Сучасні технології управління розвитком корпоративної соціальної відповідальності

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«Київський  політехнічний інститут»

                                                           Факультет менеджмента та  маркетинга

Кафедра менеджмента

                                   РЕФЕРАТ

                      з дисципліни «Теорія організації»

на тему: "Сучасні технології управління розвитком корпоративної соціальної відповідальності"

Виконала студентка 3 курсу  ФММ,

гр. УЗ-11

Мусіна Каріна

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 4

1.1. Генезис формування категорії «корпоративна соціальна відповідальність» 4

1.2.Підходи до розвитку соціальної відповідальності 6

1.3.Інструментарій  для розвитку сучасної  КСВ 8

1.4.Сучасна підтримка розвитку КСВ 12

РОЗДІЛ 2 15

2.1.Технології розвитку КСВ в Україні 15

2.2.Розвиток КСВ компанією Coca-Cola 17

ВИСНОВОК 18

Список використаної літератури 19

                                     ВСТУП

Істотні зміни у взаємовідносинах між державою, громадськими інституціями та приватними компаніями простежуються  в усьому світі. Поряд із економічними чинниками все більшу роль у забезпеченні конкурентоспроможності, досягненні високої  продуктивності та прибутковості виробництва  починають відігравати неекономічні показники роботи підприємства –  рівень соціального забезпечення працівників, розробка та реалізація програм підтримки  інтернатів, лікарень та шкіл, запровадження  на підприємстві механізму контролю якості, впровадження екологічно безпечних  та енергозберігаючих технологій тощо. Особливо помітні зміни відбулися  у приватному секторі, який переходить до більш поглиблених стратегічних форм взаємодії як з державою, так  і з громадськістю [1, с. 88].

У 1953 році почали з’являтися перші фундаментальні праці стосовно впливу прихованих негативних наслідків  діяльності компаній: міста-привиди, що загинули разом із підприємствами, катастрофи, спричинені діяльністю виробничих підприємств, річки, в яких не можна купатися, втрачене здоров'я на виробництвах без подальшого соціального захисту. Із розголосу подібних проблем розпочалася дискусія про роль бізнесу в суспільстві, про соціальну відповідальність компаній [2]. Але широкого поширення ідея КСВ набула відносно недавно, у середині 90-х XX століття. Тоді в суспільстві достатньо сильно проявилися антикорпоративні настрої – як реакція на рішення компанії Shell UK затопити в Північному морі нафтову вежу «Brent Spar», на опубліковані в ряді авторитетних видань матеріали про неетичні бізнес-підходи (наприклад, використанні дитячої праці), що практикуються в країнах «третього світу» деякими відомими корпораціями (зокрема, Nike). Саме тоді компанії почали активно вдаватися до КСВ із метою створити собі імідж соціально відповідальних і тим самим завоювати прихильність споживачів [3, с. 26].

Сам термін «корпоративна  соціальна відповідальність» уперше був сформульований Генеральним  секретарем ООН Кофі Аннаном тільки у 1999 році.

                           РОЗДІЛ 1

1. Генезис формування категорії «корпоративна соціальна відповідальність»

Розуміння і визначення терміну  «соціальна відповідальність» формувалося  і змінювалося протягом довгого  періоду часу. Постійного доповнення і вдосконалення зазнавала і сама назва терміну. Розвиток розуміння поняття відбувався таким чином:

• 1953 р. «Соціальна відповідальність бізнесу - це реалізація тієї політики, прийняття таких рішень, або дотримання такої лінії поведінки, яка була б бажана з позиції цілей та цінностей суспільства» - Боуен Г. 
• 1979 р. «Корпоративна соціальна відповідальність - відповідність економічним, правовим, етичним та дискреційним очікуванням, які висуваються суспільством організації у даний час» - Керол А. 
• 1990-ті р. «Соціальна відповідальність бізнесу - досягнення ділового успіху при одночасному поважному відношенні до етичних норм, громадянського суспільства та навколишнього природного середовища. Корпоративна соціальна відповідальність вимагає прийняття рішень у відповідності до законодавчих, етичних, комерційних та інших вимог до бізнесу з боку суспільства, а також із врахуванням потреб усіх основних стейкхолдерів» - надруковано у випуску «Бізнес за соціальну відповідальність»

