Сутність

план 
 

ВСТУП        3 

1. Сутність  та типологія суспільства     3

1. Поняття про суспільство     3

2. Ознаки  суспільства      4

3. Типи  суспільства      7

4. Складні типи суспільства     11

2.Розвиток  суспільства       16 

Список  літератури      19

   ВСТУП 

      Фундаментальною категорією соціології є категорія "суспільство ". Саме соціологія покликана відповісти на питання: що таке суспільство, що є причинами його виникнення, що є його головною сутністю, які основні засади (закони) його розвитку і функціонування, як співвідносяться поняття "суспільство", "держава", "країна"? Різні аспекти суспільства як соціального феномена - етапи його розвитку, структури, типології, взаємодії та взаємовідносин людей, соціальних спільнот, інститутів та організацій, джерела і напрями соціальних змін, соціологічного розвитку, соціального прогресу, модернізації є предметом багатьох сучасних досліджень. Про деякі з них і йдеться в цьому розділі. Зосереджено увагу на ознаках, рисах різних видів суспільства, характерних особливостях сучасного суспільства. 
 

      1. Сутність та типологія суспільств

      1.1 Поняття про суспільство

      "Суспільство"  є буденним поняттям, зміст якого більшість людей ніколи і не намагається сформулювати. Суспільство оточує нас постійно. Інтуїція з приводу суспільства підказує нам три узагальнених уявлення:

1. суспільство — це люди (тобто це не одна людина);
2. ці люди чимось об'єднані, що дає змогу відрізняти "наших " від "не-наших ";
3. для людини суспільство є необхідним (і вигідним).

      Суспільство уявляють як якесь організоване ціле, правила якого краще не порушувати, якщо хочеш в ньому залишатися; як якась сила, протистояння якій може мати наслідком покарання; як природна атмосфера, яку не обирають, але мають в ній дихати.

      Відомо наприклад, що Арістотель і Платон поняття суспільства і держави використовували як тотожні в епоху Середньовіччя панував погляд, що суспільство виникло внаслідок Божественної волі. В епоху Нового часу виникнення суспільства намагались пояснити заключенням суспільного договору між людьми. О.Конт розглядав суспільство як функціонуючу систему, яка ґрунтується на поділі праці. Г.Спенсер під суспільством розумів композицію усілякого роду ідей, удай, і почуттів, які реалізуються через індивідів. Е.Дюркгейм вбачав у суспільстві індивідуальну реальність, що ґрунтується на колективних уявленнях. За М. Вебером, суспільство – це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних дій.

      Що  ж таке суспільство, якою б не була його форма? Продукт взаємодії людей.

      К.Маркс

      Суспільство існує не "поза" і незалежно від  індивідів... а тільки як система взаємодіючих одиниць, без яких, поза якими воно немислиме і неможливе, як неможливе будь-яке явище без складових його елементів.

      П.Сорокін

      З точки зору соціології, суспільство – це особливий, надзвичайно складний вид організації соціального життя. Воно охоплює всю багатоманітність стійких соціальних взаємодій, всі інститути та спільноти, що локалізовані в рамках  конкретних державно-територіальних кордонів. Суспільству властиві такі механізми саморегуляції, які дозволяють йому підтримувати свою цілісність, впорядковувати відносини між інститутами та спільнотами, інтегрувати соціальні новоутворення та підкоряти своїй логіці поведінку основної маси населення, схиляючи людей, що живуть на відповідній території, відтворювати у своїх діях єдину тканину численних соціальних взаємодій.

      1.2 Ознаки суспільства

      До  основних ознак суспільства ( тобто  стійких характеристик, які дають змогу відрізняти суспільство як цілісне соціальне утворення від усіх інших – соціальної реальності, соціальних відносин, інститутів, спільнот, культури) належать:

• територія, на якій відбувається консолідація соціальних зв'язків;
• універсальність, тобто різносторонній його характер, що передбачає що воно включає в себе всю багатоманітність соціальних зв'язків, відносин, всі соціальні інститути та спільноти в рамках певного територіального простору;
• авпономність, тобто спроможність існувати самостійно, що досягається за рахунок високого рівня внутрішньої саморегуляції, що забезпечує підтримку та постійне відтворення складної системи соціальних взаємин;
• інтегративність, тобто цілісність, єдність загальної системи цінностей (традицій, норм, законів, правил тощо), яку називають культурою.

