Місце та значення металургійного комплексу в економіці держави

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ І МІЖНАРОДНОЇ  ТОРГІВЛІ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

                                                  Реферат на тему:

  «Місце та значення металургійного комплексу в економіці держави»

                                                                                     Виконала студентка 23 групи

2 курсу, фінансово-економічного факультету,

спеціальність фінанси та кредит

Ставнича Наталія Вікторівна

 Місце та значення металургійного комплексу в економіці країни

                                                   Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Загальна характеристика та структура металургійного комплексу України…………………………………………………………………...…….5

Розділ 2. Регіональний розвиток металургійного комплексу в країні..........6

Розділ 3. Перспективи розвитку металургійного комплексу України....….10

Висновок………………………………………………………………………14

Література…………………………………………………………………….15

                                                   Вступ

Продукція металургійного комплексу  є основою індустріалізації національної економічної системи загалом. Металургійний  комплекс забезпечує виробництво таких  конструкційних матеріалів, як чавун, сталь, прокат, катанка, видобуток і  виплавку алюмінію, золота, титану, марганцю, нікелю, ртуті тощо. На базі конструкційних матеріалів металургійного комплексу  розвивається машинобудування, капітальне будівництво, транспорт та інші галузі базових і соціальних виробництв. Металургійний комплекс України  представлено підприємствами чорної та кольорової металургії. Чорній металургії належить одне з провідних місць  у сучасній економіці України. За даними 2010 року, на неї, припадало 27,3 % вартості продукції основних галузей промисловості країни. В металургії значно розвинуте комбінування виробництва, на її відходах працюють виробництво будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо. Металургія є потужним фактором формування територіальних промислових комплексів. Серед країн Східної та Центральної Європи Україна володіє чи не найбільшим потенціалом чорної металургії. Нині в Україні налічується 50 основних підприємств чорної металургії, в складі яких 14 металургійні комбінати і заводи, 3 феросплавні заводи, 16 коксохімічні заводи, 6 трубні заводи, 8 гірничо-збагачувальні комбінати і 3 основних заводи металоконструкцій. Україна практично успадкувала металургійне виробництво, яке розвивали Росія і Радянський Союз. Найбільшими металургійними комбінатами України, потужність яких становить 5 млн. т. і більше металу за рік, є «Азовсталь», «Запоріжсталь» та «Криворіжсталь». Головним видобутком коксу є Донецький металургійний підрайон. Він дає більше половини всього його випуску в країні. Практично весь металургійний комплекс України зосереджений в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях, де сформувався один з найбільших металургійних районів світу.  Сприятливі природні умови, достатні сировинні, енергетичні ресурси не потребували великих капітальних вкладень для розвитку металургії. Практично Україна забезпечувала виробництво дешевого металу, що зумовлювало розвиток виробництв напівфабрикатної продукції загалом. У поділі праці серед країн колишнього Радянського Союзу Україна була постачальником напівфабрикатних та комплектуючих виробів переважно для підприємств Росії. З розвитком металургії стимулювалося виробництво паливно-енергетичних ресурсів і відповідної інфраструктури. Внаслідок такої інвестиційної політики в Україні сформувався комплекс напівфабрикатних виробництв і не набув розвитку комплекс виробництв продукції кінцевого споживання, зокрема соціальних, наукомістких, інвестиційних тощо. Промисловість України та металургійний комплекс були тісно прив'язані до підприємств із виробництва кінцевих товарів Росії та інших республік, що таїло небезпеку кризи за певних економічних змін в радянській системі.

Така проблема виникла  з розпадом політичної й економічної  радянської системи. Наприклад, Росія  після роз'єднання намагалася стримувати економічні контакти деяких своїх підприємств, галузей, зокрема Газпрому, з металургійними підприємствами України, оскільки українські труби великого діаметру на російському  ринку були дешевшими від російських. Це призвело до різкого спаду обсягів  виплавки металу, випуску труб різного  діаметру, прокату та інших металевих  виробів на металургійних підприємствах  України, стримувало просування українських  металургійних товарів і встановлення високого ввізного мита та низької  квоти. Високе мито робить українські товари не конкурентноспроможними, а  низькі квоти спричиняють зниження обсягів виробництва. У структурі  промислової продукції України  продукція металургії становить 25%, з яких продукція чорної металургії-23%, кольорової-2% . Це найвища частка серед  галузей промислової продукції. За складом металургійний комплекс поділяють на чорну та кольорову  металургію.

