і проблемах; поліпшення координації в регіоні; використання переваги економічної локалізації операцій; кращі комунікації; «обличчям до обличчя» з місцевим персоналом і проблемами; забезпечення чіткого вимірювання рівня підготовки для лінійних менеджерів.

Недоліки: потреба у значній кількості осіб зі здібностями лінійних менеджерів; ускладнення централізованого, економічнішого обслуговування (персонал, закупівлі та ін.) і прагнення забезпечення такими послугами на регіональному рівні; ускладнення контролю для вищого менеджменту.

Коли підрозділи фірми всередині країни і за кордоном діють відокремлено, підприємець  позбавлений можливості надати глобальну  орієнтацію своїй діловій активності. Тому виникає необхідність у глобальній структурі, що дозволяє приймати глобальні рішення.

Три найпоширеніші  типи глобальних структур — це глобальна  продуктова структура, глобальна функціональна  структура та глобальна регіональна  структура.

Глобальна продуктова структура найкраще підходить для тих фірм, в яких відмінності між випущеними видами продукції мають більше значення, ніж різниця між регіонами, в яких їх продають.

Структуризація  за географічними регіонами більше підходить там, де регіональні відмінності мають більше значення, ніж різниця в продукції.

Матричні структури (рис. 5.6). Матрична орієнтація (структура) використовується з метою ефективної реалізації важливих для фірм проектів, завдань. Це одна з тимчасових структур, у межах якої члени сформованої групи відповідають і перед керівником проекту за своєчасність виконання своїх завдань (складових елементів проекту), і перед керівником свого постійного підрозділу за методику та якість роботи.

Зв'язки між  працівниками в межах проектів вагоміші (суцільні лінії), ніж у межах підрозділів (штрихові лінії). І це цілком зрозуміло, бо саме проекти і є результатом діяльності фірми, а основні підрозділи постачають для кожного проекту відповідних фахівців.

 

Рисунок 5.6 – Мультинаціональна матрична структура

 

Переваги: орієнтованість на результат; підтримка професійної орієнтації; точне визначення відповідальності за продуктовий прибуток.

Недоліки: конфлікт в організації через розподіл влади; загроза виникнення суперечностей у керівництві; потреба у менеджерах, що ефективно керують людськими ресурсами.

Координація та інтеграція діяльності підрозділів міжнародних корпорацій

Після розгляду різних типів організаційних структур управління міжнародними корпораціями важливо зрозуміти суть і механізми координації та інтеграції діяльності підрозділів цих компаній. При цьому базовими категоріями є вертикальна і горизонтальна диференціації.

Слід зауважити, що збільшення зарубіжних операцій тягне  за собою і зміну організаційних структур управління, і механізмів координації. Можна виокремити два варіанти розширення міжнародного бізнесу: продуктовий, коли нарощується кількість різновидів експортних товарів, або географічний, коли обсяг закордонних продажів зростає за рахунок освоєння нових ринків наявними продуктами.

Далі особливу увагу слід звернути на перешкоди на шляху координації, пов'язані з такими причинами: різні орієнтири менеджерів; суперечності між завданнями підрозділів; брак взаємоповаги між менеджерами; часові розбіжності; географічні відстані; національні відмінності.

Важливо відрізняти формальні та неформальні механізми  координації.

Формальні механізми:

1. ради директорів;
2. міжнародні конференції;
3. звіти про досягнення;
4. центри обміну досвідом;
5. зовнішні центри координації (аутсорсинг);
6. спеціальні тимчасові робочі групи, комісії, комітети;
7. матричні організаційні структури;
8. запровадження посад координаторів.

Неформальні механізми координації:

1. горизонтальні зв'язки в корпорації;
2. творчі неформальні групи, клуби за інтересами;
3. мережа управління, система неформальних контактів між менеджерами різних рівнів і країн у межах корпорації;
4. організаційна (корпоративна) культура.

Слід звернути увагу на узагальнення міжнародною  компанією «Девіс Глобал Адвайзерс» протягом останніх 10 років практики діяльності керівних органів корпорацій США, Великобританії, Японії, Німеччини та Франції, що виявила п'ять випереджальних індикаторів корпоративного управління, тобто критерії, за допомогою яких міжнародні організації та інвестори можуть оцінити ефективність корпоративного управління і ступінь ризику інвестицій під час купівлі акцій компанії. До цих індикаторів належать:

1. Національні управлінські кодекси для правлінь корпорацій.
2. Участь незалежних директорів у роботі рад директорів.
3. Тенденція до розмежування обов'язків голови ради директорів та головного адміністратора між двома різними людьми.
4. Наявність основних комісій при раді директорів.
5. Рівень оприлюднення інформації про доходи керівників корпорації.

