Продуктивність праці. 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

         Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Контрольна робота з основи економічної науки на тему:

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

Підготувала:

Студентка 1 курсу, заочної форми навчання, 2групи ОЕФ

Спеціальність 6509

Нельга М.Д

Перевірила:

Кандидат економічних наук

Соболєва В.М

Київ 2011 
Продуктивність праці—це показник трудової діяльності працівників. Характерізує кількість продукції, виробленої в одиницю часу, або витрат часу на виробництво одиниці продукції.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ –продуктивність виробничої діяльності людини, кількості продукції, яка виробляється за одиницю часу. У гірничій промисловості є чотири методи вимірювання продуктивності праці:натуральний, трудовий, вартісний та умовних одиниць.

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці базується на обліку роботи в натуральному вираженні(тоннах, метрах) за одиницю часу (місяць, рік, зміну, годину).

Трудовий метод вимірювання продуктивності праці полягає в обчисленні витрат праці, затрачених на одиницю продукції. Показник, що обчислюється таким чином, характеризується трудомісткістю робіт і є оберненою величиною натурального показника.

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці полягає в тому, що для розрахунків приймають весь обсяг товарної (валової) продукції підприємства, що виготовлена (реалізована) за одиницю часу.

Метод умовних одиниць застосовується для вимірювання продуктивності праці, коли випускається дек. видів продукції. Для цього методу використовуються умовно натуральні одиниці, що забезпечують зведення всієї різноманітності видів продукції до одного умовного, виходячи з певних властивостей продукції.

Продуктивність праці є рухливим і динамічним показником результативності праці та ефективності виробництва, який коригується низкою факторів, має визначальне значення в розвитку окремого підприємства в країні в цілому. Тому власники, наймані працівники та керівники повинні постійно шукати шляхи й результати підвищення продуктивності праці.

Резервами зростання продуктивності праці є використані можливості економії затрат праці, які виникають внаслідок дій тих чи інших факторів. Значну роль відіграє науково-технічний прогрес: застосування нової техніки, удосконалення системи машин, впровадження комплексної механізації, інженерних комунікацій, необхідних для виконання процесів, а також передових технологій та наукових розробок сприяють підвищенню продуктивності праці, модернізація діючого обладнання. Адже оновлюється матеріально-технічна база, скорочуються витрати ручної праці.

Суттєвий вплив має організація процесу виробництва. Вона дає змогу знаходити найбільш досконале управління виробництвом, раціональні прийоми виконання операцій та виявлення інших важливих чинників. Наукова організація праці охоплює значні потенційні резерви підвищення ефективності праці з мінімальними додатковими матеріальними витратами. Значний вплив має максимальне використання діючих потужностей, диверсифікація виробництва, скорочення втрат робочого часу ін.

Підвищення продуктивності праці залежить і від соціально-економічних показників, які пов’язані із кваліфікацією і освітою виконавців, рівнем відносин власності на підприємстві, умовами праці, застосуванням оптимальних режимів праці і відпочинку, психологічним кліматом у колективі, його згуртованістю і внутрішньоколективними стосунками, поліпшення умов праці, підвищення творчої активності працівників. Адже кожен керівник чи власник прагне отримати максимальну користь за допомогою найраціонального використання праці робітників, найменшими затратами і з оптимальною чисельністю персоналу, мінімальними витратами робочого часу.

Підвищення продуктивності праці для торговельної галузі ма важливе економічне значення. Воно ефективно впливає на багато показників: товарооборот, витрати обігу, фонду заборгованості плати, прибутку.

Показником продуктивності праці в торгівлі рахується величина товарообігу на одного середньоспискового працівника в цілому, а також по окремих групах (оперативних працівниках, продавцях). Цей показник знаходиться тісній залежності від товарообороту, що веде до відбіркового застосування в аналітичній роботі.  Так він може бути застосований для глобального виміру продуктивності праці, коли немає здвигав у структурі товарообігу і зовсім його не можна застосовувати для порівняльного аналізу двох або більш різнопрофільних підприємств.

Але сам показник загальної продуктивності підлягає впливу ряду факторів.

Одним з таких факторів є зміна структури робочої сили (складу працівників).

Продуктивність праці безпосередньо пов’язана з якістю або з бездефектністю праці торговельних працівників усіх категорій. Більш того, система бездефектної праці, направлена на розвиток ініціативи робітників, виховання почуття відповідальності за особистий вклад у трудові зусилля колективу, забезпечує підвищення якості всієї роботи та якості обслуговування покупців.

