Імунітет. Форми імунітету. Природний і штучний імунітет
МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва
Кафедра соціальної педагогіки, дошкільної та початкової освіти
Реферат на тему:
«Імунітет. Форми імунітету. Природний і штучний імунітет»
Підготувала:
Перевірила:
Слюсар Т. А.
Черкаси – 2012
Зміст
Вступ…………………………………………………….…………
- Поняття імунітету, його форми…………………….…………………………..4
- Характеристика основних форм імунітету……………………………………6
- Профілактика імунітету…………………………………….………………
…10
- Збалансоване харчування…………………………………………...…
.10 - Вітамінотерапія………………………………………
……………..…..10
- Органи імунітету людини………………………………………………….….11
Висновок…………………………………………………………
Список використаної літератури
Вступ
Організм людини або тварин може не сприймати дію патогенних мікробів. Такий етап називається імунітетом. Інакше кажучи, організм здатний протистояти розмноженню мікроорганізмів і знезаражувати токсини.
Імунітет буває природний і штучний. Спадковий імунітет обумовлений захисною функцією ряду тканин, наприклад, шкіри, слизових оболонок. Шкіра не тільки затримує на поверхні патогенні мікроби але й виділяє речовини, які знищують їх. Бактерицидними властивостями наділені слина та шлунковий сік людини. Набутий імунітет виникає у людей які перенесли інфекційне захворювання або після введення їм вакцин і сироваток.
Для того, щоб набути штучний імунітет, використовують вакцину - препарат з ослабленою вірулентністю мікроорганізмів і сироватки - готові захисні речовини.
Природний імунітет - несприйнятливість до інфекційних захворювань, яка передалась у спадок дитині від матері або виникла після перенесення хвороби.
1. Поняття імунітету, його форми
Організм людини або тварин може не сприймати дію патогенних мікробів. Такий етап називається імунітетом. Інакше кажучи, організм здатний протистояти розмноженню мікроорганізмів і знезаражувати токсини (отрути).
Імунітет (лат. immunitas — звільнення) — прояв спрямованих на збереження сталості внутрішнього середовища захисних реакцій організму проти генетичне чужорідних речовин (антигенів). Якщо антигенами є мікроорганізми або токсини, розвивається інфекційний, або антитоксичний, імунітет; при пересаджуванні чужорідних клітин, тканин і органів — трансплантаційний імунітет; у відповідь на виникнення пухлин — протипухлинний імунітет тощо. Найчастіше поняття "імунітет" означає несприйнятливість до збудників інфекційних хвороб.
Імунітет буває природним (спадковий і набутий) і штучний. Спадковий імунітет обумовлений захисною функцією ряду тканин, наприклад, шкіри, слизових оболонок. Шкіра не тільки затримує на поверхні патогенні мікроби але й виділяє речовини, які знищують їх. Бактерицидними властивостями наділені слина та шлунковий сік людини. Набутий імунітет виникає у людей які перенесли інфекційне захворювання або після введення їм вакцин і сироваток.
Для того, щоб набути штучний імунітет, використовують вакцину (активний імунітет) – препарат з ослабленою вірулентністю мікроорганізмів і сироватки (пасивною) – готові захисні речовини (антитіла).
Природний імунітет — несприйнятливість до інфекційних захворювань, яка передалась у спадок дитині від матері (природжений) або виникла після перенесення хвороби (набутий).
Нині розроблені методи, що дають змогу створювати штучний імунітет.
Активний штучний імунітет виробляється в результаті введення в організм ослаблених або вбитих збудників інфекції. Це викликає легку форму хвороби, під час якої в організмі утворюються специфічні антитіла і людина стає несприйнятливою протягом тривалого часу до того захворювання, проти якого було зроблено щеплення. Таке щеплення використовують проти поліомієліту, туляремії, коклюшу та інших хвороб.
Профілактичне щеплення відіграє важливу роль у боротьбі з інфекційними хворобами.
Пасивний імунітет створюють введенням в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників хвороб. Цей імунітет зберігається впродовж кількох місяців. Лікувальні сироватки добувають з крові тварин (частіше коней), яким поступово вводять все більші Дози інфекційного матеріалу. В крові тварини накопичуються антитіла. Періодично таку кров відбирають і виготовляють з неї лікувальну сироватку.