      Сукупність  усіх суспільних відносин, пов'язаних певними  чинника - називаємо суспільною або соціальною системою.

      М.Шаповрп

      Суспільство як цілісна система має свою внутрішню структуру, складається з певних підсистем, які взаємодіють одна з одною це, зокрема: правова; демографічна; економічна відносини в процесі матеріального виробництва; соціальна взаємодія класів, соціальну, груп, верств;політична – діяльність державних, організацій, політичних інститутів партій та об'єднань; духовна – розвиток і взаємодія суспільної свідомості, науки мистецтва, освіти, релігії тощо. Кожна підсистема складається у свою чергу, із своїх власних блоків і елементів, які виконують свої функції цілісного соціального організму.

      Людські суспільства є дуже різними. Людина, раптом перенесена з Канади в плем'я, яке живе в джунглях Амазонки (чи навпаки), була б спантеличена новим соціальним оточенням і не змогла б поводитися адекватно. Тому кожне людське суспільство – це специфічний виклик соціологічному розумінню.

      Водночас  соціологічне розуміння потребує порівняння різних суспільств у деяких аспектах, такі порівняння дають змогу відшукати дещо спільне між різними суспільствами.

      Якщо  спресувати всю історію життя  на планеті в один рік, то перші  живі істоти сучасного типу умовно з'являються лише о 23.53. год. 31 грудня від початку цього року, а перші цивілізації – лише за хвилину до закінчення року. Але, не зважаючи на такий мізерний відтинок часу, культурні та соціальні зміни є вражаючими:

• 15 тисяч років тому наші пращури почали практикувати релігійні ритуали та малювати на стінах печер;
• 11 тисяч років тому деякі з них почали одомашнювати тварин та рослин;
• 6 тисяч років тому люди починають жити у містах, ділитися за типами занять, на класи, створювати економічні та політичні інститути;
• близько 250 років тому розпочинається індустріальна революція, яка реформувала світ навколо нас у світ фабрик та літаків, ядерних реакторів, глобальних комунікацій і т.п.

      1.3 Типи суспільства

      Історію людства можна класифікувати  через обмежену кількість базових типів суспільств. Наукове порівняння передбачає виділення основних параметрів, на підставі яких створюється класифікація основних видів конкретних виявів феномена, що досліджується. Суспільство є складним, багаторівневим утворенням, будь-яка універсальна класифікація не може його охопити. Соціологи змушені з різноманітних ознак, характерних для суспільства, обирати лише окремі, на підставі яких вони створюють свою типологію.

      Іноді за головну ознаку обирається наявність  писемності, і тоді всі суспільства поділяють на до письменні і письменні, які володіють абеткою та фіксацією звуку У матеріальних носіях: клинописних таблицях, берестяних грамотах, в книгах, газетах, комп'ютерах.

      Інша типологія поділяє всі суспільства на два класи – прості і складні. Критерієм у даному випадку є кількість рівнів управління та ступінь соціальної диференціації. Прості суспільства - це ті, де немає керівників та підлеглих, багатих та бідних (первісні племена), складні суспільства — це суспільства, де є кілька рівнів управління, декілька соціальних верств населення, що розташовуються зверху вниз зменшенням доходів.

      З появою складного суспільства у світі формуються окремі країни, держави. Суспільство", "держава" і "країна" – поняття близькі, але не тотожні. За об'ємом вони можуть збігатися, але вони обов'язково різняться за змістом, оскільки віддзеркалюють різні сторони одного й того ж.

