Сутність і необхідність страхування життя

План

Вступ

Усі види людської діяльності й усе життя в суспільстві пов'язані з ризиком втратити життя, здоров'я і майна, внаслідок зміни ринкової кон'юнктури можуть не виправдатися розрахунки прибутку. Причому час і масштаби подібних подій заздалегідь не можуть бути оцінені. Вони визначаються широким набором випадкових факторів.

Наявність непередбачених обставин, що супроводжують господарську та побутову діяльність людини, визначає необхідність у заходи запобігання або відшкодування втрат, що виникають у результаті випадкових подій. Розробка, впровадження в практику і повсякденне застосування системи подібних заходів стають частиною людського побуту і культури.

Страхування - це такий вид необхідної суспільно корисної діяльності, за якої громадяни і організації заздалегідь страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків у особливий фонд спеціалізованої організації (страховика), яка надає страхові послуги, а ця організація при настання вказаних наслідків виплачує за рахунок коштів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму.

Страхування життя - підгалузь особистого страхування, що включає в себе сукупність видів страхування, за умовами яких страховик виплачує застрахованій особі або її правонаступника певну грошову суму при дожитті застрахованого до певного віку, події чи дати, або в разі його смерті. 

Страхування життя, як форма накопичення, має велике значення і для страхувальників, внаслідок чого в більшості промислово розвинених країн страховиків, що здійснюють операції по страхуванню життя (пенсії, ренти), законодавчо заборонено займатися іншими видами страхування.  
Страхування відноситься до особи як до об'єкту, який наражається на ризик, знаходиться у зв'язку з життям, рівнем фізичної працездатності, станом здоров'я чи пенсійним забезпеченням.

Страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату  страхувальнику, застрахованій особі, вигодо набувачу або іншим третім особам, які мають право на отримання страхової виплати за чинним законодавством при настанні подій, що визначені умовами договору страхування.

Страхування життя є дуже важливим напрямком діяльності на переважній більшості страхових ринків економічно розвинених країн світу. Потреба розвивати його надалі існує і в Україні. Україна вже має певний досвід щодо страхування життя за умов ринкової економіки.

На сьогоднішній день одним з  найпопулярніших видів страхування  є страхування життя від нещасних випадків. Даний вид страхування передбачає матеріальну захист таких ризиків, як: смерть, інвалідність і тимчасова непрацездатність, що наступили в результаті нещасного випадку.

1. Сутність і необхідність страхування життя

Для того, щоб громадяни мали можливість понад чи крім виплат і пільг на спеціальне страхування задовольняти свої соціальні потреби, широко проводиться особисте страхування, страхові внески за яким сплачуються за рахунок сімейних доходів.

Особисте страхування являє  собою механізм захисту від ризиків, пов'язаних з суспільним виробництвом, стихійними лихами,втрати здоров'я та інших життєвих обставин, що вимагають значних фінансових коштів, які в конкретної людини, можуть бути відсутні.

За особистим страхуванням надається грошова допомога громадянам і їх сім'ям, що дозволяє повністю або частково подолати втрати в доходах в зв'язку з втратою здоров'я застрахованим особам або настанням смерті члена сім'ї.

Особисте страхування постійно вдосконалюється, покращуються умовидіючих видів страхування, вводяться нові його види з метою більш повного задоволення потреб населення у страховому захисті.

Особисте страхування в свою чергу поділяється на 2 підгалузі  
- Страхування життя та страхування від нещасних випадків.

Страхування життя - підгалузь особистого страхування, що включає в себе сукупність видів страхування, за умовами яких страховик виплачує застрахованій особі або його правонаступника певну грошову суму при дожитті застрахованого до певного віку,події або дати, або в разі його смерті.

Більшість видів страхування життя  мають довгостроковий характер,що дозволяє страховикам акумулювати значні фінансові ресурси,отримуючи при  цьому додатковий прибуток від інвестування резервустрахових внесків.

Як і за іншими видами особистого страхування, страхування життя, його умову, тарифні ставки і страхові суми визначаються угодою сторін у договорі страхування.

2. Види страхування життя

Найбільш поширеними видами страхування життя є:

• змішане страхування.

 Змішаним страхуванням життя називають такий вид страхування життя, який об’єднує в одному договорі на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, втрату страхувальником здоров’я від нещасного випадку.

Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні  особи. Страхові компанії при yклaдaннi договорів із цього виду страхування  враховують такі обставини: стан здоров’я страхувальника, його вік, професію, стать, місце перебування. Звичайно, враховуються й інші фактори,  зокрема, умови праці, життєдіяльність, генетична спадковість.

Заява про страхування—важливий юридичний документ, який, як правило, заповнюється страховим агентом (інспектором), але зі слів страхувальника. Не приймається заява по страхування, якщо вона не підписана не тією особою, від імені якої подається, оскільки в такому випадку договір страхування вважається недійсним.

Договір змішаного страхування  життя не укладається лише з непрацюючими інвалідами першої групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження щодо інвалідів ІІ групи, хворих на онкологічні захворювання, СНІД тощо. Ці та інші хвороби включені до списку тому, що вони можуть призвести до передчасної смерті страхувальника. за договором змішаного страхування життя розмір внесків встановлюється залежно від строку страхування, страхової суми і віку страхувальника. Страхувальник може сплачувати внески шляхом безготівкових розрахунків або готівкою.

• страхування дітей.

 При страхуванні дітей страхувальниками є батьки та інші poдичі дитини, які сплачують страхові внески на користь застрахованої дитини (застрахованою є дитина віком від дня її народження до 15 років). Крім того, договори страхування дітей можуть бути yклaдeнi юридичними особами. За договорами страхування дітей розмір внесків залежить від віку дитини, страхової суми, строку страхування і тривалості сплати страхових внесків. Страховими компаніями пропонується кілька варіантів страхування дітей: довгострокове нагромаджувальне страхування, короткострокове страхування щодо компенсації втрати здоров’я у зв’язку із нещасним випадком, різні програми добровільного медичного страхування.

• страхування до одруження.

Страхувальниками є  батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18 до 80 років, які уклали договір на користь застрахованих дітей. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до не більше як 18 років на момент закінчення дії договору страхування. Відповідальність страховика закінчується тоді, коли дитина досягла повноліття, але виплата здійснюється лише через певний проміжок часу. після закінчення терміну страхування(18років) починається вичікувальний період, який закінчується реєстрацією шлюбу застрахованої особи або її дожиттям до 21 року. Якщо у період дії договору страхування має місце смерть страхувальника, то дія договору продовжується без подальшої сплати страхових внесків і дає право застрахованій особі на отримання повної страхової суми при реєстрації шлюбу. У разі смерті страхувальника протягом певного періоду дії договору страхування, зазвичай у перші 6 місяців, від захворювання серцево-судинної системи, онкологічного захворювання тощо, застрахованій особі виплачується частина страхових платежів, або викупна сума, якщо це передбачене договором страхування. Страхова премія визначається залежно від віку застрахованого та страхувальника, страхової суми, терміну страхування та інших умов договору;

• страхування ренти та додаткових пенсій.

Страхування ренти-це сукупність видів страхування , за умовами яких страховик зобов'язується виплачувати застрахованій особі при дожитті до встановленого договором строку регулярне страхове забезпечення, довічно або тимчасово. Страхування ренти передбачає. що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує з метою інвестування. Після визначеного у договорі строку страхувальник одержує певні виплати сам (якщо живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір страхування, чи спадкоємці. Специфіка страхування ренти полягає в тому, воно призначене для створення додаткового регулярного джерела доходу певній особі. Існує кілька різновидів страхування ренти: довічна і тимчасова; негайна та відкладена. Все залежить від строків внесення внесків і строків виплати регулярного забезпечення.

Страхування пенсій - це вид особового страхування і водночас різновид ренти, при якому страховик бере на себе зобов’язання виплачувати застрахованому у певному розмірі і з певною періодичністю пенсію протягом життя або обумовленого строку.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій  особі виплати, які пов'язуються із виходом на пенсію або віком, установленим договором страхування. Строк страхування  обчислюється як різниця між пенсійним віком і віком страхувальника при укладанні договору. Пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю сплачений страховими внесками. Договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами із врахуванням віку, статті й незалежно від стану здоров'я. Для укладання пенсійного договору використовуються пенсійні плани або схеми. 3міст пенсійного плану:

• накопичення страхової суми за пенсійним планом за рахунок сплати періодичних страхових внесків протягом трудової діяльності застрахованого;
• купівля в страховій компанії ануїтету на суму, що отримана за пенсійним страхуванням, при виході застрахованого на пенсію;
• виплата фіксованої суми при виході на пенсію як одноразової допомоги.

