Іноземні інвестиції в Україні

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Приазовський державний  технічний університет»

Кафедра фінансів та банківської справи

 

 

 

 

 

 

 

із дисципліни «Інвестування»

на тему: «Іноземні інвестиції в Україні»

 

 

 

 

 

Виконала: студентка групи ЕП-09

Кирильченко Надія

Перевірила: Колодяжна К.А.

 

 

 

 

 

м. Маріуполь 2012р.

Зміст

1. Сутнісна характеристика  прямих іноземних інвестицій  та їх роль в економічному  зростанні національної економіки………………………………3

2. Напрями інвестиційної  політики України в посткризовий  період………….6

3 Оцінка інвестиційного  клімату в Україні……………………………………10

4. Сучасний стан іноземного  інвестування в Україні…………………………12

Висновки…………………………………………………………………………17

Список використаної літератури………………………………………………..18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутнісна характеристика прямих іноземних інвестицій та їх роль в економічному зростанні національної економіки

Ефективне реформування економіки  будь-якої країни, її структурні перетворення, відновлення виробництва, створення  дієвої та ефективної ринкової та соціальної інфраструктури, формування конкурентоспроможного  середовища є неможливим без відповідних  інвестицій. Закріплення позитивних тенденцій розвитку економіки України  та підвищення життєвого рівня населення  не в останню чергу залежить від  збільшення джерел формування інвестиційних  ресурсів, зокрема іноземних, та розширення шляхів доступу до них.

Аналіз визначень прямих іноземних інвестицій (далі - ПІІ) ілюструє кілька дещо відмінних підходів. Але  всі вони окреслюють ту саму сутність феномену ПІІ.

Основне визначення прямих іноземних інвестицій сформулювали експерти Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Організація економічного співробітництва  та розвитку (ОЕСР) : "інвестиції вважаються прямими, якщо здійснюються за межами національних кордонів з метою розширення виробництва товарів і послуг, закупівлі товарів для імпорту  в країну базування або експорту в треті країни. Їх характерними рисами є те, що інвесторові належить управлінський контроль над підприємствами, і вони виступають у формі акціонерного капіталу і коротко- та довготермінових міжфірмових позик".

За визначенням Міжнародного валютного фонду, іноземні інвестицій є прямими в тому випадку, коли іноземний власник володіє не менше ніж 25 % статутного капіталу акціонерного товариства.

Держкомстат України зараховує  до прямих іноземних інвестицій ті, що дають інвестору право на участь в управлінні підприємством і  мають обсяг не менше ніж 10 % у  власному капіталі підприємства, враховуючи внески до статутних фондів спільних підприємств.

Відповідно до класифікації ЮНКТАД, до прямих іноземних інвестицій належить придбання іноземним інвестором пакета акцій підприємства, у яке він вкладає свій капітал, у розмірі не менше ніж 10-20 % від сумарної вартості акціонерного капіталу.

В українському законодавстві  визначення іноземних інвесторів дає  Закон України "Про режим іноземного інвестування". Кількісний критерій у визначенні прямих іноземних інвестицій у Законі запозичений із господарсько-правової практики розвинених країн. Подібне визначення (10 % від статутного капіталу) цілком відповідає економічній дійсності індустріальних держав з добре розвиненим фондовим ринком. Відповідно до західних стандартів розподілу акціонерного капіталу в публічних акціонерних товариствах десятивідсотковий пакет акцій здебільшого є або контрольним, або близьким до нього, що дає його власнику реальні можливості впливу на процес прийняття рішень у рамках такого товариства.

Однак, відповідно до Закону України "Про господарські товариства", реальною можливістю одержати контроль над підприємством (чи право блокувати  певні рішення) мають тільки ті інвестори, що володіють більше ніж 25 % акцій.

За суб'єктами інвестування виділяють такі найпоширеніші групи  прямих іноземних інвесторів:

● приватні інвестори-підприємці;

● транснаціональні корпорації (ТНК);

● інституційні інвестори (зокрема, міжнародні фінансові організації, такі, як Європейський банк реконструкції  та розвитку (ЄБРР) і Міжнародна фінансова корпорація (МФК)).

Можливими недоліками ПІІ з погляду на економіку країни-об'єкта інвестування є:

1.усунення з ринку вітчизняних  виробників і постачальників;

2.сувора експлуатація  місцевих сировинних ресурсів;

3.збільшення залежності  країни від іноземного капіталу;

4.постачання (збут) неякісних,  недосконалих і морально застарілих  ресурсів і активів;

5.підвищення рівня конкуренції  на ринку

6.трансферт частини прибутків  за кордон.

