Інспектування та нормативи

План

1. Звіт про інспектування, порядок його оформлення.
2. Контроль за дотриманням банками економічних нормативів.
3. Задача.
4. Практичне завдання
5. Список використанної літератури

1. Звіт про інспектування, порядок його оформлення.

Інспекційні перевірки банків в  Україні здійснюються на основі Положення  про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого  постановою Правління Національного  банку України від 17 липня 2001 р. № 276. Дане Положення регулює процес планування та проведення інспекційних перевірок службою банківського нагляду НБУ банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю.

Першочерговим завданням інспекційних перевірок є перевірка достовірності  інформації, наданої банками у  звітах, та оцінка спроможності керівництва  банків дотримуватися відповідних  положень, механізмів і процедур.

Звіт про інспектування —  документ єдиної форми про результати проведеного комплексного інспектування  банку — юридичної особи, що складається  керівником інспекторської групи та обов’язково затверджується керівником підрозділу інспектування.

  Об'єктами перевірки  Національного банку є:

• банк - юридична особа, відокремлені підрозділи банку;
• філія іноземного банку;
• учасники  банківської групи; 
• особи, які охоплюються наглядовою  діяльністю Національного

банку.

    Інспекційні   перевірки   здійснюються  з   метою  оцінки загального фінансового  стану об'єкта перевірки або   окремих  видів  його діяльності,  у тому числі визначення рівня безпеки і  стабільності  його  операцій,  ризиків,   притаманних   об'єкту перевірки,  достовірності його звітності, виявлення та запобігання ризиковій діяльності,  що загрожує інтересам вкладників  та  інших кредиторів,  і  дотримання  ним вимог банківського законодавства України,  у тому  числі нормативно-правових  актів Національного банку,  а також з метою підтвердження приведення діяльності  неплатоспроможного  банку у відповідність  до  вимог банківського  законодавства  України.  Період,  терміни та напрями перевірки   визначаються  Національним  банком.  Строк  здійснення інспекційної перевірки банку не може перевищувати 60 робочих днів.

Для складання планів інспекційних перевірок Національний банк аналізує:

• інформацію безвиїзного нагляду;
• інформацію про результати попередніх інспекційних перевірок і

результати проведеної роботи щодо усунення порушень;

• інформацію про    виконання   банками   розроблених   заходів

фінансового оздоровлення;

• інформацію інших   підрозділів   Національного   банку   щодо

діяльності банку/філії  іноземного банку;

• результати перевірок   діяльності   об'єкта   перевірки,  які здійснювалися  державними  органами  контролю  та  правоохоронними органами,  ФГВФО, аудиторськими фірмами;
• звернення, скарги вкладників, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб;
• рішення Правління Національного банку,  завдання та  вказівки керівництва Національного банку;
• інформацію щодо діяльності об'єкта перевірки, яка розміщена в засобах масової інформації, інших джерелах    

Інспекційна перевірка складається  з таких трьох етапів:

1. підготовка до проведення інспекційної перевірки;
2. процес інспекційної перевірки;
3. оформлення результатів інспекційної перевірки.

Підготовка   до   проведення     перевірки здійснюється   шляхом  аналізу результатів безвиїзного нагляду, інформації від інших структурних підрозділів Національного банку про діяльність  об'єкта  перевірки, у тому числі інформації ФГВФО щодо діяльності банку, матеріалів об'єкта перевірки.

 Запит  до  об'єкта  перевірки щодо подання необхідних  для процесу   підготовки   до   інспекційної   перевірки    матеріалів надсилається   разом   з  офіційним  повідомленням   про  проведення планової інспекційної  перевірки 

Планова інспекційна  перевірка  здійснюється  згідно  із затвердженою  програмою,  яка може  бути змінена в разі необхідності (у тому числі щодо продовження строків проведення перевірки та розширення переліку питань).

Позапланова інспекційна  перевірка  здійснюється  з   питань, визначених у розпорядженні,  до якого за потреби можуть бути внесені зміни.

