Іноземний капітал в банківській системі України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Іноземний капітал в  банківській системі України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

 

План

 

 

Вступ

1. Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків.
2. Особливості діяльності українських банків з іноземним капіталом.
3. Особливості діяльності іноземних банків в Україні.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

        Мережа банківської системи України розширюється як за рахунок створення нових вітчизняних банківських установ, так і внаслідок відкриття установ іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу, причому кількість останніх нарощується досить швидко. Тільки за 2008 р. банківська система України приросла на шість установ банків з іноземним капіталом. Станом на 01.01.09 їх кількість становила 53%, а частка іноземного капіталу в

статутному капіталі банків досягла 37 %. Цей процес має як позитивні, так і негативні моменти. Інтеграція української економіки в світовий ринок не можлива без розвитку банківської сфери, зокрема, за рахунок вливання іноземного банківського капіталу. Також в даний момент відбуваються злиття та поглинання українських банків іноземними, тому необхідно щоб цей процес відслідковувався зі сторони держави, була розроблена стратегія входження України в міжнародний банківський простір.

Позитивним та негативним наслідкам діяльності банків з іноземним  капіталом присвятили свої праці  Геєць В., Лютий І., Міщенко В., Мороз А., Савлук М., Сугоняк О., Смовженко Т., Другов О., Сениш І., Барановський О., Юргелевич С., Савельєв О., Ліневич Ю., Кубів С.

Інтенсивність та швидкість, із якими іноземні банки останнім часом опановують український фінансовий ринок, вимагають поглибленого дослідження питань, пов'язаних як із присутністю, так і з можливими напрямами впливу цих банків на розвиток національної банківської системи та української економіки.

Разом із тим, ситуація щодо залучення іноземного капіталу у вітчизняну банківську сферу весь час змінюється, а його раціональна частка є предметом дискусій. Це обумовлює мету дослідження - розглянути переваги та недоліки присутності іноземного капіталу в банківській сфері України.

 

 

 

Банківська система України  в умовах глобалізації фінансових ринків

 

    На сьогоднішній день пріоритетом державної політики є забезпечення стабільних темпів розвитку, при цьому підвищення ролі банківського сектору в економіці є одним із найважливіших завдань.

    Колишній директор Центру наукових досліджень НБУ Володимир Міщенко, зазначав, що одним із головних напрямів діяльності Національного банку в умовах глобалізації фінансових ринків буде вдосконалення процедур санації , реорганізації та ліквідації банків, які здійснюватимуться на основі:

• удосконалення процедури ліквідації банків, у тому числі продажу майна(активів) банку, що ліквідовується;
• забезпечення  нормативного регулювання процесу реорганізації банків;
• підвищення ефективності технологій і процедур санації банків, зокрема вдосконалення методичних рекомендацій  щодо визначення критеріїв проблемності у діяльності банків і нормативне врегулювання порядку продажу банків при призначенні тимчасової адміністрації, створення інституту кризових менеджерів(тимчасових адміністраторів і ліквідаторів).
• забезпечення своєчасного реагування органів банківського нагляду на погіршення проблем банку з метою локалізації наслідків неефективного управління банком.

    Колишній керівник експертно-аналітичного центру з питань грошово-кредитної політики НБУ Андрій Гриценко наголошував, що в умовах глобалізації зростає невизначеність економічного, соціального і політичного розвитку. Це значно актуалізує проблему забезпечення стабільності й довіри в суспільстві. Особливе значення в цьому контексті має стабільність грошової одиниці та монетарної сфери в цілому, яка однаковою мірою потрібна як державі, так і суб’єктам господарювання , всім верствам населення. Одним із дієвих інструментів підвищення довіри до грошової влади , як свідчить міжнародний досвід, є впровадження середньострокової монетарної стратегії. У довгостроковій перспективі доцільно виходити із необхідності переходу до режиму, що базується на ціновій стабільності. Але для цього необхідно забезпечити належний рівень макроекономічної та фінансової рівноваги, переходом до вільного плавання валютного курсу.