1990-ті р. «Корпоративна соціальна відповідальність - це постійне зобов'язання бізнесу сприяти усталеному економічному розвитку, працюючи з робітниками, їхніми сім'ями, місцевою громадою та суспільством у цілому для поліпшення якості їхнього життя – було проголошено в «Всесвітній раді зі сталого розвитку» 

•   2001 р.    «Корпоративна соціальна відповідальність - концепція, що дозволяє інтегрувати в повсякденну діяльність комерційних підприємств соціальні та екологічні аспекти, а також враховувати їх у процесі добровільної взаємодії з зацікавленими сторонами, за словами Європейської комісії. 
• 2002 р.    «Соціальна відповідальність бізнесу -це добровільний вклад бізнесу в розвиток суспільства в соціальній, економічній та екологічній сферах, який прямо пов'язаний з основною діяльністю компанії та виходить за рамки певного закону мінімуму » - проголосила Асоціація менеджерів Росії.
• 2005 р.  «Корпоративна соціальна відповідальність - вільний вибір компанії на користь підвищення рівня добробуту місцевої громади за допомогою відповідного підходу до ведення бізнесу та надання корпоративних ресурсів» - Котлер Ф., Ли Н.

2005 р. «Соціальна відповідальність бізнесу - відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, споживачів, працівників, партнерів, активну соціальну позицію компанії, яка полягає у гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем» - проголошено на Меморандумі про соціальну відповідальність бізнесу в Україні [4].

Можна зробити висновок, що єдиного авторитетного визначення терміну

«соціальна відповідальність» немає. Різні організації пропонують різні визначення, хоча в них є спільна основа: СВБ переймається тим, як компанії керують комерційною діяльністю для створення загального позитивного впливу на суспільство. Різні визначення можуть більше стосуватись етичної поведінки, сталого розвитку, довкілля, філантропічної ідеї. Соціальна відповідальність також є синонімом терміну “належне громадянство”. Як бачимо, в більшості визначень підкреслюється взаємозв’язок між економічними, екологічними й соціальними аспектами та впливом діяльності організації. Всі наведені визначення СВБ представляють масу поглядів на це явище та відрізняються одне від одного ступенем, у якому компанії інтегрують СВБ у свою практику – від дотримання й поважання до сприяння й відданості та, нарешті, до інтеграції СВБ у щоденну роботу. Визначення СВБ з Зеленої книги Європейського союзу (2001 рік): СВБ означає інтеграцію соціальних та екологічних аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємств та в їхню взаємодію з зацікавленими сторонами на добровільній основі. Для бізнесу задля соціальної відповідальності

( BSR) СВБ означає досягнення комерційного успіху засобами, які передбачають дотримання моральних цінностей та повагу до людей, спільнот і навколишнього середовища. Міжнародний форум лідерів бізнесу ( IBLF ) розуміє СВБ як сприяння відповідальній діловій практиці, яка дає вигоду бізнесу та суспільству й допомагає досягти соціального, економічного та екологічно усталеного розвитку через максимальне збільшення позитивного впливу бізнесу на суспільство з одночасною мінімізацією його негативного впливу. Всесвітня ділова рада за сталий розвиток

( WBCSD ) визначає СВБ як зобов’язання бізнесу сприяти усталеному економічному розвитку, працюючи з робітниками, їхніми сім’ями, місцевою громадою та суспільством у цілому для поліпшення якості їхнього життя [5].