Довідка   про   перевірку   окремого   виду   діяльності  об'єкта  перевірки  складається  інспектором і має бути передана керівникові інспекційної групи  для формування звіту.

Довідка має містити висновки, виявлені порушення та їх вплив на діяльність  установи,  супровідну  інформацію  та  рекомендації об'єкту перевірки, вона складається в двох примірниках та засвідчується підписом інспектора.

Перший примірник довідки  передається керівникові банку,  його відокремленого   підрозділу/філії   іноземного  банку  або  іншого об'єкта перевірки,  про  що робиться відповідна відмітка із зазначенням  дати отримання довідки на другому  примірнику  довідки,  який  зберігається  у  керівника інспекційної  групи, що засвідчує її підписом. 

Керівник об'єкта  перевірки  зобов'язаний не пізніше третього робочого дня з дати отримання  довідки  повернути  підписаний  ним примірник   керівникові  інспекційної  групи  в  обмін  на  другий примірник  довідки.

     У разі   наявності  заперечень   щодо  фактів  та висновків,  викладених  у  довідці,  керівник  об'єкта   перевірки повертає    підписаний   примірник   довідки   з   позначкою   "із запереченнями"  з  одночасним  наданням  письмових   заперечень   з поясненнями   та  документальним підтвердженням,  які є невід'ємною частиною  довідки.

     У разі   необхідності   перевірки  інформації,  викладеної  в запереченнях до  довідки,  строк інспекційної  перевірки  може  бути продовжений  на 15 робочих днів.

Якщо керівником   об'єкта   перевірки,  в установлений строк, не було повернуто  підписаного   першого  примірника  довідки,  або  відмови  в  його підписанні, довідка вважається такою, що до неї немає заперечень з боку об'єкта перевірки.  У цьому разі керівник інспекційної  групи використовує  для подальшої роботи другий примірник довідки, який зберігається в Національному банку чи територіальному управлінні.

Керівник інспекційної групи  за результатами інспекційної перевірки  з урахуванням довідок про  перевірку та іншої інформації складає  звіт про інспектування.

     Звіт про    інспектування    має    визначену    форму,   яка  затверджується уповноваженою посадовою особою Національного банку. Даний документ формується у  двох  примірниках  і підписується керівником підрозділу інспектування  або  керівником  територіального  управління. 

     Перший примірник   звіту  надсилається  до об'єкта  перевірки з урахуванням вимог  щодо пересилання  документів  з  грифом конфіденційності,  установлених НБУ,  із супровідним   інформаційним   листом,   підписаним   уповноваженою посадовою  особою  Національного банку чи територіального управління, який  містить  загальний  висновок   про   результати   проведеної інспекційної перевірки.

     Другий примірник  залишається у відповідного структурного       підрозділ   центрального апарату, територіального   управління   Національного   банку   для зберігання згідно з встановленими вимогами.

Звіти про інспектування,  довідки про перевірку та інші матеріали щодо інспекційної перевірки  є конфіденційною інформацією та  власністю  ругелятора  і не  підлягають  публічному розголошенню.

Звіт про інспектування є  офіційним документом департаменту інспектування, в якому викладаються висновки інспекторів і в якому, у разі потреби, департамент інспектування  вимагає від банку виправлення  ситуації та вживання заходів щодо усунення недоліків.

Завершивши інспекцію, керівник інспекторської бригади має зустрітися з вищим  керівництвом банку для обговорення  результатів та висновків перевірки. Основною метою зустрічі є передача документа, що відбиває результати перевірки. Документ має бути досить стислим, висвітлювати позитивні та негативні результати перевірки та давати попередні рекомендації. Необхідно переконатися в тому, що під час підсумкової зустрічі всі проблемні питання обговорено (не обов'язково вирішено).