Розділ 1. Загальна характеристика та структура металургійного комплексу України

Металургійний комплекс України  представлено підприємствами чорної та кольорової металургії. Металургія є  галуззю спеціалізації нашої  країни в територіальному поділі праці країн СНД, Європи та на світовій арені. Металургія є потужнім фактором формування територіальних промислових  комплексів. В місцях розміщення її основних підприємств зосереджується важке машинобудування, коксохімія, виробництво вогнетривких матеріалів, формуються крупні транспортні вузли. Розвитком і розміщенням металургія орієнтується на схід України, де сформувалися унікальні природні умови для  розвитку цього комплексу. Тут знаходяться  найкрупніші, що мають значення, паливно-сировинні  бази чорної металургії - Донецький  кам'яновугільний, коксовими марками  вугілля, Криворізький залізорудний і  Придніпровський марганцеворудний басейни, значні поклади вапняків, доломітів, вогнетривких глин. Залізорудна база чорної металургії України представлена Криворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Кременчуцьким родовищами. В Україні із рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання  сталі певних якостей, є родовища титану та хрому.

Кольорова металургія України  розвивається на основі розробки родовищ  сировинних ресурсів - алюмінію, магнію, руд титану, цирконію, нікелю, ртуті  та інші, алюмінієва промисловість  використовує в якості сировини боксити, запаси котрих на території України  незначні. Промислове значення мають  родовища Смілянське і Високопільське .

В розміщенні підприємств  кольорової металургії в Україні  виділяються два основних райони. У Донецькому районі знаходиться  Микитівський ртутний комбінат, Костянтинівський цинковий завод, Артемівський завод  по обробці металів, який випускає латунь, латунний і мідний прокат, а також  Свердловський завод алюмінієвого прокату.

Стратегічними напрямками розвитку металургійного комплексу України  має стати підвищення технічного рівня сталеплавильного, прокату, трубного, і метисного виробництва для  забезпечення поліпшення якісних і  сортаментних показників готової металопродукції  з метою задоволення потреб власних  метало споживаючих галузей і  підвищення ефективності експортного  потенціалу.

Розділ 2. Регіональний розвиток металургійного комплексу  в країні

Розвитком і розміщенням  металургія орієнтується на схід України, де сформувалися унікальні природні умови для розвитку цього комплексу. Тут містяться найкрупніші, що мають  світове значення, паливно-сировинні  бази чорної металургії - Донецький  кам'яновугільний, з коксівними марками  вугілля, криворізький залізорудний і  Придніпровський марганцеворудний басейни, значні поклади вапняків, доломітів, вогнетривких глин. Залізорудна база чорної металургії України представлена Криворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами. В Україні із рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання  сталі певних якостей, є родовища титану (в Житомирській області) та хрому. Головні родовища нерудної сировини (вогнеупорів і флюсів тощо), яка  використовується в металургії, знаходяться  в Донбасі і в Автономній Республіці Крим. Найбільшими металургійними комбінатами  України, потужність яких становить 5 млн. т і більше металу за рік є «Азовсталь», «Запоріжсталь» та «Криворіжсталь». Головним виробником коксу є Донецький  металургійний підрайон. Він дає  понад половину всього його випуску  в країні. Практично весь металургійний  комплекс України зосереджений у  Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях, де сформувався  один із найбільших металургійних районів  світу.

За останній рік в Україні  видобуто 50,7 млн. т залізної і 3,2 млн. т марганцевої руди. Більшість  залізної руди Крив басу (75%) видобувається  відкритим способом. Крім багатих  залізних руд із вмістом заліза 50-67%, тут освоюються великі запаси порівняно  бідних руд і залізистих кварцитів  із вмістом заліза 28-35%. Їх збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному, Північному та Інгулецькому Гірничо-збагачувальних комбінатах. Збагачена залізна руда перетворюється на концентрат із вмістом  заліза до 62% і надходить на агломераційні  фабрики, а з них - у домни. Понад 20 млн. т збагаченої залізної руди поставляється  на металургійні заводи європейської частини Росії, в Словаччину, Угорщину, Польщу.

