Поняття амортизації, сутність та функції

17

Вступ

Однією з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності. Саме у цьому і полягає актуальність даної роботи.

Метою роботи є:

   визначення сутності, функцій та методів амортизації;

   дослідження методів амортизації на практичних завданнях.

Усі основні засоби, крім землі піддані фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об’єктів називається амортизацією.

Основним питанням амортизаційної політики – який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розглянути усі існуючі методи та визначити фактори, що пов’язані з експлуатацією об’єктів основних засобів. Обраний метод нарахування амортизації закріпляється наказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

1.      Поняття амортизації, сутність та функції

Управління амортизаційною політикою являється найважливішою сферою діяльності будь-якого суб'єкта ринкового господарства. Передусім це зумовлено швидкими змінами у технології виробництва, у якій основу складають сучасні обладнання.

Амортизаційні відрахування – це та частина вартості засобів праці, яка переноситься на вироблену продукцію; це складова амортизаційного механізму, яка показує ступінь зношення засобів праці.

Амортизаційний фонд – це фінансовий результат накопичення послідовно здійснюваних амортизаційних відрахувань. Він утворюється лише після реалізації готової продукції, а амортизація представляє собою процесі перенесення частинами вартості основних засобів на виготовлену продукцію, тобто вона є передумовою утворення амортизаційного фонду.

Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким амортизація – це поступове віднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректованого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань.

Основою амортизації являється зношення основних засобів. Але поняття зношення і зносу не є ідентичними. Знос – це втрата засобами праці своїх властивостей чи характеристик внаслідок певних обставин, тобто це об'єктивно існуюче явище. Зносу підлягають всі засоби праці як діючі, так і не діючі, незалежно від їх участі в процесі виробництва. Зношення – це економічний процес, відображення зносу в економічній дійсності. Зношення представляє собою процес втрати засобами праці своєї вартості. Причиною зношення може бути як фізичний так і моральний знос.

Розглянемо концепції амортизації: економічну та податкову.

Економічна (бухгалтерська) концепція амортизації ґрунтується не на потребах відтворення, а на необхідності перенесення частини вартості основних засобів на вартість продукції, виробленої за їх допомогою у такій величині, яка б точно відображала втрату вартості засобів праці в процесі виробництва та внаслідок морального зносу. Економічна концепція менш вимоглива стосовно критеріїв ефективності використання амортизаційного фонду. Її завданням є покриття затрат понесених на виготовлення продукції.

Фіскальна (податкова) концепція амортизації передбачає звільнення від оподаткування частини прибутку на суму нарахованої амортизації. Норми амортизаційних відрахувань та методика їх нарахування встановлюється податковим законодавством. Як правило, в такому випадку норми амортизаційних відрахувань перевищують економічно обґрунтовані норми. Даній концепції більш притаманний регулюючий характер.

Шляхом збільшення норм амортизаційних відрахувань можна посилити внутрішній інвестиційний потенціал та покращити фінансове становище підприємств. А внаслідок їх зменшення будуть збільшенні надходження до державного бюджету. Таким чином, нарахування амортизації в податкових цілях регулює відносини підприємств з бюджетом у відповідності з державною політикою економічного розвитку.

Амортизація виконує такі функції:

   податкова (фіскальна) функція виявляється через податкову амортизацію, яка є елементом податкової політики держави. Ця функція амортизації реалізується завдяки нормам статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

   економічна функція амортизації виявляється через механізм економічної амортизації і полягає в тому, що завдяки амортизації кошти з необоротних активів перетворюються в оборотні. Ця функція амортизації безпосередньо витікає з бухгалтерського (фінансового) обліку;

   інвестиційна функція амортизації передбачає акумулювання в амортизаційному фонді амортизаційних відрахувань як фінансового ресурсу відтворення основних засобів, тобто забезпечення процесу кругообігу засобів праці грошовими засобами, необхідними для їх відтворення;

   відтворювальна функція регулює відповідність нарахованої амортизації рівню зношення основних засобів. вона повинна враховувати розвиток науково-технічного прогресу, оскільки останній збільшує розрив між фактично перенесеною вартістю на заново створену продукцію та моральним зносом;

   стимулююча функція амортизації проявляється в створенні умов для прискореного оновлення основних засобів. Ця функція базується на тому, що амортизаційний фонд являється власним джерелом грошових засобів підприємства, яке має своє цільове призначення — відтворення основних засобів;

   інноваційна функція амортизації забезпечує відтворення засобів праці на новому технічному рівні у відповідності із розвитком науково-технічного прогресу;

   науково-технічна функція полягає в сприянні розвитку та прискорення темпів науково-технічного прогресу;

   калькуляційна функція полягає у визначенні витрат на виробництво та реалізацію продукції. У собівартість виробленої продукції включається частина вартості засобів праці, яка була втрачена в процесу виробництва цієї продукції;

   податкова функція амортизації реалізовує взаємовідносини підприємств та державної влади з питань розподілу прибутку.

