Роль і функції ярмарок, виставок у розвитку організаційно-комерційних послуг

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………......3

1. Роль виставок та ярмарок у розвитку організаційно-комерційних послуг..…..5
2. Розвиток та роль виставково-ярмаркової діяльності в світі та в Україні…….11

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….20

ВСТУП

На сучасному етапі  розвиток виставкової та ярмаркової діяльності в Україні є стрімким та динамічним. З цього випливає доцільність його дослідження та моніторингу.

В останні десятиріччя  інститут виставок та ярмарків поступово  трансформувався із засобу презентації  товару та демонстрації його асортименту  за допомогою примірників і зразків  з метою безпосереднього продажу  у засіб глобальної комунікації. Сучасні міжнародні виставки-ярмарки  слід розглядати як ефективний симбіоз інструментів маркетингу та метод міжнародної торгівлі. В цьому аспекті виставки та ярмарки являють собою не тільки дзеркало технічного розвитку галузі та канал реалізації продукції, а й економіко-політичний форум прогнозування кон'юнктурних змін, комунікаційний захід з економічним, політичним, соціально-культурним контекстом.

Виставки та ярмарки є  ефективним інструментом впливу комерційних  підприємств на споживача на ринку  товарів та послуг, на розмір одержуваного прибутку, отримання достовірної  інформації, формування іміджу в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Виставкова діяльність перетворилася  на важливу галузь економічної діяльності, сферу професійних занять сотень тисяч людей в усьому світі  зі своєю власною інфраструктурою  у вигляді спеціалізованої нерухомості, професійних об’єднань, системи  підготовки кадрів. Вона об’єднує підприємства, що займаються організацією та проведенням  виставок, їх обслуговуванням і т.д. Як галузь господарства виставкова діяльність робить свій внесок у створення національного  продукту, нових робочих місць, є  джерелом податків тощо.

Кількість виставкових заходів, чисельність їх учасників та відвідувачів у світі невпинно зростає. Найбільші  міжнародні виставки за своїм значенням, масштабами та громадським резонансом нагадують такі надзвичайні події, як світові мистецькі фестивалі, спортивні чемпіонати чи навіть Олімпійські  ігри.

На виставках встановлюються контакти з новими потенційними клієнтами, відбувається пошук нових ринкових сегментів, нової ринкової інформації, активізується рекламно-інформаційна діяльність, створюється та підтримується  фірмовий імідж підприємства, збільшується його популярність. Цим окупаються витрати експонента, який бере участь у виставці, виставці-ярмарку й  отримує організаційно-комерційні послуги від засновників заходу. Участь у виставці дозволяє експонентам  здійснювати одночасно і комунікативну, і цінову, і збутову, і товарну  політику свого підприємства.

Участь в торгових ярмарках та виставках грає першорядну роль в підприємницькому становленні  експонента в тому сенсі, що вона формує суспільну думку про нього, демонструючи загальну картину підприємства в  його стосунках з клієнтами, конкурентами, структурами фінансування і засобами масової інформації.

Виставкова та ярмаркова  діяльність в Україні мають довгу  та суперечливу історію розвитку. Автор ставить на меті дослідити  чинники, що впливали на розвиток даного виду діяльності в Україні, та визначити сучасні показники цієї діяльності. Для прикладу проводиться порівняння з найвідомішими світовими центрами виставкової діяльності.

Також у роботі наведені визначені фахівцями тенденції  розвитку ринку та його перспективи.

1.Роль виставок та ярмарок у розвитку організаційно-комерційних послуг

Роль виставок та ярмарок  дещо відрізняється залежно від  їх масштабів та рівня спеціалізації.

Національні виставки (ярмарки) є дзеркалом досягнень національної промисловості та сільського господарства. Їх проводять на території країни і за кордоном з метою демонстрації продукції національних виробників та стимулювання її продажу, вони мають  багатогалузевий характер.

Міжнародні виставки організовують  як усередині країни, так і за її межами. Статус міжнародної виставка набуває у разі, коли принаймні 10—15 % експонентів є представниками з-за кордону. Всесвітні виставки мають  на меті продемонструвати засоби, які  має людство для задоволення  власних культурних потреб, а також  ті, що свідчать про досягнутий прогрес, або є показовими щодо майбутніх  прагнень у цілому світі. На таких  виставках представлені майже всі  країни світу.

