Порівняльна характеристика потенціалу Одеської області та іншого регіону країни (на підставі Харківської області)

Мінестерство освіти, науки, молоді та спорту України

Одеський національний економічний університет

 

Кафедра екології, розміщення

продуктивних сил та технології

 

 

 

 

Реферат

На тему «Порівняльна характеристика потенціалу Одеської області

та іншого регіону  країни»

(на підставі  Харківської області)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2011

 

План

Одеська область

1. Адміністративно-територіальний устрій.
2. Транспортний комплекс.
3. Промиславість.
4. АПК.
5. Соціальна сфера.
6. Екологія.

Харківська  область

1. Адміністративно-територіальний устрій.
2. Природно-ресурсний потенціл.
3. Демографічна ситуація.
4. Транспорт.
5. Екологія.

Висновки

 

Одеська область – приморський  і прикордонний регіон України, розташований на південному заході України, займає територію 33,3 тис. кв. км (5,5% території  України).

Адміністративно-територіальний устрій області складають 26 районів, 7 міст обласного значення, 12 міст районного значення, 33 селища міського типу та 1136 сільських населених пунктів. Адміністративний центр області м. Одеси, у якому проживає близько 1 млн. жителів, є значним діловим, економічним, туристичним та культурним центром держави.

 

Територією області проходять 1362 кілометри державного кордону України  з Румунією і Молдовою. Область  межує з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями України. На півдні Одеська область має вихід до Чорного моря, довжина берегової лінії становить майже 300 км . Південним рубежем області є р. Дунай, довжина якої в межах області становить 174 км . Територією області у нижній течії протікає

р. Дністер, яка впадає у Дністровський лиман.

 

Чисельність населення Одеської області  станом на 1 січня 2006 року становила 2402,2 тис. осіб, що становить 5,1% всього населення  України, рівень урбанізації – 66,8%. За кількістю жителів область  посідає сьоме місце серед  усіх областей України після Донецької, Дніпропетровської, Харківської, Львівської та Луганської областей.

 

За переписом населення України 2001 року серед представників 133 національностей, які проживають в області, найбільш чисельними етносами є українці - 1542341 особа (62,8%), росіяни - 508537 осіб (20,7%), болгари - 150683 особи (6,1%), молдавани - 123751 особа (5,0%), гагаузи - 27617 осіб (1,1%), євреї - 13386 осіб (0,5%), білоруси - 12767 осіб (0,5%) та інші. В Придунайському регіоні представники гагаузької, молдавської, болгарської меншин розселені компактно і становлять переважну більшість громадян України цих національностей.

 

Основним чинником, який призвів  до зменшення кількості населення  області, було природне скорочення населення. У розрахунку на 1000 жителів у цілому по області воно становило 5,6 особи. У сільській місцевості показник природного скорочення більший за міський у 1,7 рази. Тільки у містах Теплодар та Южне був відмічений природний приріст відповідно 4,1‰ та 3,1‰.

 

Природне скорочення населення є наслідком несприятливого співвідношення між народжуваністю і смертністю. Так, у 2005 році на 100 померлих припадало

59,7 народжених.

 

Наслідком знижування народжуваності та збереженням її проти тривалого  періоду на рівні, що не забезпечує відтворення населення, є процес старіння, який у майбутньому може створити в області демографічні проблеми.

 

 

Область відноситься до зони інтенсивного степового хліборобства з розвиненим зрошенням. Прибережною частиною вона потрапляє до рекреаційної зони Північно-Західного Причорномор'я, розміщена близько від великих промислових регіонів. Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна – у степовій зоні. Поряд із дуже вигідним транспортно-географічним розташуванням, Одещина має сприятливі умови, що в цілому формують високий природно- ресурсний потенціал регіону. Головне природне багатство області – її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

 

В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських  угідь, у тому числі більш 

2 млн. га ріллі, більше 80 тис.  га виноградників і садів. Клімат  краю, особливо в південній частині  області, посушливий. Тому тут майже 10% оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.

 

Область розташована на перехресті міжнародних транспортних магістралей із півночі на південь та із заходу на схід, що визначає певним чином спеціалізацію регіону та пріоритети його розвитку.

 

Територією області проходять  маршрути декількох міжнародних  транспортних коридорів. Мережа автомобільних  доріг області з твердим покриттям становить

8005,7 км.