На Керченський залізорудний басейн припадає 4,2% загального видобутку  руди України. Його запаси становлять 1,4 млрд. т руди із вмістом заліза 30-40%. До Комиш-Бурунського залізорудного  комбінату належать чотири кар'єри  для видобутку залізної руди, збагачувальна  й агломераційна фабрики та допоміжні  підприємства. Основні споживачі  керченських залізних руд - металургійні заводи Маріуполя.

Освоюється Кременчуцький  залізорудний район, запаси руд у  якого становлять 4,5 млрд. т. Тут працює Дніпровський гірничозбагачувальний  комбінат. Також освоюється Білозерське  родовище потужністю 2,5 млрд. Т руди, а вміст заліза у високоякісних  рудах сягає 70%.

В Україні сприятливі умови  для освоєння прогнозованих запасів  залізних руд (понад 20 млрд. т), здебільшого  залізистих кварцитів, є в Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській і Вінницькій областях.

Марганцеворудною базою  чорної металургії України є Нікопольський  район Придніпровського марганцеворудного  басейну. Видобуток руди здійснюється тут відкритим(2/3) і шахтним способами. На збагачувальних фабриках вміст марганцю у руді доводять до 50-60%.

У Токманському районі (Запорізька область) освоюються родовища марганцевої  руди, споруджено першу чергу найбільшого  в Україні Таврійського гірничо-збагачувального  комбінату. Перспективним є також  Інгулецьке родовище на Дніпропетровщині, загальні ресурси якого становлять 500-600 млн. т із вмістом у руді 8-33% марганцю, різко зменшився видобуток  марганцевих руд, призупинене освоєння нових родовищ, що спричинилося до згортання  їх експорту до Росії та ряду європейських держав.

У металургійних центрах  Донбасу й Придніпров'я (Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханов, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ) розміщені великі коксохімічні комбінати. Проте більш як половину коксу  дають коксохімічні комбінати Донбасу, де діють 13 із 18 коксохімічних підприємств  України. Кокс використовують в якості технічного палива для виплавляння  чавуну, а коксівний газ - як висококалорійне  паливо для металургійних агрегатів  і сировину в хімічній промисловості.

Флюси й вогнетривкі глини  використовуються в металургійному галузевому комплексі. Вогнетривкі  глини видобувають у Часів'ярському, Новорайському та Веселинівському  родовищах (Донецька область), високоякісні флюсові вапняки й доломіти - в  Донецькій (Докучаєвськ, Комсомольськ, Первомайськ ), Дніпропетровській областях і АР Крим. Вогнетривкі матеріали  застосовують для виробництва вогнетривкої цегли, будівництва домен, флюси - для виплавляння металу й вилучення шкідливих сполук із залізної руди. Щорічні потреби чорної металургії у флюсах та вогнетривких глинах становлять кілька мільйонів тонн. Потужні заводи вогнетривких глин розміщені в Донбасі й Придніпров'ї. Україна має величезні запаси каоліну, найбільші родовища якого розвідані в Дніпропетровській (Просянівське), Вінницькій (Глуховецьке), Донецькій (Володимирське) та Черкаській (Новоселицьке) областях.

Історично склалося так, що металургійні заводи України розміщені  в Донбасі, Приазов'ї поблизу джерел палива, а також у Придніпров'ї - біля родовищ залізних руд і  марганцю та джерел водопостачання - Дніпра. Ці чинники враховуються і тепер. Проте у зв'язку з впливом бідних залізних руд на розміщення концентрації металургійного виробництва в Придніпров'ї  зростає роль сировинного чинника. Розміщення більшості металургійних  заводів безпосередньо біля Дніпра, між джерелами сировини й палива, сприяє кращій територіальній організації  виробництва чорних металів.

Більшість металургійних  підприємств України мають повний цикл виробництва і щороку можуть виплавляти від 1 до 10 млн. т сталі.

Металургійні заводи України  розміщені в Донецькому і Придніпровському економічних районах, де вони зосередженні у трьох галузевих районах  чорної металургії - придніпровському, Донецькому та Приазовському. У Придніпровському районі чорна металургія стала профільною комплексотворною, на її основі сформувалися великі промислові центри й вузли  з металургійними підприємствами, що виробляють майже половину вироблюваних в Україні чорних металів і  мають виражену спеціалізацію та стійкі зв'язки між собою та споживачами  металу. Тут розміщено 14 металургійних  заводів.