Звіт про інспектування використовується для ознайомлення і банкірів, і  наглядовців із результатами перевірки. Зауважимо, що більшість інформації є "повторенням" тієї, про яку банкіри вже знали, а деяка інформація має конфіденційний характер і про неї можуть знати лише працівники нагляду. З цією метою готуються два документи:

— "Звіт про інспектування", що його передає банку департамент  інспектування;

— " Паспорт нагляду", який інформує всіх працівників департаменту інспектування  про стан справ банку і містить  інформацію стосовно стратегії нагляду  за банком з боку департаменту.

Звіт має бути переважно оповідальним. Він повинен містити підсумкову інформацію та довідки стосовно всіх основних сфер інспектування.

1. Контроль за дотриманням банками економічних нормативів.

Основна мета банківського регулювання і нагляду — безпека  та фінансова стабільність банківської  системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. В Україні функції  банківського регулювання і нагляду  за діяльністю банків та інших фінансово-кредитних  установ покладено на Національний банк України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням  банками та іншими фінансово-кредитними установами банківського законодавства, нормативних актів і економічних  нормативів. Обов'язкові економічні нормативи  встановлюються регулятором з метою забезпечення фінансової надійності банків та інших фінансово-кредитних установ, а також з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам, наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, а також за процентним та валютним ризиком.

Національним банком встановлено  такі групи економічних нормативів: розміри обов'язкових резервів, що розміщуються в НБУ, нормативи достатності  капіталу, нормативи ліквідності, нормативи  кредитного ризику та нормативи відкритої  валютної позиції.

Контроль за дотриманням  комерційними банками економічних  нормативів здійснюється щодня та щомісяця регіональними управліннями та Управлінням  нагляду за великими банками Національного  банку України. У разі невиконання  у встановлений Національним банком термін вимог щодо усунення порушень економічних нормативів Національний банк має право застосовувати  такі заходи:

1) накладати штраф на  керівників банків та інших  фінансово-кредитних установ;

2) накладати на банки  та інші фінансово-кредитні установи  штрафи відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного  банку;

3) усувати керівництво  від управління банком та іншою  фінансово-кредитною установою і  призначати тимчасову адміністрацію;

4) припиняти дію ліцензії  на здійснення окремих банківських  операцій на термін до одного  року.

У разі порушення законів  чи інших нормативних актів, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку або  заподіяло істотну шкоду інтересам  його клієнтів, Національний банк має  право відкликати ліцензію на здійснення усіх банківських операцій, прийняти рішення про реорганізацію або  ліквідацію банку та призначити ліквідатора.

Система нагляду за діяльністю комерційних банків включає як дистанційний нагляд, так і проведення інспекційних перевірок на місцях, оскільки дані фінансової звітності, що надсилаються до органів нагляду, не завжди адекватно  відображають реальне фінансове  становище банку.

Для того щоб співробітники  органів банківського нагляду могли  здійснювати постійний контроль за діяльністю банків, використовується система дистанційного нагляду. В більшості випадків вона забезпечує раннє виявлення проблемних банків та проведення порівняльного аналізу  їх діяльності. Дистанційний нагляд, періодична перевірка банківської звітності  дають змогу вчасно виявити проблемні  банки, а перевірка на місцях забезпечує вжиття відповідних заходів, спрямованих  на захист вкладників і поліпшення становища банківських установ. Проблемним банкам може бути заборонено створення нових філій, надання  нових позик, обмежено чи заборонено доступ до грошового ринку. Дії нагляду  контролюють доступ цих банків до фондів та обмежують збитки, які  вони можуть спричинити вкладникам та іншим учасникам ринку.

Одним із основних завдань  органів банківського нагляду є  аналіз та оцінка фінансового становища  комерційних банків, вчасне виявлення  збитків та вжиття заходів щодо їх мінімізації. Чим раніше виявлені проблеми в діяльності конкретного банку, тим ефективнішим буде результат  від здійснених заходів.

При оцінюванні фінансового  становища комерційного банку особливо важливо отримати узагальнюючу оцінку (рейтинг) банку, яка б враховувала  всі основні компоненти фінансового  становища і давала змогу розглядати всі банки з єдиного погляду. Такою рейтинговою системою, яка  реалізувала комплексний стандартизований підхід до оцінки діяльності комерційного банку, стала система CAMEL, розроблена в США в 1978 р. Основні принципи, покладені в основу цієї системи, використовують у своїй діяльності органи банківського нагляду в багатьох країнах, у тому числі й в Україні.