Важливо також  звернути увагу на ключові функції  Рад директорів, що закріплені Організацією економічного співробітництва та розвитку в широковідомих «Принципах корпоративного управління» [4, с. 38]. Відповідно до цих принципів рада повинна виконувати певні ключові функції, а саме:

1. Переглядати і спрямовувати корпоративну стратегію, основні плани дій, політику управління ризиками, річні бюджети та бізнес-плани.
2. Підбирати ключові управлінські кадри.
3. Переглядати винагороду, що отримують члени ради та правління товариства.
4. Відстежувати і врегульовувати потенційні конфлікти інтересів членів правління, ради та акціонерів.
5. Забезпечувати правильність системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності товариства, включаючи проведення незалежних аудиторських перевірок.
6. Стежити за ефективністю практики управління, в межах якої діє рада, і за необхідності вносити в неї зміни.

7. Контролювати процес розкриття та поширення інформації.

 

Практичне завдання

Особливості ведення бізнесу в  Польщі

Місце в світовій економіці

У світовому  масштабі Польща не виділяється ні розмірами території та населення, ні економічною потужністю. Але на теренах Європи її ресурсний потенціал, економічна й політична роль досить помітні. За європейськими мірила-' ми вона знаходиться серед найбільших держав за площею (майже дорівнює розмірам Німеччини) і чисельністю населення (ненабагато поступаючись Іспанії). Але більш важливою є економічна роль Польщі в Європі. Польща - це постсоціалістична країна, що має найбільш яскраві досягнення в перебудові економіки на ринкові засади. На відміну від Китаю, що продовжує дотримуватися соціалістичної моделі розвитку, Польща першою з колишніх соціалістичних країн рішуче відкинула комуністичну ідеологію і принципи соціалістичного господарства. "Шокова терапія" в реформуванні економіки прийняла в Польщі найбільш виразні форми.

Особливо помітна роль Польщі в Центральній Європі, де вона виступає стрижнем інтеграції в  рамках Митного Центрально-Європейського  союзу (ЦКФ-га). Польща багато де в чому є взірцем для інших країн  Центральної та Східної Європи, а  також для України в процесі здійснення економічних реформ.

Польща є членом НАТО, ОЕСР, СТО, а в 2004 році стане повноправним членом ЄС. З одного боку, це є свідоцтвом значної уваги, яка приділяється Польщі розвинутими державами. З  іншого боку, це вносить певні корективи  в українсько-польські стосунки. Польща перетворюється на особливого сусіда, який буде діяти за правилами організацій, членом яких вона є (наприклад, встановлення візового режиму, більш жорстких митних нормативів тощо). Водночас Україна сподівається на підтримку з боку Польщі щодо інтеграції в ЄС.

Особливості ділової етики

Історичний  розвиток польської нації спричинив  досить помітний вплив на національний характер поляків, на ментальність польських  бізнесменів. Найхарактернішою рисою  поляків є їх беззавітний патріотизм, який іноді набуває форм націоналізму. Поляки з гордістю згадують кращі часи своєї історії й дуже болісно сприймають прояв хоч якої-небудь зневаги до своєї країни. Тому іронічні висловлювання щодо Польщі поляками сприймаються образливо; відпускати жарти з цього приводу партнерові недоречно. Гордість за свою славетну, хоч і минулу історію заформувала своєрідну поведінку поляка, яку іноді називають "польським гонором". В контактах з іноземцями поляк намагається підкреслити, що його нація нічим не поступається перед іншими. Ця, в цілому зрозуміла й виправдана позиція набуває Іноді загострених форм, коли польський політик чи бізнесмен вбачає зневагу до себе з боку іноземного партнера через, як йому здається, приниження його Національності. В той же час, поляки деяких випадках ставляться до інших націй з позицій "національного аристократизму". Ця риса може завадити здійснення ділових переговорів.

На відміну від східних  і південних слов'ян поляки більш  схильні до методичного й пунктуального  виконання угоди. В цьому відношенні вони тяжіють до моноактивних культур. Проте, на відміну від німців, поляки більш відверті, краще спілкуються з партнерами у неформальних обставинах. Польський бізнесмен - людина слова. Порядність у стосунках з партнером є однією з найважливіших цінностей для поляка.

Багато рис польського менталітету сформовано під впливом  католицької церкви, позиції якої в польському суспільстві дуже сильні. Серед позитивних рис слід, насамперед, відзначити чесність, благородство у  відносинах з іншими людьми, сумлінність в праці.

