Міністерство  освіти і науки  України 
 

                                      Коледж преси та  телебачення 

                                                                            Кафедра інформаційної 

                                                 діяльності  та                

                                                                документознавства

Реферат 

з архівознавства на тему: 

«Історія та організація архівної справи у Львові»  
 
 
 
 
 

Виконала

студентка 3-го курсу

денного відділення                                                                                                            

                                                                                                 Рябєва М.М.                                                      

Перевірила

викладач з предмету

архівознавства                                                                        Федорюк Т.С

Миколаїв  – 2011

ЗМІСТ 

Анотація……………………………………………………………………….3

ВСтуп ……………………………………………………………………………4

1.   Із історії розвитку архіву 18 століття…………………………………....5

2. Розвиток  Львівського Центрального архіву в радянські часи………….7

1.3     Архівна діяльність в роки незалежності України………………………..8

1.4     Загальні функції  Львівського  Центрального архіву……………………12

Висновки……………………………………………………………………..14

Список  використаних джерел…………………………………….16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Анотація 

     Архівна справа - галузь діяльності, що охоплюють питання зберігання й використання архівних документів. Наукова дисципліна, що вивчає й розробляє теоретичні, методичні й організаційні питання архівної справи і його історію, називається архівознавством.

     Завдання даної роботи: вивчити нормативно-правові дослідження; показати значення документів у житті суспільства; пояснити працівникам діловодства їхню відповідальність перед суспільством і державою за схоронність документальної бази для наукових досліджень; дати загальні відомості про організації архівної справи у Львові; визначити роль відомчого архіву в організації роботи з документами в установах, на підприємствах і показати наступність у роботі державних і відомчих архівів.

    Об'єкт вивчення: склад і зміст документів історичного архіву, а також документи, що перебувають у структурних підрозділах і в архіві установи, питання організації цих документів, забезпечення їхньої схоронності й використання в інтересах суспільства.

    Предметом дослідження: є розвиток архівної справи в різні періоди в СРСР – після Жовтневої революції, під час Великої вітчизняної війни, міжвоєнний період 1918-1941 років, післявоєнний період, а також в 60-80 рр. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     В різних сховищах сконцентровані різноманітні за часом походження, змісту, оформленню, техніці і способу відтворення  документи. До них відносяться стародавні і сучасні рукописні і друкарські матеріали у вигляді книг, окремих  державних актів, планів, креслень, малюнків і художніх репродукцій, виконаних  на різних сортах паперу, шкірі і  пергаменті, за допомогою використовування різних фарбників органічного і  неорганічного походження.

     Важливим  розділом архівознавства є історія  архівної справи, яка вивчає процес становлення і розвитку архівної галузі. Новітня епістеміологічна ситуація потребує нового прочитання історичних джерел. Цьому може допомогти осмислення досвіду в галузі дисциплін, що пропонують інструментарій пізнання джерел. Сама логіка розвитку архівістики в Україні актуалізує гостру потребу в узагальненні та критичному аналізі попереднього досвіду в цій важливій сфері науки, культури, державного будівництва. Відтак великого значення набуває вивчення тенденцій розвитку архівної науки і освіти, еволюції ідей, принципів і методів архівознавства в період XVIII століття, коли архівна справа розвивалася з одного боку. в умовах жорсткого регламентування з боку Російської імперії, з іншого в умовах національної державності у вигляді Гетьманщини.

     Історія розвитку архівознавства та архівної освіти в Україні і до сьогодні спеціально не вивчалася, а в історіографії  проблема, означена в даній роботі, ще не знайшла спеціального розгляду. Узагальнюючий огляд архівної справи з найдавніших часів містить  стаття українського дослідника О.Г. Мітюкова. 

1.   Із історії розвитку архіву 18 століття

     Важливим етапом у розвитку архівної справи на західноукраїнських землях 18 ст. було заснування історичного архіву у Львові. Архів був оснований у 1784 року і був Архівом  гродських і земських актів. Він початково зберігав лише актові книги гродських і земських судів, що діяли в Галичині в XV-XVIII ст. У 1939 р. до цього архіву, перейменованого в Центральний архів стародавніх актів у Львові, приєднано Архів давніх актів міста Львова (Магістрату) й Архів Намісництв. У 1942-43 рр. мав назву Державний архів у Львові. У 1958 р. філіал ЦДІАЛ реорганізований у Центральний державний історичний архів УРСР у м. Львові. З 1992 - Центральний державний історичний архів України м. Львів.