Іншим проблемним питанням, яке часто непокоїть громадськість, є питання рівня екологічної  безпеки іноземних інвестиційних  проектів. Наприклад, в Україні вже  стала стереотипною думка, що іноземці розташовують на українській території  лише екологічно брудні підприємства, функціонування яких виснажує природні ресурси та завдає збитків довкіллю і здоров'ю громадян. Проте, на основі досвіду багатьох держав світу доведено, що окрім негативних тенденцій, іноземні інвестиції мають ще й ряд переваг,такі як:

1.зниження рівня залежності  від імпорту;

2.підвищення рівня зайнятості  та кваліфікації робочої сили;

3.збільшення рівня комплексного  використання сировинних ресурсів;

4.упровадження сучасних  тенденцій, ноу-хау;

5.стимулювання розвитку  експортного потенціалу;

6.поліпшення адаптації  суб’єктів господарювання за  умов конкурентного середовища;

7.використання зарубіжного  організаційного та управлінського  досвіду;

8.прискорення темпів структурної  перебудови економіки та впровадження  ринкових реформ;

9.поліпшення платіжного  балансу;

10.створення стратегічних  альянсів між Україною та іноземними  підприємствами;

11.привнесення в економіку  країни елементів приватної власності  в чистому вигляді.

Підсумовуючи викладене  вище, можна зробити висновок, що для України стратегічною метою  зовнішньоекономічної політики має  стати максимальне використання позитивних ефектів від залучення  прямого іноземного капіталу.

2. Напрями інвестиційної політики України в посткризовий період

Інвестицiйна полiтика держави — це визначення структурних та кiлькiсних потреб в iнвестицiйних ресурсах, збiльшення джерел фiнансування, вибiр прiоритетних напрямкiв фiнансування та формування ефективної пропозицiї для залучення інвестицій. Крім того, до даного переліку слід включити також створення відповідних умов: прийнятна iнфраструктура, iнвестицiйний клiмат у державi, наявнiсть потенцiйно привабливих проектів, забезпечення можливостi визначити чіткі перспективи їх реалiзацiї та отримання прибутку. Iнвестицiї потребують до себе бiльш вимогливiшого ставлення: вони не здiйснюватимуться там, де немає вiдповiдних інституційних структур, чiтких i зрозумiлих правил, серйозних гарантiй для інвесторiв. Це слід враховувати, адже позитивна динамiка iнвестицiйних процесiв свiдчить якщо не про "здоров’я” економiчної системи, то бодай про окремi ознаки ї "одужання".

Основні напрями  інвестиційної політики в Україні можна узагальнено подати наступним чином:

- зниження соціальної напруги, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери;

- скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок державних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, в першу чергу з власних коштів підприємств;

- скорочення централізованих державних капіталовкладень, що виділяються безповоротно;

- прискорення у кілька разів темпів вибуття застарілого обладнання;

- перегляд надання державних кредитів на вигідних умовах з дефіцитними ставками на конкурсній основі, включаючи державне замовлення;

- залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільних підприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробної промисловості АПК, активізація приватизації, конверсії, а також галузей, які визначають науково-технічний прогрес;

- створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю;

- розвиток паливно-енергетичного комплексу, ресурсозберігаючих технологій, конверсія ВПК, забезпечення населення товарами народного споживання вітчизняного виробництва, розвиток медицини і фармацевтичної промисловості.

Усі ці напрями інвестиційної  діяльності в Україні вже зараз  починають розвиватися в умовах остаточного формування ринкового  механізму в Україні. Для ефективнішого  їх виконання слід дотримуватися  і ряду принципів:

• орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
• визначення державних пріоритетів інвестиційного розвитку України;
• формування нормативно-правової бази у сфері інвестиційної діяльності;
• створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;
• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інвестиційної діяльності;
• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інвестиційної діяльності, підтримки підприємництва у науково-виробничій сфері;
• здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технічної кооперації, трансферту технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;
• фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики і сфері інвестиційної діяльності;
• сприяння розвиткові інвестиційної інфраструктури;
• інформаційне забезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності;
• підготовка кадрів у сфері інвестиційної діяльності.