1.2. Підходи до розвитку соціальної відповідальності

Географічний  підхід. Традиційно в США СВБ визначалася більше через філантропічну модель. Компанії роблять прибутки без перешкод, за винятком виконання свого обов’язку зі сплати податків. Потім вони жертвують певну частку прибутків на благодійні цілі. Європейська модель набагато більше зосереджена на веденні основної діяльності у соціально відповідальний спосіб, доповнений інвестуванням у громади через серйозні бізнесові причини. Соціальна відповідальність стає невід’ємною частиною процессу створення багатств – котрий, якщо їм керувати в належний спосіб, повинен підвищувати конкурентоспроможність бізнесу та максимізувати цінність створення багатства для суспільства. Але «одного розміру для всіх» не буває. У різних країнах існують різні пріоритети та цінності, які визначають, як саме працює бізнес. У багатьох випадках моделі СВБ змінюються разом із моделями корпоративного управління, з якими вони пов’язані. Наприклад, у країнах, де переважає так звана англосаксонська модель корпоративного управління, є певні форми СВБ - діяльності в розвитку громад і забезпеченні прав людини. Це пояснюється тим, що англосаксонська модель прагне підкреслити вільно-ринковий підхід до ринків продукції, капіталів і робочої сили. Отже, корпоративна відповідальність та пов’язана з нею практика керування та звітності вважаються більше «англосаксонським» явищем. Водночас, найбільш передова практика охорони довкілля спостерігається на північному краї континентальної Європи.

Глобалізаційний підхід. Цей підхід відображає певну практику та особливу ідею великих глобальних корпорацій, які підкреслюють етичну поведінку щодо різних зацікавлених сторін, і ряд добровільних ініціатив. Вони включають кодекси поведінки, поліпшення умов праці та систем управління охороною довкілля, проектів розвитку громад, корпоративну допомогу, звітування компаній з соціальних та екологічних аспектів. Багатонаціональні компанії також застосовують СВБ-підхід в управлінні своїми мережами постачання. У процесі глобалізації ці компанії встановлюють стандарти для своїх постачальників і субпідрядників. Зокрема, від постачальників вимагається дотримання мінімальних умов прийому на роботу, встановлених Міжнародною організацією праці (МОП) (уникнення дитячої праці, відсутність дискримінації на робочому місці, тощо). Одностайність думок про елементи, з яких складається гідний уваги кодекс поведінки, зростає. Цей консенсус заохочується такими організаціями, як «Ініціатива з етичної торгівлі» (Ethical Trading Initiative) або «Міжнародна соціальна підзвітність» (Social Accountability International) та «Здатність звітувати» (Account Ability), котрі запроваджують і перевіряють стандарти забезпечення якості умов праці у ланцюгу постачання.

 КСВ: українська практика. Соціально відповідальна ділова практика в Україні походить від багатьох різних факторів. Деякі з них характерні для України, інші більш міжнародні; деякі – історичні за характером, інші – сучасні. В «епоху соціалізму» була поширена практика індивідуальних і корпоративних пожертвувань і спонсорських внесків з боку підприємств на користь спортивних клубів, культурних заходів, інвалідів і дітей. Проте в той час громадянське суспільство було набагато менш розвиненим, ніж сьогодні, тому одержувачів було менше, і вони були не такі різноманітні. Донедавна, убоге висвітлення у ЗМІ, публікації, а також існуючі дослідження у галузі КСВ стосувалися здебільшого бізнесової практики, відомої як благодійність. Філантропія та пожертвування на соціальні потреби досі сприймаються як найтиповіша форма КСВ-діяльності в Україні. У той же час існує практика, котра демонструє ширше залучення бізнесу до СВБ-діяльності на робочому місці, а також відносно покупців і постачальників. Отже, КСВ стає частиною соціального та бізнесового життя, переходячи від простіших до більш розвинених форм і концепцій. Обізнаність щодо КСВ в Україні зростає, і все більше й більше компаній запроваджують принципи КСВ у свою ділову практику. За останні десять років було дуже мало простору для інвестицій у громади, але ряд компаній почав розробляти філантропічні програми (згадаймо, наприклад ініціативу корпорації «Ейвон» з боротьби з раком молочної залози або програму корпорації «Філіп Моріс» з лікування дітей, постраждалих від Чорнобильської катастрофи). Деякі компанії розробляють власну політику СВБ і проголошують свою поведінку щодо СВБ [6].

3. Інструментарій для розвитку сучасної  КСВ

Фактично існує два  табори міжнародних організацій, які  визначають основні тенденції розвитку СВБ: Організація Об’єднаних Націй та подібні організації, які діють задля загального добробуту на світовому (континентальному) рівні та різні світові бізнес структури та громадські організації, які захищають інтереси корпоративного сектора.