До Дніпропетровського металургійного вузла входять металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська  й Ново московська, які виробляють чавун, сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції, сплави та іншу продукцію.

Запорізький металургійний  вузол об'єднує металургійні завод  повно циклу «Запоріжсталь», електросталеплавильний «Дніпроспецсталь» і феросплавний. «Запоріжсталь» випускає чушковий чавун, тонку гарячо- й холоднокатну листову  сталь, стальні виплавки, трансформаторну  сталь, білу бляху, гнуті профілі  прокату, холоднокатаний стальний лист для автомобільної промисловості  тощо; «Дніпроспецсталь» - сталі для  машинобудівної промисловості.

Криворізький металургійний  вузол включає найбільші в  Україні кар'єри, шахти, 5 гірничо-збагачувальних комбінатів, кілька аглофабрик, металургійний  завод, Південно трубний і феросплавні  заводи Нікополя та його марганцеворудну  промисловість.

До Кременчуцького вузла  чорної металургії, який ще формується, належить Дніпровський гірничозбагачувальний  комбінат, що працює для потреб металургії Придніпров'я і Донбасу.

У складі Донецького металургійного району є 13 металургійних заводів, кілька потужних коксохімічних підприємств, які виробляють більше половини коксу  України. По два металургійних заводи є в Донецьку, Макіївці, Алчевську  й Харцизьку; по одному - в Єнакієвому, краматорську, Костянтинівці, Луганську  й Алмазному. Вони виробляють майже  половину чавуну і близько третини  продукції металургійної промисловості  України.

У Донецькому металургійному районі сформовано три металургійні вузли: Донецько-Макіївський і Алчевсько-Алмазнявськийй.

Єнакіївський вузол має  металургійний завод, який неодноразово реконструювався і поповнився новими доменними печами, мартенами, прокатними станами, конверторним цехом.

До Алчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська область) входять  металургійні заводи (Алчевський та Алмазнянський) і чавуноливарний та феросплавний заводи у м. Стаханові. Алчевський завод  після реконструкції став одним  з найбільших.

У Донецькій області діють  Харцизький, Краматорський і Костянтинівський металургійні заводи.

До Приазовського району чорної металургії віднесено заводи Маріуполя. Камиш-Бурунський ГЗК у  Криму, металургійний завод ім.. Войкова  у Керчі. Маріупольський завод «Азовсталь»  випускає чавун, сталь і прокат на офлюсованому агломераті з руд Криворіжжя. Чорна металургія Приазов'я забезпечує металом місцеві машинобудівні  підприємства і тісно пов'язана  з коксохімією, виробництвом добрив та будівельних матеріалів.

Рівень розвитку чорної металургії України відстає від світового  рівня з багатьох причин, найважливішою  з яких було рішення центральних  органів колишнього правління, за яким інвестиції були переадресовані на розвиток лише східних і центральних підприємств  Росії, що призвело до технічного й  соціального відставання металургії Донбасу та Придніпров'я.

Чорна металургія України  є прибутковою. Продукція її гірничодобувної  промисловості - основна стаття валютних надходжень. Проте потенціал її зменшується  через технічну відсталість. Киснево-конверторним способом виплавляють сталі біля 44%, методом безперервного розливу - лише 10%, тоді як середньосвітовий рівень становить 95%. Через це втрати металу сягають 11% на 1 т прокату. Значним є зношення обладнання у галузі(65%), ще лишається собівартість виробництва чавуну, значною - частка браку. Тому внутрішні ціни на продукцію чорної металургії у середньому на 25% вищі за світові.

Експорт української продукції  чорної металургії до країн колишнього союзу пов'язаний з певними труднощами, хоч для вирішення цієї проблеми створено міжнародне об'єднання вугілля  і металу України, Росії. Крім того, ряд країн-монополістів металургійної  промисловості перешкоджають ринок, ведуть проти виходу України на міжнародний  ринок, ведуть проти неї антидемпінгову політику, обмежують величину квот на продаж металу.

Розділ 3. Перспективи розвитку металургійного комплексу України

Основні завдання розвитку чорної металургії країни - реконструкція  металургійних комбінатів, перегляд структури на користь найрентабельніших  виробництв, докорінне поліпшення якості та збільшення обсягів виробництва  металопродукції, нових видів продукції, особливо легованої та інших видів  сталі, пропорційне співвідношення між виробництвом сталі і прокату, зменшення обсягів випуску високо кремнієвої сталі, яка не відповідає світовим стандартам, оскільки швидко піддається корозії.