У першій Всесвітній виставці, яка проходила у 1851 р. в Лондоні  під назвою «Great Exhibition of the works of industry of all J nations», брало участь 17 тис. експонентів. Наступною була виставка у Парижі у 1867 p., яка збіглася у часі зі спорудженням Суецького каналу. В ній брали участь уже 52 тис. експонентів. УІ 1876 р. Всесвітня виставка пройшла у Філадельфії під назвою «The telephone/mass production».[5] Зараз планується проведення Всесвітньої виставки «World Expo 2010» у місті Шанхай (Китай), яка відбудеться з 1 травня до 31 жовтня. Участь у ній за останніми даними вже підтвердило 242 учасника, що є рекордним числом. Планується, що виставку відвідають близько 70 мільонів глядачів. Темою виставки є "Better City, Better Life" («Краще місто, краще життя»). [11]

Спеціалізовані виставки демонструють тенденції розвитку певного  ринку, наприклад авіатехніки, автомобілебудування  тощо. Фірма-експонент не розраховує на безпосередній продаж, її цікавить реакція спеціалістів, побажання  потенційних клієнтів, а також  поведінка конкурентів.

Галузеві виставки та ярмарки  мають чітку товарну спеціалізацію  й зорієнтовані на відвідувачів-покупців, котрі мають потребу в таких  товарах. Галузеві ярмарки сприяють розвитку технологій, оновленню асортименту  споживчих та інвестиційних товарів, збільшенню кількості новинок за зменшення тривалості їхнього життєвого циклу.

Багатогалузеві виставки пропонують товари та послуги кількох  суміжних галузей і за належної організації  та великої кількості зацікавлених учасників є вельми ефективними.

Універсальні виставки-ярмарки  демонструють дуже широку номенклатуру товарів, яка відображає стан розвитку національної економіки. Вони характерні для країн, що розвиваються. На думку  фахівців, усі товари та послуги, які  реалізуються на товарному ринку, можуть бути представлені на виставці-ярмарку  у вигляді зразків, макетів чи інформаційного опису.

Завдяки участі в правильно  обраній виставці-ярмарку підприємство-експонент  може збільшити обсяги продажу; оцінити  конкурентоспроможність товару; визначити  експортні перспективи товарів  підприємства; налагодити співпрацю  й обмінятися досвідом із партнерами; вивчити конкурентів (ціни, якість, упаковки, умови продажу, сервіс). Участь підприємства у виставках і ярмарках дає змогу перевірити реакцію  покупців і конкурентів на ціни та комерційні умови експонента, прискорити розвиток мереж товаропросування, проконтролювати ефективність таких мереж, провести пошук нових посередників.

На виставках встановлюються контакти з новими потенційними клієнтами, відбувається пошук нових ринкових сегментів, нової ринкової інформації, активізується рекламно-інформаційна діяльність, створюється та підтримується  фірмовий імідж підприємства, збільшується його популярність. Цим окупаються витрати експонента, який бере участь у виставці, виставці-ярмарку й  отримує організаційно-комерційні послуги від засновників заходу.

Виконуючи одну з функцій  маркетингу, виставки та ярмарки нині мають завдання методичного дослідження  ринку й нагляду за конкурентами та своєчасного забезпечення інформацією  підприємств-учасників щодо своєчасного  вдосконалення або раціонального  оновлення продукції залежно  від зміни вимог споживачів.

Виставки та ярмарки допомагають  підвищувати авторитет підприємств (фірмової марки тощо), набувати досвіду  професійних контактів, підвищувати  рівень кваліфікації працівників та активізувати їхні зусилля для поліпшення своєї підприємницької діяльності, захищатися від помилкових рішень і дій, формувати суспільну думку про підприємство-учасника, демонструючи загальні досягнення підприємства в його стосунках із клієнтами, конкурентами, фінансовими органами та засобами масової інформації.