      Характерним для соціології є розподіл суспільства  на традиційне та індустріальне. В основі цієї типології лежить критерій способу здобуття засобів існування. Найдавніший з них - полювання та збирання. Відповідно виділяють суспільство первісних мисливців та збирачів. Цей період в людській історії ще називають протосуспільством або періодом людського стада.

      Протосуспільство мас лише декілька статусів, які базуються на віці, статі, родинних зв'язках. Соціальні ролі тут одноманітні. Релігія цих первісних суспільств не включає віру у всемогутнє божество, яке втручається у людські справи, людина вважає, що навколишній світ населений духами, які треба брати до уваги, але ублажати їх не обов'язково. Соціальна структура цих суспільств є простою, а культура не Диверсифікованою.

      Поширеним є стереотип, що життя у первісному суспільстві дуже тяжке і складне, Ймовірно, що це не так. Потреби цих людей доволі прості, людина потребує небагато часу для того, щоб підтримати свій життєвий цикл. На думку соціологів, це найбільш "лінивий" тип суспільства.

      Людина завжди покладалася на полювання та збирання певних культур для виживання Всі суспільства користувалися цією технологією декілька тисяч років тому, але ще й сьогодні залишилися ізольовані суспільства (наприклад, деякі племена у Центрально-австралійські  пустелі), які активно практикують саме цей спосіб життя. Таке суспільство складається з маленьких груп (ймовірно тому, що навколишнє середовище не може підтримувати великі скупчення людей, які покладаються лише на збирання їжі або полювання). Ці первинці групи рідко перевищують кількість 40 членів. Контактів між групами майже немає. Група є однією сім'єю. Сім'я є фактично єдиним інститутом цього суспільства. Вона виконує багато функцій, які пізніше беруть на себе інші інститути: виробництва, навчання, захисту групи. Політичних інститутів немає: статуси в таких суспільствах в основному рівні, хоча іноді індивід з великим авторитетом береться виконувати функцію управління суспільними справами, більшість рішень приймається общиною. Ці суспільства постійно рухаються, оскільки вони завжди повинні збирати і полювати на нових територіях. А тому власність їх обтяжує. Вони беруть із собою у мандрівки обмежену кількість речей. Немає статусу власника, немає власності. Знайшовши якусь їжу, людина завжди ділиться нею зі своїми родичами. Військові конфлікти є рідкісним явищем у таких суспільствах, ймовірно через те, що вони не мають за що боротися.

      На  зміну протосуспільству приходить  традиційне або до індустріальне аграрне суспільство. Виникненню сільськогосподарського виробництва сприяв розвиток перетворюючих функцій людини.

      Завдяки становленню та розгортанню виробництва  з'явилася можливість за допомогою знарядь праці, створених людиною, отримувати продукти, яких не було в природі. Поступово з полювання виникає тваринництво, коли люди впевнилися, що приручити тварин більш економічно, ніж здобувати їх на полюванні. Із збирання виростає городництво, а з нього - землеробство, тобто інтенсивне та систематичне вирощування сільськогосподарських культур.