2. Характеристика основних форм імунітету
Природжений (видовий або спадковий) імунітет — стійкість організму до певних патогенних агентів, яка властива даному виду і передається спадково. Вважають, що цей вид імунітету зв'язаний з особливостями генотипу даного конкретного виду макроорганізму (несприйнятливість людини до чуми рогатої худоби, курячої холери, а тварин — до скарлатини, кору).
Видовий імунітет є наслідком тривалої еволюції взаємовідносин організму і патогена. Він може бути абсолютним і відносним та залежить від тих біологічних особливостей цих організмів, які сформувалися у процесі історичного розвитку в ході природного добору, мінливості й генетичної адаптації до умов довкілля.
Основу механізмів природженого імунітету до інфекцій становить відсутність у клітинах макроорганізму рецепторів і субстратів, які необхідні для адсорбції і розмноження збудника інфекції, наявність речовин, що блокують його репродукцію, здатність організму-хазяїна синтезувати різні інгібітори у відповідь на проникнення патогенних мікроорганізмів.
Під набутим імунітетом розуміють специфічний захист проти генетичне чужорідних субстанцій (антигенів), який здійснюється імунною системою організму через вироблення антитіл або нагромадження сенсибілізованих лімфоцитів. Набутий імунітет виробляється в результаті перенесеного захворювання або вакцинації здорового організму.
Розрізняють природний і набутий штучний імунітет. Природний буває активним і пасивним. Природний активний імунітет може виникати після перенесення інфекції і тривати місяцями, роками або все життя. Природний пасивний імунітет має новонароджений організм, набуваючи його від матері в період внутрішньоутробного розвитку.
Набутий штучний імунітет виробляється в результаті активної або пасивної імунізації організму. Штучний активний імунітет формується під впливом вакцин і може тривати від кількох місяців до кількох років. Імунітет, зумовлений введенням в організм готових захисних речовин (антитіл) у вигляді сироваток, дістав назву набутого штучного пасивного імунітету.
Набутий імунітет не успадковується.
Він формується щодо конкретного
виду патогенного мікроба в
Неспецифічна резистентність (опірність). Під нею розуміють відносний рівень природженої стійкості організму щодо дії різних чинників: механічних, фізичних, хімічних, біологічних, у тому числі мікробів, їхніх токсинів тощо. Резистентність може бути властивою всьому організму або його окремим системам, тканинам і органам. Вона пов'язана з анатомо-фізіологічними і генетичними особливостями організму, з його механічними гуморальними і клітинними неспецифічними факторами захисту тощо.
Неспецифічна резистентність організму зумовлена такими факторами захисту, як бар'єрна функція шкіри, слизових оболонок, лімфатичних вузлів, бактерицидних речовин слини, крові, видільна система, температурна реакція тощо. Ці фактори не потребують спеціальної перебудови, а знешкоджують чужорідні тіла і речовини в основному за рахунок механічної або фізико-хімічної дії.
Розрізняють антибактеріальну і антитоксичну, противірусну і протипаразитарну форми імунітету (залежно від того, проти яких агентів спрямовані захисні сили організму). Однак слід мати на увазі, що абсолютно автономних форм імунітету не існує, всі вони взаємозв'язані і виявляють свою дію в організмі за участю всіх його систем.
При інфекційних захворюваннях, збудниками яких є патогенні бактерії, формується антибактеріальний імунітет. У крові і лімфоїдномакрофагальній системі бактерії зазнають дії клітинних і гуморальних факторів. Стан несприйнятливості, при якому організм повністю звільняється від патогена, дістав назву стерильного імунітету. При туберкульозі та інших інфекціях, які мають тривалий перебіг, відносна несприйнятливість збігається на певний проміжок часу з наявністю в організмі збудників інфекції. Такий імунітет називають нестерильним.
Імунітет, який виробляється в організмі у відповідь на виділення екзотоксинів патогенними мікробами, називається антитоксичним. Отже, в процесі еволюції захисних реакцій організм виробив здатність знешкоджувати не тільки мікробів, а й їхні отрути — токсини.
При вірусних інфекціях організм всі свої захисні сили спрямовує на знешкодження вірусу і нейтралізацію його токсинів. Противірусні захисні реакції організму поділяються на неспецифічні і специфічні. Складовою частиною перших є інтерферон — індуцибельний білок, відкритий у 1957 р. Він витримує низькі температури, нагрівання і ультрафіолетове опромінення, не втрачає активності при дії кислот і лугів, не токсичний, утворюється системою лімфощних органів і клітин. Інтерферони синтезуються іп УІІТО та іп УІУО у відповідь на дію природних (віруси, ендотоксини, внутрішньоклітинні паразити) і синтетичних (високо-і низькомолекулярних) індукторів. Інтерферон діє на внутрішньоклітинні етапи репродукції широкого кола РНК і ДНК-вмісних вірусів, пригнічуючи трансляцію вірусних інформаційних РНК та їхній біосинтез.
