Стан та проблеми сертифікації радіоелектронних засобів

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  І ТОРГІВЛІ

Кафедра товарознавства  непродовольчих товарів 
 
 
 

з дисципліни сертифікація товарів

на тему «Стан та проблеми сертифікації радіоелектронних засобів» 
 
 

    Науковий  керівник:

    асист.Старченко  С.І.

    Виконав:

    асист. каф.ТНТ

    Старченко Сергій 
 
 

ПОЛТАВА – 2011 
ЗМІСТ 

     Вступ………………………………………………………………………..3

1. Особливості сертифікації радіоелектронних засобів в Україні….…4
2. Основні проблеми в галузі сертифікації радіоелектронних

засобів в Україні……………………………………………………………...….11

     ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………….19

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………....22 
 

ВСТУП 
 

     Сертифікація радіоелектронних засобів являється однією з найважливіших ланок проведення державної політики у сфері телекомунікацій в Україні, що забезпечує захист ринку від неякісної продукції.

     Серед завдань галузі зв’язку одним  з основних повинно бути зупинення надходження, виготовлення, а також використання в Україні неякісних технічних засобів телекомунікацій, порушення умов їх експлуатації і надання неякісних телекомунікаційних послуг, забезпечення сумісності технічних засобів телекомунікацій з телекомунікаційними мережами загального користування (в тому числі і радіочастотному спектрі). Разом з тим, як вважають в Адміністрації зв’язку України (Держзв’язку), сертифікація повинна являтися не тільки обмежуючим інструментом, але і вирішувати стимулюючі завдання, зокрема, сприяти впровадженню в галузі передових технологій, а також в компетентному виборі операторами телекомунікацій і користувачами сучасних технічних засобів і послуг.

     Метою реферату є дослідження особливостей проведення сертифікації радіоелектронних, а також визначення основних проблем у даній галузі.

     Для виконання зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

• описати особливості сертифікації радіоелектронних засобів в Україні;
• охарактеризувати основні проблеми галузі сертифікації радіоелектронних засобів в Україні;
• зробити висновки і пропозиції.
 

1. Особливості сертифікації радіоелектронних засобів в Україні 
    
   

     Сертифікація  технічних засобів телекомунікацій  в Україні здійснюється згідно Закону України «Про підтвердження відповідності» (а також галузевими стандартами). Сьогодні сертифікація здійснюється в межах державної системи сертифікації продукції – системи УКРСЕПРО, керування якою здійснює Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики (Держстандарт України). Координація робіт із сертифікації технічних засобів телекомунікацій покладена на Управління стандартизації, сертифікації і метрології (УССМ) Державного департаменту з питань зв’язку (Держзв’язку).

     Сертифікація  технічних засобів телекомунікацій  здійснюється органами із сертифікації (ОС), які входять в перелік, узгоджений наказом Держзв’язку від 10.12.2004р. №19, а також «Стандарт – Сервіс» і «Укрчастотнагляд» (УДЦР), які отримали погодження Національної комісії з питань регулювання зв’язку (НКРЗ) (рис.1).

Рис.1. Органи сертифікації технічних засобів телекомунікацій

     Як  бачимо, в Україні діє 5 ОС, що займаються сертифікацією у галузі радіочастотного  ресурсу. Нижче в таблиці 1 розглянуті основні завдання цих ОС. 

     Таблиця 1

     Завдання  органів сертифікації засобів телекомунікацій

     Сертифікація  – процес достатньо трудоємний, і кожному замовнику потрібно пройти поетапно визначений шлях. Основні етапи сертифікації радіоелектронних засобів (РЕЗ) і випромінюючих засобів (ВЗ) в системі сертифікації УкрСЕПРО наведені, нижче, в таблиці 2.

Таблиця 2

Основні етапи сертифікації РЕЗ і ВП

Продовження таблиці 2

Продовження таблиці 2

     Сертифікація  РЕЗ і ВЗ може проходити в ОС за різними схемами (моделями) сертифікації – всього у галузі використовується п’ять таких схем, при цьому схема (модель) сертифікації визначається під час розгляду заявки з врахуванням побажань і можливостей замовника, особливостей конкретного типу продукції і її використання, а також можливості виробництва конкретної продукції. Від схеми сертифікації залежить, зокрема, термін дії сертифікату і та кількість продукції, на яку поширюється сертифікат. Кількість зразків продукції для випробувань, порядок їх відбору, програма випробувань, порядок і періодичність проведення технічного нагляду, визначаються ОС.