    Загалом, інтеграція фінансової системи України у світовий фінансовий простір зумовлює необхідність детальнішого дослідження особливостей  банківської діяльності в умовах глобалізації фінансових ринках.

    Щодо розвитку вітчизняної банківської системи, то ці особливості стосуються тривалих трансформаційних процесів в економіці , різкого зниження доходів населення. Залежності від зовнішніх чинників. На діяльність комерційних банків негативно впливають підвищений рівень сумарного ризику, недостатній рівень капіталізації банківських установ, недостатня прозорість банківської діяльності. 

    Основними макроекономічними чинниками реформування банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків мають стати:

• лібералізація умов щодо входження іноземних банків у вітчизняний фінансово-кредитний ринок;
• підвищення конкурентоспроможності українських фінансових інституцій за умов удосконалення валютно-курсової політики НБУ;
• фінансове забезпечення банківською системою розвитку інноваційного підприємництва;
• запровадження корпоративної інформаційної довідкової системи і підсистеми інтернет-банку;
• створення умов для залучення інвестицій у вітчизняну банківську систему, які не створюватимуть суттєвих фінансових ринків.

    Основними напрямами  діяльності з подолання проблем  розвитку банківської системи  України в середньостроковій  перспективі повинні стати:

• підвищення рівня капіталізації банківського сектору шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу, вдосконалення методики розрахунку обсягів і нормативів регулятивного капіталу та нормативів ризику;
• вдосконалення процедур санації, реорганізації та ліквідації банків;
• підвищення якості і конкурентоспроможності банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти; розвитку структури банківського сектору в напрямі оптимального поєднання великих банків із розгалуженою системою філій та регіональних і спеціалізованих банків з метою наближення до населення повноцінних банківських послуг.[3]

 

 

Особливості діяльності українських  банків з іноземним капіталом

 

    Вітчизняна банківська система нині є однією з найбільш розвинутих галузей національної економіки, здатною надавати послуги на рівні міжнародних стандартів, що підтверджується її інвестиційною привабливістю для іноземних інвесторів. Вихід на вітчизняний ринок фінансових послуг провідних банків світу та інших відомих міжнародних фінансових компаній - не лише характерна особливість сучасного етапу розвитку банківської системи держави, а й прояв на теренах України тенденцій глобалізації фінансових ринків, підтвердження потенційних можливостей прибутковості банківського бізнесу в країні.

    Банківську систему України можна вважати системою відкритого типу, адже в країні створено рівні умови для реєстрації та функціонування банків як з вітчизняним, так і з іноземним капіталом. Присутність іноземного капіталу у фінансових установах країни на сьогодні доволі значна. Як показують дослідження, фінансовий сектор України є одним із лідерів із залучення прямих іноземних інвестицій. Згідно з даними офіційної статистики, на нього припадає 19 % від усього накопиченого іноземного капіталу.

    Пропоную розглянути  трішки історії.

    Іноземна банківська експансія була звичним явищем під час економічного зростання, яке ми спостерігали в останні роки. Починаючи з 2002 року кількість банків з іноземним капіталом зросла з 20 до 53-х, які на сьогоднішній день контролюють більше 50% активів банківського сектору.

    Приплив дешевого капіталу з-закордону і довготривала політика фіксації валютного курсу на рівні 5,05 гривень за долар, гіпнотизуюче вплинули на кредитну активність громадян. Масова видача валютних кредитів, тепер, після девальвації гривні і загострення проблем на ринку праці, перетворилась на постійний кошмар для тисяч позичальників.

    Найцікавіше те, що банки не менше, ніж їхні клієнти скаржаться на ситуацію, адже портфелі безнадійних кредитів ростуть. Показники надійності та ефективності іноземних дочірніх банків значно знизилась, що призвело до масового спаду їхніх кредитних рейтингів.