Потенційно наша країна, володіючи значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим і сільськогосподарським  потенціалом, багатими та різноманітними природними ресурсами, а також вигідним геополітичним розташуванням, може стати одним із провідних європейських реципієнтів інвестицій. Україною успадкована потужна інфраструктура виводу добутої сировини, металів, хімічних добрив та зернових на світові ринки. Це нафто- і газопроводи, портове господарство, залізниця тощо. Водночас в Україні поки що невисока порівняно з розвиненими країнами частка оплати праці у ВВП. Країна здатна абсорбувати додатковий капітал, маючи, по-перше, людські ресурси (трудові, управлінські, адміністративні), що володіють навичками, необхідними для перетворення інвестиційних засобів (заощаджень) у реальні інвестиції, по-друге - ефективний платоспроможний попит на продукцію, вироблену в результаті інвестицій.

На сьогодні в Україні  вже створено сприятливе правове  поле для здійснення інвестиційної  діяльності. Зокрема, ця сфера регулюється Законами України: «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», тощо, якими передбачено:

• державні гарантії захисту інвестицій, незалежно від форм власності;
• застосування національного режиму валютного регулювання та справляння податків на території України до суб`єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення;
• відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо іноземного інвестора;
• повернення інвестиції іноземному інвестору в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності.

Проблеми, які на даний час найбільш негативно впливають на інвестиційні процеси в Україні та потребують першочергового розв’язання, сконцентровані у сфері діяльності:

• судової гілки влади;
• корпоративного управління;
• земельних відносин;
• функціонування аграрного ринку;
• фондового ринку;
• банківської системи;
• сфери технічного регулювання;
• податкової системи, зокрема адміністрування податків, валютного регулювання, звітності і контролю у цій сфері.

Місце України у рейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації «Ведення бізнесу – 2010»  у розрізі окремих показників, показано в таблиці 1:

Таблиця 1

«Ведення бізнесу 2010»-показники України

№ з/п	Показник	Ведення бізнесу 2010, рейтинг України	Ведення бізнесу 2009, рейтинг України	Зміна рейтингу
Ведення бізнесу		142	146	+4
1	Започаткування бізнесу	134	126	-8
2	Дозвільна система у будівництві	181	181	0
3	Найом робочої сили	83	90	+7
4	Реєстрація власності	141	144	+3
5	Доступ до кредитів	30	27	-3
6	Захист прав інвесторів	109	143	+34
7	Система оподаткування	181	182	+1
8	Міжнародна торгівля	139	139	0
9	Забезпечення виконання  контрактів	43	46	+3
10	Ліквідація підприємств	145	145	0

Таким чином, цілеспрямована інвестиційна політика повинна забезпечувати  вигідні умови для розвитку всіх сфер діяльності країни. Врешті-решт, інвестиційна політика покликана сформувати у державі сприятливий інвестиційний клімат, який є необхідним елементом стабілізації економіки в найближчі часи на Україні.

3 Оцінка  інвестиційного клімату в Україні

Інвестиційний клімат відіграє визначальну роль у прийнятті  рішень іноземними інвесторами. Відкритість  економіки і створення рівних умов у конкуренції з вітчизняними інвесторами стимулює приплив іноземного капіталу. По оцінці глобального ризику, що включає політичні, макроекономічні, зовнішні і комерційні ризики, фахівці  відносять Словенію, Чехію, Польщу й  Угорщину до країн з низьким інвестиційним  ризиком; інвестиційне середовище в  Україні оцінене як саме ризиковане. Указується на те, що світова фінансова  криза не вплинула на інвестиційну привабливість країн Центральної  і Східної Європи; по інвестиційних  можливостях Україна посідає 137 місце  серед 175 країн світу.

Серед причин низької інвестиційної привабливості України можна назвати відсутність необхідних ринкових інституцій, що покликані забезпечити стабільне функціонування правової системи, що гарантує права власності, дотримання контрактних зобов'язань, дієвість антимонопольного законодавства й ін. Відсутність історичних традицій, що визначають правила і норми поводження економічних суб'єктів, також перешкоджає прийняттю інвестиційних рішень. Стримує підвищення інвестиційної привабливості нашої економіки і нерозвиненість ринкової інфраструктури (банківська, фінансова системи, сучасні телекомунікаційні засоби, транспортні комунікації й ін.).