 

Одеська область має обмежену мінерально-сировинну  базу, як за видами та кількістю ресурсів, так і за їх запасами. В області  практично відсутні родовища корисних копалин, які визначають сировинний напрямок розвитку економіки, у першу чергу паливно-енергетичної, металургійної та хімічної сировини. До основних мінерально-сировинних ресурсів, які активно експлуатуються, належать запаси будівельних матеріалів: сировина для виготовлення цементу, стінних матеріалів, керамзитова сировина, будівельні піски. У межах області та прилеглої шельфової зони є також поклади нафти та газу, пов’язані з Переддобруджським прогином Причорноморсько-Кримського нафтогазоносного басейну та нафтогазоносними площами шельфової зони північно-західної частини Чорного моря, зокрема навколо о.Зміїний. Запаси вуглеводневої сировини є недостатньо розвіданими.

 

Одним з основних узагальнюючих  показників, який характеризує економічне становище регіону, є валовий  регіональний продукт (ВРП) та валова додана вартість (ВДВ).

 

Обсяг ВРП по Одеській області у 2005 році становив у фактичних цінах 20762 млн. грн, що складає 4,7% ВРП України. ВРП у розрахунку на одну особу  населення у 2005 році склав 8619 грн

 

Валова додана вартість регіону  складається із суми валової доданої вартості всіх видів економічної діяльності. Обсяг ВДВ по Одеській області у 2005 році склав у фактичних цінах 19138 млн. грн, що становить 5,3% ВДВ України. За обсягами показника область знаходиться на 5 місці по країні та залишається лідером на півдні України.

 

Транспортний  комплекс  та  інфраструктура

 

Транспортно-дорожній комплекс в області  представлений усіма видами транспорту і включає в себе найкрупніші  морські торговельні порти, судноплавні  компанії та судноремонтні заводи держави, розвинене залізничне та автодорожнє господарство, широку мережу автотранспортних, експедиторських підприємств, аеропортові та аеродромні комплекси, авіакомпанії. В області в широких масштабах забезпечується передача вантажів між різними видами транспорту, діють міжнародні залізнично-морські та автомобільно-морські переправи. У регіоні сконцентрований високопрофесійний кадровий ресурс галузі, науково-дослідні, проектно-конструкторські та навчальні заклади.

 

Реалізація існуючого та подальший  розвиток транзитного потенціалу області, створення сприятливих умов для учасників перевезень, збільшення валютних надходжень від експорту транспортних та інших послуг є одним із пріоритетних напрямків реалізації стратегії економічного та соціального розвитку області, що передбачає прискорене відтворення транспортної інфраструктури як фрагмента європейської мережі міжнародних транспортних коридорів.

 

Світова транспортна система зараз  переживає процес глибоких, фундаментальних  змін. Одержано інтенсивні імпульси для  розвитку процесів створення єдиного торгового ринку на різних континентах, істотно спрощено процедуру перетинання кордонів. У Європі виник ряд авторитетних організацій, що вивчають можливості і перспективи створення міжнародних транспортних коридорів, які мають з'єднати окремі міста або населені пункти в межах кількох країн. Ідеться про принципово нову технологію переміщення пасажирів і вантажів між регіонами європейського та інших континентів. Частина стратегічно важливих транспортних напрямків проходять через територію Одеської області, це:

 

•  Південна Європа, Близький Схід, Африка - країни СНД;

 

•  Скандинавія, Балтика - Близький Схід, Закавказзя, Центральна Азія;

 

•  Північна Європа - Середня Азія, Китай, Далекий Схід.

 

Сьогодні міжнародні транспортні  коридори (МТК) реалізують розширений спектр транспортних послуг. Це, по-перше, доставка вантажів найкоротшим шляхом і в мінімальні терміни. У МТК відбувається також перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший та їхня обробка. Весь комплекс транспортних робіт вимагає розвитку як самих шляхів сполучення (автомобільні дороги, залізничні колії), так і транспортно-складських комплексів для обробки і перевалки вантажів (водні і повітряні порти, залізничні станції, контейнерні термінали) та об’єктів інфраструктури (під’їзні шляхи, ремонтні підприємства, сфера послуг).