Облік і аналіз різних недоліків і упущень в роботі, які раніше не завжди фіксувалися, дозволяє прийняти систему бездефектної праці за основу раціонального використання трудових ресурсів, найбільш продуктивної праці, поставити у велику залежність оплату праці та її кількість і якість.

Кількісна оцінка праці – важливий складник в системі бездефектної праці.

Кількісним показником є коефіцієнт якості праці. Він представляє можливість кількісно відобразити ступінь якості праці як окремого працівника, так і праці всього колективу підприємства та його підрозділів. Найвище значення даного показника прирівнюється до одиниці. Всі недоліки і упущення в роботі окремих робітників оцінюються величинами, меншими за одиницю, так, щоб їх сума її не перевищувала. Практично їх сума майже завжди складає лиш частину одиниці.

Кількісні величини залуження коефіцієнта якості праці, які можна назвати субкоефіцієнтами, встановлюються диференційовано для кожної групи працівників: продавців, касирів, робітників, адміністраторів, завідуючих складами і т.д.

Стимулом підвищення продуктивності праці також є удосконалення форм систем оплати праці, відтворення робочої сили та розв’язання соціальних проблем суспільства. Підвищення продуктивності праці створює умови для зростання заробітної плати, і навпаки, збільшення заробітної плати стимулює її продуктивність.

Основним показником якості праці є її продуктивність. Вона формується під впливом всієї сукупності трудових всієї сукупності трудових чинників. Однак зростання продуктивності праці потрібно відрізняти від її інтенсивності (підвищення ступеня експлуатації). Таке розрізнення є суттєвим як в управлінні трудовими відносинами, так і в забезпеченні соціальної справедливості. На жаль, за чинними методиками аналізу і при наявній інформаційній базі таке розрізнення ускладнюється. Слід зауважити, що зростання продуктивності праці можливе лише за умови додаткових інвестицій (капіталізації праці), що передбачає вихідне оцінювання обгрунтованості завдань щодо зростання її продуктивності.

Враховуючи, що зростання продуктивності праці може відбуватися на основі реалізації організаційно-технічних заходів, тобто при мобілізації чинників її підвищення, цей можливий приріст розраховують за формулою:

де - відносна сумарна економія чисельності працюючих при реалізації і - 1 групи організаційно-технічних заходів, чол.;

ЧЗ - чисельність працюючих, розрахована, виходячи із фактичної трудомісткості виробничої програми та базових норм виробітку, чол.

Таким чином, прогнозний рівень продуктивності праці працюючих визначають як:

,

де Рб - базовий рівень продуктивності праці.

Аналіз зміни продуктивності праці за техніко-економічними чинниками найдоцільніший в оцінках годинного виробітку одного робітника. Щодо аналізу середньомісячного чи середньорічного виробітку одного робітника, то при цьому необхідно враховувати і використання робочого часу. Зокрема, середньорічний виробіток одного робітника аналізують під впливом таких чинників, як:

- зміна числа відпрацьованих  кожним робітником робочих днів  уроці;

- зміна середньогодинного виробітку одного робітника.

Оскільки економічна сутність продуктивності праці, а точніше, її підвищення виражається у скороченні як робочого часу робітників, зайнятих у галузях, безпосередньо пов'язаних з виробництвом кінцевої продукції, так і робочого часу, втіленого в засобах виробництва, спожитих на завершальному циклі виготовлення кінцевої продукції, то і продуктивність праці визначатиметься зростанням економії всіх задіяних ресурсів.

Отже, питання підвищення продуктивності праці потребує системного підходу, тобто кардинальних змін, суттєвого вдосконалення факторів, що обумовлюють продуктивність. Потрібно розробляти пошук резервів підвищення ефективності праці шляхом мобілізації її факторів: інтенсифікації виробництва, освоєння ресурсо- та енергоощадних технологій, удосконалення організації праці та механізму розрахунку. Для вирішення цього питання можна користуватися такими важелями, як мотиваційні, техніко-організаційні та моральні фактори підвищення продуктивності праці, що суттєво впливає на результати виробничої діяльності.

Список використаної літератури

1.Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004.

2. Амосов А. Повышение производительности общественного труда // Экономист. - 2000.

3. Зайцев И. Л. Єкономіка органиізації. — М.: Єкзамен, 2000.