Спецыальні митні режими

Зміст

Вступ……………………………………………………………………..2-3

1. Поняття митної справи, її законодавче регулювання………………4-5

2. Здійснення митної справи……………………………………………5-6

3. Характеристика спеціальних митних режимів……………………..6-19

4. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон………...19-27

Висновок…………………………………………………………………28

Список використаних джерел…………………………………………..29 
 

       ВСТУП

       Відповідно  до п. 2. Постанови Кабінету Міністрів  України від 09.07.97 р. № 574 поняття  митного режиму включає сукупність положень, що визначають для митних цілей статус транспортних засобів, товарів та інших предметів, які  переміщуються через митний кордон України.

       Застосування  митних режимів дозволяє митним органам  одно-типно визначати статус переміщуваних через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів і відповідно до передбачених законодавством положень щодо встановлення засобів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності контролювати їх виконання суб'єктами ЗЕД під час здійснення ними зовнішньоекономічних операцій.

       Статус  переміщуваних через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів визначається умовами зовнішньоекономічних контрактів, укладених відповідно до вимог чинного законодавства України суб'єктами ЗЕД з використанням необхідних для митного контролю та оформлення документів.

       Спеціальні  режими застосовуються в разі переміщення громадянами через митний кордон України речей, що не підлягають обов'язковому декларуванню та митному обкладенню і не підпадають під категорії предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.

       Спеціальні  режими використовуються в митницях, де обладнано зони (коридори) спрощеного митного контролю. Громадяни, які проходять через зони (коридори) спрощеного митного контролю, звільняються від подання митної декларації.

       Спеціальні  режими огляду речей громадян, які  перетинають митний кордон за принципом  «зеленого коридора», застосовуються в пунктах пропуску на кордоні  України.

       Поняття «зелений коридор» означає застосування в пунктах про¬пуску на кордоні  спрощеного режиму пропуску особистих  речей та інших предметів некомерційного характеру, які переміщуються через  митний кордон України громадянами.

       Як  правило, «зеленим коридором» користуються громадяни, в яких відсутні супроводжуваний  багаж та предмети, які згідно з  діючим законодавством підлягають обов'язковому декларуванню і на які законодавством не передбачено обмеження чи заборони при їх пере¬міщеннях через митний кордон України.

       Громадяни, які користуються зоною спрощеного митного контро¬лю по «зеленому  коридору», не звільняються від декларування мит¬ним органам переміщуваних  через митний кордон предметів. Декла¬рування  таких предметів проводиться  особою, що їх переміщує через митний кордон, в усній, а за її бажанням і в письмовій формах.

       Звільнення  від подання митної декларації не означає звільнення громадян від  обов'язку дотримуватися порядку  переміщення через митний кордон України речей та інших предметів.

       Громадяни, які порушили умови переходу через  зони (коридори) спрощеного митного  контролю, несуть відповідальність за статтями 118, 120 цього Кодексу.

       Законодавчими актами України передбачено застосування особ¬ливих режимів митного контролю лише у викладених вище випад¬ках  та окремих випадках, передбачених умовами міжурядових угод, укладених  за участю України і доведених  ДМСУ до митних установ України для  використання в роботі. 
 
 
 
 
 
 
 
 

       1. Поняття митної  справи, її законодавче  регулювання

       Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане  з встановленням та справлянням  податків і зборів, процедури митного  контролю та оформлення, боротьба з  контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну  справу.

       Митна справа є складовою зовнішньополітичної  і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна  додержується визнаних у міжнародних  відносинах систем класифікації та кодування  товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

       Засади  митної справи, у тому числі розміри  податків і зборів та умови митного  обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію  України забороняється, визначаються виключно законами України та цим  Кодексом.

       Кабінет Міністрів України організовує  та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших  законів України, а також міжнародних  договорів, укладених в установленому  законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

       Безпосереднє  керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади в галузі митної справи.

       Законодавство України з питань митної справи складається  з Конституції України, Митного  Кодексу, законів України та інших  нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.

       Митний  кодекс України визначає засади організації  та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти  діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту  економічних інтересів України, створення сприятливих умов для  розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

       Якщо  міжнародним договором України, укладеним в установленому законом  порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

       При здійсненні митного контролю та митного  оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через  митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

       У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне  на день здійснення таких процедур.

       Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються  і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які  встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної  сили не мають.

       Провадження у справах про порушення митних правил ведеться на підставі законодавства, що діє під час розгляду справи про правопорушення.  