Сьогодні спостерігається  зростання кількості виставок та ярмарок, розширення площ, на яких вони розміщені, збільшення частки машин  і устаткування, особливо новітньої  техніки в загальній номенклатурі товарів. Нерідко держава субсидує організацію ярмарків і виставок за кордоном. Ярмарки набувають дедалі більшої ролі в міжнародних економічних  відносинах, будучи одним із дійових  засобів розширення міжнародної  торгівлі, сприяння міжнародному науково-технічному обміну, установлення взаємовідносин між країнами.

До великих міжнародних  ярмарків належать постійно діючі торговельні  ярмарки в Нью-Йорку, Монреалі, Чикаго, Франкфурті-на-Майні, Ганновері, Мілані, Палермо, Парижі, Ліоні, Бордо, Марселі, Токіо, Осаке. У країнах Східної Європи виділяються ярмарки в Лейпцігу, Брно, Пловдиві, Белграді, Загребі. У країнах, що розвиваються, найвідоміші ярмарки в Тунісі, Касабланці, Дамаску, Алжирі, Тріполі.

Безперечну роль торговельних виставок та ярмарків у всесвітньому становленні підприємництва підкреслює стабільне збільшення попиту на експозиційні площі, яке викликано пропозицією  великої кількості «експозиційних»  товарів і послуг. Сьогодні всесвітня  сумарна виставкова площа перевищує 100 млн.. м2, а кількість міжнародних  виставок–ярмарок досягає, за різним оцінками, З—4 тис. щорічно, тобто щоденно  в світі відбувається 8—10 таких  заходів. Відповідно, в світі сформувались виставкові центри, серед яких беззаперечними лідерами є європейські країни.

У сучасних умовах розвиток виставково-ярмаркової діяльності є  також одним з ефективних методів  забезпечення розвитку економіки України, стимулювання інновацій, структурних  змін на користь високотехнологічних  виробництв, просування передових вітчизняних  технологій, товарів і послуг на внутрішній і зовнішній ринки. Доречним є твердження вчених Каліфорнійського університету (м. Берклі США), що “виставки - це не звичайне дзеркало, яке відображає рівень розвитку суспільства, але й двигун прогресу .”

Виставково-ярмаркова діяльність є досить витратною для підприємства. Витрати на участь у торгових виставках  і ярмарках становлять у США, наприклад, 18% загальних витрат із маркетингу, у Німеччині — 25% витрат на рекламу. У середині 90-х років ХХ ст. сумарна  виставкова площа становила понад 10 млн м2, а кількість ярмарків і виставок міжнародного масштабу сягнула 3,5 тис.

Найважливішою турботою кожного  підприємства, що бажає забезпечити  своє тривале перебування в світовому "підприємницькому співтоваристві", є поліпшення його іміджу і пропаганда його соціального вкладу. В цьому  напрямку, а також в рамках зусиль, що докладаються підприємствами для  здійснення своїх професійних інтересів, система торгових ярмарок та виставок виступає як високоякісний засіб, що забезпечує одночасне розповсюдження і отримання широкого спектру  економічних, технічних і комерційних  повідомлень при відносно доступної  його вартості.

В глобальному економічному аспекті виставки продовжують бути дзеркалом технічного розвитку; "біржею" інформації, термометром цін, економіко-політичним форумом прогнозування кон'юнктурних  змін, соціальним явищем з економічним, політичним і культурними підтекстом.

Торгові ярмарки та виставки, що входять в структуру комплексу  маркетингу, на відміну від "споріднених" їм напрямків діяльності (реклама, зв'язки з громадськістю тощо) володіють  перевагами безпосередньої комунікації  і "живого" контакту з товарами і послугами, що цікавлять. Ці переваги в поєднанні з нейтралізацією значення розмірів підприємства на користь  менш великих фірм в результаті співіснування  різномасштабних підприємств в  одній і тієї же середі і при  однакових умовах, роблять ярмарки/виставки незамінним помічником кожного підприємця.

Своїм значенням торгові  ярмарки/виставки зобов'язані тому, що вони створюють передумови для  так званих "випадкових" зустрічей, забезпечують безпосередність спілкування, економлять дорогоцінний час покупців і продавців, представляють товари в їхньому природному вигляді, надають  покупцю можливість порівняти однорідну  продукцію в відношенні комерційних  умові її продажу, якості, ціни тощо, сприяють механізму обміну інформацією, інформують своїх учасників про події в розвитку технології тощо.