     Схеми (моделі) сертифікації телекомунікаційного  обладнання наведені в таблиці 3.

      Таблиця 3

     Схеми сертифікації РЕЗ і ВЗ

Продовження таблиці 3

     Кажучи  про деякі особливості схемно – модельної сертифікації, необхідно знати, що під «партією продукції» розуміється сукупність одиниць продукції  з однією назвою і однаковим позначенням, виготовлена за визначений час і однакових умовах. Розмір же партії визначається контрактом (договором) на поставку. При цьому допускається ввезення в Україну партії частинами (на протязі строку дії сертифікату).

     Сертифікація  серійної продукції з контрольними випробуваннями без обстеження виробництва  використовується лише тоді, коли ОС (випробувальна лабораторія (ВЛ)) вже ознайомлені з виробництвом відміченої продукції (якщо раніше на даному виробництві ОС проводив обстеження або ВЛ проводила випробування відміченої або однорідної продукції).

     При сертифікації серійної продукції з  сертифікацією системи управління якістю виробництва, сертифікат відповідності на продукцію видається ОС із терміном дії, що встановлений у ліцензійному договорі з врахуванням терміну дії сертифікату на систему управління якістю виробництва (до 3-х років). А сертифікат на систему управління якістю видає орган із сертифікації системи якості, який взаємодіє із ОС. При цьому представники ОС (ВЛ) приймають учать у роботі комісії із сертифікації системи управління якістю (як правило, при цьому ОС на підприємстві відбирає зразки для подальших сертифікаційних випробувань продукції) і в технічному нагляді за виробництвом.

     Замовниками ж робіт на сертифікацію техніки  зв’язку, які потім стають власниками сертифікату відповідності, можуть виступати як юридичні, так і фізичні  особи, котрі діють по офіційному дорученню виробника (безпосередньо чи через продавця); постачальник, продавець (дилер), який має прямі господарські зв’язки з виробником. В той час, як замовниками по схемі сертифікації серійної продукції можуть бути лише виробники – юридичні особи, які діють від особистого ім'я або через посередників.

       Отже, процедура сертифікації РЕЗ передбачає певний алгоритм виконання дій з боку замовника, а також участь відповідних ОС, причому сертифікація може проводитися за різними моделями, залежно від можливостей і бажання замовника. 

2. Основні проблеми в галузі сертифікації радіоелектронних засобів в Україні 
 

     Що  стосується реальної практики проведення сертифікації в Україні, слід зазначити, що гравці ринку звертають увагу, зокрема, на такі проблеми, з якими їм доводиться стикатися на практиці, як невиправдано великі строки процедури сертифікації, непрозорість тарифів на сертифікацію, невизнання європейських і других сертифікатів в Україні тощо.

     Учасники  процесу сертифікації РЕЗ і ВЗ зазначають, що ця процедура достатньо довга і дорога.

     Засідання КТС проводиться один раз в  місяць, тому інколи приходиться відкладати поставки уже замовленого товару, оскільки ввезення в країну і подальша реалізація РЕЗ без сертифікату  відповідності неможлива.

     Неможлива і процедура сертифікації РЕЗ  і ВЗ без попереднього погодження з  НКРЗ. Саме підписана заява  в НКРЗ і являється дозволом для  ввезення на території країни РЕЗ  з ціллю сертифікації – таке рішення  видається УДЦР згідно його повноважень, які визначені Законом України «Про радіочастотний ресурс України».

     Хоча  в напрямку зменшення строків  процедури сертифікації певні кроки НКРЗ вже зробила. Так, статтею 25 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» НКРЗ, визначено, що заявці, на основі якої робить запис змін в Реєстр, рішення НКРЗ приймає протягом 60 днів. В той же час статтею 26 цього закону, визначено, рішення по заявці про можливість використання конкретних типів РЕЗ НКРЗ приймає також протягом 60 днів. Таким чином, згідно законодавству, щоб внести РЕЗ в Реєстр, і що його можна було використовувати на території України, потрібно більше 120 днів.