       2. Здійснення митної  справи

       Безпосереднє  здійснення митної справи покладається на митні органи України.

       Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні  завдання:

       1) виконання та контроль за додержанням  законодавства України з питань  митної справи;

       2) захист економічних інтересів  України; 

       3) забезпечення виконання зобов'язань,  передбачених міжнародними договорами  України з питань митної справи, укладених в установленому законом  порядку; 

       4) сприяння захисту інтелектуальної  власності учасників зовнішньоекономічних  зв'язків, інших юридичних та  фізичних осіб;

       5) застосування відповідно до закону  заходів тарифного та нетарифного  регулювання при переміщенні  товарів через митний кордон  України; 

       6) здійснення митного контролю  та митного оформлення товарів  і транспортних засобів, що  переміщуються через митний кордон  України, вдосконалення форм і  методів їх здійснення;

       7) контроль за дотриманням правил  переміщення валютних цінностей  через митний кордон України; 

       8) здійснення спільно з іншими  уповноваженими органами державної  влади заходів щодо захисту  інтересів споживачів товарів  і додержання учасниками зовнішньоекономічних  зв'язків державних інтересів  на зовнішньому ринку; 

       9) створення сприятливих умов для  прискорення товарообігу та пасажиропотоку  через митний кордон України; 

       10) боротьба з контрабандою та  порушеннями митних правил;

       11) розвиток міжнародного співробітництва  у галузі митної справи;

       12) ведення митної статистики;

       13) ведення Української класифікації  товарів зовнішньоекономічної діяльності;

       14) здійснення верифікації (встановлення  достовірності) сертифікатів походження  товарів з України. 

       Органи  державної влади, Президент України  в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою  та контроль за діяльністю митних органів  України.  

       3. Характеристика спеціальних митних режимів

       Як  було зазначено вище, до спеціальних  митних режимів відносяться: транзит, спеціальна митна зона та вільний  склад. Відповідно до законодавства України на її території діють тільки митні режими "транзит" та "спеціальна митна зона".

       У випадку транзиту товари не купуються  і не реалізовуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, а переміщуються  через територію України з  метою доставки з однієї іноземної  країни до іншої.

       Слід  зауважити, що тривалий час товари, які провозилися транзитом через  митну територію країн, обкладались  митом, що суперечило економічним інтересами держави. Тільки у XVII столітті більшість  держав спростили умови транзиту та звільнили товари, переміщувані транзитом по митній території, від  сплати більшості зборів та мита.

       Розвитку  режиму транзиту сприяла розробка різних міжнародно-правових документів, які  направлені на уніфікацію регулювання  та спрощення умов транзиту товарів. На національному рівні використання режиму транзиту, різність його форм заснована  на специфічних внутрішніх факторах (наприклад розвиток на території  держави транспортної інфраструктури).

       Одночасно з розвитком комунікацій, засобів  транспорту та збільшенням обсягу міжнародних  товаропотоків почав будуватися митний режим транзиту, який відповідав інтересам держави та інтересам  перевізників.

       Економічний характер транзиту визначається його значенням для:

       — розвитку та спрощення міжнародних  перевезень (зовнішній аспект);

       — стимулювання діяльності у сфері  послуг по транспортуванню та обробці  вантажів (внутрішній аспект).

       Під режимом "транзит" розуміють митний режим, відповідного до якого товари і транспортні засоби переміщуються  під митним контролем між двома  митними органами або в межах  зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких  товарів і транспортних засобів  на митній території України. Механізм переміщення товарів у митному  режимі "транзит" подано на рис. 10.7.

       Транзитні перевезення здійснюються як прохідний  та внутрішній митний транзит. Під прохідним  митним транзитом розуміють переміщення  товарів і транспортних засобів  під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - - пункту ввезення на митну територію України — до іншого — пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, — пункту вивезення за межі митної території України.

       Внутрішнім  митним транзитом вважається переміщення  товарів і транспортних засобів  під митним контролем:

       • від пункту пропуску, розташованого  на митному кордоні України, —  пункту ввезення на митну територію  України — до митного органу, розташованого на митній території  України;

       • від митного органу, розташованого  на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному  кордоні України, — пункту вивезення  за межі митної території України;

       • від одного митного органу, розташованого  на митній території України, до іншого митного органу, розташованого на митній території України.