Потрібно розвивати й  удосконалювати киснево-конверторний процес, збільшувати частки агломерату та окотків у залізорудній частині  шахти при виплавлянні переробного  чавуну, реконструювати й модернізувати  устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технології прокату  і труб, особливо обсадних, придатних  для глибокого буріння нафти  та природного горючого газу, спеціальних  видів труб, у т.ч. багатошарових  для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити  якість металопродукції і розширити  її сортамент.

Поки що недостатніми є  обсяги виробництва термозагартованого, а також сортового конструкційного  прокату. Мають буди розширені випуск і сортамент полегшених балок  та швелерів, складних за розміром спеціальних  профілів для машинобудування, застосування яких дає змогу значно зекономити метал.

Сучасному машинобудуванню  України особливо потрібні холоднокатаний металевий прокат, гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатана стрічка, високоякісні метизи, порошки з легованих  сталей і сплавів, а також металокераміки.

Останніми роками у світовій практиці склалася тенденція будівництва  невеликих заводів з неповним циклом потужністю 50 - 500 тис. т, оснащених  електропечами, машинами неперервного розливу сталі і сортовими  станами. Такі заводи є перспективними в Україні, оскільки працюють на ресурсах металевого брухту і задовольняють  попит споживачів на різні ефективні  види прокату.

Згідно з розробленою  «Концепцією розвитку гірничо-металургійного комплексу України на період до 2012 року», видобуток залізної руди має становити 70 млн. т, передбачається підвищення вмісту заліза в концентраті, зменшення енерговитрат. Дещо збільшиться виробництво коксу, чавуну і сталі - відповідно до 21, 22 і27 млн. т. Буде виведено з експлуатації деякі застарілі потужності, впроваджено безперервну розливку сталі, а також нержавіючої листової і трансформаторної сталі, нафтопровідних труб малого діаметра.

Удвічі зросте виробництво  труб великого діаметра переважно для  експортних потреб. З цією метою  на заводах ім. К. Лібкнехта і ім. Комінтерну в Дніпропетровську буде створено виробництво труб нафтового  сортаменту та оцинкованих водогазопровідних  труб, на Харцизькому заводі - труб середнього діаметра із зовнішнім поліетиленовим покриттям для магістральних  газопроводів.

Разом з тим у чорній металургії знизилися темпи зростання  продуктивності праці, що пов'язано  з поглибленням гірничих робіт, збільшенням  гірничого тиску, повільними темпами  технічного переоснащення підприємств. У продовж певного періоду  в чорній металургії спостерігається  систематичне зниження капітальних  вкладень та основних виробничих фондів.

Також важливе значення має  скорочення на випуск металу завдяки  впровадженню більш прогресивних технологій. Так, докорінні зміни мають відбутися  у сталеплавильному виробництві, де запропоновано повністю замінити нині мартенівський спосіб на киснево-конверторний та електропічний.

Зазначенні заходи дають  змогу вирішити ряд інших проблем. Серед них - значне поліпшення екологічної  обстановки в регіонах з розвиненим металургійним виробництвом, особливо поблизу підприємств, на яких будуть виведені з експлуатації доменні  цехи та коксохімічні заводи. Важливою проблемою, яка значною мірою  вирішається в результаті структурної  перебудови, є скорочення потреби  у паливі і електроенергії, причому  перше має відбуватися не тільки у зв'язку зі скороченням обсягу виробництва, а й завдяки зниженню в галузі на 13 - 14 % питомих витрат палива. Майже вдвічі може зменшитися потреба в найдорожчому і дефіцитному  виді палива - коксі. Зменшення потреби  в ньому дасть можливість вивести  з експлуатації ряд коксохімічних  підприємств і скоротити потужності Алчевського та деяких інших коксохімічних  заводів. Все це особливо сприятиме  поліпшенню екологічної обстановки у зазначених регіонах.