    Крім того, глобальний характер фінансової кризи завдав проблем і материнським компаніям, за зовнішню підтримку яких, неначе за останню соломинку, тримались українські “дочки”.

    По-перше, відбулось падіння кредитної активності глобальних банків, які щокварталу фіксують мільярдні збитки.

    По-друге, внаслідок цього курс акцій великих транснаціональних банків впав в кілька разів.

    По-третє, в розвинутих країнах Європи спостерігається посилення протекціонізму національних регуляторних органів. На сьогоднішній день вже колишній англійський прем'єр-міністр Гордон Браун звертав увагу світової еліти на негативну тенденцію до репатріації капіталів материнськими банками з країн що розвиваються для задоволення нових регуляторних нормативів.

    Інститут міжнародних фінансів прогнозував у 2009-му році спад інвестиційних потоків в країни, що розвиваються до 165 мільярдів доларів з 929 мільярдів у рекордному 2007-му. В кінці-кінців, усі світові фінансові центри сколихнула хвиля скорочення відділень та звільнень банківських працівників.

    У такій ситуації єдине, що може врятувати українські дочірні банки — це їх мікроскопічні розміри в порівнянні з материнськими структурами. З другого боку, простіше закрити офіси в незахищеній профспілками Україні, ніж скорочувати кількість західно-європейських філій. За таких умов, масовий відплив іноземного банківського капіталу з України і згортання діяльності дочірніх банків виглядав би цілком логічним та історичним.

    Проте, як не дивно, фінансові проблеми банків з іноземним капіталом не призвели до їх ліквідації чи продажу. Більше того, іноземні банки в перші місяці кризи були зацікавлені в утриманні і навіть нарощенні своїх позицій в банківському секторі України, про що свідчить їхня вчасна рекапіталізація.

Красномовним є факт, що серед банків, в яких була введена  тимчасова адміністрація немає  жодного, який би контролювався іноземцями.

Така поведінка іноземних  інвесторів може свідчити про низку  мотивів, не обов'язково економічного характеру, щодо подальшої присутності  в українському банківському секторі.

    Не варто відкидати думки, що теперішню кризу зарубіжні фінансові інститути можуть використати для захоплення більшої частки українського банківського пирога. Тим паче, цьому сприяє дешевизна вітчизняних банківських установ, які ладні продатися за суму нижчу від вартості власного капіталу, в той час, як рік тому коефіцієнт Р/BV коливався в межах 4-6.

Про наміри іноземних інвесторів взяти участь в рекапіталізації проблемних вітчизняних банків заявляв колишній голова правління Сведбанка Сергій Тигіпко, ЄБРР задекларував готовність виділити близько 500 мільйонів євро для рефінансування ряду українських банків в формі викупу акцій і субординованих кредитів.

    А російський Внєшекономбанк не обмежився словами, а тихо і без зайвого шуму викупив 75% акцій системного Промінвестбанку. Схоже на те, що, не зважаючи на кризу, експансія триває і транснаціональний капітал з кількох геополітичних полюсів планети підживлює конкурентну боротьбу за поділ українського банківського ринку.

    Отже, за даними  НБУ упродовж 2007 року кількість діючих банків з іноземним капіталом збільшилася з 35 до 47 банків (26,7 % від загальної кількості діючих банків України), з них кількість банків зі 100 % іноземним капіталом – з 13 до 17 банків (9,7 % від загальної кількості діючих банків).

За станом на 1 січня 2008 року сума іноземного капіталу становила

15,1 млрд. грн. Частка іноземного  капіталу в загальному зареєстрованому

статутному капіталі діючих банків України за рік збільшилася  з 27,6 % до 35,0%.

   Іноземний капітал в Україні у 2007 році був представлений 23 країнами. Найбільшу частку в загальній сумі іноземного капіталу становив капітал Австрії (20,3 %), Кіпру (20,3 %), Франції (12,5 %), Росії (9,7 %), Нідерландів (8,2 %), Польщі (7,9 %), Швеції (6,1 %).