       Товари  і транспортні засоби, що переміщуються  транзитом, мають: залишатись у незмінному стані, крім природних втрат; вони не можуть використовуватись з іншою  метою, крім транзиту; у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит  через митну територію країни, який видається відповідними уповноваженими органами; бути доставленими до митного  органу призначення у строк, визначений митним органом відправлення.

       Перераховані  умови функціонування режиму транзиту можна систематизувати на дві  групи:

       1) зобов'язання, які приймає беніфіціар  або які накладаються на нього  як умови надання йому дозволу  на використання режиму;

       2) засоби здійснення контролю, які  використовуються митними органами  для забезпечення дотримання  регламентації митного режиму.

       Під час митного транзиту товарів  на митній території України з  дозволу та під контролем митного  органу можуть здійснюватись окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження, перепакування) з такими товарами без зміни їхніх властивостей та товарного вигляду. Залежно від  того, перевантажується транзитний товар  чи ні, транзит може бути прямий або  змішаний.

       До  товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, може застосовуватись один із перелічених  заходів гарантування доставки цих  товарів до митного органу призначення: надання власником товарів (уповноваженою  ним особою) гарантій митним органам; охорона та супроводження товарів  митними органами; перевезення товарів  митним перевізником; перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням  книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП 1975 року).

       Власники  товарів (уповноважені ними особи) можуть надавати митним органам гарантії щодо обов'язкової доставки товарів до митного органу призначення. Види, умови  та порядок застосування гарантій визначаються чинним законодавством.

       Охорона і супроводження товарів митними  органами здійснюється як при внутрішньому, так і при прохідному митному  транзиті. Форма та методи охорони  і супроводження товарів до митного  органу призначення, а також умови  і порядок їх застосування визначаються спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади в галузі митної справи. Перевізники або власники товарів, переміщуваних транзитом  через митну територію України  на умовах Конвенції МДП, мають право  на власний розсуд обирати охорону  і супроводження виходячи з міркувань  безпеки та збереження товарів. Але  у виняткових випадках митні органи вправі вимагати обов'язковості охорони  супроводжуваного товару підрозділами митної варти залежно від ступеня  ризику. Це необхідно для отримання  більшої гарантії дотримання умов транзиту.

       Під митним перевізником розуміють підприємство, яке здійснює перевезення між  митними органами товарів, що перебувають  під митним контролем, без застосування заходів гарантування доставки товарів  до митного органу призначення і  має відповідну ліцензію. При цьому  перевізник вправі здійснювати оформлення фінансових гарантій при транзитних перевезеннях підакцизних товарів, які надаються митним органам  і здійснюються незалежними посередниками.

       Рішення про застосування заходів гарантування доставки товарів до митних органів  призначення приймається у кожному  конкретному випадку митними  органами, розташованими у місцях, де розпочинається транзит таких  товарів, за наявності підстав для  застосування зазначених заходів. При  цьому заходи гарантування доставки застосовуються в обов'язковому порядку  до підакцизних товарів.

       Вид заходу гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення обирається власником товарів чи уповноваженою  ним особою, якщо інше не передбачено  законодавством України.

       Заходи  гарантування доставки товарів, що перебувають  під митним контролем і перевозяться між митними органами, застосовуються за рахунок власника цих товарів  або уповноваженої ним особи. Витрати на їх застосування митними  та іншими органами державної влади  України не відшкодовуються.

       Якщо  митний орган має підстави для  підозрювання перевізника в тому, що він не гарантує цих вимог, то митний орган допускає вантаж до транзиту тільки після перевірки транспортного засобу за умови перевезення з митним супроводженням або виконання перевезення митним перевізником.

       Витрати на переоснащення транспортного  засобу та інші несе перевізник (власник), і держава їх не відшкодовує. Якщо умови транзиту порушено, перевізник повинен сплатити штраф у розмірі  таких митних платежів, за яких би товар  був випущений у вільний оборот. Митні платежі та збори не сплачуються, якщо при транзиті товар знищено  внаслідок аварії чи дії непереборної сили.

       Охорона і супроводження товарів митними  органами здійснюються як при внутрішньому, так і при прохідному митному  транзиті. Форми та методи охорони  і супроводження товарів до митного  органу призначення, а також умови  і порядок їх застосування визначаються спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади в галузі митної справи. За охорону і супроводження  товарів митними органами стягується відповідна плата в розмірі, що не перевищує фактичних витрат митних органів.