Проте розглянуті заходи реструктуризації чорної металургії в Україні можуть бути досягнуті при дотриманні ряду можливих умов. Однією з них є  розробка комплексної програми розвитку металургійного виробництва і метало споживчих галузей (насамперед машинобудування). Це є необхідним тому, що в Україні  не виробляється багато видів продукції  машинобудівного комплексу, що може загальмувати проведення структурної  перебудови у металургійному виробництві. Другою умовою реалізації заходів щодо реструктуризації є необхідність значних коштів, що може бути забезпечено з допомогою державних субсидій та пільгових умов кредитування, залучення іноземних інвестицій, інших джерел фінансування.

Складовою розвитку кольорової металургії є заготівля і переробка  брухту та видів кольорових металів, що вважається класичним прикладом  електро-, паливно-, працезберігаючої технології. Використання річного обсягу заготівлі  брухту і відходів кольорових металів  рівнозначне видобутковій переробці  десятків мільйонів тонн мідної, свинцево-цинкової, алюмінієвої та інших видів мінеральної  сировини.

В Україні набуло розвитку виробництво рідкісних металів  на базі найбільшого в Європі родовища рідкісних металів та супутніх їм рідкісноземельних елементів. На базі цього родовища працює Верхньодніпровський  гірничо-металургійний комбінат. Він  до теперішнього часу зберігає монопольне становище за поставками цирконового, рутилового та ільменітового концентратів і сполук цирконію.

                                             Висновок

Металургія є важливою галуззю важкої промисловості, однією з основних частин фундаменту всього народного господарства країни. Практично  немає такого підприємства, яке у  тій чи іншій мірі не використовувало  б продукцію чорної металургії, адже чорні метали – це основний конструкційний матеріал для виготовлення засобів  та знарядь виробництва, від кількості  та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку виробничих сил країни, темпи і масштаби технічного прогресу.

Металургія з повним технічним  циклом виробництва є важливим районотворчим  чинником, так як її супроводять  ряд галузей промисловості, що використовують відходи, які утворюються в процесі  виробництва металів. Найтиповішими  з них є теплова електроенергетика  і металомістке машинобудування. Потреба  раціонального використання праці  жінок в металургійних районах  зумовлює розвиток легкої і харчової промисловості. Крім того, розвиток чорної металургії зумовлює і стимулює зростання  виробництва в ряді галузей промисловості, особливо в залізорудній і кам'яновугільній, у видобутку мінеральної сировини.

Значення металургії для  економіки країни важко недооцінити. Це пояснюється тим, що чорна металургія не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного  господарства країни і є базою  їх формування, але й являється  важливою експортоутворюючою галуззю  і значною мірою визначає експортний потенціал країни.

Крім того, металургія відноситься  до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище. Для  цього необхідно впроваджувати  на підприємствах металургії найновітніші очисні технології, що дають змогу  звести до мінімуму промислові відходи  і викиди в атмосферу, оздоровити місця надмірної концентрації металургійних  підприємств, а також лімітний вплив  природних факторів на розміщення об'єктів  металургії в регіонах з порівняно  високим рівнем заселення. Для забезпечення максимального очищення стічних  вод необхідно також застосовувати  багатократну очистку води.

Література

1. А.Голубченко - Дзеркало тижня.—2007.—24—30 березня                                   
2. Бараш М.Я., Венгер В.В. Напрями забезпечення стабільного розвитку конкуренції на ринку гірничо-металургійного комплексу // Конкуренція.
3. Вісник Антимо-нопольного комітету України. – 2007. – № 4. – С. 34–43.
4. Большаков В.И., Тубольцев Л.Г. Состояние и перспективы развития черной металлургии Украины на основе энергосберегающих технологий // Металлургическая и горнорудная промышленность. - 2006. - №2. - C.16.       
5. В.Гуров - Holos Ukrainy, 2004 - dlib.eastview.comДолінський А.А.,
6. Чайка О.І. Енергозберігаючі технології для промисловості, комунальної та промислової теплоенергетики // Енергоінформ. - 2004. - №5. - C.4.                          
7. Розміщення продуктивних сил: Навч. Посібник / За ред. В.В. Ковалевського. – К.: 2000 р                                                                                                     
8. Розміщення продуктивних сил України. /За ред. П.М. Качана. - К.: Техніка. - 1997. - 123 с.                                                                                                       
9. Соціально-економічна географія України: Навч. Посібник /За ред. проф. Шаблія О.І. – Львів: Світ.2001. – 608 с., іл.                                                                         
10. Україна 2010 // Держкомстат України. http://www.ukrstat.gov.ua/