Перший табір міжнародних  гравців СВБ представлений Організацією Об’єднаних

Націй, Європейським Співтовариством (ЄС) та ОЕСР. Організація Об’єднаних Націй. ООН зробила перший крок щодо підвищення ролі компаній світового масштабу в СВБ в 1980 році, коли розробила кодекс поведінки транснаціональних компаній.

Глобальний договір ООН - це цілком добровільна міжнародна ініціатива, яка об’єднала компанії з агенціями ООН, робочою силою та громадськістю для підтримки універсальних соціальних принципів та принципів захисту навколишнього середовища. Фазу ініціалізації Глобального договору було запущено Головним офісом ООН 26 липня 2000 року. На сьогоднішній день до Глобального договору залучено сотні компаній, організацій охорони праці та громадських організацій з усіх регіонів світу, які працюють над розширенням десяти універсальних принципів в сферах захисту прав людини, навколишнього середовища, охорони праці та антикорупційних заходів.

Варто розглянути Десять принципів Глобального договору:

Принцип 1: Бізнес повинен  підтримувати та поважати підхід, який передбачає захист міжнародних прав людини в сфері його впливу.

Принцип 2: Бізнес не повинен бути залученим до порушень міжнародних прав людини.

Принцип 3: Бізнес має підтримувати свободу асоціації та визнавати права людини на переговорах про умови праці між підприємцями та урядом.

Принцип 4: Бізнес повинен  підтримувати ліквідацію всіх форм примусової праці.

Принцип 5: Бізнес повинен  підтримувати ефективну ліквідацію дитячої праці.

Принцип 6: Бізнес повинен  підтримувати ліквідацію дискримінації щодо працевлаштування та зайнятості.

Принцип 7: Бізнес має підтримувати обережний підхід стосовно захисту навколишнього середовища.

Принцип 8: Бізнес повинен  вживати заходів на підтримку посилення екологічної відповідальності.

Принцип 9: Бізнес повинен заохочувати розвиток та поширення екологічно безпечних технологій.

Принцип 10: Бізнес має протистояти  усім формам корупції, включаючи вимагання

та хабарництво.

Глобальний договір не є регуляторним інструментом – він не керує поведінкою та діяльністю компаній, не оцінює їх та не тисне на компанії з цього приводу. Глобальний договір скоріше покладається на громадську відповідальність, прозорість та визначену зацікавленість компаній, робочої сили та громадськості щодо запровадження та пільного використання суттєвих заходів по забезпеченню виконання базових принципів Глобального договору.

Мережа Глобального договору складається з Офісу Глобального  договору та шести

агенцій ООН:

• Управління Верховного комісара по правах людини;
• Програма ООН із захисту навколишнього середовища;
• Міжнародна Організація Праці;
• Програма Розвитку ООН;
• Організація Промислового Розвитку ООН;
• Управління ООН з боротьби з розповсюдженням наркотиків та злочинністю.

ЄС, як спільнота демократичних  країн Європи, нещодавно віднесло СВБ до пріоритетних завдань своєї діяльності. Європейська Рада (The European Council) у 2000 році в Лісабоні позначила дуже важливий крок, коли закликала компанії звернутись до їх розуміння соціальної відповідальності, щоб отримати „найбільш конкурентну та динамічну, засновану на знаннях, економіку в світі”.

Європейський Самміт (The European Summit) 2001 року в Стокгольмі також

підкреслив роль приватного сектору щодо отримання довгострокового економічного

росту разом з соціальною інтеграцією.

Європейська Комісія (The European Commission ) у 2001 року видала Зелену

Книгу (Green Paper). Зелена Книга  „Просування європейського підходу  до соціальної відповідальності бізнесу” являє собою стратегію збільшення вкладу бізнесу у соціальний прогрес та розвиток захисту навколишнього середовища понад базові зобов’язання визначені законодавством. Існує думка, що принципи ЄС стосовно СВБ (коли будуть розроблені) мають сформувати систему Загальних Принципів, котрі зливатимуться з ОЕСР директивами щодо СВБ. Це дозволить отримати міжнародний стандарт ширшої юрисдикції ніж саме ЄС.