       Статті 154, 159 Митного кодексу України  чітко регламентують права та обов'язки перевізника, у тому числі  й після аварії. Якщо транспортний засіб при здійсненні транзитного  перевезення внаслідок аварії або  дії непереборної сили не зміг прибути  до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:

       — вжити всіх необхідних заходів для  забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

       — терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів;

       — забезпечити перевезення товарів  до найближчого митного органу або  доставку посадових осіб митного  органу до місцезнаходження зазначених товарів.

       Митні органи не відшкодовують перевізнику  витрати, понесені у зв'язку із вжиттям  даних заходів.

       Таким чином, митний транзит товарів транспортних засобів через територію України  може здійснюватися за маршрутами, які визначаються перевізником на власний  розсуд виходячи з міркувань економічної  доцільності. Але в окремих випадках можуть установлюватись обмеження  щодо використання певних шляхів та напрямків  транзиту на територію України, визначатися  шляхи чи напрямки руху для певних видів транспорту чи товарів, що переміщуються  транзитом через територію України, пункти пропуску для ввезення та вивезення  окремих видів товарів.

       Строк доставки товарів до митного органу призначення повинен визначатися  митним органом відправлення відповідно до нормативного законодавства та нормативів на перевезення вантажів виходячи з  виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення. До цього строку не включається час  зберігання товарів на складах у  разі перевантаження з одного виду транспорту на інший, а також час, необхідний для здійснення інших  операцій з товарами, дозволених митними  органами.

       Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через  митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення  товарів і транспортних засобів  через територію України у  режимі транзиту, здійснюється митними  органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти. У випадках, визначених Кабінетом Міністрів  України, митне оформлення в іншому митному органі може здійснюватися  за письмовим погодженням між  цим митним органом і митним органом, у зоні діяльності якого розташований відповідний резидент.

       Місце здійснення митного оформлення товарів  і транспортних засобів, що переміщуються  через митний кордон України нерезидентами (крім громадян), визначається Кабінетом  Міністрів України. Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через територію України у режимі транзиту, здійснюється митним органом за місцем ввезення цих товарів і транспортних засобів на митну територію України.

       Товари, які при ввезенні на митну територію  України були оформлені у режим  митного складу, у подальшому можуть бути переоформлені у режим транзиту митним органом за місцем розташування митного ліцензійного складу, на якому  зберігаються зазначені товари.

       Досвід  використання даного митного режиму в Україні засвідчує, що при не відпрацюванні всієї сукупності митно-тарифних відносин при транзиті товарів через митну територію  України даний митний режим стає одним із найбільш поширених для  здійснення контрабандних операцій. Отже, система митного контролю за здійсненням таких операцій потребує вдосконалення.

       Насамперед  вона має містити весь комплекс регулятивних заходів як економічного, так і  адміністративного характеру, головною метою якого має бути система  гарантування доставки вантажів, задекларованих при митному оформленні, до кінцевого  місця призначення.

       Економічним регулятором може бути використання системи надання власником товарів  і транспортних засобів або уповноваженою  ним особою фінансових гарантій митним органам. Види цієї гарантії можуть мати найрізноманітніші форми: грошова  застава, гарантійний лист уповноваженого банку, страхування фінансової відповідальності перевізника, гарантія незалежного  фінансового посередника.

       Система адміністративного регулювання  товаропотоків через митну територію  України повинна базуватися на перевезенні  транзитних товарів митним перевізником чи жорсткому визначенні маршрутів  руху з охороною та супроводженням товарів і транспортних засобів  митними органами. Застосування даних  заходів не тільки дасть змогу  побудувати ефективну систему митного  контролю за транзитними вантажами, але й використовувати додаткові  джерела надходження коштів у  сфері митно-тариф-них відносин.

       В окремих випадках критерієм використання того чи іншого митного режиму є  певна територія, на якій визначено  застосування особливого митного клімату. Прикладом такої території може бути функціонування спеціальних економічних  зон у світовому економічному просторі.

       Спеціальні  економічні зони, з досвіду їх впровадження, розглядаються як невеликі територіальні  анклави з особливо сприятливим  режимом щодо залучення іноземного капіталу, які незначно пов'язані  з національним ринком і переважно  зорієнтовані на розвиток експорту. В  матеріалах Конференції ООН з  торгівлі і розвитку 1975 року дається  така дефініція вільної зони: "Це анклав у національній митній території, як правило, розміщений поблизу від  міжнародного морського порту чи аеропорту, в який без митних формальностей  надходить обладнання чи інші товари іноземного походження. Дана імпортована  продукція переробляється в зоні, а потім експортується поза нею  без втручання митної влади країни зони".