До негативних рис можна  віднести негнучкість, впертість у  відстоюванні своїх позицій, поглядів, ідей, що часто шкодить діловим  стосункам.

В цілому ж поляки - надійні ділові партнери, що доброзичливо ставляться до співробітництва з  українцями.

 

Особливості ведення бізнесу в  Канаді

Місце країни в світовій економіці

Канада належить до групи високорозвинутих держав, за своїм економічним потенціалом вона "замикає" "Велику Сімку". Канада є другою за розмірами території країною світу. Вона відрізняється від інших розвинутих країн (за винятком США й Австралії) наявністю величезних природних багатств - мінеральних і земельних ресурсів. Канада посідає перше місце в світі за видобутком цинкових руд й азбесту, за виробництвом уранового концентрату, друге місце - за видобутком нікельових руд і калійних солей, третє - за видобутком платини. Вона належить до головних світових продуцентів золота, срібла, міді, свинцю, молібдену, залізної руди. До того ж Канада є значним експортером нафти і, особливо, газу.

За запасами деревини Канада поступається тільки Росії й Бразилії; за експортом  пиломатеріалів і паперу вона посідає  перше місце в світі.

Сприятливі  агрокліматичні умови стали важливим фактором перетворення Канади на одного з найбільших в світі виробника й експортера зернових культур. За експортом пшениці Канада посідає третє, місце в світі; вона знаходиться серед світових лідерів за виробництвом льону, рапсу, жита, кукурудзи.

Канада має  непогані позиції в світовій економіці  за виробництвом автомобілів, авіатехніки, будівельних машин(зокрема, екскаваторів), снігоходів, а останнього часу - й  комп'ютерів, іншої офісної техніки.

Особливістю економіки  Канади, що суттєво відрізняє її від інших розвинутих країн, є дуже сильна залежність від Сполучених Штатів Америки. На ринки США надходять до трьох четвертих експорту Канади й стільки ж імпорту звідти. На США припадає понад дві третини всіх іноземних інвестицій в Канаду. Взагалі, залежність канадської економіки від іноземного капіталу дуже висока, і це є також її специфічною рисою.

Канада є  членом інтеграційного угрупування "НАФТА", а також членом НАТО, ОЕСР та багатьох організацій структури ООН.

Канада поступається США за розмірами ВВП на душу населення, але по сукупності соціально-економічних параметрів, що визначають рівень життя, перевищує їх. В 90-их роках, згідно зі статистикою ООН, за сукупністю найважливіших критеріїв (загальний рівень життя, екологія, культура й мистецтво, освіта, рівень злочинності, реальні доходи населення, тривалість життя) Канада була визнана найкращою країною світу, а її міста Ванкувер і Торонто були названі найкращими містами в світі для проживання людини.

Особливості ділової етики

 У канадців багато спільного з американцями щодо стилю ділового спілкування. Вони також, як і американці, належать до моноактивного типу, націленого на задачу (task-oriented). Канадці чітко формулюють задачу й методично розробляють етапи її вирішення. Як і всі представники моноактивного типу, канадські бізнесмени не люблять гаяти часу в переговорах з іноземними партнерами. В ділових стосунках вони досить відверті, чітко формулюють умови угоди; коли угоду укладено, канадці пунктуально дотримують її виконання й того ж вимагають від партнера. Вони наполегливі в досягненні своїх цілей.

Але канадці  не в усьому схожі на американців  в діловому спілкуванні. Значна частка франко-канадців в населенні країни зумовила певний вплив французької  культури, а тривалі зв'язки з  Великою Британією - вплив англійської манери спілкування. Канадці більш толерантні, ніж американці, в спілкуванні з представниками інших культур, більш витримані. Як англійці та французи, вони віддають належне зовнішнім атрибутам в ділових переговорах (стиль одежі, ритуал), на що американці звертають мало уваги. Канадський бізнесмен не "натискує" на партнера в бажанні укласти угоду на своїх умовах, а більше наполягає на логіку доказів. Канадці, як і американці, володіють "широтою натури", але в їх спілкуванні з партнером менше фамільярності, більше ввічливості.

Отже, в сфері  ділової етики канадці посідають  проміжне положення між американцями США та західноєвропейцями (англійцями, німцями й французами). Слід також  зважити на певний вплив слов'янського елементу (українці, поляки, росіяни) на формування ділової культури Канади.