Оскільки договір пенсійного страхування  має за мету забезпечення доходу старості, то він не може бути викуплений страхувальником. У разі смерті застрахованого протягом трудової діяльності визначена частина від накопичених пенсійних внесків може бути виплачена спадкоємцям. Пенсійне страхування може бути здійснене за колективним страховим договором разом із роботодавцем.

3. Порядок надання страхових послуг страхувальникам

Надання страхових послуг здійснюється на підставі договорів, заключених між страхувальником та страховиком, страхових полісів. Згідно із Законом України «Про страхування» договір страхування є угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати збиток у межах страхової суми страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати умови договору.

Змістом договору як юридичного факту визнається сукупність його умов. Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організаціями (компаніями) умови (правила) з різних видів особистого і майнового страхування, що відбивають діловий імідж і фінансово-підприємницькі можливості страхувальників.

Цими умовами і правилами  часто визначається весь комплекс істотних (та інших) умов, які становлять зміст страхового договору. Отже, угода сторін зводиться, по суті, до прийняття або відмови від укладення договору страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах страхування.

На ринку страхових послуг поширюється  «продаж страхових полісів», у яких усі умови страхового договору передбачені в односторонньому порядку страховиком. Придбавши такий поліс, страхувальник «погоджується» із запропонованими умовами.

Отже, визначальною ознакою договору є угода сторін. Проте для деяких цивільно-правових договорів самої  лише угоди сторін недостатньо. Потрібно виконати ще певні дії, наприклад передати речі, гроші, сплатити внески, після чого договір вважається укладеним. Такі договори іменуються реальними (на відміну від консєнсуальних). До них належить договір страхування, який набуває сили з моменту сплати страховиком першого страхового внеску (якщо договором або законом не передбачено інше). Договори страхування укладаються за правилами страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхуванням

У Законі докладно висвітлені реквізити, які мають міститися у страховому свідоцтві (полісі); а) назва документа; б) назва, юридична адреса і банківські реквізити страхувальника; в) прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника, його адреса; г) об'єкт страхування; д) розмір страхової суми; е) зазначення страхового ризику; є) розмір страхового внеску, строки і порядок його внесення; ж) строк дії договору; з) порядок зміни і призупинення договору; й) інші умови за згодою сторін, у тому числі доповнення до правил страхування або винятки з них; і) підписи сторін.

Вимоги законодавця до необхідних реквізитів страхового полісу, які  мають виконуватися страховими організаціями, фірмами, компаніями, безперечно сприятимуть не тільки одноманітності в оформленні

Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України «Про страхування». Існують дві стадії у процесі укладання договору: 1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини (оферта); 2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною — акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції. .

Пропозиція щодо укладання договору може визначатись як оферта, якщо вона відповідає ряду необхідних ознак, зокрема, з оферти має випливати волевиявлення на укладання договору, а не просто наводитися інформація про можливість укладання договору. Оферта має бути адресована конкретній особі.

Законодавче визначення оферти і перелік  ознак, яким вона має відповідати, передбачено в цивільному законодавстві. Згідно з ним пропозиція щодо укладання договору одній або кільком конкретним особам є офертою, якщо вона достатньо визначена і відображає намір особи, яка внесла пропозицію, вважати себе пов'язаною договором у разі її прийняття (акцепту). Пропозиція вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначені істотні умови договору або порядок його визначення.

Законодавство розрізняє порядок  укладання договорів залежно  від пропозиції, зробленої однією зі сторін з визначенням строків для відповіді або без їх визначення.

Коли пропозиції укласти договір  зроблено із вказівкою строку для  відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, котра його запропонувала, одержала від іншої відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозиція укласти договір  зроблена без зазначення строку для  відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в усній чи письмовій формі  подано пропозицію. У першому випадку  договір визнається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції.

В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття пропозиції одержано до строку, встановленого законодавством, а якщо такий строк не встановлений, — у межах необхідного для цього часу.

