Правові ознаки та види страхових допомог

Правові ознаки та види страхових  допомог

Допомоги та інші види соціальних виплат, як і пенсії, служать вирішенню основного економічного і соціального завдання суспільства: забезпечувати рівень життя громадянам, не нижчий від прожиткового мінімуму.

У загальній  системі соціального забезпечення допомоги є одним із самостійних  видів матеріального забезпечення непрацездатних громадян і сімей  з дітьми. За тільки їм властивими правовими  ознаками і особливостями допомоги відрізняють від інших благ і  послуг (в тому числі і від пенсій), які надаються в рамках соціального  забезпечення.

Щоправда, окремі автори розглядають деякі допомоги як різновид пенсій, вважаючи, що “вони  змикаються за низкою суттєвих ознак  з пенсіями”[15, с.93]. Але такий  поділ є дещо штучним.

В юридичній  літературі існує декілька точок  зору щодо питання комплексу правових ознак і особливостей, характерних  для допомог. Аналізуючи їх, можна  зробити висновок, що такими найбільш важливими ознаками є:

- урегульованість  призначення і виплати всіх  видів допомог відповідними нормативними  актами, в зв’язку з чим, за  наявності передбачених у них  обставин, громадяни набувають безумовне  право на той чи інший вид  допомоги;

- як правило,  загальна цільова направленість  допомог, яка полягає в наданні  грошової допомоги громадянам, котрі  через ті чи інші соціальні  випадки (тимчасової непрацездатності, народження дитини і т.п.) її  потребують;

- у більшості  випадків надання різних видів  допомог незалежно від інших  джерел доходів, що є у особи,  яка звернулася за призначенням  тієї чи іншої допомоги;

- призначення  допомог, як правило, в твердих  розмірах;

- соціально-аліментна  природа всіх видів допомог,  виражена в без еквівалентності  їх надання;

- обмеженість  виплати допомог певними часовими  рамками.

До першої групи  він відніс допомоги, в основі яких лежить тимчасова непрацездатність.

Друга група  – це допомоги, в основі яких лежить безробіття.

До третьої  групи віднесено допомоги, в основі яких лежить факт народження дитини.

Четверта група  пов’язується з утриманням неповнолітніх  дітей.

Допомоги п’ятої групи за своїми цілями близькі до соціальних пенсій – вони покликані  забезпечити прожиття одиноких непрацездатних громадян з мінімальними доходами та інших малозабезпечених громадян. (Наприклад, щомісячні доплати до пенсій пенсіонерам, які мають на утриманні інших  осіб, адресні державні допомоги малозабезпеченим сім’ям). Тобто, основною підставою  надання таких допомог є малозабезпеченість громадян.

Шоста група  – це допомоги, які виплачуються в разі виникнення неординарних життєвих обставин. Ці допомоги обумовлені різними  факторами: смертю, хворобою, перебуванням дітей під опікою і піклуванням  тощо. До цієї групи слід віднести і  разові допомоги, передбачені локальними нормативними актами в разі настання стихійних лих, гострої потреби  в оплаті лікування тощо.

Допомоги також  можна класифікувати за такою  ознакою, як тривалість їх виплати. За цією ознакою допомоги можна поділити на: разові, періодичні та щомісячні.

До разових  допомог належать: разова допомога при народженні дитини , допомога на поховання, на лікування та в інших  випадках.

До періодичних  належать: допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною  чи іншим членом сім’ї), допомога по вагітності та пологах, в разі карантину, тимчасового переведення особи, відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу, протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного  підприємства, санаторно-курортного лікування  тощо. Періодичні допомоги, зазвичай, виплачуються з метою компенсації втраченого заробітку за період відсутності на роботі з вищезазначених причин. Вони відрізняються від разових тим, що володіють тривалістю у часі.

Щомісячні допомоги передбачають грошові виплати регулярно, протягом тривалого часу. До таких  віднесені: допомога по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку, адресні соціальні допомоги тощо. 

Допомоги  в разі тимчасової непрацездатності

Допомога з  тимчасової непрацездатності надається  застрахованій особі у формі  матеріального забезпечення, яке  повністю або частково компенсує  втрату заробітної плати (доходу), у  разі настання в неї одного з таких  страхових випадків:

— тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

— необхідності догляду за хворою дитиною;

— необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

— догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

— карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

— тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу;

— протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

— санаторно-курортного лікування»[3, 224].

«Допомога у  зв'язку з тимчасовою втратою працездатності не надається:

 У разі  одержання застрахованою особою  травм або її захворювання при вчиненні нею злочину.

 У разі  навмисного завдавання шкоди  своєму здоров'ю з метою 
ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби.

 За час  перебування під арештом і  за час проведення судово-медичної  експертизи.

За час примусового  лікування, призначеного за постановою суду.

 У разі  тимчасової непрацездатності у  зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням.