Багатосторонній форум СВБ ЄС (EU Multi-Stakeholder Forum on CSR)

заснований в жовтні 2002 з метою просування прозорості та зрощування СВБ заходів. Даний форум складається з 40 членів, які представляють працедавців, працівників, споживачів та громадськість. Форум призначений для обговорення таких питань як конкуренція, сталий розвиток, кодекси поведінки, звітування тощо.

ОЕСР (OECD). Країни-учасники груп ОЕСР поділяють зобов’язання щодо демократичного управління та ринкової економіки, що сприяє виробленню узгоджених на міжнародному рівні інструментів, рішень та рекомендацій задля встановлення правил гри в сферах, де країнам необхідні багатосторонні домовленості, щоб досягти прогресу в глобалізованій економіці.

Керівні принципи ОЕСР для  транснаціональних компаній містять  принципи і

стандарти, узгодженні з  відповідним законодавством, для  виконання відповідальними компаніями на добровільній основі в таких сферах діяльності як права людини, розкриття інформації, антикорупційні дії, взаємовідносини з приводу оподаткування праці, охорона навколишнього середовища та захист інтересів споживачів. Керівні принципи – це рекомендації для транснаціональних компаній, спільно видані урядами країн учасниць.

Другий табір міжнародних гравців представлена різноманітними світовими

неприбутковими організаціями  та бізнес асоціаціями. Всесвітня ділова рада за сталий розвиток (WBCSD) – це спілка 175 міжнародних компаній з 35 країн та 20 основних промислових секторів, об’єднаних спільним вкладом у сталий розвиток через три стовпи: економічний розвиток, екологічний баланс та соціальний прогрес. Це є всесвітня мережа 50 національних та регіональних рад і партнерських організацій, що залучають близько 1000 бізнес лідерів з усього світу.

Об’єднання економік відповідальних щодо охорони навколишнього Середовища (CERES) – це неприбуткове об’єднання понад 50 інвесторів, екологічних, релігійних, робітничих груп та груп соціальної справедливості і включають громадські організації, корпорації, консультаційних та бухгалтерських фірм, бізнес асоціацій, наукових організацій та інших установ.

Бізнес задля соціальної відповідальності (BSR) – це всесвітня організація, яка

допомагає компаніям-учасникам  досягти успіху шляхом поваги до етичних  цінностей, людей, спільнот та навколишнього середовища. Організація забезпечує бажаючих інформацією, інструментарієм, тренінгами та дорадчими послугами для перетворення соціальної відповідальності бізнесу невід’ємною складовою ділових операцій та стратегій ведення бізнесу.

Міжнародний форум лідерів бізнесу (International Business Leaders Forum) –

це міжнародна неприбуткова організація утворена 1990 року Принцом  Уельським та

групою президентів міжнародних  компаній у відповідь на виникаючі  виклики економічному росту та зміни в світовій економіці. ЇЇ місією є просувати на лідируючі позиції відповідального бізнесу та партнерства заради соціального, економічного та екологічно сталого міжнародного розвитку, особливо у нових ринкових економіках та ринкових економіках, що розвиваються. Форум при заснуванні був призначений для роботи в посткомуністичних країнах східної Європи, але з того часу поширив свою діяльність на Росію, Азію, а також країни тихоокеанського регіону, Африку, Америки та Середній Схід.

СВБ Європа (CSR Europe) – це лідируюча  європейська бізнес мережа соціальної

відповідальності бізнесу, яка складається з понад 60 провідних  мультинаціональних

компаній-членів. З часу виникнення в 1995 році, місія компанії залишається незмінною – надання допомоги компаніям з приводу інтеграції соціальної відповідальності бізнесу у їх щоденні методи ведення бізнесу [7].