Система рейтингу CAMEL визначає основні узагальнюючі показники  діяльності комерційного банку та критерії для їх оцінки. На основі аналізу  та оцінки основних показників система  дає змогу визначити сукупний рейтинг банку. Для визначення узагальнюючої  оцінки діяльності банку взято такі показники, початкові букви яких дали назву системі:

capital adequacy — адекватність (достатність) капіталу;

asset quality — якість активів;

management — управління (менеджмент);

earnings — надходження, рентабельність;

liquidity — ліквідність.

Наближена оцінка деяких компонентів  системи може бути проведена за даними фінансової звітності, що надсилається до органів нагляду. Остаточна оцінка показників та визначення рейтингу банку  потребує перевірки на місцях.

Оцінка розміру капіталу банку здійснюється з погляду  його достатності для забезпечення стабільності банку та захисту інтересів  вкладників і полягає переважно  в обчисленні показників достатності  капіталу з урахуванням ризиковості як балансових, так і позабалансових статей. Для оцінки достатності капіталу важливу роль відіграє встановлення реальної якості активів, яке впливає на визначення достатності сформованих резервів та визначення достатності капіталу банку.

При проведенні оцінювання якості активів визначається ступінь  повернення кредитів та вплив проблемних кредитів на загальне фінансове становище  банку. Оцінювання якості активів, як правило, потребує проведення перевірки на місцях, протягом якої здійснюється переоцінка кредитів і перевірка відповідності  створених резервів якості кредитів. У разі потреби, за результатами перевірки  вносяться корективи до величини капіталу банку.

Оцінювання менеджменту  полягає в оцінюванні методів  управління банком, а також у перевірці  дотримання банківською установою  законодавчих актів, обов'язкових економічних  нормативів та встановлених банківським  менеджментом процедур і правил. З  одного боку оцінка менеджменту є  досить суб'єктивною, оскільки проводиться  на основі якісного аналізу, з другого  — вона здійснюється в останню  чергу, спирається на результати аналізу  активів, капіталу банку, його рентабельності та ліквідності, а отже, є досить об'єктивною. Банки із задовільною  якістю менеджменту мають адекватний розмір капіталу, задовільну якість активів, достатні надходження та ліквідність.

Надходження банку оцінюються з погляду їх достатності для  розширення діяльності банку та забезпечення його подальшого зростання. Для оцінювання надходжень аналізують величину та якість доходів банку, розраховують показники  прибутковості.

Оцінка ліквідності проводиться  виходячи з її достатності для  виконання як поточних, так і непередбачених зобов'язань банку. Для цього аналізують політику банку щодо управління ліквідністю, показники ліквідності та джерела  забезпечення ліквідності.

Рейтинги основних показників, як і узагальнюючий рейтинг банку, можуть мати значення від 1 до 5 з відповідними назвами: 1 — "сильний", 2 — "задовільний", 3 — "посередній", 4 — "граничний", 5 — "незадовільний". Для визначення узагальнюючого рейтингу бали по кожному  з компонентів системи додаються, а результат ділиться на 5 та заокруглюється до цілих.

Систему CAMEL використовуй., як правило, тільки органи нагляду. Незважаючи на те, що оцінювання кожного з компонентів  проводиться на основі визначених процедур та правил, ця система в цілому є  досить суб'єктивною і потребує для  отримання об'єктивної оцінки діяльності банку кваліфікованого підходу.

Система банківського нагляду  в Україні функціонує у складі центрального апарату та регіональних управлінь НБУ і має такі рівні:

• відділ банківського нагляду  регіонального управління;

• Комісія з питань нагляду  і регулювання діяльності банків при регіональному управлінні;

• начальник регіонального  управління;

• відповідні департаменти банківського нагляду НБУ;

• заступник Голови Правління  НБУ;

• Комісія з питань нагляду  і регулювання діяльності банків при НБУ.