 

Особливо важливу роль у МТК  відіграє розвиток інформаційних систем, що акумулюють, обробляють та зберігають інформацію про наявність “вільного” вантажу та фрахту, забезпечують безперервне  спостереження за проходженням вантажів і підвищують рівень їх зберігання та охорони.

 

Швидке і безпечне просування пасажирів  і вантажів у діючих на території  області МТК досягається в  тому числі шляхом створення пільгових  умов вантажоперевезень на маршрутах  конкретного МТК.

 

У великих мультимодальних вузлах області, таких як Одеський, Іллічівський, Дунайський, доцільне створення мережі терміналів і логістичних центрів, об'єднаних у регіональні логістичні транспортно-розподільні системи на основі формування єдиної системи організаційно-економічного, інформаційного і нормативно-правового забезпечення управління системою вантажо- та товарообігу.

 

Автотранспортна інфраструктура

 

Протяжність мережі автомобільних  доріг загального користування Одеської області становить 8287 км, у тому числі державного значення 776,5% км. Тверде покриття мають 8061,2 км (97,35%) доріг. Забезпеченість автомобільними дорогами на 1000 кв. м становить 248,8 км, при середньому рівні по Україні – 281 км. Протяжність доріг на 1000 чоловік населення в області становить 3,47 км, при середньому показнику по Україні – 3,36 км.

 

Залізничний транспорт 

 

У  Європі  залізнична  мережа  України  є   однією  з  найпотужніших  і   на початку 

 

90-х років за вантажонапруженістю  (обсяг перевезень/км шляху) посідала перше місце. Загальна експлуатаційна довжина української залізниці становить 22,6 тис. км, а розгорнута довжина - 50,2 тис. км. Електрифіковано 8,7 тис. км залізничних шляхів, по яких здійснюється більш ніж 75% перевезень.

 

Порівняння вимог до міжнародних транспортних коридорів та реального стану залізничного транспорту України свідчить, що в цілому залізниця відповідає встановленим стандартам, за винятком найважливішого - швидкості руху, яка, згідно з вимогами Міжнародного союзу залізниць, становить 100 км/год для вантажних поїздів та 120 км/год - для пасажирських. Стан пасажирських перевезень не відповідає європейським стандартам не тільки за швидкістю руху, але й за якістю обслуговування пасажирів, комфортабельністю.

 

Долаючи на окремих ділянках до 80 км/год, вантажні поїзди мають середню маршрутну швидкість руху по Одеській залізниці всього 34,4 км/год. У структурі обороту вагонів найбільшу питому вагу мають простої на прикордонних (Рені, Кучургани, Ковбасна) та припортових станціях.

 

Скорочення часу затримки поїздів під час проведення прикордонних та митних процедур на прикордонних переходах істотно впливають на прискорення перевезень міжнародними транспортними коридорами. Але сучасний стан станційного господарства свідчить про недостатній його розвиток, що визначає незадовільну якість технічного й комерційного обслуговування перевезень та вимагає пріоритетного розвитку колійного господарства й станцій на прикордонних переходах.

 

Аналіз показує, що в даний час  кожний міжнародний транспортний коридор  на території України має лімітуючі ділянки, де пропускна спроможність набагато (у 2-10 разів) нижча, ніж в цілому на МТК. У межах області це одноколійна дільниця Одеса-Ізмаїл 288 км (з яких 197 неелектрифіковані). Дільниця характеризується значною кількістю штучних споруд та незадовільним станом колії. Швидкість руху на дільниці Одеса ? Білгород-Дністровський – 32,9 км/год, на дільниці Білгород-Дністровський–Ізмаїл – 26,9 км/год.

 

Підвищення швидкості руху вантажних  поїздів можна забезпечити за рахунок як технологічних, так і технічних заходів.

 

До технологічних заходів відносять: виділення міжнародного транзиту в  окрему категорію; організацію експресних транзитних вантажних поїздів (укорочених, за необхідності); зменшення часу переробки  поїздів на прикордонних і сортувальних станціях. Технічні заходи передбачають проведення робіт із реабілітації шляхової інфраструктури.

 

Водний транспорт

 

Об’єкти водного транспорту міжнародних  транспортних коридорів можна поділити на судноплавні шляхи та портові  комплекси.