Доведено, що інтерферон дерепресує ген для антивірусного білка, який локалізується в клітинах організму людини в хромосомі 21, на репродукцію вірусу діє не сам інтерферон, а противірусний білок, синтез якого в клітинах індукується інтерфероном (Ф.І.Єршов, А.С.Новохатський, 1980).
Специфічний клітинний захист організму пов'язаний з участю сенсибілізованих Т-лімфоцитів, які не діють на вірус, а за допомогою лімфотоксинів руйнують заражені вірусами клітини.
Несприйнятливість організму до патогенних паразитів (малярійні плазмодії, трипаносоми тощо) дістала назву протипарази-тарного імунітету. Вироблення такого імунітету залежить від локалізації паразита. Ця форма імунітету зумовлюється захисною дією І§Е і підвищеною активністю фагоцитів.
Крім названих вище форм захисту, існують поняття колективного (групового) імунітету, трансплантаційного імунітету тощо.
Нині розроблені методи, що дають змогу створювати штучний імунітет. Активний штучний імунітет виробляється в результаті введення в організм ослаблених або вбитих збудників інфекції. Це викликає легку форму хвороби, під час якої в організмі утворюються специфічні антитіла і людина стає несприйнятливою протягом тривалого часу до того захворювання, проти якого було зроблено щеплення. Таке щеплення використовують проти поліомієліту, туляремії, коклюшу та інших хвороб.
Профілактичне щеплення відіграє важливу роль у боротьбі з інфекційними хворобами.
Пасивний імунітет створюють введенням в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників хвороб. Цей імунітет зберігається впродовж кількох місяців. Лікувальні сироватки добувають з крові тварин (частіше коней), яким поступово вводять все більші Дози інфекційного матеріалу. В крові тварини накопичуються антитіла. Періодично таку кров відбирають і виготовляють з неї лікувальну сироватку.
3. Профілактика імунітету людини.
Профілактика імунітету включає в себе два моменти:
1) Збалансоване харчування
Зараз багато хто вже знає про те, що дисбактеріоз є досить поширеною причиною зниження імунітету, тому ваше головне завдання - зробити все необхідне, щоб нормалізувати мікрофлору кишечника. Найпростіший спосіб досягти поставленої мети - частіше вживати живі кисломолочні бактерій. Приміром, щодня випивайте склянку кефіру. Також не відмовляйтеся від прийому пробіотиків, оскільки вони є корисними добавками, які містять живі бактерії.
Намагайтеся уникати сумнівного вегетаріанства. На жаль, зараз рідко хто з нас замислюється про те, що більша частина імунних факторів залежить від тваринного білка. Задумайтеся про це.
2) Вітамінотерапія.
Як відомо, достатня кількість антиоксидантів - це запорука здоров'я (хорошого імунітету). Мова йде про звичайні вітамінах (С, А, Е). В якості профілактики рекомендується вживати різні настоянки, наприклад, з шипшини, калини. Не забувайте і про користь цитрусових.
Прийом вітамінних препаратів повинен мати комплексний підхід. Приймайте вітаміни разом з деякими мікроелементами (прекрасно підійде селену або цинк).
Особливу увагу слід приділити вакцинації дітей. Це теж своєрідне профілактичний засіб, що сприяє зміцненню імунітету (тільки вже дитячого). Фахівці пояснюють, що у дитини імунітет формується до 15 років, тому діти потребують подібному засобі підтримки імунітету.
Тільки щеплення повинна бути правильною. По-перше, до введення вакцини необхідно зробити імунограму, яка покаже, чи зможе імунітет малюка витримати таку «атаку». По-друге, (при зниженому імунітеті) слід пройти курс імунокорекції, щоб нормалізувати імунний баланс.
Дотримуйтесь цих правил, і ваш імунітет ніколи вас не підведе!
4. Органи імунітету людини.