    Щодо тенденцій 2008 року, то можна зазначити, що зі 175 банків, ті, зо створені за допомогою іноземного капіталу було 47, з них 17 зі 100% іноземним капіталом. В порівнянні з 2007 роком ми можемо спостерігати тенденцію до збільшення

    За даними Національного банку України, кількість банків, створених за участі іноземного капіталу, на кінець 2009 р. становила 53 банки, із них 17 - зі 100-відсотковим іноземним капіталом, що працюють на нормативно-правовому полі материнських банків. Слід констатувати: загальна частка іноземного банківського капіталу різних країн у сукупному капіталі української банківської системи постійно зростає, і за станом на 1 липня 2009 року становила 39,1 %. Варто зазначити, що ці банки, згідно з оцінкою фахівців, контролюють понад 50 % активів усієї вітчизняної банківської системи.

Вітчизняні банки, які  активно виходили на ринки зовнішніх  запозичень, у жовтні 2008 року опинилися  у скрутному становищі, не маючи  власних коштів для погашення  зовнішніх боргів, цим самим підриваючи позитивні тенденції розвитку банківської  системи.

    Упродовж першого півріччя 2009 року банки ліквідували 125 філій, що утричі більше, ніж за весь 2008 рік. До 1 липня 2009 року загальна філіальна мережа банків скоротилася до 1189 офісів. Кількість відособлених структурних підрозділів банків в Україні скоротилася з жовтня 2008 р. на 460 одиниць.

    В умовах кризи вперше за останні декілька років у банківській системі проявилася тенденція до скорочення активів: за перші 6 місяців 2009 року вони зменшилися на 3% - до 944,5 млрд. грн. Зобов'язання банків у першому півріччі зменшилися на 6,8% - до 752,1 млрд. гривень. Водночас, слід зауважити, що починаючи з червня 2009 р. на вітчизняному банківському ринку мали місце позитивні тенденції розвитку банківського бізнесу. Зокрема спостерігалось прискорення темпів збільшення депозитів населення у банках, що свідчить про відновлення довіри населення до банків та зростання обсягів кредитів, наданих підприємствам реального сектору економіки.

    Щодо 2010 року, то за останніми повідомленнями НБУ, станом на 1 листопада з 176 працюючих в Україні банків 53 має іноземний капітал, у тому числі 20 — з 100% іноземним капіталом. Варто відзначити, що на 1 січня нинішнього року були зареєстровані такі показники: 51 банк з іноземним капіталом і 18 банків з 100% іноземним капіталом. Однак тоді в Україні налічувалося 182 працюючих банків. 
    Сукупний зареєстрований статутний капітал українських банків за 5 міс.збільшився з 119 189 000 000 грн. до 132 947 000 000 грн., чисті активи зросли з 880 302 000 000 грн. до 885 968 000 000 грн., загальні активи з 1002 млрд грн. до 1016 млрд грн. 
    Частка проблемних кредитів у цілому по українській банківській системі в травні збільшилася на 0,4%, до 10,7%, що складає 77328 млн грн. в абсолютному вираженні.

    Хто ж на сьогоднішній день контролює українські банки?

    Банківський ринок України є досить розконцентрованим: найбільшому за розміром активів Приватбанку належить 11% активів системи. Подібна ситуація спостерігається і тоді, коли поділити всі банки за національною приналежністю їх інвесторів.

    Домінування певної країни на ринку — так як це сталося в Естонії, де понад 80% банківських активів контролюється шведськими холдингами, не спостерігається. Таку диверсифікацію власників можна вважати позитивною рисою української банківської системи, оскільки вона менш залежна від економіко-політичних умов якоїсь однієї держави.

    Проте структура банківського ринку є досить мобільною і процеси злиттів та поглинань можуть з часом суттєво змінювати картину власності. Насичення банківського сектору іноземним капіталом практично відбулось.