     НКРЗ  прийняла рішення про спрощення  процедури і скорочення строків  внесення в Реєстр, розробив Положення  про порядок і форму ведення  Реєстру, яке скоротило термін внесення в Реєстр до 70 днів.

     Таким чином, сьогодні заявка в НКРЗ подається  в наступні терміни: для виробництва РЕЗ і ВЗ – не пізніше 70 днів до початку виробництва в Україні, для ввезення з-за кордону з ціллю сертифікації – не пізніше 70 днів до ввезення РЕЗ на митницю.

     Зрозуміло, що новий термін більш прийнятний, проте і він не задовольняє  замовників. Тому НКРЗ прийняла рішення  про створення постійно діючої робочої  групи, яке реально скоротило  термін внесення масових типів РЕЗ  в Реєстр на 2 тижні.

       Що стосується тарифів на проведення сертифікації, то, на думку деяких представників ринку, тут виникає маса питань, перш за все пов’язаних з невизначеністю і непрозорістю. На відміну, наприклад, від других робіт, що проводяться УДЦР, які затверджуються НКРЗ або урядом, і які можна побачити на сайті УДЦР, роботи із сертифікації РЕЗ договірні.

     Сьогодні  в Україні, відзначають представники ринку, утворився «конгломерат», створений  трьома сертифікаційними центрами ,які  самостійно встановлюють ціни за надані послуги із сертифікації, при цьому дивним є те, на основі чого здійснюється калькуляція таких робіт.

     Зрозуміло, що вартість робіт із сертифікації залежить від виду обладнання: одна справа – сертифікація релейної станції, і зовсім інша – радіоезернет – картки. Хоча, як стверджують гравці ринку, їх можуть провести по одній ціні.

     За  достовірність цієї інформації автори статті не ручаються [1], проте, за даними представників УДЦР, ціна сертифікації лежить в широких межах – від двох американських доларів (за мобільний телефон) до 50 тисяч доларів (за лінійку з 30 радіорелейних станцій). При цьому ціна залежить від розміру партії, що актуально для мобільних телефонів – чим більший розмір сертифікованої партії РЕЗ, тим більший знижаючий коефіцієнт (до 0,7 для 100 тис.шт.).

     Та  все ж, ціни на сертифікацію мобільних  телефонів учасники ринку вважають завищеними, особливо для моделей  бюджетного і середнього цінового сегменту. Для отримання сертифікату на одну модель приходиться витратити  більше 3 тисяч євро, тому виробнику потрібно добре подумати, чи варто ввозити в Україну ту чи іншу модель. Що, на думку зарубіжних виробників, сприяє розвитку сірого ринку, при цьому покупцю все рівно, є чи немає на телефон сертифікат.

     Виникають у замовника проблеми і питанні пролонгації сертифікату, у випадку, якщо, наприклад, була сертифікована і ввезена партія приладів, але реалізувати весь товар не вдалося протягом терміну дії сертифікату (до 1 року). В такому разі виходить, що залишок товару потрібно знову сертифікувати, оскільки в Україні процедура пролонгації сертифікації не передбачена.

     Багато  з учасників ринку виступають за визнання в Україні сертифікатів, що видані в інших європейських країнах. Ці вимоги мотивуються тим, що така практика широко практикується в усьому світі.

     Серйозне  незадоволення учасників ринку  викликає введене з 7 червня 2008 року обов’язкове маркування обліковими марками РЕЗ і ВЗ (рішення НКРЗ від 30 липня 2007 року №802 «Положення про пред’явлення дозволів на ввезення з-за кордону в Україну радіоелектронних засобів і випромінюючих засобів»), яке, хоча і не має відношення до сертифікації, я є безкоштовним додатком до нього і направлене на боротьбу з контрабандою, проте сам процес сертифікації зачіпає.  