 

Говорячи про інтеграцію водного транспорту України в систему міжнародних транспортних коридорів, варто відзначити наступне:

 

українська частина Дунаю від  порту Рені до гирла Дунаю є  частиною сьомого (дунайського) транспортного  коридору;

 

поромна переправа Іллічівськ-Поті (Батумі) входить до транспортного коридору TRACECA;

 

на морські торговельні порти  зорієнтовані транспортний коридор  “Балтійське море - Чорне море”, критський транспортний коридор  №9 та TRACECA.

 

На українській дільниці дельти Дунаю, загальною протяжністю більше 150 км , розташовані три крупні торговельні порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, порто-пункт Кілія та судноремонтні бази.

 

Протягом 1997-2001 років відповідно до домовленості між Україною, Грузією  і Європейським Союзом був реалізований комплекс заходів щодо створення морської залізнично-поромної переправи Іллічівськ (Україна) - Поті/Батумі (Грузія) як важливої частини міжнародного транспортного коридору Європа - Кавказ - Азія (TRACECA). Це перший реальний продукт технічної допомоги Україні з боку Європейського Союзу у функціонуючій транспортній галузі.

 

Портове господарство Одеської області  представлено 7 морськими торговельними  портами та рибним портом, які з’єднують  сухопутні транспортні коридори з морськими судноплавними лініями, забезпечуючи передачу транзитних вантажів з одного виду транспорту на інший. Порти розміщені у двох географічних районах - Придунайському (Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ) та Чорноморському (Одеса, Іллічівськ, Южний, Білгород-Дністровський). Причальний фронт портів області складається зі 145 причалів загальною довжиною 23655,2 м із глибинами від 1,6-14,5 м. Причальний фронт та територію портів обслуговує близько 420 портальних кранів, понад 950 навантажувачів різних типів, 280 одиниць інших типів портової механізації. Порти мають

203,96 тис. кв. м критих складів  та 1625,9 тис. кв. м відкритих складських  площ.

 

Рибопромисловий комплекс

 

Одеська область належить до провідних  рибогосподарських регіонів України. Вона стабільно посідає 3 місце в  країні по загальному вилову риби після АР Крим та

м. Севастополя, у яких розташовані  головні бази океанічного промислу.

 

Область має потужний рибогосподарський  комплекс із розвинутою інфраструктурою, до складу якого входять Іллічівський морський рибний порт, мережа холодильників, рибопереробні заводи та цехи, ставкові господарства, 11 риборозплідників та 8 племрепродукторів.

 

На території області налічується 937 ставків, 82 водосховища, 11 озер, 17 солоних  лиманів, що належать до водойм місцевого  та загальнодержавного значення із загальною площею 154,8 тис. га, потенційна рибопродуктивність яких становить

100-150 кг риби з га.

 

У рибному господарстві Одеського  регіону, як і в цілому України, спостерігається  спад виробництва, і відбуваються процеси  зниження його потенціалу. Знос основних фондів становить понад 55-65 відсотків, відбувається старіння технічної бази, посилюється ресурсна і фінансова незбалансованість, що призводить до занепаду виробництва. У 2001 році обсяги вилову риби та інших водних живих ресурсів зменшилися порівняно з 1990 роком на 70 відсотків, виробництво харчової продукції з них - на 63 відсотки, рибних консервів - на 69 відсотків, кормового рибного борошна - на 80 відсотків.

 

Промисловість

 

Одеська область - високорозвинений індустріальний регіон держави, промисловість якого відіграє значну роль у структурі народногосподарського комплексу України та південного економічного району.

 

На території області розташовані  підприємства з виробництва продуктів  нафтоперероблення, машинобудування, металургії та оброблення металу, хімічної і нафтохімічної, харчової, легкої промисловості та інших галузей.

 

Протягом 2000-2004 років зберігалась  динаміка зростання обсягів виробництва (на 30,2% у 2001 році до попереднього, на 7,6% у 2002 році, на 18% у 2003 році) завдяки нарощуванню на внутрішньому ринку частки вітчизняної продукції, зменшенню кількості збиткових промислових підприємств, формуванню оптимальної структури випуску продукції, збалансованості виробничих потужностей. Вагомий вплив на загальні показники промислового виробництва має виробництво продуктів нафтоперероблення. Зупинка ВАТ „Лукойл - Одеський нафтопереробний завод” на реконструкцію та модернізацію спричинила падіння обсягів у промисловості у 2004 році на 3%, у 2005 році на 0,5% та за 9 місяців 2006 року – на 14,3%.