Особливості ведення бізнесу в  Італії

Місце країни в світовій економіці

Італія - високорозвинута  країна постіндустріального типу. За рівнем економічного розвитку в цілому посідає шосте місце в світі; по деяких економічних параметрах вона вже випереджає Велику Британію. Порівняно з іншими розвинутими країнами Італія відрізняється дещо вищими темпами післявоєнного розвитку економіки, запізнілою індустріалізацією, більш високою часткою легкої промисловості і сільського господарства, виключною роллю туризму. Особливою, відмінною рисою Італії є значно більша, ніж в інших країнах розвинутої групи, участь держави в регулюванні економіки. На державний сектор припадає 20% доданої вартості, 24% інвестицій і 15% зайнятих. Рівень безробіття в Італії вищий, ніж в більшості країн ЄС Своєрідністю економіки Італії є суттєва частка "тіньової економіки", що також не типово для західноєвропейських країн. Ще однією особливістю є бурхливий розвиток малого і середнього бізнесу наприкінці XX ст.

Особливості ділової етики

 Італійці  за складом характеру - екстраверти.  Вони дуже відверті у спілкуванні,  компанійські. їм притаманна підвищена  емоційність підчас переговорів,  жестикулювання, виразна міміка. Вони  цінять гумор і не дуже ображаються на жарти на свою адресу. З першого погляду італійці здаються легковажними, але насправді вони розумні ділки й непогані партнери"

Особливістю ділової  етики італійців, яка відрізняє  їх від північних європейців, є  дещо необов'язкове дотримання формальностей в переговорах і точності часу. Італійський бізнесмен може запізнитися на ділову зустріч на півгодини, а то й більше і не вбачатиме в цьому нічого особливого. Підчас спілкування італієць намагається триматися якомога ближче до співбесідника, обличчя до обличчя. Якщо співбесідник (іноземець) відсувається, то італієць образиться, сприйматиме це як зневагу до себе.

Італійці дуже люблять бесіди на теми, що не пов'язані  прямо з предметом ділової  зустрічі: про сім'ю, політику, культуру, спорт; на це вони можуть витратити багато часу. їх в цьому доречно підтримати, щоб встановити більш тісні й довірливі контакти.

В справах бізнесу  й в ділових переговорах італійці виявляють неабияку гнучкість. Вони не наполягають жорстко на своїй  позиції (як, наприклад, німці), а шукають компромісних рішень проблеми. Але італійці можуть змінити "правила гри" в процесі переговорів. Італійські бізнесмени вміють "обходити" закони в тій Мірі, яка не переходить в кримінал. Такі дії вони не вважають безчесними; в їх розумінні це - прояв здорового глузду, бо реальність не завжди, на їх думку, збігається з нормами законодавства.

Італійці, як правило, виконують усі пункти угоди, яку  вони уклали з іноземним партнером. Але щодо строків виконання, то вони не дуже пунктуальні. Час для них не має такої магічної сили, як для німців або американців. Переговори вони люблять вести довго.

Незважаючи  на свою експресивність, італійці дуже ввічливі люди, намагаються не образити співбесідника грубістю; навпаки, вони часто вдаються до улесливості, говорять партнеру компліменти, а після тривалих ділових стосунків навіть цілують його при зустрічі, причому це - цілком щиро.

На переговорах  італійці діють як одна згуртована команда. Вони люблять поторгуватися  щодо угоди, дещо завищуючи ціну на свою користь. Проте легко погоджуються на розумний компроміс. Для них важливо відчувати, що вони не програли при заключенні угоди. Відомий знавець ділових культур англійський вчений Р.Д. Льюїс так рекомендує будувати ділове спілкування з італійцями: "Найкраще, якщо бізнесмени північних країн будуть відноситись до переговорів з італійцями як до своєрідної цікавої гри, яку слід вести за численними італійськими правилами, але яка приводить до серйозного й вигідного (для обох сторін) результату" [44, с. 306].

Особливості ведення бізнесу в Німеччині

ФРН в світовій економіці

Німеччина - одна з найрозвиненіших країн світу, вона належить до "Великої Сімки" найпотужніших й найвпливовіших в економічному відношенні держав. За розміром ВВП (в поточних цінах) ФРН  посідає третє місце у світі, її частка складає 6,4%.* Німеччина - найбільш розвинута країна Європи. Вона е "локомотивом" Європейського Союзу, від стану її економіки багато де в чому залежать темпи розвитку всієї організації. Можна впевнено твердити, що успіхи ЄС в першу чергу ґрунтуються на економічній стабільності Німеччини. Вона має потужну промисловість; за деякими виробами електротехнічного машинобудування верстатів, хімічної, оптико-механічної промисловості ФРН посідає перше-друге місця в світі.