           1.4. Сучасна підтримка розвитку КСВ

Є три основні сектори  залучені до процесу регулювання та розвитку СВБ на

національному рівні. Це є державні установи, громадськість (громадські організації,

дослідницькі інститути та інші мозкові центри) та бізнес кола, представлені або компаніями, або бізнес асоціаціями. На державному рівні існує багато форм інституційної підтримки СВБ. Різні країни використовують різноманітні концепції та заклади СВБ. Велика Британія є єдиною країною де уряд призначає Міністра з питань

соціальної відповідальності бізнесу. Призначення першого Міністра з питань сталого розвитку у Франції також ставить СВБ під безпосередню юрисдикцію уряду. КСВ як державна політика „КСВ охоплює широкий спектр заходів і має великий потенціал у допомозі досягнення нами наших національних та міжнародних цілей економічного, соціального розвитку та розвитку охорони навколишнього середовища. Мене надихнула та пристрасть вкладена у соціальну та екологічну пріоритетність багатьма компаніями, яку я спостерігав, і я буду намагатися заохотити застосування таких творчих здібностей та успіху” - Стівен Тіммз, Міністр з СВБ, Велика Британія.

Уряди деяких країн розвивають такі ініціативи як підвищення обізнаності, розвитку загального розуміння СВБ, формулювання напрямків розвитку СВБ, організація заходів, семінарів та досліджень, розробка стратегії сталого розвитку (Австрія, Данія,Франція, Німеччина, Японія та Велика Британія). Деякі країни, наприклад Данія, зробили обов’язковим для місцевих органів управління мати Координаційний комітет з превентивних заходів на ринку праці з представниками федерацій роботодавців, профспілок, практикуючих спеціалістів та громадськості. Багато європейських міністерств та урядів організували змагання між підприємствами та нагородження їх й присвоєння відзнак за впровадження найкращих рівних можливостей, найкращої політики щодо сім’ї та за найбільш соціально відповідальну компанію (Австрія, Данія, Франція та Німеччина). Уряд часто співпрацює з бізнес колами щодо заснування ряду проектів зі сталого розвитку, відповідальності бізнесу та бізнес етики (Австрія, Німеччина). Активно просуваючи Керівні принципи ОЕСР для транснаціональних компаній, країни засновують національні представництва, які, як правило, розміщуються в міністерствах економіки чи праці (Австрія, Данія, Франція, Німеччина та Велика Британія). Декілька урядів запровадили обов’язкове звітування компаній щодо соціальних, екологічних та економічних наслідків їх діяльності (Франція та Велика Британія).

На рівні громадськості існує багато неприбуткових організацій, асоціацій, консультаційних та дослідницьких центрів, які формують „мозкові центри” суспільства. Вони приймають участь у процесі просування СВБ різними видами діяльності. Громадські організації співпрацюють з державними органами в проектах, які мають на меті розвивати ряд кодексів поведінки, публікація журналів з бізнес підтримки (Австрія, Данія, Німеччина, Велика Британія та Японія). Деякі центри разом із міністерствами розробили інструмент (базу даних) для етично обізнаного споживача і компаній, які хочуть інформувати громадськість про їхні кроки стосовно взяття СВБ як елемента їхнього корпоративного управління (Данія, Німеччина, Велика Британія).

Є також міжпрофспілкові  комітети, призначені контролювати деякі  заходи

соціальної відповідальності, наприклад, шляхи інвестування заощаджень працівників чи приведення умов праці до стандартів МОП (Франція та інші). Кампанія „Чистого Одягу” (CCC) Кампанія „Чистого Одягу” (CCC) має на меті покращити умови праці та посилити роль працівників у всесвітній швейній промисловості та галузі спортивного одягу. Кампанія діє зараз в 10 європейських країнах, організована через автономні національні об’єднання з загальним членством близько 300 громадських організацій та профспілок. Мережа міжнародних партнерів кампанії складається з громадських організацій та профспілок в більшості країн, які виробляють продукцію для європейського ринку. ССС невідступно слідує чотирьом широким категоріям видів діяльності задля досягнення мети: підвищення рівня обізнаності та мобілізація споживачів, примушення компаній брати відповідальність, акції солідарності та лобіювання, а також судові процеси. Бізнес кола просувають СВБ через діяльність різних бізнес асоціацій та мереж. [8] Вони здійснюють нарощення потенціалу СВБ різними формами співробітництва з урядом та громадськістю. Бізнес асоціації активно співпрацюють з державними структурами у публікації звітів про етику в бізнесі (Данія, Німеччина та Велика Британія). Декілька національних та регіональних бізнес мереж були створені задля партнерства між компаніями та місцевими органами управління стосовно активної боротьби із соціальними проблемами, просування соціальної інтеграції (наприклад, об’єднати іммігрантів, біженців та довгий час безробітних), підвищити обізнаність та зміцнити аспекти розвитку стратегій СВБ (Данія, Німеччина та Велика Британія).