 

Особливе місце належить машинобудівному  комплексу, у складі якого налічується  до 100 промислових підприємств (акціонерні товариства “Одескабель”, з випуску  ковальсько-пресових автоматів, “Пресмаш”, “Одессільмаш”, “Завод прецизійних  верстатів “Мікрон” та інші). Питома вага галузі в загальному обсязі промислового виробництва становить 30,0%.

 

У машинобудівному виробництві  найбільш розвинута верстатобудівна  галузь - представлена 13 підприємствами з виробництва металорізальних  верстатів та ковальсько-пресового устаткування, оснащення для верстатів та їх ремонту.

 

Ремонтні виробництва машинобудівного  комплексу представлені: ремонт побутової  техніки й обладнання для легкої та харчової промисловості (м. Одеса); виробництво  металевої арматури й обладнання для будівництва (міста Одеса, Білгород-Дністровський); скоб’яні вироби, металева тара і пакувальні кришки, литво та ін. (міста Iзмаїл, Одеса, Арциз), заводи з ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання (міста Одеса, Iзмаїл, Болград, Котовськ); верстаторемонтні (міста Балта, Одеса).

 

Металургія та оброблення металу представлена 26 підприємствами, питома вага галузі в загальному обсязі промислового виробництва  становить 8,0%. Базові підприємства: ТОВ  „Одеський ливарний завод”, ВАТ "Стальканат", ТОВ "Таламус", ВАТ "Верстатонормаль", ТОВ "Холтов ЛТД", ТОВ СП "Інтервіндоус", ЗАТ "Резон", ТОВ „Південна регіональна група". Основні види продукції - сталеві металоконструкції, сталеві труби, металовироби, канати стальні, дріт стальний, сітка плетена, голки для шиття, кріпильні вироби, кришки для консервування, конструкції рекламні, алюміній необроблений.

 

Перероблення нафти та виробництво  нафтопродуктів. Єдиним підприємством  галузі є ВАТ "Лукойл – Одеський нафтопереробний завод". Частка підприємства у загальному обсязі промислового виробництва області становить 24,5%. Потужність підприємства – 3,8 млн. тонн на рік. Правлінням нафтової російської компанії „Лукойл” прийнято рішення про проведення реконструкції та модернізації ВАТ „Лукойл - Одеський нафтопереробний завод” терміном на 3 роки з серпня 2005 року. Проект реконструкції передбачає інвестування у сумі 319 млн. дол. США.

 

Хімічна та нафтохімічна промисловість  представлена 21 підприємством. Питома вага галузі в загальному обсязі промислового виробництва становить 18,0%. Базовими є ВАТ “Одеський припортовий завод”, ТОВ “Айсблік”, ВАТ “Південьтехгаз”, ВАТ “Олімп-круг”, ВАТ “Полімет”, ВАТ “Елакс”, Одеське ТОВ “Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство “Біостимулятор”, ЗАТ “Фармнатур”, ВАТ “Інтерхім”, ДП “Сан-Клін”, ВАТ ”Пласта-Н”, ВАТ “Чорноморська іграшка”, СП “Інтерпласт”, ТОВ “Парітет”, ВАТ “Одеський завод гумових технічних виробів”, ТОВ “Полімер”, ТОВ “Консенсус”. Основні види продукції галузі: аміак синтетичний, мінеральні азотні добрива, гази промислові, мідь сірчанокисла, засоби миючі, лакофарбові матеріали, препарати лікарські, хімічні реактиви, вироби з пластичних мас.

 

ВАТ „Одеський припортовий завод”: головний напрямок діяльності підприємства - виробництво та перевантаження мінеральних  добрив (аміак, карбамід). Виробничі потужності становлять: з виробництва аміаку - 900 тис. тонн на рік, карбаміду -

660 тис. тонн на рік. ВАТ  „Олімп-круг” виробляє мідний  купорос, синтетичні миючі засоби (Синій льон), очищену питну воду. ВАТ „Інтерхім”: відпрацьовуються технологічні процеси з виготовлення чотирьох нових препаратів, в тому числі аміксину (унікальний сучасний противірусний препарат широкого спектру дії). ВАТ „Елакс”: проведено модернізацію виробництва, що дозволило відновити випуск лакофарбової продукції, розпочати виробництво алкідних емалей та ввести в дію дільницю з випуску лаку.