2.      Методи нарахування амортизації

П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. До них належать:

   метод прямолінійного списання;

   метод зменшення залишкової вартості;

   метод прискореного зменшення залишкової вартості;

   кумулятивний метод;

   виробничий метод;

   метод, передбачений податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

1)  методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

2)  метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації.

Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин, механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання.

Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.

Далі більш детально розглянемо  метод прямолінійного списання, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод на практичних прикладах.

3.      Прямолінійний метод

Прямолінійний метод амортизації за П(С)БО 7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається так:

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Са – амортизуюча вартість об’єкту, грн.;

Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.

Місячна сума амортизації:

де В – місячна сума амортизації, грн.;

А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.

Приклад 1.

Підприємством придбано об’єкт основних засобів. Вартість такого об’єкту – 65000 грн. Період корисного використання – 4 років. Очікується, що цей об’єкт буде мати ліквідаційну вартість, що дорівнює 5000 грн.

В даному випадку вартість об’єкту, що амортизується, основних засобів є вартість, що дорівнює:

65000 – 5000 = 60000 (грн.)

Річна норма амортизації:

60000 : 4 = 15000 (грн.)

Щомісячна сума амортизації:

15000 : 12 = 1250 (грн.)

Амортизаційні відрахування за 4 роки:

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

   річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта;

   сума зносу накопичується рівномірно;

   залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

4.      Метод зменшення залишкової вартості

За П(С)БО 7, це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно:

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Со – залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.;

На – річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою:

,

де n – термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

Сл – ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

Cn – початкова (залишкова) вартість об’єкта основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів буде повністю «замортизований» на протязі року.

Відзначимо, що у відповідності до П(С)БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.

Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою для нарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта.

Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю.

Приклад 2.

Підприємством придбаний об'єкт основних засобів й введений в експлуатацію 01.12.2007 р. Первісна вартість такого об'єкта 65000 грн. Строк корисного використання – 4 роки. Ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів – 5000 грн.

Норма амортизації складе:

Застосувавши цю норму, одержимо розрахунок амортизаційних

відрахувань у розрізі років:

5.      Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:

де А – річна сума амортизаційних відрахувань за рік, грн.;

Са – вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової «наявності» ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості.

Приклад 3.

Підприємством придбаний об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкта – 65000 грн. Строк корисного використання – 4 роки. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість 5000 грн. Розрахунок амортизації представлений у таблиці.

Розрахуємо норму амортизації:

або 50% річних

6. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

де Кк – кумулятивний коефіцієнт;

Сn – первісна вартість;

Сл – ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

де Кл – кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

Сл – сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.

Сума чисел років — це результат підсумування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Приклад 4.

Підприємство придбало об'єкт основних засобів первісною вартістю 65000 грн. Строк корисного використання 4 роки, ліквідаційна вартість об'єкта – 5000 грн.

Розрахуємо річну суму амортизації кумулятивним методом.

Так як очікуваний строк корисного використання об'єкта основних засобів 4 роки, то сума чисел дорівнює:

1 + 2 + 3 + 4=10.

Кумулятивний коефіцієнт дорівнює:

у перший рік експлуатації – 0,4;

у другий рік експлуатації – 0,3;

у третій рік експлуатації – 0,2;

у четвертий рік експлуатації – 0,1.

Виходячи з того, що амортизуюча вартість дорівнює:

65000-5000=60000 (грн.).

Розрахуємо суму амортизації.

Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Якщо об'єкт введений в експлуатацію в грудні минулого року, а нарахування амортизації почалося в січні поточного року, то відповідно до умов даного прикладу місячна сума амортизації буде розраховуватися в таким чином:

за перший рік: 24000:12 = 2000 (грн.);

за другий: 18000:12 = 1500 (грн.);

за третій: 12000:12 = 1000 (грн.);

за четвертий: 6000:12 = 500 (грн.).

Висновки

Правильне розуміння економічної природи, концепцій і функцій амортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішувати проблеми, які пов'язані з оцінкою засобів праці, встановленням оптимальних строків використання основних засобів, визначенням методів нарахування амортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням та використанням амортизаційного фонду, тобто дозволить проводити ефективну амортизаційну політику.

Нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО 7, за яким амортизація – це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами:

        прямолінійний;

        виробничий;

        зменшення залишкової вартості;

        прискореного зменшення залишкової вартості;

        кумулятивний.

Отже, амортизаційні відрахування – один з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б у рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів.

Список використаних джерел

1.        Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

2.        П(С)БО 7 «Основні засоби».

3.        Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред.С.Ф. Покропивного. – Вид. 3-тє, без змін – К.: КНЕУ, 2006.

4.        Донець Л.І., Романенко Н.Г. Основи підприємництва. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

5.        www.library.if.ua