До органів імунітету відноситься комплекс взаємопов'язаних органів: вилочкова залоза (тимус), кістковий мозок, лімфатичні вузли, лімфоїдна тканина селезінки, кишечника, сполучна тканина, а також система кровоносних і лімфатичних судин. Функціональне значення цього лімфо-мієлоїдного комплексу - забезпечення кровотворення, тобто розмноження, розвиток і дозрівання клітин крові в організмі людини в результаті послідовних змін. Це багатостадійний процес спеціалізації клітин.
У мієлоїдної тканини кісткового мозку утворюються еритроцити, гранулоцити, тромбоцити. Формування кліток імунної системи відбувається в лімфоїдній тканині. Т-лімфоцити утворюються в вилочкової залозі, В-лімфоцити - в червоному кістковому мозку. Лімфоцити також утворюються в селезінці, лімфатичних вузлах, лімфоїдних фолікулах, по ходу травного та дихального трактів.
Вилочкова залоза (тимус) - центральний орган імунної системи. Вона розташована в верхній частині грудної клітки за грудиною. Цей орган складається з двох великих часток, кожна з яких включає в себе більш дрібні часточки. Кожна часточка складається з коркового і мозкового речовини. У кірковій речовині відбувається утворення Т-лімфоцитів, які потім мігрують у мозкову речовину, а потім переносяться до периферичних лімфоїдні органи - лімфатичні вузли, селезінку.
Кістковий мозок заповнює порожнини кісток у хребетних. Розрізняють червоний кістковий мозок, в якому переважає мієлоїдна тканина. Вона є основним органом кровотворення і зберігається протягом життя в ребрах, грудині, в кістках черепа, таза, хребцях. З віком червоний кістковий мозок замінюється жовтим. До складу червоного мозку входять стовбурові кровотворні клітини, а основу його складає ретикулярна тканина.
Лімфатичний вузол являє собою утворення, розташоване зазвичай у місці злиття великих лімфатичних судин. Лімфоїдна тканина ділиться на корковий і мозковий шари. У корковому шарі знаходяться фолікули, в частині яких утворюються зародкові центри, що утворюються у відповідь на проникнення в орган антигену.
Селезінка розташована в черевній порожнині. Цей орган виконує функцію кровотворення, беручи участь у захисних реакціях організму. Селезінка є депо крові. Вона відноситься до периферичних органів імунної системи. Зовні вона вкрита сполучною тканиною, а всередині ділиться перегородками. У тілі селезінки розрізняють білу (місце локалізації лімфоцитів) і червону (складається з ретикуло - капілярних петель, простір між якими заповнений кров'ю, де переважають еритроцити) пульпу. Біла пульпа заповнена Т - і В-лімфоцитами, проникаючими сюди з центральних органів імунної системи. Лімфоїдна тканина селезінки бере участь в лімфоїдних реакціях гуморального типу.
Висновок
Імунітет людини - це його захист, або іншими словами, його охоронець, який надійно захищає від бактеріальних і вірусних інфекцій. Проте поломка всього одного із його ланок може відбитися на всьому здоров'я людини.
Імунітет - це несприйнятливість організму до різних інфекційних збудників, їх токсинів (отрути), а також до різних іншим чужорідним органічним речовинам. Імунна система оберігає нас від будь-якого чужорідного вторгнення, наприклад, мікробів, вірусів, найпростіших або клітин власного організму, що змінилися в процесі мутацій та хвороб. Коли імунітет людини міцний, то імунна система вчасно помічає будь-яке вторгнення ззовні або порушення всередині, реагує на них, виробляючи антитіла, здатні їх нейтралізувати і завдяки цьому здоров'я людини зберігається.
Імунна система добре запам'ятовує власний антигенний склад даної людини та в нормальних умовах не виробляє антитіла на ці антигени. Але в деяких випадках це все ж відбувається, що називається аутоімунної реакцією.
Список використаної літератури
- Мікробіологія. Посібник. – К., 2000.
- Загальна біологія. Підручник. – К., 2002.
- Семёнов Э.В. Физиология и анатомия. М.: Редакция газеты "Московская правда", 1997 – 470 с.
- Імунна система (1)
- Ім'я
- Інвентаризація активів і пасивів
- Інвентаризація в системі бюджетних установ
- Інвентаризація грошових коштів в каси
- Інвентаризація земельних ділянок
- Інвентаризація основних засобів
- Імідж та його природа. Іміджелогія в комплексі наук
- Імітаційні моделі
- Імпресіонізм
- Імунітет
- Імунітет держави і міжнародному економічному праві
- Імунітети і привілеї консульських посадових осіб
- Імунітет рослин до комах і кліщів