 

У структурі промислового виробництва  області 0,8% становлять підприємства легкої промисловості (22 підприємства).

 

Базові підприємства: ТОВ "Грегорі  Арбер", КП "Одеська хутрова фабрика", КВТП "Віра", ТОВ "Балтська швейна фабрика", Ізмаїльське ЗАТ "Швейно- галантерейна фабрика "Астра", ЗАТ „Жанна", ЗАТ "Одеська швейна фабрика", СП "Імперія". Основні види продукції: тканини (вовняні тканини, неткані матеріали), швейні вироби (блузки, спідниці, костюми та брюки жіночі, куртки, брюки, піджаки чоловічі), білизна постільна, спецодяг, головні убори з хутра, вовняна пряжа, пальто, напівпальто, шуби з натурального хутра. Висока залежність від поставок давальницької сировини, запровадження авальованих векселів при митному оформленні давальницької сировини (нині скасоване) створило складні умови господарювання для підприємств легкої промисловості і призвело до складного стану в галузі протягом останніх років.

 

Виробництво деревини та виробів з деревини - до складу галузі входять

5 підприємств: ВАТ "Деревообробний  завод", Савранське державне лісове  господарство, Одеська філія ТОВ  "Авантаж", Кодимський держлісгоспзаг, ТОВ "Марконі ЛТД". Питома  вага галузі в загальному обсязі  промислового виробництва становить 0,1%. Серед основних видів продукції, що виготовляється підприємствами галузі: столярні вироби (блоки віконні та дверні, фризи для паркетного покриття підлоги, паркет із деревини, пиломатеріали, вікна з металопластику та деревини).

 

Виробництво інших неметалевих  мінеральних виробів (32 підприємства); питома вага галузі в загальному обсязі промислового виробництва становить 1,9%.

 

Базові підприємства: ТОВ " Південноукраїнська скляна компанія", ТОВ "Цемент", Завод будівельних матеріалів, ВАТ "Чорноморгідрозалізобетон", ВАТ "Іллічівський завод ЗБК", ВАТ Білгород – Дністровський "Завод ніздрюватих бетонів", Булдинське ЗАТ "Пік", ВАТ "Силікат", ТОВ "Буддеталь", ВАТ "Салганівський цегельний завод", Роздільнянське ЗАТ "Цегельний завод", Ізмаїльське ВО "Керамік", Южненське ТОВ "Ілона ЛТД". Основні види продукції: цегла керамічна та силікатна, залізобетонні конструкції, ємності зі скла, керамічна плитка, цемент, товарний бетон, будівельні вироби з бетону, бетонні суміші.

 

Целюлозно-паперова та поліграфічна промисловість (36 підприємств), базові: ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», ВАТ «ОЗОМ» та друкарні в районах та містах області. Основні види продукції – виробництво гофрованого паперу та картону, пакувань з паперу та картону, шпалер.

 

Економічні трансформації, створення  ринкових засад функціонування і  розвитку, зміни форм власності підприємств  та їх реструктуризація (понад 80 відсотків  підприємств недержавної форми  власності) істотно поширили можливості розвитку промислового комплексу, але не змінили технологічної укладненості промисловості.

 

Агропромисловий комплекс

 

Питома вага області в загальному обсязі виробництва валової сільськогосподарської  продукції по Україні у 2005 році становила 4,9%, зерна – 7,0%, соняшнику –7,2%, овочів – 7,2%, винограду – 43,7%, м’яса – 3,4%, молока – 4,4%, яєць – 5,2%.

 

Земельний фонд області становить 3331,3 тис. га, у тому числі 2594,2 тис. га - сільськогосподарські угіддя, з них 2068,3 тис. га (79,7%) – рілля, 30,0 тис. га (1,1%) – перелоги, 90,3 тис. га (3,5%) – багаторічні насадження (з них сади – 32,2 тис. га, виноградники – 53,8 тис. га), 50,8 тис. га (2,0%) - сіножаті, 354,8 тис. га (13,7%) – пасовища.