Формування інституціональної  інфраструктури в Україні включає  створення законодавчої і нормативної  бази, забезпечення рівних економічних  можливостей для вітчизняних  і закордонних інвесторів, утворення  спеціальних органів, що координували б інвестиційну інфраструктуру на всіх рівнях, від регіонального до міждержавного, Консультативної ради іноземних інвестицій, Ради незалежних експертів з питань іноземних інвестицій, Агентства інвестиційного сприяння. Робота цих органів повинна підвищити привабливість української економіки для іноземних інвесторів, прискорити просування інвестиційних проектів з моменту їхнього розгляду і до реалізації.

Серед першочергових заходів  для поліпшення економічної ситуації в Україні можна назвати наступні: розвиток ринкових відносин; проведення приватизації; забезпечення випереджального  росту інвестицій; інтенсивне відновлення  основного капіталу; скорочення частки тіньового сектора; забезпечення відкритості  економіки; поліпшення інвестиційного клімату. Пріоритетною задачею поточного  етапу є створення правових і  економічних умов функціонування ринкового  механізму; лібералізація законодавства  по прямих іноземних інвестиціях  буде стимулювати приплив приватних  вкладень у прибуткові галузі економіки  і ріст ефективності виробництва. Створення  правових, економічних інститутів, розвиток банківської, фінансової інфраструктури, формування середнього класу і прихід нового покоління підприємців обумовлять становлення в Україні інституціональної  системи ринкового типу.

Правове середовище є одним  з найважливіших факторів формування інвестиційного клімату. З досвіду  багатьох країн стало очевидним, що збалансованого бюджету, сучасних технологій та сильного Національного банку  недостатньо щоб гарантувати  нормальну інвестиційну діяльність. Повинні бути також ефективні  суди, контракти, що мають правову  силу, справедливі закони, захист прав власності, передбачувані правила  та процедури .

Країни, де законність не є  основою життя, залишаються "країнами з великим потенціалом" і не більше. Сприяння розвиткові законності у цьому напрямку також є ключем до успішної боротьби з корупцією. Підприємці в усіх країнах мають труднощі з податками, митними процедурами, стандартами та іншими вимогами. Однак, привабливий інвестиційний клімат пропонує підприємцям певні права і гарантії: право на отримання попереднього повідомлення про запропоновані зміни у правилах, нормативах, стандартах та законах, що регулюють економічну і комерційну діяльність, право публічних коментарів та відкритих дебатів, право вимагати підзвітністності і подавати апеляції.

У цій сфері "ясність" є ключовим словом. Кожна країна створює власну правову систему, і всі вони досить складні. Але  юрист зобов’язаний пояснити інвестору  на простих прикладах ризики, з  якими він зустрінеться. Якщо не вдасться, то це означатиме або помилку  юриста, або недосконалість законів, які погано сформульовані через  політичні компроміси чи брак часу.

Створення клімату, сприятливого для розвитку бізнесу, та відповідного іміджу, посилення законності, збільшення прозорості - це вирішальні чинники  для того, аби українці отримали більші економічні можливості.

4. Сучасний стан іноземного інвестування в Україні

В умовах сучасної фінансово-економічної  кризи та посткризового відновлення  економіки Україні не вистачає коштів Державного бюджету, внутрішніх інвестиційних  ресурсів, тому є необхідним залучення  іноземних інвестицій. Основною метою  цього процесу є насичення  інвестиційними потоками пріоритетних напрямів розвитку економіки держави  для повного її функціонування.

Іноземні інвестиції є  сьогодні тим ресурсом, який найбільше  сприяє підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвитку відповідних територій  та міст, поліпшенню соціального захисту  громадян .

Забезпечення зростання  обсягу надходжень у країну іноземних  інвестицій залежить, по-перше, від  поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Зокрема це: розвиток фінансового становища  держави, включаючи скорочення дефіциту бюджету, зменшення внутрішнього та зовнішнього державного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення податкової системи, зміцнення економічної стабільності з подальшим зростанням темпів ВВП.

По-друге, зростання обсягів  іноземних інвестицій визначається здійсненням заходів економічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційного механізмів залучення  іноземного капіталу, які здатні забезпечити  стабільні умови для інвесторів .

Важливим кроком на шляху  до активізації процесів іноземного інвестування в економіку України, вважається впровадження дійових механізмів приватизації підприємств стратегічними  іноземними інвесторами, до яких насамперед належать транснаціональні компанії (наприклад, із США, Німеччини та ін.).

Загальні обсяги ПІІ в  економіку України на 2010 рік показані на рис. 1.