Таким чином, оферта зазначає певні  визначені юридичні наслідки, а саме сторону, що внесла пропозицію, пов'язану ним. У разі укладення договору з третьою особою (або відмови укласти договір) оферент зобов'язаний компенсувати збитки стороні, якій раніше була зроблена пропозиція, за умови, що остання акцептувала його і на виконання договору мала витрати.

Якщо згідно із законодавством або  угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами і т. ін., а також підписаний стороною, яка їх надсилає.

Законодавство передбачає, що для  укладання договору страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленої форми або іншим способом повідомляє про свій намір укласти договір страхування.

Для письмового визнання договору страхування  необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а й письмова згода страхової організації на укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.

4. Особливості договору страхування життя.

   Згідно з ЗУ  «Про страхування життя в Україні» Стаття 18 «Укладання початок дії договору страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим  свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування  набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір страхування  життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

При страхуванні дітей як страхувальників виступають батьки (усиновителі), інші родичі дитини, опікун, а застрахованим є дитина у віці від дня народження і до 18 років.

Страхування дітей можна назвати різновидом змішаного типу страхування життя. Страхувальниками з цього виду страхування є батьки та родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують страхові внески. Вік і стан здоров’я страхувальника взагалі не має значення при укладанні договору страхування, але страхові компанії можуть щодо них зробити певні застереження. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені й юридичними особами — підприємствами, установами, організаціями, де працюють їхні батьки.

При укладенні договору страхування враховується вік застрахованої  дитини. На страхування приймаються  діти віком від дня народження до 15 років (страхова компанія може обумовити  й інші вікові межі). Щодо стану здоров’я дитини звичайно не робляться застереження при укладанні договору страхування. Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника встановленої форми. Укладаючи договір страхування, страхувальник насамперед цікавиться можливістю накопичити до закінчення договору страхування певну суму. Здебільшого договори страхування дітей укладаються на дожиття до закінчення строку страхування. Договором страхування передбачається також виплата страхової суми у випадку смерті застрахованої дитини, при втраті нею здоров’я від нещасного випадку, який стався в період дії договору страхування тощо. При укладанні договору страхування за домовленістю сторін визначається розмір страхової суми. При цьому страхова компанія може обумовити й мінімально можливий її розмір.

Розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і  тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від віку застрахованого, а також від строку страхування. Страховий внесок може бути сплачений  за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно, готівкою чи безготівково.

Договір страхування набирає сили після надходження першого (або  одноразового) внеску на рахунок страхової  компанії чи після сплати першого (або  одноразового) внеску готівкою працівникові страхової компанії.

Максимальний строк страхування  дорівнює 18 рокам, якщо вік дитини на момент укладання договору страхування  становить до 6 місяців. В інших  випадках він визначається як різниця  між 18 роками і віком дитини на момент укладення договору. Мінімальний строк дії договорів страхування життя, в тому числі і страхування дітей, в Україні становить нині 3 роки.

Застрахований або страхувальник  мають право на одержання страхової  суми після закінчення строку дії  договору. Розмір суми, яку страхова компанія виплачує за наслідки нещасного випадку, визначається з урахуванням ступеня розладу здоров’я. Максимальна сума виплати передбачається при стійкому розладі здоров’я. При цьому враховується стійкий розлад здоров’я, що спостерігається лише протягом одного року від настання нещасного випадку. Умови договору страхування передбачають виплату страхової суми і в разі смерті застрахованого. Якщо сталася смерть страхувальника (фізичної особи), який уклав договір страхування, то права і обов’язки його може взяти на себе інша особа. У цьому разі, якщо постає потреба розірвати договір страхування, то інший страхувальник може одержати викупну суму лише за той період страхування, протягом якого він сплачував внески. Викупну суму щодо частини договору страхування, сплаченого першим страхувальником, одержує застрахований. Але все це не стосується випадку, якщо перший страхувальник сплатив внески за один раз. У цьому випадку заміна страхувальника може не проводитись.