      Із  хліборобством пов'язують зародження держави, міста, класів, писемності — перехідних ознак цивілізації. Вони стали можливими за умов переходу від кочового до осілого способу життя. Значна частина людей вже може не працювати на землі, спеціалізуючись на виконанні інших соціальних ролей, які за домовленістю визнаються необхідними у суспільстві. З'являються міста. Вони, як правило, складаються з людей, які безпосередньо або опосередковано обмінюють свої спеціалізовані послуги на продукти сільського господарства-Набувають сили політичні інститути, влада зосереджується в руках одного індивіда, виникають спадкові монархії. Влада монарха, як правило, абсолютна. Від нього залежить життя і смерть його підданих. У найбільш розвинутих аграрних суспільствах з’являються інститути суду та урядової бюрократії. Багатство в таких суспільствах поділено нерівномірно, виникають класи. Релігія набуває рис окремого соціального інституту, в межах якого діють люди, що виконують спеціалізовані соціальні ролі і часто мають значний політичний вплив. Релігії аграрних суспільств включають, як правило, віру в «сім'ю» надприродних істот, яких обов'язково є найстарша і найважливіша. Ця віра обумовлена земним досвідом політично-ієрархізованого суспільства абсолютної монархії. З'являються і поступово еволюціонують економічні інститути, зокрема, торгівля. Гроші використовуються як еквівалент обміну. Аграрні суспільства фактично постійно перебувають у стані війни, а це вимагає ефективної воєнної організації. Вперше з'являються регулярні армії. Потреба в транспортуванні та комунікаціях у цих великих суспільствах веде до розвитку мережі доріг судноплавства. Таким чином, первинно ізольовані суспільства, які розвиваються на базі аграрного виробництва, мають більш складну соціальну структуру та культуру, ніж попередні. Кількість статусів у суспільстві збільшується, зростає кількість населення, виникають міста, формуються нові інститути, політична та економічна нерівність дедалі більше стають невід'ємною рисою соціальної структури. Культура стає більш диверсифікованою. Характерною рисою аграрного суспільства є інерційність, не сприйняття новацій. Поведінка індивіда жорстко контролюється, регламентується звичаями, нормами та соціальними інститутами. Всі соціальні утворення освячені традицією, вважаються незмінними. Крамольною є сама думка про можливі перетворення, зміни.

      0тже,  традиційне аграрне суспільство - це суспільство з малорухомими соціальними структурами, з таким способом соціокультурної регуляції, який базується на традиції.

      На  зміну традиційному аграрному суспільству приходить індустріальне, а через деякий час – постіндустріальне суспільство. Вони належать до складних типів суспільств.

      1.4 Складні типи суспільства

      Індустріалізм як спосіб виробництва з'явився в Англії приблизно 250 років тому і відтоді поширився на всі країни світу, абсорбуючи та руйнуючи всі інші типи суспільств.

      Індустріалізм ґрунтується на використанні наукових знань у виробничих технологіях. Він стимулює використання нових джерел енергії, дозволяє машинам використовувати ту роботу, яку до того було покладено на людей і тварин. Це високо ефективна стратегія виживання, яка дає змогу невеликій частині населення годувати більшість. Оскільки винаходи та відкриття ґрунтуються одне на одному, рівень впровадження технологічних новацій у процес виробництва швидко зростає. Нові технології: парова машина, двигун внутрішнього згоряння, атомна енергія — стимулюють зміни в економіці та інших інститутах.

      На  відміну від інших суспільств, індустріальне суспільство знаходиться у стані швидких соціальних змін. Як правило, індустріальні суспільства є достатньо великими. Вони високоурбанізовані, в усіх розвинутих індустріальних суспільствах населення живе або в містах, або навколо них, де зосереджено більшість робочих місць. Суспільний розподіл стає набагато складнішим, комплексним, створюються спеціалізовані типи робіт. Більшість статусів є набутими, а не приписними: індивід може народитися в сім'ї багатія чи бідняка, активно діючи, він може досягти високого статусу чи, навпаки — скотитися вниз по соціальній драбині. Сім'я втрачає багато своїх звичних функцій. Вона перестає бути ланкою виробництва і більше не несе відповідальності за освіту молоді. Родинні зв'язки стають слабшими. Індивід живе, у своїй нуклеарній сім'ї, окремо від родичів. Послаблюється плив релігії як соціального інституту. Життєвий досвід індивіда стає більш різноманітнішим, а тому люди починають притримуватись різноманітних, іноді конкуруючих цінностей та вірувань.

      Тому  традиційна релігія втрачає своє значення як унікальне джерело морального авторитету. Самостійним важливим інститутом стає освіта. Індустріальне суспільство потребує масової грамотності, освіта стає швидше обов'язковим елементом функціонування суспільства, ніж показником елітарності тої чи іншої соціальної групи. На ранніх стадіях індустріалізму є глибока прірва в прибутках багатих та бідних Але загальна тенденція індустріальних суспільств полягає в поступовому зниженні Haпруження соціальної нерівності. Спадкові монархії поступаються місцем більш демократій ним політичним інститутам.