Участь в торгових ярмарках та виставках грає першорядну роль в підприємницькому становленні  експонента в тому сенсі, що вона формує суспільну думку про нього, демонструючи загальну картину підприємства в  його стосунках з клієнтами, конкурентами, структурами фінансування і засобами масової інформації.

Без особливих вагань можна  було б провести паралель між значенням  виставок для сучасного підприємця і тієї функцією, яку виконує барометр для метеоролога. Так само, як і  барометр, якого самого по собі недостатньо  для складання прогнозу погоди, але  і без якого зробити це неможливо, так і виставки – хоча з їхньою допомогою і не можна вирішити всіх проблем підприємства, є незамінним засобом в сфері безпосередньої комунікації, від якого жодне  підприємства не може відмовитися.

Виставкова діяльність у  сучасних умовах реалізує функції генератора та ключової ланки процесів обміну в регіонах та містах. Це забезпечується поєднаним проявом специфічних  особливостей виставкової діяльності, зокрема її можливостями інформування про стан і тенденції розвитку ринку, рівень конкуренції та особливості  застосування конкурентних, інноваційних, логістичних та цінових стратегій; створенням можливостей для безпосереднього  діалогу між виробниками та споживачами; проведенням професійних конференцій  та дискусій у межах виставок, встановленням  перспективних ділових контактів  і у підсумку – значним мультиплікативним  ефектом виставкової діяльності та створенням визначеного позитивного  іміджу міста.

Названі чинники формують ефективні конкурентні переваги виставкової діяльності поряд з  іншими маркетинговими інструментами  для різних учасників ринку.

При цьому важливим аспектом для експонентів, які сплачують  внески за участь у виставці, є вартість встановлення контакту порівняно з  іншими формами комунікації. За оцінками Італійської асоціації виставок і ярмарків, виставкова діяльність забезпечує можливість досягнути найбільшої кількості контактів порівняно  з витраченими ресурсами. Вартість контакту оцінювалася як відношення між витратами, пов’язаними з реалізацією і випуском одного комерційного повідомлення, та кількістю отримувачів такого повідомлення. У результаті виявилося, що вартість контакту для однієї виставки в Італії в різних галузях значно нижча, ніж для реклами у спеціалізованому журналі протягом одного року і наближається до вартості публікації в одному випуску [16].

У зв’язку з цим слід зауважити, що виставкова діяльність має  дуже важливе значення для розвитку малого та середнього бізнесу, який обмежений  у фінансових можливостях для  організації рекламних заходів  з просування своїх товарів та послуг на ринок. Разом з тим, навіть при незначному маркетинговому бюджеті  цих підприємств (у межах 5000 дол. США) вони можуть брати участь у масштабних міжнародних виставках.

Унікальною конкурентною перевагою виставкової діяльності є її діалогова роль – прямий діалог експонентів та відвідувачів, особливо такі його характеристики, як масовість, можливість для потенційних  споживачів отримувати відповіді на ті питання, які їх цікавлять, вивчати  ринок.

Про роль виставок як економічного інструменту свідчить той факт, що серед фахівців, які приймають  рішення щодо купівлі чи інвестицій, 48% використовують з цією метою виставки. Більше того, за результатом опитування 500 компаній, проведеного під егідою Німецької асоціації виставок та ярмарків, виявилося, що виставки є  важливим елементом комунікації  у діловому середовищі. У 2006 р. 79% респондентів оцінили їх як важливу чи дуже важливу  складову, а у 2007 р. – навіть 82% .

Важливо, що виставка передбачає різні форми участі. Це допомагає  більш повно, пластично та ефективно  використовувати весь потенціал , не обмежуючись лише окремими, чітко  окресленими стандартами (реклама, маркетингове дослідження, обговорення  актуальних проблем і перспектив розвитку галузі). Очевидно, саме вдале  поєднання декількох форм участі й забезпечує позитивні результати для учасників виставки та визначає привабливість виставкової діяльності.