У деяких випадках страхова компанія може відмовити страхувальнику у виплатах. Це стосується випадків, коли застрахований помер раніше, ніж минуло 6 місяців від дня, коли договір набрав чинності, від вродженого або тяжкого хронічного захворювання, коли застрахований віком від 14 років одержав травму або помер у зв’язку із скоєнням ним злочину, в якому слідчими органами або судом встановлені ознаки умисного злочину, або якщо застрахований зазнав травми або загинув під час управління транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння. Умови страхування можуть передбачати й інші випадки, настання яких не тягне за собою виплату страхової суми (акти тероризму, наслідки радіоактивного опромінювання і т. ін.). Страхова сума виплачується страхувальникові (застрахованому) готівкою або безготівково перерахуванням на його особистий рахунок в установі банку.

  При змішаному страхуванні життя страхувальниками можуть бути громадяни віком від 16 до 76 років.

За будь-якого договору страхування життя страхувальник зобов'язаний щомісячно сплачувати чергові страхові внески.

Час вступу договору страхування в силу залежить від форми сплати страхувальником першого страхового внеску. Він може це зробити готівкою при підписанні заяви про страхування або шляхом безготівкового розрахунку. Одноразовий внесок сплачується тільки готівкою інспектору страхування.

Страхувальник зобов'язаний сплачувати внески щомісяця не пізніше його останнього числа, але він має право сплачувати внески вперед за один або кілька місяців, може сплатити їх до кінця терміну страхування, але не як суму внесків.

Страхувальник має право, подавши письмову заяву інспекції страхування, який він сплатив останній внесок, достроково припинити діючий договір страхування.

По закінченню договору страхування страхувальник має право отримати частину сплачених внесків (викупну суму) за умови, якщо внески були сплачені за 6 місяців і більше та договір страхування діяв не менше цього терміну.

Страховик зобовязаний:

1. Ознайомити страхувальника з правилами страхування;
2. При страховому випадку внести страхову виплату у встановлений законом або договором термін;
3. Відшкодувати витрати, проведені страхувальником при страховому випадку для запобігання або зменшення шкоди;
4. Не розголошувати відомості про страхувальника і його майновий стан.

Страхувальник зобовязаний:

1. Своєчасно вносити страхові внески;
2. При укладенні договору страхування повідомити страховика про всі відомі йому обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику
3. Вживати необхідні заходи з метою запобігання та зменшення шкоди застрахованій особі при страховому випадку і повідомити страховика про настання страхового випадку в терміни, встановлені договором страхування.

5. Зразок договору добровільного страхування життя

Договір

добровільного страхування життя за основною Програмою №5 “КАПІТАЛ (зразок)

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Страховик  за умовами  Договору і на підставі Правил добровільного страхування життя №Л1–01 від 21.03.2003р. (далі – Правила) бере під страховий захист як об’єкт страхування майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з життям кожної Застрахованої особи, зазначених у Списку застрахованих, що додається до цього Договору,  і здійснює страхову виплату при настанні страхового випадку, який відбувся під час дії Договору і підтверджений відповідними документами. 

2. СТРАХОВІ ВИПАДКИ 

2.1. Страховими  випадками за цим Договором  у відповідності з Правилами  є:

2.1.1. Дожиття Застрахованої особи до закінчення строку дії Договору.

2.1.2 Смерть Застрахованої особи, що настала під час дії Договору.

2.2. Зазначений в пункті 2.1.2. Договору випадок визнається страховим, якщо:

а) він  мав місце під час дії Договору;

б)  він підтверджений документами, виданими компетентними органами у встановленому законодавством порядку;

в)  встановлено прямий і безпосередній причинний зв'язок між смертю Застрахованої особи і відповідним страховим випадком, визначеним у Договорі. 

3. СТРАХОВІ СУМИ, СТРАХОВІ ПЛАТЕЖІ 

3.1. Страхові суми і  страхові платежі по кожній  конкретній Застрахованій особі згідно даної Програми страхування, зазначені уСписку застрахованих (Додаток до  Договору).

3.2. Розмір інвестиційного  доходу, врахований при визначенні  страхового тарифу, дорівнює 4% річних  від нетто-премії, призначеної на  формування страхового фонду  для здійснення страхових виплат.

3.3. Страховик,  за результатами отриманного  ним інвестиційного доходу від  розміщення коштів математичних  резервів, може збільшувати розмір  страхової суми без вимоги  додаткової сплати страхових  платежів, про що буде повідомлено Страхувальника. Таке збільшення страхової суми набуває чинності після внесення відповідних змін до Списку застрахованих.