Рис.1. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку  України за станом на 01.04.2010

Отже, можна помітити, що найбільша частка іноземних інвестицій в економіку України припадає на Кіпр(22,8% загального обсягу інвестицій).

Що стосується галузевого розподілу інвестицій, то на підприємствах промисловості зосереджено 13135,3 млн. дол. США (32,8%загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної – 11745,9 млн. дол. США та добувної – 1089,6 млн. дол. США. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів внесено 5612,3 млн. дол. прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 1788,7 млн. дол., машинобудування – 1118,2 млн. дол., хімічну та нафтохімічну промисловість – 1116,9 млн. дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 777,8 млн. дол. У фінансових установах акумульовано 12637,5 млн. дол. (31,6%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку – 4323,3 млн. дол. (10,8%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, – 4221,1 млн. дол. (10,6%).

Якщо ж порівнювати  наведені показники з показниками  попередніх років, можна прослідкувати  позитивну динаміку збільшення ПІІ, які залучаються в економіку  України (рис.2).

Рис.2. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну за 1996-2010 роки (за станом на початок року).

З рис. 2 чітко видно, що протягом останніх років обсяг ПІІ в Україну збільшився. До того ж залучилися нові інвестори, такі як Італія та Швеція, розміри вкладених інвестицій яких з кожним роком зростають.

Сьогодні з’явилися загальні тенденції до поліпшення економічної  ситуації. Окрім того, інвестиційний потенціал України зростає, зважаючи на підготовку до Євро-2012. Не слід забувати, що в країні вже затверджено нову програму підготовки до чемпіонату, в якій збільшено загальну суму фінансування з 15 млрд. 790,67 млн. грн. до 142 млрд. 448,4 млн. грн. При цьому, якщо раніше на 2010 рік передбачалося виділити Кабміном 32 млрд. грн. на підготовку до Євро-2012, то згідно нової програми ця сума становить 49 млрд. 45,91 млн. грн..

 Тобто урядом створюються  всі умови, які необхідні для  проведення чемпіонату на високому  європейському рівні.

 Проте прогнози щодо  майбутнього дуже обережні, бо  економічна невизначеність зберігається. Існує значна розбіжність у  думках експертів щодо змін  інвестиційного клімату України. 

Деякі вчені вважають, що у 2010 році власники ресурсів залишать обсяги вкладень на рівні 2009-го року. Попит припинився з боку інвесторів майже в усіх країнах - і в розвинутих, і в країнах з перехідною економікою. Ті країни, що в минулому були найпривабливішими зараз теж потерпають від зменшення інвестиційного попиту. Це пов’язано із тим, що ринок в цілому і світ інвесторів зокрема взяли перерву, щоб переоцінити і ще раз визначити свої пріоритети.

Але загалом прогнозуючі  організації припускають вирішення  у 2010 році проблем банківської сфери  як в середині країни, так і на зовнішніх ринках. Покращиться доступ до кредитних ресурсів та посилиться довіра до банківської системи з боку населення і бізнесу, що позитивно відобразиться на відновленні виробничої діяльності корпоративного сектору. В той же час, зростанню обсягів залучених кредитних ресурсів сприятиме їх помірне здешевлення – прогнозується зниження ставок банків за кредитними операціями. Поряд з цим, поступово зростатиме притік іноземного капіталу як у вигляді прямих іноземних інвестицій, так і портфельних інвестицій .

Щодо 2011 року, то більшість  експертів вважають, що обсяг прямих іноземних інвестицій збільшиться. А також передбачають зростання економіки України в межах від 3,5% до 6,3%. В основному передбачається, що основним важелем економічного зростання буде розширення інвестиційного попиту: усереднене значення реального приросту інвестицій 10,7%, яке перевищує реальний приріст приватного споживання (5,8%) .

 Загалом, на мою  думку, Україна досягла відчутних  досягнень у справі залучення  іноземних інвестицій, але необхідно  констатувати, що іноземний капітал  не поспішає освоювати український  інвестиційний ринок. Існує ряд  перешкод, які не дозволяють інвесторам  збільшити обсяг інвестицій в  нашу державу, але Україна в  змозі це подолати і в 2010 році обсяг іноземних інвестицій  зросте.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

При написанні роботи мною були досліджені прямі іноземні інвестиції, які залучаються в економіку  України, напрями інвестиційної  діяльності держави, стан інвестиційного клімату країни в цілому.