     На  круглому столі в кінці березня 2008 року «Актуальні питання ввезення з – за кордону і реалізація радіоелектронних засобів» представник Unitrade Group Володимир Колодюк відмітив, що Україна вступає у СОТ, а позиція Українського державного центру радіочастот суперечить «філософії СОТ, що передбачає зниження бар’єрів». «Я не зрозумів, яку проблему для споживача вирішують марки, хіба що з'являється ще один привід для корупції» - сказав він.

        Вході «круглого столу» висловлювались  думки, що введення нових контролюючих  механізмів завдасть шкоди, перш за все, по легальним продавцям телефонів, на яких припадає 30% об’ємів торгівлі, решта, 70% - на приватні підприємства і лотки.

     В поширеній на «круглому столі» заяві про позицію представників бізнесу з приводу введення облікових марок, зокрема, відмічається, що «УДЦР виконує регулюючу функцію… Боротьба з контрабандою – це не компетенція УДЦР, а контролюючих і караючих органів влади (СБУ, МВС, ДПА, ДМСУ)… Тому у вирішенні митних питань ми хочемо співпрацювати з Державною митною службою, з оподаткування – міністерством фінансів, а з УДЦР та НКРЗ – тільки по регулюванню питань галузі, як цього вимагає закон».

     В середині травня 2008 року провідні імпортери  і дистриб’ютори офіційно звернулися із своєю пропозицією до УДЦР, проте  отримали усну відповідь, що приводу для скасування рішення про додаткове маркування УДЦР поки що не бачить. А на прес – конференції 28 травня начальник УДЦР Павло Слободенюк повідомив, що «з 7 червня 2008 року всі телефонні апарати повинні бути промарковані обліковою маркою».

     Викладені вище проблеми сертифікації не включають в себе їх повний перелік, куди можна було б віднести і проблему із сертифікацією запасних частин (плат і приладів), проблеми вітчизняних виробників, від яких вимагають внесення в Реєстр РЕЗ і ВЗ, які вони ще не розробили, і відсутність у замовника нормативної бази з питань сертифікації тощо.

     Проте всі ці проблеми затьмарюються на фоні тієї, що приключилася в галузі у 2008 році. І справа не тільки в тому, що комусь не подобається сам процес сертифікації, її терміни, вартість і т.д., але і в тому, що саму сертифікацію можна зупинити не невизначений термін. З відповідними наслідками – в першу чергу в частині «сприяння впровадженню передових технологій»…

     «Головна  проблема сертифікації РЕЗ і ВЗ в  Україні сьогодні – це відсутність  самого процесу», - підкреслює виконавчий директор Асоціації членів ринку  бездротових мереж передачі даних (Wireless Ukraine) Олег Соболєв. В чому його підтримують і представники ринку.

     «Передові технології» вже пів року не можуть бути сертифіковані в нашій країні через бездіяльність Національної комісії з питань регулювання  зв’язку, без рішення якої про  включення РЕЗ і ВЗ в Реєстр, сертифікація в принципі неможлива.

       «Зараз в нашій країні наступили ще більш тяжкі часи, коли через боротьбу «у верхівці» взагалі що небудь прогнозувати на ринку важко, і на ближню, і на подальшу перспективу, - продовжує О.Соболєв, - тобто ринок заморожений повністю. Наслідки такого стану для ринку України можуть бути дуже тяжкими – аж до закриття представництв відомих компаній і, як ланцюгова реакція, пониження іміджу країні на світові арені».

     Звичайно  ж, законодавцю, визначившому такий  порядок сертифікації обладнання в статті 25 Закону України «про радіочастотний ресурс України», якою визначено, що умовами використання РЕЗ і ВЗ на території України є включення конкретного типу РЕЗ і ВЗ в Реєстр РЕЗ і ВЗ, які можуть бути використані на території України, і в голову не приходило, що один із органів центральної влади (у нашому випадку НКРЗ) може не функціонувати по декілька місяців (в 2007 році), і навіть півроку (2007 – 2008рр.).