ФРН більше, ніж США та Японія залежить від світового ринку. її частка в світовому експорті складає 10%, а за обсягом товарообігу вона посідає друге місце в світі після США. Частка експорту в ВНП Німеччини становить понад 20%, що є одним з найвищих показників серед держав "Великої Сімки".

Німеччина має  розвинену науково - технічну базу, витрати на НДДКР становлять 3% від  ВВП; проте, за науково - технічним потенціалом  ФРН поступається США та Японії.

Федеративна Республіка Німеччини має одну з найкращих  в світі систему соціального захисту населення, високий пересічний рівень заробітної платні Водночас за душовим розміром ВВП вона поступається США, Японії, Канаді й деяким своїм партнерам по ЄС. Вона має високу продуктивність праці (56 тис. дол. ВВП на одного зайнятого), але меншу, ніж в США (83 тис), Канаді (71 тис), Японії (57 тис), Франції (59 тис.) і навіть Італії (58 тис), хоч в 5,5 разів більше ніж в Китаї (10 тис). Висока якість німецької продукції в певній мірі компенсує на світових ринках їх високу собівартість, яка утворюється за рахунок підвищення питомих витрат на робочу сил.

Ділова етика

 Найхарактернішими  рисами німців у ділових стосунках  є: професійність, компетентність, чесність. Німці дуже цінують  час, тому точність, дотримання  регламенту є однією з особливостей німецьких бізнесменів в процесі ділових переговорів. Вони не люблять запізнюватися на зустріч і того ж вимагають від партнера.

Переговори  німці ведуть у відкритій манері, прямо висловлюють своє бачення  проблеми й свою незгоду з позицією партнера часто виражають в різкій формі. Вони не схильні до обміну люб'язностями підчас переговорів, не люблять в ділових розмовах розповідати та слухати анекдоти або обговорювати факти сімейного життя один одного.

Німецький діловий  етикет характеризується строгою ієрархією. Відстань між керівником і підлеглим досить відчутна і, на відміну від американців, ніяка фамільярність тут неприпустима. Підлеглий зобов'язаний виражати поштивість своєму начальнику. Спілкуючись з німецьким партнером, особливо з керівником групи, слід називати його тільки по призвіщу й обов'язково додавати титул, якщо він в нього є (наприклад: "доктор Шмідт"); в Німеччині багато докторів наук.

Німці приходять  на ділову зустріч добре одягненими й вимагають того ж від партнера. Вони завчасно добре підготовлені до переговорів, вивчають сильні й слабкі сторони партнерів. Головним методом ведення переговорів є залізна логіка й спирання на факти. В процесі виконання спільної справи (узгодження контракту, його виконання) німці прагнуть спочатку ретельно завершити одну ланку дій, а потім приступити до другої, потім третьої і т.п. В цьому також полягав їх відміна від американців або представників середземноморської культури, які намагаються охопити справу в цілому і робити "все зразу": не закінчивши одного етапу, перейти до іншого. У німців так не буває, вони виконують свою справу методично.

Німці не люблять, коли їх "підганяють" підчас переговорів, вони ретельно обговорюють всі деталі угоди. Коли ж угода підписана, вони її виконують чесно, якісно й в  строк. Німці - люди щирі, вони не люблять легковажного підході до серйозної справи. Вони дисципліновані, бездоганно дотримуються законів. Німець, особливо бізнесмен, не любить виділятися серед інших кричущою одежею або екстравагантною поведінкою, це вважається ознакою поганого тону.

До недоліків (з точки зору іноземця) ділової  етики німців належить надмірна стриманість, похмурість підчас переговорів, відсутність  почуття гумору, різкість в оцінках  позицій партнера Часто іноземців  дратує прискіплива схильність німців до зовнішніх атрибутів етикету: строгого одягу, чіткого додержання регламенту переговорів, підкресленої ієрархічності між колегами різного рангу, звертання тільки за призвіщем і т.п. Проте формальність в поведінці німці розцінюють як ознаку поваги до партнера. У німців дуже розвинута схильність до порядку в усьому; це навіть стосується розстановки меблів в офісі: кожний стілець повинен мати своє місце, ні до чого його переставляти в інше, як це роблять деякі візитери.

Німці люблять  солідність не тільки в поведінці, але й в товарах, які вони виготовляють: якість, надійність, тривалість у використанні - ось головне.

Німці нелегко  зав'язують дружні стосунки з іноземцями. Але коли це все ж таки станеться, то німець буде вірним і надійним другом [44, с. 290-300].