     Перші відомості про формування архіву за часів панування на цих землях австро-угорської монархії маємо з кінця 18 ст., коли за розпорядженням крайового трибуналу в 1783 р. австрійська адміністрація почала надсилати до Львова майже з усіх міст Галичини актові книги ліквідованих городських і земських судів. Для розміщення цих книг крайова адміністрація виділила приміщення колишньої бібліотеки Бернардинського монастиря. З 1784 р. акти почали надходити до Львова. Того ж року для охорони актових книг було призначено відповідальну особу. У 1828 р. в історичному архіві Львова зберігалося 15323 томи книг.

     Львівській архів містить документи періоду Галицько-Волинського князівства, фонди центральних установ і організацій старопольського періоду (ХІV-ХVІІ ст.), австро-угорського панування в Галичині (1772-1918), російської окупації (1914-1915), Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки (1917-1921), Польщі міжвоєнного періоду (1918-1939), невеликі комплекси документів радянського періоду (1939-1941) й періоду німецької окупації (1941-1944). Документи архіву висвітлюють політичний, економічний і культурний розвиток земель Західної України, боротьбу українського народу за створення незалежної держави. Найдавніші документи представлені великою колекцією пергаментних грамот (1233-1800). У цій колекції, при підробленій грамоті, є оригінальна висла воскова печатка краківського єпископа Гедка 1176 р. Серед пергаментів - міждержавні угоди, булли римських пап, привілеї королів, князів, воєвод і старост містам і селам, церквам, костелам і монастирям, цехам, майнові угоди. Окремі грамоти стосуються історії Франції, Італії, Молдови, Волощини, Трансільванії, Німеччини, Угорщини та ін. країн, писані 13-ма мовами.

1.3 Розвиток Львівського центрального архіву

в радянські часи 

     Центральний державний історичний архів у Львові - один з найдавніших і найбагатших архівів України, має складну і щасливу історію. Складну - бо проіснував упродовж більш як двох століть у періоди панування різних держав, витримав лихоліття воєн, пожеж і грабунків. Щасливу - бо з незначними втратами фонди, вивезені в часі Другої світової війни, повернулися до його сховищ, а в повоєнні роки поповнилися безцінними документальними скарбами.

     На цей час центральний архів Західної України він містить біля 750 фондів та колекцій документів загальною кількістю понад 1 млн. справ за 1233-1939 роки (найпізніші з 1940-1945 рр.). Загальна протяжність стелажів архіву - понад 12 тисяч погонних метрів. Сховища архіву є також у приміщеннях Королівського арсеналу та Домініканського монастиря на вул. Підвальній.

    Один з найповніших корпусів документів - понад шість з половиною тисяч актових книг городських і земських, підкоморських, старостинських судів за 1423-1784 роки. Вони охоплюють територію Східної Галичини й містять привілеї, королів і князів на земельні володіння, дарчі грамоти на володіння селами й містами; інвентарні описи маєтків, люстрації Руського й Белзького воєводств; протестації ремісників і селян, київських і галицьких митрополитів, православних братств; документи про виникнення козацтва, народні повстання І.Мухи, С. Наливайка, Хмельниччину, опришківський рух та Гайдамаччину.  
 
 
 
 

1.3 АРХІВНА діяльність в роки незалежності України 

     В Центральному архіві м. Львова, діє лабораторія мікрофільмування й реставрації документів, де документи ремонтують, підшивають та оправляють, у фотолабораторії створюється страховий фонд мікрофільмів та фонд використання особливо цінних документів.

     Постійно працює стіл довідок, читальний зал, каталог. Користування документами забезпечує система науково-довідкового апарату: описи фондів, систематичний, географічний та іменний каталоги, огляди, довідкові картотеки, створюється комп’ютерний каталог, фахівці архіву надають дослідникам консультації та кваліфіковану допомогу в роботі з документами.

     В архіві періодично відбуваються наукові конференції й семінари, проводяться виставки документів. Ведеться видавнича й інформаційна діяльність. На базі постійної експозиції Кабінетів допоміжних історичних дисциплін проводяться екскурсії, практика студентів. У приміщенні архіву діє також Українське геральдичне товариство.