Істотним чинником, що визначає помітне місце виставкової діяльності серед важливих інструментів розвитку, є вплив виставкової діяльності як на різних учасників ринку (експонентів, відвідувачів, експертів), окремі галузі, які є забезпечуючими, доповнюючими та обслуговуючими на визначеному ринку, так і на динаміку розвитку господарства міст та регіонів.

Виставкова діяльність пронизує практично всі сфери суспільної діяльності, передусім ті, де є висока конкуренція, значна швидкість впровадження інновацій, високий ступінь ділової  активності, спрямованої на здобуття конкурентних переваг. Відповідно, вона є важливим ринковим механізмом саморегулювання  й саморозвитку міст та регіонів своєї  локалізації. Вона формує сукупність соціально-економічних  ефектів у господарстві, що виражається  у нарощуванні виробництва, розширенні податкової бази, ввезенні іноземної  валюти, формуванні зайнятості.

На мікроекономічному  рівні виставкова діяльність забезпечує розвиток реклами, збут товарів і  послуг, здійснює управління відносинами  виробників зі споживачами, забезпечує зворотний зв’язок з ринком тощо.

На макроекономічному  рівні виставкова діяльність сприяє розвитку міжнародної торгівлі (як імпорту, так і експорту); стимулює інноваційний процес (у тому числі  трансфер технологій); створює коопераційні зв’язки (зокрема міжрегіональні та міжнародні); забезпечує залучення  інвестицій; стимулює розвиток споживчого ринку; сприяє скороченню технологічного ланцюжка збуту шляхом встановлення прямих контактів між виробниками  і споживачами, виробниками і  роздрібною торгівлею тощо (що призводить до зменшення цін).

2.Розвиток та роль виставково-ярмаркової діяльності в світі та в Україні

1. Стадія початкового  становлення (1992- 2003 рр.) характеризується  появою на ринку значної кількості  переважно невеликих та середніх  компаній, які займалися організацією  виставок та наданням супутніх  послуг – поліграфія, видавнича  діяльність, реклама, PR-послуги тощо. Досить високий рівень рентабельності  цього виду діяльності зумовлював  значну бізнесову зацікавленість. Це час, коли відбулося становлення  перших якісних стандартів і  підходів як у сфері організації,  так і в проведенні виставкових  заходів. Кінець стадії характеризується  практично повним вичерпанням  ресурсу виставкових площ, який  до того ж не був пристосованим  для ведення виставкової діяльності  за європейськими стандартами.  Здебільшого це були споруди, що мали інше функціональне призначення – палаци спорту, культури, цирки. У цих умовах надання виставкових послуг було лімітоване якісними і кількісними чинниками. Впродовж цієї стадії у середовищі суб’єктів виставкового ринку поступово формувався організаційно-управлінський та фінансовий потенціал для переходу на новий якісний рівень, що проявляється, зокрема, у визначенні намірів про будівництво нових сучасних виставкових центрів.

2. Стадія активного розвитку (з 2003 року) характеризується стрибкоподібним  зростанням кількості виставок  та площ окремих виставкових  заходів, підвищенням якісних  стандартів. У цей період на  тлі значної кількості організаторів,  як це відбувалося і в інших  країнах Центральної та Східної  Європи, виділяється декілька лідерів  ринку. Вони починають контролювати  значний сектор виставкового  ринку, який має тенденцію до  розширення. Основним методом конкурентної  боротьби стає орієнтація на  впровадження міжнародних стандартів, тобто формування виставок як  інструменту регіонального розвитку  за рахунок зростання економічного  ефекту від їх проведення. На  цій стадії у діяльності лідерів  ринку вже формується певна  спеціалізація, кожен з них  вирізняється декількома тематичними  напрямками, за якими компанія  посідає провідне місце на  ринку виставкових послуг. Ці  виставки вже мають чітко визначену  періодичність проведення та  формують певний виставковий  бренд компанії та ринку загалом.  Саме на цьому етапі в країні  розпочинається створення сучасних  виставкових центрів, які відповідають  світовим стандартам і є придатними  для проведення значних міжнародних  виставок. Такими центрами в Україні  є «КиївЕкспоПлаза» (виставкова площа – 28 тис. м2); «Міжнародний виставковий центр» (м. Київ, 27 тис. м2); Експоцентр України (м. Київ, 10 тис. м2); «Лемберг» (м. Львів, 7 тис. м2); «ЕкспоДонбас» (м. Донецьк, 6 тис. м2); «РадомирЕкспохол» (м. Харків, 6 тис. м2), «Метеор» (м. Дніпропетровськ, 4 тис. м2).