     Але факт залишається фактом, і у даному випадку усі нові радіо технології стали заручниками політичних суперечок  нагорі, і випавши основна ланка в алгоритмі сертифікації радіо засобів в Україні, а саме, внесення НКРЗ радіоелектронних засобів в Реєстр РЕЗ і ВЗ, призвело до того, що процес сертифікації в Україні був зупинений з кінця грудня 2007 року.

     «Як же працювати нам – виробникам, які не можуть сертифікувати свою продукцію, оскільки отримання нових сертифікатів без внесення в Реєстр неможливо. Ми не можемо ввезти в Україну жодної моделі колекції 2008 року», - повідомляє директор мобільних телефонів представництва Alcatel-Lucent в Україні Рима Галаса.

     Скільки РЕЗ і ВЗ знаходиться сьогодні на сертифікації, а точніше скільки  заявок, дані відсутні, але про масштаби можна судити, наприклад по результатам 2007 року. За даними НКРЗ, в 2007 році було прийнято 34 рішення з приводу  розгляду заяв на визначення можливості використання і внесення в Реєстр відповідних типів РЕЗ – в реєстр за 2007 рік були внесені 1321 радіоприлад (всього надійшло 1500 заяв). На кінець 2007 року загальне число радіо пристроїв в Реєстрі – 4673. З чого можна зробити висновок, що 700 типів радіо пристроїв, із них декілька сотень мобільних телефонів, які не можуть бути сертифіковані, а відповідно, і використані в Україні (станом на 2008 рік). А весь термін морально старіння однієї моделі телефону – не більше двох років…

     За  таких обставин, з ініціативи учасників  Wireless Ukraine – компанії Nokia – при Асоціації Wireless Ukraine в травні 2008 року була створен робоча група, у склад якої ввійшли компанії Rohde & Schwarz, IMC, RCI и ZyXEL, яка розпочала роботу з розробки пропозицій по усуненню проблем сертифікації і ввезення радіообладнання в Україну.

     Першим  крок остав відкритий лист, адресований  Президенту України і в кабінет  Міністрів, в якому від імені Wireless Ukraine «Nokia Україна» звернула увагу вищих державних органів на проблему теперішнього стану процесу сертифікації мобільних телефонів. «»Сьогоднішня невизначеність у сфері регулювання мобільного зв’язку в Україні має прямий негативний вплив на сферу діяльності компанії  Nokia, а також інших виробників та імпортерів мобільного зв’язку в Україні. Загалом дана ситуація робить неможливою сертифікацію продукції компанії Nokia в Україні» - зазначається у листі. У ньому також звертається увага на суперечливість процесу маркування РЕЗ і ВЗ, яке вводиться в Україні з 7 червня 2008 року.

     Питання, поставлене у листі керівникам держави, має наступний вигляд: «Яки держорган  має повноваження з приводу розгляду питань із сертифікації імпортних мобільних  телефонів в Україні і яка  процедура сертифікації на сьогоднішній день?».

     Питання це, звичайно, скоріше за все риторичне – вище воно було висвітлене, і Nokia, звичайно, теж в курсі справи, хто і як займається сертифікацією. Просто компанія натякає на те, що державі пора вже взятися за свої справи…

     Адже  питання це не тільки іміджове чи політичне, але в більшій мірі і економічне – учасники ринку просто на просто зазнають збитків по тим договорам, які вже підписані. Не кажучи вже про споживачів, які залишилися без останніх моделей. А, втім, може і не залишилися.  Якщо вірити дослідженням компанії «Евросеть», тільки в першому кварталі 2008 року було продано більше 2 млн телефонів, в той час, як за даними УДЦР, за п’ять місяців видано більше 570 тис облікових марок для телефонів – звичайно, на 60% більше, ніж в аналогічний період 2007 року, та все ж… Це якщо про контрабанду.

     Якщо  ж про державу, то дійсно, де це бачено, щоб фактично розформований в  грудні 2007 НКРЗ не сформувався протягом майже півроку? Зрозуміло, що телекомунікації  не зупинилися, але питання сертифікації, а, відповідно, і ввезення нових радіопристроїв, зупинилося. Як говориться, марки ввели, а клеїти їх на що?

     Невідомо, наскільки вагомим був лист Nokia, але десь через місяць, після виборів мера Києва, справа зрушилася.