     Найдавніший комплекс документів періоду Великого Литовського князівства й Речі Посполитої, складають документи органів місцевого самоврядування - магістратів і громадських урядів.

     Загалом у архіві зібрано 67 таких фондів (40 з них - це магістрати Белза, Бродів, Глинян, Дрогобича, Мостиськ, Рогатина, Самбора, Сяно-ка, Тернополя та ін. міст і містечок). Найбільший за обсягом і найдавніший з цих фондів - Львівського магістрату. Тут є актові книги й фасцикули ради, лави, лонгерії, вірменського суду, книги прийняття громадянства, "шосові" (податкові), цехові документи й матеріали міських шпиталів за 1382-1787 рр.      

     Цінним історичним джерелом є хроніки Й. Алембека, С. Кушевича, В. Зиморовича, Я. Т. Юзефовича, купецькі книги, т. зв. "новини" (газети) ХУІІ-ХУІІІ ст. Міські документи є невичерпним джерелом для дослідження розвитку економіки, торгівлі, культури, медицини, містобудування, воєнного та інших аспектів історії. Ще в XIX ст. з фасцикулів львівського магістрату

І. Вагилевич  і В. Расп виділили колекцію листів, серед яких є автографи гетьманів України Богдана і Юрія Хмельницьких, І. Виговського, П. Тетері, германського імператора, турецького султана, польських, шведських королів, молдавських господарів, зарубіжних сановників, міст і купців. Гордістю архіву є великий (понад 6,5 тисяч) комплекс актових книг гродсь-ких, земських, підкоморських і старостинських судів Східної Галичини XV-XVIII ст. Хоча ці суди призначалися для розгляду справ шляхти, вони містять привілеї руських, литовських, угорських і польських королів і князів, митрополитів, архієпископів, владик на володіння земельними маєтками, містами й селами; люстрації Руського й Белзького воєводств, інвентарні описи маєтків; протестації православних і греко-католицьких митрополитів, владик, братств; документи про виникнення козацтва, повстання І. Мухи, С. Наливайка, Хмельниччину, опришківський рух, Гайдамаччину; про шляхетські конфедерації; про війни проти татарів, волохів, турків, шведів. В актових матеріалах є безліч відомостей про ремесла, торгівлю, сільське господарство; про міжнародні, національні й релігійні стосунки, про розвиток культури, освіти й мистецтва, про повсякденне життя населення середніх віків і нового часу. Унікальність згаданого комплексу полягає у його добрій збереженості, значній хронологічній і територіальній тяглості, універсальній для Європи латинській мові.

     Багатими на давні документи з церковної історії є численні фонди релігійних установ різних конфесій - консисторій, капітул, протоігу-менатів, монастирів, духовних навчальних закладів. Греко-католицька консисторія у Львові, наприклад, має понад 40 тис. справ за 1300-1945 рр.

      Останнім часом ці документи інтенсивно використовуються дослідниками церковної історії, освіти, культури. Метричні книги й шкільні документи дозволяють здійснювати генеалогічні пошуки, вивчати соціоетнічні процеси на території Галичини, Холмщини, Волині, Підляшшя. Фонди релігійних установ римо-католицької, православної, вірменської, юдейської та євангелицької церков дають достатнє уявлення і про життя національних і релігійних меншин.

     Найчисленнішу групу фондів архіву складають комплекси документів періоду Австрійської та Австро-Угорської імперії (1772-1918). Найважливішим з них є фонд Галицького намісництва, що налічує понад 200 тис. справ за 1772-1921 рр. Однак хронологічно фонд охоплює значно ширший період: багато громад, організацій і приватних осіб для підтвердження своїх майнових чи станових прав подавали Намісництву давні документи, починаючи з 1448 р. Намісництво, його численні комісії і комітети в результаті своєї діяльності витворили величезну кількість документів, які є чудовою базою для вивчення державного устрою, економіки й сільського господарства, суспільно-політичного життя, культури, науки, освіти, охорони здоров'я. Численні документи цього періоду стосуються міжнародної політики, воєн, розвідки й контррозвідки, революцій, повстань.