                                       РОЗДІЛ 2

               2.1. Технології розвитку КСВ в Україні

Розвиток корпоративної  соціальної відповідальності вітчизняним  компаніям слід розпочинати із вибору найбільш перспективних форм соціального  інвестування, які знаходяться в  руслі довгострокового інтересу компанії. Тобто, КСВ  буде інтегрована  не лише у систему управління компанією, але й у загальну корпоративну бізнес-стратегію, включаючи соціальні, економічні та екологічні цілі.  При  цьому КСВ  не слід ототожнювати  лише з благодійністю. Навпаки, вона передбачає прояв випереджаючих  соціальних ініціатив компанії, які  проявляються у формуванні дієвого  партнерства із заінтересованими особами (персонал, споживачі, власники, територіальні громади, представники держави тощо). Тобто, корпоративна соціальна відповідальність проявляється у впливі управлінських рішень та результатів діяльності  компанії (продукти, послуги) на суспільство і навколишнє середовище.

Варто зазначити, що у розвинутих зарубіжних корпораціях форми КСВ в останні роки значно трансформувалися і проявляються у використанні цільового капіталу та різних форм приватно-державного партнерства, що дозволяє реалізовувати широкомасштабні національні та регіональні інвестиційні проекти, забезпечувати розвиток  персоналу, ефективно взаємодіяти із споживачами і навколишнім середовищем. Держава вправі регулювати даний процес за рахунок оподаткування та соціального діалогу з бізнесом.

Для того, щоб розробити  ефективну бізнес-стратегію з  урахуванням соціальної відповідальності, керівництву компанії необхідно  конкретизувати перелік соціальних та екологічних проблем, які відчуває їх  бізнес. Слід визначити коло заінтересованих  осіб, у тому числі партнерів, які  можуть підтримати соціальні ініціативи компанії на будь-якому етапі. На основі соціального діалогу можливо  виявити не лише перспективних учасників  реалізації соціальних програм, але  й невідомі раніше джерела додаткових ресурсів. Документально оформлені  пропозиції соціальних ініціатив допоможуть розкрити нові перспективи у розвитку бізнесу.

Не слід забувати  про  постійний моніторинг, оцінювання рівня  КСВ  та звітування вашої компанії. Останнє виступає ефективним засобом  комунікації із суспільством, є передумовою  виходу на міжнародні ринки капіталу, сприяє розвитку персоналу та просуванню товарів і послуг.

Інтерес до розвитку інституту  КСВ за останні три роки активно  зростає. Компанії розбудовують системи  корпоративного управління з елементами відповідальності, у Державний  класифікатор професій включено нові посади:  менеджер із соціальної відповідальності, соціальний аудитор та експерт із соціальної відповідальності. На вимогу часу,  в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка  започатковано  і два роки поспіль викладається новий курс «Соціальна відповідальність бізнесу». Особливого  імпульсу у  розбудові інституту КСВ  в Україні також надають положення, які опрацьовані на спільному круглому столі економічного факультету Київського національного університету та УСПП, який відбувся 9 грудня цього року. Отже, в Україні необхідно започатковувати нові ініціативи та розвивати платформу для впровадження корпоративної соціальної відповідальності.

Корпоративна соціальна  відповідальність в Україні поряд  з приватною власністю, правовими  гарантіями, дієвою системою управління, самоврядними  та ринковими інститутами  може стати базою для формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Але ринкова економіка не породжує добробуту автоматично, а лише може сприяти розвитку. Для розбудови  КСВ  на всіх рівнях економіки країни необхідно формувати нові ефективні механізми [9].