Сутнісна характеристика господарських рішень

Тема 1. Сутнісна характеристика господарських рішень  

План

     1.1. Господарські рішення,  їх сутність та  ознаки

     1.2. Класифікація господарських  рішень

     1.3. Вимоги до господарських  рішень та умови  їх досягнення

1.1. Господарські рішення,  їх сутність та  ознаки

     Як  відомо, від якості, раціональності та обґрунтованості прийнятих господарських  рішень залежить досягнення організацією поставлених цілей та забезпечення ефективності її діяльності. Дослідження  робіт науковців та практикуючих фахівців з управління підприємством дозволяє виділити такі трактування поняття "рішення" [5; 7; 10; 15]:

• як процес здійснення певних етапів процесу управління (підготовка, формування, прийняття та реалізація);
• як комплекс функціональних складових процесу управління (постановка мети, завдань та планування діяльності за кращою альтернативою їх досягнення; розподіл часу і ресурсів; мотивація до запланованих дій; координація та регулювання процесу реалізації рішення; облік й контроль за результатами);
• як вольовий акт вибору певної альтернативи за допомогою заздалегідь визначених правил;
• як результат вибору з переліку наявних альтернатив (розпорядження до дії: план роботи, варіант проекту);
• як умова дій (заходів), яка передбачає наявність певних елементів: суб’єкта прийняття рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому); об’єкта – виконавця рішення (підлегла особа, відділ, підприємство в цілому); предмета рішення; мети й причини прийняття.

     Отже, господарське рішення – це результат  процесів аналізу, економічного обґрунтування  та вибору із сукупності альтернатив найдоцільнішого варіанту дій щодо досягнення цілей підприємства. Сутність господарського рішення полягає у одночасному врахуванню п’яти невід’ємних один від одного аспектів [41]:

• економічного аспекту, який полягає в тому, що кожне рішення має певну реальну вартість (як суму фінансових, матеріальних й інших витрат на розробку та прийняття рішення; а також, як прямі або опосередковані прибутки, отримані в результаті його реалізації);
• організаційного аспекту – вимоги наявності необхідних господарських та інформаційних зв’язків, регламентуючих документів; функціонування налагодженої системи контролю за ходом реалізації рішення тощо;
• соціального аспекту, закладеного у самому механізмі узгодження розподілу праці всередині колективу;
• правового аспекту, який полягає у відповідності запланованих заходів обмеженням та дозволам діючої нормативно-законодавчої бази господарської діяльності підприємств (законодавчим актам, міжнародним зобов’язанням, власним статутним та іншим документам);
• технологічного аспекту, що проявляється у забезпеченні прийнятих господарських рішень наявними трудовими, технічними, інформаційними тощо ресурсами.

     Найважливішими  ознаками господарських рішень є: по-перше, можливість вибору варіанту дій з  безлічі альтернатив; по-друге, наявність мети розробки рішення; по-третє, необхідність вольового акту особи, яка приймає рішення.

     Господарські  рішення на підприємстві приймаються  за трьома напрямами: а) в управлінні внутрішніми процесами; б) в управлінні взаємодією із зовнішнім середовищем та в) безпосередньо в управлінні підприємством у цілому.

1.2. Класифікація господарських  рішень

     Рішення, що приймаються в господарській  практиці, характеризуються значною різноманітністю. Класифікація господарських рішень за певними ознаками [20; 41; 6; 5; 33; 24] наведена в табл. 1.1.

     Таблиця 1.1

Класифікація  господарських рішень

Продовження табл. 1.1

Продовження табл. 1.1

Продовження табл. 1.1

Продовження табл. 1.1

     Серед виділених у табл. 1.1 класифікаційних характеристик господарських рішень найбільш вживаними є групування за ознакою управлінських функцій, терміном дії, ступенем визначеності і ризику. Саме з такими видами рішень, зазвичай, стикається більшість організацій й підприємств.

1.3. Вимоги до господарських  рішень та умови  їх досягнення

     Будь-яке  господарське рішення має задовольняти певні вимоги, перелік яких, а  також умов забезпечення їх досягнення представлений в табл. 1.2 [41].

     Таблиця 1.2

Вимоги  до господарських рішень та умови їх досягнення

     Табл. 1.2 дозволяє прийти висновку, що важливими  вимогами до господарського рішення  є [24]:

• оптимальність (найповніша відповідність обраним критеріям "найкращого" рішення);
• ефективність (досягнення запланованих результатів з найменшими витратами);
• результативність (отримання потрібних кінцевих результатів);
• практичність (наявність конкретного застосування);
• економічність (отримання економічного ефекту від реалізації);
• достатня точність, що гарантує відповідність отриманого результату очікуваному;
• надійність (відсутність значних помилок та уникання підвищення ризику);
• наукова обґрунтованість (формування на базі пізнання й використання об’єктивних економічних законів і тенденцій);
• реальність (встановлення досяжних цілей, врахування наявних ресурсів і часу);
• забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими тощо);
• недопущення конфліктів між окремими цілями, шляхами їх досягнення та виконавцями прийнятих рішень;
• цілеспрямованість (орієнтація на досягнення поставленої мети);
• кількісна та якісна визначеність (існування різнорідних показників відповідності здійснюваних заходів запланованим рішенням);
• своєчасність розробки, прийняття та реалізації;
• гнучкість (можливість зміни мети та (чи) алгоритму досягнення мети в разі зміни зовнішніх та внутрішніх умов);
• правомірність (дотримання правових норм його прийняття);
• комплексність (врахування можливих наслідків економічного, політичного, правового, психологічного тощо характеру);
• наявність механізму реалізації (охоплення обов’язкових організаційних процедур: а) ресурсне забезпечення; б) верифікація цілей та обов'язків; в) контроль процесу реалізації рішення).