      Багатими й надзвичайно різноманітними є численні фонди культурно-освітніх установ, організацій і товариств різних історичних періодів. Зокрема, фонди Крайової шкільної ради й Кураторії Львівського шкільного округу зосереджують відомості про мережу і діяльність навчальних закладів Галичини; товариств "Просвіта", "Рідна школа", Галицько-Руська матиця, "Українська бесіда" - документи до історії українського культурного життя XIX - пол. XX ст. Особливим зацікавленням дослідників користується фонд Наукового товариства ім. Шевченка, членами якого були А. Ейнштейн, Н. Бор, М. Планк, І. Пулюй, І. Франко, М. Грушевський. Поза тим у архіві зберігаються десятки фондів українських, польських, єврейських, вірменських, німецьких товариств і організацій, редакцій, видавництв та ін., що свідчать про вікове співіснування тут різних культур.

     За роки існування Державним архівом Львівської області у співпраці з іншими архівними та науковими установами України підготовлено і видано друком десятки збірників документів і матеріалів з різних проблем історії та краєзнавства. Уперше в незалежній Україні Держоблархівом систематизовано та видано друком “Путівник по фондах Львівської та Дрогобицької обласних, міських, районних організацій Комуністичної партії України” (відповідальний упорядник Й. Л. Штатман). Переважна більшість описаних у ньому документів перебувала на “спеціальному зберіганні” і тривалий час була недоступна широкому загалу дослідників. Працівники архіву проводять велику роботу з оприлюднення найбільш цікавих і суспільно значущих документів, що зберігаються у його фондах.

     У 2003 році видано збірник “Голгофа українського народу”, присвячений 70-річчю Голодомору в Україні 1932-33 років (автори В.В.Клювак, В.І.Куцинда), який на Всеукраїнському конкурсі науково-методичних і науково-інформаційних робіт з архівознавства, документознавства, археографії за 2003 рік був відзначений другою премією. Також організовано низку виставок документальних матеріалів, підготовлено телевізійні репортажі та радіопередачі, оприлюднене десятки матеріалів в друкованих засобах масової інформації, проведено екскурсії по архіву для різних категорій громадян, учнівської та студентської молоді тощо.

1.4.  Загальні функції Львівського Центрального архіву

     Архів здійснює організаційно-методичне та наукове керівництво 20 архівними відділами районних державних адміністрацій та 8 архівами міст Львівської області. Трудовий колектив установи складають 72 висококваліфіковані фахові архівісти, державні службовці, управлінці, технічні та допоміжні працівники.

     В архіві налічується 2515951 одиниця зберігання, об’єднана у 5091 фондах, 66732 книг і брошур XIX ст. - 1997 р. Бібліотека зберігає цінні стародруки, історичну, архівознавчу, краєзнавчу, науково-довідкову літературу. Серед періодичних видань - газети та журнали, що виходили на території Львівської області. Науково-довідковий апарат архіву складається з описів документів, систематичного, тематичного, географічного, іменного каталогів, довідкової картотеки, автоматизованої бази даних.

     Сьогодні Державний архів Львівської області є одним з найбільших сховищ писемної джерельної бази в Україні. Загальна протяжність його стелажних полиць складає 34279 лінійних метрів. Архів виконує тематичні запити за листами установ і організацій, видає копії документів та архівні витяги, за заявами громадян наводить довідки соціально-правового характеру, зокрема щодо нарахування зарплати, підтвердження стажу роботи, перебування на примусових роботах у Німеччині та Австрії під час Другої світової війни, про переселення у повоєнні роки українських родин з інших держав в Україну, виконує запити іноземців з різних питань тощо. У період державної незалежності архів надавав громадянам до 40 тисяч письмових довідок на рік (у 2006 році – 19800).