На зростаючому ринку  місця вистачало усім, а от під  час криз зазвичай відбувається процес перерозподілу власності. Питання  полягають в тому, який із інвесторів найбільше зацікавлений в українських  банках, чи в змозі він збільшити  свою частку на ринку і які це матиме наслідки для економіки України.

    Показово, що на сьогоднішній день найбільша частка іноземних активів контролюється інвесторами з колишніх метрополій — Росії та Австрії. Спільність історичного минулого і геополітичні амбіції урядів даних держав безперечно відіграли свою роль в процесі захоплення українського банківського ринку.

    Решта великих банків з іноземним капіталом належить французьким, італійським, угорським, німецьким, шведським інвесторам, що свідчить про особливу зацікавленість в контролі над українським банківським бізнесом фінансових інститутів з Європейського Союзу.

    Російський капітал в Україні представлений 10 банками, що контролюють більше 11% активів банківської системи.

    Протягом останнього десятиліття відбувалось невпинне розширення російської частки в загальних активах. Якщо уважніше придивитись на структуру акціонерного капіталу дочірніх банків Росії, можна виявити високу частку державної власності.

    Так, материнська компанія ВТБ банку прямо підпорядкована уряду, а Дочірнього банку Сбербанку Росії — Центральному банку Російської федерації. Ключовим акціонером Банка Москви, що контролює БМ Банк, є уряд Москви. Внєшекономбанк — взагалі державна корпорація, наглядову раду якої очолює прем'єр-міністр РФ Володимир Путін.

    Австрійські банківські холдинги, для яких внутрішній ринок ставав занадто тісним, а експансія в країни Старої Європи завідомо програшною через наявність серйозних конкурентів і низьку процентну маржу, в свій час знайшли альтернативне застосування надлишковому капіталу.

    Так, віденські менеджери зосередились на стратегії проникнення австрійських фінансових інститутів в банківські системи країн Центральної, Східної Європи і Балкан, які були надзвичайно перспективними в сфері іпотечного та споживчого кредитування.

    Україна займала особливе місце в інтересах австрійців. Про це свідчить той факт, що саме вони розпочали бум на ринку банківських продаж, придбавши в 2005 році другий за розмірами активів банк країни Аваль.

    Невдовзі з'явились групи Erste і Volksbank, які теж вийшли на ринок шляхом поглинання, але вже менших вітчизняних банків. Вони обрали інакшу стратегію виходу на ринок, що полягала в фокусуванні на корпоративному сегменті і поступовому створенні нової мережі відділень замість реструктуризації старої, як це здійснювалось в Райффайзен банку Аваль.

До початку кризи австрійські  аналітики були сповненні оптимізму  щодо росту нових європейських ринків. Проте спад економік Цетрально-Східної Європи, що розпочався в 4 кварталі 2008 року і триває досі, завдав віденським стратегам серйозних проблем.

    За даними Bloomberg, девальвація української гривні коштувала групі Raiffeisen 88 мільйонів євро. Крім масових списань «токсичних» активів, пов'язаних з ісландським боргом, цінними паперами Lehman Brothers та інших, на початку квітня рейтингове агентство Moody's понизило кредитний рейтинг Raiffeisen Zentralbank на два пункти.

    Аргументація аналітиків ґрунтується на очікуванні зростання збитків дочірніх банків від проблемних кредитів, пов'язаних зі спадом економік нової Європи. На допомогу банкірам прийшов уряд Австрії, з яким було підписано угоду про отримання 1,75 мільярдів євро фінансових вливань в обмін на участь в капіталі холдингу.

Держава взамін отримає акції  банку без права голосу та подальшого продажу. Крім цього, банк уже скористався  державною підтримкою, залучивши 2,75 мільярда євро через розміщення облігацій  гарантованих урядом.