      Хоча  готовність до збройного конфлікту  сягає якісно нового рівня, реальні воєнні конфлікти виникають, як правило, рідше. Соціологи з'ясували, що до індустріальні європейські суспільства впродовж декількох століть знаходилися в стані воєнного конфлікту в середньому і два роки. Натомість більшість індустріальних суспільств сучасної Європи втягувалися енні конфлікти тільки два рази за сто років. Війна може виявитися руйнівною для У розвинутих індустріальних суспільств. У ядерному військовому конфлікті людство може не вижити.

      В індустріальному суспільстві збільшується кількість вторинних груп -корпорації, політичні партії, державна бюрократія і т.д. Більшість процесів відбуваються в головному у вторинних групах, а не в первинних. Відповідно, значна частина соціальних взаємодій є анонімною і не персоніфікованою.

      Різноманітні життєві стилі та цінності створюють більш гетерогенну культуру, ніж в доіндустріальних суспільствах. Загальні ж риси індустріальних суспільств подібні. Частково через вплив глобальних масових комунікацій, частково тому, що індустріалізація ставить одні й ті ж вимоги перед соціальною структурою та культурою у будь-якій країні.

      Індустріальне суспільство швидко стає домінуючим на планеті. Його тріумф пов'язаний із безпрецедентною ефективністю експлуатації навколишнього середовища, і з перенаселенням, нестачею джерел енергії та інших обмежених ресурсів, проблемами з руйнування традиційних цінностей, масовою анонімністю. Виникають проблеми з адаптацією суспільства до швидких змін у існуючій соціальній структурі.

      Різкий  стрибок в ракурсі соціокультурної  еволюції - саме в такий спосіб можливо охарактеризувати перехід від доіндустріальних (традиційних) до сучасних (модерних) індустріальних суспільств. Це яскраво демонструє вищенаведена таблиця.

      У 70 - х роках XX ст., на думку спеціалістів (Д.Белл, З.Бжезинський та ін), на зміну індустріальному суспільству приходить постіндустріальне, правда, не у всіх країнах, а лише в найрозвинутіших. У постіндустріальному суспільстві переважає не промисловість, а інформатика, інформаційно-комп'ютерні технології та сфера обслуговування. Безлюдні роботизовані заводські цехи, гігантські супермаркети, космічні станції - ознаки постіндустріального суспільства, яке ще часто називають інформаційним. Глобальні якісні зміни відбуваються у всьому соціокультурному комплексі.

      Для постіндустріального (інформаційного або технотронного) суспільства характерно: Ф висунення на перший план (після сільського господарства і промисловості) теоретичної сфери економічної діяльності - сфери послуг; індивідуалізація виробництва і споживання, визначення провідної ролі науки, знань, отримання і розповсюдження інформації, а також університетів, науковців, менеджерів; комп'ютеризація і відкритість суспільства, безперервна освіта і різке зростання творчого начала в праці, професіоналізму, відповідальності. Різницю стартових умов соціального просування визначають вже не расові, статеві або вікові змінності, а освіта, досвід, майстерність, талант людини.

      Існують й інші підходи до типологізації  суспільств. Зокрема в середині XIX ст. К. Маркс запропонував власну типологію суспільств. Він твердив, що суспільства, які різняться мовою, культурою, звичаями, політичним устроєм, способом і рівнем життя людей, але об'єднані двома вирішальними ознаками - способом виробництва і формою власності, становлять одну суспільно-економічну формацію. Відстала Ефіопія і США - сусіди по формації, оскільки ґрунтуються на капіталістичному типі виробництва. За К. Марксом, людство послідовно пройшло чотири формації : ♦ первіснообщинну, ♦ рабовласницьку, ♦феодальну, ♦ капіталістичну, а п'ятою може бути комуністична.