Зважаючи на посилення  тенденції впровадження міжнародних  стандартів ведення виставкової  діяльності, відзначимо, що на цьому  етапі найавторитетніше свідчення  рівня організації виставкового бізнесу − членство у Всесвітній асоціації виставкової індустрії, яке є своєрідним індикатором  на відповідність високим стандартам ведення виставкового бізнесу а  ефективності організації виставок. У 2008 р. ця Асоціація нараховувала 283 провідні організатори виставок, 60 виставкових центрів та 155 тих, що поєднують цю діяльність. Серед українських виставкових центрів членами UFI є експоцентр «Метеор» (Дніпропетровськ), «Експо-Донбас» (Донецьк), Міжнародний виставковий центр (Київ), Міжнародний центр конгресів і виставок (Київ), «КиївЕкспоПлаза» (Київ), «Експоцентр України» (Київ) (окремі з них є організаторами), а також організатори виставок – компанії «Євроіндекс», «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», «ВнешЭкспобизнес», «Прем’єр-Експо» (усі −Київ).

В Україні відбувається 12 виставкових заходів, що пройшли  аудит на відповідність міжнародним  стандартам і визнані UFI. З них  лише два – поза межами Києва: у  Донецьку (у сфері вуглевидобування та промислового обладнання) та Дніпропетровську («Машпром» у сфері промислового обладнання, станкобудування і електрообладнання). Переважна частина провідних київських виставок проходить у «КиївЕкспоПлазі» − 6 з 10. Це заходи широкого економічного спектру, як споживчі, так і бізнесові, що охоплюють ряд видів діяльності: енергетика, франчайзинг, харчова промисловість, будівництво і архітектура, меблі та інші.

Динамічний розвиток виставкової  індустрії Києва в останні  роки визначив його зростання як виставкового центру європейського рівня, що цілком вкладається в рамки посилення  його репрезентативної функції як метропоплісу. З початком проведення міжнародного аудиту з 2001 р. Київ у міжнародній статистиці фігурує як європейський виставковий центр. При цьому масштаби виставкової діяльності у місті неухильно зростають. Так, за даними European Trade Fair statistics [13], у 2002 р. орендована площа 15 аудійованих виставок у Києві становила 35 666 м2 (середня площа аудійованих виставкових заходів – 2378 м2). У них взяли участь 2,9 тис. учасників. При цьому 8,6% з них були іноземними. Для порівняння, у 2006 р. у Києві було аудійовано вже 33 виставки, орендована площа-нетто яких становила 128 439 м2. При цьому середня площа аудійованих виставкових заходів складала 3892 м2, тобто середнє значення площі головних виставок зросло за чотири роки в 1,6 рази, а відповідно, зріс і економічний ефект для регіону. У них взяли участь 6,4 тис. учасників, з яких 17,4 % були іноземними.

У статистичному бюлетені «Виставкова діяльність в Україні  у 2008 році» про свою діяльність у 2008 році перед органами державної  статистики прозвітувало 127 організаторів  виставок та 17 виставкових центрів. За даними звітів, виставковими організаціями  України було проведено 1174 виставкових  заходи, із них 653 виставки та 521 ярмарок. Переважна більшість згаданих заходів  здійснювалась у межах України, і тільки 15 – у інших країнах: 5 заходів проведено у Російській Федерації, 3 – у Казахстані, по 2 – у Сірійській Арабській Республіці та Туреччині, по 1 заходу – у Азербайджані, Данії та Німеччині.

Найбільшу кількість виставкових  заходів (442, або 38%) було проведено організаторами виставок, зареєстрованими у місті  Києві, 11% (125) – в Одеській області, відповідно 65 та 62 заходи – в Запорізькій  та Дніпропетровській областях. Із загальної кількості заходів 15% мали статус міжнародних, 31% – національних, 49% – міжрегіональних, 5% – регіональних. Із 366 національних виставкових заходів 164 проводилися за участю тільки вітчизняних  фірм, а 202 – вітчизняних та іноземних  фірм.