   Схожі пісні лунають і в інших банках з батьківщини Моцарта. Erste Bank, більш ніж дві третіх прибутку якого минулого року було зароблено на ринках Центрально-Східної Європи, за час світової фінансової кризи — з середини 2007 року — списав 1,1 мільярдів доларів проблемних активів. Банк отримає вливання від уряду у розмірі 2,7 мільярди євро для поповнення статутного капіталу.

    Через несприятливі зовнішні фактори подальше розширення ділової активності банку, що було передбачено в 2009 році відкладається, передбачається скорочення до 300 робочих місць в Україні. Volksbank не відстає від своїх конкурентів, уклавши угоду з міністерством фінансів на залучення державних капіталовкладень у розмірі до 1 мільярда євро.

    Яким буде результат віденських державних ін'єкцій передбачити важко. Скептично налаштовані аналітики, прогнозують дефолт Австрії через наслідки надмірної кредитної експансії в падаючі ринки Східної та Південно-Східної Європи. Топ-менеджери самих фінансових інститутів не втрачають оптимізму, вважаючи прийняті заходи адекватною реакцією на кризові процеси.

    В Україні працюють дочірні компанії двох одвічних італійських конкурентів, що наввипередки проникали в національні кредитні системи країн Нової Європи: фінансових груп Unicredit — інтереси групи представляють Укрсоцбанк і Унікредитбанк, та Intesa Sanpaolo — Правексбанк.

Іхня історія і мотиви експансії на схід схожі на австрійські. Саме тому вони зазнали аналогічних проблем. UniCredit — лідер за обсягами наданих кредитів в економіки Східної Європи, з початку глобальної кризи списав 5,6 мільярдів доларів — найбільше серед західних банків, представлених в Україні.

Intesa закінчила четвертий квартал минулого року зі збитками в 1,23 мільярідв євро. Зниження прибутків за 2008 рік внаслідок активної транснаціональної позики під державні гарантії, а також шукати нових інвесторів.

В раду директорів UniCredit увійшов голова центрального банку Лівії, яка придбала 4,6% акцій холдингу. На цьому пошук інвесторів не закінчився, оскільки в планах керівництва банку — залучення 4 мільярдів євро від італійського та австрійського уряду і, можливо, приватних інвесторів.

Відразу після заяв конкурента Intesa також стала в чергу за аналогічною сумою державної допомоги, поповнивши довгий список банків, що припинили виплату дивідендів інвесторам, з метою збільшення свого капіталу.

Топ-менеджери банку планують залучити субординованований кредит з італійської державної казни. До вирішення італійських проблем активно підключились структури Світового банку і ЄБРР. Метою їх співпраці з урядом Італії проголошується недопущення масового відпливу капіталу з падаючих ринків Південної та Східної Європи.

    Як бачимо, незважаючи на скрутне становище власних транснаціональних фінансових холдингів, західноєвропейська політико-економічна еліта консолідує зусилля для утримання контролю над східними банківськими ринками.

    Французькі інвестори в Україні володіють системним універсальним Укрсиббанком, спеціалізованим на корпоративному секторі Каліонбанком, а також дрібнішими Індексбанк та Профінбанк.

    Укрсиббанк, після входження в міжнародну фінансову групу BNP Paribas, відзначався агресивною політикою на секторах, які найбільше постраждали від кризи — іпотечному кредитуванні і прийомі депозитів до запитання. Займаючи третє місце в рейтингу НБУ за обсягом активів, Укрсиббанк сконцентрував на своєму балансі більше 20% усіх кредитів під заставу нерухомості.

    За ризики, які принесли лідерство, прийшлось розплачуватись під час кризи. Так, в річному звіті BNP Paribas заявив про наміри в 2009 році закрити 100 з 950 офісів в Україні та звільнення працівників.

  Щодо сучасних тенденцій,  то можна відзначити, що однією з ключових тем, обговорюваних під час Щорічних зборів МВФ і Світового банку у Вашингтоні, окрім загрози валютних воєн і перерозподілу квот країн-учасниць, постала тема забезпечення фінансової стабільності. На думку представників МВФ, фінансова система залишається одним із слабких місць відновлення, що намітилося у світовій економіці. Головні виклики у цій сфері — бюджетна стабілізація і зниження боргового навантаження, а також подальша імплементація реформ у фінансовому секторі.