Система банківського нагляду  на рівні відповідних департаментів  банківського нагляду НБУ складається  з департаментів та управління відповідно до напрямів діяльності, а саме з  департаментів:

• реєстрації та ліцензування банків (займається реєстрацією банків і ліцензуванням банківської  діяльності);

• безвиїзного нагляду (здійснює економічний аналіз та розробляє  нормативи регулювання діяльності банків);

• інспектування банків (проводить інспектування комерційних  банків);

• з питань роботи з проблемними  банками здійснює нагляд за проблемними  банками, які мають сукупний рейтинг "граничний" чи "незадовільний");

• управління координації  з питань банківського нагляду (координує  інформацію щодо банківського нагляду).

З метою усунення порушень у діяльності комерційних банків та виправлення їх фінансового становища  банківський нагляд усіх рівнів має  повноваження застосовувати до банків різні заходи впливу — від проведення з керівництвом банків спільних нарад  з обговорення проблемних питань та надсилання банку попередження до припинення діяльності банку та вилучення  його з Республіканської книги реєстрації банків.

Безпосередньо процес нагляду  за діяльністю комерційних банків здійснюють регіональні управління НБУ, відділи  банківського нагляду яких на підставі отриманої інформації та звітності  здійснюють контроль як за фінансовим становищем комерційних банків, так  і за дотриманням ними встановлених економічних нормативів, банківського законодавства та нормативних актів  НБУ.

Задача

У звітності комерційного банку є відповідні дані щодо якості кредитного портфеля на кінець місяця, виду та вартості забезпечення відповідних  кредитних операцій, тис. грн:

Визначити:

а) вартість забезпечення, яка береться в розрахунок чистого кредитного ризику;

б) чистий кредитний ризик за кожною категорією кредитів;

в) розрахунковий резерв щодо кожної групи кредитів;

г) загальну суму резерву  на відшкодування можливих втрат  за кредитними операціями.

Розв’язання:

А) Для розрахунку завдання за основу беремо Положення про формування та використання резерву для відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями.

Б) Чистий кредитний ризик

В) Розрахунковий резерв щодо кожної групи кредитів.

Г) Загальну суму резерву  на відшкодування можливих втрат  за кредитними операціями.

ЗР= 2914+825+600+400+14000= 18 739 тис. грн.

Завдання 4

На підставі звітних даних  комерційного банку розрахуйте дотримання банком економічних нормативів. Зробіть  висновки щодо кожного нормативу, чи дотримується банк вимог, встановлених НБУ.

При порушенні банком економічних  нормативів, вкажіть, які заходи впливу може застосувати НБУ до банку.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 120 млн. грн. Розмір регулятивного капіталу банку не може бути меншим, ніж   його   статутний   капітал. Регулятивний капітал банку - сукупність основного (1-го рівня)  капіталу  та  додаткового (2-го  рівня) капіталу.

Основний капітал:

• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал
• розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за  рахунок  нерозподіленого  прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності  банку
• дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу
• емісійні  різниці
• резервні фонди, що створюються згідно із законами України
• загальні  резерви,  що створюються під невизначений ризик під час  проведення  банківської  діяльності

Додатковий  капітал  (капітал 2-го рівня):

• результат  переоцінки  основних  засобів
• результат поточного року (прибуток)
• субординований   борг
• нерозподілений прибуток минулих років
• прибуток  звітного  року

Регулятивний капітал = 320 000 + 1038 + 1062 + 321 + 46 145= 367 528тис. грн.

Банк дотримується встановленого  нормативу.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) визначається як співвідношення регулятивного капіталу до  сумарних  активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем  кредитного  ризику .Н2 = 367 528 000 / 2573642 = 14,2%

Нормативне значення нормативу  Н2 діючих банків має бути не  менше  ніж  10  відсотків.

Норматив   Н3    установлює    мінімальний    коефіцієнт  співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.