Джерелами фінансування переважної більшості виставкових заходів (1121, або 95%) була комерційна діяльність. Разом  з тим 39 заходів мали змішані джерела  фінансування (із них 31 – за участю державного або місцевих бюджетів). Понад половини заходів за тематикою  відносилось до галузевих (спеціалізованих), кожен третій захід – до багатогалузевих, решта – до універсальних.

Тільки для фахівців проводився кожен десятий захід, інші мали зацікавити як фахівців, так і широке коло відвідувачів. Майже третина виставкових заходів  відносилась до тематичного напрямку "Ярмарки товарів повсякденного  попиту", 11% – до напрямку "Текстиль, одяг взуття; товари із шкіри; біжутерія  і відповідне обладнання", по 8% –  до напрямків "Будівництво, реконструкція, оздоблення та матеріали і відповідне обладнання" та "Сільське, лісове та паркове господарство, виноградарство, садівництво і відповідне обладнання".

Щорічну періодичність мали 62% заходів (727), сезонну – 36% заходів (422). Середня тривалість заходів  коливалася у межах 3-6 днів. Загальна забудована площа організаторів  виставок становила 1836 тис. кв. м, а загальна виставкова площа виставкових центрів  – 192 тис. кв. м. У виставкових заходах  брали участь 82 тисячі організацій, із них 4,9 тисячі – іноземних. Іноземні учасники представляли 71 країну і брали участь у більшості виставкових заходів. Роботу організаторів виставок та виставкових центрів забезпечували 2,3 тис. штатних працівників, із них 1,4 тис. мали вищу освіту.

Як вже було сказано  вище, більша частина виставок в  Україні проходить у Києві. Така ситуація не зовсім характерна для  європейської виставкової діяльності, де найбільші виставкові центри не співпадають з політичними столицями: найбільшими центрами виставкової  діяльності є Ганновер, Мілан, Валенсія, Бірмінгем, Базель, Брно, Познань, Утрехт. Київ є одним з небагатьох центрів  європейської виставкової індустрії, що характеризується надзвичайно високим  динамізмом свого розвитку. Це є  свідчення потужного потенціалу виставкової галузі, що має тенденцію  до реалізації уже в найближчі  роки.

Аналіз близько 240 міст показує, що на тлі найбільших за площадними показниками виставкових центрів Європи, аудійована виставкова площа яких перевищує 1 млн. м2, – Париж (1 736тис. м2), Мілан (1 745 тис. м2), Мадрид (1 245 тис. м2) – Київ помітно відстає (129 тис.м2).[13] [Додаток 2].

Однак ці центри та інші великі європейські міста не мають такого потужного динамізму, який притаманний  сьогодні для Києва. Для багатьох міст Європи виставкова індустрія є  спеціалізуючим видом економічної діяльності. Серед високоспеціалізованих виставкових центрів Європи передусім можна назвати Ганновер (індекс локалізації, розрахований як співвідношення часток виставкових площ та населення у сукупності європейських міст, складає 7,4), Франкфурт-на-Майні (6,2), Дюссельдорф (6,0), Мілан (5,4), Порто (4,5), Брно (4,2), Париж (3,3) та інші. До спеціалізованих центів належать близько 40 міст Європи, індекс локалізації в яких коливається від 2,5 до 1. У більшості своїй високоспеціалізовані та спеціалізовані міста є традиційними сформованими центрами ярмарків та виставкової діяльності, історія розвитку яких налічує багато десятиліть, або й століть. Поряд з ними Київ, як і Москва, Санкт-Петербург, Бухарест, Бєлград, Будапешт та інші міста країн колишнього соціалістичного табору, проходять етап відродження галузі на новій якісній основі. І хоча рівень їх спеціалізації на виставковій діяльності порівняно з іншими містами ще досить низький (індекс локалізації становить менше 0,5), ця галузь у перспективі має всі підстави зайняти чільне місце в їхніх господарських комплексах.