      За роки існування Державним архівом Львівської області у співпраці з іншими архівними та науковими установами України підготовлено і видано друком десятки збірників документів і матеріалів з різних проблем історії та краєзнавства. Уперше в незалежній Україні систематизовано та видано друком “Путівник по фондах Львівської та Дрогобицької обласних, міських, районних організацій Комуністичної партії України” Переважна більшість описаних у ньому документів перебувала на “спеціальному зберіганні” і тривалий час була недоступна широкому загалу дослідників. Працівники архіву проводять велику роботу з оприлюднення найбільш цікавих і суспільно значущих документів, що зберігаються у його фондах. У 2003 році видано збірник “Голгофа українського народу”, присвячений 70-річчю Голодомору в Україні 1932-33 років (автори В.В.Клювак, В.І.Куцинда), який на Всеукраїнському конкурсі науково-методичних і науково-інформаційних робіт з архівознавства, документознавства, археографії за 2003 рік був відзначений другою премією. Також організовано низку виставок документальних матеріалів, підготовлено телевізійні репортажі та радіопередачі, оприлюднено десятки матеріалів в друкованих засобах масової інформації, проведено екскурсії по архіву для різних категорій громадян, учнівської та студентської молоді тощо.

Висновок

    Архівознавство – наука, яка висвітлює політичні, науково-правові і практичні питання організації архівних документів і роботи архівних установ. Вивченням і розробкою теоретичних організаційних основ архівної справи займається ще така наука як теоретичне архівознавство і теорія і теорія і практика архівної справи. Ця наука є основна із наукових дисциплін, що входять в поняття архівознавства. Вона розробляє принципи і методи відбору організаційних документів, які належать архівному зберіганню, забезпечує повне збереження матеріалів. Систему інформації про зміст документів і забезпечує усестороннє використання цих документів.

     В кожній державі для збереження історії створено державний архівний фонд. Він є власністю держави і національним досягненням всього народу. Знання про архіви, як і самі архіви, зародилися давно, але наукового характеру вони набули в країнах Західної Європи у XVIII ст., в Росії та Україні - в середині XIX ст. На зламі XIX -XX ст. виник термін "архівістика". Спочатку його пов'язували з вивченням історії архівної справи, збиранням і зберіганням документів, а згодом до завдань архівістики почали відносити розроблення наукових основ організації роботи з документами, їх пошуку, відбору і публікації. В 1920-х роках поряд з поняттям "архівістика" дедалі частіше стали вживати термін "архівознавство", який відображав не лише прикладне, а й теоретико-методологічне призначення цієї галузі знань. Оскільки архівознавство сформувалося в рамках історичної науки і виділилося в окрему галузь у процесі диференціації наук, тривалий час його вважали "допоміжною історичною дисципліною", а починаючи з 1970-х років - спеціальною галуззю історичної науки.

     На сучасному етапі розвитку архівної справи питання використання інформаційних ресурсів архівних фондів набули надзвичайної актуальності.

     Вимогою для сьогодення є аналіз та узагальнення міжнародного й українського досвіду у застосуванні традиційних форм використання документної інформації в архівах та вироблення спільних проектів державного та міжнародного рівнів з використання інформаційних ресурсів архівних документів. Сьогодення вимагає, аби архіви не лише забезпечували користувачам доступ до документів через читальні зали та інформаційні бази, а й надавали їм якомога повну та об'єктивну інформацію про склад і зміст архівних документів через відповідний комплекс науково-довідкових засобів.

     Ось, чому сумлінна праця архівістів не залишається поза увагою суспільства та держави. Переконана, що професіоналізм архівістів, усвідомлення високої відповідальності перед минулим, сьогоденням і майбуттям будуть і надалі запорукою дбайливого збереження та примноження культурних цінностей і документальної пам'яті українського народу. 
 

Список використаних джерел 

1. Архівхівістика: терміни, словник / Автор-упорядник  Новохатський К. та ін. – К., 1998
2. Архівні установи України: Довідник. Т. 1. Державні архіви / Держкомархів України. УНДІАСД; Редкол.: Г. В. Боряк (голова), І. Б. Матяш, Г. В. Папакін. - 2-е вид., доп. - К., 2005. - C. 337-349
3. Державний архів Львівської області: [Буклет]. - Львів, 1988. - [6] с.
4. Державні архіви Української РСР: Короткий довід.- К., 1972.- С. 121-125.
5. Львівський обласний державний архів: Путівник Упоряд.: В.І. Котельнікова та ін.- Л., 1965.- 375 с.
6. Сизоненко Г. С. Львовский областной государственный архив Научно информационный бюлетень. - 1950. - № 1. - С. 22-24
7. Філіал Львівського обласного державного архіву у м. Самборі: Путівник / Упоряд.: Е.А. Дубілевський та ін.- Л., 1962.- 188 с.