      У 60-х роках XX ст. У.Ростоу виділив такі типи суспільства: ● традиційне {аграрне), ● перехідне, ● промислове, ● зріле (індустріальне), ● масового споживання. До речі, погляди У.Ростоу - одне із джерел теорії індустріального суспільства.

      Залежно від своїх уподобань, мети і завдань  дослідження соціологи використовують всі наявні типології суспільства.

      2. Розвиток суспільств

      Сучасне суспільство надзвичайно динамічне. Зміни пронизують всі підсистеми і сфери суспільства, всі його рівні, вони є передумовою соціального розвитку. Хоча жодне суспільство не може обійтися без змін, навіть таке, яке свідомо намагається це зробити, тим не менше окремі суспільства чинять більший опір змінам, ніж інші.

      За  останні 200 років США перетворилися  з переважно аграрного суспільства на високо урбанізоване й індустріальне. За той же проміжок часу суспільство пігмеїв бамбуті у Центральній Африці майже не змінилося. Чому? Чому в найбільш важких для життя частинах планети ми зустрічаємо руїни великих цивілізацій? Що спричинило їх розквіт, а потім колапс? Чому в Індії цивілізація зародилася раніше, ніж у Європі? Чому індустріалізм виникає раніше в Європі, а не в Індії? Чи всі суспільства прямують до подібних соціальних форм та спільної долі - постіндустріального способу життя, чи вони будуть різними за формами у майбутньому, так як і в минулому?

      Критерії за все треба уяснити, в якому сенсі в соціології вживається термін соціальні зміни», який соціологічний зміст цього терміну. Для цього варта би робити два уточнення.

      По-перше, поняття «соціальні зміни» потрібно відрізняти від поняття «соціальний розвиток». Поняття «соціальний розвиток» характеризує лише певний вид соціальних змін, . мають спрямованість на покращення, ускладнення, вдосконалення і т.п. Однак існує багато інших соціальних змін, які неможливо визнати змінами спрямованими на покращення б вдосконалення, наприклад, виникнення, становлення, зникнення, у спадок, перехідний період, перехідний стан і т.п. Це просто зміни, що не несуть в собі ні позитивного, ні негативного змісту, вони не спрямовані ні в сторону прогресу, ні в сторону регресу. Виходячи з цих міркувань, в соціології віддають перевагу терміну «соціальні зміни», який не має оціночного компоненту, охоплює широке коло різноманітних змін безвідносно до їх чіткої спрямованості. Це поняття фіксує сам факт соціальних змін.

      По-друге, соціальні зміни не варта розуміти як взагалі будь-які зміни, що відбуваються у суспільстві. Коли розглядаємо соціальні зміни у соціологічному змісті, маємо на увазі не будь-які зміни, що відбуваються у будь-якій сфері — економічній, політичній, технологічній, а лише зміни в тій сфері, яка є предметом соціології. Це зміни соціальних систем, соціальної стратифікації, соціальних спільнот, соціальних процесів, соціальних організацій, їх взаємодій.

      Отже, за допомогою поняття «соціальні зміни» позначаються зміни, що відбуваються впродовж деякого часу у соціальних спільностях, групах, інститутах, організаціях і суспільствах, в їх взаєминах одне з одним, а також з індивідами. Види соціальних змін можна розглядати за критерієм тих. соціальних елементів, які змінюються. За цією ознакою можна виділити чотири типи соціальних змін.

      Структурні  соціальні зміни  - зміни, які торкаються структур різноманітних соціальних утворень. Такими можна назвати змінну структурі сім "і (полігамна, моногамна, багатодітна, розширена, нуклеарна), у структурі будь-якої іншої спільності-малої групи, професійної, територіальної, нації, суспільства в цілому, зміни в структурі влади, у структурі соціокультурних цінностей. До цього егіду змін можна віднести структурні зміни соціальних інститутів (торгівлі, системи освіти, науки, релігії), соціальних організацій тощо.