    Одна з таких реформ — нові стандарти регулювання банківської діяльності «Базель III», впровадження яких може бути схвалено лідерами «великої двадцятки» вже в листопаді 2010 року.

    Ці події безпосередньо стосуються і України. І зовсім не лише тому, що оздоровлення нашого фінансового сектора проходить під наглядом міжнародних фінансових організацій.

    Для України, яка ще навіть не розпочала впровадження стандартів «Базель II», проблеми міжнародних фінансових корпорацій можуть здаватися далекими і неактуальними. Проте проникнення іноземного капіталу в банківську систему країни вже досягло того рівня, за якого світові процеси мають на нас безпосередній вплив.

    Закордонною спорідненістю сьогодні можуть похвалитися 52 банківські установи (із 176 нині діючих в Україні). За останніми даними НБУ, частка іноземного капіталу в статутному капіталі банківської системи становить 35,8%. Так, на сьогодні вона дещо нижча від максимуму, зафіксованого на 1 січня 2009-го (36,7%). Але відбулося це зменшення в результаті вже згаданих нами масових урядових вливань в «статутники» установ, які перебувають під державним контролем, — загалом на більш як 43 млрд. грн.

    Уже більше половини як найбільших, так і великих банків в Україні представляють іноземний капітал. Так, у першій десятці — сім іноземних «дочок». Причому три з них представляють Західну Європу — «Райффайзен Банк Аваль» (австрійський Raiffeisen Zentralbank Osterreich AG — RZB), Укрсиббанк (французький BNP Paribas) і Укрсоцбанк (італійська Unicredit Group) — четверте, п’яте і шосте місця відповідно. Наступна трійка складається з «ВТБ Банку» (група ВТБ), Промінвестбанку («Внешэкономбанк») і «Альфа-Банку» («Альфа-Групп»), які належать росіянам — сьома-дев’ята позиції. А замикає першу десятку виходець із регіону Центральної і Східної Європи «ОТП Банк» (угорський OTP Bank).

    У другій десятці іноземці представлені набагато скромніше: 13-те місце за активами належить банку «Форум» (німецький Commerzbank), а 17-те — Сведбанку (шведський Swedbank). Зате в третій десятці (група великих) зарубіжний капітал представлено відразу сімома установами («Ерсте Банк», «Універсал банк», «ІНГ Банк Україна», «Унікредит банк», «VAB Банк», «Дочерний банк Сбербанка России», «Правекс-Банк»). Більшість з яких, природно, претендують на входження в групу найбільших.

    Слід зазначити, що останнім часом іноземні «дочки» були лідерами за збитками у банківській системі. Пов’язане це здебільшого з необхідністю, на відміну від «стовідсоткових українців», формувати резерви під проблемні активи за стандартами материнських установ.

    Мабуть, найбільшим розчаруванням Україна стала для Swedbank. Купивши 2007 року за 735 млн. дол. у нинішнього віце-прем’єра Сергія Тігіпка «ТАС-Комерцбанк» і «ТАС-Інвестбанк» (перейменовані та об’єднані в 2009 році), шведи заплатили за ці установи мабуть чи не за найвищим коефіцієнтом — 4,95 капіталу. Проте вже 2009-го банку довелося зафіксувати рекордні збитки — 4,34 млрд. грн. (резерви під проблемні кредити були сформовані на 6,97 млрд. грн. — більш як половина кредитного портфеля). Повідомивши днями про понад дворазове збільшення капіталу своєї «дочки» (на 3,28 млрд. грн., до 5,44 млрд. грн.), керівництво групи прохопилося і про намір продати свої українські активи в довгостроковій перспективі, оскільки не вважає Україну частиною свого «домашнього ринку».