За період перебування  застрахованої особи у відпустці  без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій від пустці у зв'язку з навчанням»[2, 69].

«Застрахованим  особам, які працюють на сезонних і  тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається  не більш як на 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога на період тимчасової непрацездатності внаслідок  захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам ФСС ТВП, починаючи з шостого  дня непрацездатності, за весь період до відновлення працездатності або  до встановлення МСЕК інвалідності незалежно  від звільнення застрахованої особи  в період втрати працездатності у  порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Допомога з  тимчасової непрацездатності із догляду  за хворою дитиною віком до 14 років  виплачується застрахованій особі  з першого дня за період, протягом якого дитина — за висновком лікаря — потребує догляду, але не більш, як за 14 календарних днів.

Допомога з  тимчасової непрацездатності по догляду  за хворим членом сім'ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надається застрахованій  особі з першого дня, але не більш, як на 3 календарні дні, а у  виняткових випадках, з урахуванням  тяжкості хвороби члена сім'ї  та побутових обставин, — не більш  як на 7 календарних днів.

Допомога з  тимчасової непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною  віком до трьох років або дитиною-інвалідом  віком до 16 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та встановлених розмірах.

Допомога з  тимчасової непрацездатності із догляду  за хворою дитиною віком до 14 років, з догляду за хворим членом сім'ї  та в разі захворювання матері або  іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3-х  років або дитиною-інвалідом віком  до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час  у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у  зв'язку з навчанням або творчій  відпустці.

У разі тимчасового  переведення застрахованої особи  відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу цій  особі надається допомога з тимчасової непрацездатності з першого дня  за час такої роботи, але не більш  як на два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається  у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку  до часу переведення.

У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої  особи у період вирішення спору  про незаконність її звільнення з  роботи допомога з тимчасової непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої  особи на роботі з дня винесення  такого рішення відповідним органом»[3, 225-226].

«МСЕК утворюються, реорганізуються та ліквідуються Міністерством  охорони здоров'я та обласними  держадміністраціями.

МСЕК бувають:

1) загального профілю;

2) спеціалізованого профілю для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями органів зору і т.д.

Повноваження  МСЕК:

1) визначають стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності;

2) визначають ступінь втрати професійної працездатності працівників, які одержали трудове каліцтво;

3) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі (протезування, засоби пересування, постійний догляд, робочі пристосування);

4) розробляють заходи медико-соціальної реабілітації та ін.»[1, 85].

«Допомога з  тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від  страхового стажу у таких розмірах:

— 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

— 80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до І — IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що замінює та доглядає хвору дитину віком до 14років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від двох показників:

— середньої заробітної плати;

— страхового стажу.

До страхового стажу зараховуються періоди:

— тимчасової втрати працездатності;

— перебування у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами;

— перебування у відпустці із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

— отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів 

Допомоги  зумовлені народженням  дитини

Особи, застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, таку допомогу отримують за місцем своєї роботи, а не застраховані - в органах праці та соціального  захисту населення за місцем проживання (реєстрації).

Згідно Порядку  призначення та виплати державної  допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків (усиновителю, опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Допомога призначається за місцем проживання (реєстрації) заявника, також може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про  неодержання зазначеної допомоги в  органах праці та соціального  захисту населення за місцем реєстрації.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими  народженням та похованням" загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню  у зв'язку з народженням підлягають:

1) особи, які  працюють на умовах трудового  договору (контракту) на підприємствах,  в установах, організаціях незалежно  від форм власності та господарювання  або у фізичних осіб, у тому  числі в іноземних дипломатичних  та консульських установах, інших  представництвах нерезидентів, а  також обрані на виборні посади  в органах державної влади,  органах місцевого самоврядування  та в інших органах;

2) члени колективних  підприємств, сільськогосподарських  та інших виробничих кооперативів.

Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю  чи опікуну) при народженні дитини надається  одноразова допомога.

Застрахованій особі, яка усиновила дитину або  взяла її під опіку, допомога при  народженні дитини надається, якщо звернення  за її призначенням надійшло не пізніше  шести місяців з дня народження дитини.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається  на кожну дитину.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Допомога при  народженні дитини надається застрахованій  особі (одному з батьків дитини, усиновителю  чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру  прожиткового мінімуму, встановленого  Законом. 

Допомоги  у зв’язку з  безробіттям

Кошти Фонду  загальнообов’язкового соціального  страхування України на випадок  безробіття використовуються на виплату  матеріального забезпечення та надання  соціальних послуг.

Безробітним надаються  такі види матеріального забезпечення:

допомога у  зв’язку з безробіттям, у тому числі одноразова її виплата для  організації безробітним підприємницької  діяльності;

допомога по частковому безробіттю;

матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна  допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

До соціальних послуг, які надаються безробітним, належать:

професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

пошук відповідної  роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю  дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації  оплачуваних громадських робіт  для безробітних;

інформаційні  та консультаційні послуги, пов’язані  з працевлаштуванням.