 

В області функціонують 960 сільськогосподарських  підприємств, з них 

255 сільськогосподарських кооперативів, 347 товариств з обмеженою відповідальністю, 206 приватних підприємств, 20 закритих акціонерних товариств, 45 відкритих акціонерних товариств, 23 державних підприємства, 64 інших суб’єктів господарювання. Крім того, діють більше 7,0 тисяч фермерських господарств.

 

Протягом 2005 року в сільському господарстві області вдалося зберегти позитивну  тенденцію щодо зростання обсягів  виробництва основних видів сільськогосподарської  продукції в порівнянні із середньорічними  показниками за останні п’ять років, а саме зернових культур, соняшнику, овочів, картоплі, плодоовочевої продукції, винограду, яєць.

 

Обсяг валової продукції сільського господарства по області у 2005 році склав 3219,8 млн. грн, що дорівнює 102,6% середнього рівня 1999-2004 років і 83,4% рівня 2004 року.

 

Основний напрямок (виробничої) сільськогосподарської  спеціалізації області – зерно-м’ясо-молочний з розвиненим виробництвом винограду (на півдні області), цукрових буряків (на півночі області та центральних  степних районах), соняшнику та інших олійних культур, овочів, плодів.

 

У 2005 році 43,7% від загального виробництва  валової продукції вироблено  у сільськогосподарських підприємствах, 56,3% - у господарствах населення .

 

Рослинництво

 

Збільшення загальних обсягів  виробництва у сільському господарстві досягнуто за рахунок зростання обсягів виробництва продукції рослинництва, питома вага якої у структурі валової продукції складає 71,3%.

 

У 2005 році обсяги виробництва валової продукції  рослинництва складають 2295,5 млн. грн, що складає 117,1% середнього рівня 1999-2004 років і 83,8% рівня 2004 року.

 

Тваринництво

 

Обсяги  виробництва валової продукції  тваринництва, питома вага якої у структурі  валової продукції сільського господарства складає 28,7%, у 2005 році складають 

924,3 млн.  грн, що складає 78,5% до середньорічного рівня 1999-2004 років і 82,6% рівня 2004 року.

 

Головними причинами спаду виробництва  тваринницької продукції є скорочення поголів’я худоби і в першу  чергу за рахунок господарств  населення, де виробляється більше 70% продукції  тваринництва та утримується більша частка поголів’я худоби та птиці.

 

Харчова та переробна промисловість

 

В області працюють 133 підприємства харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів. У 2005 році зафіксовано зростання  обсягів виробництва продукції  на 15,7%. Збільшення відбувалося у  виробництві морозива у

2,7 разів, мінеральних вод та  прохолодних напоїв – на 62,2%, переробленні  овочів та фруктів – на 51,7%, переробленні чаю та кави –  на 49,3%, жирів – на 42,1%, рибної продукції  – на 34,6%, м’ясної продукції –  на 32,4%, алкогольних напоїв – на 20,3%.

 

 

Соціальна сфера. Людські  ресурси

 

Стрімко зростала чисельність безробітних  у 90-ті роки, а починаючи з 2000 року цей показник постійно зменшується.

 

У 2006 році рівень безробіття населення  в Одеській області у віці від 15 до

70 років становив 5,1% проти 11,8% у 2000 році.

 

На 1 січня 2007 року кількість вільних  робочих місць та посад порівняно  з 

1 січня 2006 року зменшилась на 2,2% і становила 5,1 тисяч. 

 

Невідповідність попиту та пропонування робочої сили, вартості відтворення  робочої сили та її ціни на внутрішньому ринку праці, що зумовлює бідність населення, стали причиною виїзду громадян України для працевлаштування в інших країнах, з вищим рівнем заробітної плати.

 

Основними причинами зовнішньої трудової міграції є невідповідна оцінка професійного рівня робочої сили, низька соціальна захищеність як тих, що працюють, так і безробітних.

 

Позитивним результатом трудової міграції є сприяння соціально-економічній  стабільності в області шляхом додаткового  надходження значних фінансових ресурсів, що вигідно не тільки сім'ям окремих громадян, які є власниками даних ресурсів, а й регіону в цілому, оскільки знижується рівень бідності, зростає сукупний попит, збільшується обсяг внутрішнього ринку. Крім того, після повернення з-за кордону значну частину зароблених коштів українські громадяни витрачають для започаткування власного бізнесу, створюючи робочі місця не тільки для членів своєї сім'ї, а й для інших громадян.