Тема 2. Технологія прийняття  рішень господарської  діяльності  

План

     2.1. Елементи та етапи  процесу прийняття  господарських рішень

     2.2. Форми вираження  й реалізації рішень  в процесі господарювання

     2.3. Класифікація моделей і способів прийняття господарських рішень

2.1. Елементи та етапи  процесу прийняття  господарських рішень

     Процес  прийняття рішень вимагає наявності  певних його елементів: суб'єкту управління, об'єкту управління, суб'єктів, які приймають рішення, цілей, критеріїв вибору та ефективності, результатів, умов, ресурсів, методів, підходів, технологій, чинників зовнішнього і внутрішнього середовища тощо (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Елементи процесу прийняття рішень 

     Досліджуючи взаємозв'язки між наведеними на рис. 2.1 основними елементами процесу прийняття рішень, слід зауважити, що вони мають системний характер і реалізуються як комплекс підсистем та їх механізмів:

• цільової підсистеми – вона забезпечує взаємозв'язки в ієрархії цілей;
• підсистеми рішень – забезпечує взаємозв'язки і взаємну підпорядкованість між рішеннями;
• підсистеми структури об'єкта управління – відображає найважливіші структуротворчі частини об'єкта управління, а також їх взаємини і обмеження в рамках бізнес-процесів;
• підсистеми ресурсного забезпечення – відображає взаємодію матеріально-ресурсних потоків;
• підсистеми суб'єктів управління – відображає усю сукупність суб'єктів управління (ОПР) та їх ієрархічні відносини в рамках організаційної структури;
• підсистеми технологій і методів управління – забезпечує пошук і застосування методів і засобів при функціонуванні механізму управління, послідовність і характер їх використання;
• правової підсистеми – регламентує правові аспекти функціонування механізму;
• підсистеми інформаційного забезпечення – створює умови для функціонування усіх підсистем і забезпечує інформаційні потоки.

     Формування  механізму управління на підприємстві здійснюється у декілька етапів:

• виявлення проблеми, що передбачає уточнення цілей системи, стани зовнішнього і внутрішнього середовища, порівняння бажаного, наявного і можливого станів тощо;
• побудова моделі поведінки системи, яка дасть змогу імітувати процес розвитку системи, визначати можливі управлінські дії, оцінювати і аналізувати (з урахуванням динаміки зовнішнього середовища) наслідки прийняття рішень, виокремити головні чинники успіху;
• отримання початкових даних, аналітичних оцінок сильних і слабких сторін системи, корегування цілей, проблем і моделей.

     Необхідність  прийняття господарських рішень обумовлена існуванням певних господарських проблем та необхідністю їх розв’язання [6]. На даний час не існує загальноприйнятої технології прийняття рішень. У загальному вигляді, процес прийняття рішень передбачає ідентифікацію проблеми, вибір варіантів рішень, що розв’язують проблеми та оцінку ефективності рішень [38, 16]. Повний перелік етапів та процедур, що складають технологію прийняття рішень, представлений в табл. 2.1. 

     Таблиця 2.1

Етапи та процедури процесу прийняття  рішень

     Згідно  табл. 2.1, процес прийняття господарського рішення починається з виявлення та формулювання сукупності проблем (підвищення прибутковості, освоєння нових видів продукції, розширення ринків збуту; підвищення ефективності фірми чи підрозділів, підвищення конкурентоспроможності тощо) з визначенням їх пріоритетності та термінів реалізації.

     Після цього починається стадія пошуку інформації та формування альтернатив рішення для забезпечення найбільшої обґрунтованості обраного варіанту. З метою усунення суб’єктивності у підходах, оцінюють економічну ефективність варіантів рішення (міру віддачі на витрачені ресурси). Способи вибору рішення серед наявних альтернатив поділяються на ті, що передбачають задоволення конкретної потреби, та спрямовані на одночасне задоволення всіх потреб (максимізаційний вибір).

     Завершення  процесу вибору рішення є ознакою  початку процесу його реалізації, що вимагає певної організаційної та ресурсної підтримки, тобто гарантування необхідними фінансовими, трудовими, матеріальними, технологічними та інформаційними ресурсами.

     Процес  прийняття рішення завершує етап контролю за його реалізацією. Залежно  від конкретної ситуації та позиції  керівництва, контроль за ходом реалізації рішення може розрізнятися за формою і методами здійснення: суцільний, вибірковий; внутрішній (за допомогою спеціального підрозділу) чи зовнішній контроль (аудиторською фірмою).

2.2. Форми вираження  й реалізації рішень  в процесі господарювання

     Залежно від умов розробки господарських рішень можуть використовуватися різні форми їх вираження [41], перелік та визначення яких наведені в табл. 2.2.

     Таблиця 2.2

Основні форми вираження господарських  рішень

Продовження табл. 2.2