Для отримання  відповідних видів забезпечення застрахована особа повинна мати страховий стаж, що обчислюється як сума періодів, протягом яких особа  підлягала страхуванню на випадок  безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця  та роботодавцем [2].

Період, протягом якого застрахована особа була звільнена  від сплати страхових внесків  або отримувала виплати за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок  безробіття».

Умови та тривалість виплати допомоги у зв’язку з  безробіттям.

Застраховані  особи, визнані у встановленому  порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або  неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу через безробіття, розмір якої залежить від страхового стажу.

Право на допомогу у зв’язку з безробіттям зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа  протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому  порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Поважними причинами  є:

навчання у  професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

строкова військова  служба;

здійснення догляду  непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом  віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком  потребує постійного стороннього догляду;

інші поважні  причини, передбачені законодавством України.

Допомога у  зв’язку з безробіттям для цих осіб обчислюється в наступному порядку.

Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках  до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів  України, залежно від страхового стажу:

до 2 років — 50 відсотків;

від 2 до 6 років  — 55 відсотків;

від 6 до 10 років  — 60 відсотків;

понад 10 років  — 70 відсотків середньої зарплати.

Допомога у  зв’язку з безробіттям виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних  днів — 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків;

у подальшому — 70 відсотків визначеного розміру.

Особи, визнані  в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також  особи, які бажають відновити  трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця  роботи з підстав, передбачених статтею  37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу. Її розмір визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом [6].

Допомога у  зв’язку з безробіттям виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому  порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги через безробіття не може перевищувати 360 календарних  днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного  віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового  визнання в установленому порядку  застрахованої особи безробітною  у межах двох років, протягом яких виплачується допомога через безробіття, тривалість її виплати враховується сумарно.

У разі зміни  застрахованою особою місця постійного проживання виплата допомоги у зв’язку  з безробіттям продовжується  після реєстрації її в установленому  порядку як безробітного за новим  місцем проживання.

Допомога у  зв’язку з безробіттям може виплачуватися  одноразово для організації підприємницької  діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв’язку  з відсутністю на ринку праці  відповідної роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням [7; 122].

Допомога у  зв’язку з безробіттям особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається  відповідно до вищезазначеного порядку  і її виплата починається з 91-го календарного дня.

У середньомісячну  заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги у зв’язку з безробіттям  враховуються всі види виплат, на які  нараховувалися страхові внески. Допомога у зв’язку з безробіттям не може бути вищою за середню заробітну  плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області  за минулий місяць, і нижчою за прожитковий  мінімум, встановлений законом.

Одноразова виплата  допомоги у зв’язку з безробіттям  для організації безробітним  підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги у зв’язку  з безробіттям, нарахованої відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття», у розрахунку на рік.

Порядок надання  допомоги по безробіттю, у тому числі  одноразової її виплати для організації  безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Допомога у  зв’язку з частковим безробіттям.

Допомога надається  застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок  вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України  тривалості робочого часу та (або) перерви  в отриманні заробітної плати  чи скороченні її розмірів у зв’язку  з тимчасовим припиненням виробництва  без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру.

Умовами надання  допомоги по частковому безробіттю є:

простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим  циклом виробництва (далі — цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців  і не залежить від працівника та роботодавця;

простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків  чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої  становлять 20 і більше відсотків  робочого часу.

Про можливий простій  роботодавець зобов’язаний повідомляти  державній службі зайнятості.

У разі якщо простій  носить сезонний характер або виникає  виключно з організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування працівників на інших  дільницях, у цехах, на підприємствах, допомога через часткове безробіття не надається.

Право на допомогу у зв’язку з частковим безробіттям  мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому  почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Допомога через  часткове безробіття не надається у  разі, якщо працівник:

відмовився від  роботи, що відповідає його кваліфікації, на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);

працює на даному підприємстві за сумісництвом;

проходить альтернативну (невійськову) службу.

Допомога через  часткове безробіття працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого  працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом [2].

Допомога через  часткове безробіття надається з  першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.

Виплата працівникам  допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду.

Підприємство  не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати  працівникам допомоги через часткове безробіття раніше, ніж через рік  після закінчення терміну виплати  допомоги по частковому безробіттю [9; 276].

Матеріальна допомога застрахованим особам у період професійної  підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної  служби зайнятості.

Матеріальна допомога виплачується у період професійної  підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання  допомоги у зв’язку з безробіттям  та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття», і не підлягає зменшенню. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги у зв’язку з  безробіттям і не може її перевищувати.